ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АРИТ= ЕРО

(ARITERO)

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: арипіпр= азол (аripiprazole);

1 таблет= ка містить арипіпразолу 5 мг; або 10 = мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, індигокармін (Е 132) – для таблеток= по 5 мг; заліза оксид червоний (Е 172) – для таблеток по 10 мг.

Лікарська форма. Таблетки= .

Основні фізико-хімічні властивості:

· таблетки по 5 мг: від світло-блакитного до блакитн= ого кольору, таблетки модифікованої прямокутної форми, двоопуклі зі скошеними краями, з написом «І» з одного боку та «95» з іншого;

· таблетки по 10 мг: від світло-роже= вого до рожевого кольору, таблетки модифікованої прямокутної форми, двоопуклі зі скошеними краями= , з написом «І» з одного боку та «96» з іншого.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби (нейролептики). Арипіпразол.<= /p>

Код АТХ N05A X12.

&nb= sp;

Фармакол= огічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм= дії

Терапевт= ична дія арипіпразолу при шизофренії зумовлена поєднанням часткової агоністичної активності відносно D₂ дофамінових і 5HT_1А серотоніно= вих рецепторів та антагоністичною активністю відносно 5-HT₂серотоні= нових рецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах проявляв антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонізм відносно дофамінергічної гіпоактивності. Арипіпразол має ви= соку звʼязуючу афінніс= ть in vitro до D₂ і D₃ дофамінових рецепторів, 5-HT1А і 5-HT_2А серотонінових рецепторів та помірну аффінність до D4 дофамінових, 5-HT_2c і 5-HT₇ серотонінових рецепторів,= альфа-1 адренорецепторів та H_{1
гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною афінні=
стю
до ділянок зворотнього захоплення серотоніну та відсутністю афінності до
мускаринових рецепторів. Взаємодією не тільки з дофаміновими та серотонінов=
ими
рецепторами можна пояснити деякі клінічні ефекти арипіпразолу. <=
/o:p>}

Арипіпразол, призначений здоровим особам у дозі від 0,5 до 30 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, призві= в до залежного від дози зниження звʼязування ¹¹C-раклопріда, ліг= анда рецептора D₂/D₃, для виявлення хвостатого ядра та луш= пини за допомогою позитронно-емісійної томографії.

Фармакокін= етика.

Всмоктування.

Арипіпра= зол добре всмоктується, і пікова концентрація плазми проявляється через 3-5 години після введення дози. Арипіпразол проходить мінімальний пресистемний метаболізм. Абсолютна біодоступність таблетованої форми препарату становить 87 %. Їжа з високим вмістом жир= у не впливає на фармакокінетичні властивості арипіпразолу.

Розподіл=

Арипіпра= зол широко розподіляється у тканинах організму. Обʼєм розподілу становить = 4,9 л/кг, вказуючи на екстенсивний екстраваскулярний розподіл. При терапевтичних концентраціях більше 99 % арипіпразолу та дегідроарипіпразолу звʼ= язуються з білками сироватки крові, переважно з альбуміном.

Біотранс= формація

Арипіпра= зол активно метаболізується печінкою, перш за все трьома шляхами біотрансформац= ії: дегідрогенізації, гідроксилювання, N-деалкілуванням. На основі досліджень in vitro ферменти CYP3A4 та CYP2D6 які відповідають за дегідрогенізацію і гідроксилювання арипіпразолу та N-деалкілування, каталіз= уються ферментом CYP3A4. Арипіпразол є домінуючою речовиною препарату у великому к= олі кровообігу. У стійкому стані дегідроарипіпразол, активний метаболіт, представляє близько 40 % величини AUC арипіпразолу у плазмі крові.

Виведенн= я

Середній період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин в осіб= з активним метаболізмом CYP2D6 та приблизно 146 годин в осіб зі слабким метаболізмом CYP2D6.

Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, і в основному відбуваєтьс= я у печінці. Після однієї пероральної дози арипіпразолу приблизно 27 % виводиться із сечею та приблизно 60= % із калом. Менше 1 % в незміненому вигляді арипіпразолу виводиться з се= чею, приблизно 18 % прийнятої дози у незміненому вигляді виводиться з калом= .

