&#= 1030; Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

КСТАНД&#= 1030;

(XTANDI)

Ск= 083;ад:

діюча речовина:enzalutamide;

1 капсула містить ензалутаміk= 6;у 40 мг;

допоміжні речовинl= 0;:кап= 088;илокапроїл&= #1084;акроголглі= ;цериди= , бу= ;тилгідрокс= 10;анізол (Е 3= 20), бутилгід = 88;окситолуол (Е 321), оболонка: желатин, = 089;орбіто-сорб= ітановий розчин, гліцерин, титану діоксид (Е 171), чорнило для друку.

&nb= sp;

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: капсули м’які, непрозорі, продовгуваm= 0;ої форми, білог= 086; або майже білого кольору, з маркуванняl= 4; «ENZ» чорного кольору.

&#= 1060;армакотера= певтична гр&#= 1091;па.Антаго= 085;істи гормонів та споріднені засоби= ,ант= 080;андрогени. Код АТХ L02BB04.

Фармако = 83;огічні властивостo= 0;.

Фарм= ;акодинамік = 72;.

Механіз = 84; дії.

Ро= 079;виток злоякісної пухлини передміхурl= 6;вої залози залежить ві = 76; наявності андрогенів = 10; реагує на пригніченнn= 3; активності андрогенниm= 3; рецепторів на клітинах = 087;ухлини. Незважаючи на низькі чи дуже низькі рівні андрогенів = 74; плазмі кров= 10;, що не визнач= 072;ються, активність андрогенниm= 3; рецепторів на клітинах пухлини продовжує сприяти прогресуваl= 5;ню хвороби. Стимуляція росту пухлинних клітин за допомогою андрогенниm= 3; рецепторів вимагає їх транслок = 72;ції в ядро клітини і зв’язуваннn= 3; з ДНК. Енз&#= 1072;лутамід є потужним інгібітороl= 4; андрогенниm= 3; рецепторів, який блокує декілька етапів сигн = 72;льного шляху андрогенниm= 3; рецепторів. Ензалута = 84;ідконкурен&#= 1090;но інгібує зв’язуваннn= 3; андрогенів = 79; андрогенниl= 4;и рецепторамl= 0;, пригнічує ядерну т = 88;анслокацію активованиm= 3; рецепторів = 10; пригнічує зв’язуваннn= 3; активованиm= 3; рецепторів андрогенів = 79; ДНК, навіть в умовах надлишковоo= 1; експресії андрогенниm= 3; рецепторів = 10; в клітинах пухлини, резистентнl= 0;х до антиа = 85;дрогенів. Лікування ензалутаміk= 6;ом пригнічує ріст клітин пухлини передміхурl= 6;вої залози і мож= 077; індукувати загибель клітин і регресію пухлини. В ході доклінічниm= 3; досліджень = 91; ензалутамі&= #1076;у була відсутня активність = 72;гоніста андрогенниm= 3; рецепторів.

Фармакоди= намічні властивостo= 0;.

В ході 3 фази клінічного дослідженнn= 3; (AFFIRM) за участю пацієнтів після неефективнl= 6;ї хіміотерапo= 0;ї доцетакl= 9;елом у 54% пацієнтів, які отримували ензал= ;утамід, порівняно з 1,5% пацієнтів, які отримув = 72;ли плацебо, спо= 089;терігалось щонайменше 50-відсоткове зниження рівня простатичнl= 6;го специфічноk= 5;о антигену (ПСА) порівняно = 79; вихідним рівнем.

В ході 3 фази іншого клінічного випробуванl= 5;я (PREVA= IL) за участю пацієнтів, щ= 086; не отримували раніше хіміотерапo= 0;ю, у хворих, які приймали ензалутаміk= 6;, був продемонстl= 8;ований значно вищи = 81; показник зниження ПС = 40; (визначаєть = 89;я як ≥ 50% зниження порівняно з вихідним рівнем), ніж у<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> пацієнтів, які приймал = 80; плацебо: 78,0% проти 3,5% (різниця – 74,5%, р < 0,0001).

В ході II фази клінічного = 74;ипробуванн&#= 1103; (TERRAIN) за участю пацієнтів, щ= 086; не отримува = 83;и раніше хіміотерапo= 0;ю, у хворих, які приймали ензалутаміk= 6;, був продемонсm= 0;рований значно вищи = 81; показник зниження ПС = 40; (визначаєть = 89;я як ≥ 50% зниження порівняно з вихідним рівнем), ніж у пацієнтів, я= 082;і приймали бікалутамі&#= 1076;: 82,1% проти 20,9% (різниця – 61,2%, р < 0,0001)= .

У = 76;ослідженні за участю однієї кого = 88;ти пацієнтів (9785-CL-04= 10), які раніше отримували протягом не менше 24 тижнів а = 73;іратерон (плюс пре= 076;нізон), у 22,4% пацієнтів було зареєстровk= 2;но ≥ 50% зниження рівня ПСА порівняно з вихідним рівнем. Відповідно до попередньоk= 5;о анамнезу хіміотерапo= 0;ї, частка пацієнтів з= 10; зниженням рівня ПСА ≥ 50% була 22,1% і 23,2% у групі без попередньоo= 1; хіміотерапo= 0;ї і групі зас = 90;осування хіміотерапo= 0;ї відповідно.

В клінічному дослідженнo= 0; MDV3100-09 (STRIVE) за участn= 2; пацієнтів з неметастатl= 0;чним та метастатичl= 5;им кастраційн= ;о-ре= зистентним раком передміхуl= 8;ової залози (КРР= 055;З) у групі застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у була продемонстl= 8;ована достовірно більш висок = 72; частота під = 90;вердженої відповіді з = 72; загальним рівнем ПСА (визначено я= 082; зниження на = 805; 50 % порівняно з вихідним значенням) в порівнянні = 79; групою застосуванl= 5;я бікалутk= 2;міду: 81,3 % та 31,3 % відповідно (різниця =3D 50,0 %, р < 0,0001).

В клінічному дослідженнo= 0; MDV3100-14 (PROSPER) за участ= 02; пацієнтів з неметастатl= 0;чним КРРПЗ у груп= 110; застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у була продемонстl= 8;ована достовірно більш висок = 72; частота підтверджеl= 5;ої відповіді з = 72; загальним рівнем ПСА (визначено я= 082; зниження на = 805; 50 % в порівнянні = 79; вихідним значенням) в порівнянні = 79; групою плацебо: 76,3 % та 2,= 4 % відповідно (різниця =3D 73,9 %, р < 0,0001).

Клінічна ефективнісm= 0;ь і безпека

&#= 1045;фективніст= ь ензалутаміk= 6;у була встано = 74;лена у трьох рандомізовk= 2;них, плацебо-кон = 90;рольованих, багатоцентl= 8;ових клінічних д = 86;слідженнях 3 фази [MDV3100-14 (PROSPER), CRPC2 (AFFIRM), MDV3100-03 (PREVAIL)] у пацієнтів і = 79; метас = 90;атичним раком передміхурl= 6;вої залози п= ри про&= #1075;ресуванні захворюванl= 5;я на фо = 85;і андрогенде= 087;риваційної<= /span> терапії (при застосуванl= 5;і аналога = 83;ютеїнізуюч&#= 1086;го гормону = 88;илізинг-го&= #1088;мону (ЛГРГ) або після білат&= #1077;ральної орхіектl= 6;мії). В дослідженнo= 0; PREVAIL брали участь пацієнти, як= 110; не отримували лікування і = 79; застосуванl= 5;ям хіміотерапo= 0;ї; а в дослідженнo= 0; AFFIRM брали учас = 90;ь пацієнти, як= 110; отримували до цього доц= 077;таксел; дослідженнn= 3; PROSPER включало пацієнтів з неметастатl= 0;чним КРРПЗ. Кр= ;ім того, ефективнісm= 0;ь у пацієнтів = 079; метастатичl= 5;им г&= #1086;рмоночутли= ;вимра&= #1082;ом передміхурl= 6;вої залози (м= 043;ЧРП&#= 1047;) також була встановленk= 2; в одному рандомізовk= 2;ному, плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091;, багатоцентl= 8;овому клінічному дослідженнo= 0; фази 3 [9785-CL-0335 (ARCHES)]. Усo= 0; пацієнти отримували аналог ЛГРГ або перенесли білатеральl= 5;у орхіектl= 6;мію.

&#= 1042; досліджуваl= 5;ій групі лікарський засіб Кс = 90;анді застосовувk= 2;вся пероралn= 0;но в дозі 160 мг на добу. В чl= 6;тирьох клінічних дослідженнn= 3;х (ARCHES, PROSPER, AFFIRM і PREVAIL)l= 7;ацієнти отримували плацебо в контрольніl= 1; групі; пацієнтам також дозволялосn= 0;, але не вимагалось застосуванl= 5;я преднізолоl= 5;у (максимальн = 72; допустима добова доза преднізолоl= 5;у 10 мг чи еквівалентl= 5;а доза).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1053;езалежні зміни рівня ПСА не завжд= 080; визначають клінічну ефективнісm= 0;ь. Таким чином, в чотирьох дослідженнn= 3;х було рекомендовk= 2;но, щоб пацієнт = 80; продовжуваl= 3;и приймати призначену = 90;ерапію до появи у них симптомів, щ= 086; відповідаюm= 0;ь критеріям вибування з дослідженнn= 3;, як зазначаєтьl= 9;я нижче для кожного дос = 83;ідження.

&#= 1044;ослідження 9785-CL-0335 (ARCHES) (пацієнт= 080; з мh= 3;ЧРПЗ)

У дослідженнn= 3; ARCHES було включено 1150 пацієнтів з мГЧРПЗ, рандоміk= 9;ованих у співвідношk= 7;нні 1:1 для лікування ензалута = 84;ідом плюс АДТ або плацебо плю = 89; АДТ (АДТ, визначений як аналог ЛГРГ, або білатеральl= 5;а орхіектl= 6;мія). Пацієнти отримували ензалутаміk= 6; по 160 мг один раз на день (N =3D 57= 4) або плацебо (N = =3D 576).

Паціє= 085;ти з метастатичl= 5;им раком передміхурl= 6;вої залози, підтверджеl= 5;им позитивним = 88;езультатом радіологічl= 5;ого дослідженнn= 3; (на захворюванl= 5;я кісток) або зафіксованl= 0;ми метастатичl= 5;ими ураженнями, встановленl= 0;м на КТ або МРТ (для м’яких тканин), відповідалl= 0; критеріям включення. Пацієнти, у яких поширення з = 72;хворювання обмежувалоl= 9;я регіональнl= 0;ми тазовими лімфатичниl= 4;и вузлами, не включались = 91; дослідженнn= 3;. Пацієнти могли отримувати до 6 циклів те&= #1088;апії доцетакl= 9;еломпротяг= 086;м 2 місяців з першого дня застосув = 72;нняпрепара&#= 1090;убез жодних озна = 82; прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я під час або після завершення терапії = 76;оцетаксело&#= 1084;. З дослідженнn= 3; виключалисn= 0; пацієнти з відомими аб = 86; підозрюванl= 0;ми метастазамl= 0; в мозок або активними лептомен= 10;нгеальними захворюванl= 5;ями, або із наявністю судом в анам= 085;езі чи наявніст= 02; будь-яких розладів, що можуть сприяти судомному нападу.

Демог= 088;афічні та вихідні характерисm= 0;ики учасників у двох групах лікування були добре збалансоваl= 5;і. Середній ві = 82; при рандомізацo= 0;ї становив 70 років в обох групах терапії. Більшість пацієнтів у загальній популяції були європеоїднl= 6;ї раси (80,5 %); 13,5 % були монголоїднl= 6;ї раси та 1,4 % – негроїдної раси. На початку дослідженнn= 3; оцінка стану за критеріями Східної кооперативl= 5;ої онкологічнl= 6;ї групи (ECOG PS) стан&= #1086;вила 0 для 78 % та 1 для 22 % пацієнтів. Учасників стратифікуk= 4;али за низьким т= 072; великим сту = 87;енем патологічl= 5;ого процесу та п= 086;передньою терапією доцетаксел&#= 1086;м при раку пер= 077;дміхурової залози. Тридцять сі = 84; відсотків пацієнтів мали низьки = 81; ступінь зах = 74;орювання, а 63 % пацієнтів мали високи = 81; ступінь патологічнl= 6;го процесу. Вісімдесят два відсотк = 80; пацієнтів н = 77; отримували попередньоo= 1; терапії = 76;оцетаксело&#= 1084;, 2 % – отримали 1–5 циклів та 16 = ;% – 6 попередніх циклів. Паралельна = 90;ерапія до= ;цетакселом не дозволяласn= 3;.

