ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ГРОУТРОПІН=

(GROWTROPIN)

Склад:

діюча речовина: somatropin;

1 мл розчину для ін’єкцій містить рекомбінантного соматропіну 8 МО;

допоміжні речовини: натрію ацетат, кислота хлористоводнева, натрію хлорид, полоксамер 188, фенол, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий або злегка мутний безбарвний розч= ин.

Фармакотерапевтична група. Гормони передньої долі гіпофіза= та їх аналоги. Соматотропін. Код АТХ H01A C01.

Фармакол= огічні властивості.

Фармакод= инаміка.

Лікарський засіб Гроутропін містить рекомбінантний гормон росту людини (соматропін), вироблений за допомогою генно-інженерних методів із клітин ссавців. Соматропін – це пептид, який складається із 191 амінокислоти та є ідентичним до людського гіпофізарного гормону росту за амінокислотною послідовністю та складом, а також за картою пептидів, ізоелектричною точкою, молекулярною масою, ізомерною структурою та біологіч= ною активністю.

Соматропіну притаманні анаболічні та антикатаболіч= ні властивості, тобто він впливає не лише на ріст, але й на будову тіла та метаболізм. Соматропін взаємодіє зі специфічними рецепторами на клітинах різного типу, включаючи міоцити, гепатоцити, адипоцити, лімфоцити та гематопоетичні клітини. Деякі з таких ефектів опосередковуються іншим класом гормонів, відомим як соматомедини (IGF-1 та IGF-2).

Залежно від величини дози введення лікарського зас= обу призводить до підвищення рівнів IGF-1, IGFBP-3, неетирифікованих жирних кис= лот та гліцерину і зниження рівнів сечовини в крові, а також до зменшення сечов= ого виведення азоту, натрію та калію. Тривалість підвищення рівнів гормону росту може відігравати важливу роль у визначенні ступеня його ефективності.= Для високих доз соматропіну ймовірним є існування явища відносного насичення, а= ле це не стосується глікемії та сечового виведення С-пептиду, які суттєво зростають лише після введення високих доз лікарського засобу (20 мг).<= /o:p>

Фармакокінетика.

Фармакокінетика лікарського засобу має лінійний характер щонайменше при застосуванні доз до 8 МО (2,67 мг). При застосуванні вищих доз (60 МО/= 20 мг) не можна виключати деякої нелінійності відповіді, яка, однак, не має клінічного значення.

Після внутрішньовенного введення лікарського засобу здоровим добровольц= ям об’єм розподілу у рівноважному стані становить приблизно 7 л, загальний метаболічний кліренс ~ приблизно 15 л/годину, тоді як нирковий кліренс= є незначним. Період напіввиведення лікарського засобу становить 20–35 хвилин.=

Після разового підшкірного або внутрішньом’язового введення лікарського засобу уявний кінцевий період напіввиведення триваліший і становить приблиз= но від 2 до 4 годин, що зумовлено процесом абсорбції, який обмежує швидкість виведення.

Максимальна сироваткова концентрація соматропіну досягається приблизно через 4 години після введення, після чого сироватковий рівень гормону росту повертається до базового протягом 24 годин, що свідчить про відсутність кумуляції соматропіну при повторних введеннях.

Абсолютна біодоступність соматропіну при внутрішньом’язовому та підшкір= ному введенні становить 70–90 %.

Кліні= чні характеристики.

Показання.

Діти.

Зат= римка росту у дітей, спричинена зменшенням або відсутністю секреції ендогенн= ого гормону росту.

Зат= римка росту у дівчаток з дисгенезією гонад (синдром Тернера), підтвердженою хромосомним аналізом.

Зат= римка росту у дітей препубертатного віку, спричинена хронічною нирковою недо= статністю.

Пор= ушення росту у низькорослих дітей віком від 4 років (індекс стандартного відхилення (SDS) існуючого росту < -2= ,5 та з урахуванням росту батьків SDS < -1= ), які народилися зі зростом, що не відповідає гестаційному віку, а маса = тіла та/або довжина яких при народженні була менше -2 SD (стандартне відхилення), і які не наздогнали необхідний зріст (SDS швидкості росту= <&nb= sp;0 протягом останнього року).