Пацієнти літнього віку

Не виявл= ено відмінностей у фармакокінетичних властивостях арипіпразолу між здоровими пацієнтами літнього віку та дітьми, немає жодного помітного впливу віку пацієнтів на фармакокінетичний аналіз пацієнтів, хворих на шизофренію.=

Стать

Не виявл= ено відмінностей у фармакокінетичних властивостях арипіпразолу між здоровими представниками жіночої та чоловічої статі, немає жодного помітного впливу с= таті населення на фармакокінетичний аналіз у пацієнтів, хворих на шизофренію.

Куріння

Оцінка г= руп пацієнтів не виявила жодних доказів клінічно значущих наслідків впливу палі= ння на фармакокінетичні властивості арипіпразолу.

Раса

Оцінка г= руп пацієнтів не виявила жодних доказів клінічно значущих наслідків впливу раси= на фармакокінетичні властивості арипіпразолу.

Ниркова недостатність

Фармакок= інетичні характеристики арипіпразолу та гідроарипіпразолу виявилися подібними у хвор= их із гострою хворобою нирок порівняно з молодими здоровими особами.

Печінкова недостатність

Однодозове клінічне дослідження у пацієнтів з різними ступенями цирозу печінки (класи A, B та C за класифікац= ією Чайлда-Пʼю) не виявило значного впливу печінкової недостатності на фармакокінетичні властивості арипіпразолу та гідроарипіпразолу, однак дослідження проводили = лише на трьох пацієнтах із цирозом печінки класу С, що недостатньо для отримання висновків щодо їх метаболічних здатностей.

Клінічні характеристики.

Показанн= я.

Лікування шизофренії у дорослих.

Лікування помірних і тяжких маніакальних епізодів при біполярному розла= ді I типу, а також для запобігання нових маніакальних епізодів у дорослих, які раніше перенесли маніакальні епізоди та відповідали на лікування арипіпразо= лом.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до арипіпра= золу або до будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату. <= /o:p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Внаслідок антагонізму до α₁-адренергічних рецепторів арипіпразол може посилювати ефект деяких антигіпертензивних препаратів.

Оскільки арипіпразол впливає на центральну нервову систему (ЦНС), слід дотримуватись обережності у разі одночасного прийому алкоголю або препаратів, що впливають на ЦНС, у звʼязку з можливими перехресними небажаними реакціями, такими як седативна дія (див. ро= зділ «Побічні реакції»).

Слід з обережністю застосовувати арипіпразол у поєднанні з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT або порушують електролітний баланс.

Потенційний вплив інших лікарських засобів на дію арипіпразолу.

Інгібітор секреції соляної кисло= ти, антагоніст H₂-гістамінових рецепторів фамотидин знижує швидкість= всмоктування арипіпразолу, але цей ефект не вважається клінічно значущим.

Арипіпразол метаболізується декількома шляхами з участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4, але не ферментів CYP= 1A. Таким чином, курцям корегувати дозу не потрібно.

Хінідин та інші інгібітори CYP2D6.

У дослідженнях у здорових добровольців= потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 (хінідин) підвищували AUC арипіпразолу на 107= %, при цьому C_max залишалася незміненою. AUC і C_max дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, знижувалися на 32 % і 47&nb= sp;% відповідно. У звʼязку з ц= им необхідно зменшувати дозу препарату приблизно в два рази при призначенні йо= го з хінідином. Інші потужні інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин і пароксетин, імовірно, чинять аналогічний вплив, отже, необхідне подібне зниження дози.<= o:p>

Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4.

