ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВІЛАТЕ 500 МО

ВІЛАТЕ 1000 МО<= /p>

Склад:

діючі речовини: фактор згортання крові VIII, фактор Віллебранда;

1 флакон = містить 500 або 1000 МО фактора згортання крові= VIII та 500 МО або 1000 МО фактора Віллебранда; вміст загального білка ≤ 7= ,5 мг (500 МО) або ≤ 15 мг (1000 МО);

допоміжні речовини: гліцин, сахароза, натрію хлорид, натрію цитрат, кальцію хлорид.

Розчинник: вода для ін’єкцій з 0,1% полісорбат 80.

Лікарська форма. Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-= хімічні властивості:

Порошок: порошок або крихка маса білого або блідо-жовтого кольору.

Розчинник: прозора безбарвна рідина без запаху. Без видимих часток.

Фармакотерапевтична група. Антигеморагічні препарати. Фактори згор= тання крові. Фактор Віллебранда і фактор коагуляції VIII у комбінації. Код АТХ B02B D06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Хвороба Віллебранда (VWD)

Фактор Віллебранда (з концентрату) є нормальною складовою плазми = крові людини та діє так само, як ендогенний фактор Віллебранда.

Введення фактор Віллебранда дає змогу коригувати гемостатичні порушення, що проявляються у пацієнтів з дефіцитом фактор Віллебранда, на д= вох рівнях:

- фактор Віллебранда відновлює адгезію тромбоцитів до васкулярного субендотелію у мі= сці ушкодження судини (оскільки він зв’язується як з васкулярним субендотелієм,= так і з мембраною тромбоцита), забезпечуючи первинний гемостаз, що підтверджуєт= ься скороченням часу кровотечі. Такий вплив відбувається негайно і, як відомо, значно залежить від рівня полімеризації білка;

- фактор Віллебранда викликає відстрочену корекцію дефіциту, пов’язаного з фактором VIII. При внутрішньовенному введенні фактор Віллебранда зв’язує ендогенний фактор VIII (який звичайно виробляється у пацієнта), і, стабілізуючи цей фактор, перешкоджає його швидкому руйнуванню. Через це введення чистого фак= тора Віллебранда (препарат фактора Віллебранда з низьким рівнем фактора VIII) відновлює рівень фактора VIII:C до нормального, як вторинний ефект після першої інфузії. Введення препарату фактора Віллебранда, який містить фа= ктор VIII, відновлює рівень фактора VII= I:C до нормального відразу ж після першої інфузії.

Окрім своєї ролі як захисного білка фактора VIII, фактор Віллебра= нда є посередником адгезії тромбоцитів до місць ураження судин і відіграє свою ро= ль в агрегації тромбоцитів.

Гемофілія А

Комплекс фактора VIII/ фактора Віллебранда складається з двох мол= екул (фактора VIII і фактора Віллебранда) із різними фізіологічними функціями. При введен= ні пацієнту з гемофілією фактор VIII зв’язується з фактором Віллебранда в кровотоці хворого. Активований фактор VIII (фактор VIIIa) діє як кофактор активованого фактора IX (фактор IXa), прискорюючи перетворення фактора X в активований фактор X (фактор Xa). Фактор Xa перетворює протромбін у тромбін. Далі тромбін перетворює фібриноген у фібрин, і може утворитися тромб.

Гемофілія А є спадковим, пов’язаним зі статтю, порушенням згортан= ня крові, у зв’язку зі зниженими рівнями фактора VIII:C (коагулянт фактора), що призводить до сильної кровотечі в суглоби, м= ’язи або внутрішні органи раптово або в результаті випадкової або хірургічної травми. Завдяки замісній терапії рівні фактора VIII в плазмі крові збільшуються, тим самим сприяючи тимчасовій корекції дефіциту фактора та корекції схильності до кровотеч.

Слід зазн= ачити, що не можна порівнювати середньорічну частоту кровотеч (ABR/СЧК), що спостеріг= алася в різних клінічних дослідженнях, т= а у разі застосування різних концентратів фактора.

Окрім своєї ролі як захисного білка фактора VIII, фактор Віллебра= нда є посередником адгезії тромбоцитів до місць ураження судин і відіграє свою ро= ль в агрегації тромбоцитів.

Фармакокінетика.

Хвороба Віллебранда (VWD)=

Фактор Віллебранда (із концентрат= у) є звичайною складовою плазми крові людини і діє як ендогенний фактор Віллебра= нда.

Таблиця 1

Результати мета-аналізу трьох фармакокінетичних досліджень за участю 24 пацієнтів з усіма типами VWD.

Параметр

Всі типи VWD

VWD типу 1

VWD типу 2

VWD типу 3

N

Cер.

показ.

SD

Мін

∙

Макс

∙

N

Сер.

показ.

SD

Мін

∙

Макс

∙

N

Сер.

показ.

SD

Мін

∙

Макс

∙

N

Сер.

показ.