Дорослі.

Зам= існа терапія у дорослих із вираженим дефіцитом гормону росту, діагностовани= м за одним динамічним тестом на дефіцит гормону росту.

Дефіцит гормону росту, діагностований у дитинстві.

Пацієнти, у яких недостатність гормону росту була діагностована у дитинстві, перед початком гормонозамісної терапії із застосуванням лікарського засобу Гроутропін повинні пройти повто= рне обстеження для підтвердження дефіциту гормону росту. Дефіцит гормону росту, діагностований у дорослому віці.

Пацієнтам має бути поставлений діагноз недостатності гормону росту внаслідок захворюв= ань гіпоталамуса або гіпофіза та дефіциту щонайменше ще одного гормону (за виня= тком пролактину). Крім того, перед початком застосування соматропіну слід розпоч= ати відповідну гормонозамісну терапію іншими гормонами.

Протипоказання.

= -      =     Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких допоміжних речовин лікарського засобу;

= -      =     закриття епіфізарних зон росту у дітей;=

= -      =     наявність активних новоутворень; до початку лікува= ння слід впевнитись, що будь-які існуючі новоутворення перебувають в неактивній формі і будь-яка протипухлинна терапія завершена; лікування слід припинити у разі наявності доказів росту пухлини;

= -      =     підтверджене прогресування або рецидив основного внутрішньочерепного об’ємного процесу;

= -      =     гострі критичні стани, які розвинулися внаслідок ускладнень після відкритої операції на серці, черевній порожнині, внаслідок множинних травм, гострої дихальної недостатності або подібних патологій;

= -      =     тра= нсплантація нирки у дітей з хронічною нирковою недостатністю; застосування соматропіну необхідно припинити на час трансплантації нирки;

= -      =     про= ліферативна або передпроліферативна діабетична ретинопатія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування кортикостероїдів інгібує прискорення росту, спричинене лікарськими засобами, що містять соматропін. Для запобігання будь-якому інгібуючому впливу кортикостероїдів на дію гормону росту слід провести ретельне коригування замісної терапії пацієнтів із дефіцитом адренокортикотропного гормону.

Крім того, у деяких пацієнтів початок гормонозамісної терапії може призвести до прояву замаскованої вторинної недостатності надниркових залоз = за рахунок зниження активності 11β-гідроксистероїд-дегідрогенази типу 1 (11β-HSD1) – ферменту, який перетворює неактивний кортизон у кортизол і може призвести до маніфестації раніше замаскованого центрального гіпоадрена= лізму або до неефективності низьких доз кортикостероїдів, які застосовуються при замісній терапії.

Початок застосування соматропіну у пацієнтів, які проходять курс замісн= ої терапії кортикостероїдами, може призвести до появи дефіциту кортизолу. У та= ких випадках може бути потрібним коригування дози кортикостероїдів.

Оскільки пероральні препарати естрогенів можуть послаблювати відповідь = на лікування соматропіном, що виражається у зниженні сироваткових рівнів IGF-1, пацієнтам, які проходять курс замісної терапії пероральними препаратами естрогенів, може бути потрібним збільшення дози соматропіну.

Дані, одержані у дослідженні лікарських взаємодій при лікуванні дорослих пацієнті= в із дефіцитом гормону росту, дають змогу припустити, що введення соматропіну мо= же збільшувати кліренс сполук, які метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р_4=
50. Кліренс сполук, що метаболізуються за участю системи цитохрому Р_{450
3А4 (наприклад, статеві гормони, кортикостероїди, протисудомні лікарські за=
соби
та циклоспорин), може суттєво зростати, що призводитиме до зниження рівня ц=
их
сполук у плазмі крові. Клінічне значення цього явища невідоме.}

&nb= sp;

Особливості застосування.

Лікування Гроутропіном слід проводити під постійним наглядом лікаря, як= ий має досвід діагностування та лікування пацієнтів з дефіцитом гормону росту.=

До початку лікування слід встановити точний діагно= з і провести функціональну оцінку гіпофіза.

Гроутропін не слід призначати хв= орим на синдром Дауна, синдром Блума або анемію Фанконі.

