ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

ПЕГАСЕТ

Склад:

діюча речовина: прегабал= ін;

1 капсула містить 75 мг або 150 мг, або 300 мг прегабаліну;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний; тальк;

оболонка капсул: заліза оксид червоний (Е 172) - (для дозувань 75 мг та 300 мг), титану діоксид (Е 171), желатин, вода очищена, натрію лаурилсульфат, чорна фарба для маркування (шелак, спирт дегідратований, спирт ізопропіловий, спирт бутиловий, пропіленгліколь, розч= ин аміаку концентрований, заліза оксид чорний (E 172), калію гідроксид, вода очищена).

Лікарська форма. Капсули.=

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули 75 мг: тверді желатинові капсули розміру «4» з помаранчевою кришечкою та білим корпусом, з відбитком чорною фарбою «Z» на кришечці та «12» на корпусі, що містять гранульований порошок білого або майже білого кольору;

капсули 150 мг: тверді желатинові капсули розміру «2» з білою кришечкою та білим корпусом, з відби= тком чорною фарбою «Z» на кришечці та «14» на корпусі, що містять гранульований порошок білого або майже білого кольору;

капсули 300 мг: желатинові капсули розміру «0» з помаранчевою кришечкою та білим корпусом, з відбитком чорною фарбою «Z» на кришечці та «17» на корпусі, що містять гранульований порошок білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби, і= нші протиепілептичні засоби.

Код АТХ N03A X16.

Фармакол= огічні властивості.

Фармакодинаміка.

Діючою речовиною є прегаба= лін – аналог гамма-аміномасляної кислоти [(S)-3-(амінометил)-5-метилкапронова кислота].

Механізм дії.

Прегабалін зв’язується з допоміжною субодиницею (a₂–d білок) потенціалзалежних кальцієвих каналів у центральній нервовій сис= темі (ЦНС).

Клінічна ефективність і безпека.

– Нейропатичний біль.

Під час досліджень було продемонстровано ефективність препарату для лікування діабетичної нейропаті= ї, постгерпетичної невралгії та ураження спинного мозку. Ефективність препарату при інших видах нейропатичного болю не вивчали.

Прегабалін вивчали в ході = 10 контрольованих клінічних досліджень тривалістю до 13 тижнів з режимом дозування препарату двічі на добу та в ході досліджень тривалістю до 8 тижн= ів з режимом дозування тричі на добу. Загалом профілі безпеки та ефективності для режимів дозування двічі і тричі на добу були подібними.

У ході клінічних досліджень тривалістю до 12 тижнів, в яких лікарський засіб застосовували для лікуванн= я нейропатичного болю, зменшення болю периферичного та центрального походження спостерігалося після першого тижня та зберігалося протягом усього періоду лікування.<= /o:p>

У ході контрольованих клінічних досліджень з вивчення периферичного нейропатичного болю у 35 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю. Серед пацієнтів, у яких не виникала сонливість, таке покращання спостерігалося у = 33 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18 % пацієнтів з групи плацеб= о. Серед пацієнтів, у яких виникала сонливість, частка пацієнтів, які відповіл= и на терапію, становила 48 % у групі прегабаліну та 16 % у групі плацебо.

У ході контрольованого клінічного дослідження з вивчення нейропатичного болю центрального походжен= ня у 22 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 7 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю= .

– Епілепсія.

Додаткове лікування. Прегабалін вивчали в ході 3 контрольованих клініч= них досліджень тривалістю 12 тижнів з режимом дозування двічі або тричі на добу. Загалом профілі безпеки та ефективності для режимів дозування двічі й тричі= на добу були подібними.

Зменшення частоти судомних нападів спостерігалося вже на першому тижні.

Діти. Ефективність та безпека прегабаліну в якості допоміжного засобу при епілепсії для дітей віком до 12 років та для підлітків не встановлені. Побі= чні реакції, що спостерігалися в дослідженні з вивчення фармакокінетики та переносимості, до якого були включені пацієнти віком від 3 місяців до 16 ро= ків (n=3D65) з парціальними судомними нападами, були подібні до побічних реакці= й у дорослих. Результати 12-тижневого плацебо-контрольованого дослідження з уча= стю 295 дітей віком від 4 до 16 років, метою якого була оцінка ефективності та безпеки прегабаліну як додаткової терапії парціальних судомних нападів, та відкритого дослідження з вивчення безпеки тривалістю 1 рік з участю 54 дітей віком від 3 місяців до 16 років з епілепсією вказують на те, що такі побічні реакції як пірексія та інфекції верхніх дихальних шляхів у дітей спостерігаються частіше, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції» й «Фармакокінетика»).=

У 12-тижневому плацебо-кон= трольованому дослідженні дітям призначали прегабалін по 2,5 мг/кг/добу (максимум 150 мг/добу), прегабалін по 10 мг/кг/добу (максимум 600 мг/добу) або плаце= бо. Принаймні 50 % зменшення парціальних судомних нападів порівняно з початковим рівнем, спостерігалося у 40,6 % пацієнтів, які отримували прегабалін у дозі= 10 мг/кг на добу (р=3D0,0068 порівняно з плацебо), 29,1 % пацієнтів, які отрим= ували прегабалін у дозі 2,5 мг/кг/добу (р=3D0,2600 порівняно з плацебо) та 22,6 %= тих, хто отримував плацебо.

