&nb= sp;

ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застосування лікарського засобу

РАПТЕН 75

(RAPTEN 75)

Склад:

діюча речовина: диклофенак;

1 мл розчину містить дикл= офенаку натрію 25 мг;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію метабісульфіт= (Е 223), маніт (Е 421), натрію гідроксид, пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин безбарвного або блідо-жовтого кольору з характерним запахом.

Фармакотера= певтична група.<= /b> Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні оцтової кислоти та спорідн= ені сполуки. Диклофенак. Код ATХ M01A B05.=

Фармакологічні властивості.=

Фармакодина= міка.=

Препарат містить диклофен= ак натрію, нестероїдну сполуку з вираженими протиревматичними, протизапальними, знеболювальними та жарознижувальними властивостями. Пригнічення біосинтезу = простагландинів, яке було продемонстроване у експерим= ентах, вважається основним механізмом його дії. Простагландин= и відіграють важливу роль у виникненні запалення, болю та пропасниці.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:9.0pt;font-family:"Tahoma",sans-serif;mso-fare= ast-font-family: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'>=

При ревматичних захворюваннях протизапальні та знеболювальні властивості препарату обумовлюють клінічну відповідь, яка характеризується вираженим зникненням ознак та симптомів: болю у стані спок= ою та під час руху, вранішньої ригідності та набряку суглобів, також помітне покращення функцій.

Диклофенак здатен посилити виражений знеболювальний вплив на помірний та тяжкий біль неревматичного походження протягом 15-30 хв.=

Диклофенак продемонстрував також суттєвий вплив на напади мігрені.=

При посттравматичних та післяопераційних стана= х із наявністю запалення диклофенак швидко полегшує спонтанний біль та біль під час руху і зменшує набряки, спричинені запаленн= ям та ранами.

Застосування диклофенаку<= /span> для зняття післяопераційного болю суттєво зменшує необхідність одночасного застосування опіоїдних знеболювальних засобів.<= /span>=

Раптен 75, розчин= для ін’єкцій в ампулах, особливо необхідний на початку лікування запальних та дегенеративних ревматичних хвороб та больового = стану внаслідок запалення неревматичного походження.=

Фармакокінетика.=

Абсорбція.=

Після введення 75 мг дикл= офенаку шляхом внутрішньом’язової ін’єкції абсорбція починається негайно, а середні максимальні концентрації у плазмі, що станов= лять приблизно 2,5 мкг/мл (8 мк= моль/л), досягаються приблизно після 20 хв. Об’єм абсорбції може лінійно залежати від величини дози.

У випадку, коли 75 мг дик= лофенаку вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протяго= м 2 годин, середні максимальні концентрації у плазмі становлять приблизно 1,9 <= span class=3DSpellE>мкг/мл (5,9 мкмоль/л). Бі= льш короткий час інфузії призводить до вищих максим= альних концентрацій у плазмі, у той час як триваліші інфузії<= /span> призводять до концентрацій, пропорційних до показника = інфузії після 3-4 годин. Після внутрішньом’язової ін’єк= ції або прийому шлунковорезистентних таблеток чи застосування супозиторіїв концентрації у плазмі= крові швидко знижуються одразу після досягнення пікових рівнів.=

Площа під фармакокінетичн= ою кривою «концентрація-час» (AUC) після внутрішньом’язов= ого або внутрішньовенного введення приблизно удвічі більша, ніж після пероральн= ого або ректального застосування, тому що приблизно половина активної субстанці= ї метаболізується під час першого проходження через печ= інку у випадку, коли препарат вводять пероральним або ректальним шляхом.=

Фармакокінетичні властивост= і не змінюються після повторного введення. За умов дотримання рекомендованих інтервалів дозування накопичення препарату не відбувається.=

Розподіл.=

99,7 % диклофенаку зв’язується з протеїнами сироватки крові, головним чином з альбуміном (99,4= %). Уявний об’єм розподілу становить 0,12-0,17 л/кг.=

Диклофенак потрапляє = до синовіальної рідини, де максимальні концентрації встановлюються через 2-4 години після досягнення пікового значення у плазмі крові. Уявний період напіввиведення із синовіальної рідини становив 3-6 го= дин. Через дві години після досягнення рівня пікового значення у плазмі крові концентрації диклофенаку у синовіальній рідині перевищують цей показник у плазмі крові і залишаються вищими протягом 12 го= дин.=

