ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІТРАКОНАЗОЛ

(ITRACONAZOLE)

Склад:

діюча речовина: itraconazole;

1 капсула містить ітраконазолу 100 мг (у вигляді кишковорозчинних пелет);

допоміжні речовини: цукор, гіпромелоза, еудрагіт (Е 100), поліетиленгліколь 20000; склад капсули: ж= елатин, титану діоксид (Е 171), індиготин (Е 132).

Лікарс= ька форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивос= ті: тверді желатинові капсули № 0, з кришечкою блакитного кольору = та корпусом білого кольору, що містять гранули білого або майже білого кольору, сферичної форми.

Фармакотерапевтична група.

Протигрибкові препарати для системного застосування. Код АТХ J02A С02.

&nbs= p;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ітраконазол – похідне триазолу, має широкий спектр дії. Дослідження in vitro показали, <= /b>що ітраконазол пригнічує= синтез ергостеролу у клітинах грибків. Ергостерол є важливим компонентом клітинної мембрани грибка, пригнічення його синтезу забезпечує протигрибковий ефект.<= o:p>

Стосовно ітраконазолу, граничні значення були встановлені лише для Candida spp= . Для поверхневих мік= отичних інфекцій (CLSI M27-A2, граничні значення не були встановлені за методологією EUCAST). Граничні значення CLSI наступні: чутливі Ͱ= 4;0,125; чутливі дозозалежні 0,25‑0,5 та резистентні ≥1 мкг/мл. Граничні значення не були встановлені для міцеліальних грибків.

Дослідження in vitro показали, що ітраконазол пригнічує ріст широкого спектра грибків, патогенних для людини у концентраціях зазвичай ≤1 мкг/мл. Вони включа= ють: дерматофіти (Trichophyton= spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджі (Candida spp., включаючи C. albicans, C. tropicalis= , C. parapsilos= is та C. krusei, Cryptococcus neoformans, Malassezia spp= ., Trichospor= on spp., Geotrichum spp.), Aspergillus spp.; Histoplasma spp., <= /span>включаючи H. capsulatum; Paracoccidioides<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-fareast-font-family:SimSun'> brasiliensis; Sporothrix schenckii; Fonsecaea spp.; Cladosporium<= /span> spp.; = Blastomyces dermatitidis; Coccidiodes immitis; Pseudallescheria boydii; Penicillium marneffei та інші різновиди дріждж= ів та грибків.

Candida krusei, Candida glabrata та Candida tropicalis загалом є найменш чутливими видам= и Candida, а деякі ізоляти демонструють резистентність до ітраконазолу in vitro.

Головними типами грибків, які не пригнічуються ітраконазолом, є зигоміцети (Rhizopus spp., = Rhizomucor spp., = Mucor spp.,<= /i> та Absidia spp.), Fusarium spp., = Scedosporium proliferans та Scopulariopsis spp.

Резистентність до азолів розвивається повільно та зазвичай є результатом кількох генетичних мутацій. Механізми, що вже описані, включають надмірну експресію ERG11, який кодує 14α‑деметилазу (фермент-мішень), точкові мутації у ERG11, що призводять до зниження афінності 14α-деметилази до ітраконазолу та/або надмірної експресії переносника, що в результаті підвищує відтік ітраконазо= лу з грибкових клітин (а саме – видалення ітраконазолу з його мішені). Перехресна резистентність серед лікарських засобів представників класу азолів спостерігалася у межах різновиду Ca= ndida, однак резистентність до одного з представників класу не обов’язково означає наявність резистентності до інших азолів. Повідомлялося про ітраконазол-резистентні штами Aspergillus fumigatus<= /span>.

Фармакокінетика.

Загальні фармакокінетичні характеристики.

Пік концентрації у пл= азмі крові після перорального застосування ітраконазолу досягається у межах від = 2 до 5 годин. Внаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол акумулюється у пл= азмі крові після багаторазового застосування. Стан рівноважних концентрацій, як правило, досягається впродовж 15 днів, зі значеннями С_max 0,5 мкг/мл, 1,1 мкг/мл та 2,0 мкг/мл після застосування 100 мг 1 раз на добу, 200 мг 1 раз на добу та 200 мг 2 ра= зи на добу відповідно. Кінцевий період напіввиведення ітраконазолу загалом вар= іює від 16 до 28 годин після однократної дози та збільшується до 34‑42 го= дин після застосування декількох доз. Після припинення лікування концентрація ітраконазолу знижується до рівня, який майже не виявляється у плазмі крові впродовж 7‑14 днів, залежно від дози та тривалості лікування. Середній плазмовий кліренс ітраконазолу після внутрішньовенного застосування станови= ть 278 мл/хв. Завдяки насичуваному печінковому метаболізму при вищих дозах кліренс ітраконазолу знижується.<= o:p>

Абсорбція.

Ітраконазол швидко всмоктується після перорального застосування. Максимальні плазмові концентр= ації незміненого лікарського засобу після застосування капсул перорально досягаю= ться впродовж 2-5 годин. Абсолютна біодоступність ітраконазолу становить 55 %. Максимальна біодоступ= ність при застосуванні внутрішньо спостерігається при застосуванні препарату одразу після вживання висококалорійної їжі.

Абсорбція капсул ітраконазолу знижена у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлунка, пацієнтів, які застосовують препарати – супресори виділення шлункової кисло= ти (антагоністи Н₂‑рецепторів, інгібітори протонної помпи), а= бо у пацієнтів з ахлоргідрією, спричиненою певними хворобами (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій»). Абсорбція ітраконазолу натще у таких пацієнтів збільшується, якщо ітраконазол застосовувати з напоями з підвищен= ою кислотністю (наприклад, недієтичною колою). При застосуванні разової д= ози 200 мг ітраконазолу натще з недієтичною колою після застосування ранітидину, антагоніст= а Н₂-рецепторів, абсорбція ітраконазолу була співставною до такої, що спостерігалася після <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>застосування= ітраконазолу окремо.

Концетрація ітраконазолу після застосування капсул є нижчою, ніж після застосування розчину орального у тій самій дозі (див. розділ «Особливості застосування»).