SD

Мін

∙

Макс

∙

Одужання (= %/МО/кг)

24

1,56

0,48

0,90

2,93

2

1,19

0,07

1,14

1,24

5

1,83

0,86

0,98

2,93

17

1,52

0,32

0,90

2,24

AUC (0-інф= ) (г*%)

23

1981

960

593

4831

2

2062

510

1701

2423

5

2971

1383

1511

4831

16

1662

622

593

2606

Т _1/2= (г)

24

23,3

12,6

7,4

58,4

2

39,7

18,3

26,7

52,7

5

34,9

16

17,5

58,4

17

18

6,2

7,4

30,5

МRT (г)

24

33,1

19

10,1

89,7

2

53,6

25,9

35,3

71,9

5

53,5

24,6

27,8

89,7

17

24,7

8,5

10,1

37,7

Кліренс (м= л/г/кг)

24

3,29

1,67

0,91

7,41

2

2,66

0,85

2,06

3,27

5

1,95

1,02

0,91

3,31

17

3,76

1,69

1,83

7,41

AUC – площа під кри= вою; MRT – середній час = утримання препарату в організмі; SD – стандартне відхилення.

Гемофілія А

Фактор VIII (із концентрату) є звичайною складовою плазми крові людини та діє як ендогенний фактор VIII. Після введення препарату приблизно від 2/3 до 3/4 фактора VIII залишається в кровообігу. Рівень активності фактора VIII:C, що досягається в плазмі крові, складає 80% ˗ 120% передбачуваної (очікуваної) активност= і фактора VIII.

Активність факт= ора VIII знижується внаслідок двофазного експоненційного розпаду. На початковій фазі відбувається розподіл між інтраваскулярним та іншими середовищами (рідинами організму) з періодом напіввиведення із плазми від 3 до 6 годин. В наступній, повільнішій фазі, період напіввиведення коливається від 8 до 18 годин, і складає в середньому= 15 годин. Це відповідає дійсному біологічному періоду напіввиведення.

Таблиця 2

Результат= и одного клінічного дослідження за участю 12 пацієнтів (хромогенний аналіз, визначен= ня за допомогою подвійних вимірювань).

Параметр

Візит вихідного рівня

Візит через 6 місяців

Середній показник

SD

Середній показник

SD

Одужання (%/МО/кг)

FVIII:C 2,27

1,20

FVIII:C 2,26

1,19

AUC_norm(% × г/МО/кг)

FVIII:C 31,3

7,31

FVIII:C 33,8

10,9

Період напіввиведення (г)

FVIII:C 11,2

2,85

FVIII:C 11,8

3,37

MRT (г)

FVIII:C 15,3

3,5

FVIII:C 16,3

4,6

Кліренс мл/г/кг

FVIII:C 3,37

0,86

FVIII:C 3,24

1,04

AUC – площа під кри= вою; MRT – середній час = утримання препарату в організмі;

SD – стандартне ві= дхилення.

Дані доклінічних дослі= джень безпеки

VWF і фактор VIII в ВІЛАТЕ є звичайними складовими плазми крові л= юдини та діють як ендогенний VWF/фактор VIII.

Звичайне дослідження безпеки цих складових у лабораторних тварин = не додало б корисної інформації до існуючого клінічного досвіду, отже, в такому дослідженні немає потреби.

Клінічні характеристики.

По= казання.

Хвороба Віллебранда (VWD)

Профілактика та лікування кровотеч або кровотеч при хірургічному втручанні при хворобі Віллебранда (VWD), коли лікування одним тільки десмопресином (DDAVP) є неефективним або протипоказаним.

Гемофілія А

Лі= кування та профілактика кровотеч у пацієнтів із гемофілією А (вроджений дефіцит фак= тора згортання крові VIII).

Пр= отипоказання.

Алергічні реакції на діючі речовин= и або на будь-які допоміжні речовини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії з іншими лікарськими препаратами не відомі.

Особливості застосування.

Відстеження

Щоб покращити відстеження біологічних лікарських препаратів, слід чітко записувати = назву та номер серії препарату, що вводи= ться.

Гіперчутливість

При застосуванні пре= парату ВІЛАТЕ можуть виникати алергічні реакції. Окрім фактора VIII, препарат міст= ить сліди людських білків. Якщо виникнуть симптоми гіперчутливості, пацієнтам с= лід рекомендувати негайно припинити застосування лікарського препарату та звернутися до лікаря.

Пацієнтів необхідно проінформувати про ранні ознаки алергічних реакцій, такі як: висипання, генералізована кропив’янка, утруднене дихання, задишка, гіпотонія та анафілаксія.

У разі шоку слід про= вести стандартну протишокову терапію.

Передача збудників інфекції

Звичайні заходи для запобігання інфекціям у результаті використання лікарських препаратів, виготовлених з крові або плазми крові людини, включають відбір донорів, скринінг крові окремих донорів і порцій донорської плазми на специфічні мар= кери інфекції та включення ефективних етапів виробничого процесу для інактивації/видалення вірусів.

Незважаючи на це, ко= ли вводяться лікарські препарати, виготовлені з крові чи плазми крові людини, = не можна повністю виключити можливість передачі збудників інфекції. Це також відноситься до невідомих або нових вірусів та інших патогенних мікроорганіз= мів.