Пl= 6;казник виживан= ;ості без радіографіm= 5;ної прогресії (рБПВ),= яl= 2;ий ґрунтуєтьсn= 3; на незалежномm= 1; центральноl= 4;у огляді, був основною кінцевою точкою, визначеною як час від рандомізацo= 0;ї до перших об’єктивниm= 3; доказів рентгеногрk= 2;фічного прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я або смерті (через будь-яку причину від часу рандомізацo= 0;ї до 24 тижнів з моменту припинення прийому препарату) залежно від того, що стал&#= 1086;ся раніше.

Еl= 5;залутамід продемонстl= 8;ував статистичнl= 6; значуще зниження ризику р = 41;ПВ на 61 % порівняно з плацебо [HR =3D 0,39 (95 % ДІ: 0,30, 0,50); р < 0,0001]. Послідовні результати рБПВ спостерігаl= 3;ись у пацієнтів = 079; високим або = 085;изьким ступенем захворюванl= 5;я та пацієнті = 74; із попередньоn= 2; терапією доцетаксел&#= 1086;м та без неї. Медіана час = 91; до рБПВ не була досягнута в групі ензалутаміk= 6;у і становила 19,0 місяця (95 % ДІ: 16,6, 22,2) у групі плацебо.

Основ= 085;ими вторинними кінцевими точками ефе = 82;тивності, оціненими у дослідженнo= 0;, були час до прогресуваl= 5;ня за рівнем ПС= 040;, час початку нової протипухлиl= 5;ної терапії, рівень невизначувk= 2;ного ПСА (зниженн= 103; до < 0,2 мкг / л) та рівень об’єктивноo= 1; відповіді (RECIST 1.1 на основі незалежногl= 6; огляду). Для всіх цих вторинних кінцевих точок було продемонстl= 8;овано статистичнl= 6; значуще пок = 88;ащення у пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6;, порівняно з тими, хто отримував п = 83;ацебо.

Перши= 081; заздалегідn= 0; визначений проміжний аналіз загальної виживаностo= 0; був проведе = 85;ий під час аналізу = 88;БПВ. На момент першого проміжного аналізу дан= 10; загальної виживаностo= 0; не були повними і не показали статистичнl= 6; значущої різниці між пацієнтами, які отримували ензалутаміk= 6;, та пацієнта = 84;и, які отримували плацебо [HR =3D 0,81 (95 % ДІ: 0,53, 1,25), p =3D 0,3361].

&#= 1044;ослідження MDV3100-14 (PROSPER) (пацієнт = 80; з неметастатl= 0;чним КРРПЗ)

В дослідженнn= 3; PROSPER було включено 1401 пацієнта з н= 077;метастатич&= #1085;им КРРПЗ з високим ризиком про = 75;ресування з безсимптомl= 5;им перебігом, ц= 110; пацієнти продовжуваl= 3;и андрогеl= 5;депривацій= 085;у терапію (АДТ; застосуванl= 5;я аналога ЛГР = 43; або попередня білатера = 83;ьнаорхіект&#= 1086;мія). Для участі пацієнтів в дослідженнo= 0; був необхід = 85;ий час подвоєння рівня ПСА ≤ 10 місяців, рівень ПСА ≥ 2 = нг/мл та підтверджеl= 5;ня неметастатl= 0;чного захворюванl= 5;я при централізоk= 4;аній незалежній сліпій оцінці (ЦНСО).<= o:p>

В дослідженнo= 0; було дозволено брати участ= 00; пацієнтам і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю легкого та помірного ступеня тяжкості (I аб&= #1086; II клас за NYHA) та пацієнтам, які приймають п = 88;епарати, що призводять до зниження судомного порога. З дослідженнn= 3; були виключені п = 72;цієнти з судомними нападами в анамнезі аб = 86; станом, який може сприят = 80; розвитку су = 76;ом, або ті, хто раніше отримував деякі препа = 88;ати з приводу раку передміхурl= 6;вої залози (тобт= 086; хіміотерапo= 0;ю, кетоконk= 2;зол, абіратеl= 8;ону ацетат, а= 084;іноглутети&= #1084;ід та/або ензалутаміk= 6;).

Пk= 2;цієнти були рандомізовk= 2;ні в співвідно = 96;енні 2:1 на прийом ензалутаміk= 6;у всередину в дозі 160 мг один раз на добу (N =3D 93= 3) або плацебо (N = =3D 468). Пацієнти були стратифікоk= 4;ані залежно від часу подвоєння рівня простат-спе = 94;ифічного антигенk= 2; (ПСА) (ЧППСА) (< 6 місяців або = 805; 6 місяців) та застосуванl= 5;я остеомоk= 6;ифікуючих препаратів (так або ні).

Дk= 7;мографічні та вихідні характерисm= 0;ики були добре збалансоваl= 5;і в обох групах. Меді= 072;на віку при рандомізацo= 0;ї становила 74 роки в групі ензалутаміk= 6;у та 73 роки в групі плаце = 73;о. Більшість пацієнтів (приблизно 71 %) = 74; дослідженнo= 0; були європе = 86;їдної раси; 16 % – монголоїднl= 6;ї раси, 2 % – негроїдної = 88;аси. У вісімдеся = 90; одного відсотка (81 %) пацієнтів оцінка загального стану за шкалою Схід = 85;ої об’єднаної онкологічнl= 6;ї групи (ECOG) стан = 86;вила 0, а в 19 % пацієнтів – становила 1.

Вl= 0;живаність без метастазувk= 2;ння (ВБМ) була пер&= #1074;инною кінцевою точкою, що визначаласn= 3; як час від рандомізацo= 0;ї до рентгеногрk= 2;фічного прогресуваl= 5;ня або смерті протягом 112 днів після припинення лікування без ознак рентгеногрk= 2;фічного прогресуваl= 5;ня, залежно від того, яка подія була першою. Основні вторинні кінцеві точки, що оцінювалисn= 3; в досліджен = 85;і, включали ча = 89; до прогресуваl= 5;ня за рівнем ПСА, час до першого застосуванl= 5;я нової протипухлиl= 5;ної терапії (ВДПТ), загаль&= #1085;у виживаністn= 0; (ЗВ). Додаткові вторинні кі = 85;цеві точки включали ча = 89; до першого застосуванl= 5;я цитотоксичl= 5;ої хіміотерапo= 0;ї та виживані = 89;ть без застосуванl= 5;я хіміотерапo= 0;ї.

Пl= 8;и застосуванl= 5;і ензалутаміk= 6;у було продем = 86;нстровано статистичнl= 6; достовірне зниження відносного ризику рентгеногрk= 2;фічного прогресуваl= 5;ня або летального наслідку на 71 % в порівнянн= 10; з плацебо [ВР = =3D 0,29 (95 % ДІ: 0,24–0,35), p < 0,0001]. Медіана ВБМ становила 36,6 місяця (95 % ДІ: 33,1–НД) в групі ензалутаміk= 6;у та 14,7 місяця (95 % ДІ: 14,2–15,0) в групі плацебо.

Зіста&= #1074;ні результати ВБМ були також відмічені у всіх попередньо передбаченl= 0;х підгрупах пацієнтів, стратифікоk= 4;аних за ЧППСА (< 6 місяців або = 805; 6 місяців), дем= ографічним регіоном (Північна Америка, Європа, інші регіони), віком (<75 рокі= 074; або ≥75 років), попереднім застосуванl= 5;ям остеомоk= 6;ифікуючих препаратів (так або ні).

Остаточний аналіз загальної виживаностo= 0;, проведений після реєстрації 466 летальних випадків, показав статистичl= 5;о значуще поліпшення загальної виживаностo= 0; у пацієнтів, рандомізовk= 2;них для прийому ензалутаміk= 6;у, порівняно з пацієнтами, рандомізов&= #1072;ними для прийому плацебо, з 26,6 % зниженням ризику смер = 90;і [коефіцієнт ризику (HR) =3D 0,734, (95 % ДІ: 0,608; 0,885), p =3D 0,0011]. Меді&= #1072;на часу спостережеl= 5;ня становила 48,6 та 47,2 місяця для груп ензалутаміk= 6;у та плацебо відповідно. Тридцять тр = 80; відсотки пацієнтів, які отримув = 72;ли ензалутаміk= 6;, та 65 % пацієнтів, які отримув = 72;ли плацебо, пройшли принаймні один наступний цикл протипухлиl= 5;ної терапії, що може продовжити загальну виживаністn= 0;.

Ензалут = 72;мід продемонстl= 8;ував статистичнl= 6; достовірне зниження відносного ризику прогресуваl= 5;ня за рівнем ПС= 040; на 93 % в порівнянні = 79; плацебо [ВР =3D 0,07 = (95 % ДІ: 0,05–0,08), p < 0,0001]. Медіана час = 91; до прогресу = 74;ання за рівнем ПС= 040; становила 37,2 місяця (95 % ДІ: 33,1–НД) в групі ензалутаміk= 6;у та 3,9 місяця (95 % ДІ: 3,8, 4,0) в групі плацебо.

&#= 1045;нзалутамід= продемонстl= 8;ував статистичнl= 6; достовірне подовження часу до першого застосуванl= 5;я нової протипухлиl= 5;ної терапії в порівнянні = 79; плацебо [ВР =3D 0,21 = (95 % ДІ: 0,17–0,26), p < 0,0001]. Медіана час = 91; до першого застосуванl= 5;я нової протипухлиl= 5;ної терапії ста = 85;овила 39,6 місяця (95 % ДІ: 37,7–НД) в групі ензалутаміk= 6;у та 17,7 місяця (95 % ДІ: 16,2–19,7) в групі плацебо.

= До= 089;лідження MDV3100-09 (STRIVE) (пацієнтl= 0; з неметастатl= 0;чним/метаст&#= 1072;тичним КРРПЗ, які не отримували хіміотерапo= 0;ю)

У дослідженнn= 3; STRIVE було включено 396 пацієнтів з КРРПЗ (неметастат = 80;чним або метастатичl= 5;им), які мали підтверджеl= 5;е (серолог= 10;чно або рент = 75;енологічно) прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я, незважаючи = 85;а первинну андроген-депривацій&#= 1085;у терапію; хворі були рандомізовk= 2;ні на прийом аб= 086; ензалутаміk= 6;у в дозі 160 мг один раз на день (N =3D 198), або бікалута = 84;іду в дозі 50 мг один раз на день (N =3D 198). ВБП (вижи&= #1074;аність бе&#= 1079; прогресуваl= 5;ня) було встановленl= 6; основною кінцевою точкою, що визначаласn= 3; як час від рандомізацo= 0;ї до перших об’єктивниm= 3; доказів прогресії з = 72; рентгенолоk= 5;ічними даними, ПСА-про = 75;ресії аб&#= 1086; смерті під час дослідженнn= 3;.

Ме= 076;іана ВБП становила 19,4 місяця (95% ДІ: 16,5, не досягнут = 86;) у групі ензалутаміk= 6;у порівняно з 5,7 місяця (95% ДІ: 5,6, 8,1) у групі б= 110;калутаміду<= /span> [HR =3D 0,24 (95% ДІ: 0,18, 0,32), р < 0,0001].

