ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу<= /o:p>

ЛЕВІНОР

(LEVINOR)

Склад:

діюча речовина: левофлоксацин;

100 мл розчину містять левофлоксацину гемігідрату у перерахуванні на безводний 100 % левофлоксацин 500 мг;

допом= іжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

<= o:p>

Лікарська форма. = Розчин для інфузій.<= /span>

Основні фізико-хімічні властивості= : прозора рідина від жовтого до зеленувато-жовтого кольору. Теоретична осмолярність — 300 мосмоль/л.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТX J01M A12.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Левофлоксацин — синтетичний антибактер= іальний засіб із класу фторхінолонів, S‑енантіомер рацемічної суміші лікарськ= ого засобу офлоксацин.<= /span>

Механізм дії.

Як антибактеріальний препарат класу фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу= ІV.<= /span>

Співвідношення фармакокінетика (ФК)/фармакодинаміка (ФД).<= /span>

Ступінь бактерицидної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (С_max) чи площі під фармакокінетичною кривою (AU= C) і мінімальної інгібуючої концентрації (МІК).

Механізм резистентності.

Резистентність до левофлоксацину розви= вається поступово внаслідок мутації у генах-мішенях топоізомерази II типу, ДНК-гіра= зи та топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як зниження проникності бактеріальної оболонки (притаманно Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми можуть впливати на чутливість до левофлоксацину. Існує перехресна резистентність між левофлоксацином і іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином і іншими класами антибактеріальних засобів.

Межові значення.

Рекомендовані Європейським комітетом з= тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів помірно чутливих та помірно чутливі від резистентних організмів, представлено у нижченаведеній таблиці.=

Таблиця 1

Клінічні межові значення МІК для левофлоксацину EUCAST (версія 10.0; 2020-01-01):

Пато= ген	Чутливі	Резистентні
Enterobacterales	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Pseudomonas spp.	≤ 0,001 мг/л	> 1 мг/л
Acinetobacter spp.	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Staphylococcus aureus Коагулазонегативні staphylococci	≤ 0,001 мг/л=	> 1 мг/л
Enterococcus spp.¹	≤ 4 мг/л	> 4 мг/л
Streptococcus pneumoniae	≤ 0,001 мг/л	> 2 мг/л
Streptococcus груп A, B, C та G	≤ 0,001 мг/л	> 2 мг/л
Haemophilus influenzae	≤ 0,06 мг/л	> 0,06 мг/л<= /p>
Moraxella catarrhalis	≤ 0,125 мг/л	> 0,125 мг/л
Helicobacter pylori	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л=
Aerococcus sanguinicola та urinae²	≤ 2 мг/л	> 2 мг/л=
Aeromonas spp.	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л=
ФК-ФД (невидоспецифічні) межові значення	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
¹ Тільки неускладнені інфекції сечовивідних шляхів.⁼ ² Сприйнятливість може бути виведена з чутливості ципрофлоксацину.

Розповсюдженість резистентності може в= аріювати географічно та за часом для окремих видів, тому бажано отримати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева розповсюдженість резистентності є такою, що користь лікарського засобу, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.

Зазвичай чутливі види

Аер= обні грампозитивні бактерії:

Bacillus anthracis, Staphyloc= occus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci= груп С і G, Streptococcus agalactia= e, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.=

Аер= обні грамнегативні бактерії:

Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Ана= еробні бактерії:

Peptostreptococcus.

Інш= і:

Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

<= /u>

Вид= и, які можуть набувати резистентності

Аер= обні грампозитивні бактерії:

Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний*, коагулазонегативні Staphylococcus spp.

Аер= обні грамнегативні бактерії:

Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloac= ae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescen= s.

Анаеробні бактерії:

Bacteroides fragilis.

Природно резистентні штами

Ае= робні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecium.=

* Staphylococcus aureus метицилінрезистентний, зазвичай, має корезистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Пе= рорально введений левофлоксацин швидко та майже повністю абсорбується з досягненням пікових концентрацій у плазмі крові протягом 1–2 год. Абсолютна біодоступні= сть становить 99–100 %. Їжа мало впливає на всмоктування левофлоксацину.