При дослідженнях у здорових добровольців потужний інгібітор CYP3A4 (кетоконазол) підвищував AUC і C_max арипіпразолу на 63 % і 37 % відповідно. AUC і C_max дегідроарипіпразолу збільшувалися на 77 % і 43 % відповідно. В осіб зі зниженим метаболізмом CYP2D6 одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 може призвести до появи більш високих концентрацій арипіпразолу у пла= змі крові порівняно з такими у пацієнтів з активним метаболізмом CYP2D6. У разі необхідності одночасного застосування кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 з арипіпразолом потенційні переваги повинні перевищувати можливі ризики для пацієнта. У разі одночасного признач= ення арипіпразолу та кетоконазолу дозу арипіпразолу потрібно зменшити приблизно наполовину. Інші потужні інгібітори CYP3A4, такі як ітраконазол та інгібітори протеази ВІЛ, теоретич= но можуть давати такі ж ефекти, отже, потрібно відповідно знижувати дози (див розділ «Спосіб застосування та дози»).

Після припинення прийому інгібітору CYP2D6 або CYP3A4 дозу арипіпразолу потрібно підвищити до рівня, що застосовували до початку супутнього лікування.

Можливе незначне підвищення концентрацій арипіпразолу у плазмі у разі одночасного застосування слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад дилтіазему) = або CYP2D6 (есциталопраму).

Карбамазепін та інші інгібітори CYP3A4.=

При комбінованому застосуванні з карбамазепіном, потужним індуктором CY= P3A4 і перорального арипіпразолу пацієнтам з шизофренією і шизоафективним розлад= ом, геометричні C_max і AUC арипіпразолу були на 68 % і 73 % нижчими порівняно з відповідними показниками при монотерапії арипіпразолом у дозі 30 мг. Середні геометричні C_max і AUC дегідроарипіпразолу при комбінованому застосуванні з карбамазепіном знижувалися на 69 % і 71&n= bsp;% порівняно з відповідними показниками монотерапії арипіпразолом.<= /span>

Дозу арипіпразолу потрібно подвоїти у разі його одночасного прийому з карбамазепіном. = Сумісне застосування арипіпразолу та інших потужних індукторів CYP3A4 (такі як рифампіц= ин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін і звіробій звичайний) теоретично мають аналогічний вплив, тому необхідне відповідне підвищення дози. Після припинення прийому потужних індукторів CYP3A4 дозу арипіпразолу слід зменшити до рекомендованої.

Вальпроат та літій.

У разі одночасного прийому вальпроату або літію з арипіпразолом не було відзначено клінічно значущих з= мін концентрації арипіпразолу, тому корекція дози не потрібна.

Потенційний вплив арипіпразолу на дію інших лікарс= ьких засобів. <= /o:p>

У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозі 10−30 мг/добу не спричиняв клінічно важливих лікарських взаємодій, опосередкованих ферментами CYP2D6 (співвідношення декстрометорфану/3-метоксиморфіну), CYP2C9 (варфарин= ), CYP2C19 (омепразол) і CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, не було показано= , що арипіпразол і дегідроарипіпразол впливають на CYP1A2-опосередкований метабо= лізм in vitro. Таким чином, малоймов= ірно, що арипіпразол чинить клінічно значущий вплив на речовини, що метаболізують= ся цим ферментом.

У разі одночасного прийому арипіпразолу з вальпроатом, літієм або ламотриджином не було відзначено клінічно значущих змін концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

Серотоніновий синдром.

У пацієнтів, які приймали арипіпразол, спостерігалися випадки серотонінового синдрому; особливо у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами, такими як СІЗЗС = (селекти= вний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну), або з препаратами, які підвищують концентрацію арипіпразолу (див. розділ «Побічні реакції»).

&nb= sp;

Особливо= сті застосування.

При лікуванні нейролептиками поліпшення клінічного стану пацієнта може зайняти від декількох днів до декількох тижнів. У цей період слід вести ретельний нагляд за станом пацієн= тів.

Схильність до суїциду.

Поява суїцидальної поведінки притаманна пацієнтам із психотичними захворюваннями і порушеннями настрою т= а в деяких випадках спостерігалася невдовзі після початку застосування нейролептиків або перех= оду з одного нейролептика на інший нейролептик, включаючи лікування арипіпразол= ом (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування нейролептиками повинно супроводжуватися ретельним наглядом за пацієнтами, які належать до групи підвищеного ризику.=

Серцево-судинні розлади.

Арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, в анамнезі яких наявні серцево-судинні захворювання (інфаркт міокарда або ішемічна хвороба серця, серцева недостатність або порушення провідності), цереброваскулярні порушення, стани, що зумовлюють схильність пацієнтів до гіпотензії (зневоднення, гіповолемія, застосування антигіпертензивних лікарських засобів) або гіпертензії, включаючи прогресую= чу або злоякісну гіпертензію.

При лікуванні нейролептиками спостерігалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ).

Оскільки у пацієнтів, які прийма= ють нейролептики, часто спостерігаються набуті фактори ризику ВТЕ, до і під час лікування арипіпразолом повинно бути виявлено всі можливі фактори ризику ВТ= Е і вжито всіх профілактичних заходів.

Подовження інтервалу QT.<= /u>

Слід дотримуватись обережності п= ри застосовуванні арипіпразолу пацієнтам, у сімейному

анамнезі яких є випадки подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»).

Пізня дискінезія.

Рідко повідомляли про симптоми пізньої дискінезії у пацієнтів, які приймали арипіпразол протягом періоду до одного року. У разі п= ояви симптомів пізньої дискінезії у пацієнта, який приймає арипіпразол, слід розглянути доцільність зниження дози препарату або припинення лікування (див. ро= зділ «Побічні реакції»). Зазначені симптоми можуть тимчасово загостритися або навіть виникнути після припинення лікування.

Інші екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні арипіпразолу у дітей спостерігалися акатизія і паркінсонізм. У разі появи ознак інших екстрапірамідних симптомів слід розглянути можливість зниження дози та вести ретельний клінічний моніторинг стану пацієнта.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).

ЗНС являє собою комплекс симптом= ів повʼязаний із застосуванням лікарських засобів-нейролептиків, який потенційно може мати летальний наслідок. У клінічних дослідженнях арипіпразолу випадки розв= итку ЗНС були рідкісними. Клінічними проявами ЗНС є гіперпірексія (вкрай висока температура тіла)= , мʼязова ригідність, змінений психічний статус і ознаки розладу вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, посилене потовиділення і серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищен= ня рівня креатинкінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) і гостру ниркову недостатність. Проте спостерігалися й окремі випадки підвищення рівня креатинкінази і рабдоміолізу, не обовʼязково повʼязані зі ЗНС. У = разі появи у пацієнта симптомів ЗНС або незʼясовної дуже високої температури тіла без додаткових кліні= чних проявів ЗНС прийом усіх нейролептичних лікарських засобів, у тому числі арипіпразолу, необхідно припинити.

Судоми.

Спостерігалися нечасті випадки с= удом при лікуванні арипіпразолом. Тому арипіпразол слід застосовувати з обережні= стю пацієнтам з наявністю судом в анамнезі чи при станах, пов’язаних з виникнен= ням судом.

Пацієнти літнього віку із психозом на тлі деменції= .

Підвищена летальність.

При застосуванні арипіпразолу у пацієнтів літнього віку (середній вік 82 роки), із психозом на тлі хвороби Альцгеймера ризик летального наслідку підвищений. Х= оча причини летальних наслідків були різними, більшість із них мала серцево-суд= инну (наприклад, серцева недостатність, раптовий летальний наслідок) або інфекці= йну (наприклад, пневмонія) природу (див. розділ «Побічні реакції»).=

= Цереброваскулярні побічні реакції.

У пацієнтів літнього віку (середній вік − 84 роки; діапазон 78−88 років) спостерігалися небажані реакції цереброваскулярного типу (наприклад інсульт, транзиторна ішемічна атака), у тому числі з летальним наслідком. Був відзначений виражений взаємозвʼя= зок між дозами препарату і появою небажаних реакцій цереброваскулярного типу у пацієнтів, які приймали арипіпразол.

Аритеро не показаний для лікування психозу на тлі деменції.