Зн= 072;чима перевага ензалутамі&#= 1076;у порівняно з бікалута = 84;ідом і стабільне покращення ВБП спостерігаl= 3;ись у всіх попередньо визначених підгрупах пацієнтів. З підгрупи пацієнтів з немет= ;астатичним КРРПЗ (N =3D 139) у 19 із 70 (27,1 %) осіб, які отримували ензалутаміk= 6;, та у 49 із 69 (71,0 %) осіб, які отримували бікалута = 84;ід, реєструвалl= 0; ВБП (всього 68 випадків). Співвідношk= 7;ння ризику становило 0,24 (95 % ДІ: 0,14, 0,42), а медіа= 085;а періоду ВБП не була досягнута в групі ензал = 91;таміду проти 8,6 місяця у групі бі = 82;алутаміду.<= o:p>

= До= 089;лідження 9785-CL-0222 (TERRAIN) (пацієнти з метастатичl= 5;им КРРПЗ, які не отримували хіміотерапo= 0;ю)

У дослідженнn= 3; TERRAIN було включено 375 пацієнтів з метастатичl= 5;им КРРПЗ, які не отримували хіміо- та <= span class=3DSpellE>антиандр = 86;генну терапію. Вон= 080; були рандомізовk= 2;ні на прийом аб= 086; ензалутаміk= 6;у в дозі 160 мг один раз на день (N =3D 184), або бікалута = 84;іду в дозі 50 мг один раз на день (N =3D 191). Медіана ВБП становила 15,7 місяця для пацієнтів, які отримув = 72;ли ензалутаміk= 6;, проти 5,8 місяця для пацієнтів, які отримували бікалута = 84;ід [HR =3D 0,44 (95 % ДІ: 0,34, 0,57), р < 0,0001]. Виживаністn= 0; без прогресуваl= 5;ня була визначена з = 72; об’єктивниl= 4;и рент&= #1075;енологічни= ;ми = 76;аними щодо прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я шляхом незалежногl= 6; центральноk= 5;о огляду пов’= 03;заних зі скелетом подій, початку нов = 86;ї протипухлиl= 5;ної терапії або смерті з буд= 100;-якої причини, залежно від того, що сталося раніше. Стабільне покращення ВБП спостер= 10;галась у всіх попередньо визначених підгрупах пацієнтів.=

<= u>&#= 1044;ослідження MDV3100-03 (PREVAIL) (паці= єнти з КРРПЗ, які не отримували хіміотерапo= 0;ю).=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1047;агалом 1717 пацієнтів без симптомів або з помірн= 086; вираженими симптомами, які не отрим= 091;вали хіміотерапo= 0;ї, були рандомізовk= 2;ні 1:1 в групи ензалутаміk= 6;у в дозі 160 мг 1 ра= 079; на добу (N =3D 872) абl= 6; плацебо 1 раз на добу (N =3D 845). В дослідженнn= 3; включалися пацієнти з вісцеральнl= 0;ми розладами, з наявністю помірно вираженої т = 72; вираженої серцевої недостатноl= 9;ті [клас І або ІІ хронічної серцевої недостатноl= 9;ті за функціоналn= 0;ною класифікацo= 0;єю Нью-Йоркськ = 86;ї Асоціації К = 72;рдіологів (NYHA)] в анамнезі, та пацієнти, які приймал = 80; препарати, щ= 086; можуть знижувати судомний поріг. З дослідженнn= 3; виключалисn= 3; пацієнти з судомами в анамнезі аб = 86; станом, що мо&#= 1078;е сприяти виникненню судом, та пацієнти з помірним аб = 86; вираженим болем, викли= 082;аним раком передміхурl= 6;вої залози. Ліку= 074;ання в дослідженнo= 0; продовжуваl= 3;ося до прогресу = 74;ання захворюванl= 5;я (наявність радіографіm= 5;ної прогресії, ускладненнn= 3; з боку кісто= 082; або клінічного прогресуваl= 5;ня) і початку аб= 086; цитотоксичl= 5;ої терапії, або лікування іншим дослі = 76;жуваним препаратом чи до розвитку непереноси&#= 1084;ої токсичностo= 0;.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1059; 67% пацієнтів вихідна оцінка болю складала 0–1 (відсутніст= 00; симптомів), а у 32% пацієнтів – 2–3 (помірні симптоми) пр= 080; оцінці згід = 85;о з коротким питальникоl= 4; щодо оцінки = 073;олю (скорочена форма) (посилення болю за мину= 083;і 24 години за шкалою від 0 до 10). Приблизно у 45% пацієнтів н = 72; початку дос = 83;ідження відмічалисn= 3; захворюванl= 5;я м’яких тканин, а у 12% пацієнтів відмічалисn= 3; вісцеральнo= 0; (легені та/або печінка) метастази. Складеними первинними точками показників ефективносm= 0;і були загальна виживаністn= 0; та виживаністn= 0; без радіографіm= 5;ної прогресії (рБПВ). В доповнення до первинни = 93; точок ефективнісm= 0;ь оцінюваласn= 0; за часом до початку цит = 86;токсичної хіміотерапo= 0;ї, найкращою загальною відповіддю = 79; боку м’яких тканин, часо= 084; до першого кісткового ускладненнn= 3;, ПСА-відпові = 76;дю (зниження ≥ 50% від вихідного рівня), періо&#= 1076;ом прогресії з = 72; рівнем ПСА т= 072; періодом погіршення загального бала за шкалою FACT-P.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1056;адіографіч= на прогресія оцінюваласn= 3; при послідовниm= 3; променевих обстеженняm= 3; з використа = 85;ням критеріїв PCWG2 (для кісткових у = 88;ажень) та/або RECIST v1.1 (при ураженні м’= 03;ких тканин). При оцінці р = 41;ПВ використовm= 1;валася централізоk= 4;ана оцінка радіографіm= 5;ної прогресії.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1059; проміжному аналізі загальної виживаностo= 0; при смерті 540 пацієнтів було показано, що при лікуванні ензалутаміk= 6;ом відмічалосn= 3; статистичнl= 6; достовірне збільшення = 79;агальної виживаностo= 0; в порівнянн= 10; з плацебо зі зниженням ризику смерті на 29,4% [співвіднош = 77;ння ризиків (СР) =3D 0,70= 6 (95% ДІ: 0,60; 0,84), р<0,0001]. Оновлени= ;й аналіз проводився при наявності 784 с= мертельних випадків.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1056;езультати оновленого аналізу виживаностo= 0; (середній період виживання становив 35,3 та 31,3 місяця відповідно [СР =3D 0,77 (95% ДІ: 0,67; 0,88), р < 0,0= 002]) відповідалl= 0; даним проміжного аналізу (середній період виживаностo= 0; становив 32,4 та 30,2 місяця відповідно [СР =3D 0,71 (95% ДІ: 0,60; 0,84), р<0,00041]).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1042; оновленому аналізі 52 % пацієнтів, які приймал = 80; ензалутаміk= 6;, та 81% пацієнтів, які приймал = 80; плацебо, про= 093;одили лікування метастатичl= 5;ого кастрацo= 0;йно-резист&#= 1077;нтного раку передміхурl= 6;вої залози, що може подовжуватl= 0; період загальної в = 80;живаності.

Заключни&#= 1081; аналіз 5-річних даних дослідженнn= 3; PREVAIL показав, що у пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6;, зберіга= ;лось статистичнl= 6; значуще збільшення показника загальної виживаностo= 0; (ЗВ) порівнян&#= 1086; з таким у пацієнтів групи плаце = 73;о [HR =3D 0,835, (95 % ДІ: 0,75, = 0,93); р-значення =3D 0,0008= ], незважаючи на те, що 28 % паm= 4;ієнтів, які отримували плацебо, переходили на ензалутаміk= 6;. П’ятирічниl= 1; показник ЗВ = 089;тановив 26 % для групи ензалутаміk= 6;у порівняно з 21 % для групи плацебо.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1059; запланованl= 6;му аналізі = 88;БПВ відмічалосn= 3; статистичнl= 6; достовірне покращення у групах лікування з= 10; зниженням ризику радіографіm= 5;ної прогресії або смерті н= 072; 81,4% в групі ензалутаміk= 6;у [СР =3D 0,19 (95% ДІ: 0,15; 0,23), р<0,000= 1]. Прогресія відмічаласn= 3; у 118 (14%) пацієнтів, я= 082;і одержувалl= 0; лікування ензалутаміk= 6;ом, та у 321 (40%) пацієнтів, я= 082;і отримували плацебо. Медіана = 88;БПВ не була досягнута (95% ДІ: 3,7; 5,4) в групі плацебо. Одн= 072;кове покращення рБПВ відмічалосn= 3; у всіх раніш= 077; визначених підгрупах пацієнтів (наприклад, вік, вихідни= 081; статус ECOG, вихідний рівень ПСА т= 072; ЛДГ, бал Г&#= 1083;ісона на момент діагнозу, захворюванl= 5;я внутрішніх органів при скринінгу). У запланованl= 6;му аналізі = 88;БПВ під час спостережеl= 5;ня було показано статистичнl= 6; достовірне покращення = 91; групах ліку = 74;ання зі зниженим ризиком рад= 10;ографічної прогресії або смерті н= 072; 69,3% в групі ензалутаміk= 6;у [СР =3D 0,31 (95% ДІ: 0,27; 0,35), р<0,000= 1]. Медіана = 88;БПВ складала 19,7 місяця в групі ензалутаміk= 6;у та 5,4 місяця в групі плацебо.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1042; доповнення до складени = 93; первинних показників ефективносm= 0;і статистичнl= 6; достовірне покращення відмічалосn= 3; за такими проспектив&= #1085;о визначенимl= 0; кінцевими точками.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1052;едіана часу до початку цитотоксичl= 5;ої хіміотерапo= 0;ї складала 28,0 місяця для пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6;, та 10,8 місяця дl= 3;я пацієнтів, які отримували плацебо [СР =3D 0,35;= (95% ДІ: 0,30; 0,40), р<0,0001].

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1055;ацієнти з групи ензалутаміk= 6;у із визначен = 80;м захворюванl= 5;ям на початковомm= 1; рівні та наявною об’єктивноn= 2; відповіддю = 79; боку м’яких тканин становили 58,8% (95% ДІ: 53,8; 63,7) в порівнянні = 79; 5% (95% ДІ: 3,0; = 7,7) пацієнтів, які отримували плацебо. Абсолютна відмінністn= 0; в об’єктивніl= 1; відповіді з боку м’яких тканин між пацієнтами групи ензалутаміk= 6;у і плацебо складала 53,9% [(95% ДІ: 48,5; 59,1), р<0,0001]. Повна відповідь відмічаласn= 3; у 19,7% пацієнтіk= 4;, які отримув = 72;ли ензалутаміk= 6;, в порівнянн= 10; з 1,0% пацієнтів= ;, які отримували плацебо, а часткова ві = 76;повідь відмічаласn= 3; у 39,1% пацієнтіk= 4;, які отримув = 72;ли ензалутаміk= 6;, проти 3,9% пацієнтів, я= 082;і отримували плацебо.

<= span class=3DSpellE>Ензалута= мід достовірно знижує ризи = 82; першого ускладненнn= 3; з боку кісто= 082; на 28% [СР =3D 0,718 (95% ДІ: 0,61; 0,8= 4), р<0,0001]. Ускладне= ;ння з боку кісто= 082; визначаєтьl= 9;я як променев = 72; терапія або хірургія на кісткових тканинах в зв’язку з раком передміхурl= 6;вої залози, патологічнl= 0;й перелом кісток, з= 076;авлення кісткового = 84;озку або зміна протипухлиl= 5;ної терапії для лікування болю в кістках. Аналіз включав 587 ускладнень = 79; боку кісток, з яких 389 випадків (66,3%) – внаслідок променевої терапії, 79 випадків (13,5%) – здавленн= 03; спинного мозку, 70 випадків (11,9%) – патологічнl= 0;й кістковий перелом, 45 випадків (7,6%) – зміна проти = 87;ухлинної терапії для лікування б = 86;лю в кістках, 22 випадки (3,7%) – хірургія на кістковій тканині.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1059; пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6;, відмічаласn= 3; достовірно більш висок = 72; ПСА-відпові = 76;ь (визначала = 89;я як зниження = 805; 50% від вихідного рівня) в порівнянні = 79; пацієнтами, які отримували плацебо: 78% проти 3,5% (відмінніст= 00; =3D 74,5%, р < 0,0001).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1052;едіана часу до прогресії з = 72; рівнем ПСА з= 075;ідно з критеріям = 80; PCWG2 складала 11,2 місяця у пац= 110;єнтів з групи ензалутаміk= 6;у та 2,8 місяця – m= 1; пацієнтів групи= ; плацебо [СР =3D 0,17 (95% ДІ: 0,15; 0,20), р<0,000= 1].

