ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦЕФОТАКСИМ КОМБІ

(CEFOTAXIME COMBI)

Склад:

діюча речовина: cefotaxime;

1 флакон містить цефотаксиму (у вигляді цефотаксиму натрію) 0,5 г або 1 г.

1 комплект для приготування розчину для внутрішньом’язових ін’єкцій містить:

1 флакон: цефотаксим (у вигляді цефотаксиму натрію)= – 1,0 г.

1 ампула 5 мл розчинника: лідокаїн, розчин для ін’єкцій, 10 мг/мл.

1 комп= лект для приготування розчину для внутрішньовенних ін’єкцій містить:<= /span>

1 флакон: цефотаксим (у вигляді цефотаксиму натрію)= – 0,5 або 1,0 г.

1 ампула 5 мл або 10 мл розчинника: вода = для ін’єкцій.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або злегка жовтав= ого кольору.

Розчинник: лідокаїн, розчин для ін’єкцій, 10 мг/мл по 5 мл в ампулі;

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка забарвлена рідина.

або

Розчинник: вода для ін’єкцій, розчинник для парентерального застосування, по 5 мл або 10 мл в ампулі.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Цефотаксим.

Код АТХ J01D D01.

Фармакологічні властивості.<= /b>

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Цефотаксим – це антибіот= ик із групи цефалоспоринів ІІІ покоління для парентерального введення шир= окого спектру дії. Цефотаксим пригнічує ферменти, що відповідають за синтез кліти= нної стінки бактерій. Це призводить до лізису бактеріальної клітини.<= /span>

Механізм резистентності. Резистентн= ість бактерій до цефотаксиму може бути результатом одного або декількох з механі= змів, наведених нижче.

• Гідроліз β-лактамазою. Цефотаксим може гідролізуватися бага= тьма так званими β-лак= тамазами «широкого спектру дії». Він також гідролізується хромосомно кодованими (типу Amp-C) β-лактамазами.

• Резистентність на основі непроникності.

• Механізм експресії ефлюксних = помп.

Кілька цих механізмів можуть існувати одночасно в одній бактерії.<= /o:p>

Резистентні до цефотаксиму бактерії можуть демонструвати перехресну резистентність в різній мірі до інших β-лактамних антибіотиків. Резист= ентні до цефотаксиму грамнегативні бактерії проявляють перехресну резистентність = до інших цефалоспоринів ІІІ покоління широкого спектру дії (цефтазидим, цефтриаксон).

Межові значення: Межові значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІС) для цефотаксиму, рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST), який відрізняє чутливі мікроорганізми від резистентних, наведені в таблиці нижче.

Клінічні межові значення, встановлені Європейським комітетом з тестуван= ня антимікробної чутливості ( EUCAST) для цефотаксиму:

Патогенний мікроорганізм

Чутливий

Резистентний

Enterobacteriaceae

≤1 мг/л

>2 мг/л

S.pneumonia

≤0,5 мг/л

>2 мг/л

Інші Streptococci

≤0,5 мг/л

>0,5 мг/л

H. influenza

≤0,12 мг/л

>0,12 мг/л

M. cattarhalis

≤1 мг/л

>2 мг/л

N. gonorrhea

≤0,12 мг/л

>0,12 мг/л

N. meningitides

≤0,12 мг/л

>0,12 мг/л

Межові значення, не пов’язані з в= идом бактерій.

≤1 мг/л

>2 мг/л

Чутливість стафілококів (Stap= hylococcus) до цефалоспоринів витікає з їх чутливості до метициліну.

Чутливість стрептококів (Stre= ptococcus) груп A, B, C, G витікає з їх чутливості до бензилпеніциліну.

Спек= тр антибактеріальної дії. Поширеніс= ть резистентності може варіювати в залежності від регіону та часу для вибраних видів. При лікуванні серйозних інфекцій, бажано враховувати місцеву інформа= цію про резистентність. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, = що користь від застосування є сумнівною.

Зазвичай чутливі види мікроорганізмі= в

Аеробні грампозитивні бактерії

Чутливі до метициліну Staphyl= ococcus aureus

Чутливі до метициліну коагулазонегативні стафілококи

Чутливі до метициліну Staphyl= ococcus epidermis

Чутливі до метициліну Staphyl= ococcus haemolyticus

Стрептококи групи А (включаючи Streptococcus pyogenes)

Стрептококи групи В

Streptococcus pneumoniae

Група Streptococcus viridans

Аеробні грамнегативні бактерії

Citrobacter spp. (не включаючи Citrobacter fre= undii)

Escherichia coli

Haemophilus influenzae

Moraxella catarrhalis

Neisseria gonorrhoeae

Neisseria meningitidis

Proteus mirabilis

Klebsiella spp.

Serratia spp.

Yersinia enterocolitica=

Інші види мікроорганізмів

Borrelia spp.=

Види мікроорганізмів, які можуть набувати резистентності

B= acteroides fragilis

E= nterobacter spp.