Розподіл

Більша частина ітраконазолу зв’язується з білками плазми крові (99,8 %), альбумін є головним зв’язуючим компонентом (99,6 % для гідроксиметаболіту). Також= він має високу афінність до жирів. Лише 0,2 % ітраконазолу в крові залишає= ться у вигляді незв’язаної речовини. Уявний об’єм розподілу ітраконазолу досить значний (>700 л), з чого можна припустити його широкий розподіл у тканин= ах: концентрації у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м’яз= ах були у 2‑3 рази вищі за концентрації у плазмі крові. Накопичення ітраконазолу= в кератинових тканинах, особливо у шкірі, в 4 рази перевищувало накопичення у плазмі крові. Концетрації у спинно-мозковій рідині значно нижчі, ніж у плаз= мі крові, проте була продемонстрована ефективність проти інфекцій, що локалізуються у спинно-мозковій рідині.

Біотрансформація.

Ітраконазол значною мірою розщеплюється у печінці з утворенням великої кількості метаболітів. Згідно з дослідженнями in vitro, CYP= 3A4 – головний фермент, залу= чений до процесу метаболізму ітраконазолу. Головним метаболітом є гідрокси-ітраконаз= ол, який має порівняну з ітраконазолом протигрибкову дію in<= /i> vitro. Концентрації гідрокси-ітраконазолу у плазмі крові приблизно у 2 рази вищі, ніж концентра= ції ітраконазолу.

Виведення.
Приблизно 35 % ітраконазолу екскретується у вигляді неактивних метаболітів із сечею та бли= зько 54 % –= з калом упр= одовж 1 тижня після застосування дози розчину орального. Виведення ітраконазолу та активного метаболіту гідрокси-ітраконазолу нирками після внутрішньовенного введення становить менш ніж 1 % від дози. Виведення незміненої речовини з калом варіюється від 3 % до 18 %.

Особливі категорії пацієнтів.<= /i>

Печінкова недостатність.

Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. Фармакокінетичне дослідження із застосуванням одноразової дози 100 мг ітраконазолу (1 капсули 100 мг) було проведено серед 6 здорових та 12 хворих на цироз пацієнтів. Було виявл= ене статистично важливе зменшення середнього значення C_max<=
/sub> (47 %) та збільшен= ня у 2 рази періоду напіввиведення ітраконазолу (37±17 проти 16±5 годин) у пацієнтів з цирозом порівняно зі здоровими добровольцями. Хоча загальні концентрації ітраконазолу, на основі AUC, були співставними у обох групах.

Немає доступних даних щодо довготривалого застосування ітраконазолу у пацієнтів, хворих на цироз.

Ниркова недостатність.<= /span>

Дані щодо застосування перорального ітраконазолу пацієнтам з порушеннями функцій нирок обмежені. Фармакокінетичне дослідження із застосуванням разової дози = 200 мг ітраконазолу (4 капсули по 50 мг) було проведене у 3 групах пацієнт= ів із порушеннями функцій нирок (уремія: n=3D7, гемодіаліз: n=3D7, тривалий амбулаторний перитонеальний діаліз: n=3D5). У пацієнтів з уре= мією з середнім значенням кліренсу креатиніну 13 мл/хв × 1,73 м² концентрація на основі AUC була дещо зниженою порівняно з параметрами здорових пацієнтів. Дане дослідження не продемонструвало будь-якого важливого впливу гемодіалізу або тривалого амбулаторного перитонеального діалізу на фармакокінетику ітракона= золу (T_max, C_max, AUC_0-8_{h). Плазмові концентрації пр=
оти
часових профілів показали суттєву міжсуб’єктну варіабельність у всіх
3 групах.}

Після одноразового внутрішньовенного введення середні значення кінцевого періоду напіввиведення у пацієнтів з легкими (CrCl 50= ‑79 мл/хв), помірними (CrCl 20‑49 мл/хв) та тяжкими (CrCl ˂20 мл/хв.) поруше= ннями функцій нирок були подібними до таких у здорових добровольців (діапазон зна= чень 42‑49 годин проти 48 годин у пацієнтів із порушеннями функцій нирок та здорових добровольців відповідно). Загальні концентрації ітраконазолу на ос= нові AUC = були знижені у пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функцій нирок (на 30= % та 40 % відповідно) порівняно зі здоровими добровольцями. <= /span>

Немає доступних даних щодо довготривалого застосування ітраконазолу пацієнтам із порушеннями функцій нирок. Діаліз не має впливу на напіввиведення або кліре= нс ітраконазолу або гідрокси-ітраконазолу.

Діти.

Дані щодо застосування перорального ітраконазолу дітям обмежені. Клінічні фармакокінетичні дослідження з участю дітей та підлітків віком від 5 місяці= в до 17 років проводили з застосуванням капсул ітраконазолу, розчину орального та розчину для внутрішньовенного введення. Індивідуальні дози з застосуванням капсул та розчину орального варіювали від 1,5 до 12,5 мг/кг/добу, режим дозування 1 або 2 рази на добу. Внутрішньовенно вводили одноразову дозу 2,5 мг/кг у вигляді інфузії або 2,5 мг/кг у вигляді інфузій 1 або 2 рази на доб= у. Не було виявлено значної залежності AUC ітраконазолу, загального кліренсу від віку, проте був помічений слабкий зв’язок між віком, об’ємом розподілу, C_max<=
/sub> та кінцевим виведенням.= Уявний кліренс та об’єм розподілу були залежними від маси тіла.<= /p>

Клінічні характеристи= ки.

Показання.