Гіперглікемія і цукровий діабет.=

Гіперглікемія, у деяких випадках надзвичайно тяжка і повʼязана з кетоацидозом або гіперосмолярною комою= , у т.ч. з летальним наслідком, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипо= ві нейролептики, у тому числі арипіпразол. Фактори ризику тяжких ускладнень включають ожиріння і наявність діабету в сімейному анамнезі. Відсутня точна порівняльна оцінка ризиків небажаних реакцій, повʼязаних із гіперглікемією, у пацієнтів, які використовували арипіпразол та інші атипові нейролептики. Необхідно ретельно наглядати за станом пацієнтів, які приймаю= ть будь-які нейролептики, включаючи арипіпразол, фіксуючи симптоми гіперглікем= ії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість), а стан пацієнтів із цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабету необхідно регулярно контролювати щодо підвищення рівня глюкози.

Гіперчутливість.

При використанні арипіпразолу мо= жуть розвиватися реакції гіперчутливості, які характеризуються алергічними симптомами (див. розділ «Побічні реакції»).

Збільшення маси тіла.=

У пацієнтів, із шизофренією і біполярною манією часто спостерігається збільшення маси тіла внаслідок супу= тніх захворювань, застосування нейролептиків, які, як відомо, сричиняють збільше= ння маси тіла, а також відсутності здорового способу життя; це явище може призв= ести до серйозних ускладнень. При лікуванні арипіпразолом випадки збільшення маси тіла, як правило, спостерігалися у пацієнтів зі значними факторами ризику, такими як діабет, порушення з боку щитовидної залози або аденома гіпофіза в анамнезі.

Арипіпразол не спричиняє клінічно значущого збільшення маси тіла у дорослих.

Дисфагія.<= /p>

Нейролептики, включаючи арипіпра= зол, можуть спричиняти порушення моторики стравоходу та аспірацію вмісту шлунка. Арипіпразол та інші нейролептики слід з обережністю застосовувати пацієнтам= із підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії.

Патологічна схильність до азартн= их ігор і інші розлади імпульсного контролю.

Пацієнти можуть відчувати посилення випадків патологічної схильності, особливо до азартних ігор, і нездатність контролювати ці напади під час при= йому арипіпразолу. Також повідомлялось про гіперсексуальність, непереборний потя= г до покупок, переїдання або неконтрольований потяг до вживання їжі та інші розл= ади імпульсивної та компульсивної поведінки. Важливо, щоб лікарі повідомляли пацієнтам про розвиток нових або вищезазначених розладів при лікуванні арипіпразолом. Слід зазначити, що симптоми імпульсного контролю можуть бути= повʼязані з основним розладом; однак іноді повідомляли про припинення спонукань при зменшенні дози препарату або при припиненні лікування. Розлади імпульсного контролю можуть нанести шкоду пацієнту та іншим людям, якщо вони не визначе= ні. Якщо у пацієнта розвинуться такі схильності під час прийому арипіпразолу, необхідно вирішити питання про зменшення дози або припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Лактоза.

Препарат Аритероміст= ить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.

Пацієнти із супутнім захворюванн= ям СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактивності). Незважаючи на високу частоту супутніх захворювань біполярного розладу типу I і СДУГ, є дуже обмежені дан= і з безпеки одночасного застосування арипіпразолу і стимуляторів, тому при одночасному призначенні цих засобів необхідна надзвичайна обережність.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. <= /o:p>

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження застосування арипіпразолу у вагітних жінок. Повідомляли про вроджені аномалії, проте причинно-наслідкового звʼ= язку з арипіпразолом не можна було встановити. Дослідження на тваринах не виключ= или потенційний несприятливий вплив на внутрішньоутробний розвиток. Пацієнтам с= лід рекомендувати попереджати свого лікаря, якщо вони завагітніли або мають нам= ір завагітніти під час лікування арипіпразолом. У звʼязку з недостатньою інформацією щодо безпеки у людей і проблемами, виявленими репродуктивними дослідженнями на тваринах, цей препарат не слід застосовувати у період вагітності, якщо тільки очікувана користь чітко виправдовує потенційний риз= ик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали нейролеп= тики (включа= ючи арипіпразол) протягом Ⅲ триместру вагітності, існує ризик виникн= ення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни, які після пологів можуть змінюватися по тяжкості та тривалості. Повідомляли= про випа= дки збудження, гіперт= онії, гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистресу або розладів= при годуванні. Отже, новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом.