Монотера= пія (у пацієнтів з уперше діагностованим захворюванням). Прегабалін вивчали у ході 1 контрольованого клінічного дослідження тривалістю 56 тижнів з режимом дозування двічі на добу. При застосуванні прегабаліну не було досягнуто не меншої ефективності порівняно із застосува= нням ламотриджину, згідно з оцінкою через 6 місяців кінцевої точки – відсутності судомних нападів. Прегабалін і ламотриджин були однаково безпечними та добре переносилися.

– Генералізований тривожний розлад.

Прегабалін вивчали в ході 6 контрольованих досліджень тривалістю 4–6 тижнів, одного дослідження тривалі= стю 8 тижнів з участю пацієнтів літнього віку та одного тривалого дослідження з вивчення профілактики рецидиву з подвійною сліпою фазою профілактики рециди= ву тривалістю 6 місяців.

Зменшення симптомів генералізованого тривожного розладу за шкалою Гамільтона для оцінки тривожн= ості (HAM-A) спостерігалося вже на першому тижні.

У ході контрольованих клінічних досліджень (тривалістю 4–8 тижнів) у 52 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 38 % пацієнтів з групи плацебо спостерігалося покращання не менше ніж на 50 % за загальною кількістю балів за шкалою HAM-A від початкового рівня до кінцевої точки.

Під час контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які застосов= ували прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. Офтальмологічне обстеження (включаючи перевірку гостроти зору, формальну перевірку поля зору та дослідження очного дна при розширеній зіниці) у рамках контрольованих клінічних досліджень виконувалося у понад 3600 пацієнтів. Серед цих пацієнтів гострота зору погіршилася у 6,5 % пацієнтів у групі прегабаліну та у 4,8 % пацієнтів у гр= упі плацебо. Зміни поля зору виявлено у 12,4 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 11,7 % пацієнтів з групи плацебо. Зміни на очному дні вияв= лені у 1,7 % пацієнтів, які отримували прегабалін, та у 2,1 % пацієнтів у групі плацебо.

- Фіброміалгія.

Ефективн= ість прегабаліну була встановлена в одному 14-тижневому подвійному сліпому плацебо-контрольованому мультицентровому дослідженні (F1) та в одному 6-тижневому рандомізованому дослідженні відміни (F2). У ці дослідження залу= чали пацієнтів з діагнозом «фіброміалгія» на основі критеріїв Американського кол= еджу ревматології (поширений біль протягом 3 місяців в анамнезі та біль присутні= й в 11 або більше з 18 специфічних больових точок). Дослідження продемонстрували зниження болю за візуальною аналоговою шкалою. Покращення додатково було продемонстровано за загальною оцінкою пацієнта та за опитува= нням щодо впливу фіброміалгії.

Діти. Було проведене плацебо-контрольоване дослідження тривалістю 15 тижнів з участю 107 дітей в= іком 12–17 років з фіброміалгією, які застосовували прегабалін у дозі 75–450 мг = на добу. За результатами оцінки первинної кінцевої точки ефективності (зміна загальної інтенсивності болю від базового рівня до тижня 15; розраховано за допомогою 11-бальної шкали оцінювання) було продемонстровано чисельно більше покращення стану пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо, але це покращення не досягло статистичної значущості. Найчастішими побічними реакціями, які спостерігалися у клінічних дослідженнях, були запаморочення, нудота, головний біль, збільшення маси ті= ла та стомлюваність. Загальний профіль безпеки у підлітків був подібним до так= ого у дорослих із фіброміалгією.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні показники прегабаліну в рівноважному стані були подібними у здорових добровольців, пацієнтів з епілепсією, які приймали протиепілептичні препарати, та у паціє= нтів з хронічним болем.

Абсорбці= я.

Прегабалін швидко всмоктує= ться при прийомі натще і досягає максимальних концентрацій у плазмі крові протяг= ом 1 години після однократного або багатократного застосування. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить ≥ = 90 % і не залежить від дози. При багатократному застосуванні рівноважний стан досягається через 24–48 годин. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, що призводить до зменшення максимальної концентрації (C_max) приблизно на 25–30 % і подовження значень t<= sub>max приблизно до 2,5 години. Однак прийом прегабаліну одночасно з їжею не мав клінічно значущого впливу на ступінь його абсорбції.

Розподіл= .

У ході доклінічних дослідж= ень було показано, що прегабалін проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр у миш= ей, щурів і мавп. Було встановлено, що прегабалін проникає крізь плаценту у щур= ів і виділяється у молоко щурів у період лактації. У людини об’єм розподілу прегабаліну після перорального застосування становить приблизно 0,56 л= /кг. Прегабалін не зв’язується з білками плазми крові.

