ІНСТРУКЦІЯ

для медичного за= стосування лікарського засобу

ПАРАКОД ІС^=
Ò

(PARACOD IC)

Склад:<= /i>

діючі речовини: 1 таблетка містить пара= цетамолу 500 мг (0,500 г) та кодеїну фосфату гемігідрату 8 мг (0,00= 8 г);

допоміжні речов= ини: крохмаль кукурудзяний, = целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, натрію метабісу= льфіт (Е 223).

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні в= ластивості: таблетки білого кольору, п= лоскоциліндричної форми, з фаскою і рискою; на одній поверхн= і таблетки нанесений товарний знак підприємства.

Фармакотерапевтична група.
Аналгетики. Ін= ші аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол, комб= інації без психолептиків. Код АТХ N02В Е51.

Фармакологічні = властивості.

Фа= рмакодинаміка.

Парацетамол – аналгетик= і антипіретик (знеболювальний і жарознижувальний засі= б).

Кодеїн – аналгетичний з= асіб, ефекти якого подібні до ефектів морфіну, проте зі знач= но слабшою аналгетичною дією і більш м’яким седативним ефектом. Кодеїн є слабким аналгетиком центральної дії. Код= еїн чинить свою дію, взаємодіючи з μ-опіоїдними рецепторами, хоча він має до= них низьку спорідненість, знеболювальний ефект кодеїну зумовлений= його перетворенням у морфін. Кодеїн також застосо= вують як протикашльовий та антидіарейний засіб.

Показано, що кодеїн, особливо у комбіна= ції з іншими аналгетиками, такими як парацетамол, ефективний у лікуванні гост= рого ноцицептивного болю.

= Фармакокінетика парацетамолу і кодеїну = фосфату не змінюється при одночасному застосуванні цих компоненті= в.

= Парацетамол після прийому внутрішн= ьо швидко і майже повністю всмоктується у травному тракті. Максимал= ьна концентрація парацетамолу досягається у плазмі крові через 45‒75 хви= лин після перорального застосування. Парацетамол метаболізується в печінці з = утворенням неактивних сполук з глюкуроновою кислотою та сульфатами. У н= езначній кількості (менше 4 %) метаболізується шляхом окиснення з у= творенням цистеїну і меркаптопурової кислоти (за участю цитохрому Р450). Виводит= ься із сечею, здебільшого у вигляді метаболітів. У незміненому стані виводиться приблизно 5 % від прийнятої дози. Період н= апіввиведення становить приблизно 3 години.

Метаболізм парацетамол= у у хворих літнього віку та пацієнтів з печінковою недостатністю не&= nbsp;змінюється.

= Кодеїну фосфат швидко = всмоктується у травному тракті при застосуванні внутрі= шньо та широко розподіляється у тканинах і органах. Максимальна концентрація у пл= азмі крові досягається через 60 хвилин. Періо= д напіввиведення з плазми крові становить 3‒4 години. Мета= болізується О- і N-деметилюванням у печінці з утворенням морфіну та норкодеї= ну. Кодеїн та його метаболіти екскретуються нирками, переважно у вигля= ді кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Більшість продуктів екскреції виводиться з сечею протягом 6 годин і до 86 % дози вив= одиться з організму протягом 24 годин. Близько 70= % дози вив= одиться у вигляді вільного кодеїну, 10 % – у вигляді вільного та кон= ’югованого морфіну і ще 10&n= bsp;% – у вигляді = вільного або кон’югованого норкодеїну. Тільки сліди <= /span>продуктів екскреції виявляють= ся у фекаліях.

У пацієнтів літнього ві= ку метаболізм та елімінація кодеїну можуть відбуватися повільніше.

Кодеїн і його солі проникають крізь пл= ацентарний бар’єр, а також потрапляють у грудне молоко.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для короткочасного лікування гострого= помірного болю, який не полегшується парацетамолом, ібупрофеном або ацетилса= ліциловою кислотою (головний біль, мігрень, періодичний біль, зубний біль, н= евралгія, ревматичний і м’язовий біль, біль у спині).