<= span lang=3DUK>Вульвовагінальний кандидоз;

- висівкоподібний лишай;

- дерматомікози, спричинені чутливими до ітраконазолу збудниками (Trich= ophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), наприклад, дерматофітія стоп, паховий дерматомікоз, дерматофітія тулуба, дерматофітія кистей рук;

- орофарингеальний кандидоз;

- оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами;

- гістоплазмоз;

- системні мікози (у випадках, коли протигрибкова терапія першої ліні= ї не може бути застосована або в разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами, що може бути зумовлено наявною патологією, нечутливістю патогенна або токсичністю препарату);

- аспергильоз та кандидоз;

- криптококоз (включно з криптококовим менінгітом): лікування імуноослаблених пацієнтів з криптококозом та усіх пацієнтів з криптококозом центральної нервової системи;

- підтримувальна терапія у пацієнтів із СНІДом з метою запобігання рецидиву наявної грибкової інфекції.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:SimSun'>Ітраконазол також призна= чається для профілактики грибкової інфекції у пацієнтів із тривалою нейтропенією у випадках, коли стандартна терапія є недостатньою.

Протипоказання.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:SimSun'>Капсули Ітраконазол протипоказані пацієнтам із відомою гіперчутливістю до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:SimSun'>Протипоказане одночасне застосування Ітраконазолу та субстратів CYP= 3A4. Одночасне застосуванн= я може спричинити підвищення концентрацій цих лікарських засобів у плазмі крові, що може призвести до посилення або пролонгації терапевтичних і побічних реакці= й та станів, що можуть потенційно загрожувати життю. Наприклад, збільшені концентрації цих лікарських засобів можуть призвести до подовження інтервал= у QТ та вентрикулярних тахі= аритмій, включно з випадками тріпотіння-мерехтіння шлуночків, аритмії з потенціальним летальним наслідком. Дані лікарські засоби зазначені у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій».

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:SimSun'>Протипоказано застосуван= ня капсул Ітраконазол пацієнтам зі шлуночковою дисфункцією, такою як застійна серцева недостатність, або застійною серцевою недостатністю в анамнезі, за винятком лікування інфекцій, що загрожують життю (див. розділ «Особливості застосування»).<= /o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:SimSun'>Не слід застосовувати ка= псули Ітраконазол у період вагітності, за винятком лікування станів, що загрожують життю матері (див. розділ «Застосув= ання у період вагітності або годування груддю»). Жінкам репродуктивного віку с= лід застосовувати ефективні методи контрацепції під час лікування капсулами Ітраконазол, а також до кінця менструального циклу після закінчення лікуван= ня.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:SimSun'> =

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

І= траконазол переважно метаболізується цитохромом CYP3A4. Інші препарати, які метаболізуються цим шляхом або модифікують активність CYP3A4, можуть вплива= ти на фармакокінетику ітраконазолу. Ітраконазол у свою чергу також може вплива= ти на фармакокінетику інших субстанцій. Ітраконазол є потужним інгібітором CYP= 3A4 та P‑глікопротеїну. При одночасному застосуван= ні з іншими лікарськими засобами слід також керуватися інструкціями для медичного застосування цих лікарських засобів щодо інформації про шляхи метаболізму та можливу необхідність корекції доз.

Лікарські засоби, які можуть знижув= ати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові

Лікарські засоби, які знижують кислотність шлунка (препарати, які нейтралізують кислоту, такі як алюмінію гідроксид, або супресори виділення кислоти, такі як антагоністи H₂-рецепторів та інгібітори протонної помпи), впливають на абсорбцію ітраконазолу з капсул. Слід бути обережними при одночасному застосуванні нижчезазначених лікарських засобів та капсул ітраконазолу:

-   &nb= sp;      при одночасному застосуванні ітраконазолу та лікарських засобів, що знижують кислотність, капсули Ітраконазол слід застосовувати з напоями з підвищеною кислотністю, такими як недієтична кола;

-   &nb= sp;      лікарські засоби, що нейтрал= ізують кислоту (наприклад, алюмінію гідроксид) слід застосовувати щонайменше за 1 годину до або через 2 години після застосування <= /span>капсул Ітраконазол;

-   &nb= sp;      слід контролювати рівень протигрибкової активності та в разі необхідності збільшувати дозу ітраконаз= олу.

Одночасне застосування ітраконазо= лу з потужними індукторами ферменту СYРЗА4 призводить до зниження біодоступності ітраконазолу та гідрокси-ітраконазолу, наслідком чого є значне зменшення ефективності лікування. Дані лікарські засоби включають:

-   &nb= sp;      антибактеріальні: ізоніазид, рифабутин (також у підрозділі «Ліка= рські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол»), рифампіцин;

-   &nb= sp;      протисудомні: карбамазепін (= також у підрозділі «Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол»), фенобарбітал, фенітоїн;

-   &nb= sp;      противірусні: ефавіренц, невірапін.

Одночасне застосування потужних індукт= орів ферменту СYРЗА4 з ітраконазолом не рекомендоване. Не слід розпочинати застосування вищезазначених ліків за 2 тижні до, протягом, та впродовж 2 ти= жнів після лікування ітраконазолом, за винятком тих випадків, коли можлива корис= ть значно переважає над потенційним ризиком. Слід ретельно контролювати рівень протигрибкової активності та збільшити у разі необхідності дозу ітраконазол= у.

Лікарські засоби, які збільшують концентрацію ітраконазолу у плазмі крові

П= отужні інгібітори ферменту CYP3A4 можуть збільшити біодосту= пність ітраконазолу. Наприклад:

-&nb= sp; антибактеріальні: ципрофлокс= ацин, кларитроміцин, еритроміцин;

-&nb= sp; противірусні: ритонавір-поси= лений дарунавір, ритонавір-посилений фосампренавір, індинавір, ритонавір (також у підрозділі «Лікарські засоби, конце= нтрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол»).

Ці препарати слід застосовувати з обережністю одночасно з ітраконазолом. Таких пацієнтів слід ретельно обстежувати стосовно ознак чи симптомів збільшення = або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу та у разі необхідності зменшити дозу ітраконазолу. Рекомендовано контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові.