Метаболізм.

У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози міченого радіоактивною міткою прегабаліну близько 98 % радіоактивної речови= ни виводилося з сечею у вигляді незміненого прегабаліну. Частка N-метильованої похідної прегабаліну – основного метаболіту препарату, що визначався в сечі= , – становила 0,9 % від введеної дози. Під час доклінічних досліджень не відбув= алося рацемізації S-енантіомера прегабаліну в R-енантіомер.

Виведенн= я.

Прегабалін виводиться з системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками. Середній пер= іод напіввиведення прегабаліну становить 6,3 години. Плазмовий та нирковий клір= енс прегабаліну прямо пропорційні до кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика. Ниркова недостатність»).

Пацієнтам з порушенням фун= кції нирок або пацієнтам на гемодіалізі необхідна корекція дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Лінійніс= ть/нелінійність.

Фармакокінетика прегабалін= у є лінійною для всього рекомендованого діапазону доз. Варіабельність фармакокінетики прегабаліну серед пацієнтів є низькою (< 20 %). Фармакокінетика при багатократному застосуванні є передбачуваною на підставі даних, отриманих при застосуванні однократної дози. Таким чином, немає потр= еби у плановому контролі концентрацій прегабаліну у плазмі крові.

Стать.

Результати клінічних досліджень свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрації прегабаліну у плазмі крові.

Ниркова недостатність.

Кліренс прегабаліну прямо пропорційний до кліренсу креатиніну. Крім цього, прегабалін ефективно видаляється з плазми за допомогою гемодіалізу (після 4 годин гемодіалізу концентрація прегабаліну у плазмі крові зменшується приблизно на 50 %). Оскільки препарат виводиться в основному нирками, пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно зменшувати дозу препарату, а після гемодіалізу – застосовувати додаткову дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Печінкова недостатність.

Спеціальних фармакокінетич= них досліджень у пацієнтів з печінковою недостатністю не проводили. Оскільки прегабалін не зазнає значного метаболізму та виводиться з сечею переважно в незміненому вигляді, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки мало значущий вплив на концентрацію прегабаліну у плазмі крові.

Діти.

Фармакокінетику прегабаліну оцінювали у дітей з епілепсією (вікові групи: від 1 до 23 місяців, від= 2 до 6 років, від 7 до 11 років і від 12 до 16 років) при застосуванні доз 2,= 5 мг/кг/добу, 5 мг/кг/добу, 10 мг/кг/добу та 15 мг/кг/добу в ході дослідження з вивчення фармакокінетики та переносимості. Після перорального застосування прегабалі= ну дітям натще час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові був у цілому аналогічним у всіх вікових групах і становив від 0,5 години до 2 год= ин після прийому. Значення C_max і площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) прегабаліну зростали лінійно зі збільшенням доз= и в кожній віковій групі. У дітей з масою тіла до 30 кг значення AUC були нижчи= ми на 30 %, що зумовлено збільшенням на 43 % кліренсу, скоригованого за масою тіла, у цих пацієнтів порівняно з пацієнтами з масою тіла ≥ 30 кг. Кінцевий період напіввиведення прегабаліну становив у середньому близько 3–4 годин у дітей віком до 6 років та 4–6 годин у дітей віком від 7 років.=

У ході популяційного фармакокінетичного аналізу було показано, що кліренс креатиніну був значущою коваріатою для кліренсу перорального прегабаліну, а маса тіла була значущою коваріатою для уявного об’єму розподілу перорального прегабаліну, і цей зв’= язок був аналогічним у дітей і дорослих пацієнтів.

Фармакокінетику прегабалін= у у пацієнтів віком менше ніж 3 місяці не вивчали (див. розділ «Спосіб застосув= ання та дози», «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»).

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Кліренс прегабаліну має тенденцію до зменшення з віком. Таке зменшення кліренсу прегабаліну при його застосуванні перорально узгоджується зі зменшенням кліренсу креатиніну, пов= ’язаним зі збільшенням віку. Пацієнтам з порушенням функції нирок, пов’язаним із ві= ком, може бути потрібним зменшення дози прегабаліну (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Годування груддю.

Фармакокінетику прегабаліну при його застосуванні у дозі 150 мг кожні 12 годин (добова доза 300 мг), оцінювали у 10 жінок, які годували груддю, щонайменше через 12 тижнів після пологів. Годування груддю не впливало або мало незначний вплив на фармакокінетику прегабаліну. Прегабалін потрапляв у грудне молоко, при цьому його середні концентрації у рівноважному стані становили близько 76 % від концентрацій у плазмі крові матері. Розрахована доза, яку отримує немовля з грудним молоком (при середньому споживанні молока 150 мл/кг/добу) від жінки, яка приймає прегабалін у дозі 300 мг/добу або у максимальній дозі 600 мг/до= бу, становить 0,31 або 0,62 мг/кг/добу відповідно. Ці розраховані дози становля= ть приблизно 7 % від загальної добової дози у матері у перерахуванні на мг/кг.=

Клінічні характеристики.