Рі= вноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг один або два рази на добу.

Розподіл.

Приблизно 30–40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразового і повторного введення дози 500 мг, що вказує на його широке поширення у тканинах організму.

Пр= оникнення у тканини та рідини організму.

Левофлоксацин має здатність проникати у слизову оболонку бронхів, рідину альвеолярного епітелію, альвеолярні макроф= аги, тканини легенів, шкіри (вміст пухирів), тканину передміхурової залози та се= чу. Однак у спинномозкову рідину левофлоксацин проникає погано.

Біотрансформація.

Левофлоксацин метаболізується дуже нез= начною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин — стереохімічно стабільний та не підлягає інверсії хіральної структури.

Виведення.

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози). Середній виражений загальний кліренс ле= вофлоксацину після введення однієї дози 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів (перорального та внутрішньовенного).

Лінійність.

Левофлоксацин має лінійну фармакокінет= ику у діапазоні доз від 50 до 1000 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

На фармакокінетику левофлоксацину впли= ває ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведе= ння та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з нижченаведеної таблиці:

Таблиця 2

Фармакокінетика при нирковій недостатн= ості після однократної пероральної дози 500 мг

Кліренс креатиніну (мл/хв)	< 20	20–49	50–80
Нирковий кліренс (мл/хв)	13<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt'>	26<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt'>	57<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt'>
Період напіввиведення (години)	35<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt'>	27<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt'>	9

Пацієнти літнього віку.

Немає значних відмінностей у фармакокі= нетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності.

Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої = та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що гендерні відмінності є клінічно значущими.

Кл= інічні характеристики.=

Показання.<= o:p>

Призначати дорослим для лікування інфе= кцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

– негоспітальна пневмонія;=

– ускладнені інфекції шкіри та м’= яких тканин;

(для вищезгаданих інфекцій левофлоксац= ин слід застосовувати лише тоді, коли використання інших антибактеріальних засобів,= які зазвичай рекомендовані для початкового лікування цих інфекцій, є недоцільним або неможливим);

– гострий пієлонефрит, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

– хронічний бактеріальний простат= ит.

Слід враховувати офіційні рекомендації= щодо належного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказа= ння.

− Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

− Епілепсія.

− Побічні реакції з боку су= хожиль після попереднього застосування хінолонів.

− Дитячий вік (до 18 років)= .

− Період вагітності або год= ування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на левоф= локсацин.

Теофілін, фенбуфен або подібні нестерої= дні протизапальні лікарські засоби.

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний порі= г. Концентрація левофлоксацину у разі наявності фенбуфену була приблизно на 13= % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин.

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується при наявності циметидину на 24 %, пробенециду — на 34 = %, оскільки обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксаци= ну. Однак виявлені у дослідженні статистично значущі кінетичні відмінності навряд чи матимуть клінічну значимість. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальц= еву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою = недостатністю.

Інше.

Клінічні дослідження фармакології продемонстрували, що на фармакокіне= тику левофлоксацину не чинять ніякого клінічно значущого впливу такі лікарські з= асоби: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські = засоби.

Циклоспорин.

Період напіввиведення циклоспорину збільшується = на 33 % при одночасному застосуванні з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення показників к= оагуляційних тестів (протромбіновий час (ПЧ) / міжнародне нормалізоване відношення) та/а= бо кровотечі, які можуть бути вираженими. З огляду на це пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідний контроль показників коагуляції (див. роз= діл «Особливості застосування).

Лікарські засоби, що подовжують інтерва= л QT.

Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, с= лід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відо= мі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби кл= асу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні засоби) (див. розділ «Особливості застосування).

Інша важлива інформація.

Левофлоксацин не впливає на фармакокін= етику теофіліну, який є субстратом ферменту CYP1A2, тому можна вважати, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Особливості застосування.

Слід уникати призначення лікарського засобу пацієнтам, які мали серй= озні побічні реакції в минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів (ди= в. розділ «Побічні реакції»). Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід починати тільки за відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику (див. розділ «Протипоказання»).<= /span>

Ризик резистентності.