Лікарські засоби, концентра= цію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол

Ітраконазол та його основний метаболіт гідрокси-ітраконазол можуть пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються ферментом CYP3A4, та транспортування ліків P-глікопротеїном, що може призвести до збільшення концентрації цих ліків та/або їх метаболітів у плаз= мі крові. Таке підвищення плазмових концентрацій може призвести до посиле= ння або подовження терапевтичного ефекту та виникнення побічних реакцій. Протипоказане призначення ітраконазолу та ліків, що метаболізуються CYP3A4 та подовжують інтервал QT, оскі= льки це може призвести до виникнення шлуночкових тахіаритмій, включаючи випадки тріпотіння-мерехтіння шлуночків із летальним наслідком. Після припинення лікування концентрація ітраконазолу знижується до рівня, який майже не виявляється у плазмі крові, упродовж від 7 до 14 днів залежно від дози та тривалості лікування. У пацієнтів із цирозом печінки або у пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори ферменту CYP3A4, відміна препарату має бу= ти поступовою. Особливо це стосується лікарських засобів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.

Супутні лікарські засоби згруповані у наступні категорії.

Протипоказано: ні в якому разі не застосовувати одночасно або раніше ніж через 2 т= ижні після закінчення лікування ітраконазолом.

Не рекомендовано: застосування цих лікарських засобів одночасно та впродовж 2 тижнів після припинення лікування ітраконазолом слід уникати, окрім випадків, коли корис= ть від лікування переважає можливий ризик виникнення побічн= их реакцій. Якщо одночасного застосування не можна уникнути, то таких пацієнті= в слід ретельно обс= тежувати на появу ознак чи симптомів збільшення або пролонгації фармакологічного ефе= кту ітраконазолу та у разі необхідності зменшувати дозу ітраконазолу. Рекомендо= вано контролювати рівень концентрації ітраконазолу у плазмі крові.

Застосовувати з обережністю= : ретельний монітор= инг рекомендовано у випадку одночасного застосування з ітраконазолом. Таких пацієнтів слід ретельно обстежувати стосовно ознак чи симптомів збільш= ення або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу та у разі необхідності зменшувати дозу ітраконазолу. Рекомендовано контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові.

Приклади ліків, концентрація яких збільшується при одночасному застосуванні з ітраконазолом, наведені у таблиці з відповідними рекомендаціями.=

Клас лікарських засобі= в

Протипоказано

Не рекомендовано

Застосовувати з обереж= ністю

Альфа-блокатори

Тамсулозин

Аналгетичні

Левацетилметадол (левометадил), метадон

Фентаніл

Альфентаніл, бупренорфін (для внутрішньовенно= го та сублінгвального застосування), оксикодон

Антиаритмічні

Дизопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин

Дигоксин

Антибактеріальні

Рифабутин^а

Антикоагулянти та антитромбоцитарні

Ривароксабан

Кумарини, цилостазол, дабігатран

Протисудомні

Карбамазепін^а

Протидіабетичні

Репаглінід, саксагліптин

Антигельмінтні та протипротозойні

Галофантрин

Празиквантел

Антигістамінні

Астемізол, мізоластин, терфенадин<= /span>

Ебастин

Проти мігрені

Алкалоїди ріжків, а саме: дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін)<= /o:p>

Елетриптан

Антинеопластичні

Іринотекан

Дасатиніб, нілотиніб, трабектедин<= /span>

Бортезоміб, бусульфан, доцетаксел, ерлотиніб, іксабепілон, лапатиніб, триметрексат, алкалоїди барвінку

Антипсихотичні, анксіо= літичні та снодійно-седативні

Луразидон, мідазолам (для перорального застосування), пімозид, сертиндол, тріазолам

Альпразолам, арипіпразол, бротизолам, буспіро= н, галоперидол, мідазолам (для внутрішньовенного введення), пероспірон, кветіапін, рамелтеон, рисперидон

Противірусні

Маравірок, індинавір^b, ритонавірb, саквінавір

Бета-блокатори

Надолол

Блокатори кальцієвих каналів

Бепридил, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін=

Інші дигідропіридини, включно з верапамілом

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему

Івабрадин, ранолазин

Аліскірен

Діуретики

Еплеренон

Засоби, що впливають н= а шлунково-кишковий тракт

Цизаприд

Апрепітант, домперидон

Імуносупресори

Еверолімус

Будесонід, циклесонід, циклоспорин, дексамета= зон, флутиказон, метилпреднізолон, рапаміцин (відомий як сіролімус), такроліму= с, темсіролімус

Засоби, які регулюють = рівень ліпідів

Ловастатин, симвастатин

Аторвастатин

Засоби, які впливають = на дихальну систему

Сальметерол

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні та інші антидепресанти

Ребоксетин

Засоби, які впливають = на сечовидільну систему

Варденафіл

Фезотеродин, імідафенацин, силденафіл, соліфенацин, тадалафіл, толтеродин

Інші

Колхіцин у пацієнтів з порушеннями функцій ни= рок та печінки

Колхіцин

Алітретіноїн (для перорального застосування), цинакальцет, мозаваптан, толваптан

^a Також див. «= Лікарські засоби, які знижують концентрацію ітраконазолу у плазмі крові».<= /i>

^b Також див. = «Лікарські засоби, які підвищують концентрацію ітраконазолу в плазмі крові».

Лікарські засоби, концентрацію яких знижує ітраконазол.

Одночасне застосування ітраконазолу з мелоксикамом знижує концентрацію останнього. Мелоксикам слід застосовувати з обереж= ністю при одночасному застосуванні з ітраконазолом та контролювати терапевтичну а= бо побічну дію. Рекомендується коригувати дозу мелоксикаму.

Діти.

Д= ослідження щодо лікарської взаємодії проводили тільки з участю дорослих добровольців.<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-font-kern= ing: 1.0pt'>

Особливості застосування.

Перехрес= на гіперчутливість.

Немає даних щодо перехресної чутливості між ітраконазолом та іншими азоловими протигрибковими засобами. Слід бути обережними при призначенні ітраконазолу пацієнтам з гіперчутливістю до інших азолів.

Вплив на серце.

У дослідженнях ітраконазо= лу для внутрішньовенного введення з участю здорових добровольців спостерігалося транзиторне асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка; воно відновлювалося перед наступною інфузією. Клінічна значущість цих даних для пероральних форм не з’ясована.