Досвід лікування пацієнтів із си= ндромом Сільвера-Рассела обмежений.

Під час лікування Гроутропіном с= лід періодично визначати кістковий вік, особливо у пацієнтів у пубертатному віц= і та у хворих, що приймають препарати тиреоїдних гормонів, оскільки у таких пацієнтів закриття епіфізарних зон росту може відбуватися швидше. Перед&nbs= p;продовженням терапії після закриття епіфізарних зон росту рекомендується повторно підтвердити діагноз дефіциту гормону росту з визначенням гормонального проф= ілю. За необхідності продовження замісної терапії соматропіном слід застосовувати нижчі дози лікарського засобу, що рекомендуються для дорослих= .

У разі розвитку у пацієнта гостр= ого тяжкого стану слід ретельно зважити можливі переваги лікування соматропіном= і потенційні ризики.

Лікування пацієнтів з пухлинами

Оскільки в рідкісних випадках дефіцит гормону росту може бути ранньою ознакою розвитку пухлини головного мозку, до початку застосування лікарського засобу слід виключити наявність пухлин такого типу. До початку лікування Гроутропіном слід упевнитися, що будь-яке вже існуюче новоутворення перебуває в неактивній формі, а його лікування завершено.

У разі дефіциту гормону росту, що виник внаслідок проведеної протипухлинної терапії, пацієнт повинен знаходит= ись під ретельним медичним наглядом для виявлення можливого прогресування або рецидиву захворювання. У разі рецидиву пухлини лікування Гроутропном слід припинити.

Оскільки дані щодо ризику розвит= ку новоутворень при застосуванні соматропіну обмежені, на час лікування такі пацієнти потребують ретельного медичного нагляду.<= /p>
При лікуванні соматропіном дітей= з вилікуваним раком повідомлялося про зростання ризику розвитку вторинних новоутворень. Серед цих вторинних новоутворень найпоширенішими були внутрішньочерепні пухлини, зокрема менінгіоми, які спостерігалися у пацієнт= ів після променевої терапії первинного новоутворення голови.

Лейкемія=

Повідомлялось про випадки розвит= ку лейкемії у невеликої кількості пацієнтів з дефіцитом гормону росту (включаю= чи пацієнтів, що лікувались соматропіном). Однак частота таких випадків подібн= а до частоти розвитку лейкемії у дітей, що не страждають на дефіцит гормону рост= у.

Доброякі= сна внутрішньочерепна гіпертензія

Для виключення діагнозу набряку диска зорового нерва слід провести офтальмоскопію до початку лікування і повторно у разі розвитку таких клінічних симптомів, як сильний або періодич= ний головний біль, розлади зору, нудота та/або блювання, які дають змогу припус= тити наявність цього розладу. При підтвердженні набряку диска зорового нерва слід врахувати можливість діагнозу доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії (= або псевдопухлини головного мозку) і за необхідності припинити лікування Гроутр= опіном. Ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія зазвичай швидко минає після припинення терапії.

На сьогодні досвід лікування пацієнтів після нормалізації внутрішньочерепної гіпертензії обмежений. Тому= у разі поновлення лікування соматропіном пацієнт повинен знаходитися під ретельним медичним наглядом для виявлення можливих симптомів внутрішньочере= пної гіпертензії.

Резистен= тність до інсуліну

Введення соматропіну призводить = до короткочасної фази гіпоглікемії тривалістю приблизно 2 години. Через 2̴= 9;4 години рівні глюкози в крові зростають, незважаючи на високі концентрації інсуліну. Соматропін може індукувати резистентність до інсуліну, яка може призводити до гіперінсулінізму, а у рідкісних випадках ‒ до гіперглікемії. Для встановлення резистентності до інсуліну рекомендується регулярно контролювати рівень глюкози у крові. Фактори, що підвищують ризик розвитку діабету під час лікування соматропіном, включають ожиріння, спадко= ву схильність до діабету, застосування стероїдних гормонів або існуюче зниження переносимості глюкози. Пацієнти, у яких встановлений один або кілька цих факторів, під час лікування Гроутропіном повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом.