Біотрансфор= мація.=

Біотрансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронідації інтактної молекули, але головним чином шляхом одноразового та багаторазового гідроксилювання<= /span> та метоксилювання, що призводить до утворення к= ількох фенольних метаболітів (3'-гідрокси-, 4'-гідрокси-, 5-гідрокси-, 4',5-дигідрокси- та 3'-гідрокси-4'-метокси-диклофенак), більшість із яких перетворюється у кон’югат = глюкуроніду. Два з цих фенольних метаболітів є біологічно активними, однак їхня дія вира= жена значно менше, ніж у диклофенаку.=

Виведення.=

Загальний системний кліренс диклофенаку у плазмі становить 263 ± 56 мл/хв (середнє значення ± SD). Термінальний пер= іод напіввиведення у плазмі становить 1-2 години. Четверо= з метаболітів, включаючи два активних, також мають короткий період напіввиведення з плазми (1-3 години). Один метаболіт, 3'-гідрокси-4'-метокси-диклофенак, має набагато довший період напіввиведення з плазми крові. Однак цей метаболіт є фактично неактивним.

Приблизно 60 % введеної дози виводиться із сеч= ею у вигляді глюкуронідного кон= ’югату інтактної молекули та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється на глюкуронідні кон’югати. Менш ніж 1 % виводиться у вигляді незміненої речовини. Залишки дози елімінуються у вигляді метаболітів через жовч із фекаліями.=

Спеціальні групи пацієнтів.=

Ніякої різниці щодо вікової залежності в абсорбції, метаболізмі або екскреції препарату не спостерігалося. Однак у деяких пацієнтів літнього віку 15-хвилинна внутрішньовенна інфузія призвела до вищої на 50 % концентрації у плазмі, ніж це спостерігалося у молодих здорових добровольців.

У пацієнтів із порушеннями функції нирок при дотриманні режиму звичайного дозування можна не очікувати накопичення актив= ної речовини. За умов кліренсу креатиніну менше ніж 10 мл/хв рівні гідроксиметаболітів у плазмі крові при досягненні стаціонарного стану приблизно у 4 рази вищі, ніж у нормальних осіб.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:9.0pt;font-family:"Tahoma",sans-serif;mso-fare= ast-font-family: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'>=

Таким чином, метаболіти остаточно виводяться ч= ерез жовч.

У пацієнтів із хронічним гепатитом або недекомпенсованим цирозом кінетика та метаболізм диклофенаку такі ж, як і у пацієнтів без захворювання печінки.

Клінічні характеристики.=

Показання.=

Препарат при внутрішньом’= язовому введенні призначений для лікування:

·  = ;       запальних та дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, в= ертебрального больового синдрому, несуглобового ревматизму;=

·  = ;       гострих нап= адів подагри;

·  = ;       ниркової та= біліарної колік;=

·  = ;       болю та наб= ряку після травм і операцій;

·  = ;       тяжких напа= дів мігрені.

Препарат при введенні у вигляді внутрішньовенн= их інфузій призначений для лікування або профілактики післяопераційного болю.

Протипоказання.=

Відома підвищена чутливість до діючої речовини, натрію метабісульфіту або до будь-яких інших компонентів препарату.

Кровотеча або перфорація шлунково-кишково= го тракту в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ).

Активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі= ).=

III триместр вагітності.

Як і інші НПЗЗ, дикл= офенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування іб= упрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ провокує напади бронхіальної астми= , ангіоневротичного набряку, кропив’янки або гострого р= иніту.=

Запальні захворювання кишечнику (наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт).

Печінкова недостатність.

Ниркова недостатність (кліренс креатиніну <= 15 мл/хв/1,73 м²).

Застійна серцева недостатність (NYHA II–IV).=

Високий ризик розвитку післяопераційних кровот= еч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень чи цереброваскулярних кровотеч.= =

Лікування періопераційног= о болю при аорто-коронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).

Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, зі стенокардією та перенесеним інфарктом міокарда.

Цереброваскулярні захворюван= ня у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди тра= нзиторних ішемічних атак.

Захворювання периферичних артерій.=

У даній лікарській формі препарат протипоказан= ий дітям.

Тільки щодо внутрішньовенного застосування.

Одночасне застосування НПЗЗ або антикоагулянту= (у тому числі низьких доз гепарину).

Наявність в анамнезі геморагічного діатезу, підтверджена або підозрювана цереброваскулярна кровотеча в анамнезі.

Операції, пов’язані з високим ризиком кровотеч= і.=

Бронхіальна астма в анамнезі.