Годування груддю.

Арипіпразол проникає у грудне молоко. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії арипіпразолом з урахуванням користі грудно= го годування для дитини та переваги терапії для жінки.

Фертильність.<= /u>

Згідно з даними щодо дослідження репродуктивної токсичності арипіпразол= не впливає на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Арипіпразол має незначний або помірний вплив на здатність керування автотранспортом або іншими механізмами у звʼязку з потенційним впливом= на нервову систему та органи зору та проявом побічних реакцій, таких як седаці= я, сонливість, непритомність, розмитість зору, диплопія (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози.

= Таблетки препарату Аритеро застосовувати внутрішньо.

Дорослі

Шизофренія: рекоменд= ована початкова доза препарату Аритеро становить 10 або 15 мг/добу з підтримуючою дозою = 15 мг/добу. Цю дозу приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Препарат ефективний у діапазоні доз від 10 до 30 мг/добу. Підвищення ефективності при прийомі добової дози, що перевищує 15 мг, продемонстровано не було, хоча окремим пацієнтам може бути корисна підвищена доза.

Максимал= ьна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярн= ому розладі I типу: рекомендована початкова доза препарату становить 15 мг. Цю дозу приймат= и 1 раз на добу незалежно від прийому їжі як монотерапію або у складі комбінова= ного лікування. (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Для окремих пацієнтів можуть бути корисними більш високі дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Запобігання новим маніакальним епізодам при біполярному розладі I типу: для попередження рецидивів маніакальних епізодів= у пацієнтів, які отримують арипіпразол у якості монотерапії або комбінованої терапії, терапію продовжувати у тій самій дозі. Коригування добової дози, в тому числі зниження дози, слід розглядати на основі клінічного стану.<= /o:p>

Особливі групи пацієнтів

Печінкова недостатність

Пацієнта= м з легкою або помірною печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю наявних даних недостатньо для встановлення рекомендацій. У таких пацієнтів дозування повинно здійснюватис= я з обережністю. Однак максимальну добову дозу 30 мг для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Ниркова недостатність=

Пацієнта= м з нирковою недостатністю корекція дозування не потрібна.

Пацієнти літнього віку

Безпека = та ефективність препарату Аритеро при лікуванні шизофренії або маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу для пацієнтів віком від 65 років не встановлена. Завдяки більшій чутливості цієї групи пацієнтів, при наявності клінічних факторів слід розглянути зменшення початкової дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Стать

Пацієнти жіночої статі не потребують корекції дозування порівняно з пацієнтами чолов= ічої статі (див. розділ «Фармакокінетика»).

Куріння

Відповід= но до метаболічного шляху арипіпразолу, корекція дози для курців не потрібна (= див. розділ «Взаємодія з іншими лікар= ськими засобами та інші види взає= модій»).

Коригування дози внаслідок взаєм= одії

При одночасному призначенні потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2D6 з арипіпразолом, до= зу арипіпразолу потрібно зменшити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається інгібітор CYP3A4 або CYP2D6, дозу арипіпразолу необхідно збіль= шити (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та ін= ші види взаємодій»).

При одночасному застосуванні потужних індукторів CYP3A4 з арипіпразолом дозу арипіпразолу потрібно збільшити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається індуктор CYP3A4, дозу арипіпразолу необхідно зменшити до реком= ендованої (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та ін= ші види взаємодій»).

Діти.

= Безпеку = та ефективність застосування арипіпразолу дітям не вивчали.<= /p>

Передозування.

Симптоми.

У дорослих пацієнтів описано вип= адки навмисного або випадкового гострого передозування арипіпразолом, дозами до = 1260 мг без подальшого летального наслідку. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, що спостерігалися, були летаргія, підвищений артеріальний тиск, сонливість, тахікардія, нудота, блювання і діарея. =

Окрім цього були отримані дані п= ро випадкове передозування винятково арипіпразолом (у дозі до 195 мг) у дітей,= що не мало летального наслідку. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, що спостерігалися, були сонливість, короткочасна втрата свідомо= сті та екстрапірамідні симптоми.