=

Протипоказання.<= o:p>

Підвищена чутливість до = кодеїну або до інших опіоїдних аналгетиків, або до будь-якого = з компонентів препарату. Захворюва= ння печінки, тяжкі порушення функції печінки або ниро= к, гостра респіраторна деп= ресія, обструктивні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма (не слід застосовуват= и опіоїди під час астматичного нападу), дихальна недостатність, вроджені гіп= ербілірубінемії (у т. ч= . синдром Жильбера), дефіцит глюкозо-6-фосфат= дегідрогенази, захворювання крові (у т. ч. виражена = анемія, лейкопенія), черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються під= вищеним внутрішньочерепним тиском (на додато= к до ризику респіраторної депресії та підвищення вн= утрішньочерепного тиску кодеїн може чинити вплив на зіничну реакцію та інші вітальні реакції при оцінці неврологі= чного <= span style=3D'color:black;mso-color-alt:windowtext;letter-spacing:.1pt;backgroun= d: white;mso-ansi-language:UK'>статусу), стан алкого= льного сп’яніння; стани, при яких інгібування перистальти= ки слід уникати або при яких розвивається здуття живота; ризик паралітичної непрохі= дності кишечнику.

Препарат протипоказаний наступним групам пацієнт= ів:

дітям = віком до 12 років;=

дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять т= онзилектомію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникн= ення обструктивного апное під час сну;

дітям вік= ом від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною фу= нкцією;

жінкам у п= еріод вагітності або годування груддю;

паціє= нтам будь-якого віку, які є ультрашвидкими/екстен= сивними метаболізаторами за CYP2D6.

=

Взаємодія з інши= ми лікарськими засобами або інші види взаємодій.

Швидкість всмоктування парацетамолу м= оже збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшув= атися при застосуванні холестираміну. Барбітурати зменшують жарознижувальний = ефект парацетамолу. Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітура= ти, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печ= інки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підви= щення ступеня його перетворення на гепатотоксичні метаболіти. При одночасн= ому застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшує= ться токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих = доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдром= у. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може посилитися з під= вищенням ризику кровотечі при одночасному довготривалому регулярному = щоденному застосуванні парацетамолу; періодичний прийом не виявляє значного е= фекту. Парацетамол знижує ефективність діуретикі= в. Рекомендується з обережністю застосовувати парацетамол у= комбінації з флуклоксациліном, оскільки такий прийом асоціюється з мета= болічним ацидозом з високою аніонною різницею внаслідок п= іроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнтів з факторами ризику (= див. розділ «Особливості застосування»). Не застосовувати одночас= но з алкоголем.

Ан= тидепресанти: трициклічні антидепресанти можуть п= осилити пригнічув= альні ефекти опіоїдних аналгетиків.

Застосування інгібіторі= в моноаміноксидази (MAO) у комбінації з петидином = було пов’язане з тяжким збудженням/пригніченням цент= ральної нервової системи (ЦНС) (включаючи артеріальну гіпертензію або артеріальну гіпотензію). Нез= важаючи на те, що не було задокументоване подібне= з кодеїном, не виключено, що подібна взаємо= дія може відбутися. Отже, кодеїн не = слід застосовувати одночасно з інгібіторами = МАО або протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.<= o:p>

Ал= коголь: можливе п= осилення гіпотензивного, седативного ефектів алк= оголю та пригнічувального впливу алкоголю на дихальну діяльність.

Антигістамінні засоби: одночасне застосування кодеїну та а= нтигістамінних препаратів із седативними властивостями може при= звести до посилення депресії ЦН= С та/або респіраторної депресії, та/або арте= ріальної гіпотензії.

Анксіолітики і снодійні з= асоби: посилення седативного ефекту, підви= щення ризику респіраторної депресії.

Ан= естетики, = натрію оксибутират: можливе п= осилення депресії ЦНС та/або респіраторної депрес= ії, та/або артеріальної гіпотензії.

Нейролептики: посиленн= я седативного та гіпотензивного ефектів.

Ан= тигіпертензивні засоби: посилення гіпотензивної дії.

Ан= тихолінергетичні засоби (наприклад, атропін): ризик тяжкого запору, який може призвести до параліт= ичної кишкової непрохідності та/або до затримки сечі.

Ан= тиаритмічні засоби: кодеїн сповільнює всмоктування мексилет= ину. При одночасному застосуванні кодеїну та хінідину аналгетична дія коде= їну, ймовірно, буде значно знижена через негативний вплив хінідину на його = метаболізм.

Цизаприд, метоклопрамід, = домперидон: кодеїн антагонізує дію цизаприду, ме= токлопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність.