Для метицилінрезистентного S. аureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксаци= ну. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, від= омим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результа= ти лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину (і зазвичай рекомендовані антибактеріальні засоби для лікування MRSA-інфекції вважаються недоцільними).

Резистентність E. сoli (найбільш поширений збудник інфекцій сечовивідних шляхі= в) до фторхінолонів варіює у різних країнах. При призначенні препарату слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. сoli до фторхінолонів.

Легенева форма сибірської виразки.

Клінічна практика базується на дослідж= еннях чутливості Bacillus anthracis in vitro, а = також на експериментальних даних досліджень на тваринах разом з обмеженими даними досліджень за участі людей. Лікарям слід користуватися узгодженими національними та/або міжнародними документами щодо лікування сибірської виразки.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно необоротні серй= озні побічні реакції.

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів,= які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку і наявності факторів ризику, спостерігалися тривалі (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які вплива= ють на різні системи організму (зокрема, опорно-рухову, нервову, психіку й орга= ни чуття). Застосування лікарського засобу слід негайно припинити після появи = перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та слід звернутися= за консультацією до лікаря.

Тривалість введення.

Тривалість інфузії повинна становити п= ринаймні 30 хвилин для 250 мг або 60 хвилин для 500 мг розчину левофлоксацину для інфузій. Відомо, що під час інфузії офлоксацину може розвинутися тахікардія та тимчасове зниження артеріального тиску. У рідкісн= их випадках через різке зниження артеріального тиску може розвинутися серцево-судинна недостатність. Якщо помітне зниження артеріального тиску відбувається під час інфузії левофлоксацину (L-ізомер офлоксацину), введення препарату потрібно негайно припинити.

Тендиніт та розриви сухожиль.

Тендиніт і розрив сухожилля (зокрема ахіллового), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть впродовж декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували до= бові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухож= илля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушенням функції ниро= к, пацієнтів з трансплантованими органами та пацієнтів, які лікувалися одночас= но кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити і розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.

Захворювання, спричинене Clostridium difficile.

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна, під час чи після лікування левофлоксацином (включаючи кілька тижнів після лікування) може бути ознакою хвороби, спричиненої Clostridi= um difficile. Спричинена = Clostridium difficile діарея може варіювати за ступенем тяжкості від легкої до загрозливої для життя, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливо мати на увазі цей діагноз у п= ацієнтів, у яких розвивається серйозна діарея під час або після лікування левофлоксацином. Якщо з’являється підозра або підтвердження спричиненої Clostridium difficile хвороби, слід одразу припинити застосування левофлоксацину і негайно розпочати відповідне лікування<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>. А= нтиперистальтичні засоби протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом.<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Розчин для інфузій Левінор протипоказаний паціє= нтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»). Цей лікарський засі= б, як і інші хінолони, слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з ураженнями центральної нервової сист= еми, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними лікарськими засобами або препаратами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі п= ояви судом лікування левофлоксацином слід припинити (див. розділ «Побічні реакці= ї»).

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Пацієнти з латентними або явними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітич= них реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю, контролюючи стан пацієнта щодо можливої появи гемолізу.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирк= ами, потрібна корекція дози для хворих з ослабленою функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції гіперчутливості.

Левофлоксацин може спричинити серйозні реакції <= /span>гі= перчутливості (н= априклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам = слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря для проведення відповідн= их негайних заходів.

Тяжкі шкірні побічні реакції.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), синдром Стівенса — Джонсона та медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть мати летальний на= слідок (див. розділ «Побічні реакції»). У разі призначення препарату слід попереди= ти пацієнта про ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій і ретельно спостерігати за йо= го станом. При появі ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, прийом лев= офлоксацину слід негайно припинити і розглянути можливість альтернативного лікування. Я= кщо у пацієнта під час застосування левофлоксацину виникла серйозна шкірна реак= ція, така як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона або DRESS-синдром, лікування левофлоксацином для такого пацієнта ніколи не слід= застосовувати.

Дисглікемія.

