§Ќ‘’ђ“Љ–§џ

длЯ медичного застосуваннЯ лґкарського засобу

–ефоперазон

(Cefoperazone)

‘клад:

дґ= юча речовина: цефоперазон;

1 флакон мґстить цефоперазону натрґю еквґвалентно цефоперазону 1000 мг.

‹ґкарська форма. Џорошок длЯ розчину длЯ ґнХ№кцґй.

Ћсновнґ фґзико-хґмґчнґ властивостґ: вґд бґлого до жовтувато-коричневого кольору кристалґчний порошок. =

”армакотерапевтична<= /span> група. Џротимґкробнґ засоби длЯ системного застосуваннЯ. Ђнтимґкробнґ засо= би длЯ системного застосуваннЯ. §ншґ бета-лактамнґ антибґотики. –ефалоспорини = III поколґннЯ. –ефоперазон. Љод AT•= J01D D12.

= ”армакологґчнґ властивостґ.

”армакодинамґка.

Ѓактерицидна дґЯ цефоперазону зумовлена уповґльненнЯм синтезу стґнки клґтини бактерґ».

–ефоперазон активн= ий in vitro щодо велико» кґлькостґ клґнґчно значущих мґкроорганґзмґв. “ той же час вґн виЯвлЯ№ стґйкґсть до дґ» багатьох бета-лактамаз.

‡азначенґ нижче мґкроорганґзми чутливґ до цефоперазону.

ѓрампозитивнґ мґкроорганґзми

Staphylococcus a= ureus (ш= тами, що продукують, та штами, що не продукують пенґцилґназу),<= span style=3D'letter-spacing:3.85pt'> Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (попереднЯ назва Р Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (бета-гемолґтичнґ стре= птококи групи Ђ), Streptococcus agalactiae (бета-г= емолґтичнґ стрептококи групи B), Streptococcus faecalis (ентерокок), бета-гемолґтичнґ стрептококи.

ѓрамнегативнґ мґкроорганґзми

Escherichia coli, рґд Klebsiella, рґд Enterobacter, рґд Citrobacter, Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (ранґше Р Proteus morganii), Providencia rettgeri (ранґше Р Proteus rettgeri), рґд Providenciа, рґд Serratia (включаючи S. marcescens), рґд Salmonella та Shigella, Pseudomonas aeruginosa та деЯкґ ґншґ Pseudomonas, Acinetobacter<= span style=3D'letter-spacing:1.65pt'> calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують ґ не продукують бета-лактамази), Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocoliti= ca.

Ђнаеробнґ мґкроорганґзми

грампозитивнґ та грамнегативнґ коки (включаючи рґд Peptococcus, Peptostrept= ococcus та Veillonella);

грампозитивнґ палички (включаючи рґд Clostridium, Eubacterium= та Lactobacillus);

грамнегативнґ палички (включаючи рґд Fusobacterium, багато штамґв Bacteroides= fragilis та ґнших представникґв роду Bacteroides).

”армакокґнетика.

‚исокґ рґвнґ цефоперазону у кровґ, жовчґ та сечґ досЯгаютьсЯ пґслЯ разового введеннЯ препарату. “ таблицґ <= /span>1 наведено концентрацґ» препарату у= сироватцґ кровґ дорослих здорових= добровольцґв. –ґ данґ було одержано пґслЯ 15-хвилинного внутрґшньовенного введеннЯ 1, 2, 3 або 4 г препарату або одноразового внутрґшньомХЯзового введеннЯ 1 або 2 г препарату. Џробенецид не вплива№ на рґвень концентрацґ» цефоперазону у кровґ.

’аблицЯ 1

‘ереднґ концентрацґ» цефоперазону у сироватцґ кровґ (мкг/мл)

„оза, спосґб введеннЯ	0*	30 хвил= ин	1 годи= на	2 години	4 години	8 годи= н	12 годи= н
1 г внутрґшньовенно	153	114	73	38	16	4	0,5
2 г внутрґшньовенно	252	153	114	70	32	8	2
3 г внутрґшньовенно	340	210	142	89	41	9	2
4 г внутрґшньовенно	506	325	251	161	71	19	6
1 г внутрґшньомХЯзово=	32**	52	65	57	33	7	1
2 г внутрґшньомХЯзово	40**	69	93	97	58	14	4

* —ас, що минув пґслЯ введеннЯ препарату (вґдлґк одразу пґслЯ завершеннЯ ґнфуз= ґ»).

** <= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'>ђезультати, отриманґ через 15 хвилин пґслЯ введеннЯ препарату.

Џерґод напґввиведеннЯ цефоперазону ґз сироватки кровґ становить приблизно 2 години незалежно вґд способу його введеннЯ.

–ефоперазон досЯга№= терапевтичних рґвнґв у всґх рґдинах та тканинах органґзму, у т.ч. в асцитичнґй та цереброспґнальнґй (пґд час менґнгґту) рґдинах, сечґ, жовчґ та стґнках жовчного мґхура, мокротиннґ та легенЯх, пґднебґнних мигдаликах та слизовґй оболонцґ синусґв, передсердґ, нирках, сечоводґ, простатґ, сґмХЯниках, матцґ та фаллопґ№вих трубах, кґстках, пуповиннґй кровґ та амнґотичнґй рґдинґ.