Ан= тидіарейні засоби: підвищення ризику тяжкого запору.=

Оп= іоїдні антагоністи (наприклад, бупренорфін, налтрексон, = налоксон): можливе прискорення розвитку син= дрому відміни. Не застосовувати одночасно з налбуфіном та/або пентазоцин= ом.

Ци= профлоксацин: слід уник= ати премедикації опіоїдами, оскільки вони зн= ижують концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові.

Ри= тонавір: можливе п= ідвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема код= еїну) у плазмі крові.

Ме= ксилетин: при одноч= асному застосуванні з кодеїном уповільнюється = абсорбція мексилетину.

Противиразкові препарати= : циметидин може пригнічувати метабол= ізм кодеїну, що призводить до підвищення концентрації останньог= о у плазмі.

Вплив на інструментальні = дослідження: застосування опіоїдів може перешкод= жати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки опіоїди затримують випо= рожнення шлунка, а також гепатобіліарній візуал= ізації печінки при застосуванні Technetium Tc 99m Disofenin, оскільки опіоїдна терапія може спричини= ти звуження сфінктера Одді і збільшення тиску у жовчовивідних шляхах.

=

Особливості зас= тосування.

При захворюваннях печінки або нирок пе= ред застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем. Слід враховуват= и, що у пацієнтів з алкогольними нециротичними ураженнями печінки збільш= ується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу та небезпека передозування= . Пацієнтам з артритами легкої форми, які приймають аналгетики кожен де= нь, та пацієнтам, які застосовують варфарин або подібні препарати, які мают= ь антикоагулянтний ефект, перед застосуванням препарату Паракод ІС^Ò= необхідно прокон= сультуватися з лікарем.

У пацієнтів з тяжкими ін= фекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рі= вня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникне= ння метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискор= ене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно зв= ернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Повідомляли про випадки= метаболічного ацидозу з високою аніонною різницею, який було спр= ичинено піроглутаміновим ацидозом, у пац= ієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як нирк= ова недостатність та сепсис, а також у пацієнтів з недостатнім харчуванням або іншими станами, асоційованими з дефіцитом глутатіону (наприклад, алког= олізм), які застосовували парацетамол у терапевтичних дозах протягом тривалого = часу або отримували комбіноване лікування парацетамолом і флуклоксацилі= ном. У разі підозри на метаболічний ацидо= з з високою аніонною різницею внаслідок піроглутамінового ацидозу рекомендується негайно відмінит= и застосування парацетамолу та ретельно = спостерігати за станом пацієнта. Контроль рівня 5-о= ксопроліну в сечі може бути корисним для виявлення піроглутаміновог= о ацидозу як основної причини метаболічн= ого ацидозу з високою аніонною різницею у па= цієнтів з множинними факторами ризику.<= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>

Парацетамол може впливати на результа= ти лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.=

Препарат = не рекомендується для застосування пацієнт= ам із гострою астмою. Кодеїн слід застосовувати з обережністю або необхід= не зниження дози при лікуванні астми та зниженого респіраторного резерву. Необх= ідно уникати застосування кодеїну під час гострого нападу астми (див. розділ «П= ротипоказання»). Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з= і зниженою функцією нирок або печінки, з захворюваннями жовчного міхура (зокрема = жовчнокам’яною хворобою), з наявністю в анамнезі зловживання н= аркотиками ,<= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style= :italic'> при порушеннях дихальної функції та астм= і в анамнезі. Слід зменшити дозу препарату пацієн= там літнього віку, ослабленим пацієнтам, пацієнтам з артеріальною гіпо= тензією, гіпотиреозом, гіпертрофією передміхурової залози, наднирковою недо= статністю (наприклад, хворобою Аддісона), запальними або обструктивними= захворюваннями кишечника (кодеїн знижує перистальтику, підвищує тонус та = сегментацію кишечнику та може підвищувати тиск у товстій кишці), стрикт= урою уретри, судомними станами, міастенією gravis, пацієнтам у шоковому ста= ні. Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнта= м, які нещодавно перенесли хірургічні втручання на кишеч= нику (через можливе зниження моторики травн= ого тракту) або сечовивідних шляхах (такі пацієнти більш схильні до затримки сечовипускання, спричиненої безпосер= едньо спазмом уретрального сфінктера та запором внаслідок застосування кодеї= ну). Кодеїн слід застосовувати з обережністю при феохромоцитомі (опіоїди = можуть стимулювати вивільнення катехоламінів шляхом індукції вивільнен= ня ендогенного гістаміну). Припинення лікування слід проводити= поступово у пацієнтів, які можуть мати фізичну= залежність, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів синдрому= відміни.