При застосуванні хінолоні= в, зокрема і левофлоксацину, повідомлялося про порушення рівня глюкози в кр= ові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, як правило у пацієнтів, хво= рих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами (наприклад глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний контроль рівня глюкози в кро= ві у хворих на цукровий діабет (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації.=

Повідомлялося про випадки фоточутливос= ті при застосуванні левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Щоб запобігти = фотосенсибілізації, пацієнтам рекомендовано уникати під час лікування та протягом 48 годин після припинення прийому левофлоксацину впливу сильного сонячного світла або опромінення штучними джерелами УФ-променів (включаючи лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій).

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К.

З огляду на можливе збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ&nb= sp;/ міжнародне нормалізоване відношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левофло= ксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином), за коагуляцій= ними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовувати одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Психотичні реакції.

Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. Дуже рідко вони прогресували до суїцидал= ьних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому однієї дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнт= а виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та звернутися до лікаря. С= лід розглянути альтернативну терапію засобом не з класу фторхінолонів та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксац= ин пацієнтам із психотичними розладами чи пацієнтам із психічними захворюваннями в анамн= езі.

Подовження інтервалу QT.

Слід з обережністю ставитися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з факторами ризику подовж= ення інтервалу QT, такими як:

– вроджений синдром подовження інтервалу QT= ;

– супутнє застосування лікарських засобів, = які здатні подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічних засобів класу ІА = та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотичних лікарських засобів);

– нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);

–&n= bsp;хвороба серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки більш чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю використовув= ати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, у цих групах пацієнтів (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Передозування», «Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»).

Периферична нейропатія.

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхіно= лони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, онімі= ння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно проінформувати свого лікаря, аби запобігти потенційно необоротному стану (див. розділ «Поб= ічні реакції»).

Гепатобіліарні порушення.

Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту = аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «По= бічні реакції»). Пацієнтам слід рекомен= дувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми захворювання печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж = чи болі в ділянці живота.

Загострення міастенії гра= віс.

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин,= мають ефект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. У післяреєстраційний період спостерігали серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки, та стани, що потребув= али заходів з підтримки дихання, у пацієнтів з міастенією гравіс на тлі застосування фторхінолонів. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.

Порушення зору.

Якщо при прийомі левофлоксацину виника= ють будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негай= но звернутися до лікаря (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції= при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).

Суперінфекція.

Застосування левофлоксацину, особливо = тривале, може призводити до надмірного росту нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Якщо під час терапії розвивається суперінфекція, слід вжити належних заходів.

Вплив на результати лабораторних досліджень<= /i>.

У пацієнтів, які отримували левофлокса= цин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникну= ти необхідність підтвердження позитивних результатів на опіати, отриманих при скринінговому тесті, за допомогою більш специфічних методів.

Левофлокс= ацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і у зв’язку з цим призводити до хибнонегативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Аневризма або розшарування аорти, регургітація/недостатність клапанів серця.

Епідеміологічні дослідження свідчать про зростання ризику аневризми та розшарування аорти, особливо у літніх людей, а також ризику регургітації аортального і мітрального клапанів після прийому фторхінолонів. Повідомлялось про випадки аневризми та розшарування аорти, і= ноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і про регургітацію/недост= атність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»). Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки піс= ля ретельної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів лікування= для пацієнтів з наявністю аневризми чи вродженої вади серцевих клапанів у сімей= ному анамнезі, пацієнтів зі встановленим діагнозом аневризми аорти чи розшаруван= ня аорти, пацієнтам із захворюванням серцевого клапана, а також за наявності і= нших факторів ризику, а саме:

– фактори ризику розвитку аневризми аорти, розшарування аорти, регургітації/недостатності клапанів серця: захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана, синдром Елерса — Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит;

– фактори ризику розвитку аневризм= и та розшарування аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу, гігантокліти= нний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;

– фактори ризику розвитку регургітації/недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит.<= /o:p>

Ризик аневризми або розшарування аорти = та її розриву підвищений також у пацієнтів, які одночасно приймають системні кортикостероїди.