Аеробні грампозитивні бактерії

Резистентні до метициліну= Staphylococcus aureus

Резистентні до метициліну коагулазонегативні стафілококи

Аеробні грамнегативні бактерії

A= cinetobacter spp.

C= itrobacter freundii

M= organella morganii

P= rovidencia spp.

P= seudomonas aeruginosa

S= tenotrophomonas maltophilia

Резистентні за своєю природою мікроорганізми

Аеробні грампозитивні бактерії

E= nterococcus spp.

Інші види мікроорганізмів<= /i>

C= hlamydia spp.

L= egionella pneumophila

L= isteria spp.

M= ycoplasma spp.

T= reponema pallidum

Фармакокінетика.

Цефотаксим вводять парентерально. Після одноразового внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 1 г його концентрація у сироватці крові становила приблизно 81-102 мг/г через 5 хвилин і 46 мг/л чер= ез 15 хвилин. Після одноразового внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 2 г його концентрація у сироватці крові становила через 8 хв= илин 167-214 мг/л.

Після внутрішньом’язового введення цефотаксиму його максимальну концентрацію у сироватці крові (приблизно 20 мг/л після введення 1&nbs= p;г) було досягнуто через 30 хвилин.

Розподіл. Цефотаксим швидко проникає в ткан= ини, перетинає плацентарний бар’єр і досягає високих концентрацій у тканинах пло= да (до 6 мг/кг). Він виявляється в грудному молоці лише в низькому відсот= ку ( концентрація в грудному молоці 0,4 мг/л після введення 2 г).=

У разі запалення оболонок головного або спинного мозку цефотаксим і дезацетилцефотаксим проникають у ліквор і досягають там терапевтично ефекти= вних концентрацій речовини (наприклад, при інфекціях, спричинених грамнегативним= и бактеріями та пневмококами).

Уявний об’єм розподілу становить 21-37 л. Зв’язується з білками плазми приблизно на 25-40%.

Метаболізм. Цефотаксим значною мірою метаболізується в організмі людини. Приблизно 15-25% дози, введеної парентерально, виводиться у вигляді О-дезацетилцефотаксиму. Метабо= літ має антибактеріальну активність. Крім дезацетилцефотаксиму, утворюються ще = два неактивні метаболіти (лактони). Лактон утворюється з дезацетилцефотаксиму, як недовговічний проміжний проду= кт, який невдовзі не можна виявити в сечі або плазмі крові, оскільки він швидко перетворюється в стереоізомери лактону, що має у структурі відкрите кільце = (β-лактамне кільце). Вони також виводяться з сечею.

Екскреція. Екскреція цефотаксиму та дезацетилцефотаксиму відбувається переважно нирковим шляхом. Невеликий відс= оток (приблизно 2%) виводиться з жовчю. У сечі, зібраній протягом 6 годин 4= 0-60% дози було виявлено у незміненому вигляді та приблизно 20% у вигляді дезацетилцефотаксиму. Після внутрішньовенного введення радіоактивно міченого цефотаксиму було виділено більше 80% у сечі, з них 50-60% у незміненому, а решта у вигляді 3-х метаболітів.

Загальний кліренс цефотаксиму становить 240-390% мл/хв, а нирковий кліренс 130-150 = ;мл/хв.

Період напіввиведення цефотак= симу та активного метаболіту в сироватці крові становить 50-80 та 125 хвилин відповідно. У пацієнтів літнього віку (>80 років) період напіввивед= ення для цефотаксиму та активного метаболіту становив 120-150 хвилин та 5 г= один відповідно.

У випадках тяжких порушень ниркової функції (кліренс креатиніну 3-10 мл/хв) період напіввиведення цефотаксиму може бути продовжений до 2,5-10 годин.
Цефотаксим накопичується в цих умовах лише в незначній мірі, на відміну від активних і неактивних метаболі= тів.

І цефотаксим, і дезацетилцефотаксим виводяться в значній мірі з крові шляхом гемодіалізу.

<= /o:p>

Клінічні характеристики.

Показання.=

Для лікування наступних серйозних інфекцій, спричинених або, швидше за все, спричинених мікроорганізмами, чутливими до цефотаксиму:

• Бактеріальна пневмонія (цефотаксим не д= іє проти бактерій, що викликають атипову пневмонію, або проти різних інших бактеріальних штамів, які можуть викликати атипову пневмонію, включаючи P. aeruginosa • Ускладнені інфекції нирок та верхніх сечовивідних шляхів.

• Серйозні інфекції шкіри та м’яких ткани= н.

• Інфекції статевих органів, спричинені гонококами, особливо коли застосування пеніциліну виявилося неефективним аб= о не підходить.

• Внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт): при лікуванні внутрішньочеревних інфекцій слід застосовувати цефотаксим в поєднанні з антибіотиком, який діє проти анаеробних мікроорганізмів.