Показанн= я.

Нейропатичний біль.

Капсули Пегасет показані= для лікування нейропатичного болю периферичного або центрального походження у дорослих.

Епілепсія.

Капсули Пегасет показані дорослим у якості додаткового лікування при парціальних судомних нападах із вторинною генералізацією або без неї.

Генералізований тривожний розлад.

Капсули Пегасет показані= для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.=

Фіброміалгія.

Протипок= азання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, що зазначені у розділі «Скл= ад».

&nb= sp;

Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Оскільки прегабалін екскретується з сечею переважно в незміненому вигляді, в організмі людини зазнає незначного метаболізму (< 2 % дози виділяється із сечею у формі метаболітів), не інгібує метаболізм інших препаратів in vitro і не зв’язується з білками плазми крові, то малоймовір= но, що прегабалін може спричиняти фармакокінетичну взаємодію або бути об’єктом такої взаємодії.

Дослідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз.

Відповідно, в дослідженнях= in vivo не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном і фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепа= мом, оксикодоном або етанолом. Популяційний фармакокінетичний аналіз продемонстрував, що пероральні протидіабетичні засоби, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін і топірамат не мають клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.

Пероральні контрацептиви, норетистерон та (або) етинілестрадіол.

Одночасне застосування прегабаліну з пероральними контрацептивами, норетистероном та (або) етинілестрадіолом не впливає на фармакокінетику рівноважного стану жодного з цих лікарських засобів.

Лікарські засоби, що впливають на ЦНС.

Прегабалін може потенціюва= ти ефекти етанолу та лоразепаму. У контрольованих клінічних дослідженнях одноч= асне багаторазове пероральне застосування прегабаліну з оксикодоном, лоразепамом= або етанолом не призводило до клінічно значущого впливу на функцію дихання. У п= еріод постмаркетингового нагляду повідомляли про випадки дихальної недостатності = та смерті у пацієнтів, які приймали прегабалін разом з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС, зокрема у пацієнтів, які зловживають такими речовинами. Прегабалін, імовірно, посилює порушення когнітивних та основних моторних функцій, спричинені оксикодоном.

Взаємодії у пацієнтів літнього віку.

Спеціальних досліджень фармакодинамічної взаємодії з участю добровольців літнього віку не проводил= и. Дослідження взаємодії лікарських засобів проводили лише у дорослих пацієнті= в.

Особливо= сті застосування.

Пацієнти з цукровим діабетом.

Відповідно до чинної кліні= чної практики, деякі пацієнти з цукровим діабетом, маса тіла яких збільшилася під час терапії прегабаліном, можуть потребувати корекції дози цукрознижувальних лікарських засобів.

Реакції гіперчутливості.

Після виходу препарату на ринок повідомляли про розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. При виникненні таких симптомів ангіоневротичного н= абряку як набряк обличчя, періоральний набряк або набряк верхніх дихальних шляхів застосування прегабаліну слід негайно припинити.

Тяжкі побічні реакції з боку шкіри.

У зв’язку з лікуванням прегабаліном рідко повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсико-епідермальний некроліз (ТЕН), які можуть бути небезпечними для життя або мати летальний наслідок. Під час призначення лікарського засобу пацієнтам слід повідомити про ознаки та симп= томи та уважно стежити за шкірними реакціями. Якщо з’являються ознаки та симптом= и, що вказують на ці реакції, слід негайно відмінити застосування прегабаліну = та розглянути альтернативне лікування (у разі необхідності).=

Запаморочення, сонливість, втрата свідомості, сплутаність свідомості та порушення психіки.

Застосування прегабаліну супроводжувалося появою запаморочення та сонливості, що може збільшити ризик виникнення травматичних випадків (падіння) у пацієнтів літнього віку. Також після виходу препарату на ринок повідомляли про випадки втрати свідомості, сплутаності свідомості та порушення психіки. У зв’язку з цим пацієнтам слід рекомендувати бути обережними, поки їм не стануть відомі можливі ефекти цьо= го лікарського засобу.

Розлади зору.

Під час контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які приймали прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. У ході клінічних досліджень, у яких проводили офтальмологічне обстеження, частота випадків погіршення гостроти = зору та зміни поля зору була вищою у пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами з групи плацебо; частота виникнення змін на очному д= ні була вищою у пацієнтів із групи плацебо.

Після виходу препарату на = ринок також повідомляли про побічні реакції з боку органів зору, включаючи втрату зору, нечіткість зору або інші зміни гостроти зору, багато з яких були тимчасовими. Після припинення застосування прегабаліну ці симптоми з боку органів зору можуть зникнути або зменшитися (див. розділ «Фармакодинаміка»)= .

Ниркова недостатність.

Повідомляли про випадки розвитку ниркової недостатності, яка іноді була оборотною після припинення застосування прегабаліну.

Відміна супутніх протиепілептичних препаратів.

