ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУ = 50;ЦІЯ

для мед = 80;чного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЕСПІРО^<=
/o:p>

(ESPIRO)

= Ск&= #1083;ад:

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плів = 82;овою оболонкою, містить 25 або 50 мг еплеренону;

допоміж = 85;і речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, гіпромелозk= 2; 15сР, натрію лаурилсульm= 2;ат, натрію кроскармелl= 6;за, магнію стеарат; <= /p>

оболонка: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>барвник Opa= dry II жовтий 33G32578 (гіпромелоз = 72; 6 cP (E 464), титану діоксид (E 171), л = 72;ктози моногідрат, = 084;акрогол 3350, триацетин, = 79;аліза оксид жовти = 81; (Е 172)).

&nb= sp;

Лікарсь = 82;а форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основн= 110; фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

25 мг: тaблетк = 80;, вкриті плівковою оболонкою, ж= 086;втого кольору, кру= 075;лі, двоопуклі.=

50 мг: тaблетк= ;и, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з розподільнl= 6;ю рискою з одного боку.

Фармакотер&= #1072;певтична група.

Калійзб = 77;рігаючі діуретики. А= 085;тагоністи альдостероl= 5;у. Код АТХ C03D A04.

Фармако = 83;огічні властивостo= 0;.

Фармакодин= ;аміка.

= Механіз = 84; дії. Еплеренон має відносн = 91; селективніl= 9;ть у зв’язуван = 85;і з рекомбінанm= 0;ними рецепторамl= 0; людини до мінералокоl= 8;тикоїдів порівняно з глюкокортиl= 2;оїдами, прогестероl= 5;ом та андроген = 72;ми. Еплеренон перешкоджаn= 8; зв’язуваннn= 2; рецепторів = 79; альдостероl= 5;ом – важливим гормоном ре = 85;ін-ангіотен&= #1079;ин-альдостk= 7;ронової системи, що бере участь = 091; регулюваннo= 0; артеріальнl= 6;го тиску та задіяна у патофізіолl= 6;гічних механізмах розвитку серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;.

= Фармако = 76;инамічні ефекти. Еплеренон спричиняє стійке підвищення рівня ренін = 91; в плазмі крові та рів= 085;я альдостероl= 5;у в сироватці крові, що збі&#= 1075;ається з пригніченнn= 3;м шляху негативногl= 6; зворотного впливу альдостероl= 5;у на секрецію реніну. При цьому підвищення активності реніну в плазмі кров= 10; та рівнів альдостероl= 5;у у крові не призводить до пригніче = 85;ня дії еплеренону.

У ході досліджень діапазону доз при хрон= 110;чній серцевій недостатноl= 9;ті (класи ІІ–IV за= класифікац= 10;єю Нью-Йоркськ = 86;ї кардіологіm= 5;ної асоціації — NYH= A) додавання еплеренону до стандартноo= 1; схеми лікув = 72;ння спричиняло = 86;чікуване дозозалежнk= 7; підвищення рівнів альдостероl= 5;у. Подібним чином у ході кардіологіm= 5;но-нефролог&#= 1110;чного піддосліджk= 7;ння EPHESUS (дослідженн= 03; ефективносm= 0;і та летальностo= 0; при застосуванl= 5;і еплеренону = 91; пацієнтів і = 79; гострим інфарктом міокарда, ус= 082;ладненим дисфункцієn= 2; лівого шлуночка та серцевою недостатніl= 9;тю) лікування еплереноноl= 4; призводило до значного підвищення рівнів альдостероl= 5;у. Отримані результати підтверджуn= 2;ть блокування рецепторів до мінералокоl= 8;тикоїдів у цій популяції.=

Еплерен = 86;н вивчали у ході дослідженнn= 3; EPHESUS. Це було подвійно сліпе плацебо-кон = 90;рольоване дослідженнn= 3; тривалістю 3 роки, в якому брало участ= 00; 6632 суб’єкти з гострим інфарктом міокарда, дисфункцієn= 2; лівого шлуночка (оцінювалос= 03; за фракцією викиду лівого шлуночка ≤ = 40 %) та клінічними ознаками серцевої недостатноl= 9;ті. Через 3–14 днів після гострого інфаркту міокарда (медіана становила 7 днів) суб’є= 082;ти додатково д = 86; стандартноk= 5;о лікування о = 90;римували еплеренон або плацебо = 091; початковій дозі 25 мг 1 раз на добу. Далі дозу поступово (впродовж 4 тижнів) підвищувалl= 0; до досягнен = 85;я цільової дози 50 мг 1 раз на добу за умови, що рівень калі= 02; в сироватці крові був нижчим за 5 ммоль/л. Протягом дослідженнn= 3; суб’єкти отримували стандартне лікування, щ= 086; включало ацетилсаліm= 4;илову кислоту (92 %), інгібітори ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АП= 060;) (90 %), β-блокатори (83 %), нітрати (72 %), петльові діуретики (66 %) або інгібітори ГМГ-КоА-реду= 082;тази (60 %).

Первинн = 80;ми кінцевими точками у дослідженнo= 0; EPHESUS були загальна летальністn= 0; та комбінов = 72;на кінцева точка (летальний наслідок аб = 86; госпіталізk= 2;ція внаслідок порушень з б= 086;ку серцево-суд = 80;нної системи). 14,4 % суб’єктів і = 79; групи еплеренону та 16,7 % суб’єктів і = 79; групи плацебо померли (з будь-яких причин), а 26,7 % с= 091;б’єктів із групи еплеренону та 30 % суб’єктів і = 79; групи плацебо досягли від = 87;овідності критеріям комбінованl= 6;ї кінцевої точки (летальний наслідок аб = 86; госпіталізk= 2;ція внаслідок порушень з боку серцев = 86;-судинної системи). Таким чином, у ході дослі= 076;ження EPHESUS еплеренон знижував ризик летал= 00;ного наслідку з будь-яких причин на 15 % (відносний ризик (ВР) 0,85; 95 % д= ;овірчий інтервал (ДІ)&n= bsp;0,75–0,96; p =3D 0,008) порівняно з плацебо переважно з = 72; рахунок зниження летальностo= 0; внаслідок порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи. Ризик летал= 00;ного наслідку аб = 86; госпіталізk= 2;ції внаслідок порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи при застосуванl= 5;і еплеренону був знижени = 81; на 13 % (ВР 0,87; 95 % ДІ 0,79–0,95, р =3D 0,002). Абсолютне зниження ризику становило 2,3 % для такої кінцевої точки, як загальна летальністn= 0;, та 3,3 % – для такої кінцевої точки, як летальний наслідок аб = 86; госпіталізk= 2;ція внаслідок порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи. Клінічна ефективнісm= 0;ь еплеренону, = 074; першу чергу, була продемонстl= 8;ована при признач = 77;нні лікування пацієнтам віком до 75 років. Корис= 090;ь від лікування суб’єктів віком від 75 років вивчена недостатньl= 6;. Покращення = 72;бо стабілізацo= 0;ю показників функціоналn= 0;ної класифікацo= 0;ї за NYHA спостерігаl= 3;и у статистич = 85;о значущо більшої частки суб’єктів, які застосовувk= 2;ли еплеренон, порівняно з пацієнтами = 79; групи плацебо. Частота розвитку гіперкалієl= 4;ії становила 3,4 % у групі еплеренону = 90;а 2 % у групі плацебо (p < 0,001). Частота розвитку гі = 87;окаліємії становила 0,5 % у групі еплеренону та 1,5 % у групі плацебо (p < 0,001).=

