ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарськ= ого засобу

ДЕНІЗИД

(DENIZID)

<= /p>

Склад:

діюча речовина: цефтазиди= м;

1 флакон містить цефтази= диму пентагідрат (у складі стерильної суміші з натрію карбонатом безводним), еквівалентно цефтазидиму= 1 г;<= /p>

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до кремового кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальний засіб для системного застосування. Інші бета-лактамні<= /span> антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код А= ТХ J01D D02.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспорин= овий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється= у різних регіонах та може змінюватися з часом,= а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві <= span class=3DSpellE>дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Streptoc= occus pyogenes= , Streptoc= occus agalacti= ae.

Грамнегативні аероби: Citrobac= ter koseri, Escheric= hia coli, Haemophilus influen= za, Moraxella c= atarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus = spp., Providen= cia spp.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>

Штами, які можуть набувати резистентності

Грамнегативні аероби:= Acinetob= acter baumanni= i,= Burkhold= eria cepacia<= /span>, Citrobac= ter freundii= , Enteroba= cter aerogene= s, Enteroba= cter cloacae<= /span>, Klebsiel= la pneumoni= ae, Klebsiel= la spp., Pseudomonas aerugino= sa, Serratia= spp., Morganel= la morgani<= /span>.

Грампозитивні аероби:= Staphylo= coccus aureus, Staphylo= coccus pneumoni= a.

Грампозитивні анаероб= и: Clostrid= ium perfring= ens, Peptococ= cus spp., Peptostr= eptococcus spp.

Грамнегативні анаероб= и: Fusobact= erium spp.

Нечутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби:= Enteroco= ccus spp., включаючи E= . <= i>faecalis= та <= /i>E= . <= i>faecium<= /span>, Listeria spp.

Грампозитивні анаероб= и: Clostrid= ium difficil= e.

Грамнегативні анаероб= и: Bacteroi= des spp., включаючи B= . <= i>fragilis= .

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

&nbs= p;

Фармакокі= нетика.

У пацієнтів після внутрі= шньом’язової ін’єкції 1 г препарату швидко досягаються середні пікові концентрації 37 мг/л. Через 5 хв після внутрішньовенного болюсного введення 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевти= чно ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>–12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’= язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімаль= ну інгібуючу концентрацію для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефта= зидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, п= ри відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі (ЦНС) невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цеф= тазидиму в сироватці крові. Період напіввиведення станов= ить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому вигляді, в активній ф= ормі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; прибл= изно 80–90 % дози виводиться із сечею протягом = 24 годин. У пацієнтів із порушеннями функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка пот= рапляє у кишечник.

&nb= sp;

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

– внутрішньолікарняна пневмонія;=

– інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцид= оз;

– бактеріальний менінгіт;

– хронічний середній отит;

– злоякісний зовнішній отит;

– ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

– ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;

– ускладнені інфекції черевної порожнини;

– інфекції кісток і суглобів;

– перитоніт, пов’язаний із проведенням діалізу у хворих, які знаходятьс= я на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Лікування бактеріємії, що виникає у пацієнт= ів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Денізид можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

При призначенні цефтазидиму слід враховуват= и його антибактеріальний спектр дії, скер= ований головним чином проти грамнегативних аеробів (ди= в. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засоб= ами, якщо очікується, що низка мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з чинними офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

<= /b>

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефтазидиму або до = інших компонентів препарату.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лакта= мних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування високих доз препарату з неф= ротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорамфенікол in <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо потрібне одночасне застосування Денізиду з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, Денізид може впливат= и на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.<= span style=3D'mso-spacerun:yes'>

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результа= ти аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, «Клін= ітест»).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування.

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтаз= идимом слід негайно припинити та вжити відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю призначати преп= арат пацієнтам, у яких були незначні реакції гіперчутливост= і на інші бета-= лактамні антибіотики.

При лікуванні цефтазидимом, з частотою «невідомо», повідомлялося про виникнення тяжких шкірних побічних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона (С= СД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуков= ану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS) та гострий генералізований <= span class=3DSpellE>екзантематозний пустульоз= (ГГЕП), які можуть загрожувати життю або призвести до летального наслідку.

Пацієнтів слід проінформувати= про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за реакціями з боку шкіри.<= /o:p>

При появі ознак та симптомів,= що вказують на ці реакції, цефтазидим слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування.