Наразі недостатньо даних щ= одо того, чи можна відміняти супутні протиепілептичні препарати після того, як у результаті додавання прегабаліну до терапії буде досягнуто контроль судом, = щоб перейти до монотерапії прегабаліном.

Симптоми відміни.

У деяких пацієнтів після п= рипинення короткострокової або тривалої терапії прегабаліном спостерігалися симптоми відміни препарату. Повідомляли про такі явища: безсоння, головний біль, нуд= ота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, нервозність, депресія, біль, судоми, гіпергідроз, запаморочення і суїцидальні думки, які вказують на фіз= ичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.<= o:p>

Під час терапії прегабалін= ом або невдовзі після його відміни можуть виникати судоми, зокрема епілептичний статус та великі судомні напади.

Дані щодо відміни прегабал= іну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступі= нь тяжкості симптомів відміни можуть залежати від дози.

Застійна серцева недостатність.

Після виходу препарату на ринок повідомляли про застійну серцеву недостатність у деяких пацієнтів, які приймали прегабалін. Така реакція спостерігалася здебільшого під час лікува= ння прегабаліном нейропатичного болю у пацієнтів літнього віку з уже існуючими серцево-судинними порушеннями. Таким пацієнтам прегабалін слід застосовуват= и з обережністю. При припиненні застосування прегабаліну це явище може зникнути= .

Лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ураження спинного мозку.

Під час лікування нейропатичного болю центрального походження, спричиненого ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій у цілому, а також побічних реакцій з боку центральної нервової системи та особливо сонливості. Це може бути пов’язано з адитивною дією супутніх лікарських засобів (наприклад, антиспастичних препаратів), необхідних для лікування цього стану. Цю обстав= ину слід брати до уваги, призначаючи прегабалін при такому стані.

Пригнічення дихання

Повідомляли про тяжке пригнічення дихання у зв’= язку з застосуванням прегабаліну. Пацієнти з порушенням функції дихання, респіраторними захворюваннями або неврологічними захворюваннями, нирковою недостатністю, одночасним вживанням засобів, що пригнічують ЦНС, та пацієнти літнього віку можуть мати більший ризик виникнення цієї тяжкої побічної реакції. Для таких пацієнтів може знадобитися коригування дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Суїцидальне мислення та поведінка.

Повідомляли про випадки суїцидального мислення та поведінки у пацієнтів, які отримували терапію протиепілептичними препаратами за деякими показаннями. За результатами метааналізу даних, отриманих у ході рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів, також спостерігалося невелике підвищення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. Механізм виникнення цього ризику невідомий, а наявні дані не виключають можливості існування підвищеного ризику при застосуванні прегабаліну.

У зв’язку з цим необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами для виявлення ознак суїцидального мисле= ння і поведінки та розглянути доцільність призначення відповідного лікування. У разі появи ознак суїцидального мислення або поведінки пацієнтам та особам, = які доглядають за ними, слід звернутися по медичну допомогу.<= /p>
Погіршення функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Після виходу препарату на ринок повідомляли про явища, пов’язані з погіршенням функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (такі як непрохідність кишечнику, паралітична непрохідність кишечнику, запор), при застосуванні прегабаліну разом з лікарськими засобами, що можуть спричиняти запор, наприклад опіоїдними анальгетиками. При одночасному застосуванні прегабаліну та опіоїдів слід вж= ити заходів для профілактики запорів (особливо у жінок та пацієнтів літнього ві= ку).

Одночасне застосування з опіоїдами

Рекомендується з обережністю призначати прегаба= лін одночасно з опіоїдами через ризик пригнічення ЦНС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У ретроспективному дослідженні було продемонстровано, що пацієнти, які приймали прегабалін одночасно з опіоїдами, мали підвищений ризик летальності, пов’язаної з опіоїдами, порівняно із застосуванням опіоїдів окремо (скориговане співвідношення шансів [aOR], 1,68 [95 % ДІ, 1,19–2,36]). Цей підвищений риз= ик було зафіксовано при прийомі низьких доз прегабаліну (≤ 300 мг, aOR 1= ,52 [95 % ДІ, 1,04 –2,22]), і спостерігалася тенденція до більш високого ризику= при прийомі високих доз прегабаліну (> 300 мг, aOR 2,51 [95 % ДІ 1,24–5,06])= .

Неправильне застосування, зловживання або залежність.=

Повідомляли про випадки неправильного застосування, зловживання та залежності. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам зі зловживанням різними речовинами в анамн= езі; необхідно спостерігати за пацієнтом для виявлення симптомів неправильного застосування, зловживання або залежності від прегабаліну (повідомляли про випадки розвитку звикання, перевищення призначеної дози; поведінки, спрямов= аної на отримання препарату).

Енцефалопатія.

Повідомляли про випадки енцефалопатії, що виникали переважно у пацієнтів із супутніми захворюванням= и, що можуть спровокувати енцефалопатію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку/засоби контрацепції для жінок і чоловіків.

Оскільки потенційний ризик= для людини невідомий, жінкам, які здатні завагітніти, необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції.

Вагітніс= ть.