У ході обстеження 147 здорових добровольцo= 0;в з метою виявлення змін на ЕКГ впродовж фармакокінk= 7;тичних досліджень не було виявлено стійкого впливу еплеренону на частоту серцевих скорочень, тривалість комплексу QRS або інтервалів PR та QT.

У ході дослідженнn= 3; EMPHASIS-HF (дослідженн= 03; частоти госпіталізk= 2;ції та летальностo= 0; при застосу = 74;анні еплеренону пацієнтам з серцевою недостатніl= 9;тю та симптомами легкого сту = 87;еня) вивчали ефективнісm= 0;ь впливу епле = 88;енону, доданого до стандартноk= 5;о лікування, н= 072; клінічні результати суб’єктів і = 79; систолічноn= 2; серцевою недостатніl= 9;тю та симптомами легкого сту = 87;еня (функціонал= 00;ний клас II за класифікацo= 0;єю NYHA).

У дослідженнo= 0; брали участ= 00; суб’єкти віком від 55 років, у яких фракці= 03; викиду лівого шлун = 86;чка становила ≤= ; 30 % або ≤ 35 % за умови QRS більш ніж 130 мілісекун= 076; та які за 6 місяців, що передували дослідженнn= 2;, були госпіталізl= 6;вані внаслідок порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи або = 091; яких рівень натрійуретl= 0;чного пептиду тип = 91; В (НПБ) в плазмі кров= 10; становив щонайменше 250 пг/мл або рівень N-термінальн= 086;го про-НПБ в плазмі кров= 10; становив щонайменше 500 пг/мл у чоловіків (750 пг/мл у жінок). Початкова доза еплеренону становила 25 мг 1 раз на добу. Через 4 тижні дозу підвищувалl= 0; до 50 мг 1 раз на добу за умови, що рівень калі= 02; в сироватці = 082;рові не досягав 5 ммоль/л. Або ж, якщо розрахункоk= 4;а швидкість клубочковоo= 1; фільтрації дорівнювалk= 2; 30–49 мл/хв/1,73 м^{2,
початкова
доза
еплеренону
становила
25 мг 1 раз на
2 дні та
надалі
підвищувалk=
2;ся
до 25 мг 1 раз
на добу.}

Загалом рандомізацo= 0;ю (у подвійно сліпому реж = 80;мі) пройшло 2737 су&= #1073;’єктів, яким було призначено еплеренон або плацебо на тлі базового лікування с = 77;чогінними препаратамl= 0; (85 %), інгібітораl= 4;и АПФ (78 %), блокаторамl= 0; ангіотензиl= 5;ових рецепторів ІІ типу (19 %), β‑k= 3;локаторами (87 %), антитромбоm= 0;ичними препаратамl= 0; (88 %), засобами для зниженн= 03; рівня ліпідів (63 %) та глікозидамl= 0; наперстянкl= 0; (27 %). Середній рівень фракції викиду лівого шлуночка становив ~26 %, а середня тривалість комплексу QRS дорівнювалk= 2; ~122 мс. Більшість суб’єктів (83,4 = %) у попередні 6 місяців до рандомізацo= 0;ї були госпіталізl= 6;вані внаслідок п = 86;рушень з боку серцево-суд = 80;нної системи, при= 095;ому приблизно половина з цих суб’єктів – внаслідок серцевої недостатноl= 9;ті. Приблизно 20 % суб’єктів мали встановленo= 0; імплантоваl= 5;і дефібрилятl= 6;ри чи перебували на серцевій ресинхроніk= 9;уючій терапії.

Первинн = 72; кінцева точка (летальний наслідок у результаті серцево-суд = 80;нних порушень аб = 86; госпіталізk= 2;ція у зв’язку із серцевою недостатніl= 9;тю) спостерігаl= 3;ася у 249 суб’єкт= 110;в (18,3 %) з групи еплеренону та у 356 суб’єкті = 74; (25,9 %) з групи плацебо (ВР 0,63; 95 % ДІ 0,54–0,74, р < 0,001). Вплив еплеренону на результати за первинно= 02; кінцевою точкою спостерігаk= 4;ся стабільно у всіх попередньо визначених підгрупах.=

Вторинн = 72; кінцева точка (загальна летальністn= 0;) спостерігаl= 3;ася у 171 пацієнта (= 12,5 %) з групи еплеренону та у 213 суб’єктів (15,5 = %) з групи плацебо (ВР 0,76; 95 % ДІ 0,62–0,93, р =3D 0,008). Летальний наслідок у результаті порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи був зафіксованl= 0;й у 147 суб’єктів (10,8 %) з групи еплеренону та у 185 суб’єкт= ;ів (13,5 %) з групи плацебо (ВР 0,76; 95 % ДІ 0,61–0,93, р =3D 0,01).

Протяго = 84; дослідженнn= 3; гіперкалієl= 4;ія (рівень калі= 102; в сироватці = 082;рові > 5,5 ммоль/л) виникала у 158 &= #1089;уб’єктів (11,8 %) з групи еплеренону та у 96 суб’єк&#= 1090;ів (7,2 %) з групи плацебо (p < 0,001). Гіпокаліємo= 0;я (рівень калі= 102; в сироватці = 082;рові < 4 ммоль/л) у групі еплеренону виникала зі статистичнl= 6; достовірно нижчою част = 86;тою, ніж у групі плацебо (38,9 % у групі еплеренону та 48,4 % у групі плацебо, p < 0,0001)= .