CYP2D6 метаболізм

Кодеїн перетворюється на його активни= й метаболіт – морфін – у печінці під дією ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіц= ит цього ферменту або якщо у пацієнта CYP2D6 повністю відсутній, а= декватний знеболювальний ефект не буде отриманий. Оцінки показують, що до 7= % кавказького населення може мати цю особливість CYP2D6 метаболізму. Однак, якщо пацієнт є у= льтрашвидким або екстенсивним метаболізатором за CYP2D6, існ= ує підвищений ризик розвитку побічних ефектів – симптомів опіоїдної токсичнос= ті – навіть при застосуванні звичайних доз. У таких пацієнтів перетворення ко= деїну у морфін швидко призводить до встановлення більш високого рівня морфі= ну в сироватці крові, ніж очікувалося.<= /o:p>

Загальні симптоми опіоїдної токсичності: сплутан= ість свідомості, сонливість, звужені зіниці, поверхневе дихання, нудота, блюва= ння, запор, відсутність апетиту. У тяжких випадках можливі симптоми циркуляторної= та дихальної депресії, які можуть бути небезпечними і дуже рідко – летальними.

Дані про поширеність ультрашвидких метаболіз= аторів за CYP2D6 у різних популяціях наведено нижче:

= Популяц= ія

= Поширен= ня, %

Африканці/ефіопи

29

Афроамериканці

3,4‒6,5

Монголоїди

1,2‒2

Кавказці

3,6‒6,5

Греки

6

Угорці

1,9

Північні європейці

1‒2

Післяопераційне застосування дітям

В опублікованій літературі є повідомлення= , що застосування кодеїну дітям після тонзилектомії та/або аденоїдектомії зад= ля запобігання виникнення обструктивног= о апное під час сну зрідка призводило до жи= ттєво небезпечних побічних явищ, у тому числі з летальним наслідком. Усі діти отр= имували дози кодеїну у відповідному діапазоні доз. Однак є свідчення того, що = ці діти були або ультрашвидкими, або екстенсивними метаболізаторами кодеїну.=

Діти зі скомпрометованою дихальною функцією <= o:p>

Кодеїн не рекомендується для застосування дітя= м, у яких дихальна функція може бути скомпрометована нервово-м’язовими пору= шеннями, тяжкими серцевими або респіраторними захворюваннями, інфекція= ми верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитравмами або масштабними хірургіч= ними втручаннями. Ці фактори можуть погіршити симптоми токсичності морфіну.<= o:p>

Застосува= ння опіоїдних аналгетиків слід уникати пацієнтам з зах= ворюваннями жовчовивідних шляхів або застосовувати в комбінації зі спазмоліт= иками.

Застосува= ння петидину і, можливо, інших опіоїдних аналгетиків п= ацієнтам, які приймають інгібітори MAO, може бути пов’язане з дуже тяжкими ре= акціями, а іноді з реакціями, які мають летальний наслідок. Якщо застосува= ння кодеїну пацієнтам, які приймають інг= ібітори MAO, є життєво необхідним, кодеїн слід заст= осовувати з великою обережністю або слід припинити засто= сування інгібіторів MAO за 14 днів до початку лікуванням кодеїном = (див. розділ «Взаємодія з іншими лі= карськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід уник= ати застосування алкоголю під час лікування = кодеїном.

Опіоїдні = аналгетики знижують слиновиділення, що може спричин= ити розвиток карієсу та кандидамікозу слизової оболонки ротової порожнини.

У пацієнт= ів літнього віку метаболізм та елімінація кодеїну мо= жуть відбуватися повільніше, тому може бути доцільним зниження дози препарату.

Застосування кодеїну по= требує регулярної оцінки лікарем співвідношення користь/ризик.=

Довготривале застосува= ння препарату без консультації лікаря може бути небезпечн= им.

У разі передозування сл= ід негайно звернутися до лікаря через ризик ураження печінки, нав= іть якщо пацієнт почуває себе добре.

Лікарський засіб містить натрію метаб= ісульфіт (Е 223), який рідко може спричиняти реакції гіперчутливості та б= ронхоспазм.

Застосування у період ва= гітності або годування груддю.

