Протипоказання.
· Т= яжке зневоднення (спричинене блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини= ).
· О= станній триместр вагітності.
= Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
<= span class=3DFontStyle74>Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати у комбінації з:
- ацетилсаліциловою кислотою (аспірином), оскільки це може збільшити ризик виникнення поб= ічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилову кислоту (доза не вище 75 мг на добу) призначав лікар. Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати антиагрегантну дію низьких доз ацетилсаліцилової кисл= оти. Проте обмеженість цих даних та непевність щодо екстраполяції даних ex vivo = на клінічну картину не дає підстави зробити чіткі висновки щодо систематичного застосування ібупрофену. Отже, при несистематич= ному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі е= фекти вважаються малоймовірними;
- іншими НПЗЗ, в тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це може підвищити ризик побічних ефектів.
Слід з обережністю застосовувати ібупрофен у комбінації з такими препаратами:
Антикоагулянти. <= /i>НПЗЗ можуть посилити ефект антикоагуля= нтів, таких як варфарин.
Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ, бета-блокатори й антагоністи а= нгіотензину II) та діуретики. НПЗЗ можуть знижувати ефект цих препаратів. У д= еяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, пацієнти зі зневодненням= або пацієнти літнього віку з порушеннями функції нирок) супутнє застосування інгібіторів АПФ, бета-блокаторів або антагоністів ангіотензину ІІ та інгібіторів циклооксигенази, може призвес= ти до подальшого порушення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому таку комбінацію слід застосову= вати з обережністю, особливо людям літнього віку. Пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини, а також контролювати функцію печінки після початку супутн= ьої терапії та періодично згодом. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗЗ. =
Кортикостероїди. = Підвищений ризик утворення виразок та = кровотеч у шлунково-кишковому тракті.
Антитромбоцитарні засоби та селективні ін= гібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
Серцеві глікозиди (наприклад, дигоксин). НПЗЗ можуть посилювати порушення функції серця, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок = та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові. Одночасне застосування ібупрофену з препаратами= дигоксину може підвищити рівень цих лікарських засобі= в у сироватці крові. При правильному застосуванні (максимум протягом 4 днів) контроль рівня дигоксину в сироватці крові зазв= ичай не потребується.
Літій. Існують свідчення потенційного підвищення рівня= літію в плазмі крові. При правильному застосуванні препарату (максимум прот= ягом 4 днів) контроль рівня літію в сироватці крові зазвичай не потребується.
Метотрексат. Існує ймовірність підвищення рівня
Циклоспорин. Підвищений ризик = нефротоксичності.
Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати раніше, ніж= через 8–12 діб після застосування міфепристону, оскіл= ьки вони можуть знизити його ефективність.
Такролімус. Можливе підвищення ри= зику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ з = такролімусом.
Зидовудин. Підвищений ризик гематологічної токсич= ності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та і= бупрофеном.
Хінолонові антибіотики. Дані, отримані в дослідженнях на твари= нах, показують, що НПЗЗ можуть збільшувати ризик судом, пов’язаних із застосуван= ням хінолонових антибіотиків. Пацієнти, які приймають НПЗ= З та хінолони, можуть мати підвищений ризик розвитку судом= .
Препарати групи сульфонілсечовини. Можливе посилення ефекту. Клінічні дослідження
продемонстрували взаємодію між НПЗЗ та антидіабетичним=
и
засобами (препаратами сульфонілсечовини). Хоча =
на цей
час взаємодії між ібупрофеном та препаратами
Фенітоїн. Можливе підвищення рівня цих лікарських засобів у сироватці крові. При правильному застосуванні (максимум протягом 4 днів) контроль рівня фенітоїну в сироватці крові зазвичай не потребується.
Пробенецид та сульфінпіразон. Лікарські засоби, що містять пробенецид або сульфінпіразон, можуть затримувати виведення ібупрофену.
Калійзберігаючі діуретики. Одночасне застосування ібупрофену та калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії (рекомендується контролювати рівень калію в сироватці крові).
Інгібітори CYP2C9. Одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP2C9 може підвищувати вплив ібупрофен= у (субстрат CYP2C9). У дослідженні із застосуванням вори= коназолу та флуконазолу (інгібітори CYP2C9) було продемо= нстровано збільшення впливу S (+)-ібупрофену приблизно на 80–100 %.
При одночасному застосуванні ібупрофену з сильними інгібіторами CYP2C9 рекомендується зниження доз ібупрофену, особливо коли високі дози ібупрофену застосовую= ться разом із вориконазолом або флуконазолом.
Особливості застосув= ання.