–ефоперазон виводи= тьсЯ з жовчю та сечею. ЉонцентрацґЯ препарату у жовчґ досЯга№ дуже високих рґвнґв (зазвичай через 1Р3 години пґслЯ введеннЯ) та перевищу№ аналогґчнґ концентрацґ» у сироватцґ кровґ у 100 разґв.

Ѓуло заре№стровано такґ концентрацґ» у жовчґ: вґд 66 мкг/мл через 30 = хвилин до 6000 мкг/мл через 3 години пґслЯ внутрґшньовенного введеннЯ 2 г препарату пацґ№нтам, у Яких вґдсутнЯ обструкцґЯ жовчних проток.

—ерез 12= годин пґслЯ введеннЯ у рґзних дозах та рґзними способами пґдвищеннЯ концентрацґ» це= фоперазону в= сечґ пацґ№нтґв ґз нормальною функцґ№ю нирок досЯга№ у середньому 20Р30 %. Љонцентрацґю препарату понад 2200 мкг/мл у сечґ було одержано через 15 хвилин пґс= лЯ внутрґшньовенного введеннЯ 2 г препарату –ефоперазон. ЏґслЯ внутрґшньомХЯзового введеннЯ 2 г препарату максимальна концентрацґЯ у сечґ становила приблизно 1000 мкг/мл.

Џовторне введеннЯ препарату –ефоперазон не призводить до кумулЯцґ» препарату у здорових добровольцґв= .<= /span>

= Џацґ№нти з порушеннЯми функцґ» печґнки

“ пацґ№нтґв ґз порушеннЯми функцґ» печґнки перґод напґввиведеннЯ препарату ґз сироватки кровґ зроста№, але зроста№ ґ видаленнЯ = ґз сечею. “ пацґ№нтґв з нирковою та печґнковою недостатнґстю –ефоперазон може кумулюватись у сироватцґ кровґ.

Џацґ№нти з порушеннЯми функцґ» нирок

“ хворих ґз нирковою недостатнґстю максимальна концентрацґЯ у= сироватцґ кровґ, площа пґд фармакокґнетичною кривою, а також перґод напґввиведеннЯ ґз сироватки кровґ такґ ж, Як ґ у здорових добровольцґв.

= Љлґнґчнґ характеристики.

ЏоказаннЯ.

‹ґкуваннЯ ґнфекцґй, спричинених = чутливими до препарату –ефоперазон мґкроорганґзмами:

-&nb= sp; ґнфекц= ґ» верхнґх та нижнґх дихальних шлЯх= ґв;

-&nb= sp; ґнфекц= ґ» верхнґх та нижнґх вґддґлґв сечовивґдних шлЯхґв;

-&nb= sp; перито= нґт, холецистит, холангґт та ґн= шґ ґнтраабдомґнальнґ ґнфекцґ»;

-&nb= sp; септиц= емґЯ;

- = менґнгґт;

-&nb= sp; ґнфекц= ґ» шкґри та мХЯких тканин;

-&nb= sp; ґнфекц= ґ» кґсток та суглобґв;

- = запальнґ захворюваннЯ тазових органґв, ендометрит, гонореЯ та ґншґ ґнфекцґ» статевих шлЯхґв.

Џрофґлактика пґслЯоперацґйних ускладнень пґд час абдомґнальних, гґнекологґчних, серцево-судинних та ортопедичних операцґй.<= /p>

ЏротипоказаннЯ.

ѓґперчутливґсть до цефоперазону або до будь-Якого з антибґотикґв цефалоспоринового рЯду.

‚за№модґЯ з ґншими лґкарськими засобами та ґншґ види вза№модґй.

Ђлкоголь

ЏовґдомлЯлосЯ, що при вживаннґ алкоголю пґд час лґкуваннЯ препаратом ґ навґть через 5 дґб пґслЯ останнього введеннЯ цефоперазону виникала дисульфґрамоподґбна реакцґЯ, що характеризуваласЯ припливами, пґдвищеною пґтливґстю, головним болем ґ тахґкардґ№ю. Џодґбнґ реакцґ» виникали ґ пґслЯ прийому ґнших цефалоспоринґв, тому слґд застерґгати пацґ№нтґв вґд вживаннЯ алкогольних напо»в у перґод лґкуваннЯ цефоперазоном. Џацґ№нтам, Якґ потребують перорального або парентерального штучного харчуваннЯ, слґд уникати вживаннЯ розчинґв, що мґстЯть етанол.

‚за№модґ», що <= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'>впливають на результати лабораторних дослґджень

Њоже виникати хибнопозитивна реакцґЯ сечґ на глюкозу при проведеннґ тестґв ґз розчинами Ѓенедикта або ”елґнга.=

Ђмґноглґкозиди

–ефалоспорини можуть пґдвищувати ризик розвитку нефротоксичностґ амґноглґкозидґв. = “ зв'Язку з= цим необхґдний ретельний наглЯд за пацґ№нтами, Якґ одночасно отримують амґноглґкозиди та цефалосп= орини.

