ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕТФОРМІН-ВІСТА

(METFORMIN-VISTA)

Склад:<= /b>

діюча речовина: метформіну гідрохлорид;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить метформіну гідрохлориду 500 мг або 850 мг, або 1000 мг;

допоміжні речовини: повідон К90, магнію стеарат;

покриття таблеток: гіпромелоза (Е 464), макрогол 6000 (Е 1521), макрогол 400 (Е&nbs= p;1521).

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Осн= овні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 500 мг= : двоопуклі круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від білого до жовтуватого кольору з тисненням MA з одного боку. Діаметр таблетки: 11,0 ± = 0,3 мм.

таблетки по 850 мг: двоопуклі таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою, від біл= ого до жовтуватого кольору, з розподільчою рискою між тисненням М і В з одного = боку та розподільчою рискою з іншого боку; Розмір таблетки: 17,9 х 10,0 мм ± 0,3= мм.

таблетки по 1000 мг: двоопуклі таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою, від біл= ого до жовтуватого кольору, з тисненням МС з одного боку та розподільчою рискою= з іншого боку. Розмір таблетки: 19,2 х 9,2 мм ± 0,3 мм.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на травну систему і метаболізм. Антидіабетичні препарати. Пероральні гіпоглікемічні зас= оби, за винятком інсулінів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує рівень глюкози у плазмі крові як натще, так і після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого цим механізмом.

Метформін діє трьома шляхами:=

– призводить до зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;<= /span>

– покращує чутливість до інсуліну у м’язах, що призводить до поліпшення периферичного захоплення та утилізації глюкози;

– затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну здатність у= сіх відомих типів мембранних переносників глюкози.

Незалежно від своєї дії на глікемію, метформін позитивно впливає на метаболізм ліпідів. Цей ефект був доведений при застос= уванні у терапевтичних дозуваннях у ході контрольованих середньо- або довготривалих клінічних досліджень: метформін знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

У ході клінічних досліджень під час застосування метформіну маса тіла пацієнтів залишалася стабільною або помірно знижувалас= я.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Після перорального прийому метформіну час досягнення максимальної концентрації (С_max) становить близько 2,5 години (Т_max). Абсолютна біодоступність метформіну у формі табле= ток 500 мг або 800 мг становить приблизно 50–60 % у здорових добровольців. Після перорального застосування фракція, що не всмокталася та виводить= ся з калом, становить 20–30 %.

Після перорального застосування абсорбція метформіну є насичуваною і неповною. Передбачається, що поглинання метформі= ну є нелінійним. При застосуванні метформіну в рекомендованих дозах і режимах дозування стабільна концентрація у плазмі крові досягається протягом 24–48 годин і становить менше 1 мкг/мл. У контрольованих клінічних дослідженнях максимальні рівні метформіну у плазмі крові (С_mах) не перевищува= ли 5 мкг/мл навіть при застосуванні максимальних доз.

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і дещо уповільнюється. Після перорального застосування у дозі 85= 0 мг спостерігалося зниження максимальної концентрації у плазмі крові на 40 = ;%, зменшення AUC – на 25 % і збільшення на 35 хвилин часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. Клінічна значущість цих змін невідома.

Розподіл.

Зв’язування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація у крові нижча, ніж максимальна концентрація у плазмі крові, тоді як час досягнення приблизно однаковий. Еритроцити, найімовірніше, являють собою вторинний компартмент розподілу метформіну. Середній об’єм розподілу (Vd) коливається у діапазоні 63–276 л.

Метаболізм.

Метформін виводиться у незміненому вигляді з се= чею. Метаболітів у людини не виявлено. В= иведення.

Нирковий кліренс метформіну становить > = ;400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому період напіввиведення становить приблизно 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до кліренсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Осо= бливі групи пацієнтів.

Ниркова недостатність.<= /p>
Наявні обмежені дані щодо пацієнтів із помірним ступенем ниркової недостатності, тому неможливо точно оцінити системну експозицію метформіну в цій групі пацієнтів порівняно з пацієнтами з нормал= ьною функцією нирок. Тому необхідне коригування дози згідно з клінічною ефективністю/переносимістю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти.

У результаті проведен= ня дослідження однократної дози 500 мг метформіну гідрохлориду фармакокінетичн= ий профіль у пацієнтів педіатричної популяції був аналогічним такому у здорових дорослих.