= Побічні ефекти, пов’язані з ібупрофеном, можна мінімізувати шляхом застосув= ання найнижчої ефективної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Особи літнього віку ма= ють підвищену частоту побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкові крово= течі та перфорації, які можуть бути летальними. У пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик наслідків побічних реакцій. Не рекомендується тривале застосування НПЗЗ особам літнього віку. При необхідності тривалої терапії, = слід регулярно стежити за станом пацієнтів.
Потрібно бути обережни= ми пацієнтам з такими станами:
= · системний червоний вовчак, а також змішане захворювання сполучної тканини - через підвищений ризик асептичного менінгі= ту;
= · вроджене порушення метаболізму порфірину, наприк= лад гостра суміжна порфірія;
= · розлади з боку шлунково-кишкового тракту та хрон= ічне запальне захворювання кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона);
= · наявність в анамнезі артеріальної гіпертензії та= /або серцевої недостатності, оскільки існують повідомлення про затримку рідини та набряк, що пов’язані з терапією НПЗЗ;
= · ниркова недостатність - через можливість погірше= ння функції нирок;
= · порушення функції печінки;
= · безпосередньо після обширни= х хірургічних втручань;
= · сінна гарячка, носові поліпи або хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення алергічних реакцій (до них належать напади астми (так звана аналгетична астма), набряк Квінке або кропив’ян= ка);
= · пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакці= ї на інші речовини, через підвищений ризик можливості виникнення реакцій гіперчутливості на ібупрофен.
= Вплив на органи дихання.
У пацієнтів,= які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання, або мають ці захворювання в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.
Інші НПЗЗ.
Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими НП= ЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, оскільки це підвищує риз= ик розвитку побічних реакцій.
Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини.
З обережніст= ю слід застосовувати ібупрофен при системному червоному вовчаку та змішаному захворюванні сполучної тканини через підвищений ризик асептичного менінгіту.
= Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі&nb= sp; слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.
Дані клінічного дослід= ження і епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупр= офену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) та протягом тривалого часу, може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда = або інсульт). В цілому, епідеміологічні дослідження не показують, що низькі доз= и ібупрофену (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) асоці= юються з підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда.
Вплив на нирки.
Загалом звичне застосу= вання аналгетиків, особливо комбінацій різних знеболювальних засобів, може призвести до тривалого ураження нирок із ризиком ниркової недостатності (аналгетична нефропатія).
Слід дотримуватися обережності пацієнтам з нирковою недостатністю у зв’язку з можливістю погіршення функції нирок.
Існує ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків зі зневодненням.
Вплив на печінку.
Порушення функції печі= нки.
= Вплив на шлунково-кишковий тракт.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тр= акту в анамнезі (наприклад, виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їхній стан може загостритися. Таким пацієнтам слід звернутися за консультацією до ліка= ря.
Існують пові= домлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, що можуть бути летальними, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжк= их розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
Ризик шлунко= во-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується при збільшенні доз НПЗЗ, у р= азі наявності виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Цим пацієнтам слід починати лікування з найнижчої дози. Таким пацієнтам, а також пацієнтам, яким потребується супутнє застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик з боку шлунково-кишково= го тракту, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад= , мізопростол або інгібітори протонної помпи). <= /p>
Пацієнтам з наявністю шлунково-кишкової токсичності в анамнезі, особливо особам літнього віку, сл= ід повідомляти про будь-які незвичні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.
Слід дотриму=
ватись
обережності при лікуванні пацієнтів, які одночасно застосовують препарати, =
що
можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні
кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин),
селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або
У разі шлунково-кишков= ої кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупр= офен, лікування слід негайно припинити.
Порушення фертильності у жінок.
Існують обмежені дані,= що інгібітори синтезу циклооксигенази/простагландину можуть погіршувати фертильність у жіно= к, впливаючи на овуляцію. Це є оборотним при припиненні терапії.
= Реакції з боку шкіри та підшкірн= ої клітковини.
Дуже рідко на тлі прий= ому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії, у більшості випадків такі реакції розпочиналися протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генера= лізованого екзантематозного пустульоз= у, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен. При перших = ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості ібупрофен слід відмінити.
У виключних випадках в= ітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. Дотепер не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, т= ому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.
Дуже рідко спостерігаю= ться тяжкі реакції гострої гіперчутливості (наприкла= д, анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперч= утливості після застосування ібупрофену терапію слід прип= инити та негайно звернутися до лікаря.
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt'>Ібупрофен може тимчас= ово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями згортання крові.