Відомо, що ітраконазол виявляє негативний інотропний ефект, повідомлялося про випад= ки застійної серцевої недостатності, пов’язаної із застосуванням ітраконазолу. Серед спонтанних повідомлень частота виникнення застійної серцевої недостатності була вищою при загальній добовій дозі 400 мг на добу, ніж сер= ед повідомлень з меншою добовою дозою, отже, ризик серцевої недостатності може збільшуватися залежно від загальної добової дози ітраконазолу.

Препарат не слід приймати пацієнтам з наявною застійною серцевою недостатністю або в анамнезі, за винятком випадків, коли очікувана користь значно перевищує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користь/ри= зик слід враховувати такі фактори як важкість показання, режим дозування та тривалість лікування (загальна добова доза) та індивідуальні фактори ризику виникнення застійної серцевої недостатності. Ці фактори ризику включають наявність серцевих захворювань, таких як ішемічна хвороба серця або ураження клапанів; тяжкі захворювання легенів, такі як обструктивні ураження легенів; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Таких пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми застійної серцев= ої недостатності, лікування слід проводити з обережністю та контролювати симпт= оми застійної серцевої недостатності. При появі цих симптомів під час курсу лікування застосування ітраконазолу необхідно припинити. Блокатори кал= ьцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати цей же ефект ітраконазолу. Також ітраконазол може пригнічувати метаболізм блокатор= ів кальцієвих каналів. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів через збільшення ризику виникнення застійної серцевої недостатності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій»).

Вплив на печінку=

При застосуванні ітраконазолу дуже рідко зустрічалися випадки тя= жкої гепатотоксичності, включно з випадками гострої печінкової недостатності з летальним наслідком. Здебільшого ці випадки спостерігались у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі, що лікувалися за системними показаннями, мали інші серйозні захворювання та/або приймали інші гепатотоксичні препара= ти. У деяких пацієнтів не було очевидних факторів ризику захворювань печінки. Д= еякі з цих випадків спостерігалися протягом першого місяця лікування, у тому чис= лі першого тижня. Тому бажано проводити моніторинг функції печінки у пацієнтів, які приймають ітраконазол. Пацієнтів необхідно попередити п= ро необхідність термінового звернення до лікаря у випадку прояву ознак або симптомів гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, втомлюваності, бол= ю у животі або потемніння сечі. У разі наявності цих симптомів необхідно негайно припинити лікування і провести дослідження печінкової функції. Дані щодо застосування пероральних форм ітраконазолу пацієнтам з печінковою недостатн= істю обмежені. Слід з обережністю застосовувати цей лікарський засіб даній катег= орії пацієнтів. Рекомендований ретельний моніторинг стану пацієнтів з порушеннями функції печінки, які приймають ітраконазол. При прийнятті рішення про лікув= ання іншими лікарськими засобами, які метаболізуються CYP3A4, рекомендовано брат= и до уваги подовжений період напіввиведення ітраконазолу, що спостерігався у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів, хворих на цироз, яким застосову= вали одноразові дози капсул ітраконазолу Пацієнтам із підвищеним рівнем печінков= их ферментів, активним захворюванням печінки або з проявами гепатотоксичності = від інших препаратів лікування розпочинати тільки за умови, що очікуваний резул= ьтат перевищує ризик пошкодження печінки. У таких випадках необхідний моніторинг печінкових ферментів.

Зниження кислотності шлунка.<= /span>

При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу <= /span>погіршується. Пацієнти, = які одночасно з ітраконазолом застосовують препарати для зниження кислотності (такі як алюмінію гідроксид), мають дотримуватися щонайменше дв= огодинної перерви між прийомами цих лікарських засобів. Пацієнтам з ахлоргідрією, наприклад хворим на СНІД або тим, які приймають Н₂-блокатори або інгібітори протонної помпи, рекомендується приймати = ітраконазол з напоями т= ипу кола. Слід вести моніторинг протигрибкової активності та збільшити дозу ітраконазолу за необхідності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнти літнього віку.=

Клінічні дані щодо застосування ітраконазолу пацієнтам літнього віку обмежені. Ітраконазол не слід застосовувати пацієнтам літнього віку, якщо тільки користь від застосування переважає потенційний ризик.

Порушення функції печінки.

Доступні обмежені дані щодо застосування перорально ітраконазолу пацієнтам з порушен= ням функції печінки. Слід бути обережними при застосуванні препарату цій катего= рії пацієнтів. Порушення функції нирок.

Дані щодо застосування ітраконазолу перорально пацієнтам з порушенням функції ни= рок обмежені. Слід бути обережними при застосуванні препарату цій категорії пац= ієнтів. Біодоступність ітраконазолу при пероральному застосуванні у пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена. У цьому випадку слід розглянути питання щодо коригування дози.

Втрата слуху.

Повідомлялося про випадки тимчасової або стійкої втрати слуху у пацієнтів, які приймали ітраконазол. У деяких випадках втрата слуху відбувалась на тлі одночасного застосування з хінідином, який протипоказаний (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слух зазвичай відновлюється після закінчення терапії ітраконазолом, однак у деяких пацієнт= ів втрата слуху є незворотною.

Пацієнти з імунною недостатністю.<= o:p>

У деяких пацієнтів з імунною недостатністю (наприклад, пацієнти з нейтропеніє= ю, СНІДом або трансплантованими органами) пероральна біодоступність ітраконазолу може бути знижена. Пацієнти із системними грибковими інфекціями, що безпосередньо загрожують життю. Через фа= рмакокінетичні властивості (див. розділ «Фармакокі= нетика») ітраконазол не рекомендується застосовувати для первинної терапії невідкладних станів, спричинених системними грибковими інфекціями.

Пацієнти, хворі на СНІД.

У пацієнтів, хворих на СНІД, які лікували системну грибкову інфекцію, таку як споротрихоз, бластомікоз, гістоплазмоз чи криптококоз (менінгеальний або не= менінгеальний), та у яких існує загроза рецидиву, лікар повинен оцінити необхідність підтримуючого лікування.

Нейропатія.