= Діти. Застосуванl= 5;я еплеренону дітям із серцевою недостатніl= 9;тю не досліджуваl= 3;и.

У 10-тижневому дослідженнo= 0; за участю дітей із гіпертензіn= 8;ю (віком 4–1= 6 років, n =3D 304), застосуванl= 5;я еплеренону = 74; дозах 25–100 мг на добу, що сп&= #1088;ичиняло експозицію, подібну до такої у дорослих, не продемонстl= 8;увало ефективногl= 6; зниження артеріальнl= 6;го тиску. У цьому дослідженнo= 0; та у дослідженнo= 0; щодо безпек = 80; тривалістю 1 рік за участю 149 діт&#= 1077;й віком 5–17 років профіль безпеки був подібний до такого, що спостерігаk= 4;ся у дорослих. Застосуванl= 5;я еплеренону дітям віком = 076;о 4 років із гіпертензіn= 8;ю не вивчали, оскільки дослідженнn= 3; за участю дітей старшого ві = 82;у продемонстl= 8;увало відсутністn= 0; ефективносm= 0;і (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Дослідж = 77;нь будь-якого (довготрива = 83;ого) впливу на гормональнl= 0;й статус діте = 81; не проводил = 80;.

Фармакокін= ;етика.

= Абсорбц= 10;я. Абсолютна біодоступнo= 0;сть еплеренону після застосуванl= 5;я дози 100 мг перорально становить 69 %. =

Максима = 83;ьна концентрацo= 0;я препарату в плазмі кров= 10; досягаєтьсn= 3; приблизно через 1,5–2 год&= #1080;ни. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я в плазмі крові (C_max) та площа під фармакокінk= 7;тичною кривою (AUC) зміl= 5;юються пропорційнl= 6; дозі у діапазоні 10–10= 0 мг та менш ніж дозопропорm= 4;ійно при застосу = 74;анні доз понад 100 мг. Рівноважниl= 1; стан настає протягом 2 днів від початку лікування. Ї= 078;а не впливає н= 072; абсорбцію препарату.=

= Розподі = 83;. Еплеренон зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми приб = 83;изно на 50 % та головним чином зв’язуєтьсn= 3; з α-1-кислими глікопротеo= 1;нами. Уявний об’є = 84; розподілу еплеренону = 91; рівноважноl= 4;у стані дорівнює 42–90 л. Еплеренон н = 77; зв’язуєтьсn= 3; з еритроцитаl= 4;и.

= Біотран = 89;формація. Метаболізм еплеренону переважно здійснюєтьl= 9;я за рахунок ферменту CYP3A4. В плазмі кров= 10; людини не виявлено жодних активних метаболітіk= 4; еплеренону.

= Виведен = 85;я. Менш ніж 5 % дози еплеренону виводиться = 79; сечею і кало= 084; у вигляді незміненогl= 6; препарату. Після пероральноk= 5;о прийому раз = 86;вої дози радіоактивl= 5;о міченого препарату приблизно 32 % дози було виведено з організму з калом та приблизно 67 % було виділено з сечею. Періо= 076; напіввиведk= 7;ння еплеренону становить близько 3–6 годин. Уявний плаз = 84;овий кліренс дорівнює приблизно 10 л/год.

= Застосу = 74;ання у специфічниm= 3; популяціях.

Ві&= #1082;, стать та раса. Дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тики еплеренону при застосуванl= 5;і у дозі 100 мг 1 раз на добу &#= 1087;роводили за участю таких категорій суб’єктів, я= 082; пацієнти літнього віку (від 65 ро&= #1082;ів), пацієнти чоловічої статі, пацієнти жі = 85;очої статі, пацієнти негроїдної раси. Значни= 093; відмінностk= 7;й у фармакокі = 85;етиці еплеренону = 91; пацієнтів залежно від = 089;таті не було. У суб’єктів літнього віку у рівно= 074;ажному стані спостерігаl= 3;и підвищення рівнів C_max (22 %) та AUC (45 %) порівняно з молодшими пацієнтами (18&= #8211;45 років). У суб’єктів негроїдної раси у рівно= 074;ажному стані C_max була нижча н= 072; 19 %, а AUC – на 26 % нижча (див. розділ «Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та дози»).

Ді&= #1090;и. За допомогою популяційнl= 6;ї фармакокінk= 7;тичної моделі для концентрацo= 0;й еплеренону відповідно до 2 досліджень = 79; участю 51 пацієнта віком 4–16 років було встановленl= 6;, що маса тіла пацієнта ма= 08; статистичнl= 6; значущий вплив на об’єм розподілу еплеренону, але не на його виведення. Передбачаєm= 0;ься, що об’єм розподілу еплеренону та пікова ко= 085;центрація у дітей з більшою масою тіла будуть подібні до таких, що спостерігаn= 2;ться у дорослих з &#= 1087;одібною масою тіла. У пацієнтів з масою тіла 45 кг об’єм розподілу є приблизно н = 72; 40 % нижчим і передбачаєm= 0;ься, що пікова ко= 085;центрація буде вищою, ніж така, що зазвичай спостерігаn= 8;ться у дорослих. Дітям застосовувk= 2;ли початкову дозу еплеренону 25 мг 1 раз на добу; після 2 тижнів доз = 91; було збільшено д = 86; 25 мг 2 рази на добу, а в разі клінічної необхідносm= 0;і – до 50 мг 2 рази на добу. При застосуванl= 5;і таких доз найвищі концентрацo= 0;ї еплеренону = 91; дітей не бул= 080; значно вищі порівняно з такими, що спостерігаl= 3;ися у дорослих при застосуванl= 5;і початкової дози 50 мг 1 раз на добу.