При тривалому застосув= анні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники ф= ункції печінки, функцію нирок, а також гематологічну функцію/картину крові.=
Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. У таких випадках необхідно звернутися до лікаря та припинити лікування. Слід розглянути ймовірність головного болю внаслідок зловживання лікарським засобом у пацієнтів, які страждають на частий або щоденний голов= ний біль, незважаючи на (або через) регулярне застосування лікарських засобів п= роти головного болю.
При сумісному вживанні алкоголю та застосуванні НПЗЗ можуть посилитись небажані реакції, пов’язані= з діючою речовиною, особливо ті, що стосуються шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.
Маскування симптомів основних інфекцій.
НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекційного захворювання та гарячки, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання.= Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли НПЗЗ застосову= ють при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Допоміжні речовини.
Якщо у пацієнта встановлена непереноси= мість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.
Наявність у складі препара= ту метилпарабену (Е 218) і пропілпарабену (Е 216) може спричинити алергіч= ні реакції (можливо, уповільнені).
Цей лікарський засіб місти= ть 1,446 ммоль (або 33,252 мг) натрію на дозу 300 мг ібупрофену= . Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
= Препарат застосовують дітям віком до 1= 2 років.
Вагітність.=
Пригнічення синтезу
Починаючи з двадцятого тижня вагітності застосування ібупрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфун= кції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більші= сть з яких пройшли після припинення лікування. Тому ібупрофен<= /span> = не слід прий= мати у перші два триместри вагітності, якщо тільки на думку лікаря очікувана корис= ть для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітні= ти, або протягом першого та другого триместрів вагітності, слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу. Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріа= льної протоки слід розглянути після впливу ібупрофену протягом декількох днів, починаючи з двадцятого гестац= ійного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.
Протягом третього трим= естру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:
для плода:<= /i> серцево-лег= енева токсичність (характеризується передчасним = звуженням/закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном (див. вище);
для матері та новонародженого (наприкінці вагітності): можливе збільшення ча= су кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може = розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригніченн= я скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Можливе підвищення ризику утворення набряків у матері. Тому іб= упрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.
Ібупрофен та його мет= аболіти потрапляють у грудне молоко у низьких концентраціях. Дотепер невідомо про негативний вплив на немовля, тому при короткотривалому лікуванні болю та гарячки рекомендованими дозами зазвичай не потребується переривати годування груддю.
Існують деяк= і свідчення, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксиг= енази/простагландину, можуть порушити жіночу фертильність, впливаючи на овуляцію. Цей ефект є оборотним при відміні лікування. Тому застосування ібупрофену не рекомендується жінка= м, яким складно завагітніти.
Здатніс= ть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Препарат застосовувати дітям віком до 12 років. За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та протягом відповідного періоду не очікується впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосу= вання найнижчої ефективної дози, необхідної для контролю симптомів, протягом найк= оротшого періоду часу.
Для перорального застосування. Рекомендована добова доза препарату становить 20–30 мг/кг маси тіла, роз= ділена на рівні дози, залежно від віку та маси тіла, з інтервалом між прийомами 6–8 годин. Для забезпечення точного дозування упаковка містить дозуючий пристрій. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тільки для короткотривал= ого застосування.
|
Вік= |
Маса тіла = (кг) |
Рекомендов= ана доза |
|
3–6 місяці= в |
5–7,6 |
По 2,5 мл суспензії (50 мг) не більше 3 разів на добу. |
|
6–12 місяц= ів |
7,7–9 |
По 2,5 мл суспензії (50 мг) = ; не більше 3-4 разів на добу. |
|
1–3 роки |
10–16 |
По 5 мл суспензії (100 мг) не більше 3= разів на добу. |
|
4–6 років<= /span> |
17–20 |
По 7,5&nbs= p; мл суспензії (150 мг) не більше 3 разів на добу. |
|
7–9 років<= /span> |
21–30 |
По 10 мл с= успензії (200 мг) не більше 3 разів на добу. |
|
10–12 рокі= в |
31–40 |
По 15 мл с= успензії (300 мг) не більше 3 разів на добу. |
Не застосовувати лікарський засіб дітям віком до 3 місяців, якщо це= не рекомендовано лікарем, також не застосовувати його дітям з масою тіла менше= 5 кг.
Для дітей віком від 3 = до 6 місяців: якщо симптоми зберігаються довше 24 годин від початку лікування або погіршуються (після 3-х доз), слід негайно звернутися до лікаря.