• Гострий бактеріальний менінгіт (особливо викликаний H. Influenzae, N.&n= bsp;Meningitis, S. pneumonie, E. coli, Klebsiella spp.).

• Хвороба Лайма, або кліщовий бореліоз (з= окрема II та III стадії).

• Бактеріємії, пов’язані або імовірно пов= ’язані з однією з перерахованих інфекцій (якщо інфекція спричинена грамнегативними бактеріями, слід поєднувати з іншим відповідним антибіотиком).

• Ендокардит (якщо інфекція спричинена грамнегативними бактеріями, потрібно поєднувати з іншим відповідним антибіотиком).

Для періопераційної профілактики інфекційних ускладнень (до/після хірургічних операцій, зокрема на товстій і прямій кишках (колоректальна хірургія), на шлунково-кишковому тракті, передміхуровій зало= зі, у сечостатевій системі, акушерсько-гінекологічних операцій у пацієнтів із вираженим ризиком післяопераційних інфекцій).

Необхідно брати до уваги офіційні рекомендації щодо правильного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших β-лактамних антибіотиків.

Протипоказання для застосування розчинів, що містять лідокаїн:

– підвищена чутливість до лідокаїну або іншого місцевого анестетика амідного типу;<= /span>

– атріовентрикулярні блок= ади без встановленого водія ритму;

– тяжка серцева недостатність;

– внутрішньовенне введенн= я;

– дитячий вік до 1 р= оку (внутрішньом’язове введення).

&nb= sp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

При одночасному застосуванні з нефротоксичними лікарськими засобами (аміноглікозиди) і сильнодіючими ді= уретиками (етакринова кислота, фуросемід), колістином, поліміксином підвищується ризик розвитку ниркової недостатності. У цих пацієнтів необхідно контролювати ниркову функцію.

Розчин препарату Цефотаксим несумісний з розчинами інших антибіотиків, їх потрібно вводити окремо. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії та Цефотаксиму препар= ати діють синергічно.

Під час лікування цефотаксимом м= оже знижуватись ефективність пероральних контрацептивів, тому в цей період необхідно використовувати додаткову контрацепцію.

Цефотаксим не слід застосовувати разом із бактеріостатичними антибіотиками (наприклад тетрациклінами, еритроміцином і хлорамфеніколом), оскільки можл= ивий антагоністичний ефект.

При сумісній терапії розчини цефотаксиму не слід змішувати з розчинами аміноглікозидів – їх необхідно вводити окремо.

Одночасне застосування ніфедипіну підвищує біодоступність цефотаксиму на 70%.

Пробенецид блокує канальцеву секрецію цефотаксиму та подовжує його період напіввиведен= ня.

Це збільшує експозицію препарату цефотаксиму приблизно вдвічі і знижує нирковий кліренс приблизно на 50% при терапевтичних дозах. Внаслідок широкого терапевтичного діапазону застосуван= ня цефотаксиму не потрібно коригувати дозування пацієнтам із нормальною нирков= ою функцією. Пацієнтам з порушенням ниркової функції може знадобитися коригува= ння дозування.

Цефотаксим не слід застосовувати разом з лідок= аїном:

• при внутрішньовенному введенні;

• дітям віком до 30 місяців;

• пацієнтам з гіперчутливістю до лідокаїну в анамнезі;

• пацієнтам з блокадою серця;

• пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

Під час терапії цефалоспоринами можлива поява хибнопозитивної проби Кумбса, це явище може також виникнути п= ід час лікування цефотаксимом і може завадити дослідженню крові перехресним методом.

Рекомендується використання глюкозооксидазних методів визначення рівня цукру в крові через можливість розвитку хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів (Бенедикта, Фелінга або Клінікеста). Можливість знижувати кліренс цефотаксима існує для мезлоциліну= та азлоциліну.

Особливості застосування.

З обережністю призначати лікарсь= кий засіб при порушеннях функції нирок або печінки, при підвищеній чутливості до пеніцилінів в анамнезі. При порушеннях функції нирок дозу лікарського засобу слід зменшити з урахуванням вираженості ниркової недостатності і чутливості збудника. При тривалому застосуванні лікарського засобу слід контролювати функцію нирок, проводити профілактику дисбактеріозу. Доцільно регулярно контролювати клітинний склад периферичної крові, функцію печінки. Під час застосування лікарського засобу можливий розвиток хибнопозитивної проби Кум= бса.