ЂнтикоагулЯнт (антагонґсти вґтам= ґну K)

–ефоперазон може пґдвищувати антикоагулЯнтний ефект антагонґстґв вґтамґну K, включаючи варфарин. ‘лґд контролювати пґдвищенґ значеннЯ ЊЌ‚ ґ параметри кровотечґ, Якщо антагонґст вґтамґну K використову№тьсЯ в комбґнацґ» з цефоперазоном.

†ивґ вакцини

Ђнтибґотики можуть перешкоджати розмноженню штаму у вакцинґ, що необхґдно длЯ виклику ґмунно» вґдповґдґ, ґ таким чином можуть знижувати терапевтичний ефект вакцини. ‘лґд уникати одночасного застосуваннЯ живих атенуйованих вакцин та антибґотикґв.<= span style=3D'background:white'>

„ґареЯ

Clostridium difficile-асоцґйована дґареЯ (Љ„Ђ„) була заре№стрована на тлґ застосуваннЯ майже в= сґх антибактерґальних засобґв, у тому числґ цефоперазону. ’ерапевтична ефективн= ґсть пероральних та ректальних препаратґв може бути знижена у зв'Язку з розвитком дґаре», спричинено» цефоперазоном.

Ћсобливостґ застосуваннЯ.

ѓґперчутливґсть

‘ерйознґ реакцґ» гґперчутливостґ (анафґлактичнґ реакцґ»), ґнколи з летальним наслґдком, були заре№строванґ у пацґ№нтґв, Якґ отримують бета-лактамнґ препарати або препарати цефалоспорину, включаючи цефоперазон. –ґ реакцґ» частґше виникали у пацґ№нтґв, в анамнезґ Яких наЯвнґ реакцґ» гґперчутливостґ до декґлькох алергенґв.

Џеред призначеннЯм цефоперазону слґд ретельно зґбрати анамнез, щоб зХЯсувати, чи виникали у хворого ранґше реакцґ» гґперчутливостґ до цефалоспоринґв, пенґцилґнґв або ґнших лґкарських засобґв. ‘лґд з обережнґстю призначати цей препарат пацґ№нтам, чутливим до пенґцилґну. Ђнтибґотики слґд з обережнґстю призначати пацґ№нтам, у Яких ранґше були проЯви будь-Яко» форми алергґ», особливо алергґ» на лґкарськґ засоб= и.

џкщо виника№ алергґчна реакцґЯ, слґд вґдмґнити препарат ґ призначити належне лґкуваннЯ. ‘ерйознґ анафґлактичнґ реакцґ» вимагають негайного невґдкладного введеннЯ адреналґну. Џри необхґдностґ слґд застосовувати кисень, внутрґшньовеннґ кортикостеро»ди, а також пґдтримувати прохґднґсть дихальних шлЯхґв, у тому числґ ґ за допомогою ґнтубацґ».<= o:p>

‡афґксовано випадки розвитку шкґрних реакцґй тЯжкого ступенЯ, ґнколи з летальним наслґдком, таких Як токсичний епґдермал= ьний некролґз, синдром ‘тґвенсаР„жонсона та ексфолґативний дерматит, у пацґ№нтґв, Якґ застосовували цефоперазон. “ разґ виникненнЯ шкґрно» реакцґ» тЯжкого ступенЯ терапґю цефоперазоном слґд припинити та розпочати вґдповґдне лґкува= ннЯ (див. роздґл ЗЏобґчнґ реакцґ»И).

‡астосуваннЯ пац= ґ№нтам ґз порушеннЯми функцґ» печґнки

–ефоперазон значною мґрою екскрету№тьсЯ з жовчю. “ пацґ№нтґв ґз захворюваннЯми <= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'>печґнки та/або з обструкцґ№ю<= span style=3D'letter-spacing:.5pt'> жовчних шлЯхґв подовжу№тьсЯ перґод напґввиведеннЯ цефоперазону ґз сироватки кровґ ґ збґльшу№тьсЯ ниркова екскрецґЯ препарату ґз сечею. Ќавґть при тЯжких порушеннЯх функцґ» печґнки у жовчґ досЯгаютьсЯ терапевтичнґ концентрацґ» цефопераз= ону, а перґод напґввиведеннЯ = зроста№ лише у 2Р4 рази.

‡агальнґ <= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'>застереженнЯ

ЏовґдомлЯлосЯ про випадки серйозних крововиливґв, включаючи випадки з летальним наслґдком, при застосуваннґ цефоперазону.„о групи ризику належать пацґ№нти з обмеженим харчуваннЯм, мальабс= орбцґ№ю та пацґ№нти, Якґ тривалий час перебувають на парентеральному (внутрґшньовенному) харчуваннґ. ‘лґд здґйснювати наглЯд за такими пацґ№нтами щодо ознак кровотечґ, тромбоцитопенґ» та гґпопротромбґнемґ». “ випадку розвитку тривало» кровотеч= ґ без виЯвленнЯ ґнших причин цього Явища слґд припинити застосуваннЯ цефоперазону= .