Помірне або тяжке порушення ниркової функції (креатинін сироватки крові >160 мкмоль/л).=

Гіповолемія або зневоднення з будь-якої причини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нижче наведені взаємодії, що спостерігалися при застосуванні препарату Раптен 75, розчину для ін’єкцій, та/або інших лікарських форм диклофенаку.=

Літій. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищ= ити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Дигоксин. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищ= ити концентрацію дигоксину у плазмі крові. Рекоменд= ується моніторинг рівня дигоксину у сироватці крові.=

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші Н= ПЗЗ, супутнє застосування диклофенаку з діуретиками або антигіпертензивн= ими засобами (наприклад, із бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) може призвести до зниження їх антигіпе= ртензивного впливу через інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію слід застосовувати з обережністю, а пацієнти, особливо особи літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ унаслідок збільшення ризику нефрото= ксичності. (див. розділ «Особливості застосування»).=

Препарати, які, спричиняють <= span class=3DSpellE>гіперкаліємію. Супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків, циклоспорину, такролімусу= або триметоприму може призвести до збільшення рівня калію= у сироватці крові, що вимагає перебування хворих під постійним контролем (див. розділ «Особливості застосування»).

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендуєт= ься вжити застережних заходів, оскільки супутнє введення може підвищити ризик кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»). Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які отриму= ють диклофенак та антикоагулянти одночасно. Т= ому рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів. Як і інші НПЗЗ, <= span class=3DSpellE>диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші НПЗЗ, включаючи селектив= ні інгібітори циклооксигенази-2, та кортикостероїди. Супутнє введення диклофенаку та інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або вираз= ки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.=

Селективні інгібітори зворотн= ого захоплення серотоніну (СІЗЗС). Супутнє введення системних НП= ЗЗ та СІЗЗС може підвищити ризик кровотечі у травному тракті. (див. розділ «Особливості застосування»).=

Антидіабети= чні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом із пероральними = антидіабетичними засобами без впливу на їх клінічну дію. Однак відомі окремі випадки як із гіпогл= ікемічним, так і гіперглікемічним впливом, що потребують з= міни дозування антидіабетичних засобів п= ід час лікування диклофенаком. Такі стани потребують моніторингу рівня глюкози у крові, що є застережним заходом під час супутнь= ої терапії.

Також зафіксовано випадки метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні з диклофенаком, ос= обливо у пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції нирок.

Метотрексат= . Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівня метотрексату. При введенні НПЗЗ, включаючи диклофенак, менше = ніж за 24 години до лікування метотрексатом рекомендує= ться бути обережними, оскільки може зростати концентрація м= етотрексату в крові і збільшуватися токсичність цієї речовини. Були зареєстровані випад= ки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗЗ, включаючи диклофенак, застосовували з інтервало= м у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату в результаті порушення ниркової екскреці= ї у присутності НПЗЗ.

Циклоспорин= . Диклофенак, як і інші НПЗЗ, може збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на простагландини нирок. У зв’язку = з цим його слід застосовувати у нижчих дозах, ніж для хворих, які не застосовують= циклоспорин.

Такролімус<= /span>. При за= стосуванні НПЗЗ із такролімусом можливе підвищення ризику = нефротоксичності, що може бути опосередковано через н= иркові антипростагландинові ефекти НПЗЗ та інгібітора кальциневрину.= =

Антибактеріальні хінолони. Існують окремі дані щодо судо= м, які можуть бути результатом супутнього застосування хі= нолонів та НПЗЗ. Це може спостерігатися у пацієнтів як із наявністю, так і з відсутністю в анамнезі епілепсії або судом. Тому слід проявляти обережність= при розгляді питання щодо застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі крові у зв’язку= з очікуваним збільшенням експозиції фенітоїну.=

Колестипол<= /span> та холестирамін. Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофе= наку. Тому диклофенак рекомендовано призначати принай= мні за 1 годину до або через 4-6 годин після застосування кол= естиполу/холестираміну.

Серцеві глікозиди.= Одноч= асне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації і підв= ищити рівень глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон= . НПЗЗ = не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити його ефект.

Інгібітори CYP2C9.= Необх= ідна обережність при спільному призначенні диклофенаку з інгібіторами CYP2C9 (наприклад, із вориконазолом), оскільки спільне застосування може призвести до значного збільшення максимальної концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку.=

Індуктори СYP2C9.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'> Необх= ідна обережність при спільному призначенні диклофенаку з індукторами СYP2C9 (наприклад, із рифампіцином), оскільки спільне застосування може призвести до значного збільшення концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку<= /span>.=

Особливості застосування.=

Загальні.

Слід уникати застосування препарату Раптен 75 із системними НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, через можливість розвитку додаткових побічних ефектів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом найменшого можливого терм= іну, необхідного для контролю симптомів.