При виникненні нейропатії, пов’язаної із застосуванням і= траконазолу, слід припинити лікуван= ня. Розлади вуглеводного обміну.<= /o:p>

Пацієнтам з рідкісними спадковими хворобами непереносимості фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або сахаразо-ізомальтазною недостатністю не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Перехресна резистентність.

Якщо при захворюванні на системний кандидоз є підозра на те, що види грибів Candida, які спричиняють захворювання, резистентні до флуконазолу, не можна стверджувати, що вони будуть чутливими= до ітраконазолу. Тому необхідно виконати тест на чутливість перед початком лікування ітраконазолом.

Потенціал взаємодії

Ітраконазол може клінічно значуще взаємодіяти з іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Ітраконазол слід застосовувати не раніше, ніж через два тижні після завершення лікування інд= укторами CYP3= A4 (рифампіцином, рифабут= ином, фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном, екстрактом звіробою (Hipericum perforatum)). Застосування ітракона= золу одночасно з цими ліками може призвести до недостатньої терапевтичної концентрації ітраконазолу у плазмі крові, і, відповідно, до неефективності лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

= Вагітність

Ітраконазол не слід призначати вагітним, окрім станів, які загрожують життю, коли потенційна користь для матері перевищує ризик негативного впливу на плід (див. розділ «Протипоказання»). У дослідженнях на тваринах ітраконазол виявив репродуктивну токсичність. Дані щодо застосування іт= раконазолу у період ва= гітності обмежені. Упродовж постмаркетингового періоду повідомлялося про випадки ано= малій розвитку. Ці випадки включали вади розвитку скелета, сечостатевого тракту, серцево-судинної системи та органів зору, а також хромосомні аномалії та множинні вади розвитку. Причинний зв’язок із ітракон= азолом не був встановлений. Епідеміологічні дані із впливу ітракон= азолу у І триместрі вагітності (переважно у пацієнток, які застосовували його для короткочасного лікування вульвовагінального кандидозу) не виявили збільшеного ризику вад розвитку порівняно з жінками, які не застосовували препарати з тератогенним ефектом.=

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку, які приймають ітраконазол, слід застосовувати наді= йні засоби контрацепції протягом усього курсу лікування до настання першої менструації після його завершення.

Період годування груддю=

Дуже незначні кількості ітраконазолу проникають у грудне молоко. Тому у період годування груддю необхідно зіставити можливий ризик для дитини з очікуваною користю від лікування ітраконазолом для матері. У сумнівних випадках ж= інці слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при кер= уванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводили. Слід пам’ятати про можливість виникнення т= аких побічних реакцій як запаморочення, розлади зору та втрата слуху (див. розді= л «Побічні реакції»), що може призве= сти до негативних наслідків під час керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

<= span lang=3DUK>

Спосіб застосування та дози.

Ітраконазол застосовувати перорально одразу пі= сля їди для забезпечення максимальної абсорбції препарату. Капсули слід ковтати цілими.

Схеми лікування дорослих для кожного показання наступні:

Показання для застосування

Доза

Тривалість

• Вульвовагінальний кандидоз

200 мг 2 рази на добу

1 день

• Висівкоподібний лишай

200 мг 1 раз на добу

7 днів

• Паховий дерматомікоз, дерматофітія тулуба

100 мг 1 раз на добу

15 днів

200 мг 1 раз на добу<= /span>

7 днів

• Дерматофітія стоп, дерматофітія кистей рук

100 мг 1 раз на добу

30 днів

• Орофарингеальні кандидози

100 мг 1 раз на добу

15 днів

Слід збільшити дозу до 200 мг 1 раз на добу впродовж 15 днів у пацієнтів із нейтропенією або СНІДом через порушення абсорбції препарату в цих пацієнт= ів.

• Оніхомікози (ураження нігтьових пластинок на пальцях ніг як з ураженням нігтів на руках, так і = без нього)

200 мг 1 раз на добу

3 місяці

Оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 1‑4 тижні після закінчення лікування інфекцій шкіри, вульвовагінальних та орофарингеальни= х кандидозів, та через
6‑9 місяців після завершення лікування інфекції нігтьових пластинок= . Це пов’язано з тим, що виведення ітраконазолу з тканин шкіри, нігтів і слизо= вих оболонок відбувається повільніше, ніж із плазми крові.<= /p>

Тривалість лікування системних грибкових уражень слід коригувати залежно від мікологіч= ної та клінічної відповіді на терапію:

Системні мікози

Показання для застосування

Дозування

Примітки

Аспергільоз

200 мг 1 раз на добу

Збільшення дози до 200 мг 2 рази на добу у випадку інвазивного або дисемінованого захворювання

Кандидоз

100‑200 мг 1 раз на добу

Збільшення дози до 200 мг 2 рази на добу у випадку інвазивного або дисемінованого захворювання

Криптококоз (без ознак менінгіту)<= o:p>

200 мг 1 раз на добу

Криптококовий менінгіт=

200 мг 2 рази на добу

Підтримувальна терапія (див. розділ «Особливості застосування»).

Гістоплазмоз

від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу

Підтримувальне лікуван= ня пацієнтів зі СНІДом

200 мг 1 раз на добу

Див. примітку щодо порушення абсорбції нижче.

Профілактика у пацієнт= ів з нейтропенією

200 мг 1 раз на добу

Див. примітку щодо порушення абсорбції нижче.

¹ Тривалість лікування слід коригувати залежно від клінічної відповіді. Порушення абсорбції у пацієнтів із СНІДом та з нейтропенією мо= же призвести до низької концентрації ітраконазолу в крові та зниження ефективності. У таких випадках рекомендується моніторинг рівня ітраконазо= лу в крові та у разі необхідності збільшення дози до 200 мг 2 рази на добу.

Пацієнти літнього віку.=

Застосування ітраконазолу пацієнтам літнього віку не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).<= /o:p>

Пацієнти з порушеннями функцій нир= ок.

Клінічні дані застосування пероральних форм ітраконазолу пацієнтам з порушеннями фун= кцій нирок обмежені. Біодоступність препарату при пероральному застосуванні може бути знижена у пацієнтів з нирковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні цього лікарського засобу таким пацієнтам та слід розглянути питання про коригування дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушеннями функцій печ= інки.