Ни&= #1088;кова недостатніl= 9;ть. Фармакокінk= 7;тику еплеренону оцінювали у пацієнтів з різними ступенями порушення ниркової функції та у пацієнтів, які знаходи = 83;ися на гемодіалізo= 0;. У пацієнтів = 110;з тяжкою формою ниркової недостатноl= 9;ті AUC та C_max у рівноважноl= 4;у стані були підвищені н = 72; 38 % та 24 % відповідно порівняно з контрольноn= 2; групою. У пацієнтів, які знаходилисn= 3; на гемодіалізo= 0;, ці показник = 80; були знижен= 10; на 26 % та 3 % відповідно порівняно з контрольноn= 2; групою пацієнтів. Кореляції між кліренс = 86;м еплеренону = 79; плазми кров= 10; та кліренсо = 84; креатиніну виявлено не було. Еплеренон н = 77; видаляєтьсn= 3; за допомого= 02; гемодіалізm= 1; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пе&= #1095;інкова недостатніl= 9;ть. Фармако = 82;інетику еплеренону = 74; дозі 400 мг дос&= #1083;іджували у пацієнтів = 079; помірними ураженнями печінки (кла= 089; В за класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю) та порівнювалl= 0; результати = 79; результатаl= 4;и, отриманими = 91; пацієнтів без порушення функції печінки. C_max та AUC еплеренону = 91; рівноважноl= 4;у стані були п= 110;двищені на 3,6 % та 42 % відповідно (див. розділ «&= #1057;посіб застосуванl= 5;я та дози»). Оскільки до = 89;ліджень застосуванl= 5;я еплеренону для лікування пацієнтів і = 79; тяжкими пор = 91;шеннями функцій печінки не проводили, п= 088;изначення еплеренону таким пацієнтам п = 88;отипоказан&#= 1077; (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Се&= #1088;цева недостатніl= 9;ть. У пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю (класи II–IV за класифікацo= 0;єю NYHA) проводили дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тики еплеренону, що застосовувk= 2;вся у дозі 50 мг. Зн= ачення C_max та AUC у рівноважноl= 4;у стані у пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю були на 38 % та 30&nbs= p;% відповідно вищими, ніж у здорових добровольцo= 0;в відповідноk= 5;о віку, статі та з відповідноn= 2; масою тіла. Відповідно до цих результатіk= 4;, популяційнl= 0;й аналіз фармакокінk= 7;тики еплеренону, = 087;роведений у підгрупі пацієнтів з дослідженнn= 3; EPHESUS, свідчить, що кліренс еплеренону = 91; пацієнтів з серцевою недостатніl= 9;тю не відрізня= 08;ться від кліренс = 91; цього препарату у здорових до = 73;ровольців літнього віку.

Клінічн= 10; характерисm= 0;ики.

Пока= ;зання.

- Доповнення до стандартноk= 5;о лікування і = 79; застосуван&= #1085;ям β-блокаторіk= 4; з метою зниж= 077;ння ризику захворюванl= 6;сті та летальностo= 0;, пов’язаних із серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями, у стабільни = 93; пацієнтів з дисфункцієn= 2; лівого шлуночка (фракція вик= 080;ду лівого шлуночка ≤ = 40 %) та клінічними = 86;знаками серцевої недостатноl= 9;ті після нещод = 72;вно перенесеноk= 5;о інфаркту міокарда.=

- Доповнення до стандартноo= 1; оптимальноo= 1; терапії з ме= 090;ою зниження ризику захворюванl= 6;сті та летально = 89;ті, пов’язаної із серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями, у дорослих пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю II класу (хронічною) за класифікацo= 0;єю NYHA та дисфункцієn= 2; лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлун = 86;чка ≤ 30 %) (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>Фарма = 82;одинаміка»).

Прот= ;ипоказання.

- Гіперчутлиk= 4;ість до діючої речовини аб = 86; до будь-якої з допоміжни = 93; речовин, зазначених = 74; розділі «Склад».

- Рівень к&= #1072;лію в сироватці крові > 5 ммоль/л на момент початку лікування.=

- Ниркова недостатніl= 9;ть тяжкого ступеня (розрахунко = 74;а швидкість к = 83;убочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м²).<= o:p>

- Печінко&#= 1074;а недостатніl= 9;ть тяжкого ступеня (кла= 089; С за класифікацo= 0;єю Чайлда –= П’ю).

- Одночасне з = 72;стосування калійзберіk= 5;аючих діуретиків або потужни = 93; інгібіторіk= 4; CYP 3A4 (наприклад, ітраконазоl= 3;, кетоконазоl= 3;, ритонавір, нелфінавір, кларитроміm= 4;ин, телітроміцl= 0;н і нефазодон) (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»).

- Одночасне застосуванl= 5;я еплеренону = 91; потрійній комбінації разом з інгібітороl= 4; АПФ та блокатором рецепторів ангіотензиl= 5;у.

Взаємод= 10;я з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Фармако = 76;инамічні взаємодії.=

Ка&= #1083;ійзберігаю= ;чі сечогінні препарати т = 72; калієвмісн&= #1110; добавки. Еплеренон не слід призначати пацієнтам, я= 082;і отримують і = 85;ші калійзберіk= 5;аючі сечогінні препарати т = 72; калієвміснo= 0; добавки, через підвищений ризик розвитку гіперкалієl= 4;ії (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). Під впливом калійзберіk= 5;аючих сечогінних препаратів також може посилюватиl= 9;я дія гіпотен = 79;ивних препаратів та інших сеч= 086;гінних засобів.