Якщо у пацієнта розвинулась серйозна реакція, така як ССД, ТЕН, DRESS= або ГГЕП під час застосування цефтазидиму, лікуванн= я цефтазидимом не можна поновлювати в жодному разі.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактеріальної активності. В= ін не є прийнятним препаратом для монотерапії деяк= их типів інфекцій, крім випадків, коли збудник хвороби невідомий або існує вел= ика імовірність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується п= итання про лікування пацієнтів із бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин, інфекціями кіс= ток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії. <= /span>

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів= і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі д= іуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо вплив= ати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазид= иму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає= на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відпов= ідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладне= нь, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Денізидом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida<= /span>, Enterococci); у цьому випадку може бути необхі= дним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожував життю. Тому важливо зважати на імовірність цього діагнозу у пацієнтів, у яких вини= кла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значн= ої діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostrid= ium <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>difficil= e. Не слід призначати лікарські засо= би, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia= spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично робити дослідження на чутливість.

Препарат містить у своєму складі натрій (флакон з 1 г цефтазидиму – 52 мг натрію), що слід враховув= ати при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на натрійконт= рольованій дієті.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Цефтазидим потрапляє у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим м= ожна застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливат= и на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідних досліджень не проводилося. Але виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

=

Спосіб застосуван= ня та дози.

Дорослі та діти ≥ 40 кг

Інтермітуюче введення

Інфекція

Доза, що вводиться

Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцид= оз

100–150 мг/кг маси тіла на добу кожні

8 годин, максимальна доза – 9 г на добу¹=

Фебрильна нейтропенія=

2 г кожні 8 годин

Внутрішньолікарняна= пневмоні= я

Бактеріальний менінгіт

Бактеріємія*

Інфекції кісток і суглобів

1–2 г кожні 8 годин

Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

Перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

1–2 г кожні 8 годин або 12 годин

Профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція)<= /span>

1 г під час індукції в анестезію, = 1 г у момент видалення катетера

Хронічний середній отит

1–2 г кожні 8 годин

Злоякісний зовнішній отит

Постійна = інфузія

Інфекція

Доза, що вводиться

Фебрильна нейтропенія=

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г= кожні 24 години¹

Внутрішньолікарняна= пневмоні= я

Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцид= оз

Бактеріальний менінгіт

Бактеріємія*

Інфекції кісток і суглобів

Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

Перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом

¹ У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок після застосування 9 г= на добу не виникало побічних реа= кцій.

Діти < = 40 кг

Немовлята та діти віком      > 2 місяців та масою тіла     <<= /span> 40 кг

Інфекція

Звичайна доза

Інтерміту= юче введення

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза – 6 г на добу

Хронічний середній отит

Злоякісний зовнішній отит

Нейтропенія у дітей<= o:p>

150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза – 6 г на добу

Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцид= оз

Бактеріальний менінгіт

Бактеріємія*

Інфекції кісток і суглобів

100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза – 6 г= на добу

Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин

У<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>складнені= інтраабдомінальні інфекції

П<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>еритоніт<= /span>, пов’яза= ний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом

Постійна = інфузія

Ф<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>ебрильна<= /span> нейтропенія

Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням    100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимальна доза – 6 г на добу

Внутрішньолікарняна= пневмоні= я

Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцид= оз

Бактеріальний менінгіт

Бактеріємія*

Інфекції кісток і суглобів

Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

Перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом

Немовлята та діти віком      =

≤ 2 місяці

Інфекція

Звичайна доза

Інтерміту= юче введення

Більшість інфекцій

25–60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми¹

¹У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяці період <= span class=3DSpellE>напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 р= ази більший, ніж у дорослих

*Якщо це пов’язано або є підозра на зв’язок з інфекціями, наведеними в розділі «Показання».

Діти

Безпека та ефективність застосування Денізиду шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у нем= овлят та дітей віком ≤ 2 місяці не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, д= ля хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г= , особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність<= /span>

Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінко= вою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Ниркова недостатність

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнт= ам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози пови= нно базуватися на швидкості гломерулярної фільтраці= ї.

Рекомендовані підтримувальні дози <= span class=3DSpellE>цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітуюче введення.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв

Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)

Рекомендована одноразова доза = цефтазидиму, г

Частота дозування, год

50–31

150–200

(1,7–2,3)

1

12

30–16

200–350

(2,3–4)

1

24

15–6

350–500

(4–5,6)

0,5

24

< 5

> 500

(> 5,6)

0,5

48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієн= тів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відпові= дно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти < 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв**

Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)

Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла

Частота дозування, год

50–31

150–200

(1,7–2,3)

25

12

30–16

200–350

(2,3–4)

25

24

15–6

350–500

(4–5,6)

12,5

24

< 5

> 500

(> 5,6)

12,5

48

*Це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, який може точно не відповідати рівню зменшення = функції нирок у пацієнтів з нирковою недостатністю.

** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримувальні дози <= span class=3DSpellE>цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв

Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)

Частота дозування, год

50–31

150–200

(1,7–2,3)

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г= кожні 24 години

30–16

200–350

(2,3–4)

Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години

≤ 15

> 350

(4–5,6)

Не досліджувалося

Призначати дозу слід зважено. Рекомендується ретельний клінічний нагляд= за ефективністю та безпекою застосування лікарського засобу.=

Діти < 40 кг

Безпека та ефективність застосування Денізиду шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям= , маса тіла яких < 40 кг, із порушеннями функції нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування лікарського засобу.

Якщо дітям із порушеннями функції нирок необхідно застосовувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід скорегувати кліренс креатиніну відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення = цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній н= ижче.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай ві= д 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу одноразово або за кілька прийомів. Для низькоп= оточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.<= /span>

Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна= гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.=

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна= гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)^а

5

16,7

33,3

50

0

250

250

500

500

5

250

250

500

500

10

250

500

500

750

15

250

500

500

750

20

500

500

500

750

^{аПідтримувальну} дозу слід вводити кожні 12 годин.<= o:p>

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий = веновенозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)^а

1 л/год

2 л/год

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

0,5

1

2

0,5

1

2

0

500

500

500

500

500

750

5

500

500

750

500

500

750

10

500

500

750

500

750

1000

15

500

750

750

750

750

1000

20

750

750

1000

750

750

1000

^{аПідтримувальну} дозу слід вводити кожні 12 годин.<= o:p>

Введення

Денізид вводити внутрішньовенно ін’єкці= йно або інфузійно, або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянкам= и для внутрішньом’= язового введення є верхній зовнішній квадр= ант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосере= дньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій= , якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Баж= ано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Приготування розчину

Денізид сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Флакони виробляються під зниженим тиском. У міру того, як розчиняється препарат, виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважат= и.

Доза, що вводиться

Необхідна кількість розчинника (мл)

Приблизна концентрація (мг/мл)

1 г=

Внутрішньом’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>язово

Внутрішнь= овенний болюс

Внутрішнь= овенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

* Розчинення слід проводити у два етапи (див. нижче).<= o:p>

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та= умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіа= цій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % ро= зчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розч= ин глюкози 40 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 та 5 % розчин глюкози; 6 % розчин декстрану 70 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 та 5 % = розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісни= й з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду. <= o:p>

При використанні як розчинника розчину лідокаїну для внутрішнь= ом’язового застосування препарату необхідно врахувати інформацію щодо безпеки лідокаїну.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5 % розчині глюкози; цефуро= ксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хл= ориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду = для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

Вміст флакона Денізиду 1 г, розчинений у 1,= 5 мл води для ін’єкцій, можна додати до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва пре= парати зберігають свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції

1.      Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2.      Вийняти голку шприца= та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3.      Перевернути флакон. = При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розч= ин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбаш= ки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г)<= /i>

1.      Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2.      Вийняти голку шприца= та струсити флакон до отримання прозорого розчину.

3.      Не вставляти голку д= ля повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4.      Не виймаючи голку для повітря, довести загальний об’= єм до 50 мл. Вийняти голку для повітр= я, струсити флакон і налагодити систему для інфузій як зазвичай.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Приготовлений розчин можна зберігати не більше 8 годин при температурі = не вище 25 °С і не більше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С.

Діти.

Застосовують дітям із перших днів життя.<= /span>

=

Передозування.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування = можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити для них відповідно дозу (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалі= зу.

=

Побічні реакції.<= o:p>

Побічні реакції були класифіковані = за органами і системами, а також за частотою їх виникнення: дуже часто (= ³1/10<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>); часто (³1/100 та = <1/10<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>); нечасто (³1/1000 та = <1/100= ); рідко (= ³1/10000 та <= /span>= <1/1000); дуже рідко <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>(<1/10000); частота невідома (не можна визначити на основі наявних даних).<= /p>
Інфекції та інваз= ії

Нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).

З боку кровоносно= ї та лімфатичної системи

Часто – = еозинофілія та тромбоцитоз.

Нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Частота невідома – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Частота невідома – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

З боку нервової системи

Нечасто – запаморочення, голо= вний біль.

Частота невідома – парестезії= .

Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих із нирко= вою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

З боку судин

Часто – флебіт або тромбофлеб= іт у місці введення препарату.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку шлунково-кишкового тракту

Часто – діарея.

Нечасто – нудота, блювання, б= іль у животі та коліт.

Як і при застосуванні інших <= span class=3DSpellE>цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний із Clostridium difficile= і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного = коліту (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома – порушення смаку.

З боку сечовидільної системи

Нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові.

Дуже рід= ко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недос= татність.

Гепатобіліарні реакції

Часто – = транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГ= Т, лужна фосфатаза).