Клінічні дані застосування пероральних форм ітраконазолу пацієнтам з порушеннями фун= кцій печінки обмежені. Слід бути обережними при застосуванні цього лікарського засобу таким пацієнтам (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).

Діти.

Застосування ітраконазолу дітям не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

= Передозування.

Симптоми. Загалом побічні реакції, про які повідомлялося у разі передозування, мали схожий профіль з побічними реакціями, що виникали при прийомі ітраконазолу (див. розділ «Поб= ічні реакції»).

Лікування. Якщо трапилось випадкове передозування, слід вжити підтримувальних заходів. Протягом першої години після прийому внутрішньо слід промити шлунок. Якщо це виправдано, мо= жна призначити активоване вугілля. Ітраконазол не можна вивести шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями при застосуван= ні ітраконазолу, про які повідомлялося у ході клінічних дослід= жень та у спонтанних повідомленнях, були головний біль, біль у животі та нудота. Найбільш серйозними побічними реакціями були серйозні алергічні реакції, серцева недостатність / застійна серцева недостатність / набряк легенів, панкреатит, тяжка гепатотоксичніс= ть (включаючи декілька випадків гострої печінкової недостатності з летальним наслідком) та тяжкі реакції з боку шкіри. Частота побічних реакції та інші побічні реакції наведені нижче. Про побічні реакції, наведені нижче, повідомлялося у ході відкритих та подвійних сліпих клінічних випробувань ітраконазолу з участю 8499 пацієнтів, які отримували ітракон= азол для лікування дерматомікозів або оніхомікозів, та зі спонтанних повідомлень= .

Побічні реакції, наведені нижче, згруповані за системами органів, всередині кожної групи за системами органів вказані за частотою. Часто= та визначається як дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто ( ≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), ду= же рідко (˂1/10000), невідомо (не може бути встановлено з наявних даних).=

Інфекції та інвазії: нечасто – синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт.

З боку системи крові та лімфатичної системи:

рідко – лейкопенія.

З боку імунної системи:

нечасто – гіперчутливість*;
рідко – анафілактичні реакції, ангіоневрот= ичний набряк, сироваткова хвороба.

З боку метаболізму:

рідко – гіпертригліцеридемія.

З боку нервової системи:

часто – головний біль;

рідко – парестезія, гіпестезія, дисгевзія;

З боку органів зору:

рідко – порушення зору (у т.ч. диплопія та помутніння зору).

З боку органів слуху та вестибуляр= ного апарату:

рідко – тимчасова або стійка втрата слуху, шум у вухах.

З боку серця:

невідомо – застійна серцева недостатність*.

З боку дихальної системи:

рідко – диспное;

З боку травної системи:=

часто – біль у жи= воті, нудота;

нечасто – блювання,= діарея, запор, диспепсія, метеоризм;

рідко – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи:

нечасто – порушення функцій печінки;

рідко – тяжка гепатотоксичність (у т.ч. декілька випадків тяжкої гострої печінкової недостатності з летальним наслідком)*, гіпербілірубінемія.<= /o:p>

З боку шкіри та підшкірної клітков= ини:

нечасто – кропив’янка, в= исипання, свербіж;

рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гост= рий генералізований екзантематозний пустульоз, мультиформна еритема, ексфоліати= вний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, алопеція, світлочутливість.

З боку сечовидільної системи:=

рідко – полакіурія;

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

нечасто – розлади менструального циклу;

невідомо – еректильна дисфункція.

Загальні розлади:

нечасто – набряки;

рідко – пірексія.

Лабора= торні дослідження:

рідко = – підвищення рівня креатинфосфокінази у крові.

* див. розділ «Особливості застосування».=

Опис о= кремих побічних реакцій.

Нижче нав= едено побічні реакції, асоційовані із застосуванням ітраконазолу, про які повідомлялося у ході клінічних досліджень розчину орального та розчину для внутрішньовенного застосування, за винятком запалення у місці ін’єкції, оскільки ця побічна реакція є специфічною лише для розчину для внутрішньовенного введення.

З боку= крові та лімфатичної системи: гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку= імунної системи: анафілактоїдні реакції.

З боку метаболізму: гіперглікемія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія.

З боку= психіки: сплутаність свідомості.

З боку= нервової системи: периферична нейропатія*, запаморочення, сонливість, тремор.

З боку= серця: серцева недостатність, недостатність лівого шлуночка, тахікардія= .

З боку= судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія.

З боку= дихальної системи: набряк легенів, дисфонія, кашель.

З боку= травної системи: шлунково-кишкові розлади.

З боку гепатобіліарної системи: печінкова недостатність= *, гепатит, жовтяниця.

З боку= шкіри та підшкірної клітковини: еритематозні висипання, гіпергідроз.

З боку м’язово-скелетної системи: міалгія, артралгія.

З боку сечовидільної системи: порушення функцій нирок, нетримання сечі.

Загаль= ні розлади та реакції у місці введення: генералізований наб= ряк, набряк обличчя, біль у грудній клітці, гарячка, біль, втомленість, озноб.

Лабора= торні дослідження: підвищення рівня аланінамінотрансфе= рази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатаз= и, підвищення рівня лактатдегідрогінази, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня печінкових ферментів, відхиленн= я в результатах аналізу сечі.

Діти.<= /span>

Безпека застосування ітраконазолу досліджувалася за участю 165 педіатричних пацієнт= ів віком від 1 до 17 років, які брали участь у 14 клінічних дослідженнях (4 подвійних сліпих, плацебо‑контрольованих дослідження; 9 відкритих досліджень; 1 дослідження з відкритою фазою, за якою слідувала подвійна слі= па фаза). Ці пацієнти отримали щонайменше 1 дозу ітраконазолу для лікування грибкових інфекцій, були зібрані дані з безпеки.

