Егілок®: інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕГІЛОК^®

(EGILOK^®)

Склад

діюча речовина: метопролол;

1 таблетка містить метопрололу тартрату 25 мг або 50 мг, або 100 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

25 мг: білого або майже білого кольору круглі двоопуклі таблетки з хрестоподібною розподільчою рискою та подвійним скосом («подвійний снеп») з одного боку та з гравіруванням стилізованої літери «E» і номера 435 з іншого боку, без або майже без запаху;

50 мг: білого або майже білого кольору круглі двоопуклі таблетки з рискою з одного боку та з гравіруванням стилізованої літери «E» і номера 434 з іншого боку, без або майже без запаху;

100 мг: білого або майже білого кольору круглі двоопуклі таблетки, з фаскою, рискою з одного боку та з гравіруванням стилізованої літери «E» і номера 432 з іншого боку, без або майже без запаху.

Лінія розлому на таблетці призначена лише для полегшення розламування та ковтання, а не для розділення препарату на рівні дози.

Фармакотерапевтична група

Селективні блокатори β-адренорецепторів.

Код АТХ С07А В02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Метопролол – кардіоселективний блокатор β₁-адренорецепторів. Не чинить мембраностабілізуючої дії і не має внутрішньої симпатоміметичної активності.

Він пригнічує серцеві ефекти посиленої симпатичної активності під час фізичного та психоемоційного навантаження, значною мірою зменшує частоту серцевих скорочень, скоротливість серця, серцевий викид і артеріальний тиск.

При високому рівні ендогенного адреналіну метопролол впливає на артеріальний тиск значно менше, ніж неселективні β-блокатори. У разі потреби метопролол у поєднанні з β₂‑агоністом можна призначати пацієнтам із симптомами обструктивного захворювання легень. При одночасному застосуванні з β₂-агоністом метопролол у терапевтичних дозах менше, ніж неселективні β-блокатори, впливає на бронходилатацію, спричинену β₂‑агоністами.

При артеріальній гіпертензії метопролол знижує артеріальний тиск у пацієнтів як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи. Після початку лікування метопрололом може спостерігатися короткочасне (протягом декількох годин) і клінічно незначне підвищення периферичного опору. Тривалий антигіпертензивний ефект препарату пов’язаний із поступовим зменшенням загального периферичного судинного опору.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією тривале застосування препарату призводить до статистично значущого зменшення маси лівого шлуночка і поліпшення діастолічної функції лівого шлуночка.

У чоловіків з легкою та помірною артеріальною гіпертензією метопролол зменшує летальність, спричинену серцево-судинними захворюваннями (насамперед частоту випадків раптового летального наслідку, летальних і нелетальних інфарктів міокарда, а також інсультів).

Завдяки зниженню системного артеріального тиску, зменшенню частоти серцевих скорочень і скоротливості серця метопролол зменшує потребу міокарда у кисні. Зменшуючи частоту серцевих скорочень і таким чином подовжуючи тривалість діастоли, метопролол поліпшує перфузію та оксигенацію ділянок міокарда з порушеним кровопостачанням.

Крім того, препарат зменшує частоту виникнення, тривалість і тяжкість нападів стенокардії, а також безсимптомної ішемії та підвищує переносимість фізичного навантаження.

При інфаркті міокарда метопролол знижує ризик раптового летального наслідку. Цей ефект перш за все пов’язаний із запобіганням випадків фібриляції шлуночків. Вважається, що антифібриляційний ефект зумовлений подвійним механізмом: (1) центральною вагусною дією, що сприятливо впливає на електричну стабільність серця, та (2) пригніченням симпатичної активності, що знижує скоротливість серця, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск.

Зменшення летальності спостерігається незалежно від того, чи призначали метопролол на ранній, чи на пізній стадії захворювання, а також у випадках підвищеного ризику та у пацієнтів з цукровим діабетом. При призначенні метопрололу після інфаркту міокарда препарат зменшує можливість повторного інфаркту.

При серцевих аритміях (суправентрикулярній тахікардії, фібриляції передсердь і вентрикулярній екстрасистолії) метопролол зменшує вентрикулярну частоту і кількість екстравентрикулярних ударів.

Порівняно з неселективними β-адреноблокаторами, метопролол значно меншою мірою впливає на продукування інсуліну і метаболізм вуглеводів. Він лише незначною мірою змінює серцево-судинну реакцію на гіпоглікемію або подовжує тривалість гіпоглікемічного нападу.