Лікарський засіб з обережністю с= лід призначати пацієнтам, що страждають на цукровий діабет або мають випадки ць= ого захворювання у родині. Під час лікування соматропіном пацієнтам з цукровим діабетом може бути потрібна відповідна корекція протидіабетичної терапії.

Ретинопа= тія

У разі розвитку передпроліферати= вних змін сітківки під час лікування соматропіном або за наявності проліферативн= ої ретинопатії замісну терапію із застосуванням соматропіну слід припинити. Од= нак наявність стабільної фонової ретинопатії не є підставою для припинення замі= сної терапії із застосуванням соматропіну.

Панкреат= ит

Існують повідомлення про розвиток панкреатиту під час лікування соматропіном, особливо у дітей. Опубліковані = дані дають змогу припустити, що під час лікування соматропіном ризик розвитку панкреатиту може зростати, зокрема у дівчат із синдромом Тернера. Гострий епігастральний біль у пацієнтів, які лікуються Гроутропіном, може бути озна= кою розвитку панкреатиту.

Затримка рідини

Для дефіциту гормону росту прита= манний недостатній об’єм позаклітинної рідини, який швидко коригується після почат= ку лікування соматропіном.

У дорослих під час замісної тера= пії соматропіном слід очікувати проявів затримки рідини, що може бути пов’язано= з розвитком таких симптомів, як набряк, набряк суглобів, артралгія, міалгія та парестезія. Ці симптоми є дозозалежними і зазвичай мають тимчасовий характе= р. У разі стійкого набряку або тяжкої парестезії слід зменшити дозу лікарського засобу для запобігання розвитку синдрому зап’ястного каналу.

Кісткові розлади

Епіфізеоліз голівки стегнової кі= стки часто може бути пов’язаний з ендокринними розладами, такими як дефіцит горм= ону росту або гіпотиреоз, або зі стрімким ростом. У дітей, що лікуються соматропіном, епіфізеоліз голівки стегнової кістки може бути спричинений або основним ендокринним розладом, або зростанням швидкості росту внаслідок лікування. Будь-які випадки появи кульгавості або скарг на біль у стегнових= або колінних суглобах у дітей під час лікування Гроутропіном потребують проведе= ння відповідного клінічного обстеження. Батькам слід порадити звертати увагу на= ці симптоми та у разі їх появи негайно повідомляти про це лікаря.

Пацієнтів із затримкою росту, спричиненою хронічною нирковою недостатністю, слід періодично обстежувати щ= одо виявлення ознак можливого прогресування ниркової остеодистрофії. У дітей з нирковою остеодистрофією на пізніх стадіях захворювання спостерігались випа= дки епіфізеолізу голівки стегнової кістки або аваскулярного некрозу голівки стегнової кістки, хоча зв’язок цих випадків з терапією соматропіном не був встановлений. Тому у таких пацієнтів до початку лікування слід провести рентгенологічне обстеження стегнового суглоба.

Сколіоз<= o:p>

У періоди стрімкого росту у дітей можуть з’являтися початкові прояви або прогресувати сколіоз. Сколіоз більш поширений серед деяких груп пацієнтів (наприклад пацієнти із синдромом Терн= ера або синдромом Прадера – Віллі). Соматропін збільшує швидкість росту, і тому пацієнтів слід контролювати для виявлення розвитку або прогресування сколіо= зу. Однак, ще не було одержано доказів того, що соматропін збільшує частоту випадків або тяжкість сколіозу.

Гіпотире= оз

Під час лікування Гроутропіном внаслідок підвищеної периферичної деіодизації та перетворення Т4 в Т3 можуть знижуватися сироваткові рівні тиреоїдних гормонів. Може розвинутися гіпотир= еоз, який за відсутності лікування може негативно впливати на ефективність лікар= ського засобу. Тому до початку і під час лікування Гроутропіном необхідно регулярно перевіряти функцію щитовидної залози. У разі гіпотиреозу, що розвинувся на = фоні лікування соматропіном, для одержання необхідного терапевтичного ефекту слід проводити замісну терапію із застосуванням препаратів тиреоїдних гормонів. = Взаємодія з екзогенними естрогенами=

Екзогенні естрогени, особливо при пероральному прийомі, можуть зменшувати сироваткову концентрацію IGF-1 і, отже, ефективність соматропіну. Тому пацієнтки-жінки, які проходять терапію естрогенами, можут= ь потребувати вищих доз соматропіну для досягнення концентрацій IGF-1, які відповідають притаманному віку діапазону. Це слід враховувати при початковому призначенні терапії естрогенами пацієнткам, що проходять гормонозамісну терапію соматропіном. У таких випадках для контрацепції слід застосовувати негормональні методи.