Плацебо-контрольовані дослідження виявили підвищений ризик розвитку тромботичних серцево-судинних і цереброваскулярних ускладнен= ь при застосуванні певних селективних інгібіторів ЦОГ-2. Безпосередня кореляція цього ризику із селективністю окремих НПЗЗ до ЦОГ-1/ЦОГ-2 наразі не в= становлена. Через відсутність зіставни= х даних клінічних досліджень щодо довгострокового лікування= максимальними дозами диклофенаку= можливість подібного підвищеного ризику не може бути виключена. За <= span class=3DSpellE>відсутності таких даних п= еред використанням диклофенаку= слід проводити ретельну оцінку ризику та користі у пацієнтів з клінічно підтвердженою ішемічною х= воробою серця, цереброваскулярними розладами, оклюзійними захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику (наприкла= д артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий = діабет, паління). Зважаючи на цей ризик, слід вводити найменшу ефективну = дозу протягом найкоротшого можливого терміну лікування.

Як і інші НПЗЗ, Рапт= ен 75 завдяки своїм фармакодинамічним властив= остям може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

Метабісульфіт натрію у розчині для ін’єкцій також може призвести до окремих тяжких реакцій підвищеної чутливості та до бронхоспазму.=

Вплив на травну систему.=

При застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишко= вих кровотеч (блювання кров’ю, мелена), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними і спостерігатися у будь-який час у процесі лікування= як із попереджувальними симптомами, так і без них, а також при наявності в анамнезі серйозних явищ з боку травної системи. Ці явища зазвичай мають біл= ьш серйозні наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у пацієнтів, які отримуют= ь диклофенак, спостерігаються шлунково-кишкові кровотеч= і або утворення виразки, застосування препарату необхідно припинити.=

Як і при застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, необхідним є ретельне медичне спостережен= ня; особливу обережність слід проявляти при призначенні ди= клофенаку пацієнтам із симптомами, що свідчать про порушення з боку травної системи, = або з наявністю виразки шлунку або кишечнику, кровотечі або перфорації в анамне= зі. Ризик шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразок або перфорацій вищий при збільшенні дози НПЗЗ, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів із наявністю в анамнезі виразки, особливо з ускладнення= ми у вигляді кровотечі або перфорації.

Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту небажаних реакцій у разі застосування НПЗЗ, особливо таких, як шлунково-киш= кові кровотечі та перфорації, що можуть бути летальними.

Щоб знизити ризик токсичного впливу на тр= авну систему у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у пацієнтів літнього віку, лікування починають та підтримують найнижчими ефективними дозами.

Для таких пацієнтів, а також хворих, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі до= зи ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які, ймовірно, підвищують ризик небажаної дії на травну систему, слід розглянути питання п= ро комбіновану терапію із застосуванням захисних лікарських засобів (наприклад, інгібіторів протонного насоса або мізопростолу)= .=

Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі у травному тракті). Застереж= ення також потрібні для хворих, які отримують супутні препарати, що можуть підви= щити ризик виникнення виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромботичні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) або СІЗЗС. (див. розділ «Взаємодія з інш= ими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі виникнення шлунково-кишкових кровотеч або виразки у пацієнтів, які проходять лікування препаратом Раптен 75, його застосування слід припинити.

НПЗЗ, включаючи диклофена= к, можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком виникнення шлунково-кишкової неспроможності анастомозу. Рекоменд= ується ретельне медичне спостереження та обережність при застосуванні лікарського = засобу Раптен 75 після операції на шлунково-кишковому тракті= .

Вплив на печінку.<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-fam= ily: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'>=

Потрібен ретельний медичний нагляд, якщо = Раптен 75 призначають пацієнтам з ураженою функц= ією печінки, оскільки їх стан може загостритися. (див. розділ «Побічні реакції»).

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, включаючи диклофенак, рівень одного і більше печінкових ензимів= може підвищуватися. Це дуже часто спостерігалося при застосуванні диклофенаку в клінічних дослідженнях (приблизно у 15 % пацієнтів), але дуже рідко супроводжувалося клінічними симптомами. Більшість із цих випадків пов’язані з підвищеннями на межі норми. Часто (у 2,5 % випадків) спостерігалося помірне підвищення (від ≥ 3 до < 8 разів вище верхньої межі норми), тоді як частота вираже= них збільшень (≥ 8 разів вище верхньої межі норми) залишалася приблизно на рівні 1 %. Підвищений рівень печінкових ферментів супроводжувався клінічно вираженим ушкодженням печінки у 0,5 % випадків у вищезазначених клінічних дослідженнях. Підвищена концентрація ферментів була, як правило, оборотною після припинення застосування препарату. =

Під час довготривалого лікування препаратом&nb= sp;Раптен 75 як застережний захід призначають регул= ярний нагляд за функціями печінки.

Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються, якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов’язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висипання), застосуван= ня препарату Раптен 75 слід припинити.=

Перебіг захворювань, таких як гепатит, може проходити без продромальних симптомів.

Застереження необхідні у разі, якщо Раптен 75 застосовують пацієнтам із печінковою <= span class=3DSpellE>порфірією, через імовірність провокації нападу.=

Вплив на нирки.=

Через важливість простагл= андинів для підтримки ниркового кровотоку тривале лікування великими дозами НПЗЗ, включаючи диклофенак, часто (1−10 %) приз= водить до набряків та артеріальної гіпертензії.

Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, повідомляли про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, хворим літнього віку, хворим, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на ниркову функцію, та пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприк= лад до або після серйозного хірургічного втручання. (див. розділ «Протипоказання»). У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює поверненн= я до стану, який  передував лікуванню.

Вплив на шкіру.=

У зв’язку із застосуванням НПЗЗ, у тому числі препарату Раптен 75, дуже = рідко були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальни= ми), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та генералізоване бульозне ф= іксоване медикаментозне висипання. Очевидно, найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапі= ї, у більшості випадків – протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Раптен 75 необхідно припинити при першій появі шкірних висипа= нь, уражень слизової оболонки або будь= -яких інших ознак підвищеної чутливості.

Алергічні реакції.= Як і при застосуванні інших НПЗЗ, без попередньої експозиції ди= клофенаку можуть також виникнути алергічні реакції, в тому числі анафілактичні/анафілактоїдні.

Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, яка може спричинити інфаркт міокарда. = Симптоми таких <= span class=3DSpellE>реакцій можуть включати біль у грудях, що виникає<= /span> у поєднанні з алергічною реакцією на диклофенак.

Системний червоний вовчак (СЧВ) і змішані захворювання сполучної тканин= и.=

У пацієнтів із СЧВ і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти.

Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярн= их явищ (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідем= ія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки.

Оскільки кардіоваскулярні= ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенн= ям дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати протягом найкоротшого періоду та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенак= у для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовува= ти пацієнтам віком від 65 років.

Для пацієнтів із наявністю в анамнезі артеріал= ьної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідно проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв’язку із застосуванням НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідин= и та набряку.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні д= ані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо= у високих дозах (150 мг на добу) і протягом тривалого часу, може бути пов’яза= не з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тро= мботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цере= броваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано= , за необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику-користі тільки в дозуванні не більше 100 мг на добу. Подібну оцінку слід провести п= еред початком довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад, артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та палінням).=

Пацієнти повинні бути проінформовані щодо можливості виникнення ознак та симптомів серйозних тро= мбоемболічних явищ (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення) у будь-який ча= с. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показн= ики.=

При тривалому застосуванні препарату, як і інш= их НПЗЗ, рекомендується моніторинг аналізу крові.

Як і інші НПЗЗ, дикл= офенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно наглядати за хв= орими з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушенн= ями.=

Астма в анамнезі.<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-fam= ily: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'>=

У хворих на бронхіальну астму, сезонний алергі= чний риніт, пацієнтів із набряком слизової оболонки носа (назальні поліпи), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов’язаними з алергічними, подібними до ринітів симптомами) частіше, ніж у інших, виникають реакції на НПЗЗ, схожі на загострення астми (так звана непереносимість аналгетик= ів/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка. У зв’язк= у з цим таким хворим рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується хворих з алергією на ін= ші речовини, що проявляється шкірними реакціями, свербеже= м або кропив’янкою.

Особлива обережність рекомендується у разі парентерального застосування препарату Раптен 75 пацієнтам із бронхіальною астмою, оскільки симптоми можуть загострюватис= я.

Як і інші препарати, що пригнічують активність= простагландинсинтетази, диклофен= ак натрію та інші НПЗЗ можуть спровокувати розвиток бронх= оспазму у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, або у пацієнтів із бронхіальною астмою в анамнезі.

Фертильність у жінок.<= /i>=

Застосування препарату Ра= птен 75 може призвести до порушення фертильності у жінок, тому не рекомендується жінкам, які прагнуть завагітніти. Слід розглянути питання про відміну препа= рату Раптен 75 жінкам, які можуть мати труднощі із зачаттям або які проходять обстеження з приводу безпліддя.