У нетривалих клінічних дослідженнях метопролол індукував незначне підвищення рівня тригліцеридів і незначне зниження рівня вільних жирних кислот у сироватці крові. У деяких випадках спостерігалося також незначне зниження рівня ЛПВЩ (ліпопротеїдів високої щільності), однак воно було меншим, ніж при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. Однак у тривалому клінічному дослідженні було продемонстровано істотне зниження рівня загального холестерину у сироватці крові через декілька років лікування метопрололом.

Фармакокінетика

Всмоктування та розподіл

Метопролол швидко і майже повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Фармакокінетичні параметри метопрололу лінійні у діапазоні терапевтичних доз.

Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1,5‒2 години після прийому. Хоча рівні в плазмі демонструють високу міжсуб’єктну варіабельність, внутрішньосуб’єктна варіабельність невелика. Після всмоктування метопролол зазнає метаболізму першого проходження. Біодоступність метопрололу становить майже 50 % після одноразового прийому і майже 70 % після повторного застосування.

Одночасний прийом їжі може збільшувати біодоступність метопрололу на 30‒40 %.

Зв’язування з білками плазми низьке, близько 5‒10 %.

Метопролол широко розподіляється у тканинах і має високий уявний об’єм розподілу (5,6 л/кг).

Біотрансформація та виведення

Метопролол метаболізується у печінці за допомогою ферментів цитохрому P450. Метаболіти не сприяють клінічному ефекту.

Період напіввиведення (t_1/2) – 3,5 години у середньому (він варіює у межах 1‒9 годин).

Загальний кліренс – приблизно 1 л/хв.

Понад 95 % прийнятої дози може виявлятися в сечі, 5 % виводиться у незміненому вигляді. У деяких випадках остання величина може збільшуватися до 30 %.

У пацієнтів літнього віку фармакокінетичні параметри метопрололу істотно не змінюються.

Ниркова недостатність не впливає на системну біодоступність і елімінацію метопрололу. Однак у таких випадках екскреція метаболітів зменшується. Значне накопичення метаболітів спостерігалося у тяжко хворих пацієнтів з нирковою недостатністю (рівень гломерулярної фільтрації – 5 мл/хв). Однак накопичення метаболітів не збільшує ступінь β-блокади.

Печінкова недостатність незначною мірою впливає на фармакокінетичні параметри метопрололу. Однак при тяжкому цирозі печінки та після операції на портокавальному анастомозі біодоступність метопрололу може підвищуватися, а загальний кліренс знижуватися. У пацієнтів після операції на портокавальному анастомозі загальний кліренс зменшувався приблизно до 0,3 л/хв, а площа під кривою «концентрація – час» збільшувалася приблизно у 6 разів порівняно зі здоровими особами.

Клінічні характеристики

Показання

• Артеріальна гіпертензія.
• Стенокардія.
• Аритмія (суправентрикулярна тахікардія, синусова тахікардія, шлуночкова екстрасистолія).
• Для підтримувальної терапії (вторинної профілактики) після інфаркту міокарда.
• Гіпертиреоз (для зниження частоти серцевих скорочень).
• Для профілактики мігрені.
• Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються відчуттям серцебиття.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу або до інших β-блокаторів;
• атріовентрикулярна блокада (AВ-блокада) II і III ступенів, синоатріальна блокада;
• синдром слабкості синусового вузла;
• декомпенсована серцева недостатність (набряк легенів, синдром гіпоперфузії або артеріальної гіпотензії);
• виражена брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) ≤ 45 за 1 хв);
• кардіогенний шоковий стан;
• тяжкі порушення периферичного кровообігу з болем або трофічними змінами;
• артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 100 мм рт.ст.);
• метаболічний ацидоз;
• нелікована ферохромоцитома;
• тривала або періодична інотропна терапія агоністами β-рецепторів;
• тяжка бронхіальна астма, тяжка форма хронічних обструктивних бронхолегеневих захворювань;

Метопролол не слід призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при частоті серцевих скорочень менше 45 уд/хв, інтервалом P–Q > 0,24 c або систолічним артеріальним тиском < 100 мм рт.ст.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

У разі сумісного застосування метопрололу з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами можуть виникати адитивні гіпотензивні ефекти, тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю. Однак, коли потрібно, адитивним ефектом можна користуватися для досягнення більш ефективного контролю артеріального тиску.