Навпаки, у пацієнток, що припиня= ють терапію естрогенами, може спостерігатися зростання рівнів IGF-1 і, отже, збільшення бажаних та побічних ефектів соматропіну. Тому у таких випадках м= оже бути необхідним зменшення дози соматропіну. Існують факти, що дозволяють припустити, що ці зміни менш виражені при трансдермальному застосуванні естрогенів.

Синдром Прадера-Віллі

Гроутропін не показаний для тривалого лікування педіатричних пацієнтів із затримкою росту, зумовленою генетично підтвердженим синдромом Прадера-Віллі, якщо у них також не діагностований дефіцит гормону росту. Повідомлялось про випадки нічного апн= ое або раптової зупинки серця після початку лікування соматропіном педіатричних пацієнтів із синдромом Прадера − Віллі, які мали один або кілька із т= аких факторів ризику: тяжка форма ожиріння, обструкція верхніх дихальних шляхів = або нічне апное в анамнезі, невизначені респіраторні інфекції. Перед тим, як розпочати лікування соматропіном, у пацієнтів із синдромом Прадера − Віллі слід виключити діагноз нічного апное та обструкції верхніх дихальних шляхів.

Низькоро= слість у дітей внаслідок внутрішньоутробної затримки росту

У дітей, низькорослість яких пов’язана з внутрішньоутробною затримкою росту (НГВ), до початку лікування = Гротропіном слід виключити інші медичні причини та методи лікування, які можуть пояснити наявне порушення росту.

У пацієнтів з НГВ рекомендується вимірювати рівень IGF-1 до початку лікування і надалі двічі на рік. Якщо при повторних вимірюваннях рівні IGF-1 перевищують +2 SD порівняно зі значенням= и, що відповідають віку та стадії статевого дозрівання, слід відкоригувати доз= у лікарського засобу з урахуванням співвідношення IGF-І/ІGFBP-3 (білок 3, що зв’язує інсуліноподібний фактор росту).

Досвід лікування соматропіном пацієнтів з НГВ, початок якого наближається до настання статевої зрілості, обмежений, тому починати лікування незадовго до настання статевої зрілості = не рекомендується.

У дітей з НГВ рекомендується вимірювати рівні інсуліну та глюкози у крові до початку лікування та щорічно надалі. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету (наприк= лад випадки захворювання на діабет у родині, ожиріння, підвищений індекс маси т= іла, тяжка форма резистентності до інсуліну, акантокератодермія) слід провести тестування пероральної переносимості глюкози. Соматропін не слід призначати= при явному цукровому діабеті.

Збільшення росту, одержане при лікуванні соматропіном низькорослих дітей з НГВ, може бути деякою мірою втрачено, якщо лікування було припинено до досягнення пацієнтом кінцевого росту.

Педіатри= чні пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Лікування дітей з хронічною нирк= овою недостатністю слід починати лише тоді, коли ниркова функція знижена ˃ = 50 % від норми. Для підтвердження порушення росту до початку терапії слід спостерігати за швидкістю росту пацієнта протягом року. Під час терапії соматропіном лікування хронічної ниркової недостатності проводиться за звичайною схемою.

Лікування соматропіном потрібно припинити на час трансплантації нирки.

Антитіла=

Як у разі застосування інших препаратів соматропіну, під час лікування Гроутропіном у невеликого відсотка пацієнтів можуть утворюватись антитіла до соматропіну. Загалом ці антитіла мають низьку зв’язуючу здатність, і зазвичай вони не впливають на швидкість росту.

Однак у дуже рідкісних випадках = при появі високих титрів антитіл, наприклад у пацієнтів, у яких затримка росту спричинена делецією генного комплексу гормону росту, можливе послаблення клінічної відповіді на лікування.