џк ґ ґншґ антибґотики, при тривалому застосуваннґ цефоперазон може призводити до посиленого росту резистент= но» мґкрофлори, у звХЯзку з чим пґд час лґкуваннЯ за пацґ№нтами слґд ретельно спостерґгати. џк ґ при лґкуваннґ будь-Яким потужним системним препаратом, пґд час тривало» терапґ» цефоперазоном рекомендовано проводити перґодичнґ обстеженнЯ з метою виЯвленнЯ можливих функцґональних порушень з боку систем органґзму, зокрема нирок, печґнки ґ системи кровотвореннЯ. Ћсобливо важливґ такґ обстеженнЯ у новонароджених, особливо у недоношених, та ґнших немовлЯт.

Џґд час застосуваннЯ майже всґх антибактерґальних препаратґв, включаючи цефоперазон, зафґксовано випадки дґаре», спричинено» Clostridium difficile [Clostridium difficile associated diarrhea] (CDAD), Якґ за ступенем тЯжкостґ варґювали вґд легко» дґаре» до летального колґту. ‹ґкуваннЯ антибактерґальними препаратами порушу№ нормальну мґкрофлору товстого кишечнику, що призводить до посиленого росту C. difficile.

C. difficile <= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'>синтезу№ токсини A ґ B, що сприЯють розвитку CDAD. тами C. difficile з гґперпродукуваннЯм токсинґв зумовлюють пґдвищену захворюванґсть ґ летальнґсть, оскґльки ґнфекцґ», Якґ вони спричинЯють, можуть бути стґйкими до терапґ» антимґкробними препаратами ґ можуть потребувати колектомґ». ђозвиток CDAD слґд запґдозрити в усґх пацґ№нтґв, у Яких спостерґгалисЯ проЯви дґаре» пґслЯ застосуваннЯ антибґотикґв. Ќеобхґдне ретельне вивченнЯ анамнезу, оскґльки повґдомлЯли, що CDAD виникала бґльш нґж через 2 мґсЯцґ пґслЯ застосуваннЯ антибактерґальних препаратґв.

џкщо пацґ№нт дотриму№тьсЯ дґ№ти з низьким вмґстом натрґю, то слґд враховувати, що препарат –ефоперазон мґстит= ь 34 мг натрґю (1,5 ммоль= ).

‡астосуваннЯ у перґод вагґтностґ або годуваннЯ груддю.

‚агґтнґсть

„ослґдженнЯ впливу препарату на репродуктивну функцґю, що проводили на тваринах у дозах= , що у 10 разґв перевищувал= и дозу длЯ людини, не виЯвили доказґв погґршеннЯ фертильностґ, а також тератогенно= го впливу. Ћднак адекватних = ґ належним чином контрольованих дослґджень з участю вагґтних жґнок не проводили. ‡важаючи на те, що дослґдженнЯ впливу препарату на репродуктивну функцґю у тварин = не завжди передбачають реакцґю людини, препарат слґд застосовувати у перґод вагґтностґ лише при наЯвностґ чґтких показань.

Џерґод годуваннЯ груддю

‹ише невеликґ кґлькостґ цефоперазону проникають у грудне молоко. •оча цефоперазон погано проника№ у грудне молоко, слґд з обережнґстю призначати препарат у перґод годуваннЯ груддю.

‡датнґсть впливати на швидкґсть реакцґ» при керуваннґ автотранспортом або ґншими механґзмами.

„освґд клґнґчного застосуваннЯ цефоперазону вказу№ на те, що вплив препарату на здатнґсть пацґ№нта керувати транспортними засобами або працювати з ґншими механґзмами малоймовґрний.

=

= ‘посґб застосуваннЯ та дози.

Џрепарат застосовувати внутрґшньовенно або внутрґшньомХЯзово.=

„орослґ.

‡азвичай доза длЯ дорослих становить 2Р4 г на добу, Яку слґд вводити кожнґ 12 <= /span>годин рґвномґрно розподґленими дозами.<= /span> Џри особливо тЯжких ґнфекцґЯх дозу можна збґльшити = до 8 г на добу, Яку вводити кожнґ 12 годин рґвномґрно розподґленими = дозами. Џри введеннґ цефоперазону у добовґй дозґ 12Р16 г, розподґленґй на 3 рґвнґ дози (з ґнтервалом введеннЯ 8 годин)= , не було виЯвлено жодних ускладнень. ‹ґкуваннЯ препаратом можна розпочати до отриманнЯ результатґв дослґдженнЯ чутливостґ мґкроорганґзмґв.

ђекомендована доза при неускладненому гонококовому уретритґ становить 500 мг одноразово, вводити внутрґшньомХЯзово.

‚нутрґшньомХЯзове введеннЯ здґйсню№тьсЯ глибоко у великий сґдничний мХЯз або у передню поверхню стегна.

Љомбґнована терапґЯ.