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1051;ікування ензалутаміk= 6;ом знижувало ризик погіршення за шкалою FACT-P н= 072; 37,5% в порівнянні = 79; плацебо (р < 0,001). Медіана часу до погіршення за шкалою FACT-P складала 11,3 місяця в групі ензалутаміk= 6;у та 5,6 місяця в групі плацебо.

<= u>&#= 1044;ослідження CRPC2 (AFFIRM) (пацієнти з метастатичl= 5;ою карциномою передміхурl= 6;вої залози, які отримували хіміотерапo= 0;ю)

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1045;фективніст= ь та безпека ензалутаміk= 6;у у пацієнтів = 079; метастатичl= 5;им кастрацo= 0;йно-резист&#= 1077;нтним раком передміхурl= 6;вої залози, які отримували доцетаксел та яким пров= 086;дили орхіектl= 6;мію, оцінюваласn= 0; в рандом= 10;зованому плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091;, багатоцентl= 8;овому клінічному дослідженнo= 0; 3 фази. 1199 пацієl= 5;тів були рандомізовk= 2;ні 2 : 1 в групи зас = 90;осування ензалутаміk= 6;у в дозі 160 мг 1 ра= 079; на добу (N =3D 800) абl= 6; плацебо 1 раз на добу (N =3D 399). Пацієнти могли приймати преднізон, але це не було обов’язковl= 0;м (максимальн = 72; щоденна доз = 72; преднізолоl= 5;у або еквівалентl= 5;а доза складала 10 мг). Пацієнти, рандомізовk= 2;ні в кожну групу, продовжуваl= 3;и лікування д = 86; прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я (наявність радіографіm= 5;ної прогресії або поява кісткового ускладненнn= 3;) та початку нової системної протипухлиl= 5;ної терапії або = 076;о розвитку непереноси&#= 1084;ої токсичностo= 0; чи вибуванн= 03;.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1044;емографічн= і показники пацієнтів т = 72; вихідні характерисm= 0;ики захворюванl= 5;я були збалан = 89;овані між групами лікування. Середній ві = 82; становив 69 років (41–92 роки),а расовий розподіл бу = 74; таким: 93% пацієнтів становили є = 74;ропейці, 4% – афроамериl= 2;анці, 1% – азіати та 2% = 211; представниl= 2;и інших рас. У 91,5% пацієнтів відмічався бал за шкало= 102; оцінки життєдіяльl= 5;ості ECOG 0–1, а 8,5% пацієнтів мали бал 2 за шкалою ECOG; у 28% па= цієнтів бал за оцінкою короткого питальника щодо виникнення болю (скорочена форма) був ≥ 4 (пацієнтами відмічено посилення болю за минулі 24 годи&= #1085;и, що визначався протягом 7 днів до ранд= 086;мізації). У більшості пацієнтів (91%) відмі= ;чалися метастази в кістки, а у 23% – вісцеральнo= 0; пошкодженнn= 3; легень та/аб= 086; печінки. При включенні в дослідженнn= 3; у 41% пацієнтів була прогресія тільки за рівнем ПСА, тоді як у 59% пацієнтів відмічаласn= 3; прогресія з = 72; рентгенолоk= 5;ічними даними. При включенні в дослідженнn= 3; 51% пацієнтів отримували біфосфон = 72;ти.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1047; дослідженнn= 3; AFFIRM виключалисn= 3; пацієнти з м= 077;дичними станами, що могли сприя = 90;и виникненню судом (див. розділ «Поб= 10;чні реакції»), пацієнти, як= 110; приймали препарати, щ= 086; можуть знижувати судомний поріг, а тако&#= 1078; пацієнти з клінічно вираженими серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями, такими як бе= 079;контрольна гіпертензіn= 3;, інфаркт міо = 82;арда або нестабільнk= 2; стенокардіn= 3; в минулому, серцева недостатніl= 9;ть (клас NYHA ІІІ аб = 86; IV при відсутн&= #1086;сті фракції викиду= ≥ 45%), клінічнl= 6; виражена шлуночкова аритмія або АВ-блокада при відсутностo= 0; постійного = 74;одія ритму).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1055;ередбачени= й протоко&= #1083;ом проміжний аналіз післ= 03; 520 летальних випадків показав статистичнl= 6; значущу перевагу застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у щодо загальної виживаностo= 0;. &= #1042; дослідженнo= 0; відмічаласn= 3; статистичнl= 6; клінічно значима перевага дл= 03; пацієнтів, я= 082;і приймали ензалутаміk= 6;, в порівнянн= 10; з пацієнтам = 80;, які приймал = 80; плацебо (медіана періоду виживаностo= 0; становила 18,4 та 13,6 місяця відповідно), [СР =3D 0,63 (95% ДІ: 0,53; 0,75), р<0,000= 1].

В доповнення до покращення загальної виживаностo= 0;, що відмічаласn= 3;, на користь ензалутаміk= 6;у свідчать і ключові другорядні критерії оцінки (ПСА-прогрес= 110;я, радіографіm= 5;на виживаністn= 0; без прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я та час до першого ускладненнn= 3; з боку кістк= 086;вої тканини); була відзначена перевага ензалутаміk= 6;у і за даними багаторазоk= 4;ого тестування були показані статистичнl= 6; значимі рез = 91;льтати.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1056;адіографіч= на виживаністn= 0; без прогрес = 91;вання (оцінка дослідникіk= 4; з використанl= 5;ям критеріїв оцінки відповіді солідних пу = 93;лин на терапію (RESICT), версія 1.1, для м’яких ткан = 80;н або поява 2 або більше уражень кісток на остеосцинт&= #1080;графії) складала 8,3 мі= сяця у пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6;, та 2,9 місяця у пацієнтів, які отримув = 72;ли плацебо [СР =3D 0,40 = (95% ДІ: 0,35; 0,47), р < 0,0001]. Аналіз включав 216 вип= адків смерті без документалn= 0;ного підтверджеl= 5;ня прогресуваl= 5;ня хвороби та 645 випадків документалn= 0;но підтверджеl= 5;ого прогресуваl= 5;ня, 303 з яких (47%) були пов’язані з м’якими тканинами, 268 (42%) були обумовлені прогресуваl= 5;ням кісткових метастазів та 74 (11%) були зв’язані з ураженням м’яких та кісткової тканин.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1055;ідтверджен= е зниження ПС = 40; на 50% чи 90% відмічалосn= 3; в 54% та 24,8% відповіднl= 6; для пацієнт= 10;в, які застосовувk= 2;ли ензалутаміk= 6;, та в 1,5% та 0,9% відповіднl= 6; для пацієнт= 10;в, які отримували плацебо (р < 0,0001). Середній ча = 89; прогресува&= #1085;ня за рівнем ПС= 040; становив 8,3 місяці у пацієнтів, які отримув = 72;ли ензалутаміk= 6;, та 3 місяці – у пацієнтів, я= 082;і отримували плацебо [СР =3D 0,25 = (95% ДІ: 0,20; 0,30), р < 0,0001).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1052;едіана часу до появ= 080; першого ускладненнn= 3; з боку кісто= 082; становила 16,7 місяця у пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6;, та 13,3 місяця у пацієнтів, які отримували плацебо [СР =3D 0,69 = (95% ДІ: 0,57; 0,84), р<0,0001).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1059;складнення з боку кісто= 082; визначалосn= 3; при променевій терапії або хірургічноl= 4;у втручанні н = 72; кісткових тканинах, пр= 080; наявності патологічl= 5;ого перелому кісток, компресії спинного мозку або зміні протипухлиl= 5;ної терапії для лікування болю в кістках. Аналіз включав 448 ускладнень = 79; боку кісток, 277 з яких (62%) – променева т = 77;рапія кісток, 95 (21%) – компресія спинного мозку, 47 (10%) – патологічнo= 0; переломи кісток, 36 (8%) – зміна протипухлиl= 5;ної терапії для лікування болю в кістках та 7 (2%) = 211; оперативне втручання н = 72; кістці.

Дослідж= ;ення 9785-CL-0410 (ензалm= 1;тамід після аб= 10;ратерону у пацієнтів = 079; метастатичl= 5;ою карциномою = 87;ередміхуро&#= 1074;ої залози CRPC)

В дослідженнn= 3; було включено 214 пацієнтів з = 087;рогресуючо&= #1102; метаl= 9;татичною карциномою передміхурl= 6;вої залози, які отримували ензалутамo= 0;д (160 мг один раз на день) після того, як пройшли курс лікування тривалістю щонайменше 24 тижні із застосуванl= 5;ям абіратеl= 8;ону ацетату плю = 89; преднізолоl= 5;. Медіана час = 91; виживання без прогресуваl= 5;ня рентгенолоk= 5;ічних симптомів (первинна кінцева точка дослідженнn= 3;) становила 8,1 місяця (95% ДІ: 6,1; 8,3). Медіана OS не була досягнута. Відповідь ПСА (визнача= 108;ться як ≥ 50% зменшення порівняно з = 074;ихідним) відмічалосn= 0; у 22,4% пацієнтіk= 4; (95% ДІ: 17,0; 28,6). Для 69 пацієнтів, які раніше отримували хіміотерапo= 0;ю, медіана час = 91; виживання б = 77;з прогресуваl= 5;ня рентгенолоk= 5;ічних симптомів становила 7,9 місяця (95% ДІ: 5,5; 10,8). Відповідь ПСА відмічалосn= 0; у 23,2% пацієнтіk= 4; (95% ДІ: 13,9; 34,9). Для 145 пацієнтів, які раніше н= 077; отримували = 93;іміотерапі&#= 1102;, медіана час = 91; виживання без прогрес = 91;вання рентгенолоk= 5;ічних симптомів становила 8,1 місяця (95% ДІ: 5,7; 8,3). Відповідь ПСА відміча = 83;ось у 22,1% пацієнтіk= 4; (95% ДІ: 15,6; 29,7).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1059; деяких пацієнтів було зареєстровk= 2;но обмежену відповідь н = 72; лікування ензалута = 84;ідом після аб= 10;ратерону, хоча причин = 72; цього факту на сьогодні невідома. Дизайн дослідженнn= 3; не дав змоги ідентифікуk= 4;ати ні пацієнті = 74;, яким лікування м = 86;же принести користь, ні порядок, в якому ен = 79;алутамід та абіра = 90;ерон потрібно послідовно застосовувk= 2;ти для досягне = 85;ня оптимальниm= 3; результатіk= 4;.

Паціє= 085;ти літнього віку.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1047; 4168 пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6; в досліджен = 85;ях 3 фази, 3265 пацієнтів (78 %) були віком від 65 років, у т. ч. 1469 пацієнтів (35 %) – віком понад 75 років. У пацієнтів літнього ві = 82;у та більш молодих пацієнтів н = 77; відмічалосn= 3; жодних відмінностk= 7;й щодо безпек = 80; та ефективносm= 0;і застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у.

Фармакокін= ;етика.

&#= 1045;нзалутамід= погано розчиняєтьl= 9;я у воді. Розчинністn= 0; даного препарату збільшена завдяки використанl= 5;ю каприлоl= 2;апроїлмакр= 086;голгліцери&= #1076;ів та емульгаторk= 2;/сурфакта = 85;та. В доклінічниm= 3; дослідженнn= 3;х абсорбція е = 85;залутаміду збільшувалk= 2;ся при розчиненні = 74; каприлок = 72;проїлмакро&#= 1075;ліцеридах.

Фk= 2;рмакокінет= 080;ка ензалутаміk= 6;у вивчалась у пацієнтів з раком передміхурl= 6;вої залози та у здорових добровольцo= 0;в. Середній період напіввиведk= 7;ння (T_1/2) ензалутаміk= 6;у у пацієнтів після однократноk= 5;о пероральноk= 5;о прийому складає 5,8 доби (від 2,8 до 10,2 доби), а рівноважна концентрацo= 0;я досягаєтьсn= 3; приблизно ч = 77;рез місяць. При щоденному пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і ензалутk= 2;мід кумулюєm= 0;ься приблизно у 8,3 раза швидше, ніж при застосуванl= 5;і разової доз = 80;. Добові коливання концентрацo= 0;ї в плазмі крові незначні (відношення піка до мінімуму 1,25). Виведення ензалутаміk= 6;у головним чином здійснюєтьl= 9;я шляхом печінковогl= 6; метаболізмm= 1; з утворення = 84; активного метаболіту, який є таким же активним, як і ензалут= 072;мід, і циркулює в плазмі кров= 10; приблизно в тій же концентрацo= 0;ї, що й ензалут= 072;мід.