Реакції у місці ін’єкції.&nbs= p;            &= nbsp;           &nbs= p;     =

Повідомлялося про реакції у місці ін’єкції піс= ля введення диклофенаку внутр= ішньом’язово, включаючи некроз у місці ін’єкції та медикаментозну емболію, також відому як синдром Ніколау (особливо після ненавмисного підшкірного введення). Для внутрішньом’язового введення диклофенаку слід використовувати відпо= відну голку та техніку ін’єкції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).=

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Вагітність

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітно= сті та/або розвитку ембріона / плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать= про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолю= тний ризик серцево-судинних вад підвищився з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.

Було показано, що у тварин застосування інгібі= тору синтезу простагландинів призводить до збільшенн= я пре- і постімплантаційної втрати та летального наслі= дку ембріона / плода. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстро= вана підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування Раптен 75 може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися незабаром піс= ля початку лікування та зазвичай є оборотним після припинення лікування= = . Протягом першого та другого триместру вагітності Раптен 75 не слід призначати, окрім випадків крайньої необхідності. Якщо Раптен 75 застосовують жінки, які намагаються завагітніти, або протягом першого та другого тримест= ру вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – яком= ога коротшим. Допологовий моніторинг олігогідрамні= ону слід розглянути після впливу Раптен 75 протягом кількох днів, починаючи з 20 тижня вагітності. Застосування Раптен 75 слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон. Олігогідрамніон часто, але не завжди минає п= ісля припинення лікування НПЗП. Ускладнення тривалого оліго= гідрамніону можуть включати, наприклад, контрактури кінцівок та затримку розвитку легенів. У деяких постмаркетинго= вих клінічних спостереженнях порушення функції нирок у новонароджених вимагало проведення інвазивних процедур, таких як обмінне переливання крові або діаліз.

Крім того, повідомлялося про звуження артеріал= ьної протоки після лікування у ІІ триместрі, яке зникає у більшості випадків піс= ля припинення лікування.

Якщо лікування препаратом Раптен 75 триває більше ніж 48 годин, слід розглянути доцільність ультразвукового моніторингу навколоплідної рідини та серця плода. У разі виникнення олігогідрамніону або звуження артеріальної протоки необхідно відмінити Раптен 75 та провести відпо= відне лікування згідно з клінічною практикою.

Може бути доцільним допол= оговий моніторинг щодо олігогідрамніону після впливу лікарського засобу Раптен 75 протягом кількох д= нів, починаючи з 20 тижня вагітності. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон.<= /o:p>

Як і інші НПЗЗ, препарат протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Не виключено, що ризик збільшується зі збільше= нням дози і тривалості лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландин= ів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і летальності ембріона / плода.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід= таким чином:

- серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

- порушення функції нирок, що можуть прогресув= ати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.=

На матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:

- можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіт= ь при дуже низьких дозах;

- гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Отже, Раптен 75 протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Період годування груддю. Як і інші Н= ПЗЗ, диклофенак проникає у материнське молоко у неве= ликій кількості. Таким чином, щоб уникнути небажаного впливу на немовля, препарат= не слід застосовувати у період годування груддю. Якщо лікування вважається необхідним, дитину слід перевести на штучне г= одування.

Фертильність. Як і інші Н= ПЗЗ, Раптен 75 може вплинути на фертильність жінки. Препарат не рекомендується жінкам, які планують завагітніти. Жінки, які маю= ть ускладнення із заплідненням або ті, хто проходив обстеження внаслідок інфертильності, повинні припинити застосування препар= ату Раптен 75.

На підставі відповідних даних досліджень у тва= рин неможливо виключити порушення репродуктивної функції у самців. Релевантність цих даних для людини не встановлена.

<= /p>
Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Пацієнти, у яких під час лікування препаратом = Раптен 75 спостерігаються порушення зору, запаморочен= ня, вертиго, сонливість або інші порушення з боку централ= ьної нервової системи, повинні утримуватися від керування автотранспортом та роб= оти з механізмами.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= /span>=

Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Дорослі

Препарат Раптен 75, розчин для ін’єкцій, не застосовують більше ніж 2 дні поспіль. У разі необхідності лікування можна продовжити, застосовуючи інші лікарські форми = диклофенаку (таблетки або супози= торії).=

Внутрішньом= ’язова ін’єкція=

З метою попередження пошкодження нервових або інших тканин у місці внутрішньом’язової ін’єкції потрібно дотримуватися зазначених нижче інструкцій. Такі пошкодження можуть призводити до м’язової слабкості, паралічу м’язів, гіп= остезії та медикаментозної емболії шкіри (синдром Ніколау).=