ирокий спектр дґ» препарату –ефоперазон да№ змогу здґйснювати монотерапґю бґльшостґ ґнфекцґй. Ћднак препарат –ефоперазон можна застосовувати ґ в складґ комбґнованого лґкуваннЯ з ґншими антибґотиками, Якщо таке показано. Џри одночасному лґкуваннґ амґноглґкозидами рекоменду№тьсЯ= контролювати функцґю нирок. ‘лґд враховувати офґцґйнґ рекомендацґ» з використаннЯ антибґотикґв.

‡астосуваннЯ пацґ№нтам ґз порушеннЯми функцґ» печґнки.

ЉоригуваннЯ дози може бути необхґдним у разґ обструкцґ» жовчних проток, тЯжких захворювань печґнки або супутнього ураженнЯ нирок. џкщо концентрацґю препарату у сироватцґ кровґ не контролювати,= доза не повинна перевищувати 2 г на добу.

‡астосуваннЯ пацґ№нтам ґз порушеннЯми функцґ» нирок.

Ћскґльки нирки не № головним шлЯхом виведеннЯ цефоперазону, хворим з ураженнЯми нирок звичайну добову дозу (2Р4 г) можна призначати без коригуваннЯ. „лЯ пацґ№нтґв, у Яких швидкґсть клубочково» фґльтрацґ» нижча за 18 мл/хв або сироватковий рґвень креатинґну перевищу№ 3,5 мг/100 мл, максимальна добова доза становить 4 г.

Џерґод напґввиведеннЯ цефоперазону ґз сироватки кровґ дещо знижу№тьсЯ пґд час гемодґалґзу. ‚веденнЯ препара= ту слґд здґйснювати пґслЯ завершеннЯ процедури дґалґзу.

‡астосуваннЯ пацґ№нтам ґз порушеннЯми функцґ» печґнки ґ супутнґм порушеннЯм функцґ» нирок.

“ пацґ№нтґв ґз порушеннЯми функцґ» печґнки та супутнґм ураженнЯм нирок необхґдно контролювати концентрацґю препарату у сироватцґ кровґ та коригувати дозу в разґ необхґдностґ. џкщо концентрацґю препарату у сироватцґ кровґ не контролювати,<= span style=3D'letter-spacing:.6pt'> доза не повинна перевищувати 2 г на добу.

„ґти.

„лЯ лґкуваннЯ дґтей препарат –ефоперазон слґд призначати у добових дозах вґд 200 мг на 1 кг маси тґла; дозу застосовувати за 2 введеннЯ <= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'>(кожнґ 8Р12 годин). Њаксимальна доза не повинна перевищувати 12 г на добу (див. роздґл ЗЋсобливостґ застосуваннЯИ).

„обовґ дози до 300 мг/кг застосовували длЯ лґкуваннЯ дґтей з тЯжкими ґнфекцґЯми, включаючи кґлькох пацґ№нтґв з бактерґальним менґнгґтом, що не спричинЯло ускладнень.=

‡астосуваннЯ<= span style=3D'letter-spacing:-.1pt'> новонародженим.

Ќовонародженим (до 8 днґв) препарат слґд вводити через кожнґ 12 годин.

‚нутрґшньовенне застосуваннЯ дґтЯм та дорослим.

„лЯ переривчасто» внутрґшньовенно» ґнфузґ» 1000 мг препарату= –ефоперазон (вмґст 1 флакона) слґд розчинити у 20Р100 мл сумґсного стерильного розчину длЯ внутрґшньовенних ґнХ№кцґй ґ вводити протЯгом 15 хвилин Р 1 години. џкщо розчинником № стерильна вода, то у флакон ґз препаратом потрґбно додавати не бґльше 20 мл.

„лЯ безперервно» внутрґшньовенно» ґнфузґ» 1000 мг препарат= у –ефоперазон вґдновлювати або у 5 мл стерильно» води длЯ ґнХ№кцґй, або у 5 мл бактерґостатично» води длЯ ґнХ№кцґй; цей розчин слґд додавати до вґдповґдного розчинника длЯ внутрґш= ньовенного введеннЯ.

„лЯ безпосередньо» внутрґшньовенно» ґнХ№кцґ» максимальна разова доза препарату –ефоперазон длЯ дорослих пацґ№нтґв становить 2000 мг, длЯ дґтей Р= 50 мг/кг маси тґла. Џрепарат розчинЯти у вґдповґдному розчиннику длЯ досЯгненнЯ кґнцево= » концентрацґ» 100 мг/мл ґ вводити протЯгом не менше 3Р5 хвилин.

„лЯ антибактерґально» профґлактики пґслЯоперацґйних ускладнень призначати по 1000 мг або 2000 мг препарату внутр= ґшньовенно за 30Р90 хвилин до початку операцґ». „озу можна повторювати через кожнґ 12 годин, однак у бґльшостґ випадкґв Р протЯгом не бґльше 24= годин. Џри операцґЯх з пґдвищеним ризиком ґнфґкуваннЯ (наприклад, операцґ» у колоректальнґй = зонґ) та коли ґнфґкуваннЯ може супроводжуватисЯ тЯжкими ускладненнЯми (наприклад, при операцґЯх на вґдкритому серцґ або протезуваннґ суглобґв), профґлактичне застосуваннЯ препарату –ефоперазон може тривати протЯгом 72 годин пґслЯ закґнченнЯ операцґ».