Застосува= ння препарату у період вагітності протипоказане.=

Повідомля= ли про можливий зв’язок між виникнення= м у немовлят вад дихальної системи та серця і застосуванням кодеїну= протягом І триместру вагітності. Регулярне застосування кодеїну у період вагітност= і може спричинити розвиток фізичної зале= жності у плода, що призведе до симптомів абстине= нції у новонародженого. Застосуван= ня кодеїну під час пологів може спричинити = пригнічення дихання у новонародженого. Опіоїдні аналгетики можуть призвести до = шлункового стазу під час пологів, підвищення ризику аспіраційної пневмоні= ї у матері.

У разі нео= бхідності застосування препарату слід припинити г= одування груддю.

При застосуванні у звичайних терапевт= ичних дозах кодеїн і його активний метаболіт можуть бути присутніми в грудн= ому молоці у дуже низьких концентраціях, що навряд чи може чинити н= егативний вплив на немовля. Однак, якщо пацієнтка є ультрашвидким метаболі= затором за CYP2D6, у грудному молоці може встановлюватися більш висок= ий рівень морфіну, у дуже рідкісних випадках це може призвести до потенційно= летальних симптомів опіоїдної токсичності у немовляти.

Здатність впливати на шв= идкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими ме= ханізмами.

Під час лікування препар= атом слід утримуватися від керування автотранспортом або іншим= и механізмами через можливість виникнення таких ефектів як сплутаність = свідомості, сонливість, запаморочення, галюцинації, розлади зору або судоми. Ефе= кти алкоголю підсилюються опіоїдними аналгетиками.<= /o:p>

=

Спосіб застосув= ання та дози.

Таблетки приймати внутрішньо, запиваю= чи водою.

Дорослі

По 1‒2 таблетки залежно від інтенсивно= сті больового синдрому кожні 4‒6 годин у разі необхідності, але не більше 8 таблеток на добу. Інтервал між повторним= и прийомами повинен бути не менше 4 годин, але більш оптимальним є інтервал 6 годин. = Максимальна добова доза – 8 таблеток.

Діти віком від 12 до 18 рок= ів

По 1‒2 таблетки залежно від інтенсивно= сті больового синдрому кожні 6 годин у разі необхідності, але не більше 8 табле= ток на добу. Максимальна добова доза – 8 таблеток.

Кодеїн не застосовувати = дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/а= бо аденоїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час = сну (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Діти»).

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 рокі= в зі скомпрометованою дихальною функцією (див. розділи «Протипоказання», «Особливості = застосування», «Діти»).

Діти віком до 12 років

Не застос= овувати (див. розділи «Протипоказання», «Діти»).

У разі вираженої ниркової не= достатності інтервал між прийомами препарату повинен бути не менш= е 8 годин (див. розділ «Протипоказання»).

Не слід пе= ревищувати рекомендовану дозу.

Триваліст= ь лікування визначає лікар. Лікарський засіб не можна приймати бі= льше ніж 3 доби без консультації лікаря. Якщо симптоми не зникають (зокрема, якщо голов= ний біль стає постійним), слід звернутися до лікаря.

Не прийма= ти разом з іншими лікарськими засобами, що містять = парацетамол.

&nb= sp;

Діти.

Препарат показаний дітя= м віком від 12 до 18 років для лікування гострого помірного болю, який не полегшується іншими знебол= ювальними засобами, такими як парацетамол або ібупрофен (в якості мо= нопрепаратів).

Дітям віком до 12 років препарат протип= оказаний через ризик розвитку серйозн= их і небезпечних для життя побічних реакцій за рахунок варіабельного та неперед= бачуваного шляху перетворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї віково= ї групи (див. розділ «Протипоказання»).

Кодеїн не застосову= вати дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або ад= еноїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час = сну, = через ризик розвитку серйозних і небезпечних д= ля життя побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосув= ання»).

Кодеїн не застосову= вати дітям віком від 12 до 18 років зі скомпро= метованою дихальною функцією через = ризик розвитку серйозних і небезпечних для жит= тя побічних реакцій (див. роз= діли «Протипоказання», «Особливості застосув= ання»).

Кодеїн не = застосовувати дітям віком від 12 до 18 років, які є ультрашвидкими/екстенсивними метаболізаторами за CYP2D6 (див. розділи «Пр= отипоказання», «Особливості застосування»).

<= /span>

Передозування.

Передозування посилюєть= ся при одночасному прийомі алкоголю та психотропних засобів.