У разі виникнення раптового болю в живо= ті, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря невідкладної допомоги.

Також слід рекомендувати пацієнтам нега= йно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення гострої задишки, раптово= го серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.

Цей лікарський засіб містить 15,43 ммоль (або 354,7 мг) натрію в 100 мл. Слід бути обережн= им при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування груд= дю.

Вагітн= ість. Кількість даних про застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежена. Дослідження на тваринах не виявили прямих або непрямих небажаних ефектів на репродуктивну функцію. Однак з огляду = на відсутність клінічних даних і наявність експериментальних даних про ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, що росте, левофло= ксацин протипоказано застосовувати вагітним жінкам (див. розділ «Протипоказання»).=

Грудне вигодовування. Левінор, розчин для інфузій, протипоказаний жінкам, які годують груддю. Недостатньо інформації = про те, чи потрапляє левофлоксацин у грудне молоко; проте інші фторхінолони виводяться з грудним молоком. За відсутності клінічних даних і= з огляду на наявність експериментальних даних про ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, що росте, левофлоксацин проти= показано застосовувати жінкам, які годують груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Фертил= ьність. Левофлоксацин не спричиняв погіршення фертильності та репродуктивної здатності щурів.

&n= bsp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуван= ні автотранспортом або іншими механізмами.

Левінор, розчин для інфузій, має незна= чний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з = іншими механізмами. Такі небажані побічні реакції з боку нервової системи, як запаморочення, сонливість, розлади зору і слуху, порушують здатні= сть концентрувати увагу і швидко реагувати. Тому лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують транспортними засобами або працюють з механізмами, що вимагають підвищеної уваги.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб для внутрішньовенного введення застосовувати протягом 3 годин після перфорації гумової пробк= и. Захист від світла при інфузії не потрібний. При кімнатному освітленні розчин для внутрішньовенного введення можна зберігати не більше 3 діб без зах= исту від світла.

Препарат вводити внутрішньовенно повіл= ьно 1 або 2 рази на добу. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а та= кож чутливості до препарату можливого збудника. Після початкової внутрішньовенн= ої терапії левофлоксацином лікування може бути продовжено левофлоксацином у фо= рмі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, з тим самим дозуванням, згідно з інструкцією для медичного застосування, відповідно до стану пацієнта. Врахо= вуючи біоеквівалентність парентеральної та пероральної форми, можна застосовувати таке ж дозування.

Дозування.

Для лікування дорослих з нормальною функцією ни= рок,<= /span> у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, рекомен= довано такі дози препарату:

Таблиця 3

Показання

Доза, мг

Кількість прийомів на добу

Тривалість лікування*

Негоспіта= льна пневмонія

500

1–2 рази

7–14 днів

Гострий п= ієлонефрит

500

1 раз

7–10 днів

Ускладнен= і інфекції сечовивідних шляхів

500

1 раз

7–14 днів

Хронічний бактеріальний простатит

500

1 раз

28 днів

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500

1–2 рази

7–14 днів

* Тривалість лікування включає внутрішньовенне і пероральне за= стосування. Час переходу з внутрішньовенного на пероральне лікування залежить від кліні= чної ситуації, але зазвичай становить від 2 до 4 днів.

Оскільки левофлоксацин виводиться пере= важно нирками, для хворих з ослабленою функцією нирок дозу потрібно зменшити.

Застосування в особливих популяціях пацієнтів.

Дозування для дорослих пацієнтів з порушенням функції нирок, у яких кліренс креатиніну станови= ть менше 50 мл/хв:

Таблиця 4

Кліренс креатиніну

Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції= )

250 мг / 24 години

500 мг / 24 години

500 мг / 12 годин

50–20 мл/хв

перша доза: 250 мг

перша доза: 500 мг

перша доза: 500 мг

наступні: 125 мг / 24 год

наступні:= 250 мг / 24 год=

наступні:= 250 мг / 12 год=

19–10 мл/хв

наступні:= 125 мг / 48 год

наступні:= 125 мг / 24 год

наступні:= 125 мг / 12 год

= <10&nb= sp;мл/хв (а також при гемодіалізі та НАПД¹)

наступні:= 125 мг / 48 год

наступні:= 125 мг / 24 год

наступні:= 125 мг / 24 год

¹ Після гемодіалізу або неперервного амбулаторного перитонеальн= ого діалізу (НАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки.

Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці.

Дозування для пацієнтів літнього віку.

Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Розчин для внутрішньовенного введення = Левінор вводиться внутрішньовенно повільно шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення повинна бути не менше 30 хвилин для дози 250 мг або не м= енше 60 хвилин для дози 500 мг.

Тривалість лікування залежить від пере= бігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендуєт= ься продовжувати лікування препаратом Левінор принаймні протягом 48–72 год= ин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Діти.

Дітям і підліткам (до 18 = ;років) не можна призначати левофлоксацин, оскільки не виключене ушкодження суглобо= вого хряща (див. розділ «Протипоказання»).

Передозуван= ня.

Відповідно до результатів досліджень токсичності лікарського засобу на тваринах і досліджень клінічної фармаколо= гії, які проводилися із застосуванням супратерапевтичних доз, найбільш значущими симптомами, на які можна очікувати після гострого передозування левофлоксац= ину, є симптоми з боку центральної нервової системи (ЦНС), такі як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомний напад, а також подовження інтервалу QT.

У рамках досвіду застосування лікарськ= ого засобу у післяреєстраційний період у таких випадках спостерігалися ефекти з боку ЦНС, такі як стан сплутаності свідомості, судоми, галюцинації і тремор= .

У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Також потрібен моніторинг ЕКГ через можливість подовження інтервалу QT. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та неперервний амбулаторний перитонеальний діаліз, не є ефективним для видален= ня левофлоксацину з організму. Специфічних антидотів не існує.

Побічні реакції.

Частоту побічних реакцій визначено таким чином: = дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), частота невідома (не = може бути оцінена, виходячи з наявних даних).

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>Інфекції та інвазії. <= /i>Неч= асто: грибкові інфекції, включаючи інфекцію, спричинену грибками роду Candida.= Резистентність патогенних мікроорганізмів.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>З боку системи крові та лімфа= тичної системи. Нечасто: лейкопенія, еозинофілія. Рідко: тромбоцитопенія, нейтропенія= . Частота невідома: панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>З боку імунної системи. Рід= ко: набряк Квінке, гіперчутливість. Частота невідома: анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції (можуть іноді виникати навіть після введення першої дози препарату).

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>З боку ендокринної системи. Рідко: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСА= ДГ).

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>З боку метаболізму та харчува= ння. Неч= асто: анорексія. Рідко: гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет= , гіпоглікемічна кома. Частота невідома: гіперглікемія.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>З боку психіки*. <= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>Час= то: безсоння. Нечасто: тривожність, сплутаність свідомості, нервозність. Рідко: психотичні розлади (наприклад з галюцинаціями, параноєю), депресія, ажитаці= я, порушення сну, кошмари, делірій. Частота невідома: психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальні думки та спроби самогубства.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>З боку нервової системи*. Час= то: головний біль, запаморочення. Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія. Рідко: судоми, парестезія, зниження пам’яті. Час= тота невідома: сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія; паросмія, включ= аючи аносмію; дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору*. Рід= ко: зорові порушення, наприклад затуманення зору. Частота невідома: транзиторна втрата зору, увеїт.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>З боку органів слуху та лабір= инту*. Неч= асто: вертиго. Рідко: шум у вухах. Частота невідома: втрата слуху, порушення слух= у.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>З боку серця**. Рід= ко: тахікардія, серцебиття. Частота невідома: шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця, шлуночкова аритмія та шлуночкова тахікардія типу «пірует» (переважно у пацієнтів з імовірністю подовження інтервалу QT), пролонгація інтервалу QT, зафіксована на електрокардіограмі.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'>З боку судинної системи**. Час= то: флебіт (тільки для внутрішньовенних форм введення). Рідко: артеріальна гіпотензія.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка. Частота невідома: бронхоспазми, алергічний пневмоніт.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>З б= оку шлунково-кишкового тракту. Часто: діарея, блювання, нудота. Нечасто: болі у животі, диспепсія, здуття живота, запор. Частота нев= ідома: геморагічна діарея, що рідко може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>З б= оку печінки та жовчовивідних шляхів. Часто: підвищення показників печінкових ферментів [аланінамінотранс= фераза (АЛТ) / аспартатамінотрансфераза (АСТ), лужна фосфатаза, гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ)]. Нечасто: підвищення білірубіну крові. Час= тота невід= ома: жовтяниця та тяжкі ураження печінки, включаючи летальні випадки гострої печінкової недостатності, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворю= ваннями, гепатит.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>З б= оку шкіри та підшкірних тканин. Нечасто: висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз. Рідко: медик= аментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), фіксований медикаментозний дерматит. Частота невідома: токсичний епідермальний некролі= з, синдром Стівенса — Джонсона, поліморфна еритема, реакції фотосенсибілізації, лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Пор= ушення з боку шкіри можуть іноді виникати навіть після введення першої дози препар= ату.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>З боку кістково-м’язової сист= еми та сполучної тканини*. Нечасто: артралгія, міалгія. Рідко: ураження сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, що може мати особливе значення для пацієнтів з міастенією. Частота невідома: гострий нек= роз скелетних м’язів (рабдоміоліз), розрив сухожиль (наприклад, ахіллового сухожилля), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>З б= оку нирок та сечовидільної системи. Нечасто: підвищені показники креатиніну в сироватці крові. Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефрит= у).