‚нутрґшньовенне введ= еннЯ.

‘терильний порошок –ефоперазон можна спочатку розчинити за допомогою будь-Якого сумґсного розчинника (щонайменше 2,8 м= л/г цефоперазону), прийнЯтного длЯ внутрґшньовенного введеннЯ. ‡ метою полегшеннЯ вґдновленнЯ рекоменду№тьсЯ застосовувати 5&= nbsp;мл розчинника на 1000 м= г препарату –ефоперазон.

ђозчини, рекомендованґ= длЯ вґдновленнЯ порошку цефоперазону н= атрґю: 5 % глюкоза длЯ ґнХ№кцґй; 10 % глюкоза длЯ ґнХ№кцґй; 5 % глюкоза та 0,9 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй; 0,9&= nbsp;% натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй; Ќормосол= -M та 5 % глюкоза длЯ ґнХ№кцґй; 5 %<= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'> глюкоза та 0,2 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй; Ќормосол-R; стерильна вода длЯ ґнХ№кцґй.

ЏґслЯ вґдновленнЯ одержаний розчин слґд розвести одним зґ стандартних розчинникґв длЯ внутрґшньовенного введеннЯ: 5 %= глюкоза длЯ ґнХ№кцґй; 10 %= глюкоза длЯ ґнХ№кцґй; 5 % глюкоза та розчин ђґнгера лактатний длЯ ґнХ№кцґй; розчин ђґнгера лактатний длЯ ґнХ№кцґй; 0,9 % натрґю хлори= д длЯ ґнХ№кцґй; 5 % глюкоза та 0,9 % натрґю хлорид; Ќормосол-M та= 5 % глюкоза длЯ ґнХ№кцґй; Ќормосол-R; 5 % глюкоза та 0,2 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй.<= /span>

‚нутрґшньомХЯзове введеннЯ

„лЯ приготуваннЯ розчину, призначеного длЯ внутрґшньомХЯзового введеннЯ, можна використовувати стерильну або бактерґостатичну воду длЯ ґнХ№кцґй. џкщо передбача№тьсЯ в= веденнЯ розчину з концентрацґ№ю 250 мг/мл<= span style=3D'letter-spacing:1.2pt'> або вище, длЯ приготуваннЯ розчину рекоменду№тьсЯ використати розчин лґдока»ну. ’акий розчин можна приготувати, використовуючи комбґнацґю стерильно» води длЯ ґнХ№кцґй та 2 % розчину лґдока»ну гґдрохлориду, що майже вґдповґда№ концентрацґ» 0,5 % розчину лґдока»ну гґдрохлориду.

ђекоменду№тьсЯ двоетапний спосґб розчиненнЯ: споч= атку слґд додати необхґдну кґлькґсть стерильно» води длЯ ґнХ№кцґй ґ збовтувати до повного розчиненнЯ порошку –ефоперазон, пґслЯ цього додати необхґдну кґлькґсть 2 % розчину лґдока»ну та змґшати.

’аблицЯ 2

	Љґнцева концентрацґЯ ц= ефоперазону	I етап, обХ№м стерильно» води	II етап, обХ№м 2 % лґдока»ну	ЋбХ№м, що витЯга№тьсЯ*
”лакон 1 г	250 мг/мл=	2,6 мл	0,9 мл	4 мл
333 мг/мл=	1,8 мл	0,6 мл	3 мл

* ЌаЯвний надлишок дозволЯ№ вґдґ= брати та ввести зазначенґ обХ№ми.

‚нутрґшньомХЯзове введеннЯ здґйсню№тьсЯ глибоко у великий сґдничний мХЯз або у передню поверхню стегна.

‡берґганнЯ розчинґв=

‘табґльнґсть

•ґмґчна та фґзична стабґльнґсть розчинґв цефоперазону, приготовлених ґз використанн= Ям наведених нижче парентера= льних розчинникґв, ґз зазначеними приблизними концентрацґЯми цефоперазону забезпечу№ стґйкґсть розчину за умови дотриманнЯ вказаних температурних режимґв та термґнґв зберґганнЯ. ЏґслЯ закґнченнЯ вказаного термґну невикор= истаний розчин пґдлЯга№ знищенню.