Ін&= #1075;ібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензиl= 5;у. При застосуванl= 5;і еплеренону = 91; комбінації = 79; інгібітороl= 4; АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензиl= 5;у ризик гіперкалієl= 4;ії може збільшуватl= 0;ся. Рекомендовk= 2;но здійснюватl= 0; ретельний контроль за рівнем калі= 02; в сироватці крові та показникамl= 0; функції нирок, особливо у пацієнтів і = 79; ризиком порушення ниркових функцій, нап= 088;иклад у пацієнтів літнього віку. Еплере= 085;он не слід застосовувk= 2;ти одночасно у потрійній комбінації разом із інгібітороl= 4; АПФ та блокатор = 86;м рецепторів ангіотензиl= 5;у (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Лі&= #1090;ій. Дослідж = 77;нь взаємодії еплеренону = 79; літієм не проводили. Разом із тим, у пацієнтів, які отримували літій одночасно з інгібітораl= 4;и АПФ та сечогіннимl= 0; препаратамl= 0;, було описан = 86; випадки токсичної д= 10;ї літію (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Слід уникат = 80; одночасногl= 6; застосуванl= 5;я еплеренону та препаратів літію. Якщо н&#= 1077;має можливості уникнути застосуванl= 5;я цієї комбінації, необхідно контролюваm= 0;и рівень літі= 02; в плазмі крові (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Ци&= #1082;лоспорин, такролімус. Циклоспориl= 5; та такролімус можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкалієl= 4;ії. Слід уникат = 80; одночасногl= 6; застосуванl= 5;я еплеренону та циклоспо = 88;ину або такролімусm= 1;. У разі необхідносm= 0;і призначеннn= 3; циклоспориl= 5;у та такролімусm= 1; в ході лікування еплереноноl= 4; рекомендовk= 2;но ретельно контролюваm= 0;и рівень калі= 02; в сироватці крові (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Не&= #1089;тероїдні протизапалn= 0;ні препарати (Н= 055;ЗП). За рахунок безпосередl= 5;ього впливу на кл= 091;бочкову фільтрацію лікування НПЗП може пр= 080;звести до гострої ниркової недостатноl= 9;ті, особливо у пацієнтів, які входять = 091; групу високого ризику (літній вік та/або знево= 076;нення). Пацієнтам, які отримують еплеренон т = 72; НПЗП, до початку лікування слід забезпечитl= 0; адекватний водний режи = 84; та контролюваm= 0;и їхню функці= 02; нирок.

Тр&= #1080;метоприм.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'> Одночасне призначеннn= 3; триметоприl= 4;у та еплерено = 85;у підвищує ризик розвитку гіперкалієl= 4;ії. Слід контро = 83;ювати рівень калі= 02; в сироватці крові та пок= 072;зники функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку та пацієнтів і = 79; порушенням функцій нирок.

α₁-блокатори (наприклад празозин, альфузозин). При комбінуванl= 5;і α₁-блокатор= ів та еплеренону існує можливість підсилення гіпотензивl= 5;ої дії та/або розвитку ортостатичl= 5;ої гіпотензії. = 059; ході одноча = 89;ного застосуванl= 5;я α₁-блокатор= ів cлід контролюваm= 0;и клінічний с = 90;ан пацієнтів щодо ортостатичl= 5;ої гіпотензії.

Тр&= #1080;циклічні антидепресk= 2;нти, нейролептиl= 2;и, аміфостин, баклофен. Одночас= 085;е застосуванl= 5;я цих лікарських засобів та еплеренону потенційно може підсилюватl= 0; гіпотензивl= 5;у дію та підвищуватl= 0; ризик розвитку ортостатичl= 5;ої гіпотензії.

Гл&= #1102;кокортикої= ;ди, тетракозакm= 0;ид. При одночасномm= 1; призначеннo= 0; цих лікарсь = 82;их засобів та еплеренону існує можливість послабленнn= 3; гіпотензивl= 5;ої дії внаслідок затримки рідини та натрію.

= Фармако = 82;інетичні взаємодії.=

Дослідж = 77;ння in vitro свідчать, що еплеренон н = 77; є інгібітороl= 4; ізоферментo= 0;в CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Еплеренон н = 77; є субстрато = 84; або інгібітороl= 4; Р‑глікопро&#= 1090;еїну.

Ди&= #1075;оксин. Рівень системної експозиції (AUC) дигоксину п = 88;и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з еплеренон = 86;м зростає на 16 % (90 % ДІ 4–30 %). Слід з обережніс = 90;ю призначати дигоксин в дозах, наближених = 76;о верхньої межі терапевтичl= 5;ого діапазону.=

Ва&= #1088;фарин. Клінічн= 086; важливих фармакокінk= 7;тичних взаємодій з варфарином описано не було. Слід з обережністn= 2; призначати варфарин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичl= 5;ого діапазону.=

Су&= #1073;страти CYP3A4. Результати фармакокінk= 7;тичних досліджень зі зразками-= 089;убстратами CYP3A4 (тобто мідазоламоl= 4; та цизапридом) не виявили ознак вираж= ;ених фармакокінk= 7;тичних взаємодій при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і цих засобів та еплерено = 85;у.

Ін&= #1075;ібітори CYP3A4.

= - Потужні інгібітори CYP3= A4. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і еплеренону та засобів, що пригнічуютn= 0; активність ферменту CYP3A4, можливий розвиток виражених фармакокінk= 7;тичних взаємодій. Під впливом потужного інгібітору CYP3= A4 (кетоконазо = 83; 200 мг 2 рази на добу) AUC еплеренону збільшувалk= 2;ся на 441 % (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). Одночасне застосуванl= 5;я еплеренону та потужних інгібіторіk= 4; CYP3A4 (кетоконазо = 83;у, ітраконазоl= 3;у, ритонавіру, нелфінавірm= 1;, кларитроміm= 4;ину, телітроміцl= 0;ну та нефазодо = 85;у) протипоказk= 2;не (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

= - Слабкі та помірні інгібітори CYP3= A4. Застосуванl= 5;я одночасно з еритроміциl= 5;ом, саквінавірl= 6;м, аміодароноl= 4;, дилтіаземоl= 4;, верапамілоl= 4; або флуконазолl= 6;м призводило = 76;о виражених фармакокінk= 7;тичних взаємодій і = 79; підвищенняl= 4; рівнів AUC на 98–187 %. Тому при = 086;дночасному застосуванl= 5;і еплеренону та слабких або помірни = 93; інгібіторіk= 4; CYP3A4 доза еплеренону не повинна перевищуваm= 0;и 25 мг на добу (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Ін&= #1076;уктори CYP3A4. Одночасне застосуванl= 5;я еплеренону та звіробою (потужний індуктор CYP3A4) призводило до зниження AUC еплеренону на 30 %. Застосуванl= 5;я потужніших індукторів CYP3= A4 (таких як рифампіцин) може призводити до більш вираженого зниження AUC еплеренону. Через ризик зниження ефективносm= 0;і еплеренону не рекомендовk= 2;но застосовувk= 2;ти одночасно з цим препаратом потужні індуктори CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепo= 0;н, фенітоїн, фе= 085;обарбітал, звіробій) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Ан&= #1090;ациди. З огляду на результати клінічного фармакокінk= 7;тичного дослідженнn= 3;, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і еплеренону та антацидн = 80;х препаратів = 85;е очікується виражених взаємодій.=

Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я.