Доза зазвичай становить 1 ампулу 75 мг (1 ампу= ла) на добу, яку вводять шляхом глибокої ін’єкції у верхній зовнішній сектор великого сідничного м’яза, використовуючи асептичну техніку. У тяжких випад= ках (наприклад, коліки) добову дозу можна збільшити= до двох ін’єкцій по 75 мг, між якими слід дотримувати інтервал у кілька годин = (по одній ін’єкції в кожну сідницю). Як альтернативу 75 мг розчину можна комбінувати з іншими лікарськими формами до максимальної сумарної добової д= ози 150 мг диклофенаку натрію.=

При нападах мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням однієї ампули 75 мг, дозу вводити при можливості одразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг у той же самий день (за необхідності). Загальна добова доза диклофенаку не повинна перевищувати 150 мг у 1-й день= .=

Немає доступних даних щодо застосування препарату Раптен 75 для лікув= ання нападів мігрені більше ніж один день. =

Внутрішньовенна інфузія

Безпосередньо перед початком внутрішньовенної = інфузії Раптен 75 слід ро= звести у 100-500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Обидва роз= чини спершу потрібно буферизувати розчином бікарбона= ту натрію (0,5 мл 8,4 % розчину або 1 мл 4,2 %). Використовувати можна тільки прозорі розчини. Якщо в розчині є кристали або осад, його застосовувати не можна.

Раптен 75, розчин= для ін’єкцій, не слід вводити у вигляді внутрішньовенної б= олюсної ін’єкції.

Рекомендовані альтернативні режими дозування препарату:

- для лікування помірного і тяжкого післяопераційного болю 75 мг необхідно вводити безперервно від 30 хвилин до 2 годин; у разі необхідності лікування можна повторити через 4-6 годин, але доза не повинна перевищувати 150 мг на добу;

- для профілактики післяопера= ційного болю через 15 хв – 1 годину після хірургічного втручання потрібно ввести навантажувальну дозу 25-50 мг, після цього застосувати безперервну інфузію приблизно 5 мг/годину аж до максимальної добо= вої дози 150 мг.

Пацієнти літнього віку (віком= від 65 років)

Хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика препарату Раптен 75 не погіршується до будь-яко= го клінічно значущого ступеня, НПЗЗ слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, які зазвичай більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрем= а, для ослаблених пацієнтів літнього віку або для пацієнтів із низьким показни= ком маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози (див. також розділ «Особливості застосування»); також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗЗ.

Рекомендована максимальна добова доза препарат= у Раптен 75 становить 150 мг.

Діти.=

Раптен 75, розчин= для ін’єкцій, протипоказаний для застосування дітям

Ниркова недостатність<= /i>=

Раптен 75 протипо= казаний пацієнтам з нирковою недостатністю (ШКФ < 15 мл/хв/1,73 м²; д= ив. розділ «Протипоказання»).

Спеціальні дослідження у пацієнтів з порушення= ми функції нирок не проводилися, тому рекомендації щодо коригування дози зроби= ти неможливо. Раптен 75 слід з обережністю застосо= вувати пацієнтам із порушенням функції нирок (див. розділ «Особливості застосуванн= я»).

Печінкова недостатність=

Раптен 75 протипо= казаний пацієнтам із печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).<= /o:p>

Спеціальні дослідження у пацієнтів з порушення= ми функції печінки не проводилися, тому рекомендації щодо коригування дози зро= бити неможливо. Раптен 75 слід з обережністю застосо= вувати пацієнтам із порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня (д= ив. розділ «Особливості застосування»).

<= /b>

Передозування.= =

Симптоми. Типова клін= ічна картина наслідків передозування диклофенаку від= сутня. Передозування може спричинити такі симптоми як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії,&= nbsp;гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми. У випадку тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність= та ураження печінки.

Лікування. =

Протягом однієї години після застосування потенційно токсичної кількості препарату перорально слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, у дорослих слід розглянути можливість промивання шлунка<= /span> протягом однієї години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести= діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта мож= уть бути показані інші заходи.

Лікування гострого отруєння НПЗЗ, включаючи диклофенак, складається головним чином з підтримуваль= них заходів та симптоматичного лікування. Підтримувальні заходи та симптоматичне лікування необхідні для усунення таких ускладнень як г= іпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту та пригнічення дихання.

Особливі заходи, такі як форсований діурез, ді= аліз або гемоперфузія, не можуть гарантувати виведен= ня НПЗЗ, включаючи диклофенак, внаслідок їх високо= го зв’язування з протеїнами плазми крові та інтенсивного метаболізму.