Якщо у дітей віком від= 6 місяців до 12 років симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікуван= ня або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
При гарячці після імун= ізації (діти віком 3–6 місяців) рекомендована добова доза становить 2,5 мл суспенз= ії (50 мг), у разі необхідності – ще 2,5 мл суспензії (50 мг) через 6 годин, а= ле не більше, ніж 5 мл суспензії (100 мг) протягом 24 годин. Якщо симптоми зберігаються, необхідно звернутися до лікаря.
Пацієнтам із чутливим шлунком препарат слід застосовувати під час їди.
Перед застосуванням збовтати.
Особливі категорії пацієнтів:
Ниркова недостатність:= пацієнтам із порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості зниження дози не потребується (щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).
Печінкова недостатніст= ь: пацієнтам із порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості зниже= ння дози не потребується (щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).
У випадку застосування= дози, що перевищує рекомендовану, слід негайно звернутися до лікаря.
Передозування.
У дитячому віці симптоми
передозування можуть виникати при прийомі дози ібупроф=
ену,
що перевищує 400 мг/кг. У дорослих реакції на дозу менш виражені. Період
Симптоми.
Лікування.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt'> Специфічного антидоту не існує. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючи= м, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг функц= ії серця та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Слід розглянути необхідність перорального застосування активованого вугілля= або промивання шлунка, якщо пройшло не більше 1 години після застосування паціє= нтом потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен вже всмоктався, можна застосовувати лужні речовини, що сприяють виведенню кислотного ібупрофену з сечею. При частих або тривалих судомах слід призначати внутрішньовенне введення діазепаму або лоразепаму. У разі загострення бронхіальної= астми слід призначати бронходилататори. Слід звернути= ся до лікаря за медичною допомогою.
Побічні реакції.
Перелік наступних побічних реакцій включає всі небажані реакції, про які стало відомо при лікуванні і= бупрофеном, включаючи ті, що спостерігалися при застосування високих доз, при довготрив= алій терапії пацієнтів із ревматизмом. Зазначена частота, що виходить за межі ду= же рідких повідомлень, стосується короткотривалого застосування доз (максимум = 1200 мг ібупрофену на добу) для пероральних лікарськ= их форм.
Побічні реакції, що ви= никали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за системами органів та частотою їх прояву. Частота побічних реакцій визначаєт= ься наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1= /10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/100= 0), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома (не підлягає оцінці з огляду на наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться у пор= ядку зниження ступеня тяжкості.
Дані клінічного дослід= ження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (по 2400 мг на добу) та при довготривалому лікуванн= і, може бути пов’язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Інфекції та інвазії.
З боку системи крові та лімфатичної системи.
З боку імунної системи.
З боку нервової системи.
Нечасто: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість або втома.
Дуже рідко: асептичний менінгіт2.
З боку серцевої системи.
Дуже рідко: серцева недостатність, прискорене серцебиття, набряк, інфаркт міокарда.
З боку судинної системи.
Дуже рідко: артеріальна гіпертензія, васкуліт.
З боку травної системи.
Часто: біль у животі, нудота, диспепсія, діарея, метеоризм, запор, печія, блювання та невеликі шлунково-кишкові крововтрати, що у виключних випадках можуть призвести до анемії.
Нечасто: виразкова хво= роба шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні (особливо в осіб літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона. <= /p>
Дуже рідко: езофагіт, утворення діафрагмопод= ібних стриктур кишечнику, панкреатит.
З боку печінки.
Дуже рідко: порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при довготривалій терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Нечасто: різні висипан= ня на шкірі1.
Дуже рідко: тяжкі форми шкірних реакцій, таких як бульозні реакції, вкл= ючаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз, гострий генераліз= ований екзантематозний пустульоз1, алопеція.
Частота невідома: виси= пи, що супроводжуються еозинофілією та системними проя= вами (DRESS-синдром), реакції світлочутливості.
З боку дихальної системи та органів середостіння.
Частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхо= спазм або задишку1.
З боку нирок та сечовидільної системи.
Рідко: гостре поруш= ення функції нирок, особливо при довготривалому застосуванні НПЗЗ, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові; папілоне= кроз.
Дуже рідко: утворення набряків, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, що може супроводжуватися гос= трою нирковою недостатністю.
Лабораторні дослідження.
З боку психіки.
З боку органів зору.
З боку органів слуху.
Загальні порушення.
Частота невідома: незд= ужання та втома.
= 2 Механізм патогенезу асептичного менінгіт= у, зумовленого лікарським засобом, зрозуміло не повною мірою. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часове відношенн= я до прийому препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном пацієнті= в з наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостері= галися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (таких як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, гарячка або дезорієнтац= ія).
Термін придатності. 3 ро= ки.
Зберігати у недоступному для дітей міс= ці.
Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, буд= инок 22.