‡а стабґльно» кґмнатно» темпер= атури (15Р25 º‘) протЯгом 24 годин розчини цефоперазону можна зберґгати в наступ= них розчинниках (у дужках наведенґ приблизнґ концентрацґ» цефоперазону): бактерґостатична вода длЯ ґнХ№кцґй (300 мг/мл); 5 % глюкоза длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 50 мг/мл); 5 % глюкоза длЯ ґнХ№кцґй та роз= чин ђґнгера лактатний длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 50 мг/мл); 5 % глюко= за та 0,9 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 50 мг/мл); 5&nb= sp;% глюкоза та 0,2 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 50 мг/мл); 10 % глюкоза длЯ ґ= нХ№кцґй (2 мг до 5= 0 мг/мл); розчин = ђґнгера лактатний длЯ ґнХ№кцґй (2 мг/мл); 0,5 % лґдо= ка»ну гґдрохлорид длЯ ґнХ№кцґй (300 мг/мл); 0,9 % натр= ґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй (2= мг до 300 мг/= мл); Ќормосол-M та 5 <= /span>% глюкоза длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 50 мг/м= л); Ќормосол-R (2 мг до 50 мг/м= л); стерильна вода длЯ ґнХ№кцґй (300 мг/мл). ‚ґдновленґ розчини препарату –ефоперазон можна зберґгати у склЯних або пластмасових шприцах, склЯних або гнучких пластмасових №мностЯх, що признач= енґ длЯ парентеральних розчинґв.

ЏротЯгом 5 днґв у холодиль= нику (2Р8 º‘) у наступних розчинниках (у дужках наведенґ приблизнґ концентрацґ» цефопераз= ону): бактерґостатична вода длЯ ґнХ№кцґй (300 мг/мл); 5 % глюкоза длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 50 мг/мл); 5 % глюкоза та 0,9 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 50 мг/мл); 5 % глюкоза та 0,2 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 50 мг/м= л); розчин ђґнгера лактатний длЯ ґнХ№кцґй (2 мг/мл); 0,5 % лґдока»ну гґдрохлорид длЯ ґнХ№кцґй (300 мг/мл); 0,9 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 300 мг/= мл); Ќормосол-M та 5 <= /span>% глюкоза длЯ ґнХ№кцґй (2 мг до 50 мг/м= л);

Ќормосол-R (2 мг до 50 мг/мл); стерильна вода длЯ ґнХ№кцґй (300 мг/мл) можна зберґгати вґдновленґ розчини препарату –ефоперазон у склЯних або пластмасових шприцах, склЯних або гнучких пластмасових №мкостЯх, що признач= енґ длЯ парентеральних розчинґв.

ђозчини цефоперазону у наступн= их розчинниках (у дужках наведенґ приблизнґ концентрацґ» цефоперазону) можна зберґгати у морозильнґй камерґ (вґд -20 до -10 º‘) протЯгом 3<= /u> тижнґв: 5&n= bsp;% глюкоза длЯ ґнХ№кцґй (50 мг/мл); 5 % глюкоза та 0,9 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй (2 мг/мл); 5 % глюкоза та 0,2 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй (2 мг/мл), або 5 тижнґв: 0,9 % натрґю хлорид длЯ ґнХ№кцґй (300 мг/мл); стерильна вода длЯ ґнХ№кцґй (300 мг/мл). ‚ґдновленґ розчини можна зберґгати у пластмасових шприцах= або гнучких пластмасових №мкостЯх, що призначенґ длЯ парентеральних розчинґв.

ђозморожувати препарат перед застосуваннЯм потрґбно при кґмнатнґй температурґ. ЏґслЯ розморожуваннЯ невикористаний розчин пґдлЯга№ знищенню. ђозчин не можна повторно заморожув= ати.

‡ мґкробґологґчно» точки зору препарат слґд використати негайно. џкщо не використати одразу, час зберґганнЯ та дотриманнЯ умов перед використаннЯм препарату № вґдповґдальнґстю користувачґв, зазвичай, не може перевищувати 2= 4 години при темп= ературґ 2Р8 º‘, Якщо тґльки вґдновленнЯ/розведеннЯ не вґдбулосЯ у контрольованих ґ перевґрених асептичн= их умовах.

„ґти.

„ив. роздґл З‘посґб застосуваннЯ та дозиИ.

–ефоперазон ефективно застосовують дґтЯм вґд народженнЯ. Њасштабних дослґджень з= участю недоношених немовлЯт ґ новонароджених не проводили. ’ому перед призна= ченнЯм цефоперазону недоношеним немовлЯтам ґ новонародженим слґд ретельно зважити потенцґйнґ переваги ґ можливґ ризики терапґ» цим препаратом.

“ новонароджених з Ядерною жовтЯницею цефоперазон не витґснЯ№ бґлґрубґн ґз дґлЯнок його звХЯзуваннЯ з бґлками плазми кровґ.

ЏередозуваннЯ.

„анґ щодо гостро» токсичностґ натрґю цефоперазону обмеженґ. Ћчґкуваними проЯвами передозуваннЯ лґкарським засобом №, передусґм, посиленнЯ характерних длЯ препарату<= span style=3D'letter-spacing:5.25pt'> побґчних реакцґй. ‘лґд взЯти до = уваги той факт, що високґ концентрацґ» бета-лактамних = антибґотикґв у спинномозковґй рґдинґ можуть спричинити певнґ неврологґчнґ ефекти ґ пґдвищувати ймовґрнґсть виникненнЯ судом.<= /span>

C<= /span>лґд ретельно дотримуватисЯ рекомендацґй щодо дозуваннЯ, щоб уникнути передозуваннЯ. ‹ґкуваннЯ повинно бути пґдтримувальним та симптоматичним вґдповґдно до клґнґчного стану пацґ№нта. ‘пецифґчний антидот невґдомий.