Дані щодо застосування багаторазових доз обмежені одним дослідженням.

Після повторного введ= ення 500 мг метформіну двічі на добу протягом 7 днів у пацієнтів педіатричної популяції пікова концентрація у плазмі крові (C_max) та системна експозиція (AUC0-t) знижувалися приблизно на 33 % та 40 % відпові= дно порівняно з такими у дорослих пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували повторні дози 500 мг два рази на добу протягом 14 днів.

Оскільки доза титруєт= ься індивідуально на основі глікемічного контролю, вищезазначена інформація має обмежене клінічне значення.

Клінічні характеристики.=

Показання.

Цукровий діабет 2 типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичн= их навантажень, особливо у пацієнтів із надлишковою масою тіла:

– як монотерапія або у складі комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами чи з інсуліном для лікування дорослих;=

– як монотерапія або у складі комбінованої терапії з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років та підлітків.

Для зменшення ускладнень цукрового діабету у дорослих пацієнтів з цукро= вим діабетом 2 типу і надлишковою масою тіла як лікарський засіб першої лі= нії після неефективної дієтотерапії.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу;

– буд= ь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз);

– діабетична прекома;

– ниркова недостатність тяжкого ступеня (швидкі= сть клубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв);

– гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;

– захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;

– печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза= ємодій.

Комбінації, що не рекомендується застосовувати.
Алкоголь. Алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо при голодуванні, недоїданні або печінковій недостатності.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідженн= я та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження і лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розд= іли «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Комбінації, що слід застосовувати з обережністю. Деякі лікар= ські засоби, наприклад нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗП), включа= ючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперет= ворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II і діуретики, особливо петльові діуретики, можуть негативно вплинути на функцію нирок, що може збільшити ризик виникнення лактоацидозу. На початку лікування вищезазначени= ми лікарськими засобами або у разі їх застосування в комбінації з метформіном необхідний ретельний контроль функції нирок. Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди систе= мної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу Метформіну-Віста.

Транспортери органічних катіонів (OCT)

Метформін є субстратом обох транспортерів OCT1 і OCT2.

Супутнє застосування метформіну з:

- інгібітор= ами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;

- індуктора= ми OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;

- інгібіторами OCT2 (такими як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) може зменшити ниркове виведення метформіну з подальшим збільшенням концентрації метформіну у плазмі крові;

- інгібітор= ами і OCT1, і OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може вплинути на ефективність та ниркове виведення метформіну.

Тому рекомендується проявляти особливу обережні= сть при супутньому застосуванні цих лікарських засобів з метформіном, особливо = щодо пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки концентрація метформіну у пл= азмі крові може зрости. За необхідності слід зважити можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективніс= ть метформіну.

<= /b>

Особливості застосування.

Лактоацидоз= є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневому захворюва= нні або сепсисі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається кумуляція метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидозу.

У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення споживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну і зверну= тися за медичною допомогою.

Пацієнтам, = які отримують метформін, слід з обережністю розпочинати лікування засобами, що можуть гостро погіршити функцію нирок (наприклад гіпотензивними лікарськими засобами, сечогінними засобами та НПЗП). Інші фактори ризику виникнення лактоацидозу включають надмірне споживання алкоголю, печінкову недостатніст= ь, недостатньо контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарсь= ких засобів, що можуть призвести до лактоацидозу (див. розділи «Протипоказання»= і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти та/або особи, що здійснюють за ними догляд, мають бути проінформовані про ризик розвитку лактоацидозу. Характерними ознаками лактоацидозу є ацидотична задишка= , біль у животі, м’язові судоми, астенія та гіпотермія, у подальшому можливий розв= иток коми. У разі появи будь-якого симптому лактоацидозу пацієнт повинен припини= ти застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря.
Лактоацидоз характеризується діагностичними лабораторними показниками: зниження рівня рН крові (< 7,35), підвищ= ення сироваткової концентрації лактату у плазмі крові (> 5 ммоль/л), підвищення аніонного інтервалу та підвищення співвідношення вмісту лактат/піруват.