Симптоми, спричинені зас= тосуванням парацетамолу

Якщо пацієнт прийняв пр= епарат у дозі, яка перевищує рекомендовану дозу, слід негай= но звернутися до лікаря через ризик ураження печінки. Ураження печінки можли= ве у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прий= няли парацетамол у дозі більше 150 мг/кг маси тіла. Прийом 5 г або більше пара= цетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (т= ривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, риф= ампіцину, звіробою або інших препаратів, які індукують ферменти печін= ки; регулярне вживання надмірної кількості алкоголю; недостатність глутатіонової системи, наприклад, ро= злади харчової поведінки, ВІЛ-інфекція, голо= дування, муковісцидоз, кахексія).

Симптоми передозування у перші 24 годин= и: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Ур= аження печінки може стати явним через 12‒48 годин після передозування. Можуть ви= никати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отру= єнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововил= ивів, гіпоглікемії, коми та летального наслідку. Гостра ниркова недостатність з= гострим некрозом канальців може проявлятися сильним бол= ем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися н= авіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також сер= цева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні парацетамо= лу у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранул= оцитоз, лейкопенія (у т. ч. нейтропенія), тромбоцитопенія. При пр= ийомі великих доз з боку центральної не= рвової системи можливі запаморочення, психомоторне збудження і = порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичніс= ть (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).<= /p>
Лікування:= необхідна швидка медич= на допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо = відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та= блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику уражен= ня органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям у межах 1 години піс= ля прийому надмірної дози парацетамолу. Концентрацію парацетамолу= у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш р= анні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути за= стосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний з= ахисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прий= ому парацетамолу. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При не= обхідності пацієнту слід вводити N-ацетилцистеїн внутрішньовенно, згідно <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>з чинними рекомендаціями. При відсутно= сті блювання може бути застосований = метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

Симптоми, = спричинені застосуванням кодеїну:<= /a><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK9'> розвиток = депресії центральної нервової системи, зокрема пр= игнічення дихання, частіше у випадках одночасного застосування інших засобів = із седативною дією (наприклад, алкоголю) та перевищення дози. Значне зву= ження зіниць, сухість у роті, підвищена пітливість, почервоніння обли= ччя, зазвичай нудота і блювання. Можливе, але малоймовірне, виникнення ар= теріальної гіпотензії та тахікардії. Високі дози кодеїну можуть призводити до= седації або емоційного збудження, у дітей – до появи судом.<= /span>

Лікування= :<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK9'> загальні = симптоматичні та підтримуючі заходи, включаючи заходи для підтримки дихального центру та монітори= нг вітальних показників до стабілізації стану. Застосування активованого вугілл= я є доцільним, якщо минуло не більше 1 години з моменту прийому кодеїну доросли= м у дозі, що перевищує 350 мг, та дітям у дозі, що перевищує 5 мг/кг маси тіла. Слі= д застосувати налоксон при виникненні коми або пригнічення дихання.= Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таки= м чином може знадобитися повторне застосування великих доз для пацієнтів і= з тяжким отруєнням. Слід спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4 = годин після введення налоксону або 8 годи= н у випадках застосування препарату налок= сону з пролонгованою дією.

<= /span>

Побічні реакції.

При правильному застосу= ванні препарату в рекомендованих дозах побічні реакції ви= никають вкрай рідко і залежать від дози та тривалості прийому.

Слід припинити застосування препарату= та негайно звернутися до лікаря у випадку виникнення побічних реакцій.

Пов’язані з па= рацетамолом:

з боку імунної с= истеми: анафілаксія, реакції гі= перчутливості, включаючи шкірний свербіж, вис= ип на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований = висип, еритематозний, кропив’янка), ангіоне= вротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса ‒ Дж= онсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла);

з = боку травного тракту: нудота, біль в епігастрії;

з боку гепатобіл= іарної системи: порушення функції печі= нки, підвищення активност= і печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці;

метаболічні роз= лади та порушення харчування: частота н= евідома (неможливо оцінити частоту за наявним= и даними) ‒ метаболічний ацидоз з в= исокою аніонною різницею;

з = боку ендокринної системи: гіпоглікемія, можливий розвиток гіпо= глікемічної коми;

з = боку системи кровотворення та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, ан= емія (у т. ч. гемолітична анемія), сульфгемоглобінемі= я і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), кровотечі, с= инці;

з = боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилово= ї кислоти або до інших нестероїдних протизапальних зас= обів (НПЗЗ);

з боку сечостате= вої системи: асептична піурія.