Лікування.

Лікування передозування повинно включати підтримуючу терапію, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легень, а також контроль симптомів. Слід брати до уваги можливість передозування чисельними лікарськими засобами. Че= рез це необхідно негайно розпочати контроль стану серцево-судинної системи, що повинен включати постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливих аритмій. <= o:p>

Після підтвердженого або імовірн= ого передозування арипіпразолом необхідний ретельний медичний нагляд і контроль= за станом пацієнта до його відновлення.

Активоване вугілля (50 г), що застосовували через 1 годину після прийому арипіпразолу, знижувало показник= C_max арипіпразолу приблизно на 41 %, а показник AUC – приблизно на= 51 %, що вк= азує на можливу ефективність активованого вугілля у лікуванні передозування.

Гемодіаліз.

Хоча інформація про вплив гемодіалізу на лікування передозування арипіпразолом відсутня, малоймовірно, щоб гемодіаліз міг бути корисним у лікуванні передозування, оскільки арипіпразол значною мірою звʼязується з білками плазми.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";letter-spacing:-.1pt;mso-fareast-= language: UK'>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";letter-spacing:-.1pt;mso-fareast-= language: UK'>Побічні реакції.

Короткий огляд профілю безпеки.= =

Найчастішими побічними реакціями були акатизія і нудота. Кожен= із зазначених симптомів виникав більш ніж у 3 % пацієнтів, які приймали арипіпразол перорально.

Перелік побічних реакцій. =

Усі побічні реакції приведено за системою класів та органів та частотою= : дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), = нечасто (≥ 1/1 000 – < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000– < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявни= ми даними). У рамках кожної групи частоти побічні реакції приведено у порядку зменшення проявів.

Частота побічних реакцій, зареєстрованих у постмаркетинговий період застосування, не може бути оцінена, оскільки вони отримані зі спонтанних звітів, тому частота цих побічних реакцій класифікується як невідома.<= /o:p>

Клас систем органів	Часто	Нечасто	Частота невідома
З боку крові та лімфатичної системи			Лейкоп= енія, нейтропенія, тромбоцитопенія
З боку імунної системи			Алергі= чні реакції (наприклад анафілактичні реакції; ангіоневротичний набряк, включн= о з набряком язика; набряк язика, набряк обличчя, свербіж або кропивʼянк= а)
З боку ендокринної системи		Гіперпролактине-мія<= /o:p>	Діабет= ична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоац= идоз
З боку обміну речовин і харчування<= /o:p>	Цукровий діабет	Гіперглікемія	Гіпона= тріємія, анорексія, зниження маси тіла, збільшення маси тіла
З боку психіки	Безсон= ня, неспокій, збудження	Депресія, гіперс= ексуальність	Спроби суїциду, суїцид= альне мислення і завершене самогубство (див. розділ «Особливості застосування»), патологічна пристрасть до азартних ігор, розлади імпульсного контролю, компульсивне переїдання, непереборний потяг до покупок, періоманія, агрес= ивність, збудже= ння, нервозність
З боку нервової системи	Акатиз= ія, екстра= пірамідні порушення, тремор, головн= ий біль, седативний ефект, сонливіс= ть, запаморочення	Пізня дискінезія, дистонія	Злоякі= сний нейролептичний синдром (ЗНС), великий судомний напад, серотоніновий синдр= ом, порушення мовлення
З боку органів зору	Розмит= ість поля зору	Диплопія<= /o:p>	&= nbsp;
З боку серця	&= nbsp;	Тахікардія,	Раптовий летальний випадок, пі= руетна шлуночкова тахікардія, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, зупин= ка серцевої діяльності, брадикардія
З боку судин	&= nbsp;	Ортостатична гіпотензія	Венозна тромбоемболія (включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен), гіпер= тензія, синкопе <= /span>
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння		Гикавка	Аспіра= ційна пневмонія, ларингоспазм, ротогл= отковий спазм
З боку травної системи	Запор,= диспепсія, нудота, надмірне слиновиділення, блювання		Панкре= атит, дисфагія, діарея, дискомфорт у ділянці шлунково-кишкового тракту
З боку печінки і жовчовивідних шляхів	&= nbsp;		Печінк= ова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищ= ення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення рівня аспартатамінотрансфе= рази (АСТ), підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), підвищення рівня лужної фосфатази
З боку шкіри і підшкірних тканин	&= nbsp;		Висип, реакції фоточутливості, алопеція, посилене потовиділення
З боку скелетно-мʼязової= та сполучної тканин	&= nbsp;		Рабдоміоліз, міалгія, ригідність мʼязів
З боку нирок і сечовивідних шляхів			Нетримання сечі, затримка сечовипускання<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU'>
Вагітн= ість, післяпологові і перинатальні ста= ни	&= nbsp;		Синдром відміни препарату у новонароджених (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»)
З боку статевих органів та молочної залози	&= nbsp;		Пріапізм
Усклад= нення загального характеру і реакції у місці введення	Втома<= o:p>		Поруше= ння температурної регуляції (наприклад гіпотермія, пірексія), біль у грудній клітці, периферичний набряк
Лабора= торні дослідження	&= nbsp;		Підвищ= ення рівня глюкози крові, підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну, колив= ання рівня глюкози крові, підвищення рівня креатинфосфокінази