Функція нирок. ШКФ слід оцінювати до початку лікування і регул= ярно після його завершення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосув= ання метформіну протипоказане пацієнтам з ШКФ < 30 мл/хв і має бути тимчасово припинене за наявності захворювань, що змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»). Серцева фун= кція. Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпок= сії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою= та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може спричинити контраст-індуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформіну і збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам застосування метформіну = слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження і лише після повторної оцінки та встановле= ння стабільного стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози»= і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Хірургічні втручання. Необхід= но припинити застосування метформіну під час хірургічного втручання, яке прово= дять під загальною, спінальною або епідуральною анестезією, і не поновлювати ран= іше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування і лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.

Діти. До початку лікування метформіном має бути підтверджений діагноз цукро= вого діабету 2 типу. За результатами однорічних контрольованих клінічних дослідж= ень не виявлено впливу метформіну на ріст і статеве дозрівання у дітей. Однак н= емає даних щодо дії метформіну на ріст і статеве дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендовано уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які лікуються метформіном, особливо у період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років. За результатами контрольован= их клінічних досліджень з участю 15 дітей віком від 10 до 12 років ефективніст= ь і безпека застосування метформіну для цієї групи пацієнтів не відрізнялися від такої для дітей старшого віку та підлітків. Лікарський засіб слід призначат= и з особливою обережністю дітям віком від 10 до 12 років. Інші застережні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну пацієнтів.<= /span>

Метформін може знижувати рівень вітаміну B_=
12 у сироватці крові. Ризик низького рівня вітаміну B₁₂ зростає зі збільшенням дози метформіну, тривалості лікування та/або у пацієнтів із факторами ризику, які, як відомо, спричиняють дефіцит вітаміну B_{12.
У разі підозри на дефіцит вітаміну B₁₂ (наприклад, анемія або
нейропатія) слід контролювати рівень вітаміну B₁₂ у сироватці кр=
ові.
Періодичний моніторинг вітаміну B₁₂ необхідно проводити пацієнта=
м із
факторами ризику дефіциту вітаміну B₁₂. Терапію метформіном слід
продовжувати до тих пір, поки вона переноситься і не має протипоказань, а т=
акож
проводити відповідне коригувальне лікування дефіциту вітаміну B₁₂
відповідно до поточних клінічних рекомендацій.}

Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікем= ії, однак слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсулін= ом або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Неконтрольована гіперглікемія у периконцепційній фазі та у період вагітності пов’язана з підвищеним ризиком вроджених аномалій, втрати вагітності, гіпертензії, спричиненої вагітністю, прееклампсії та перинатальної летальності. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Важливо підтримува= ти рівень глюкози в крові якомога ближче до норми протягом усієї вагітності, щ= об зменшити ризик несприятливих наслідків, пов’язаних з гіперглікемією, для ма= тері та її дитини.

Метформін проникає крізь плаценту в рівнях, які можуть бути такими ж високими, як концентрації у мат= ері.

Велика кількість даних щ= одо вагітних жінок (понад 1000 результатів впливу) з когортного дослідження на основі реєстру та опублікованих даних (метааналізи, клінічні дослідження та реєстри) вказує на відсутність підвищеного ризику вроджених аномалій або фето/неонатальної токсичності при застосуванні метформіну в периконцепційну фазу та/або у період вагітності.

Існують обмежені та непереконливі докази внутрішньоутробного впливу метформіну на масу тіла діт= ей у довгостроковому періоді. Схоже, що метформін не впливає на руховий і соціал= ьний розвиток дітей віком до 4 років, матері яких отримували його у період вагітності, хоча дані про віддалені результати обмежені.<= /p>
У разі клінічної необхідності можна розглядати застосування метформіну у період вагітності т= а у периконцепційній фазі як доповнення або альтернативу інсуліну.

Годування груддю.

Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефе= кти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування лікарського засобу, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припи= нення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годуванн= я та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.
Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин п= ри застосуванні у дозах 600 мг/кг/на добу, що майже у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку на площу пове= рхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при к= еруванні автотранспортом або іншими механізмами.

Монотерапія метформін= ом не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки лікарський засіб не спричиняє гіпоглікемії. Од= нак слід бути обережним при застосуванні метформіну у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітиніди) через ризик розв= итку гіпоглікемії.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= /span>

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ ≥ 90 мл/хв).

Монотерапія або комбінована терапія з іншими пероральними гіпоглікемічн= ими засобами. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг метформіну гідрохло= риду 2–3 рази на добу під час або після прийому їжі.