Одночасне застосування метопрололу і блокаторів кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему може призвести до посилення негативного інотропного та хронотропного ефектів. Пацієнтам, які отримують лікування β-блокаторами, не рекомендується внутрішньовенне введення блокаторів кальцієвих каналів типу верапамілу.

З обережністю застосовувати метопролол із:

• пероральними антиаритмічними засобами (типу хінідину та аміодарону) і парасимпатоміметиками — ризик гіпотензії, брадикардії, атріовентрикулярної (АВ) блокади;

• глікозидами наперстянки — ризик виникнення брадикардії та порушень провідності; метопролол не впливає на позитивний інотропний ефект наперстянки;

• іншими гіпотензивними засобами (гуанфацин, резерпін, альфа-метилдопа, клонідин) — ризик гіпотензії та/або брадикардії. Якщо пацієнтам необхідно припинити супутню терапію клонідином, β-блокатор слід скасувати за декілька днів до цього. Раптове припинення прийому клонідину на тлі лікування β-блокаторами може спричинити надмірне підвищення артеріального тиску;

• деякими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему (наприклад: снодійні, транквілізатори, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики), та алкоголем — ризик виникнення гіпотензії;

• наркотичними препаратами — посилюється кардіодепресивний ефект;

• симпатоміметиками, які активують α- і β-адренорецептори, — ризик артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії та зупинки серця. Коли пацієнту необхідно ввести адреналін, кардіоселективні β-блокатори набагато менше впливають на артеріальний тиск, ніж неселективні β-блокатори;

• ерготаміном — посилення судинозвужувальної дії;

• β₂-симпатоміметиками — зниження терапевтичного ефекту обох препаратів;

• нестероїдними протизапальними засобами (наприклад, індометацин) або іншими інгібіторами синтезу простагландинів — можливе послаблення антигіпертензивного ефекту метопрололу;

• естрогенами — може знижуватися гіпотензивний ефект метопрололу;

• пероральними протидіабетичними препаратами, інсуліном — метопролол може посилювати їхню гіпоглікемічну дію та маскувати симптоми гіпоглікемії. Супутнє застосування β-адреноблокаторів із похідними сульфонілсечовини підвищує ризик розвитку тяжкої гіпоглікемії (див. розділ «Особливості застосування»);

• міорелаксантами типу кураре — можливе посилення нервово-м’язової блокади;

• інгібіторами ізоферменту цитохрому P450 CYP2D6 [наприклад, циметидин, деякі антигістамінні засоби (наприклад, дифенгідрамін), деякі антиаритмічні засоби (наприклад, аміодарон, хінідин, пропафенон), деякі антипсихотичні засоби (наприклад, тіоридазин), деякі інгібітори ЦОГ-2 (наприклад, целекоксиб), алкоголь, гідралазин, деякі селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (наприклад, пароксетин, флуоксетин, сертралін, есциталопрам)] — ефект метопрололу може посилюватися через підвищення його концентрації в плазмі крові;

• індукторами ізоферменту цитохрому P450 CYP2D6 (наприклад, рифампіцин, барбітурати) — дія метопрололу може знижуватися через посилений печінковий метаболізм;

• гангліоблокаторами, іншими β-блокаторами (наприклад, очні краплі) або інгібіторами моноаміноксидази (МАО) — при сумісному застосуванні пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом.

Особливості застосування

У пацієнтів, які отримують лікування метопрололом, анафілактичний шок може протікати у більш тяжкій формі.

Дуже рідко стан пацієнтів із наявним порушенням АВ-провідності помірного ступеня тяжкості може погіршитися (що може спричинити розвиток АВ-блокади).

У разі розвитку прогресуючої брадикардії дозу метопрололу слід зменшити або припинити його застосування.

Метопролол може посилювати симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу.

Слід уникати раптового припинення застосування метопрололу. Лікарський засіб Егілок^® слід скасовувати поступово, поетапно зменшуючи дози до кінцевої добової дози 25 мг протягом приблизно 14 днів. В іншому випадку симптоми стенокардії можуть посилитися, а ризик розвитку коронарних ускладнень — підвищитися. Припинення терапії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця потребує особливої уваги.