Анафілак= тичні реакції. Застосування цефалоспоринів вима= гає уточнення алергологічного анамнезу (алергічний діатез, астма, реакції гіперчутливості до β-лактамних антибіотиків). При розвитку у пацієнта реакції гіперчутливості лікування слід припинити. Застосування цефотаксиму суворо протипоказане пацієнтам із наявністю в анамнезі реакції гіперчутливо= сті негайного типу до цефалоспоринів. У випадку будь-яких сумнівів присутність лікаря при першому введенні лікарського засобу обов’язкова через можливий р= озвиток анафілактичної реакції. Відома перехресна алергія між цефалоспоринами і пеніцилінами, що виникає у 5-10% випадків. У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівки на алергію до пеніцилінів, лікарський засіб слід застосовувати з особливою обережністю.

Псевдоме= мбранозний коліт. У перші тижні лікування може виникати псевдомембранозний коліт, що проявляється тяжкою тривалою діареєю. Діагноз підтверджується при колоноскопії та/або гістологічному дослідженні.= Ці ускладнення розцінюють як досить серйозні: негайно слід припинити введення лікарського засобу і призначати адекватну терапію, що включає пероральний прийом ванкоміцину або метронідазолу. Поєднання застосування цефатоксиму з нефротоксичними лікарськими засобами вимагає контролю функції нирок, застосування більше 10 днів – контролю складу крові. Пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам слід призначати вітамін К (профілактика гіпокоагуляції).

Тяжкі шкірні побічні реа= кції (ТШПР). У післяреєстраційному періоді були зафіксо= вані випадки тяжких шкірних побічних реакцій, які асоційовані з лікуванням цефотаксимом, включаючи гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS), які можуть загрожувати життю або призвести до летального наслідку.=

Під час призначення лікарського засобу пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми шкірних реакцій.

При появі ознак і симптомів, що вказують на ці реакції, застосування цефотаксиму слід негайно припинити. Якщо у пацієнта на тлі застосування цефотаксиму розвинулися ГГЕП, ССД, ТЕН або DRESS, лікування цефотаксимом не можна поновлювати і слід остаточно припинити.

У дітей поява висипу може бути помилково прийнята за основну інфекц= ію або альтернативний інфекційний процес, тому лікарі повинні враховувати можливість реакції на цефотаксим у дітей, у яких під час терапії цефотаксим= ом з’являються симптоми висипу та гарячки.

Clostridium difficile-асоційовані захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт). <= /span>Виникнення діареї, особливо якщо вона є тяжкою та/або стійкою, під = час лікування або в перші кілька тижнів після лікування, може бути симптоматичн= им розладом, зумовленим Clostr= idium difficile. Clostridium difficile-асоційовані захворювання можуть відрізнятися за ступенем тяжкості від легкого до небезпечного для життя, при цьому псевдомембранозний коліт є найбільш тяжкою формою захворювання. Діагноз цього рідкісного, але потенційно невиліковного захворювання може бути підтверджений виявленням токсинів, за допомогою ендоскопії та/або гістологічного дослідження. Важливо враховувати цей діагн= оз у пацієнтів, які мають діарею під час або після лікування цефотаксимом. При підозрі на псевдомембранозний коліт необхідно негайно припинити лікування цефотаксимом і одразу розпочати відповідне специфічне лікування антибіотика= ми.
Каловий стаз може сприяти розвитку Clostridium difficile-асоційованих захворювань. Препаратів, що гальмують перистальтику кишечника, слід уникати= .

Гематологічні реакції. При лікуванні цефотаксимом можуть розвиватися лейкопенія, нейтропенія і, рідше, пригнічення діяльності кісткового мозку, панцитопенія= та агранулоцитоз, особливо при тривалому лікуванні. Якщо лікування триває довше 7-10 днів, необхідно проведення контролю складу крові. У разі відхилень від норми показників аналізу крові (гемограми) лікування слід припинити. Повідомлялося по кілька випадків з появою еозинофілії та тромбоцитопенії, я= кі швидко зникали після припинення лікування. Повідомлялося також про випадки виникнення гемолітичної анемії.

Пацієн= ти з нирковою недостатністю. Дозування необхідно скоригувати, виходячи з розрахованого кліренсу креатиніну. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів, фуросеміду, пробенециду чи інших нефротоксичних лікарських засобів. У цих пацієнтів, у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з наявною нирковою недостатністю слід регулярно перевіряти ниркову функцію.

Нейрот= оксичність (енцефалопатія). Насамперед у пацієнтів з нирковою недостатніс= тю, застосування високих доз β-лактамних антибіотиків, включаючи цефотакси= м, може призвести до енцефалопатії (такі як порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми).

Пацієн= там слід рекомендувати, перш ніж вони будуть продовжувати лікування негайно звернутися до лікаря, якщо такі реакції виникають.

Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про потенційно небезпечну для життя аритмію у дуже невеликої кількості пацієнтів, які отримували цефотакс= им шляхом швидкого внутрішньовенного введення через центральний венозний катет= ер. Тому слід дотримуватися рекомендованого часу введення чи інфузії.