Належні дані щодо застосув= ання прегабаліну вагітними жінками відсутні.

У ході досліджень на твари= нах була продемонстрована репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для люди= ни невідомий.

Препарат Пегасет не слід застосовувати у період вагітності без ясно вираженої потреби (коли користь = для матері явно перевищує можливий ризик для плода).

Годування груддю.

Невелика кількість прегабаліну була виявлена у молоці жінок, які годують груддю. Слід повідомити жінкам, які годують груддю, що годування груддю не рекомендуєтьс= я у період застосування прегабаліну.

Фертильн= ість.

Клінічні дані щодо впливу прегабаліну на фертильність жінок відсутні.

Під час клінічного дослідж= ення з вивчення впливу прегабаліну на рухливість сперматозоїдів здорові добровол= ьці чоловічої статі застосовували прегабалін у дозі 600 мг/добу. Після застосування препарату протягом 3 місяців жодного впливу на рухливість сперматозоїдів не виявлено.

У ході дослідження фертильності у самиць щурів спостерігався небажаний вплив на репродуктивну функцію. У ході дослідження фертильності у самців щурів спостерігався небаж= аний вплив на репродуктивну функцію та розвиток. Клінічна значущість цих результ= атів невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Прегабалін може мати незна= чний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізм= ами. Прегабалін може спричиняти запаморочення і сонливість, через що впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв’язку з цим пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами, від роботи зі складною технікою або від іншої потенційно небезпечної діяльності, поки не буде відомо, чи впливає цей лікарський засіб на їхню здатність до т= акої діяльності.

&nb= sp;

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування.

Препарат Пегасет можна приймати незалежно від прийому їжі, тільки шляхом перорального застосування.

Дозування.

Діапазон доз становить від 150 до 600 мг на добу у 2 або 3 прийоми.

Нейропат= ичний біль.

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розподіленої на 2 або 3 прийоми. Зале= жно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу через 3-7 днів, а за необхідності – до максимал= ьної дози 600 мг на добу ще після 7 днів застосування.

Епілепсі= я.

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розподіленої на 2 або 3 прийоми. Залежно в= ід індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня лікування. Ще через 1 тижде= нь дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг на добу.

Генералі= зований тривожний розлад.

Доза від 150 до 600 мг на = добу застосовується у= 2 або 3 прийоми. Періодично слід переглядати необхідність продовження терапії.

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу пі= сля першого тижня лікування. Після ще 1 тижня прийому дозу можна збільшити до 4= 50 мг на добу. Ще через 1 тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг на добу.

Фіброміалгія.

Рекоменд= ована доза препарату для лікування фіброміалгії становить від 300 до 450 мг на до= бу. Лікування слід розпочинати із застосування дози 75 мг двічі на добу (150 мг= на добу). Залежно від ефективності та переносимості дозу можна збільшувати до = 150 мг двічі на добу (300 мг на добу) протягом 1 тижня. Для пацієнтів, для яких застосування дози 300 мг на добу є недостатньо ефективним, можна збільшити = дозу до 225 мг двічі на добу (450 мг на добу). Хоча існує дослідження застосуван= ня дози 600 мг на добу, доказів того, що застосування цієї дози буде мати додаткову перевагу, немає; також така доза мала гіршу переносимість. Беручи= до уваги дозозалежні побічні реакції, застосування доз вище 450 мг на добу не рекомендується. Оскільки прегабалін виводиться головним чином нирками, слід коригувати дозу препарату пацієнтам із порушенням функції нирок.=

Відміна прегабаліну.

Відповідно до діючої клінічної практики, припиняти терапію прегабаліном рекомендується поступово, протягом щонайменше 1 тижня, незалежно від показа= нь (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).<= /span>

Порушення функції нирок.

Прегабалін виводиться з системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками. Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний до кліре= нсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика»), зменшувати дозу пацієнтам з порушенням функції нирок слід індивідуально, як зазначено в таблиці 1, відповідно до кліренсу креатиніну (CLcr), який визначають за формулою:=

Прегабалін ефективно видаляється з плазми крові за допомогою гемодіалізу (50 % препарату протяго= м 4 годин). Для пацієнтів на гемодіалізі добову дозу прегабаліну слід коригувати відповідно до функції нирок. Крім добової дози, одразу після кожної 4 -годи= нної процедури гемодіалізу необхідно застосовувати додаткову дозу препарату (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Корекція дози прегабаліну відповідно до функції нирок.

Кліренс креатиніну (CL_cr) (мл/хв)

Загальна добова доза прегабаліну*

Режим дозування

Початкова доза (мг/добу)

Максимальна доза (мг/добу)=

≥ 60

150

600

Двічі або тричі на добу

≥ 30 – < 60

75

300

Двічі або тричі на добу

≥ 15 – < 30

25–50

150

Раз або двічі на добу

< 15

25

75

Раз на добу

Додаткова доза після гемодіалізу (мг)=

25

100

Однократна доза⁺

*Загальну добову дозу (мг/добу) слід розподілити на декілька прийомів відповідно до режиму дозування, щоб отримати дозу для однократного прийому (мг/дозу).