Абсорбція

Мk= 2;ксимальна концентрацo= 0;я в плазмі (С_max) ензалутамі&= #1076;у у пацієнтів відмічаласn= 0; через 1–2 години післ= 03; прийому. За даними вивч = 77;ння балансу мас = 80; у людей, всмоктуванl= 5;я при пероральноl= 4;у прийомі ензалутаміk= 6;у оцінювалосn= 0; щонайменше на рівні 84,2%. Ензалутамі&= #1076; не є субстратом ефлюксни = 93; транспортеl= 8;ів Р-глікоп = 88;отеїнів або білка резистентнl= 6;сті раку молочної за = 83;ози (BCRP). Стабільни = 81; рівень, середнє значення (С_{max)
ензалутаміk=
6;у
та його
активного
метаболіту
складає 16,6
мкг/мл
(коефіцієнт
варіації (CV) 23%) т&=
#1072;
12, 7 мкг/мл (CV 30%)
відповідно.}

Пl= 8;ийом їжі не виявляє значного впливу на ст= 091;пінь всмоктуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у. В ході кліні= 095;них досліджень лікарський засіб Кс = 90;анді застосовувk= 2;вся незалежно від прийому їжі. <= /o:p>

Розподіл

Сk= 7;редній об’єм розподілу ензалутаміk= 6;у(V/F)у пац&#= 1110;єнтів після однократноk= 5;о пероральноk= 5;о прийому складає 110 л (29 %CV). Об’єм розподілу ензалутаміk= 6;у більший, ніж об’єм загальної кількості рідини в орг= 072;нізмі, що вказує на активний розподіл в периферичнl= 0;х тканинах. Дослідженнn= 3; на тваринах (у гризунів) показали, що ензалутаміk= 6; та його активний метаболіт може проникати через гематоенцеm= 2;алічний бар’єр.

&#= 1045;нзалутамід= на 97–98% зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми кров= 10;, в першу черг= 091; з альбуміно = 84;. Активний метаболіт зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми на 95%. В дослідженнn= 3;х in vitro не відмічалосn= 3; заміщення зв’язуваннn= 3; з білками плазми між ензалутаміk= 6;ом та іншими лікарськимl= 0; засобами із високою = 79;в’язуючою здатністю (варфарин, ібупрофе = 85; та саліцилова кислота).

Метаболіз= м

&#= 1045;нзалутамід= активно = 84;етаболізує&#= 1090;ься. В плазмі крові людин = 80; присутні дв = 72; основних метаболіти: N-<= span class=3DSpellE>десметил = 77;нзалутамід (активний) і похідна сполука карбонової кислоти (неактивний). <= span class=3DSpellE>Ензалута = 84;ідметаболі&#= 1079;ується ферментами CYP2= C8 і меншою мірою CYP3A4/5, які відіграють важливу рол= 00; у формуванн= 10; активного м = 77;таболіту (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). В досліджен = 85;і invitro N-десметил = 77;нзалутамід&#= 1084;етаболізує= ться до метаболіту карбонової кислоти за рахунок = 82;арбоксіест&#= 1077;рази 1, яка також відіграє невелику роль в метаб= 086;лізмі ензалутаміk= 6;у до метаболіту карбонової кислоти. N-&= #1076;есметиленз= ;алутамід не метаб = 86;лізувався ферментами CYP = in vitro.

В умовах клінічного застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6; є сильним індуктором ферменту CYP3A4, помірним індуктором ферментів CYP2C9 та CYP2C19 і не має к= лінічно значимого впливу на фермент CYP2C8 (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та = 110;нші види взаємодій»).

Виведення=

Сk= 7;редній видимий кліренс ензалутаміk= 6;у у пацієнтів становить від 0,520 до 0,564 л/го = 76;.

Пl= 8;и пероральноl= 4;у прийомі міченого ¹⁴C-= 077;нзалутамід&= #1091; на 77-й день після введення виводилось 84,6% радіоактивl= 5;ої дози: 71% виводився нирками (= 074;першу чергу як неактивний метаболіт з незначною кількістю ензалутаміk= 6;у та активног = 86; метаболіту) = 110; 13,6% виводилося через кишечник (0,39% д = 86;зи ензалутаміk= 6;у в незмінено = 84;у вигляді).

Дk= 2;ні лабораторнl= 0;х досліджень in vitroпоказують, що ензал = 91;тамід не є субстратом для OATP1B1, OATP1B3 або ОСТ1 та N-де= сметилензаl= 3;утамід не є субстратом для Р-глікопрот = 77;їну та BCRP.

Зk= 2; даними лабораторнl= 0;х досліджень ензалутаміk= 6; та його основні метаболіти не інгібуют= 00; такі транспортеl= 8;и при клінічн = 86; значимих концентрацo= 0;ях: OATP1B1, OATP1B3, ОСТ2 або ОАТ1.

Лінійніст= ь

В діапазоні доз від 40 до 160 мг не відмічалоl= 9;я серйозних відхилень від пропорційнl= 6;сті дози. Значення стабільногl= 6; рівня С_{minензалутамі&#=
1076;у} та його активного метаболіту = 91; окремих пац= 10;єнтів залишалися незміненимl= 0; протягом більше ніж 1 року тривалої терапії, демонструюm= 5;и тимчасову лінійну фармакокінk= 7;тику після досягнення стабільногl= 6; рівня.

Ниркова недостатніl= 9;ть

Дl= 6;слідження щодо застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у пацієнтам з нирковою не = 76;остатністю не проводилисn= 0;. З клінічних = 076;осліджень виключалисn= 0; пацієнти з рівнем сироватковl= 6;го креатиніну >= 177 мкмоль/ = 83; (2 мг/дл). Згідно з популяційнl= 0;м аналізом фармакокінk= 7;тики, для пацієнтів з= 10; значенням кліренсу креатиніну >= 30 мл/хв (за формулою Кокрофта та Голта) корекція дози не потрібна. Ефективнісm= 0;ь ензалутаміk= 6;у не вивчалас= 00; у пацієнтів = 079; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс кре= 072;тиніну < 30 мл/хв) або термінальнl= 6;ю стадією нир = 82;ової недостатноl= 9;ті, тому при лік= 091;ванні таких пацієнтів слід дотримуватl= 0;сь обережностo= 0;. Малоймовіl= 8;но, що ензалута = 84;ід буде виводитися значною мір = 86;ю за допомого= 02; інтермітуюm= 5;ого гемодіалізm= 1; або постійного амбулаторнl= 6;го перитонеалn= 0;ного діалізу.

Печінкова недостатніl= 9;ть

Пk= 7;чінкова недостатніl= 9;ть не має значного впливу на концентрацo= 0;ю ензалутаміk= 6;у або його активного метаболіту. Однак періо = 76; напіввиведk= 7;ння лікарськогl= 6; засобу був у 2 рази більше = 091; пацієнтів і = 79; тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю в порівнянн= 10; зі здоровим = 80; добровольцn= 3;ми (10,4 дня порівнn= 3;но із 4,7 дня), що, можливо, пов’язано з підвищеним розподілом = 91; тканинах.=

Фk= 2;рмакокінет= 080;ка ензалутаміk= 6;у вивчалась у пацієнтів і = 79; вихідною печінковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня (N =3D 6), печінковою недостатніl= 9;тю середнього ступеня (N =3D 8) аб&= #1086; тяжкого сту = 87;еня (N =3D 8) (класи А, В т = 72; С за шкалою Чайлда – П’ю &#= 1074;ідповідно) та у 22 пацієнтів з контрольноo= 1; групи з нормально= 02; функцією печінки. Піс= 083;я однократноk= 5;о пероральноk= 5;о прийому енз = 72;лутаміду в дозі 160 мг значення AUC і С_maxензал = 91;таміду у пацієнтів = 079; печінковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня збільшувалl= 0;сь на 5% і 24% відповідно, значення AUC і С_maxензалутам&= #1110;ду у пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; середнього ступеня тяжкості збільшувалl= 0;сь на 29% і знижува= ;лись на 11% відповідно, а значення AUC і С_{maxензалутамі&=
#1076;у} у пацієнтів з печінковою недостатніl= 9;тю тяжкого сту = 87;еня збільшувалl= 6;сь на 5% та знижувалисn= 0; на 41% відповід= но, порівняно і = 79; контрольноn= 2; групою. AUC і С_maxнезв’язано&= #1075;о ен&#= 1079;алутаміду та незв’язаниm= 3; активних метаболітіk= 4; у пацієнтів з печінковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня підвищувалl= 0;ся на 14% та 19% відповідно, AUC і С_maxу пацієнтів з печінковою недостатніl= 9;тю середнього ступеня тяжкості підвищувалl= 0;ся на 14% та знижувалисn= 3; на 17% відповідно, AUC і С_maxу пацієнтів з печінковою недостатніl= 9;тю тяжкого ступеня підвищувалl= 0;ся на 34% та знижувалисn= 3; на 27% відповідно, порівняно і = 79; контрольноn= 2; групою.

Раса

&#= 1041;ільшість пацієнтів, щ= 086; брали участ= 00; в контрольо = 74;аних клінічних дослідженнn= 3;х (>77%), були європейцямl= 0;. За даними дослідженнn= 3; фармакокін&#= 1077;тики у пацієнтів = 079; раком перед = 84;іхурової залози у Японії та Китаї, клінічно значимих відмінностk= 7;й між популяціямl= 0; не спостері = 75;алося. Даних для оцінки потенційниm= 3; відмінностk= 7;й фармакокінk= 7;тики ензалутаміk= 6;у залежно від раси пацієнтів недостатньl= 6;.

Пацієнти літнього віку.

&#= 1053;е відмічався клінічно значимий вплив віку н= 072; фармакокінk= 7;тику ензалутаміk= 6;у.

Клінічні характерисm= 0;ики.

Показ= 072;ння.

Лікарсь= ;кий засіб Кl= 9;танді показаний для лікування:=

= -      метаст= ;атичного <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 18.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>гормон= ;очутливого раку передміхуl= 8;ової залози (м= 043;ЧРП&#= 1047;) = у = дорос = 83;их чоловіків, у комбінації = 79; андроген = 76;еприваційн&#= 1086;ю терапією;

-&nb= sp;     неметастат= ;ичного кастрацo= 0;йно-резист&#= 1077;нтного раку передміхуl= 8;ової залози у дорослих чоловікі = 74;з високим ризиком прогресуваl= 5;ня;

-      метастатич= ;ного кастрацo= 0;йно-резист&#= 1077;нтного раку передміхурl= 6;вої залози у дорослих чоловіків без симптом= 10;в або з помірн= 080;ми симптомами на фоні невдалої ан = 76;рогендепри&#= 1074;аційної терапії пр = 80; відсутностo= 0; клінічних показань до проведення хіміотерапo= 0;ї;

-      метастатич= ;ного кастрацo= 0;йно-резист&#= 1077;нтного раку передміхурl= 6;вої залози у дорослих чоловіків з прогресуваl= 5;ням захворюванl= 5;я під час або після хіміотерапo= 0;ї, що включала доцетаксел.

Прот= 080;показання.=

Підвищена чутливість до активної речовини чи до будь-якої з допоміжни = 93; речовин. Про= 090;ипоказано вагітним жінкам та жінкам, що мо&#= 1078;уть завагітнітl= 0; (див. розділ «<= /span>Застосува = 85;ня у період вагітності або годування груддю»).

<= /o:p>

Взає= 084;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Лo= 0;карські засоби, що можуть впливати на рівень ензалутаміk= 6;у.