Тому у пацієнтів з підтвердженим дефіцитом гормону росту за відсутності відповіді на лікування Гроутропіном = слід провести тест на наявність антитіл до гормону росту людини, а також перевір= ити функцію щитовидної залози.

Інші застереження

Для виявлення можливих ознак хво= роби Шейермана − Мау під час лікування слід регулярно обстежувати пацієнто= к із синдромом Тернера, особливо при появі кісткового болю. За наявності по= вної або часткової аденогіпофізарної недостатності може виникнути потреба у проведенні замісної терапії додатковими гормонами (наприклад кортикостероїдами). У такому випадку для запобігання інгібування росту слід провести ретельне коригування дози додаткового гормону.

Лікування препаратами, що містять білки людини, може призводити до розвитку реакцій гіперчутливості (наприкла= д, почервоніння та свербіж у місці ін’єкції).

Для запобігання розвитку місцевої ліпоатрофії, зокрема при тривалому застосуванні лікарського засобу, слід постійно змінювати місце ін’єкції.

Дефіцит гормону росту у дорослих= є довічним захворюванням і потребує відповідного лікування. Проте досвід лікування пацієнтів віком понад 60 років і досвід тривалого застосування лікарського зсобу дорослими пацієнтами загалом обмежений.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Цей ліка= рський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг)/дозу, тобто практично не містить натрію.

Цей ліка= рський засіб містить спирт бензиловий, його вміст у дозі менше 90 мг/кг/добу. Паре= нтеральне застосування може спричинити токсичні та алергічні реакції у немовлят та ді= тей віком до 3 років, тому лікарський засіб не застосовують недоношеним та новонародженим.

&nb= sp;

Застосування у період вагітності= або годування груддю.

Вагітність.

Клінічні дані щодо застосування лікарського засобу у період вагітності відсутні. Том= у препарати соматропіну не рекомендується застосовувати у період вагітності, а також жі= нкам репродуктивного віку, які не вживають належних заходів з контрацепції. Годування груддю. = ;Клінічних досліджень застосування соматропіну жінкам, які годують груддю, не проводил= и. Невідомо, чи виділяється соматропін у грудне молоко людини. Тому жінка= м, які годують груддю, препарати соматропіну слід призначати з обережністю.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарати соматропіну не впливають на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.=

Лікарський засіб Гроутропін призначений для багаторазового застосування. Дозування лікарського засобу Гроутропін с= лід підбирати індивідуально для кожного пацієнта, залежно від площі поверхні ті= ла або маси тіла.

Лікування дітей.

Гроутропін рекомендується вводити перед сном у так= их дозах:

Затрим= ка росту, спричинена недостатністю секреції ендогенного гормону росту: = підшкірно вводять по 0,7–1,0 мг/м= ² площі поверхні тіла на добу або по 0,025–0,035 мг/кг маси тіла на добу.

Затрим= ка росту у дівчаток, спричинена дисгенезією гонад (синдром Тернера: підшкірно вводять по 1,4 мг/= м² площі поверхні тіла на добу або по 0,045–0,050 мг/кг маси тіла на добу.

Проведення одночасної терапії із застосуванням неандрогенних анаболічних стероїдів у пацієнток із синдромом Тернера може призводити до посилення відповіді на введення гормону росту.

Затрим= ка росту у дітей препубертатного віку, спричинена хронічною нирковою недостатн= істю: підшкірно вводять по 1,4 мг/м² площі поверхні тіла на добу, що приблизно становить 0,045–0,050 мг/кг маси тіла на добу.

Поруше= ння росту у низькорослих дітей, що народились зі зростом, який не відповідає гестаційному віку (НГВ): рекомендується щоденно вводити по 0,035 мг/кг маси тіла (або по 1 мг/м² площі поверхні тіла на добу, що становить 0,1 МО/кг/добу або 3 МО/м²/добу) підшкірно.

Тривал= ість лікування.

Лікування слід припинити при досягненні пацієнтом = зросту, достатнього для дорослих, або при закритті епіфізарних зон росту.