Як і при прийомі інших антибіоти= ків широкого спектра дії, тривале застосування може призводити до підвищеного р= осту нечутливих мікроорганізмів, що потребує припинення лікування. Якщо під час лікування виникає суперінфекція, слід застосовувати антимікробну терапію. П= ри визначенні рівня глюкози у сечі методом відновлення можуть бути одержані хибнопозитивні результати. Для запобігання цьому слід використовувати ферментний тест.

Під час лікування не можна вжива= ти алкоголь, оскільки можливі ефекти, схожі з дією дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм у животі і ділянці шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, утруднення дихання).

1 г порошку для розчину для ін’єкцій містить 2,2 ммоль (50,5 мг) натрію. Кількість натрію при максимальній доб= овій дозі перевищує 8,7 ммоль (200 мг). Це слід врахувати при призначе= нні пацієнтам, які потребують у обмеженні натрію.

Застосув= ання у період вагітності або годування груддю.

Цефотаксим проникає через плацентарний бар’єр. Досліджен= ня, проведені на тваринах, не виявили тератогенної дії препарату. Однак безпека використання цефотаксиму під час вагітності у людини не визначалася, тому л= ікарський засіб не слід застосовувати під час вагітності.

Застосування препарату жінкам дітородного віку вимагає оцінки очікуваних переваг та можливих ризиків.

Цефотаксим проникає в грудне молоко.
Не може бути виключений вплив на фізіологічну кишкову фл= ору немовляти, що може призвести до діареї, колонізації дріжджоподібними грибами або сенсибілізації дитини.

Тому необхідно вирішити: чи тимчасово припинити грудне вигодовування, чи остаточно припинити лікування, зваживши користь грудного вигодовування для дитини та користь від лікування для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Через можливість виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення або енцефалопатія (наприклад, порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми) пацієнтам слід уникати керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами у період лікування.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб застосовувати д= ля внутрішньовенного струминного і краплинного та внутрішньом’язового введення= .

Для внутрішньовенного струминного введення 1 г порошку розчинити у 8 мл стерильної води для ін’єкці= й. Вводити повільно протягом 3-5 хвилин, через можливий розвиток аритмій,= що загрожують життю при введенні цефотаксиму через центральний венозний катете= р.

Для внутрішньовенної інфузії 1 г або 2 г порошку розчинити у 40-100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчині глюкози. Тривалість інфузії становить 50-60 хви= лин.

Для внутрішньом’язового введення 1 г порошку розчинити у 4 мл стерильної води для ін’єкцій або 1% розчині лідокаїну та вводити глибоко у сідничний м’яз. У разі використання лідокаїну суворо протипоказано внутрішньовенне введення препарату.

Лікування може бути розпочато до того, як буде відомий результат антибіотикограми. Цефотаксим чинить синергі= чну дію у комбінації з аміноглікозидами.

Дозування. Дозування та спосіб введення залежить від тяжкості інфекції, чутливості мікроорганізму та стану пацієнта.

Тривалість лікування. Тривалість лікування лікарським засобом Цефотаксим зале= жить від клінічного стану пацієнта і змінюється в залежності від перебігу хвороб= и. Лікування повинно тривати не менше 10 днів, якщо інфекція викликана Streptococcus pyogenes (парентеральна терапія може бути замінена пероральною терапією= до закінчення 10-денного періоду).

Дорослі та підлітки (віком від 12 до 16-18 років).<= o:p>

Зазвичай по 1 г цефотаксиму кожні 12 годин. При серйозних інфекціях добову дозу можна збільшити до 12 г. Добові дози д= о 6 г можна розділити щонайменше на два окремі введення з інтервалом у 12 годин. Вищі добові дози слід розділити щонайменше на 3 або 4 окремі введення з інтервалом у 12 годин. Вищі добові дози слід розділити щонайменше на 3 або 4 окремі введення з інтервалом у 8 або 6 годин, відповідно.

Наведена нижче таблиця може бути орієнтиром для дозуванн= я:

Тип інфекції

Одноразова доза цефотаксиму

Інтервал між введенням лікарського засобу

Добова доза цефотаксиму

Типові інфекції, де була продемонстрована або очікуєть= ся чутливість мікроорганізму

1 г

12 год

2 г

Інфекції, де була продемонстрована або очікується висо= ка або помірна чутливість різних мікроорганізмів

2 г

12 год

4 г

Бактеріальні захворювання неясної етіології, які немож= ливо локалізувати і стан хворого є критичним

2-3 г

8 год

6 год

6-9 г

8-12 г

<= /o:p>

Немовлята і діти (віком від 28 днів до 11 рокі= в)

Зазвичай 50-100 мг/кг маси тіла на добу, залежно від тяжкості інфекції (до 150 мг), розділені на 2-4 рівні дози (кожні 12-6 годин).