&#= 1030;нгібітори CYP2C8

Фk= 7;рмент CYP2C8 відіграє важливу рол= 00; в елімінаці= 11; ензалутамo= 0;ду та у формуванні = 81;ого активного метаболіту. Після пероральноk= 5;о прийому гемфіброзиl= 3;у, потужного інгібітору CYP2= C8 (600 мг двічі на день), у здорових добровольцo= 0;в чоловічої статі показ = 85;ик AUC ензалутаміk= 6;у збільшувавl= 9;я на 326%, а C_max ензалута = 84;іду зменшувавсn= 3; на 18%. Значення AUC незв'язаног= о ензалутаміk= 6;у та незв'язаног = 86; активного метаболіту збільшувалl= 6;сь на 77%, а показнl= 0;к C_max знижувався на 19%. Слід уникати одночасногl= 6; застосуван&#= 1085;я або застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю ензалутаміk= 6; із потужним = 80; інгібітораl= 4;и CYP2C8 (наприклад гемфіброзиl= 3;ом). Якщо пацієнту необхідно одночасно застосовувk= 2;ти потужний інгібітор CYP2C8, слід знизит = 80; дозу ензалутаміk= 6;у до 80 мг один раз на день (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Іl= 5;гібітори CYP3A4

Фk= 7;рмент CYP3A4 відіграє незначну роль в метаб= 086;лізмі ензалутаміk= 6;у. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я потужного інгібітору CYP3= A4 ітраконазоl= 3;у (200 мг один раз на день) у здорових добровольцo= 0;в чоловічої статі показник AUC ензалутаміk= 6;у збільшувавl= 9;я на 41%, тоді як значення C_max не змінювалосn= 0;. Показник AUC незв'язаног = 86; ензалутаміk= 6;у та незв'язаног = 86; активного м = 77;таболіту збільшувавl= 9;я на 27%, тоді як C_{max
залишався
без змін. При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
лікарськогl=
6;
засобу К
=
89;танді
з
інгібітораl=
4;и
CYP3A4 не потрібн
=
86;
проводити к
=
86;рекцію
дози.}

CYP2C8 та індуктори = CY= P3A4<= /i>

&#= 1055;ісля пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я помірного індуктора ферменту CYP2C8 т = 72; сильного індуктора ф = 77;рменту CYP3A4 препарату рифампіц = 80;н (600 мг один раз на добу щоденно) у здорових чо = 83;овіків AUC ензалутаміk= 6;у та активног = 86; метаболіту знизилася н = 72; 37%, а C_max не змінюваласn= 3;. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу К = 89;танді з індукторамl= 0; CYP2C8 або CYP3A4 корекція дози не потрібна.

Вплив ензалутаміk= 6;у на інші лікарські засоби.

Іl= 5;дуктори ферментів.=

Ензалутам= 10;д є потужним індуктором ферментів, який підвищ = 91;є синтез багатьох ферментів і транспортеl= 8;ів, тому очікується взаємодія з численними лікарськимl= 0; засобами, що є субстратамl= 0; ферментів ч = 80; транспортеl= 8;ів. Зниження концентрацo= 0;ї в плазмі крові може бути істотним і призводити до втрати аб= 086; зменшення клінічного ефекту. Також існує ризик підвищеногl= 6; утворення активних ме = 90;аболітів. До ферменті = 74;, утворення яких може бути індуковано, належать CYP3A в печінці та кишечнику, CYP2B6, CYP2C9, CYP2C19 та уридин-5’-диф&#= 1086;сфат глюкороl= 5;озилтрансф= 077;раза (належить до UGTs, – гл= 02;куронід-кон&= #8217;югуючих ферментів). Також можлива індукція транспортнl= 6;го білка Р-глікопрот = 77;їну та інших тра= 085;спортерів, а також, наприклад, білка мультире = 79;истентност&#= 1110; лікарських засобів 2 (MRP2), білка резистентнl= 6;сті раку молочної залози (BCRP) та органічногl= 6; аніон-транс = 87;ортуючого поліпептидm= 1; 1В1 (ОАТР1В1).

Дl= 6;слідження in vivo показали, що ензалутаміk= 6; є потужним індуктором CYP3= A4 і помірним індуктороl= 4; CYP2C9 та CYP2C19. Одноча&#= 1089;не застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у (160 мг один раз на день) у пацієнтів з раком перед = 84;іхурової залози призводило до зниження AUC мідазоламу (субстрат CYP3A4) на 86%, до зниження AUC S-варфарину (субстрат CYP2C9) на 56% та до зниження AUC омепразолу (субстрат CYP2C19) на 70%. Також можлива індукція UGT1А1. = 42; клінічному дослідженнo= 0; у пацієнтів = 079; метастатичl= 5;им кастрацo= 0;йно-резист&#= 1077;нтним раком передміхурl= 6;вої залози застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу К = 89;танді (160 мг один раз на день) не мало клінічно значимого впливу на фармакокінk= 7;тику доцетакселm= 1;, який вводил = 80; внутрішньоk= 4;енно (75 мг/м² шляхом інфузії кожні 3 тижні).= AUC доцетакселm= 1; знизилася н = 72; 12% [середнє геометричнk= 7; відношення (СГВ) =3D 0,882 (90% ДІ: 0,767, 1,02)], тоді як C_ma=
xзнизилася на 4% [СГВ =3D 0,963 (90% Дg= 0;: 0,834, 1,11)].

Тk= 2;кож очікується взаємодія з нижчезазнаm= 5;еними лікарськимl= 0; засобами, що елімінуютьl= 9;я в процесі метаболізмm= 1; чи активног = 86; транспорту. Слід уникат = 80; одночасногl= 6; застосуванl= 5;я цих лікарсь = 82;их засобів або застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю, якщо терапевтичl= 5;а дія даних лі= 082;арських засобів має велике значення дл= 03; пацієнта і складно провести корекцію дози на підставі моніторингm= 1; ефективносm= 0;і чи рівня кон= 094;ентрації в крові. Вважається, що ризик ура= 078;ення печінки після прийому парацетамоl= 3;у вищий у пацієнтів, яким одночасно застосовувk= 2;ли індуктори ферментів.

Дl= 6; лікарських засобів, що можуть взаємодіятl= 0; з препарато = 84;, належать такі групи лікарських засобів:

Аналгет&#= 1080;ки (наприклад, фентаніл= ;, трамадо= л)

Антибіотик&#= 1080; (наприклад, кларитро= ;міцин, доксици= клін)

Протипухли&#= 1085;ні препарати (наприклад, кабазитакс= ел)

Протиеп&#= 1110;лептичні= засоби (наприклад, карбамаз= ;епін, клоназе= пам, фенітої= н, примідо= н, вальпро= єва кислота)
Антипси&#= 1093;отичні препарати (наприклад, галопери= ;дол)

Протитр&#= 1086;мботичні= засоби (наприклад, аценокум= ;арол, варфарин, клопідогре= ль)

Бета-блокат&= #1086;ри (наприклад бісопрол= ;ол, пропран= олол)

Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, дилтіазе= ;м, фелодип= ін, нікарди= пін, ніфедип= ін, верапам= іл)

Серцеві глікози= ди (наприклад, дигоксин= ;)

Кортикосте&#= 1088;оїди (наприклад, дексамет= ;азон, преднізоло= н)

Противірус&#= 1085;і лікарські засоби для лікування ВІЛ-інфекці= ;ї (наприклад, індинавір, ритонавір)<= /o:p>

Снодійні лікарські засоби (напl= 8;иклад, діазепа= м, мідазол= ам, золпіде= м)

Імуносупре&#= 1089;анти (наприклад, такролімус= )

Інгібітори протонної помпи (наприклад, омепразол)<= /o:p>

Статини, що метаб= ;олізуються ферментом CYP3A4 (наприклад, аторвастат= ин, симвастати= н)

Тиреоїд&#= 1085;і лікарські засоби (наприклад, = 83;евотирокси&#= 1085;)

У повній мірі індукційні властивостo= 0; ензалутаміk= 6;у можуть проявлятисn= 3; приблизно ч = 77;рез 1 місяць після початку лікування після досягнення стабільної концентрацo= 0;ї ензалутаміk= 6;у в плазмі крові, хоча деякий інду = 82;ційний вплив може проявлятисn= 3; і раніше. У пацієнтів, які приймають лікарські засоби, що є субстратамl= 0; CYP2B6, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19або UGT1A1, слід оцінит = 80; можливе зниження фармакологo= 0;чного ефекту (чи збільшення дії у разі утворення а = 82;тивних метаболітіk= 4;) протягом першо= ;го місяця лікування е = 85;залутамідо&#= 1084; і відповідниl= 4; чином ві = 76;корегувати дози. З огляду на тривалий період н = 72;піввиведен&#= 1085;яензалутам= іду (5,8 дня, див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»), вплив на ферменти може зберігатисn= 3; протягом місяця і більше післ= 03; припинення = 79;астосуванн&#= 1103; ензалутаміk= 6;у. При припиненні застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у може виникнути потреба у зниженні дози лікарських засобів.

Субстрати CYP1A2 та CYP2C8

&#= 1045;нзалутамід= (= 160 мг один раз на добу) не викликає клінічно зн = 72;чимих змін AUC або C_max кофеїну (субстрат CYP= 1A2) або піогліт = 72;зону (субстра&#= 1090; CYP2C8). AUC піоглітазоl= 5;у збільшуєтьl= 9;я на 20%, тоді як C_max знижується на 18%. AUC та C_=
maxкофеїну знижується на 11% та 4% відповідно. Якщо субстрати CYP1A2 або CYP2C8 застосовуюm= 0;ь з лікарськи = 84; засобом = 50;станді, корекція дози не потрібна.

Сm= 1;бстрати P-глікопроте= 111;ну

Дk= 2;ні in vitro показують, щ= 086; ензалутаміk= 6; може бути інгібітороl= 4; ефлюксного транспортеl= 8;а Р-глікопрот = 77;їну. Не оцінювався вплив ен = 79;алутаміду на субстрат = 80; Р-глікоп = 88;отеїнуin vivo, прот= е при клінічному застосуванl= 5;і ензалутаміk= 6; може бути індуктором P-глікопрот= 077;їну через активацію ядерного рецептора прегнану (прегнан-= 061;-рецептор). Слід застосовувk= 2;ти із обережні = 89;тю лікарські засоби із вузьким тер = 72;певтичним діапазоном, які є субстратамl= 0; для Р-глікопрот = 77;їну (наприклад, колхіцин, дабігатранm= 1; етексилат, дигоксин), при одночасномm= 1; застосуван&#= 1085;і із лікарським засобом = 50;станді, а для підтриманнn= 3; оптимальноo= 1; концентрацo= 0;ї в плазмі мож= 077; виникати потреба у корекції дози.

Сm= 1;бстрати білків резистентнl= 6;сті раку молочн = 86;ї залози (BCRP), білків м = 91;льти- резистентнl= 6;сті лікарських засобів 2 (MRP2), транспортеl= 8;а органічних аніонів людини 3 типу (OAT3) та транспортеl= 8;а органічних катіонів людини 1 (OCT1)<= /span>

Нk= 2; підставі даних лабораторнl= 0;х досліджень in vitroнеможлl= 0;во виключити інгібува = 85;ня BCRP та MRP2 (в кишечнику), а також транспортеl= 8;ів органічних аніонів людини 3 типу (OAT3) і транспортеl= 8;ів органічних катіонів людини 1 (OCT1) (системного). Теоретично можлива індукція ци = 93; транспортеl= 8;ів, сумарний вплив на сьогодні невідомий.

Лікарські засоби, що подовжують інтервали QT

В зв’язку з тим, що ан&#= 1076;рогендепри= ваційна терапія мож = 77; подовжуватl= 0; інтервал QT, слід ретельно оцінювати ризики одночасногl= 6; застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу К = 89;танді з препаратамl= 0;, що подовжують інтервал QT, а т= ;акож лікарськимl= 0; засобами, пр= 080; застосуванl= 5;і яких можлив = 77; виникнення аритмії = 90;ипуtorsadedepointes, таки = 84;и якантиаl= 8;итмічні препарату класу ІА (наприклад, хінідин, диз= 086;пірамід) або класу ІІ= 030; (наприклад, аміодаро = 85;, соталол, дофетилі = 76;, ібутиліk= 6;), метадон, моксифло = 82;сацин, нейролептиl= 2;и та ін. (див. роз= ;діл «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Вплив їжі на експозицію ензалутаміk= 6;у.

&#= 1055;рийомїжі= не має клінічно значимого впливу на ступінь всмоктуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у.

<= /o:p>

Особ= 083;ивості застосуванl= 5;я.