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>Заг= альні розлади та реакції у місці введення*. Часто: реакція у місці інфузії (біль, почервоніння). Нечасто: астенія. Рідко: гарячка. Частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

<= span lang=3DUK>Інші небажані побічні ефекти, що асоціюються з прийомом фторхінол= онів: екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів, алергічний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів з порфірією.

* У дуже рідкісних випа= дках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, спостерігалися тривалі (протягом кількох місяців= або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливають на різні системи органів (у тому числі тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, парестезії, пов’язані з нейропатією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та нюху).

** Повідомлялося про випадки аневризми або розшарування аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і випадки регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25= °C у захищ= еному від світла та недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Левофлоксацин не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад з гідрокарбонатом натрію), з іншими лікарськими засобами, крім лікарських зас= обів, вказаних у розділі «Спосіб застос= ування та дози».

Зм= ішування з іншими розчинами для інфузій.

Левофлоксацин сумісний з такими розчин= ами для інфузій:

– 0,9 % розчин хлориду натрію;

– 5 % розчин глюкози;

– 2,5 % глюкоза у розчині Рінгера;

– багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).=

Упаковка. По 100 мл або 150 = мл у пляшці; по 1 пляшці у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.<= /p>

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Інфузія».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 23219, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, б. 84А.

= <= /p>
Заявник. Приватне акціонерне товариство «Інфузія».=

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Україна, 04073, м. Київ, Московський п= роспект, б. 21-А.

Показання	Доза, мг	Кількість прийомів на добу	Тривалість лікування*
Негоспіта= льна пневмонія	500	1–2 рази	7–14 днів
Гострий п= ієлонефрит	500	1 раз	7–10 днів
Ускладнен= і інфекції сечовивідних шляхів	500	1 раз	7–14 днів
Хронічний бактеріальний простатит	500	1 раз	28 днів
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500	1–2 рази	7–14 днів

Кліренс креатиніну	Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції= )
250 мг / 24 години	500 мг / 24 години	500 мг / 12 годин
50–20 мл/хв	перша доза: 250 мг	перша доза: 500 мг	перша доза: 500 мг
наступні: 125 мг / 24 год	наступні:= 250 мг / 24 год=	наступні:= 250 мг / 12 год=
19–10 мл/хв	наступні:= 125 мг / 48 год	наступні:= 125 мг / 24 год	наступні:= 125 мг / 12 год
= <10&nb= sp;мл/хв (а також при гемодіалізі та НАПД¹)	наступні:= 125 мг / 48 год	наступні:= 125 мг / 24 год	наступні:= 125 мг / 24 год