Наведена нижче таблиця може бути орієнтиром для дозуванн= я:

Тип інфекції

Інтервал між введенням лікарського засобу

Добова доза цефотаксиму

Типові інфекції, де була продемонстрована або очікуєть= ся чутливість мікроорганізму

6-12 год

50 мг/кг

Інфекції, де була продемонстрована або очікується висо= ка або помірна чутливість різних мікроорганізмів

6-12 год

100 мг/кг

Бактеріальні захворювання неясної етіології, які немож= ливо локалізувати і стан хворого є критичним

6-8 год

150 мг/кг*

* В окремих випадках, особливо в ситуаціях, небезпе= чних для життя, може бути необхідним збільшити добову дозу до 200 мг/кг маси тіла на добу. Однак не слід перевищувати максимальної добової дози 12 грамів.

Недоношені та доношені новонароджені (віком 0-27 дн= ів).

Зазвичай 50 мг/кг маси тіла на добу, розділені на 2-4 рівні дози (кожні 12-6 годин). У разі виникнення ситуацій, небезпечних для життя, може знадобитися збільшення добової дози. При серйоз= них інфекціях призначається 150 мг/кг маси тіла на добу.=

Наведена нижче таблиця може бути орієнтиром для дозуванн= я:

Тип інфекції

Вік

Інтервал між введенням лікарського засобу

Добова доза цефотаксиму

Типові інфекції, викликані чутливими мікроорганізмами,= де була продемонстрована або очікується висока або помірна чутливість <= /o:p>

0-7 днів

8 днів-1 місяць

6-12 год

50 мг/кг

Бактеріальні захворювання неясної етіології, які немож= ливо локалізувати і стан хворого є критичним

0-7 днів

8 днів-1 місяць

6-12 год

100 мг/кг⃰

150 мг/кг*

* В окремих випадках, особливо в ситуаціях, небезпе= чних для життя, може бути необхідним збільшити добову дозу до 200 мг/кг маси тіла на добу. Цю дозу не слід перевищувати у зв’язку з недостатньо розвинен= ою видільною функцією нирок (показник: кліренс ендогенного креатиніну).

Пацієнти літнього віку. При нормальній нирковій і печінковій функції не потрібно коригувати дозу.

Дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з кліренсом креатиніну, меншим 10 мл/хв, після початкової нормальної дози підтримуючі дози слід зменшити до половини стандартної дози, не змінюючи інтервалу між введенням лікарського засобу.

У пацієнтів, які проходять процедуру гемодіалізу: від 1 = до 2 г на добу, залежно від тяжкості інфекції. У день проходження процеду= ри гемодіалізу цефотаксим слід вводити після закінчення сеансу діалізу.

У пацієнтів, які проходять процедуру перитонеального діалізу: від 1 до 2 г на добу, залежно від тяжкості інфекції. Цефотакс= им не видаляється за допомогою перитонеального діалізу.

Інші рекомендації.

Гонорея. Одноразове введення (внутрішньом’язово або внутрішньовенно) у дозі від 0,5 г до 1 г цефотаксиму. У разі ускладнених інфекцій необхідно враховувати наявні офіці= йні рекомендації. Наявність сифілісу слід виключити до початку лікування.<= /o:p>

Інфекції сечовивідних шляхів. У разі неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів: у дозі 1 г кожні 12 годин.

Бактеріальний менінгіт. Дорослим рекомендується добові= дози від 6 до 12 г на добу, розподілені на рівні дози, кожні 6-8 годин. Дітям рекомендуються добові дози від 150 мг/кг до 200 мг/кг маси = тіла на добу, розподілені на рівні дози, кожні 6-8 годин. Новонародженим від 1-го до 7-го днів життя можна вводити 50 мг/кг маси тіла кожні 12 = ;годин, а новонародженим від 7-го до 28-го днів життя – 50 мг/кг маси тіла кож= ні 8 годин.

Внутрішньочеревні інфекції. Внутрішньочеревні інфекції слід лікувати цефотаксимом у поєднанні з іншими відповідними антибіотиками.=

Періопераційна профілактика. Для періопераційної профілактики інфекційних ускладнень рекомендується введення разової дози від 1 до 2 = ;г цефотаксиму за 30-60 хвилин до початку операції. Ще один антибіотик необхідний для захисту від анаеробних мікроорганізмів. Якщо операція триває довше 90 хвилин, потрібна додаткова доза.

Спосіб застосування. Цефотакс= им та аміноглікозиди не слід змішувати в одному шприці чи інфузійному розчині.= Приготування розчинів має відбува= тися в асептичних (стерильних) умовах. Застосовувати одразу після приготування.

Діти.

Дітям віком до 1 року лікарський засіб внутрішньом’язово= не застосовувати.

Передозування.

Симптоми: можливі гарячка, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції печінки, за= дишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі, енцефалопатія (особливо при нирковій недостатності та при застосуванні високих доз β-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим). В поодиноких випадках спостерігаються судоми, а також посилення побічних ефектів.