Побічні реакції.=

Побічні реакції на препарат зазначені за часто= тою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (Ͱ= 5; 1/100, <1/1000); рідко (≥ 1000, <1/10000);= дуже рідко (< 10000); частота невідома (не можна оцінит= и за наявними даними).

Нижчезазначені небажані ефекти включають такі,= що пов’язані із введенням препарату Раптен 75 за умов короткострокового і довготривалого застосування.=

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолі= тичну та апластичну анемію), агранулоцитоз.=

З боку імунної системи: рідко – підвищена чутливість, анафілактична та анафілактоїдна реакція (включаючи артеріальну гіпотензію та шок); дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).=

Психічні розлади: дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні жахи, дратівливість та інші психічні розлади.

З боку нервової системи: = ;часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливіст= ь, втомлюваність; дуже рідко – парестезія, порушен= ня пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад відчуття смаку, інсульт; частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації, пор= ушення чутливості, загальне нездужання.

З боку органів зору: дуже рідко – розлад зору, затуманення зору, диплопія; частота невідома – неврит зорового нерва.=

З боку органів слуху та лабіринту: часто – вертиго; д= уже рідко – дзвін у вухах, порушення слуху.=

З боку серця: нечасто*– відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, частота невідома – синдром= Коуніса;

*Частота відображає дані довготривалого лікува= ння високими дозами (150 мг/добу).

З боку судинної системи: дуже = рідко – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: рідко – астма (включаючи диспное= ); дуже рідко – пневмоніт.

З боку травної системи: часто= – нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорекс= ія; рідко – гастрит, гастроінтестина= льні кровотечі, блювання з домішками крові, геморагічна діарея, мелена, виразка = шлунка або кишечнику з кровотече= ю, гастроінтестинальним стенозом із перфорацією (і= ноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку), які можуть призве= сти до перитоніту; дуже рідко – коліт (включаючи геморагічний коліт, ішемічний коліт та загострення виразкового коліту або хворобу Крона), запор, стоматит (у тому числі виразковий стоматит), глосит, розлади з боку стравоходу, мембранні стриктури кишечнику, панкреатит.=

Гепатобіліа= рні розла= ди: часто= – збільшення рівня трансаміназ; рідко – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже = рідко – миттєвий гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірні висипання; рідко – кропив’янка; дуже рідко – = бульозне висипання, екзема, еритема, мультиформна еритем= а, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермаль= ний некроліз (синдром Лайєлла= ), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакція фоточ= утливості, пурпура, алергічна пурпура Шенляйна-Ге= ноха, свербіж, = невідомо - фіксоване медикаментозне висипання, генералізоване бульозне фіксоване медикаментозне висипання. <= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-fam= ily: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'>=

З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – затримка рідини, набряк; дуже рідко= – гостре ушкодження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.

Загальні порушення та порушен= ня у місці введення препарату: часто – реакція у місц= і ін’єкції, біль, затвердіння; рідко – набряк, некроз у міс= ці ін’єкції; дуже рідко – абсцес у місці ін’єкції, частота невідома – медикаментозна емболія шкіри (синдром Ніколау).

З боку репродуктивної системи= та молочних залоз: дуже рід= ко – імпотенція.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні д= ані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускл= аднень (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт), які пов’язані із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (1= 50 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

Зорові порушення.<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-fam= ily: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'>=

Такі зорові порушення, як порушення зору, погіршення зору і диплопія, характерні для НПЗЗ= , і зазвичай оборотні після відміни препарату. Найбільш імовірним механізмом порушень зору є інгібування синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які, порушуючи регуляцію ретинального кровотоку, сприяють розвитку візуальних порушень. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, необхідно провести офтальмологічне дослідження для виключення інших можливих причин.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції<= /p>
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значенн= я. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівник= ам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарсько= го засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконаг= ляду за посиланн= ям: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки. Ро= зчин необхідно використати одразу після відкриття ампули.

Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-fam= ily: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'>=

Зберігати при температурі не вище 25 °С.=

Зберігати у недоступному для дітей місці.=

Несумісність.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:9.0pt;font-family:"Tahoma",sans-serif;mso-fare= ast-font-family: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'>=

Раптен 75, розчин= для ін’єкцій, не можна змішувати з іншими розчинами для ін’єкцій.=

Упаковка.=

По 3 мл (75 мг) в ампулі; по 5 ампул у блістер= і; по 1 блістеру в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецепто= м.=

Виробник. «Хемофарм» АД/«Hemofarm» A= D.=

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Белградський шлях б/н, 26300, м. Вршац, Сербія/Beogradski = put bb, 26300,Vrsac, Serbia.