Лікування порушень росту у низькорослих дітей, що народилися з НГВ, зазвичай рекомендується продовжувати до досягнення ними кінцевого зросту. Лікування слід припинити після першого року застосування = лікарського засобу, якщо SDS швидкості росту менше +1. Лікування слід припинити при досягненні пацієнтом кінцевого зросту (визначається за швидкістю росту < 2 см/рік). Потрібне підтверджен= ня необхідності лікування, якщо стан кісток відповідає віку > 14 років (дівчата) або <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-famil= y:"Times New Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family:"Times New = Roman"; mso-fareast-language:UK;mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'= >> 16 років (хлопці), що відповідає закриттю епіфізарних зон росту.

Дефіцит гормону росту у дорослих.

На початку терапії рекомендується підшкірно вводити низькі дози лікарсь= кого засобу, які становлять 0,15–0,3 мг соматропіну на добу. Дозу слід поступово регулювати та контролювати за рівнями інсуліноподібного фактора росту 1 (IGF-1). Рекомендована остаточна доза гормону росту рідко перевищує 1,0 мг/добу. Загалом слід вводити найнижчі ефективні дози лікарського засобу.

Жінки можуть потребувати застосування більших доз лікарського засобу, н= іж чоловіки, причому у чоловіків чутливість до IGF-1 збільшується з часом. Це означає, що існує ризик того, що жінки, особливо ті, хто проходить терапію естрогенами, можуть недоотримати необхідну дозу, тоді як чоловіки – отримати більшу, ніж необхідно, дозу лікарського засобу. Для пацієнтів літ= нього віку або пацієнтів з надлишковою масою тіла може бути необхідним зменшення = доз лікарського засобу. Дефіцит гормону росту у дорослих є довічною патологією, що потребує= відповідного лікування. Однак досвід лікування пацієнтів віком від 60 років та досвід тривалого застосування лікарського засобу обмежені.

Спосіб введення.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>

Рекомендується вводити лікарський засіб підшкірно, оскільки порівняно з внутрішньом’язовим введенням цей спосіб забезпечує стабільні сироваткові концентрації гормону росту, наближені до фізіологічних. Крім того, підшкірн= ий спосіб введення дає змогу близькому оточенню дитини або дорослому пацієнту самостійно проводити ін’єкції лікарського засобу після проходження відповід= ного навчання. Слід враховувати, що тривале підшкірне введення лікарського засоб= у в одне і те ж саме місце може спричинити розвиток ліпоатрофії; тому рекомендується кожного разу змінювати місце введення Гроутропіну.

Діти.

Лікарськ= ий засіб Гроутропінзастосовують в педіатричній практиці.

Передозування.<= /o:p>

Про випадки гострого передозування лікарського засобу не повідомлялось. Однак перевищення рекомендованих доз може спричинити розвиток побічних ефектів. Передозування може призводити до розвитку гіпоглікемії з подальшою гіперглікемією. Крім того, ймовірно, що передозування соматропіну може призвести до розвитку затримки рідини.

&nb= sp;

Побічні реакції.

До 10 % пацієнтів можуть спостерігати почервоніння та відчувати св= ербіж у місці ін’єкції. При проведенні гормонозамісної терапії із застосуван= ням гормону росту у дорослих очікується розвиток затримки рідини. Клінічно затр= имка рідини може проявлятися периферичним набряком, набряком суглобів, артралгіє= ю, міалгією та парестезією. Однак ці симптоми та ознаки зазвичай мають тимчасо= вий і дозозалежний характер. При лікуванні дорослих пацієнтів з дефіц= итом гормону росту, у яких цей діагноз був встановлений у дитинстві, повідомляєт= ься про меншу частоту розвитку побічних реакцій порівняно з тими, у кого дефіцит гормону росту почався у дорослому віці. У невеликого відсотка пацієнтів мож= уть утворюватись антитіла до соматропіну. Дотепер повідомлялось про низьку зв’язуючу здатність таких антитіл, а їхнє утворення не призводило до послаблення росту, за винятком пацієнтів з делеціями генів. У вкрай поодино= ких випадках, коли низькорослість пов’язана з делецією генного комплексу гормону росту, лікування соматропіном може індукувати розвиток антитіл, що послаблю= ють процес росту. У невеликої кількості пацієнтів з дефіцитом гормону рост= у, частина з яких лікувалась соматропіном, була діагностована лейкемія. Проте немає жодних доказів того, що у пацієнтів, які не мають предиктивних фактор= ів, лікування соматропіном призводить до зростання частоти захворювання на лейкемію.