Лікування. Специф= ічний антидот відсутній. Рівні цефотаксиму у сироватці крові можна зменшити гемодіалізом. Перитонеальний діаліз не є ефективним. У разі необхідності проводити симптоматичну терапію.

При появі анафілактичного шоку слід негайно вжити відповідних заходів. При перших ознаках реакції підвищеної чутливості (шкір= ні висипання, кропив’янка, головний біль, нудота, втрата свідомості) введення цефотаксиму слід припинити. У разі тяжкої реакції підвищеної чутливості або анафілактичної реакції слід розпочати відповідну терапію (введення епінефри= ну та/або глюкокортикоїдів). При інших клінічних станах можуть знадобитися додаткові заходи, наприклад, штучне дихання, застосування антагоністів гіст= амінових рецепторів. У разі судинної недостатності слід вжити реанімаційні заходи.

Побічні реакції.

Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часті (>1/10), часті (>1/100, <1/10), нечасті (>1/1 000, <1/100), поодино= кі (>1/10 000, <1/1 000), рідкісні (<1/10 000) і часто= та невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).=

Системно-о= рганний клас

Дуже часті=

Часті=

Нечасті

Поодинокі<= o:p>

Рідкісні

Частота невідома*

Інфекції та паразитарні захворювання

Суперінфекція

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Лейкопенія,

Еозинофілія, Тромбоцитопенія=

Пригнічення діяльності кісткового мозку,

Панцитопенія,
Нейтропенія,

Агранулоцитоз, =

Гемолітична анемія

З боку імунної системи

Реакція (загострення) Яриша-= Герксгеймера

Анафілактичні реакції,=

Ангіоневротичний набряк,

Бронхоспазм,

Загальне нездужання,

Анафілактичний шок

З боку нервової системи

Судоми

Головний біль,<= /p>
Запаморочення,<= /p>
Енцефалопатія

З боку серця

Аритмія після швидкої болюсної інфузії через центральний венозний катетер

З боку шлунково-кишкового тракту

Діарея

Нудота,

Блювання,

Біль у животі,<= /p>
Псевдомембранозний коліт

З боку печінки та жовчовивідних шляхів (гепатобіліарні порушення)

Підвищення рівня печінкових ферментів (аланін-аміно-трансферази (АЛТ), аспартат-амін= отранс-ферази (АСТ), лактатдегі-дрогенази (ЛДГ), гамма-глютаміл-транспептидази

(γ-ГТ) та/або лужної фосфатази) та/або білірубіну

Гепатит* (іноді з жовтяницею).

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Висипання,

Свербіж,

Кропив’янка

Мультиформна еритема,<= /span>

Синдром Стівенса-Джонсона,

Токсичний епідермальний некроліз,=

Гострий генералізований екзантематозний пустульоз,

Індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Зниження функції нирок/ збільшення концентрації креатиніну (особливо при одночасно= му застосуванні аміноглікозидів)

Гостра ниркова недостатність,

Інтерстиціальний нефрит

Загальні розлади і зміни у місці введення

Біль у місці введення (при внутрішньо-м’язовому введенні)

Лихоманка,

Запальні реакції у місці введення, такі як флебіт/

тромбофлебіт<= /p>

<= /o:p>

* Постм= аркетингове спостереження.

Реакція Яриш= а-Герксгеймера. При лікува= нні бореліозу протягом перших днів лікування може спостерігатися реакція Яриша<= /span>-Герксгеймера. Повідомлялося про виникнення таких симптомів після декількох тижнів лікування бореліозу: шкірні висипи, свербі= ж, лихоманка, лейкопенія, підвищення рівня печінкових ферментів, утруднене дихання, біль у суглобах.

Енцефалопаті= я. = Застосування високих доз β-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим, насамперед= у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до енцефалопатії (з таки= ми симптомами: порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми).<= /span>

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Спостерігалося підвищення рівня печінкових ферментів (аланін-амінотрансферази (АЛТ), аспартат-амінотрансферази (АСТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма-глютамілтранспептидази (γ-ГТ) та/або лужної фосфатази) та/або білірубіну. Ці показники можуть у поодиноких випадках вдвічі перевищувати верхню межу нормальних значень і свідчити про ураження печінки= , як правило холестатичне і зазвичай із безсимптомним перебігом.

Повідомлення про підозрювані небажані побічні реакції. Після реєстрації лікарського засобу дуже важливо повідо= мити про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які побічні реакції за допомогою національної системи передачі інформації.=

Термін придатності. Цефотаксим, порошок для розчину= для ін’єкцій – 3 роки.

Лідокаїн, розчин для ін’єкцій, 10 мг/мл – 3 ро= ки.

Вода для ін’єкцій – 4 роки.

Термін придатності визначається відносно того компонента препарату (порошок або розчинник), термін придатності якого закінчується раніше.

Умови зберігання. = Зберігати у оригінальній упаковці та недоступному для ді= тей місці.

Несумісність.