Незважаючи на те, що кардіоселективні β-блокатори мають менший вплив на функцію легень порівняно з неселективними β-блокаторами, слід уникати їх застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. У разі застосування метопрололу пацієнтам із бронхіальною астмою або іншими обструктивними захворюваннями легень показана супутня терапія β₂-агоністами (у таблетках або аерозолі). У деяких випадках пацієнти можуть потребувати більш високих доз β₂-агоністів.

Під час лікування метопрололом ризик впливу на метаболізм вуглеводів або ризик виникнення прихованої гіпоглікемії менший, ніж при застосуванні неселективних β-блокаторів. При застосуванні метопрололу у пацієнтів із цукровим діабетом може виникнути потреба у ретельному контролі рівня глюкози в крові та у повторному коригуванні дози пероральних протидіабетичних засобів.

Бета-блокатори можуть додатково підвищувати ризик розвитку тяжкої гіпоглікемії при одночасному застосуванні з похідними сульфонілсечовини. Пацієнтам із цукровим діабетом слід рекомендувати ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хворим на феохромоцитому при лікуванні метопрололом необхідно одночасно призначити α-блокатор.

Перед хірургічним втручанням слід проінформувати анестезіолога про застосування метопрололу. Пацієнтам, яким має бути проведене хірургічне втручання, припиняти лікування β-блокаторами не рекомендується.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дослідження на тваринах не виявили тератогенних властивостей метопрололу.

Метопролол не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю, якщо лікар не вважає, що користь переважає можливу шкоду для плода/дитини.

Як і інші β-адреноблокатори, метопролол може спричинити побічні ефекти, такі як брадикардія та гіпоглікемія, у плода та новонародженого або у немовляти у період грудного годування.

Як правило, β-блокатори пригнічують плацентарний кровотік, що може стати причиною затримки росту плода. Метопролол може спричинити розвиток брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонароджених, тому його прийом слід припинити за 48‒72 години до очікуваного початку пологів. Якщо це неможливо, необхідно ретельно контролювати стан немовляти протягом 48‒72 годин після народження.

Кількість метопрололу, яку немовля отримує разом з грудним молоком, для реалізації потенційного ефекту блокування β-адренорецепторів є незначною, якщо дози метопрололу, які отримує мати, знаходяться в межах нормального терапевтичного діапазону. Необхідно ретельно контролювати стан немовлят на грудному годуванні для виявлення потенційних ефектів β-блокади.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У зв’язку з розвитком індивідуальних реакцій (таких як втомлюваність і запаморочення) може погіршитися здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Ймовірність такого впливу підвищується на початку лікування, а також у разі вживання алкоголю. Тому на період лікування слід утримуватись від керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, роботи на висоті.

Спосіб застосування та дози

Егілок^® призначений для щоденного прийому, бажано зранку. Таблетки приймати незалежно від прийому їжі. Таблетку слід приймати не розжовуючи, запивати достатньою кількістю питної води.

Лінія розлому на таблетці призначена лише для полегшення розламування та ковтання, а не для розділення препарату на рівні дози.

Дозу слід встановлювати індивідуально, поступово збільшуючи її, щоб уникнути надмірної брадикардії. У період підбору дози слід контролювати частоту серцевих скорочень для попередження брадикардії.

Артеріальна гіпертензія

При легкій і помірній гіпертензії початкова доза становить 25–50 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Якщо при цьому дозуванні терапевтичного ефекту не досягнуто, можна збільшити дозу до 100 мг 2 рази на добу або комбінувати препарат з іншими антигіпертензивними препаратами. Максимальна добова доза становить 200 мг, розділених на 2 прийоми.

Стенокардія

Початкова доза лікарського засобу становить 25–50 мг 2–3 рази на добу, її можна поступово збільшити до максимальної добової дози 200 мг залежно від реакції пацієнта. У разі необхідності препарат можна комбінувати з іншими препаратами для лікування стенокардії.

Аритмія

Рекомендована початкова доза становить 25–50 мг 2‒3 рази на добу. При необхідності добову дозу можна поступово збільшити до 200 мг або комбінувати з іншими антиаритмічними лікарськими засобами.

Підтримувальна терапія після інфаркту міокарда

Рекомендована доза становить 50–100 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері).

Гіпертиреоз

Рекомендована доза становить 150–200 мг на добу, розділених на 3–4 прийоми.

Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються відчуттям серцебиття

Рекомендована доза становить 50 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері), за потреби її можна збільшити до 100 мг 2 рази на добу.

Профілактика мігрені

Рекомендована добова доза становить 100‒200 мг на добу, розподілених на 2 прийоми.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Немає потреби коригувати дозу.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Корекція дози зазвичай не потрібна, оскільки метопролол незначною мірою зв’язується з білками плазми (5–10 %). У разі тяжкого порушення функції печінки (наприклад, у пацієнтів після операції шунтування) може потребуватися зниження дози метопрололу.

Пацієнти літнього віку

Немає потреби коригувати дозу.

Діти

Застосування лікарського засобу дітям протипоказано.

Передозування

Симптоми. Найважчими є серцево-судинні симптоми, проте у деяких випадках, особливо у дітей та осіб молодого віку, можуть переважати симптоми з боку центральної нервової системи та пригнічення дихання. Артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, АВ-блокада, подовження інтервалу QT (винятковий випадок), серцева недостатність, кардіогенний шок, асистолія, зупинка серця, нудота, блювання, бронхоспазм, ціаноз, гіпоглікемія, втрата свідомості, кома, в деяких випадках – гіпокаліємія. Пригнічення дихання, зупинка дихання.

Перші ознаки передозування можуть виникнути через 20 хвилин – 2 години після прийому надмірної дози.

Одночасне вживання алкоголю, прийом антигіпертензивних препаратів, хінідіну або барбітуратів можуть погіршити стан пацієнта.

Лікування. Необхідні інтенсивна терапія й пильне спостереження за пацієнтом (параметри кровообігу й дихання, функція нирок, рівень глюкози у крові, електроліти сироватки крові). Якщо препарат прийнятий недавно, його подальше всмоктування можна знизити промиванням шлунка, стимуляцією блювання (якщо пацієнт притомний) і введенням активованого вугілля.

У випадку тяжкої форми гіпотензії, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β₁-агоніст внутрішньовенно з інтервалом 2–5 хв або інфузійно до досягнення терапевтичного ефекту. У разі відсутності селективного β₁-агоніста можна вводити внутрішньовенно допамін або атропіну сульфат. Якщо терапевтичний ефект недостатній, слід розглянути можливість застосування інших симпатоміметиків (добутаміну або норадреналіну).

Глюкагон у дозах 1–10 мг також може бути ефективним для усунення ефектів β-блокади. При тяжкій брадикардії, що не піддається лікуванню, може потребуватися встановлення кардіостимулятора. У разі зупинки кровообігу можуть бути потрібні заходи з реанімації протягом кількох годин. При бронхоспазмі призначають введення β₂-агоністів (симпатоміметиків) внутрішньовенно (наприклад, тербуталін). Слід враховувати, що дози антидотів, необхідні для усунення симптомів передозування β-блокаторами, набагато вищі за терапевтичні.

Метопролол не можна ефективно видалити за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції

Метопролол добре переноситься пацієнтами, і побічні ефекти, які виникають, зазвичай незначні і скороминущі.

Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути розрахована за наявними даними).

Побічні реакції, пов’язані із застосуванням метопрололу, наведені у таблиці нижче відповідно до класу системи органів і частоти.

Таблиця

* Під час дослідження, що охоплювало 46 000 пацієнтів із гострим інфарктом міокарда, у підгрупі з низьким індексом ризику шоку частота виникнення кардіогенного шоку серед пацієнтів, які приймали метопролол, була на 0,4 % вищою (2,3 %), ніж у групі плацебо (1,9 %). Індекс ризику шоку відображав індивідуальний абсолютний ризик шоку, розрахований з урахуванням віку та статі кожного пацієнта, часу до початку лікування, класу за шкалою Кілліпа, артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, відхилень на ЕКГ та наявності гіпертонії в анамнезі. Підгрупа пацієнтів із низьким індексом ризику шоку охоплює саме тих пацієнтів, яким рекомендується застосування метопрололу при гострому інфаркті міокарда.

Застосування метопрололу слід припинити, якщо будь-яка із зазначених вище побічних реакцій має клінічно значущий характер, а її причина не може бути однозначно встановлена.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 60 таблеток (25 мг і 50 мг); 60 або 30 таблеток (100 мг) у скляному флаконі у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина.

9900, м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65, Угорщина.