⁺⁼Додаткова доза – це додаткова однократна доза.

Печінкова недостатність.

Для пацієнтів з порушенням функції печінки необхідності в корекції дози немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти = літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку через погіршення функції нирок може знадоби= тися зменшення дози прегабаліну (див. розділ «Особливості застосування»).

&nb= sp;

Діти.

Безпека та ефективність прегабаліну при його застосуванні дітям віком д= о 18 років не встановлені. Доступна на цей час інформація наведена в розділі «Побічні реакції», а також у розділах «Фармакодинаміка» і «Фармакокінетика», однак, спираюч= ись на них, жодних рекомендацій щодо дозування дітям надати неможливо.

&nb= sp;

Передозування.

Після виходу препарату на ринок повідомляли, що найчастішими побічними реакціями при передозуванні прегабаліну були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та неспокій. Також надходили повідомлення про судоми.=

Рідко повідомляли про випадки коми.

Лікування передозування прегабаліну полягає у загальних підтримувальних заходах та у разі потреби м= оже включати гемодіаліз (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).=

&nb= sp;

Побічні реакції.

У клінічній програмі з дослідження прегабаліну його отримали понад 8900 пацієнтів, з них 5600 – учасники подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень. Найчастішими зареєстрованими побічними реакціями були запаморочення та сонливість. Побічні реакції зазвичай були легкого або помірного ступеня. В = усіх контрольованих дослідженнях показник відміни препарату через побічні реакції становив 12 % серед пацієнтів, які приймали прегабалін, та 5 % серед пацієн= тів, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями, що призводили до припинення застосування препарату дослідження у групі прегабаліну були запаморочення та сонливість.

Нижче наведені всі побічні реакції, що виникали частіше, ніж при застосуванні плацебо, та більше ніж в одного пацієнта; ці побічні реакції зазначені за системами органів та за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від = 805; 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі за частотою виникнення побічні ефекти представлені в порядку зниження ступеня їх серйозності.

Зазначені побічні реакції також можуть бути пов’язані з перебігом основного захворюва= ння та (або) впливом інших лікарських засобів.

Під час лікування нейропатичного болю центрального походження, спричиненого ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій у цілому, частота побічних реакцій з боку ЦНС та особливо сонливість (див. розділ «Особливості застосування»).

Додаткові побічні реакції, про які повідомляли після виходу препарату на ринок, навед= ені нижче і позначені курсивом.

Інфекції та інвазії.

Часто: назофарингіт.

З боку крові та лімфатичної системи.

Нечасто: нейтропенія.

З боку імунної системи.

Нечасто:= гіперчутливість.=

Рідко: ангіоневротичний набряк, алергічні реа= кції, анафілактоїдні реакції.

Порушення обміну речовин, метаболізму.

Часто: підвищення апетиту.

Нечасто: втрата апетиту, гіпоглікемія.

З боку психіки.

Часто: ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння, зниження лібідо.

Нечасто: галюцинації, панічні атаки, неспокій, збудження, депресія, пригнічений наст= рій, піднесений настрій, агресія, зм= іни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія.

Рідко: розгальмовування.

Невідомо: суїцидальні думки та поведінка.

З боку нервової системи.

Дуже час= то: запаморочення, сонливість, головний біль.

Часто: атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам’= яті, порушення уваги, парестезія, гіпестезія, седативний ефект, порушення рівнов= аги, летаргія.

Нечасто: синкопе, ступор, міоклонія, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення когнітивних функцій, = порушення психіки, розлади мовленн= я, гіпорефлексія, гіперестезія, відчуття печіння, агевзія, загальне нездужання, апатія, навколоротова парестезія, міоклону= с.

Рідко: судоми, паросмія, гіпокінезія, дис= фагія, гіпалгезія, залежність, мозочковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гієна–Барре, внутрішньочерепна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції, роз= лади сну, паркінсонізм.

З боку органів зору.

Часто: нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт.

Нечасто: втрата периферичного зору, порушення зору, набряк очей, дефекти поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість в очах, підвищене сльозовиділення, подразнення очей, блефарит, порушення акомодації, крововилив в око, світлобоязнь, набряк сітківки.

Рідко: втрата зору, кератит, осцилопсія, = зміна зорового сприйняття глибини, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диска зорового нерва, птоз, увеїт.

З боку органів слуху та рівноваги.

Часто: вертиго.

Нечасто: гіперакузія.

З боку серця.

Нечасто: тахікардія, атріовентрикулярна блокада першого ступеня, синусова брадикарді= я, застійна серцева недостатність.

Рідко: подовження інтервалу QT, синусова тахікардія, синусова аритмія.

З боку судин.

Нечасто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, припливи, гіперемія, відчу= ття холоду в кінцівках.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння.

Часто: фаринголарингеальний біль.

Нечасто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, сухі= сть слизової оболонки носа.