Частота невідома – жовтяниця.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку шкіри та підшкірної тканини=

Часто – = макулопапульозні висипання або кропив’янка.

Нечасто – свербіж.=

Частота невідома – ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром = Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізовани= й екзантематозний пустульоз<= /span> (ГГЕП).

Загальні реакції та розлади у місці введення

Часто – бі= ль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’= єкції.

Нечасто – гарячка.

Лабораторні показники

Часто – позитивний тест Кумбса.

Нечасто – = як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, і= нколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сеч= овини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові.=

Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що = може впливати на визначення групи крові.

=

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з= фармаконагляду за посиланням: = https://aisf.dec.gov.ua

=

Термін придатност= і.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

= ;

= ;

Несумісніс= ть.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введен= ня, тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміногліко= зиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчи= ну цефтазидиму додавали ванкоміцин<= /span>. Тому рекомендується промивати інфузійні системи= та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.<= /span>

Упаковка.

1 флакон з порошком у коробці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

= Виробник.

Ананта Медікеар Лімітед.

<= /o:p>

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Чак 17 МЛ, Агро фуд парк Роуд, РІІКО Індастріал Еріа, Удіог Віхар, Шріганганага= р-335002 (Раджастан), Індія.

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.<= /span>

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.=

&nb= sp;

Інтермітуюче введення
Інфекція	Доза, що вводиться
Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцид= оз	100–150 мг/кг маси тіла на добу кожні 8 годин, максимальна доза – 9 г на добу¹=
Фебрильна нейтропенія=	2 г кожні 8 годин
Внутрішньолікарняна= пневмоні= я
Бактеріальний менінгіт
Бактеріємія*
Інфекції кісток і суглобів	1–2 г кожні 8 годин
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
Перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	1–2 г кожні 8 годин або 12 годин
Профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція)<= /span>	1 г під час індукції в анестезію, = 1 г у момент видалення катетера
Хронічний середній отит	1–2 г кожні 8 годин
Злоякісний зовнішній отит
Постійна = інфузія
Інфекція	Доза, що вводиться
Фебрильна нейтропенія=	Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г= кожні 24 години¹
Внутрішньолікарняна= пневмоні= я
Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцид= оз
Бактеріальний менінгіт
Бактеріємія*
Інфекції кісток і суглобів
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
Перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
¹ У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок після застосування 9 г= на добу не виникало побічних реа= кцій.

Немовлята та діти віком > 2 місяців та масою тіла <<= /span> 40 кг	Інфекція	Звичайна доза
Інтерміту= юче введення
	Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза – 6 г на добу
	Хронічний середній отит
	Злоякісний зовнішній отит
	Нейтропенія у дітей<= o:p>	150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза – 6 г на добу
	Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцид= оз
	Бактеріальний менінгіт
	Бактеріємія*
	Інфекції кісток і суглобів	100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза – 6 г= на добу
	Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
	У<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>складнені= інтраабдомінальні інфекції
	П<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>еритоніт<= /span>, пов’яза= ний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Постійна = інфузія
	Ф<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>ебрильна<= /span> нейтропенія	Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимальна доза – 6 г на добу
	Внутрішньолікарняна= пневмоні= я
	Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцид= оз
	Бактеріальний менінгіт
	Бактеріємія*
	Інфекції кісток і суглобів
	Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
	Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
	Перитоніт, пов’язаний із безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Немовлята та діти віком = ≤ 2 місяці	Інфекція	Звичайна доза
Інтерміту= юче введення
	Більшість інфекцій	25–60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми¹
¹У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяці період <= span class=3DSpellE>напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 р= ази більший, ніж у дорослих

Кліренс креатиніну, мл/хв	Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)	Рекомендована одноразова доза = цефтазидиму, г	Частота дозування, год
50–31	150–200 (1,7–2,3)	1	12
30–16	200–350 (2,3–4)	1	24
15–6	350–500 (4–5,6)	0,5	24
< 5	> 500 (> 5,6)	0,5	48

Кліренс креатиніну, мл/хв**	Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)	Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла	Частота дозування, год
50–31	150–200 (1,7–2,3)	25	12
30–16	200–350 (2,3–4)	25	24
15–6	350–500 (4–5,6)	12,5	24
< 5	> 500 (> 5,6)	12,5	48

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)	Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)^а
5	16,7	33,3	50
0	250	250	500	500
5	250	250	500	500
10	250	500	500	750
15	250	500	500	750
20	500	500	500	750

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)	Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)^а
1 л/год	2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год)	Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5	1	2	0,5	1	2
0	500	500	500	500	500	750
5	500	500	750	500	500	750
10	500	500	750	500	750	1000
15	500	750	750	750	750	1000
20	750	750	1000	750	750	1000