Заходи, що вживаютьс= я, вважаються ефективними для вірусів з оболонкою, таких як вірус імунодефіциту людини (HIV), вірус гепатиту В (HBV) і вірус гепатиту С (HCV), а також для вірусу гепатиту А (HAV) без оболонки. Заходи, що вживаються, можуть мати обмежену користь для вірусів без оболонки, таких як парвовірус В19.<= /p>
Інфекція парвовіруса= В19 може бути небезпечною для вагітних жінок (інфекція плоду) і для осіб з імунодефіцитом або підвищеним еритропоезом (наприклад, гемолітична анемія).=

Слід розглянути відп= овідну вакцинацію (гепатити А і В) для пацієнтів, які постійно/повторно отримують препарати VWF/ фактор VIII, виготовлені з плазми крові людини.

Настійно рекомендуєт= ься кожного разу при введенні препарату Вілате пацієнту записувати назву та ном= ер серії препарату для того, щоб можна було прослідити зв’язок між станом паці= єнта і введенням препарату конкретної серії.

Хвороба Віллебранда (VWD)<= /p>
Тромбоемболічні ускладнення

При використанні препарату VWF, що містить фактор VIII, лікар, як= ий проводить терапію, повинен знати, що безперервне лікування може призвести до надмірного збільшення фактора VIII:C (коагулянт фактора VIII). У пацієнтів,= які отримують препарати VWF, що містять фактор VIII, слід контролювати рівні фа= ктора VIII:C в плазмі крові, щоб уникнути постійного надмірного рівня фактора VII= I:C у плазмі крові, оскільки це може збільшити ризик тромбозу.

Існує ризик виникнен= ня тромбозу при використанні препаратів VWF, що містять фактор VIII, особливо у пацієнтів із відомими клінічними або лабораторними факторами ризику. Тому с= тан пацієнтів групи ризику необхідно контролювати щодо появи ранніх ознак тромбозу. Слід розпочати профілактику венозних тромбозів відповідно до діючих рекомендацій= .

Інгібітори
У пацієнтів із VWD, особливо типу 3, можуть вини= кнути нейтралізуючі антитіла (інгібітори) до VWF. Якщо не будуть досягнуті очікув= ані рівні активності VWF:RCo в плазмі крові або якщо кровотеча не буде контролюватися призначеною дозою, слід провести відповідний аналіз, щоб визначити наявність інгібіторів VWF.

У пацієнтів із високим рівнем інгібітор= ів лікування VWF може бути неефективним, і тому слід розглянути інші варіанти лікування. Лікування таких пацієнтів повинно проводитись лікарями, які мають досвід роботи з пацієнтами з гемостатичними порушеннями.
Гемофілія А

Інгібітори

Утворення нейтралізу= ючих антитіл (інгібіторів) до фактора VIII є відомим ускладненням при лікуванні пацієнтів із гемофілією А.

Такими інгібіторами звичайно є імуноглобуліни класу G (IgG), спрямовані проти прокоагулюючої активності фактора VIII, кількість яких вимірюється в одиницях Бетезда (BU/= БО) на 1 мл плазми крові за допомогою модифікованого аналізу. Ризик виникнення інгібіторів пов’язаний із тяжкістю захворювання, а також впливом фактора VI= II. Цей ризик найвищий протягом перших= 50 днів експозиції та залишається наявним протягом усього життя, хоча і є нечастим.

Клінічна значимість розвитку інгібіторів залежить від титру інгібіторів: у разі низького титру інгібіторів ризик недостатньої клінічної відповіді менший, ніж у разі висок= ого титру інгібіторів. Загалом, всіх пацієнтів, які отримували лікування препаратами згортання крові з факт= ором VIII, слід ретельно контролювати на розвиток інгібіторів за допомогою відпо= відних клінічних спостережень і лабораторних аналізів.

Якщо очікуваний ріве= нь активності фактора VIII в плазмі крові не досягається або якщо кровотеча не контролюється призначеною дозою, необхідно провести дослідження на наявність інгібіторів до фактора VIII. У пацієнтів із високими рівнями інгібіторів лікування фактором VIII може бути неефективним, тому слід розглянути інші варіанти лікування.

Ведення таких пацієнтів повинні проводи= ти лікарі, які мають досвід у лікуванні гемофілії та утворення інгібіторів до фактора VIII.

Серцево-судинні ускладнення

У пацієнтів із існую= чими факторами ризику серцево-судинних ускладнень замісна терапія FVIII може збільшити ризик виникнення серцево-судинних ускладнень.

Ускладнення, пов’язані з катетером

Якщо потрібне викори= стання пристрою центрального венозного доступу (CVAD), необхідно розглянути ризик ускладнень, пов’язаних із CVAD, включаючи місцеві інфекції, бактеріємію та тромбоз у місці введення катетера.

Цей лікарський засіб= містить до 58,7 мг натрію на дозу 500 МО VWF і фактора VIII/флакон і до 117,3 мг на= трію на дозу 1000 МО VWF і фактора VIII/флакон, що еквівалентно 2,94 % і 5,87 % відповідно рекомендованої ВООЗ максимальної щоденної дози 2 г натрію для дорослого.