Ћскґльки цефоперазон виводитьсЯ з органґзму при гемодґалґзґ, цЯ процедура може прискорити виведеннЯ лґкарського засобу при передозуваннґ у = пацґ№нтґв ґз порушеннЯми функцґ» нирок.

Џобґчнґ = реакцґ».

Ќижче наведено побґчнґ реакцґ», Якґ були виЯвленґ та про Якґ повґдомлЯлосЯ протЯгом терапґ» цефоперазоном.

‡ боку системи кровґ та лґмфатично» си= стеми: дуже часто: зниженнЯ= рґвнЯ гемоглобґну, зниженнЯ рґвнЯ гематокриту; ч<= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'>асто: нейтропенґЯ, позитивна прЯма проба Љумбса, тромбоцитопенґЯ, еозинофґлґ= Я; рґдко: гґпопротромбґнемґЯ; частота невґдомо: коагулопатґЯ.

‡ боку ґмунно» системи: невґдомо: = анафґлактичний шок٭, анафґлактична реакцґЯ٭, анафґлакто»дна реа= кцґЯ (включаючи шок), гґперчутливґсть.

‡ боку судин: часто: флебґт у<= span style=3D'letter-spacing:-.25pt'> мґсцґ пґдХ№днаннЯ катетера; рґдко: геморагґЯ٭.<= /span>

‡ боку шлунково-кишкового тракту: = часто: дґареЯ; нечасто: блюваннЯ٭= ;; частота невґдома: псевдомембранозний колґт٭.<= /span>

ѓепатобґлґарнґ розлади: часто: пґдвищеннЯ рґвнЯ Ђ‘’, Ђ‹’, пґдвищеннЯ рґвнЯ лужно» фосфатази в кровґ, жовтЯницЯ.

‡ боку шкґри та пґдшкґрно» клґтковини:= часто: свербґж٭, кропивХЯнка, макулопапульознґ висипаннЯ; ча= стота невґдома: токсичний епґдермаль= ний некролґз٭, синдром ‘тґвенсаР„жонсона, ексфолґативний дерматит<= /span>٭= ;.

‡ боку нирок ґ сечовипусканнЯ: частота невґдома: гематурґЯ. = ;

‡агальнґ розлади та реакцґ» у мґсцґ вв= еденнЯ препарату: нечасто: бґль у мґсцґ введеннЯ, гарЯчка.

* Џобґчнґ реакцґ= », про Якґ повґдомлЯлосЯ у постмаркетинговий перґод.<= /o:p>

ЏовґдомленнЯ про пґдозрюванґ побґчнґ реакцґ».

Џовґдом= леннЯ про побґчнґ реакцґ» пґслЯ ре№страцґ» лґкарського засобу ма№ важливе значенн= Я. –е да№ змогу проводити монґторинг спґввґдношеннЯ користь/ризик при застосув= аннґ цього лґкарського засобу. Њедичним та фармацевтичним працґвникам, а також пацґ№нтам або »х законним представникам слґд повґдомлЯти про усґ випадки пґдозрюваних побґчних реакцґй та вґдсутностґ ефективностґ лґкарського засобу через Ђвтоматизовану ґнформацґйну систему з фармаконаглЯду за посиланнЯм: <= strong>https://aisf.dec.gov.ua.

=

’ермґн придатностґ. 2 роки.

=

“мови зберґганнЯ.

‡берґгати в оригґнальнґй упаковцґ в недосту= пному длЯ дґтей мґсцґ при температурґ 25 º‘.<= /span>

=

Ќесумґснґсть.

ђозчини препарату –ефоперазон та амґноглґкозидґв не слґд змґшувати, оскґльки мґж ними ґсну№ фґзична несумґснґсть. џкщо передбача№тьсЯ проведеннЯ комбґнованого лґкуваннЯ препаратом –ефоперазон та амґноглґкозидом, то це можна зробити шлЯхом чергуваннЯ внутрґшньовенних ґнфузґй за умови використаннЯ окремо» вторинно» системи длЯ внутрґшньовенного введеннЯ та промиваннЯ= первинно» системи длЯ внутрґшньовенного введеннЯ вґдпов= ґдним розчином мґж ґнфузґЯми. ђекоменду№тьсЯ вводити –ефоперазон перед амґноглґкозидами.

=

“паковка.

Џорош= ок у флаконах; по 10 флаконґв в картоннґй коробцґ.

=

ЉатегорґЯ вґдпуску. ‡а рецептом.

=

‚иробник.

Ќ‘Џ‘ •ебей •уамґн ”армасьютґкал Љомпа= нґ ‹ґмґтед.

=

ЊґсцезнаходженнЯ виробника та адреса мґсцЯ провадженнЯ його дґЯльностґ.=

Ь 98 •уан ђоад, …кономґк енд ’ехнолоджґкал „евелопмент ‡оне, ґчжуанг, ‘Ќ 052165, Љитай.