Гі&= #1087;еркаліємія= ;. У ході лікування еплереноноl= 4; відповідно = 76;о його механізму дії можливи = 81; розвиток гі = 87;еркаліємії. У всіх пацієнтів н = 72; початку лік = 91;вання та у ході зміни дози препарату с = 83;ід контролюваm= 0;и рівні калію = 074; сироватці крові. Надал= 110; рекомендовk= 2;но проводити періодичниl= 1; контроль, особливо у пацієнтів, які входять = 076;о групи ризик = 91; виникнення гіперкалієl= 4;ії (таких як пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози») та діабетом). Після початку лікування еплереноноl= 4; не рекомендовk= 2;но використовm= 1;вати калієвміснo= 0; добавки чер = 77;з підвищений ризик розвитку гіперкалієl= 4;ії. Було продемонстl= 8;овано, що зниження = 076;ози еплеренону призводить до зниження концентрацo= 0;ї калію в сироватці крові. У ході одного дослідженнn= 3; було продемонстl= 8;овано, що додатков = 77; призначеннn= 3; гідрохлороm= 0;іазиду в ході лікув= 072;ння еплереноноl= 4; компенсуваl= 3;о підвищення концентрацo= 0;ї калію в сироватці к = 88;ові.

При застосуванl= 5;і еплеренону = 91; комбінації = 79; інгібітороl= 4; АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензиl= 5;у ризик гіперкалієl= 4;ії може збільш = 91;ватися. Еплеренон н = 77; слід застосовувk= 2;ти одночасно у потрійній комбінації разом із інгібітороl= 4; АПФ та блокатором рецепторів ангіотензиl= 5;у (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Взаємод= 10;я з іншими лікарськимl= 0; засобами та = 110;нші види взаємодій»).

По&= #1088;ушення функції нирок. У пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок (у тому числі з діабетичноn= 2; мікроальбуl= 4;інурією) слід регулярно контролюваm= 0;и рівень калі= 02;. Зниження функції нирок супроводжуn= 8;ться підвищенняl= 4; ризику гіперкалієl= 4;ії. Хоча результати дослідженнn= 3; EPHESUS, проведеногl= 6; з участю пацієнтів з діабетом 2 типу та мік= 088;оальбуміну&= #1088;ією, обмежені, у цій малій групі пацієнтів спостерігаl= 3;и підвищену частоту виникнення гіперкалієl= 4;ії. Тому лікува = 85;ня таких пацієнтів слід проводити з обережністn= 2;. Еплеренон н = 77; видаляєтьсn= 3; за допомого= 02; гемодіалізm= 1;.

По&= #1088;ушення функції печінки. У пацієнтів із легкими т= 072; помірними порушеннямl= 0; функції печінки (класи А та В за класифік = 72;цією Чайлда – П’ю) підвищення рівня калію = 089;ироватки крові понад 5,5 ммоль/л не відбувалосn= 3;. Такі пацієнти потребують контролю рі = 74;нів електролітo= 0;в. Застосуванl= 5;я еплеренону для лікування пацієнтів і = 79; тяжкими пор = 91;шеннями функцій нирок не вивчали, том= 091; еплеренон протипоказk= 2;ний до застосуванl= 5;я таким паціє = 85;там (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» та «Протипокаk= 9;ання»).

Ін&= #1076;уктори CYP3A4. Одночас = 85;е застосуванl= 5;я еплеренону та потужних індукторів CYP3= A4 не рекомендовk= 2;но (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Застосу = 74;ання літію, циклоспориl= 5;у, такролімусm= 1; слід уникат = 80; під час лікування еплереноноl= 4; (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Фе&= #1088;тильність. Інформа = 94;ії щодо впливу на фертильнісm= 0;ь людини нема= 08;.

До склад= 091; препарату входить лактози моногідрат (1 таблетка по 25 мг – 39,51 мг, 1 таблетка по 50&= nbsp;мг – 79,02 мг), тому його не слід призначати пацієнтам і = 79; рідкісними спадковими розладами, зокрема непереносиl= 4;істю галактози, вродженою н = 77;достатніст&#= 1102; лактази Лаппа або синдромом порушення всмоктуванl= 5;я глюкози та галактози.=

Застосу = 74;ання у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Ва&= #1075;ітність. Адекват = 85;их даних стосовно застосуванl= 5;я еплеренону вагітним жінкам нема= 08;. Відомості, отримані у ході досліджень на тваринах, не вказують на безпосер = 77;дній або опосередкоk= 4;аний несприятлиk= 4;ий вплив на перебіг вагітності, розвиток ем = 73;ріона та плода, пологи та післяродовl= 0;й розвиток. Призначати еплеренон вагітним жі = 85;кам слід з обережністn= 2;.

Го&= #1076;ування груддю. Невідомо, чи еплеренон проникає у грудне моло = 82;о людини післ= 03; пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. Водночас дані доклінічниm= 3; досліджень свідчать пр = 86; наявність еплеренону та/або його м&#= 1077;таболітів у молоці щурів та про нормальний розвиток потомства, щ= 086; зазнало впливу епле = 88;енону у такий спосіб. Оскільки потенціал виникнення побічних ефектів у немовлят, як= 110; перебуваютn= 0; на грудному вигодовуваl= 5;ні, не досліджениl= 1;, слід вирішити: припиняти годування груддю чи припиняти з = 72;стосування препарату, враховуючи важливість препарату для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дослідж = 77;нь впливу еплеренону на здатніст= 00; керувати автотранспl= 6;ртом або працюва = 90;и з іншими механізмамl= 0; не проводил = 80;. Еплеренон н = 77; спричиняє сонливості або порушен = 85;я когнітивниm= 3; функцій, але у ході керув= 072;ння автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0; слід брати д= 086; уваги можливість розвитку запаморочеl= 5;ня у зв’язку з лікуванням = 87;репаратом.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дорослі.

Для індивідуалn= 0;ного підбору дозування л= 10;карський засіб випус = 82;ається у дозах 25 мг та 50 мг. Максимальнk= 2; добова доза препарату с = 90;ановить 50 мг на добу.

Еплерен = 86;н можна застосовувk= 2;ти як з їжею, так і незалежно від прийому їжі (див. розділ «Фар = 84;акокінетик&#= 1072;»).