На це слід звернути увагу пацієнтам, що знаходяться на контрольован= ій безсольовій дієті.

Пацієнти дитячого віку

Перелічені особливі вказівки та запобіжні заходи стосуються як дорослих, так і дітей.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження репродуктивної функції на тваринах не проводилися з VWF/фактором VIII.

Хвороба Віллебранда (VWD)
Досвід лікування вагітних або жінок, які годують груддю, відсутній.

У разі дефіциту VWF препарат ВІЛАТЕ слід призначати вагітним і жі= нкам, які годують груддю, тільки якщо це безумовно показано, беручи до уваги, що = під час пологів існує підвищений ризик кровотеч у таких пацієнтів.

Гемофілія А

З огляду на рідкість випадків появи гемофілії А у жінок, відсутній досвід лікування під час вагітності та годування груддю. Отже, ВІЛАТЕ слід застосовувати під час вагітності та годування груддю, тільки коли для цього= є чіткі показання.

Здатність впливати на швидкі= сть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

ВІЛАТЕ не чинить ніякого впливу на здатність керувати транспортним засобом і працювати з іншими механізмами.

Спосіб застос= ування та дози.

Терапію слід починати під наглядом лікаря, який має досвід лікува= ння порушень згортання крові. Препарат у флаконі призначений для разового використання. У разі якщо будь-який вміст препарату залишився у флаконі, фл= акон необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Хвороба Віллебранда (VWF)

Співвідношення між VWF:RCo і:C (ристоцетин/кофактор фактора Вілле= бранда і коагулянт фактора VIII) становить приблизно 1:1. Як правило, 1 МО/кг маси тіла VWF:RCo і FVIII:C підвищує активність відповідного білка в плазмі кров= і на 1,5 – 2% від нормальної. Зазвичай необхідно від 20 до 50 МО ВІЛАТЕ/кг маси тіла, щоб досягти відповідного гемостазу. Це призведе до підвищення VWF:RCo= і FVIII:C у пацієнтів приблизно на 30 - 100%.

Може бути потрібна початкова доза від 50 до 80 МО ВІЛАТЕ/кг маси = тіла, особливо для пацієнтів із VWD типу 3, у яких підтримання відповідної активн= ості в плазмі крові може вимагати більш високих доз, ніж у пацієнтів з іншими типами VWD.

<= /p>
Пацієнти дитячого віку

Недостатньо даних, щ= об рекомендувати застосування ВІЛАТЕ = дітям віком до 6 років.

Профілактика кровотеч = у разі хірургічного втручання або тяжкої травми

Для профілактики кровотеч у разі хірургічного втручання ВІЛАТЕ сл= ід вводити за 1 – 2 години перед початком хірургічного втручання. Повинні бути дос= ягнуті рівні VWF:RCo ≥ 60 МО/дл (≥ 60%) та рівні FVIII:C ≥ 40 МО= /дл (≥ 40%).

Відповідну дозу слід повторно вводити кожні 12 – 24 години. Доза і тривалість лікування залежать від клінічного стану пацієнта, типу і тяжкості кровотечі, а також рівнів VWF:RC= o і FVIII:C.

У пацієнтів, які отримують VWF-препарати, що містять FVIII, рівень FVIII:C в плазмі крові необхідно контролювати, для уникнення стійкого надмі= рного його рівня, оскільки це може збіль= шити ризик тромбоутворення, особливо у пацієнтів із відомими клінічними або лабораторними факторами ризику. У разі якщо спостерігаються надмірні рівні FVIII:C в плазмі крові, слід розглянути зниження доз і/або подовження інтер= валу між прийомом доз або використання препарату VWF, з низьким рівнем FVIII.

Профілактика

Для тривалої профіла= ктики кровотеч у пацієнтів із VWD дози 20 – 40 МО/кг маси тіла слід вводити 2 або 3 рази на тиждень. У деяких випадках, наприклад, у разі шлунково-кишкових кровотеч, можуть бути потрібні більш високі дози.

Гемофілія А<= /o:p>

Моніторинг лікування

Під час курсу лікува= ння рекомендується відповідне визначення рівнів фактора VIII для встановлення д= ози, яку потрібно вводити, і частоти повторних інфузій. Окремі пацієнти можуть по-різному реагувати на лікування фактором VIII, демонструючи різні періоди напіввиведення та відновлення. Пацієнтам із недостатньою чи надлишковою мас= ою тіла може бути потрібна корекція дози, що залежить від маси тіла. Зокрема, у разі обширних хірургічних втручань обов’язковим є точний моніторинг замісної терапії шляхом аналізу згортання крові (активність фактора VIII у плазмі крові).

Дози

Дозування і триваліс= ть замісної терапії залежать від ступеня тяжкості дефіциту фактора VIII, локалізації та ступеня кровотечі, а так= ож від клінічного стану пацієнта.