Опис окремих побічних реакцій

Дистонія

Симптоми дистонії, тривалого патологічного скорочення груп мʼязів, можуть зʼявитися у схильних до цього пацієнтів протягом перших кількох днів лікування. Дистонічні симптоми включають: спазм мʼязів шиї, що ін= оді прогресує до стискання горла, ускладнене ковтання, утруднене дихання та/або випинання язика. Хоча ці симптоми можуть виникати при низьких дозах, вони трапляються частіше та з більшою тяжкістю при застосуванні більш високих доз антипсихотичних препаратів першого покоління. Підвищений ризик гострої дист= онії спостерігається у чоловіків та пацієнтів молодших вікових груп.<= /span>

Пролактин

У клінічних випробуваннях за схваленими показаннями та у постмаркетинго= вих спостереженнях були випадки як збільшення, так і зменшення пролактину в сироватці крові порівняно з початковим рівнем.

Лабораторні показники

Підвищення рівня креатинфосфокінази, як правило, минущі та безсимптомні, спостерігалися у 3,5 % пацієнтів, які отримували арипіпразол.

Патологічна пристрасть до азартних ігор та інші розлади контролю імпульсної поведінки

Патологічна пристрасть до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборн= ий потяг до покупок, переїдання або неконтрольований потяг до їжі можуть виник= ати у пацієнтів, які приймають арипіпразол.

Інші.

Побічні реакції, повʼязані з антипсихотичною терапією та про які повідомляли п= ід час лікування арипіпразолом, включали: злоякісний нейролептичний синдром, п= ізню дискінезію, напади, цереброваскулярні побічні реакції, підвищену летальніст= ь у пацієнтів літнього віку з деменцією; гіперглікемію та цукровий діабет (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції у період постмаркетингового спостереження. Це дає можливість здійснювати контроль за співвідношенням користь/ризик для лікарських засобів. Працівники сфери охор= они здоровʼя повинні повідомляти про підозрювані побічні реакції.=

&nb= sp;

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

= Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. <= /o:p>

Зберігат= и в недоступному для дітей місці.

Упаковка= .

По 30 таблеток у контейнері, п= о 1 контейнеру у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.<= /p>

Виробник.

Гетеро Лабз Лімітед/Hetero = Labs Limited.

Місц= езнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Юніт-V, Блок V і V-А, ТСІІС - Формулейшн СЕЗ, С. №№ 439, 440, 441 і 4= 58, Полепаллі Віледж, Джадчерла Мандал, Телангана Стейт, 509301, Індія.=

Unit-V, Block V and V-A, TSIIC - Formulation SE= Z, S. Nos 439, 440, 441 & 458, Polepally Village, Jadcherla Mandal, Telangana State, 509301, India.