Через 10–15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.<= /o:p>

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічн= их ефектів з боку травного тракту. При лікуванні високими дозами (2000–30= 00 мг на добу) можливе заміщення кожних

2 таблеток лікарського засобу Метформін-Віста 5= 00 мг на 1 таблетку лікарського засобу Метформін-Віста 1000 мг.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 м= г на добу за 3 прийоми.

У разі переходу з іншого протидіабетичного засо= бу необхідно припинити прийом цього засобу та призначити метформін, як зазначе= но вище.

Комбінована терапія з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю за рівнем глюко= зи у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терап= ії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг метформіну гідрохлориду= 2–3 рази на добу, тоді як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози у крові.

У пацієнтів літнього віку можливе зниження функції нир= ок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність.= ШКФ слід оцінювати до початку лікування лікарськими засобами, що містя= ть метформін, та протягом лікування принаймні щорічно. Пацієнтам з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та пацієнтам літньо= го віку слід проводити ретельний моніторинг функції нирок якомога частіше, наприклад кожні 3–6 місяців.

ШКФ (мл/хв)

Загальна максимальна добова доза (має бути розділена на 2-3 прийоми)

Додаткова інформація

60-= 89

3000 мг

У разі зниження функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення дози.

45-= 59

2000 мг

Перед початком застосування метформіну слід розглянути фактори, що можуть збільшити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості

застосування»). Початкова доза станови= ть не більше половини максимальної дози.

30-= 44

1000 мг

< 30

-

Застосування метформіну протипоказане.

Діти.

Монотерапія або комбінована терапія з інсуліном.=

Лікарський засіб Метформін-Віста застосовувати = дітям віком від 10 років та підліткам. Зазвичай початкова доза становить 500 мг а= бо 850 мг лікарського засобу Метформін-Віста 1 раз на добу під час або після п= рийому їжі.

Через 10–15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові. Повіл= ьне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту. Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу за 2–3 прийоми.

Передозування.

Симптоми. При застосуванні лікарського засобу у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії = не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть призво= дити до лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом і його слід лікувати у стаціонарі. Лікування. Найефект= ивнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Побічні реакції.=

Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми у більшості випадків минають самостійно. Для попередження виникнен= ня зазначених побічних явищ рекомендується повільне збільшення дозування та застосовування добової дози лікарського засобу за 2–3 прийоми. Небажані ефекти за частотою виник= нення класифікують за такими категоріями:= дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/= 10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (>&nbs= p;1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

У кожному системно-органному класі побічні реак= ції зазначено у порядку зниження їхнього клінічного значення.=

З боку обміну речовин, метаболізму. Часто: зниження/дефіцит вітаміну B₁₂ (див. розділ «Особливос= ті застосування»). Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи. Часто: порушення смаку.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: розлади з боку травної системи, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на почат= ку лікування і у більшості випадків спонтанно зникають. Для попередження = виникнення побічних явищ з боку травної системи рекомендується повільне збільшення дозування та застосування добової дози лікарського засобу за 2‑3 = ;прийоми під час або після прийому їжі.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Дуже рідк= о: порушення показників функції печінки або гепатити, що повністю зникають піс= ля відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірних тканин. Дуже рідко: шкірні реакції, що включають еритему, свербіж, кропив’янку.

Діти. В опублікованих і постмаркетингових даних та контрольованих клінічних дослідженнях в обмеженої педіатричної популяції віком 10–16 років, яка отримувала метформін протягом 1 року, повідомлення про побічні ефекти у діт= ей були схожими за характером і тяжкістю з проявами, що відзначалися у доросли= х.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.=

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання. Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

= По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці або по 10 таблеток у блістері; по 5 блістерів в картонній коробці.<= /p>

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

САГ МАНУФАКТУРІНГ, С.Л.У.=

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Карретера Націонал 1 Км 36, Сан Агус= тін дел Гуадалікс, 28750 Мадрид, Іспан= iя.<= /span>

ШКФ (мл/хв)	Загальна максимальна добова доза (має бути розділена на 2-3 прийоми)	Додаткова інформація
60-= 89	3000 мг	У разі зниження функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення дози.
45-= 59	2000 мг	Перед початком застосування метформіну слід розглянути фактори, що можуть збільшити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»). Початкова доза станови= ть не більше половини максимальної дози.
30-= 44	1000 мг
< 30	-	Застосування метформіну протипоказане.