Кількість одиниць фа= ктора VIII, що призначаються, виражається у міжнародних одиницях (МО), що зазначаються в діючому стандарті ВООЗ на препарати фактора VIII. Активність= фактора VIII в плазмі крові виражається або у відсотках (відносно нормальної плазми крові людини), або в міжнародних одиницях (відносно Міжнародного стандарту = на FVIII у плазмі крові).

Одна міжнародна один= иця (МО) активності фактора VIII еквівалентна кількості фактора VIII в 1 мл нормальної плазми крові людини.

Лікування у разі потреби

Розрахунок необхідно= ї дози фактора VIII базується на емпіричних даних, що 1 МО фактора VIII:C/кг маси = тіла збільшує активність фактора в плазмі крові на 1,5-2% від нормальної. Необх= ідна доза визначається за такою формулою:

Необхідні МО =3D маса= тіла (кг) × бажане збільшення фактора VIII (%) (МО/дл) × 0,5 МО/кг

Кількість і частоту введення завжди слід коригувати відповідно до клінічної ефективно= сті у кожному окремому випадку. У разі таких геморагічних ускладнень, активність фактора VIII не повинна опускатися нижче заданого рівня активності в плазмі крові (в % від нормальної або МО/дл) у відповідний період.

Нижче наведену таблицю 3 можна використати для визначення доз при виникненні кров= отеч і хірургічному втручанні.

Таблиця 3

Схема лікування при кровотечах і хірургічному втручанні

Ступінь кровотечі/

Тип хірургічного втручання

Необхідний рівень фактора VIII (%)

(МО/дл)

Частота доз

(години)/

Тривалість лікування (дні)

Кровотеча

Початковий гемартроз (крововилив у с= углоб), кровотеча із м’язів або кровотеча з ротової порожнини

20 – 40

Повторювати кожні 12 – 24 години при= наймні 1 день, доки не припиниться кровотеча (на що вказує біль) або доки не буде досягнуто одужання.

Більш розповсюджений гемартроз, кров= отеча із м’язів або гематома

30 – 60

Повторювати введення ін’єкції кожні = 12 – 24 годин протягом 3 – 4 днів або більше, доки не зникне біль та гостре обмеж= ення руху.

Кровотечі, що загрожують життю<= /o:p>

60 – 100

Повторювати введення ін’єкції кожні = 8 – 24 години, доки не мине загроза життю.

Хірургічне втручання

Дрібне хірургічне втручання,=

в тому числі видалення зуба

30 – 60

Кожні 24 години, принаймні 1 день, д= оки не настане одужання.

Велике хірургічне втручання=

80 – 100

(до- та післяопераційне)<= /span>

Повторювати ін’єкцію кожні 8 – 24 го= дини до повного загоєння рани, далі лікувати протягом принаймні ще 7 днів для підтримання активності фактора VIII від 30% до 60% (МО/дл).

Профілактика

Для довгострокової профілактики кровотеч у пацієнтів із тяжкою гемофілією А слід вводити звичайні дози від 20 до 40 МО фактора VIII на 1 кг маси тіла з інтервалом 2–= 3 дні. У деяких випадках, особливо пацієнтам молодшого віку, можу= ть бути потрібні більш короткі інтервали між введенням препарату або більш високі д= ози.

Безперервна інфузія

Перед хірургічним втручанням необхідно провести фармакокінетичний аналіз, щоб отримати оцінку кліренсу. Початкову швидкість введення препарату можна розрахувати таким чином:

Швидкість введення препарату (МО/кг/год) =3D кліренс (мл/кг/год) × бажаний ріве= нь стійкого стану (МО/мл)

Після пер= ших 24 годин постійної інфузії, необхідно знову кожен день підраховувати кліренс, використовуючи рівняння стійкого стану з виміряним рівнем і відомою швидкіс= тю введення препарату.

Пацієнти дитячого віку

Існує недостатньо да= них для того, щоб рекомендувати застосування ВІЛАТЕ дітям віком до 6 років із гемофілією А.

Спосіб застосування

Внутрішньовенне введення.

Швидкість ін’єкції або інфузії не повинна перевищувати 2–3 мл на хвилин= у.

Особливі запобіжні заходи для утилізації та подальшої переробки

Необхідно ознайомитись із усіма інструкціями та ретельно їх дотри= муватись!

Не слід використовувати лікарський засіб після дати закінчення терміну придатності, що зазна= чена на етикетці.

Під час процедури, описаної нижче, необхідно підтримувати стериль= ність!

Розведений лікарський препарат слід перевірити візуально на наявн= ість видимих (твердих) часток та зміну кольору перед введенням.

Розчин повинен бути прозорим або трохи опалесцентним. Не можна використовувати = розчини, що є мутними чи мають осади.

Використовувати приготовлений= розчин негайно, щоб уникнути забруднення мікроорганізмами.

Використовувати лише ту ін’єк= ційну систему, що постачається. Використання іншого ін’єкційного/інфузійного обладнання може викликати додаткові ризики та призвести до неефективності лікування.

~~= ;~~

Інструкція для приготування розчину

1. Не використовувати лікарський засіб безпосередньо з холодильника. Розчинник і порошок у закритих флаконах повин= ні досягти кімнатної температури.