Ризик розвитку судом.

Застосуван= ;ня ензалутаміk= 6;у було пов’яз = 72;но з випадками = 088;озвитку судом (див. розділ «Побічні реакції»).Рі= 096;ення стосовно продовженнn= 3; терапії при виникненні = 91; пацієнта судом необхідно р = 86;зглядати в кожному окремому випадку інд = 80;відуально.

Синдром задньої оборотної енцефалопаm= 0;ії

В ході застосуванl= 5;я пацієнтами лікарськогl= 6; засобу К = 89;тандірідко повідомлялl= 6;ся про розвито = 82; синдрому за = 76;ньої оборотної енцефалопаm= 0;ії (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»). Синдром задньої оборотної енцефалопаm= 0;ії – це оборотн= 077; неврологічl= 5;е захворюванl= 5;я, що рідко зустрічаєтn= 0;ся. Воно характеризm= 1;ється такими симптомами, що розвиваютьl= 9;я швидко: судо= 084;и, головний біль, сплутаністn= 0; свідомості, сліпота та інші зорові та неврологічl= 5;і розлади, що супроводжуn= 2;ться або не супро= 074;оджуються гіпертензіn= 8;ю. Діагноз синдрому задньої оборотної енцефалопаm= 0;ії повинен бут = 80; підтверджеl= 5;ий результатаl= 4;и томографії головного мозку, краще результатаl= 4;и МРТ. При підт&#= 1074;ердженому діагнозі слід припинити п = 88;ийом лікарськогl= 6; засобу К = 89;танді.

Інші первин= ні злоякісні н = 86;воутворенн&#= 1103;

У клінічних дослідженнn= 3;х повідомлялl= 6;ся про випадки іншого перв = 80;нного злоякісногl= 6; новоутвореl= 5;ня у пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6;. У клінічних дослідженнn= 3;х 3-ї фази&nbs= p; у пацієнті = 74;, які отримували ензалутаміk= 6;, найчастіше = 87;овідомляло&#= 1089;я про випадки раку сечового мі = 93;ура (0,3 %), аденокарциl= 5;оми товстої кишки (0,2 %), пер = 77;хіднокліти&#= 1085;ного раку (0,2 %) та перехіднокl= 3;ітинного раку сечового міхура (0,1 %).

Па= 094;ієнтам слід рекомендувk= 2;ти негайно зве = 88;нутися до лікаря, якщо під час &#= 1083;ікування ензалутаміk= 6;ом з’являютьсn= 3; ознаки шлунково-ки = 96;кової кровотечі, макроскопіm= 5;ної гематурії а = 73;о інші симптоми, такі як дизурія або невідкладнk= 7; сечовипускk= 2;ння.

Одночас= ;не застосуванl= 5;я з іншими лікарськимl= 0; засобами.=

Ензалутамі= ;д є потужним індуктором ферментів і може призве = 89;ти до зниження ефективносm= 0;і багатьох лікарських засобів, що часто застосовуюm= 0;ься (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»). Тому перед початком застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у необхідно провести аналіз лікарських засобів, що одночасно застосовуюm= 0;ься з ензалутаміk= 6;ом.

Загалом, слід уникат = 80; одночасно&= #1075;о застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у з лікарськи = 84;и засобами, як= 110; є чутливими субстратамl= 0; ключових метаболізу&#= 1102;чих ферментів або транспортеl= 8;ів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»); якщо їхній терапевтичl= 5;ий ефект має велике знач = 77;ння для пацієнт = 72; і корекцію дози на осно= 074;і контролю ефективносm= 0;і або концентрацo= 0;ї в плазмі зробити складно, прийому цих лікарських засобів слі = 76; уникати або застосовувk= 2;ти їх з обережністn= 2;.

Необхідно уникати одночасногl= 6; застосуванl= 5;я варфариl= 5;у та кумар = 80;ноподібних антикоагулn= 3;нтів. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу К = 89;танді з антикоагулn= 3;нтами, що метаболізуn= 2;ться CYP2C9 (такими як варфарин чи ацено = 82;умарол), слід додатково контролюваm= 0;и міжнародне = 85;ормалізова&#= 1085;е відношення (МНВ) (див. розділ «Вза= 08;модія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Ниркова недостатніl= 9;ть

Сl= 3;ід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при застосу = 74;анні пацієнтам і = 79; тяжкою нирковою не = 76;остатністю, оскільки застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у таким пацієнтам н = 77; вивчалося.=

Тяжка печінкова недостатніl= 9;ть

У пацієнтів і = 79; тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю відмічалосn= 3; збільшення періоду нап= 10;ввиведення лікарськогl= 6; засобу, що, можливо, пов’язано і = 79; розподілом = 74; тканинах. Кл= 110;нічне значення цього спостережеl= 5;ня невідоме. Може бути потрібно більше часу для досягне = 85;ня стабільних концентрацo= 0;й і максимальнl= 6;го фармакологo= 0;чного ефекту, а також часу для початку та зниження індукції ферментів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Недавно перенесені серцево-суд = 80;нні захворюванl= 5;я.

В дослідженнn= 3; 3 фази не включали пацієнтів, я= 082;і недавно перенесли інфаркт міокарда (пр= 086;тягом останніх 6 місяців) чи пацієнтів і = 79; нестабільн&= #1086;ю стенокардіn= 8;ю (протягом ос= 090;анніх 3 місяців), пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю класу ІІІ–IV за шкалою Нью-Й= 086;ркської кардіологіm= 5;ної асоціації (NYHA), за винятком пацієнтів і = 79; фракцією викиду ліво = 75;о шлуночка (ФВ ЛВ) ≥ 45%, брадикардіn= 8;ю чи неконтро = 83;ьованою гіпертензіn= 8;ю. Ці дані слід брати до уваги у разі призначеннn= 3; лікарськогl= 6; засобу К = 89;танді таким пацієнтам.

Аl= 5;дрогендепр= 080;ваційна терапія мож = 77; подовжуватl= 0; інтервал QT

У пацієнтіk= 4; із подовженим інтервалом QT або у хворих, які приймають супутню терапію лік = 72;рськими засобами, що сприяють розвитку подовженогl= 6; інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»), лікар перед = 087;ризначення лікарськогl= 6; засобу К = 89;танді повинен оцінити співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к, включаючи можливість виникнення = 96;луночкової тахікардії типу пірует.

= Оk= 6;ночасне застосуванl= 5;я з хіміотерапo= 0;єю.

Безпека та ефективнісm= 0;ь одночасногl= 6; застосуванl= 5;я Кстанді з цитотоксичl= 5;ою хіміотерапo= 0;єю не оцінювал = 80;сь. Одночасне застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у не має клінічно значимого впливу на фа= 088;макокінети&= #1082;у доцетакселm= 1;, що застосов = 91;ється внутрішньоk= 4;енно (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»), &#= 1087;роте не можна виключити збільшення частоти розвитку нейтропеніo= 1;, викликаної застосуванl= 5;ям доцетакселm= 1;.

Допоміж= ;ні речовини.=

Кстанді містить сорбітол (E 420). Пацієнтам з рідкісною вродженою непереносиl= 4;істю фруктози не слід приймати це = 81; лікарський засіб.

Реакції гіперчутлиk= 4;ості.

При застосуванl= 5;і ензалутаміk= 6;у спостерігаl= 3;ися алергічні реакції, що проявлялисn= 3; симптомами, включаючи висип, набря= 082; обличчя, язика, набря= 082; губ та глотк= 080; (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»). Повідом= 083;ялося про серйозн= 10; побічні реакції з бо= 082;у шкіри при застосуванl= 5;і ензалутаміk= 6;у. Під час призначеннn= 3; препарату пацієнтам слід повідомлятl= 0; про= ознаки та симптоми, та уважно стежити за шкірними реакціями.

Зk= 2;стосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Відсутні дані щодо застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу К = 89;танді жінкам під час вагітності, цей лікарський = 79;асіб не призначениl= 1; для жінок репродуктиk= 4;ного віку. Лікарський засіб може спричинити шкоду для ненародженl= 6;ї дитини або п= 088;извести до потенцій = 85;ої втрати вагітності при застосуванl= 5;і вагітною жінкою.

&#= 1050;онтрацепці= я для чоловіків і жінок

Невідомо, чи ензалутаміk= 6; або його метаболіти присутні в спермі. Якщо пацієнт має сексуальні відносини з вагітною жінкою, слід використовm= 1;вати презерватиk= 4;и під час ліку= 074;ання ензалутаміk= 6;ом і протягом 3 місяців піс = 83;я закінчення прийому ензалутаміk= 6;у. Якщо пацієнт має статеві контакти з жінкою репродуктиk= 4;ного віку, у період лікування і протягом 3 місяців після припинення застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у слід застосовувk= 2;ти презерватиk= 4;и і інші ефективні методи контрацепцo= 0;ї. Дослідженl= 5;я на тваринах показують наявність репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0;.

Вагіт= 085;ість та лактація

Ензалутk= 2;мід не застосовуєm= 0;ься жінкам. Е= 085;залутамід протипоказk= 2;ний вагітним жінкам та жінкам репродуктиk= 4;ного віку (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). Невідомо, чи присутні = 81; ензалутаміk= 6; в грудному молоці жіно = 82;. Проте ензалутаміk= 6; та/абl= 6; його метаболіти прису= ;тні в молоці щурів.

Здатн= 110;сть до заплідненнn= 3;

&#= 1044;ослідження на тваринах показали, що ензалутаміk= 6; впливає на репродуктиk= 4;ну систему у самців щурі = 74; та собак.

Зk= 6;атність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або роботі з іншими механізмамl= 0;.

Дослідж= ;ення впливу ензалутаміk= 6;у на здатніст= 00; керувати автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0; не проводилисn= 0;. Однак Кс = 90;анді може мат&#= 1080; помірний вплив на здатність керувати ав = 90;отранспорт&#= 1086;м та працюват = 80; з іншими механізмамl= 0;, оскільки повідомлялl= 6;ся про психічн= 10; та неврологічl= 5;і побічні реакції, вкл= 102;чаючи судоми(див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід повідомити про можливі психічні чи неврологічl= 5;і небажані реакції, що можуть виникнути під час керування а = 74;тотранспор&#= 1090;ом або роботі з іншими меха = 85;ізмами.

=

Спос= 110;б застосуванl= 5;я та дози.

Рекомендов= ;ана доза ензалу = 90;аміду становить 160 мг (4 капсули по 40 мг) перорально 1 раз на добу.

Медикамент= ;озна кастрація з використанl= 5;ям аналога = 83;ютеїнізуюч&#= 1086;го гормону, що вивільняє гормон ЛГРГ, повинна бут = 80; продовжена під час лікування пацієнтів, яким не проводили хірургічну кастрацію.

Кстанді призначениl= 1; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. М’які капсу = 83;и не слід розжовуватl= 0;, розчиняти або відкрив = 72;ти, їх слід ковтати цілими, запиваючи водою. Капсули можна приймати з їжею або без.

Якщо пацієнт пропустив прийом К = 89;танді в звичайний час, призначену дозу слід прийняти якомога швидше до звичайного часу. Якщо пацієнт пропустив прийом препарату протягом цілого дня, лікування слід відновити н = 72;ступного дня зі звичайної добової доз = 80;.

Якщо у пацієнта розвиваєтьl= 9;я токсичністn= 0; (ІІІ ступеня і вище) або небезпечні побічні реакції, прийом препарату необхідно відмінити н = 72; один тижден= 00; або до зниження симптомів (д= 086; рівня ІІ ступеня токсичностo= 0; і нижче), а пот= ім, якщо це виправдано, відновити прийом в такій же або в зменшеній дозі (120 мг або 80 мг).

Одночас= ;ний прийом із сильними інгібітораl= 4;и ферменту CYP2C8.=

По можливості слід уникат = 80; одночасногl= 6; застосуванl= 5;я сильних інгібіторіk= 4; ферменту CYP2C8. Якщо пацієн = 90; повинен одночасно приймати сильний інг= 10;бітор ферменту CYP2C8, необхідно знизити доз = 91; ензалутаміk= 6;у до 80 мг один раз на добу. Якщо припин = 77;но застосуванl= 5;я сильного інгібітору ферменту CYP2C8, дозу ензалутаміk= 6;у слід поверн = 91;ти до дози, яку приймали до початку тер = 72;пії сильним інгібітороl= 4; CYP2C8 (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнт= ;и літнього віку.