На основі= зведених даних з безпеки, отриманих у цих клінічних дослідженнях, побічними реакціям= и, про які часто повідомлялося, у дітей були: головний біль (3,0 %), блюв= ання (3,0 %), біль у животі (2,4 %), діарея (2,4 %), порушення функцій печінки (1,2 %), артеріальна гіпотензія (1,2 %), нудота (= 1,2 %) та кропив’янка (1,2 %). Загалом профіль побічних реакцій є схожим з та= ким у дорослих, проте частота їх виникнення є вищою у дітей.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 4 капсули у блісте= рі, по 1 блістеру у пачці з картону; по 15 капсул у блістері, по 1 або 2 блісте= ри у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

TOB «Фарма Лайф»

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяль= ності.

Україна, 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 2.

Заявник.

TOB «Фарма Лайф»<= o:p>

Місцезнаходження заявника.

Україна, 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 2.

*Клас лікарських засобі= в*	*Протипоказано*	*Не рекомендовано*	*Застосовувати з обереж= ністю*
Альфа-блокатори		Тамсулозин
Аналгетичні	Левацетилметадол (левометадил), метадон	Фентаніл	Альфентаніл, бупренорфін (для внутрішньовенно= го та сублінгвального застосування), оксикодон
Антиаритмічні	Дизопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин		Дигоксин
Антибактеріальні		Рифабутин^а
Антикоагулянти та антитромбоцитарні		Ривароксабан	Кумарини, цилостазол, дабігатран
Протисудомні		Карбамазепін^а
Протидіабетичні			Репаглінід, саксагліптин
Антигельмінтні та протипротозойні	Галофантрин		Празиквантел
Антигістамінні	Астемізол, мізоластин, терфенадин<= /span>		Ебастин
Проти мігрені	Алкалоїди ріжків, а саме: дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін)<= /o:p>		Елетриптан
Антинеопластичні	Іринотекан	Дасатиніб, нілотиніб, трабектедин<= /span>	Бортезоміб, бусульфан, доцетаксел, ерлотиніб, іксабепілон, лапатиніб, триметрексат, алкалоїди барвінку
Антипсихотичні, анксіо= літичні та снодійно-седативні	Луразидон, мідазолам (для перорального застосування), пімозид, сертиндол, тріазолам		Альпразолам, арипіпразол, бротизолам, буспіро= н, галоперидол, мідазолам (для внутрішньовенного введення), пероспірон, кветіапін, рамелтеон, рисперидон
Противірусні			Маравірок, індинавір^b, ритонавірb, саквінавір
Бета-блокатори			Надолол
Блокатори кальцієвих каналів	Бепридил, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін=		Інші дигідропіридини, включно з верапамілом
Засоби, що впливають на серцево-судинну систему	Івабрадин, ранолазин	Аліскірен
Діуретики	Еплеренон
Засоби, що впливають н= а шлунково-кишковий тракт	Цизаприд		Апрепітант, домперидон
Імуносупресори		Еверолімус	Будесонід, циклесонід, циклоспорин, дексамета= зон, флутиказон, метилпреднізолон, рапаміцин (відомий як сіролімус), такроліму= с, темсіролімус
Засоби, які регулюють = рівень ліпідів	Ловастатин, симвастатин		Аторвастатин
Засоби, які впливають = на дихальну систему		Сальметерол
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні та інші антидепресанти			Ребоксетин
Засоби, які впливають = на сечовидільну систему		Варденафіл	Фезотеродин, імідафенацин, силденафіл, соліфенацин, тадалафіл, толтеродин
Інші	Колхіцин у пацієнтів з порушеннями функцій ни= рок та печінки	Колхіцин	Алітретіноїн (для перорального застосування), цинакальцет, мозаваптан, толваптан

Показання для застосування	Доза	Тривалість
• Вульвовагінальний кандидоз	200 мг 2 рази на добу	1 день
• Висівкоподібний лишай	200 мг 1 раз на добу	7 днів
• Паховий дерматомікоз, дерматофітія тулуба	100 мг 1 раз на добу	15 днів
200 мг 1 раз на добу<= /span>	7 днів
• Дерматофітія стоп, дерматофітія кистей рук	100 мг 1 раз на добу	30 днів
• Орофарингеальні кандидози	100 мг 1 раз на добу	15 днів
Слід збільшити дозу до 200 мг 1 раз на добу впродовж 15 днів у пацієнтів із нейтропенією або СНІДом через порушення абсорбції препарату в цих пацієнт= ів.
• Оніхомікози (ураження нігтьових пластинок на пальцях ніг як з ураженням нігтів на руках, так і = без нього)	200 мг 1 раз на добу	3 місяці
Оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 1‑4 тижні після закінчення лікування інфекцій шкіри, вульвовагінальних та орофарингеальни= х кандидозів, та через 6‑9 місяців після завершення лікування інфекції нігтьових пластинок= . Це пов’язано з тим, що виведення ітраконазолу з тканин шкіри, нігтів і слизо= вих оболонок відбувається повільніше, ніж із плазми крові.<= /p>

Системні мікози
Показання для застосування	Дозування	Примітки
Аспергільоз	200 мг 1 раз на добу	Збільшення дози до 200 мг 2 рази на добу у випадку інвазивного або дисемінованого захворювання
Кандидоз	100‑200 мг 1 раз на добу	Збільшення дози до 200 мг 2 рази на добу у випадку інвазивного або дисемінованого захворювання
Криптококоз (без ознак менінгіту)<= o:p>	200 мг 1 раз на добу
Криптококовий менінгіт=	200 мг 2 рази на добу	Підтримувальна терапія (див. розділ «Особливості застосування»).
Гістоплазмоз	від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу
Підтримувальне лікуван= ня пацієнтів зі СНІДом	200 мг 1 раз на добу	Див. примітку щодо порушення абсорбції нижче.
Профілактика у пацієнт= ів з нейтропенією	200 мг 1 раз на добу	Див. примітку щодо порушення абсорбції нижче.
¹ Тривалість лікування слід коригувати залежно від клінічної відповіді. Порушення абсорбції у пацієнтів із СНІДом та з нейтропенією мо= же призвести до низької концентрації ітраконазолу в крові та зниження ефективності. У таких випадках рекомендується моніторинг рівня ітраконазо= лу в крові та у разі необхідності збільшення дози до 200 мг 2 рази на добу.