2. Зняти обтискні ковпачки з обох флак= онів і протерти гумові пробки одним із тампонів, змочених спиртом, що постачаються= в упаковці.

3. Система для перенесення зображена н= а малюнку 1.

Поставити флакон, що містить розчинник, на рівну плоску поверхню та міцно тримати його. Систему = для перенесення встановити синьою частиною зверху на флакон, що містить розчинник, і натисн= ути з силою вниз, доки не почується клацання (малюнки 2 та 3).

Не прокручувати при закріпленні.

&nbs= p;

<= /span>

<= /span>

<= /span>

4. Поставити флакон, що = містить порошок, на рівну плоску поверхню та міцно тримати його. Взяти флакон із розчинником разом із закріпленою системою для перенесення та перевернути до= гори дном. Встановити білою частиною зверху на флакон, що містить порошок, і нат= иснути з силою вниз, доки не почується клацання (малюнок 4). Не прокручувати при закріпленні. Розчинник автоматично потрапить у флакон, що містить порошок.<= /span>

&nbs= p;

&nbs= p;

5. Коли обидва флакони в= се ще закріплені, слід легко та обережно обертати флакон, що містить порошок, доки препарат повністю не розчиниться.

Розчинення відбувається за менш ніж 10 хвилин при кімнатній температурі. Під час приготування можливе незначне утворення піни. Розділити систему для перенес= ення на дві частини, розкрутивши її (малюнок 5). Піноутворення зникне.

&nbs= p;

Утилізува= ти порожній флакон, що містить розчинник, разом із синьою частиною системи для= перенесення.

Інструкція для введення ін’єкції<= /i>

Як запобі= жний захід слід визначати частоту пульсу у пацієнта перед ін’єкцією та під час введення препарату. Якщо відмічається підвищення частоти пульсу, швидкість введення ін’єкції слід зменшити або взагалі припинити введення на деякий час.=

1. Прикріпити шприц до б= ілої частини системи для перенесення. Повернути флакон догори дном і набрати роз= чин у шприц (малюнок 6).

Розчин по= винен бути прозорим або трохи опалесцентним.

Як тільки= розчин буде набрано, міцно тримаючи шприц за циліндр, від’єднайте шприц від системи для перенесення (малюнок 7).

&nbs= p;

<= /span>

<= /span>

Слід утил= ізувати порожній флакон разом із білою частиною системи для перенесення.

2. Продезінфікувати вибр= ане місце ін’єкції одним із тампонів, змочених спиртом, що постачаються в упако= вці.

3. Приєднати систему для введення, що постачається, до шприца.

4. Вставити голку для ін= ’єкції в необхідну вену. Якщо використовується турнікет (джгут) для того, щоб краще бачити вену, цей джгут слід послабити перед тим= , як почати вводити препарат Вілате.

Кров не п= овинна потрапляти в шприц через ризик утворення фібринових згустків.

5. Ввести розчин у вену = дуже повільно, зі швидкістю 2–3 мл на хвилину.

Якщо вико= ристовуєте більше одного флакона порошку Вілате на одне введення, можна знову використ= ати ту саму голку для ін’єкцій і шприц. Система для перенесення призначена лише= для однократного використання (використовувати лише один раз)!

Будь-який невикористаний препарат або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

~~<= span style=3D'text-decoration:none'>~~

Діти.

Хвороба Віллебран= да (VWD)

Недостатньо даних, щ= об рекомендувати застосування ВІЛАТЕ = дітям віком до 6 років.

Гемофілія А<= /o:p>

Існує недостатньо да= них для того, щоб рекомендувати застосування ВІЛАТЕ дітям віком до 6 років із гемофілією А.

Передозування.<= /b>

Про симптоми передозування FVIII або VWF у людини не повідомлялос= я. В разі значного передозування можуть виникати тромбоемболічні ускладнення.

Побічні реакції.

Стислий огляд профілю безпеки

Підвищена чутливість або алергічні реакції (які можуть включати таке: ангіоневротичний набряк, печіння та поколювання в місці ін’єкції, озноб, гіперемія (припливи= ), генералізована кропив’янка, почервоніння, свербіж, висип, головний біль, кр= опив’янка, гіпотензія, сонливість, нудота, збудження, тахікардія, утруднене дихання, задишка, пощипування, блювання, сопіння/дихання зі свистом) спостерігаються рідко і в деяких випадках можуть розвинутися до тяжкої анафілаксії (включаю= чи шок).

&nbs= p;

Хвороба Віллебранда (VWD)

У пацієнтів із VWD, особливо = типу 3, можуть дуже рідко розвиватися нейтралізуючі антитіла до VWF. Якщо такі інгібітори з’являються, це буде проявлятися у вигляді невідповідної клінічн= ої реакції. Такі антитіла можуть виникати одночасно з анафілактичними реакціям= и. Таким чином, пацієнтів з анафілактичною реакцією потрібно обстежити на наявність інгібіторів.

У всіх випадках з анафілактич= ною реакцією рекомендується звернутися до спеціалізованого центру з лікування гемофілії.