Опис окремих побічних реакцій

Метаболі= чний ацидоз з високою аніонною різницею

Випадки метаболічного ацидозу з високою аніон= ною різницею, який було спричинено пірогл= утаміновим ацидозом, спостерігали у пацієнтів з факторами риз= ику, які застосовували парацетамол (див. розділ «Особливост= і застосування»). Пірог= лутаміновий ацидоз може бути спричинений низьким рівнем глу= татіону у цих пацієнтів.=

Пов’язані з ко= деїном:

з = боку імунної системи: макулопапуль= озний висип розглядається як симптом синдрому гіпер= чутливості, пов’язаний з пероральним застосуванням кодеїну; гарячка, спленоме= галія і лімфаденопатія, утруднене дихання;

психічні розлади: депресія, галюцинації, кошмарні сновидіння, стан н= еспокою, сплутаність свідомості, раптові зміни настрою, ейфорія, дисфорія;=

з = боку нервової системи: сонливість, запаморочення, судоми (особливо = у немовлят і дітей), головний біль, підвищення внутрішньочер= епного тиску, розвиток толерантності або залежності;

з = боку органа зору: звуження зіниць, порушення гостроти з= ору, світлочутливість, міоз, порушення зору (зокрема розмитість, подв= оєння контурів видимих предметів);<= /span>

з = боку органа слуху та лабіринту: запаморочення;

з = боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, = відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, гіперемія шкір= и обличчя, артеріальна гіпотензія (при застосуванні великих доз);

з = боку дихальної системи: задишка, приг= нічення дихання (при застосуванні великих доз);<= /p>

з = боку травного тракту: нудота, блювання, запор, сухість у рот= і, спазми шлунка, панкреатит;

ге= патобіліарні розлади: спазм жовчовивідних шляхів, який може бу= ти пов’язаний зі зміною рівнів печінкових ферментів;

з боку ендокринної систем= и: гіперглікемія;

розлади метаболізму та ха= рчування: анорексія;

з боку шкіри та підшкірно= ї клітковини: алергічні реакції, такі як висип, кро= пив’янка, свербіж, підвищена пітливість, набряк обличчя;

з боку кістково-м’язової системи:= неконтрольовані м’язов= і рухи, ригідність м’язів (при застосуванні великих доз);=

з = боку сечовидільної системи: спазм сечовивідних шляхів, утруднене= сечовипускання, затримка сечі, дизурія, антидіуретич= ний ефект;

з = боку репродуктивної системи: статева дисфункція,<= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'> еректильна дисфункція, зменшення лібідо та потен= ції;

загальні порушення:= відчуття нездужання, підвищена втомлюваність, = гіпотермія.

Толерантн= ість і деякі з найбільш поширених побічних ефектів – = сонливість, нудота, блювання, сплутаність свідомості – як правило, роз= виваються при тривалому застосуванні кодеїну.

Регулярне= тривале застосування кодеїну, як відомо, призвод= ить до розвитку залежності, толерантності та до виникнення стану нес= покою, дратівливості після припинення лікування. Слід пам’ятати, що толерантність знижує= ться швидко після припинення прийому кодеїну, тому повторне застосування рані= ше припустимої дози може виявитися летальним.

Си= ндром відміни: раптове припинення лікування кодеїном м= оже спричинити синдром відміни. Можливі симптоми: тремор, = безсоння, стан неспокою, дратівливість, тривожність, де= пресія, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, підвищене потовиділенн= я, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, мідріаз, слабкіс= ть, гарячка, м’язові судоми, дегідратаці= я, збільшення частоти серцевих скорочень, ч= астоти дихання та артеріального тиску.

Тривале застосування пр= епарату для лікування головного болю може призводити до його п= осилення.

= Термін придатності. 3 роки.<= o:p>

Умови зберігання.

Зберіга= ти в оригінальній упаковці при температурі н= е вище 25 °С.

Зберіга= ти у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері;= по 1 блістеру в пачці.

По 10 таблеток у блістері.=

Катего= рія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Товарист= во з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходження виробника та адреса міс= ця провадження його діяльності.<= /span>

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиї= вської дороги, 40-А.=

= Популяц= ія	= Поширен= ня, %
Африканці/ефіопи	29
Афроамериканці	3,4‒6,5
Монголоїди	1,2‒2
Кавказці	3,6‒6,5
Греки	6
Угорці	1,9
Північні європейці	1‒2