Па&= #1094;ієнти з серцевою недостатніl= 9;тю після перен = 77;сеного інфаркту міокарда. Рекомен = 76;ована підтримуючk= 2; доза еплеренону становить 50 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинатl= 0; з дози 25 мг 1 раз на добу та поступов = 86; підвищуватl= 0; до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижн&= #1110;, враховуючи рівень калі= 02; в сироватці крові (див. таблицю нижче).

Лікуван = 85;я еплереноноl= 4; зазвичай розпочинаюm= 0;ь через 3–14 днів після гострого інфаркту міокарда.

Па&= #1094;ієнти з серцевою недостатніl= 9;тю II класу (хроні= чною) за класифікацo= 0;єю NYHA. Лікування пацієнтів і = 79; хронічною серцевою недостатніl= 9;тю II класу за класифікацo= 0;єю NYHA слід розпочинатl= 0; з дози 25 мг 1 раз на добу та поступов = 86; підвищуватl= 0; до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижн&= #1110;, враховуючи рівень калі= 02; в сироватці крові (див. таблицю нижче та розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнт = 72;м, у яких рівен= 100; калію в сироватці к = 88;ові перевищує 5 ммоль/л, не слід розпочинатl= 0; лікування еплереноноl= 4; (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Рівень калію в сироватці крові слід визначати д = 86; початку лікування еплереноноl= 4;, у ході першого тижня лікування т = 72; через місяц= 00; після початку лікування або корекці= 11; дози. У разі необхідносm= 0;і слід надалі періодично визначати рівень калі= 02; в сироватці крові впродовж лікування.=

Після початку лікування дозу препарату с = 83;ід коригувати = 79; урахуванняl= 4; концентрацo= 0;ї калію в сироватці крові, як вказано у таблиці нижче.

Корекці= 03; дози після початку лікування<= /span>

Концент&#= 1088;ація калію у сироватці крові (ммоль/л)	Дія	Корекці&#= 1103; дози
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>< 5,0	<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>Підвище&#= 1085;ня	<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>З 25 мг 1 раз на 2 дні до 25 мг 1 раз на добу <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>З 25 мг 1 раз на добу до 50 мг 1 раз на добу
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>5,0–5,4	<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>Без змін<= o:p>	<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>Дозу не змінюють
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>5,5–5,9	<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>Зниженн&#= 1103;	<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>З 50 мг 1 раз на добу до 25 мг 1 раз на добу <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>З 25 мг 1 раз на добу до 25 мг 1 раз на 2 дні <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>З 25 мг 1 раз на 2 дні до тимчасової відміни
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-fam= ily: "Times New Roman";mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-langua= ge: UK;mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>³ 6,0	<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>Тимчасо&#= 1074;а відміна	<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>-

Після ти= 084;часової відміни еплеренону через підви = 97;ення рівня калію до ³<= /span> 6 ммоль/ = 83; відновленнn= 3; лікування можливе у дозі 25 мг 1 раз на 2 дні після зниження концентрацo= 0;ї калію нижче рівня 5 ммоль/л.

Па&= #1094;ієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку немає потреби у ко= 088;екції початкової дози препарату. У зв’язку з віковим зниженням інтенсивноl= 9;ті функції нирок ризик розвитку гіперкалієl= 4;ії у пацієнтів літнього віку підвищуєтьl= 9;я. Ризик може додатково збільшуватl= 0;сь у разі наявн= 086;сті супутнього захворюванl= 5;я, що супровод = 78;ується підвищенняl= 4; системної експозиції препарату, зокрема порушення функцій печінки лег = 82;ого та помірног = 86; ступеня тяжкості. Ре= 082;омендовано проводити періодичниl= 1; контроль рівня калію = 074; сироватці крові (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

По&= #1088;ушення функції нир = 86;к. Пацієнт = 80; з легким порушенням функції нир = 86;к не потребують корекції початкової дози. Рекомендовk= 2;но проводити періодичниl= 1; контроль рівня калію = 074; сироватці крові та кор= 080;гувати дозу препарату відповідно до таблиці вище.

Пацієнт = 72;м із порушеннямl= 0; функції нир = 86;к помірної тяжкості (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) слід починати лікування з дози 25 мг 1 ра&#= 1079; на 2 дні та коригувати дозу препарату з = 72;лежно від концентрацo= 0;ї калію (див. таблицю вище). Рекомендовk= 2;но проводити періодичниl= 1; контроль рівня калію = 074; сироватці к = 88;ові (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Досвід застосуванl= 5;я препарату пацієнтам і = 79; кліренсом креатиніну < 50 мл/хв та серцевою недостатніl= 9;тю після інфаркту міокарда відсутній. Для лікування таких паціє = 85;тів еплеренон слід застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю. Застосуванl= 5;я доз, що перевищуютn= 0; 25 мг на добу, пацієнтам і = 79; кліренсом креатиніну < 50 мл/хв не досліджуваl= 3;и.

Еплерен = 86;н протипоказk= 2;ний пацієнтам і = 79; тяжкими ураженнями нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). Еплеренон н = 77; видаляєтьсn= 3; з організму за допомого= 02; діалізу.

По&= #1088;ушення функцій печінки. Пацієнт = 80; з легким або помірним порушенням функції печінки не потребують корекції по = 95;аткової дози. Через підвищення рівня системної експозиції = 77;плеренону цій категорії пацієнтів т = 72; особливо пацієнтам літнього віку рекомендовk= 2;но проводити частий та регулярний контроль ко = 85;центрації калію в сироватці крові (див. ро&= #1079;діл «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Ко&= #1084;біноване застосуванl= 5;я. У разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я зі слабкими або помірними інгібітораl= 4;и CYP3A4 (наприклад аміодароноl= 4;, дилтіаземоl= 4; та верапамі = 83;ом) можна починати лікування еплереноноl= 4; з початково= 11; дози 25 мг 1 раз на добу. Доза препарату н = 77; повинна перевищуваm= 0;и 25 мг 1 раз на добу (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Д&= #1110;ти. Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я еплеренону дітям не встановленk= 2;. Наявна на да= 085;ий час інформація наведена у розділі «Фа = 88;макодинамі&#= 1082;а» та «Фармакокіl= 5;етика».

Пе&= #1088;едозування= ;.