Існує ризик виникнення тромбо= зу, особливо у пацієнтів із відомими клінічними або лабораторними факторами так= ого ризику. Необхідно розпочати профілактику венозних тромбозів відповідно до діючих рекомендацій.

У пацієнтів, які отримують пр= епарати VWF, що містять FVIII, постійно надмірні рівні FVIII:C
в плазмі крові можуть збільши= ти ризик тромбоутворення.

Гемофілія А

У пацієнт= ів із гемофілією А, які отримували лікування фактором VIII і препаратом ВІЛАТЕ, можуть виникати нейтралізуючі антитіла (інгібітори), див. розділ «Фармакоди= намічні властивості». У разі появи таких інгібіторів, стан буде проявлятися у вигля= ді недостатньої клінічної реакції. У таких випадках рекомендується звернутися = до спеціалізованого центру з лікування гемофілії.

Табличний перелік побічних реакцій

Частота виникнення побічних реакцій оцінюється відповідно до таких умовних позначень: дуже час= ті (≥ 1/10); часті (від ≥ 1/100 до ˂ 1/10); нечасті (від X= 05; 1/1 000 до < 1/100); рідкі (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідкі (< 1/10 000), частота невідома (не можна оцінити з огляду на існую= чі дані).

У таблиці 4 зазначено побічні реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях, постмаркетингових дослідженнях з безпеки, а також відомі з ін= ших постмаркетингових джерел. Побічні реакції подано за класами систем органів (SOC/КСО) MedDRA з використанням переважних термінів (РТ/ПТ) і за частотою.=

Таблиця 4

Клас системи органів (SOC/КСО) MedDRA

Побічна реакція

Частота

Порушення з боку імунної системи

Підвищена чутливість

Анафілактичний шок

Нечасто

Дуже рідко

Загальні порушення та порушення в місці введення

Лихоманка

Біль у грудях

Нечасто

Частота невідома

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Інгібітори фактора VIII

Інгібітори фактора Віллебранда

Нечасто (PTPs)*

Дуже часто (PUPs)

Дуже рідко

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Кашель

Частота невідома

Порушення з боку нервової системи

Запаморочення

Частота невідома

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Біль у животі

Частота невідома

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини

Біль у спині

Частота невідома

* Частота базується на дослідженнях з усіма препаратами FVIII, які проводилися за уча= стю пацієнтів із тяжкою гемофілією А. PTPs – пацієнти, які раніше отримували лікування; PUPs – пацієнти, які раніше не отримували лікування.<= /span>

Опис окремих побічних реакцій
Інформацію про окремі побічні реакції див. у роз= ділі «Особливості застосування».

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значенн= я. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув= анні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: <= /span>https://aisf= .dec.gov.ua».

=

Термін прид= атності.

Порошок для розчину для ін’єкцій - 3 роки.

Стабільні= сть розведеного розчину зберігається протягом 4 годин при кімнатній температурі       (не вище 25 ⁰С). Проте, щоб уникнути забруднення мікроорганізмами, розведений = розчин слід негайно використати.

Розчинник зберігати протягом 4 років.=

Розчинник зберігати протягом 4 років при температурі від 2 до 8 ⁰С, в захищеному від світла мі= сці.

Пр= отягом цього періоду розчинник можна зберігати до 6 місяців при температурі до 25 0С, у цьому випадку термін при= датності закінчується через 6 місяців.

Зб= ерігати при температурі від 2 до 8 ⁰C. Не заморожувати.

Зб= ерігати флакон в картонній упаковці для захисту від світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Пр= отягом терміну придатності препарат можна зберігати при кімнатній температурі                         (не вище 25 ⁰С) протягом 2 місяців. У цьому випадку тер= мін придатності закінчується через          2 місяці після першого виймання препарату з холодильника. <= /p>
Пацієнт повинен вказати новий терм= ін придатності на зовнішній картонній упаковці.

Розведений розчин призначений для однократного використання. Будь-який розчин, що             залишився у флаконі, необхід= но утилізувати.

Несумісність.

За відсутності досліджень сумісності цей лікарський засіб не потрібно змішувати з іншими лікарськими препаратами або вводити одночасно з іншим внутрішньовенним препаратом в тій же (одній) інфузійній системі. Необхідно використовувати тільки ін’єкційні/інфузійні системи, що постачаються, тому що лікування може бути неефективним внаслідок адсорбції (поглинання) фактора VIII/ фактор Віллебранда внутрішньою поверхнею деякого інфузійн= ого обладнання.

Упаковка

Картонна коробка № 1: по 1 флакону з порошком для приготування розчину для ін’єкцій (500 МО) та&n= bsp; інструкцією про застосування.

Картонна коробка № 2: по 1 флакон= у з розчинником (вода для ін’єкцій з 0,1 % полісорбатом 80) по 5 мл разом з комплектом для внутрішньовенного введення, 2 просочені спиртом тампони.

Комп= лект для внутрішньовенного введення складається з: 1 шприц одноразовий, 1 комплект для перенесення, 1 комплект для інфузій.