Немає необхідносm= 0;і корекції до = 79;и для пацієнтів літнього віку (див. «Фармакодиl= 5;аміка», «Фармакокіl= 5;етика»).

Печінко= ;ва недостатніl= 9;ть

Немає необхідносm= 0;і корегувати дозу пацієн = 90;ам з печінково= 02; недостатніl= 9;тю легкого, середнього та тяжкого ступеня (кl= 3;ас А, В та С відповідно згідно з класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю). Хоча у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю відмічався подовжений період напіввиведk= 7;ння препарату (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», «Фармакокіl= 5;етичні властивостo= 0;»).

Ниркова недостатніl= 9;ть.

Відсутня необхіднісm= 0;ь корекції дози для пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю легкого або середнього ступеня тяжкості (див. розділ <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&l= aquo;Фармакокін= етика»). Слід дотримуватl= 0;сь обережностo= 0; щодо пацієнтів з тяжкою нирк = 86;вою недостатніl= 9;тю чи термінальнl= 6;ю стадією ниркової недостатноl= 9;ті (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Сl= 7;осіб введення<= /i>

Кстанді призначениl= 1; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. М’які капсули не слід розжовуватl= 0;, розчиняти або відкривати, їх слід ковтати ціл = 80;ми, запиваючи водою. Капсули можна прийм = 72;ти з їжею або без.

<= /o:p>

&#= 1044;іти

Ензалутам= ;ід не застосовуюm= 0;ь дітям, оскільки терапевтичl= 5;і показання передбачаюm= 0;ь лікування д = 86;рослих чоловіків з карциномою передміхурl= 6;вої залози т= а мГ&= #1063;РПЗ.

Пере= 076;озування.

Відсутній антидот ензалутаміk= 6;у. Лікування ензалутаміk= 6;ом слід припинити у разі передо = 79;ування і вжиm= 0;и відповідниm= 3; заходів, враховуючи те, що період напіввиведk= 7;ння становить 5,8 дня. У разі передозуваl= 5;ня у пацієнтів = 084;ожливий підвищений ризик виникнення судом.

Побічні реакції.

&#= 1053;айчастішим= и побічними реакціями були астені= 03;/втомлювані&= #1089;ть, припливи, гіпертоні= 03;,пе= реломи та падіння. &= #1030;нші важливі побічні реакції включали па = 76;іння, когнітивні розлади та нейтропеніn= 2;.

Судоми виникали в 0,5% пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6;, у 0,1% пацієнтів= ;, які отримували плацебо та в 0,= 3% пацієнтів, які отримували бікатула = 84;ід.

При лікуванні ензалутаміk= 6;ом рідко спост = 77;рігались випадки синдрому задньої обо = 88;отної енцефалопаm= 0;ії див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). <= /span>

Нl= 0;жче наведені побічні реакції, розподіленo= 0; за частотою: дуже часто (≥1/= 10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (неможливо оцінити за наявними даними). Побічні реакції в кожній груп= 10; надаються в порядку зменшення серйозностo= 0;.

Пl= 6;бічні реакції, зареєстровk= 2;ні під час клін= 110;чних досліджень або в післяреєстl= 8;аційному нагляді.

Система організму відповідно до класифік&#= 1072;ції MEDDRA

Ч= 072;стота

Порушен= ;ня з боку крові та лімфатично= 111; системи

Нечасто: лейкопенія, нейтропені= 103;

Невідомо*: тромбоцито= 087;енія

Розлади з боку імунної системи

Невідомо*: набряк обличчя, набряк язика, набряк губ, набряк глотки

Психічні розлади

Часто: тривожніст= 100;

Нечасто: зорові галюцинаці= 111;

Зміни з боку нервової системи

Часто: головн= ;ий біль, поруш&= #1077;ння пам’яті, амнезія, порушення уваги, дисгевз= 110;я, синдр&= #1086;м неспокійни= 093; ніг

Нечасто: когнітивні розлади, судоми¹<= /p>
= Невідомо*: синдром задньої оборотної енцефалопа= 090;ії

З боку серця

Ч= 072;сто: ішемічна хвороба серця²

Н= 077;відомо*: подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливос= 090;і застосуван= 085;я», «Взаємодія з іншими лікарським= 080; засобами та інші види взаємодій»)

Судинні розлади

Дуже часто: припливи, гіпертонія

Шлунково- = 82;ишкові розлади

Невідомо*: нудота, блювання, діарея

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: сухість шкіри, свербіж

Невідомо*: висипання’.

Порушеннn= 3; з боку кістк&= #1086;во-м’язовоo= 1; та сполучної тканини

Дуже часто: переломи**

Невідомо*: міалгія, спазми м’язів, м’язова сла&#= 1073;кість, біль у спині<= /span>

Порушеннn= 3; з боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз

Часто: гінекомаст= 110;я

Загальн= ;і розлади

Дуже часто: астенія/вто&#= 1084;люваність=

Травми, отруєння і ускладненн= 103;, пов’язані і&#= 1079; процедурам= 080;

Дуже часто:падін&#= 1085;я

* Спонтанні випадки з післяреєстl= 8;аційного нагляду.

^{1&#=
1047;а
оцінкою з
використанl=
5;ям
вузького
терміну SMQ
«судоми»,
включаючи
судоми,
великі судо
=
84;ні
напади,
комплексні
парціальні
судоми,
парціальні
судоми та
епілептичнl=
0;й
стан. Включа=
102;чи
рідкісні
випадки
судом із уск=
083;адненнями,
що
призводять
до смерті.}

^{2&#=
1047;а
оцінкою з
використанl=
5;ям
вузьких
термінів SMQ
«інфаркт
міокарда» т
=
72;
«інші види
ішемічної
хвороби
серця»,
включаючи
такі визнач
=
77;ні
терміни, які
використовm=
1;ються
для
означення п
=
86;бічних
реакцій, що
спостерігаn=
2;ться
щонайменше
=
91;
двох
пацієнтів у
рандомізовk=
2;них
плацебо-кон
=
90;рольованих
дослідженнn=
3;х
3 фази:
стенокардіn=
3;,
ішемічна
хвороба
серця, інфар=
082;т
міокарда,
гострий
інфаркт
міокарда, го=
089;трий
коронарний
синдром,
нестабільнk=
2;
стенокардіn=
3;,
ішемія
міокарда та
артеріосклk=
7;роз
коронарних
артерій.}

**= Включає всі випадки, описані як перелом кіс = 90;ок.

Опи= 089; окремих побічних реакцій

&#= 1057;удоми

В ході контрольовk= 2;них клінічних досліджень судоми відмічалисn= 3; у 22 (0,5&n= bsp;%) із = 4168 пацієнтів, які приймал = 80; 160 мг ензалутаміk= 6;у на добу, у 3 пацієнтів (0,1 %= ), які приймал = 80; плацебо, та у одного пацієнта (0,3 %), який прийма = 74; бікалута = 84;ід. Важливим предикторо&#= 1084; ризику розвитку судом є доза, про що свідч= 072;ть дані доклінічниm= 3; досліджень та дані досліджень зі збільшенняl= 4; дози. З обох досліджень виключалисn= 3; пацієнти з наявністю в анамнезі судом або факторів ризику виникнення судом. В клінічному дослідженнo= 0; з однією когортою 9785-CL-0403 (UPWARD)оціню= 074;али виникнення судом у пацієнтів з наявністю фактора ризику виникнення судом (1,6% мали судоми в анамнезі). У 8 (2,2%) із 366 пацієнті= в, які приймал = 80; ензалутаміk= 6;, відмічалисn= 3; судоми. Середня тривалість терапії становила 9,3 місяця.

Нk= 7;відомий механізм, через який ензалутаміk= 6; може знижувати с = 91;домний поріг. Дані дослідженl= 5;я in vitro вка&= #1079;ують на те, щое&#= 1085;залутамід та його активні метаболіти зв’язують і можуть пригнічуваm= 0;и активність хлоридни = 93; каналів гамма-ам= 10;номасляної кислоти (ГАМК).

Ішемічна хвороба серця

У рандомізовk= 2;них плацебо-кон = 90;рольованих клінічних дослідженнn= 3;х ішемічна хв = 86;роба серця спостерігаl= 3;ась у 3,7 % пацієнтів, які отримували ензалута = 84;ід плюс андрогенде= ;приваційну терапію, порівняно з 1,5 % пацієнтів, які отримували плацебо плю = 89; ан = 76;рогендепри&#= 1074;аційну терапію. У 15 (0,4 %) пацієнтів, які отримували ензалутаміk= 6;, та у 2 (0,1 %) пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігаl= 3;ася ішемічна хвороба серця, ускладненнn= 3; якої призвели до летальних наслідків.=

У разі виникнення побічних ефектів просимо направляти інформацію до представниm= 4;тва Астеллаl= 9;ФармаЮроп Б. В. на адресу: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корп. 7-В, офіс 41, тел. 044-490-68-25, факс: 044-490-68-26.

Терм= 110;н придатностo= 0;. 3 роки.

Умов= 080; зберігання. &#= 1047;берігати при температурo= 0; не вище 30 = °&#= 1057;.

Упако= 074;ка. По 28 капсул у блістері; по 1 блістеру в картонному футлярі; по 4 картонних футляри у картонній коробці.

Категорія відпуску. &#= 1047;а рецептом.

Вироб= 085;ик.

Астеллас= ФармаЮроп Б.В., Нідерла= 085;ди  / AstellasPharmaEurope B.V., theNetherlands.

Місцезнах= одження виробника т = 72; його адреса місця прова = 76;ження діяльності.

Хогемат<= /span> 2= , 7942 ДЖ Меппе = 83;, Нідерланди &nbs= p;/ Hоgemaat 2, 7942 JG Meppel= , theNetherlands.

Заявн= 080;к.

Астеллас= ФармаЮроп Б.В., Нідерланди /AstellasPharmaEurope B.V., theNe= therlands

Місце= 079;находження заявника.

Сильвіу&= #1089;вег, = 62, 2333 ВЕ Лейде = 85;, Нідерлан&#= 1076;и / Sylviusweg, 62, 2333 BE = Leiden, theNetherlands.

Представн= ицтво в Україні: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, кор. 7-В, оф. 41.

Система організму відповідно до класифік&#= 1072;ції MEDDRA	Ч= 072;стота
Порушен= ;ня з боку крові та лімфатично= 111; системи	Нечасто: лейкопенія, нейтропені= 103; Невідомо*: тромбоцито= 087;енія
Розлади з боку імунної системи	Невідомо*: набряк обличчя, набряк язика, набряк губ, набряк глотки
Психічні розлади	Часто: тривожніст= 100; Нечасто: зорові галюцинаці= 111;
Зміни з боку нервової системи	Часто: головн= ;ий біль, поруш&= #1077;ння пам’яті, амнезія, порушення уваги, дисгевз= 110;я, синдр&= #1086;м неспокійни= 093; ніг Нечасто: когнітивні розлади, судоми¹<= /p> = Невідомо*: синдром задньої оборотної енцефалопа= 090;ії
З боку серця	Ч= 072;сто: ішемічна хвороба серця² Н= 077;відомо*: подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливос= 090;і застосуван= 085;я», «Взаємодія з іншими лікарським= 080; засобами та інші види взаємодій»)
Судинні розлади	Дуже часто: припливи, гіпертонія
Шлунково- = 82;ишкові розлади	Невідомо*: нудота, блювання, діарея
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини	Часто: сухість шкіри, свербіж Невідомо*: висипання’.
Порушеннn= 3; з боку кістк&= #1086;во-м’язовоo= 1; та сполучної тканини	Дуже часто: переломи** Невідомо*: міалгія, спазми м’язів, м’язова сла&#= 1073;кість, біль у спині<= /span>
Порушеннn= 3; з боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз	Часто: гінекомаст= 110;я
Загальн= ;і розлади	Дуже часто: астенія/вто&#= 1084;люваність=
Травми, отруєння і ускладненн= 103;, пов’язані і&#= 1079; процедурам= 080;	Дуже часто:падін&#= 1085;я