Повідом = 83;ень про побічні реакції, пов’язані з передозуваl= 5;ням еплеренону = 91; людей, отримано не було. Очікує= 090;ься, що найімовірнo= 0;шими проявами пе = 88;едозування препарату у людини будуть арте = 88;іальна гіпотензія або гіперкалієl= 4;ія. Еплеренон неможливо вивести з організму з = 72; допомогою гемодіалізm= 1;. Було продемонстl= 8;овано, що еплерено = 85; ефективно зв’язуєтьсn= 3; з активован = 80;м вугіллям. У разі розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії слід розпочинатl= 0; підтримуючk= 7; лікування. При розвитк = 91; гіперкалієl= 4;ії слід починати лікування згідно зі ст= 072;ндартами.

По&= #1073;ічні реакції.

У ході двох досліджень (EPH= ESUS і EMPHASIS-HF) було продемонстl= 8;овано, що загальна = 095;астота розвитку побічних реакцій при застосуванl= 5;і еплеренону та плацебо була однако = 74;ою.

Нижче наведено побічні реакції, які, можливо, пов’язані і = 79; застосуванl= 5;ям еплеренону та які виникали у ході лікува = 85;ня частіше, ніж у ході застосуванl= 5;я плацебо, або серйозні побічні реакції, що виникали у ході лікування частіше, ніж у ході засто= 089;ування плацебо, або ті, що були описані у ході постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня.

Побічні реакції класифіковk= 2;но за системам = 80; органів та з= 072; абсолютною частотою: дуже часто (≥&n= bsp;1/10), часто (≥ 1/100 — < 1= /10), нечасто (≥ 1/1000 R= 12; < 1/100), рідко (≥ 1/10000= — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити, базуючись н = 72; наявній інформації).

= Інфекці= 11; та інвазії.

Не&= #1095;асто: пієлоне = 92;рит, інфекції, фарингіт.=

= З боку системи крові та лімфатичноo= 1; системи.

Не&= #1095;асто: еозинофіліn= 3;.

= З боку ендокринноo= 1; системи.

Не&= #1095;асто: гіпотиреоз.

= З боку метаболізмm= 1; та травленн= 03;.

Ча&= #1089;то: гіперкалієl= 4;ія (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»), гі&= #1087;ерхолестер= ;инемія.

Не&= #1095;асто: гіпонатрієl= 4;ія, зневодненнn= 3;, гіпертриглo= 0;церидемія.

= З боку психіки.

Ча&= #1089;то: безсоння.=

= З боку нервової системи.

Ча&= #1089;то: синкопе, запа= ;морочення, го&= #1083;овний біль.

Не&= #1095;асто: гіпестезія.

= З боку серця.

Ча&= #1089;то: лівошлу = 85;очкова недостатніl= 9;ть, фібриляція передсердь.

Не&= #1095;асто: тахікардія.

= З боку судин.

Ча&= #1089;то: гіпотензія.

Не&= #1095;асто: тромбоз артерій кінцівок, ортостатичl= 5;а гіпотензія.

= З боку дихальної системи, органів грудної клі = 90;ки та середостінl= 5;я.

Ча&= #1089;то: кашель.

= З боку шлунково-ки = 96;кового тракту.

Ча&= #1089;то: діарея, нудота, запор, блюванн= 03;.

Не&= #1095;асто: здуття живота.

= З боку шкіри та підшкірних тканин.

Ча&= #1089;то: висипання, свербіж.

Не&= #1095;асто: а&= #1085;гіоневроти= ;чний набряк, гіпергідроk= 9;.

= З боку кістково-м’= 03;зової системи та сполучних тканин.

Ча&= #1089;то: м’язові спазми, біль у спині.

Не&= #1095;асто: біль у кістково-м’= 03;зовій системі.

= З боку нирок та сечовивіднl= 0;х шляхів.

Ча&= #1089;то: порушення функції нирок (див. розділи «Ос = 86;бливості застосуванl= 5;я» та «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»).
= З боку печінки та жовчовивідl= 5;их шляхів.

Не&= #1095;асто: холецис = 90;ит.

= З боку репродуктиk= 4;ної системи та молочних залоз.

Не&= #1095;асто: гінеком = 72;стія.

= Загальн= 10; розлади та розлади у місці введе = 85;ня препарату.=

Ча&= #1089;то: астенія.

Не&= #1095;асто: нездужання.

= Лаборат = 86;рні дослідженнn= 3;.

Ча&= #1089;то: підвище = 85;ня сечовини крові, підвищення рівня креатиніну.

Не&= #1095;асто: зниженн= 103; кількості рецепторів епідермальl= 5;ого фактора росту, підвищення рівня глюко = 79;и крові.

У ході дослідженнn= 3; EPHESUS у групі пацієнтів віком ≥ 75 років було зареєстровk= 2;но більшу кіль = 82;ість випадків інсульту. Водночас, статистичнl= 6; достовірноo= 1; різниці у частоті інсультів між групами еплеренону (30) та плацебо (22) виявлено не було. У дослідженнo= 0; EMPHASIS-HF кількість інсультів у пацієнтів віком ≥ 75 років становила 9 у групі лікування еплереноноl= 4; та 8 у групі плацебо.

По&= #1074;ідомлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції.

Повідом = 83;ення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції після реєстрації лікарськогl= 6; засобу має в= 077;лике значення. Це дає змогу здійснюватl= 0; моніторинг співвідношk= 7;ння користі та ризиків зас = 90;осування лікарськогl= 6; засобу. Медичні працівники = 87;овинні повідомлятl= 0; про будь-які підозрюванo= 0; побічні реакції відповідно до місцевих вимог.

Терм= 110;н придатностo= 0;. 4 роки.

Умови зберігання.

З&= #1073;ерігати в захищеном = 91; від світла місці, при температурo= 0; не вище 25 °С.

З&= #1073;ерігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаковк= ;а.

П&= #1086; 10 таблеток у блістері, по 1 = або 2, або 3, або 5, або = 9 блістерів у картонній коробці.

П&= #1086; 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

&nb= sp;

К&= #1072;тегорія відпуску. За ре= 094;ептом.

&nb= sp;

В&= #1080;робник.

Фармацевти&= #1095;ний завод „Польфарма̶= 1; С. А., Польща /<= /span>

Pharmaceutical Works “Polpharma” S. A., Poland.<= /span>

Місцезнахо&= #1076;ження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

Вул. Пельплиньсl= 2;а 19, 83-200 Старогард Гданьски, По= 083;ьща/

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.