Рідко: набряк легень, стиснення в горлі, ларингоспазм, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легенів, позіха= ння.

Невідомо: пригнічення дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: блювання, нудота, запор, діарея, метеоризм, здуття живота, сухість у роті, гастроентерит.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гіперсекреція слини, гіпестезія ротов= ої порожнини, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, мелен= а, набряк язика, ректальна кровотеча.

Рідко: асцит, панкреатит, набряк язика, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальний абсцес.

Гепатобіліарні порушення.

Нечасто: підвищений рівень печінкових ферментів (аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази).

Рідко: жовтяниця.

Дуже рід= ко: печінкова недостатність, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Часто: пролежні.

Нечасто: папульозне висипання, кропив’янка, гіпергідроз, свербіж, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шк= іри, везикуло-бульозний висип.

Рідко: синдром Стівенса–Джонсона, холодни= й піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, розлади з боку нігт= ів, петехіальний висип, пурпура, пустулярний висип, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики, токсико-епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.<= /u>

Часто: м’язові судоми, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, спазми м’язів ши= ї.

Нечасто: набряк суглобів, міалгія, посіпування м’язів, біль у шиї, скутість м’язів.<= o:p>

Рідко: рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Нечасто: нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирк= ах, нефрит.

Рідко: ниркова недостатність, олігурія, за= тримка сечі, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит.<= /o:p>

З боку статевої системи та молочних залоз.

Часто: еректильна дисфункція, імпотенція.

Нечасто: статева дисфункція, затримка еякуляції, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія.

Рідко: аменорея, виділення з молочних залоз, збільшення молочних залоз, гінекомастія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.

Загальні розлади та реакції у місці введення.

Часто: периферичний набряк, набряк, порушення ходи, падіння, відчуття сп’яніння, незвичайні відчуття, підвищена втомлюваність.

Нечасто: генералізований набряк, набряк обли= ччя, скутість у грудях, біль, жар, спрага, озноб, загальна слабкість, нездужання, абсцес, запалення жирової тканини, реакції фоточутливості.

Рідко: гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок.<= /span>

Лабораторні дослідження.

Часто: збільшення маси тіла.

Нечасто: збільшення рівня креатинфосфокінази в крові, збільшення рівня глюкози в кро= ві, зменшення кількості тромбоцитів, збільшення рівня креатиніну в крові, зменш= ення рівня калію в крові, зменшення маси тіла.

Рідко: зменшення рівня лейкоцитів у крові.

У деяких пацієнтів після припинення короткострокової або тривалої терапії прегабалін= ом спостерігалися симптоми відміни препарату. Повідомляли про такі реакції: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, судоми, нервозність, депресія, біль, гіпергідроз, запаморочення і суїцидаль= ні думки, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.

Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть бути дозозалежними.=

Діти. Профіль безпеки прегабаліну, встановлений у ході трьох досліджень, проведених з участю педіатричних пацієнтів з парціальними судомними нападам= и з вторинною генералізацією або без неї (12-тижневе дослідження ефективності та безпеки у пацієнтів з парціальними судомними нападами, n=3D295; дослідження фармакокінетики та переносимості препарату, n=3D65 та відкрите дослідження з вивчення безпеки тривалістю 1 рік, n=3D54), був подібний до профілю, який спостерігався у дослідженнях у дорослих пацієнтів з епілепсією. Найбільш поширеними побічними явищами, що спостерігались у 12-тижневому дослідженні терапії прегабаліном, були сонливість, пірексія, інфекції верхніх дихальних шляхів, підвищення апетиту, збільшення маси тіла та назофарингіт (див. розд= іли «Спосіб застосування та дози», «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дозволяє здійснювати безперерв= ний моніторинг співвідношення користі та ризику при застосуванні лікарського засобу.

&nb= sp;

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігат= и в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

&nb= sp;

Упаковка. По 28 капсул по 75 мг або по 150 мг, або по 300 мг (по 7 капсул у бліст= ері, по 4 блістери у картонній коробці).

Категорія відпуску. За рецептом.

&nb= sp;

Виробник. <= /o:p>

Ауробіндо Фарма Лімітед - Юніт VІІ.=

Місцезнаходження виробника та адреса місця проводження його діяльності= .

Спеціальна економічна зона, ТСІІК, Плот № S1, Sy. № 411/Р, 425/Р, 434/Р, 435/Р та 458/Р, Грін Індастріал Парк, Полепаллі Віладж, Джедчерла Мандал, Махабубнагар Дістрікт, Штат Телангана, 509302, Індія.

Кліренс креатиніну (CL_cr) (мл/хв)	Загальна добова доза прегабаліну*	Режим дозування
	Початкова доза (мг/добу)	Максимальна доза (мг/добу)=
≥ 60	150	600	Двічі або тричі на добу
≥ 30 – < 60	75	300	Двічі або тричі на добу
≥ 15 – < 30	25–50	150	Раз або двічі на добу
< 15	25	75	Раз на добу
Додаткова доза після гемодіалізу (мг)=
	25	100	Однократна доза⁺