Побічні реакції, про які повідомлялось у зв’язку із застосуванням лікар= ського засобу і які перелічені нижче, класифікуються за частотою таким чином: дуже поширені (³ 1/10), поширені (від ≥ 1/= 100 до = < 1/10), непоширені (від ≥ = 1/1000 до = < 1/100), рідко поширені (від&nbs= p;≥ 1/10000 до = < 1/1000), дуже рідко поширені (<= /span>< 1/10000), частота невідома (час= тота не може бути встановлена на підставі наявних даних).

З боку імунної системи:

Частота невідома: утворення антитіл (див. розділ «Особливості застосування»). Локалізовані та генералізовані реакції гіперчутливості.

З боку ендокринної системи:=

Рідкісні: гіпотиреоз.

З боку обміну речовин, метаболізму:

Частота невідома: гіперінсулінізм, резистентність до інсуліну, гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку нервової системи:

Поширені: гіпестезія, парестезія, синдром зап’ястного каналу, головний біль.

Непоширені: ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку). З боку шлунково-кишкового тракту:

Частота невідома: панкреатит.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини:

Дуже поширені: артралгія.

Поширені: міалгія, біль у кістках, м’язова скутість.<= /p>
Частота невідома: набряк суглобів.

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз:

Непоширені: гінекомастія.

Загальні розлади та реакції у мі= сці введення:

Дуже поширені: набряк.=

Поширені: реакції у місці ін’єкції, такі як почервоніння, свербіж, виси= пання, запалення, гематома, набряк або біль. Місцева ліпоатрофія.

Побічні реакції у дітей:

У дітей спостерігаються переважно такі ж самі побічні реакції, як і у дорослих, однак деякі з них зустрічаються з іншою частотою, як зазначено ни= жче.

З боку нервової системи:

Непоширені: парестезія, синдр= ом зап’ястного каналу.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини:

Непоширені: артралгія, міалгія, м’язова скутість, біль у кістках.<= /o:p>

Рідкісні: епіфізеоліз голівки стегнової кістки, аваскулярний некроз гол= івки стегнової кістки. Загальні розлади = та реакції у місці введення:

Непоширені: набряк.

У дорослих пацієнтів з дефіцитом гормону росту, діагностованим у дитинс= тві, спостерігається менша кількість побічних реакцій порівняно з тими, у кого ц= ей діагноз був встановлений у дорослому віці.

Побічні реакції, які спостерігал= ись для інших препаратів цієї терапевтичної групи: Гіпертиреоз, розлади балансу рід= ини, безсоння, судоми, нічне апное (зокрема у пацієнтів з синдромом Прадера-Вілл= і), артеріальна гіпертензія, зростання частоти появи пігментованих родимок, погіршення існуючого псоріазу, гінекомастія, передчасне телархе.

Повідомлення про підозрю= вані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/риз= ик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідом= ляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомл= ень.

Термін придатності. <= /b>2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі 2–8 °С в оригінальній упаковці, недоступ= ному для дітей місці. Не заморожувати!

Після першого відкриття флакона зберігати не більше 28 діб при температ= урі 2–8 °С.

Не застосовувати після закінчення терміну придатно= сті, зазначеного на упаковці.

Несумісність.

Оскільки спеціальних досліджень сумісності не проводилось, Гроутропін не можна змішу= вати з іншими лікарськими засобами.

Упаковка.<= /p>
По 0,5 мл або 2,0 мл розчину = для ін’єкцій у скляних флаконах. 1 або 10 флаконів у картонній коробці

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.<= /p>
Донг-А СТ Ко., Лтд, Корея.

Місцезнаходження виробника та ад= реса місця провадження його діяльності.

493, Нонгон-ро, Нонгон-ап, Далсунг-гун, Дегу (Н-донг, В-донг Секція 2), Корея.