Картонна коробка № 1 та картонна коробка № 2 об’єднуються між собою пластиковою плівкою.

Картонна коробка № 1: по 1 флакону з порошком для приготування розчину для ін’єкцій (1000 МО) та інструкцією про застосування.

Картонна коробка № 2: по 1 флакону з розчинником (вода для ін’єкцій з 0,1 % полісорбатом 80) по 10 мл разом з комплектом для внутрішньовенного введення, 2 просочені спиртом тамп= они.

Комп= лект для внутрішньовенного введення складається з: 1 шприц одноразовий, 1 комплект для перенесення, 1 комплект для інфузій.

Картонна коробка № 1 та картонна коробка № 2 об’єднуються між собою пластиковою плівкою.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Октафарма Фарм= ацевтика Продуктіонсгес. м.б.Х.<= /b>

Мі= сцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Оберлааєр Шт= рассе 235, 1100 Відень, Австрія.

<= /o:p>

Параметр	Всі типи VWD	VWD типу 1	VWD типу 2	VWD типу 3
N	Cер. показ.	SD	Мін ∙	Макс ∙	N	Сер. показ.	SD	Мін ∙	Макс ∙	N	Сер. показ.	SD	Мін ∙	Макс ∙	N	Сер. показ.	SD	Мін ∙	Макс ∙
Одужання (= %/МО/кг)	24	1,56	0,48	0,90	2,93	2	1,19	0,07	1,14	1,24	5	1,83	0,86	0,98	2,93	17	1,52	0,32	0,90	2,24
AUC (0-інф= ) (г*%)	23	1981	960	593	4831	2	2062	510	1701	2423	5	2971	1383	1511	4831	16	1662	622	593	2606
Т _1/2= (г)	24	23,3	12,6	7,4	58,4	2	39,7	18,3	26,7	52,7	5	34,9	16	17,5	58,4	17	18	6,2	7,4	30,5
МRT (г)	24	33,1	19	10,1	89,7	2	53,6	25,9	35,3	71,9	5	53,5	24,6	27,8	89,7	17	24,7	8,5	10,1	37,7
Кліренс (м= л/г/кг)	24	3,29	1,67	0,91	7,41	2	2,66	0,85	2,06	3,27	5	1,95	1,02	0,91	3,31	17	3,76	1,69	1,83	7,41

Параметр	Візит вихідного рівня	Візит через 6 місяців
Середній показник	SD	Середній показник	SD
Одужання (%/МО/кг)	FVIII:C 2,27	1,20	FVIII:C 2,26	1,19
AUC_norm(% × г/МО/кг)	FVIII:C 31,3	7,31	FVIII:C 33,8	10,9
Період напіввиведення (г)	FVIII:C 11,2	2,85	FVIII:C 11,8	3,37
MRT (г)	FVIII:C 15,3	3,5	FVIII:C 16,3	4,6
Кліренс мл/г/кг	FVIII:C 3,37	0,86	FVIII:C 3,24	1,04

Ступінь кровотечі/ Тип хірургічного втручання	Необхідний рівень фактора VIII (%) (МО/дл)	Частота доз (години)/ Тривалість лікування (дні)
Кровотеча
Початковий гемартроз (крововилив у с= углоб), кровотеча із м’язів або кровотеча з ротової порожнини	20 – 40	Повторювати кожні 12 – 24 години при= наймні 1 день, доки не припиниться кровотеча (на що вказує біль) або доки не буде досягнуто одужання.
Більш розповсюджений гемартроз, кров= отеча із м’язів або гематома	30 – 60	Повторювати введення ін’єкції кожні = 12 – 24 годин протягом 3 – 4 днів або більше, доки не зникне біль та гостре обмеж= ення руху.
Кровотечі, що загрожують життю<= /o:p>	60 – 100	Повторювати введення ін’єкції кожні = 8 – 24 години, доки не мине загроза життю.
Хірургічне втручання
Дрібне хірургічне втручання,= в тому числі видалення зуба	30 – 60	Кожні 24 години, принаймні 1 день, д= оки не настане одужання.
Велике хірургічне втручання=	80 – 100 (до- та післяопераційне)<= /span>	Повторювати ін’єкцію кожні 8 – 24 го= дини до повного загоєння рани, далі лікувати протягом принаймні ще 7 днів для підтримання активності фактора VIII від 30% до 60% (МО/дл).

Клас системи органів (SOC/КСО) MedDRA	Побічна реакція	Частота
Порушення з боку імунної системи	Підвищена чутливість Анафілактичний шок	Нечасто Дуже рідко
Загальні порушення та порушення в місці введення	Лихоманка Біль у грудях	Нечасто Частота невідома
Порушення з боку крові та лімфатичної системи	Інгібітори фактора VIII Інгібітори фактора Віллебранда	Нечасто (PTPs)* Дуже часто (PUPs) Дуже рідко
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	Кашель	Частота невідома
Порушення з боку нервової системи	Запаморочення	Частота невідома
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту	Біль у животі	Частота невідома
Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини	Біль у спині	Частота невідома