Розчин лікарського засобу несумісний з розчинами інших антибіотиків, розчинами аміноглікозидів в одному шприці або крапельниці. Для розведення застосовувати розчини, зазначені у розділі «Спосіб застосування = та дози».

&nb= sp;

Упаковка. По 0,5 г порошку у флаконі; по 1 = або 10, або 50 флаконів у пачці; або по 1= флакону у блістер, 1 блістер у пачці; або по 5 флаконів у блістер, по 2 блістери у пачці;<= /span>

1 флакон з порошком= та 1 ампула з розчинником (вода для ін’єкцій по 5 мл в ампулі) у блістері; 1 блістер у пачці;

або 1 г порошку у флаконі; 1 флакон з порошком та 1 ампула з розчинником (лідокаїн, розчин для ін’єкцій, 10 мг/мл, по 5 = мл в ампулі) у блістері; 1 блістер у пачці; 1 флакон з порошком та 1 ампула з розчинником (вода для ін’єкцій по 10 мл в ампулі) у блістері; 1 блістер у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.<= /span> Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків». ТОВ «Лекхім-Обухів».

Місцезнаходження виробника та ад= реса місця провадження його діяльності.

Укр= аїна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Укр= аїна, 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 126 А

Патогенний мікроорганізм	Чутливий	Резистентний
Enterobacteriaceae	≤1 мг/л	>2 мг/л
S.pneumonia	≤0,5 мг/л	>2 мг/л
Інші Streptococci	≤0,5 мг/л	>0,5 мг/л
H. influenza	≤0,12 мг/л	>0,12 мг/л
M. cattarhalis	≤1 мг/л	>2 мг/л
N. gonorrhea	≤0,12 мг/л	>0,12 мг/л
N. meningitides	≤0,12 мг/л	>0,12 мг/л
Межові значення, не пов’язані з в= идом бактерій.	≤1 мг/л	>2 мг/л
Чутливість стафілококів (Stap= hylococcus) до цефалоспоринів витікає з їх чутливості до метициліну. Чутливість стрептококів (Stre= ptococcus) груп A, B, C, G витікає з їх чутливості до бензилпеніциліну.

Тип інфекції	Одноразова доза цефотаксиму	Інтервал між введенням лікарського засобу	Добова доза цефотаксиму
Типові інфекції, де була продемонстрована або очікуєть= ся чутливість мікроорганізму	1 г	12 год	2 г
Інфекції, де була продемонстрована або очікується висо= ка або помірна чутливість різних мікроорганізмів	2 г	12 год	4 г
Бактеріальні захворювання неясної етіології, які немож= ливо локалізувати і стан хворого є критичним	2-3 г	8 год 6 год	6-9 г 8-12 г

Системно-о= рганний клас	Дуже часті=	Часті=	Нечасті	Поодинокі<= o:p>	Рідкісні	Частота невідома*
Інфекції та паразитарні захворювання						Суперінфекція
З боку кровоносної та лімфатичної систем			Лейкопенія, Еозинофілія, Тромбоцитопенія=			Пригнічення діяльності кісткового мозку, Панцитопенія, Нейтропенія, Агранулоцитоз, = Гемолітична анемія
З боку імунної системи			Реакція (загострення) Яриша-= Герксгеймера			Анафілактичні реакції,= Ангіоневротичний набряк, Бронхоспазм, Загальне нездужання, Анафілактичний шок
З боку нервової системи			Судоми			Головний біль,<= /p> Запаморочення,<= /p> Енцефалопатія
З боку серця						Аритмія після швидкої болюсної інфузії через центральний венозний катетер
З боку шлунково-кишкового тракту			Діарея			Нудота, Блювання, Біль у животі,<= /p> Псевдомембранозний коліт
З боку печінки та жовчовивідних шляхів (гепатобіліарні порушення)			Підвищення рівня печінкових ферментів (аланін-аміно-трансферази (АЛТ), аспартат-амін= отранс-ферази (АСТ), лактатдегі-дрогенази (ЛДГ), гамма-глютаміл-транспептидази (γ-ГТ) та/або лужної фосфатази) та/або білірубіну			Гепатит* (іноді з жовтяницею).
З боку шкіри і підшкірної клітковини			Висипання, Свербіж, Кропив’янка			Мультиформна еритема,<= /span> Синдром Стівенса-Джонсона, Токсичний епідермальний некроліз,= Гострий генералізований екзантематозний пустульоз, Індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку нирок і сечовивідних шляхів			Зниження функції нирок/ збільшення концентрації креатиніну (особливо при одночасно= му застосуванні аміноглікозидів)			Гостра ниркова недостатність, Інтерстиціальний нефрит
Загальні розлади і зміни у місці введення	Біль у місці введення (при внутрішньо-м’язовому введенні)		Лихоманка, Запальні реакції у місці введення, такі як флебіт/ тромбофлебіт<= /p>