ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПАРАСТАМІК

(PARASTAMIK)

Склад:

діюча речовина: пантопразол;

1 флакон містить пантопразолу натрію 45,12 мг (у вигляді сесквігідрату), що еквівалентно пантопразолу 40 мг;<= /span>

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію цитрат, натрію гідро= ксид.

Лікарська форма. Порошок для розчину дл= я ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні власти= вості: білий або майже білий порошок= .

Фармакотерапевтична група. Препарати для лікування кислотозале= жних захворювань. Інгібітори протонної помпи. Код АТХ А02В С02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-style:italic'>Пантопразол – заміщений бензимідазол, який інгібує секрецію соляної ки= слоти у шлунку шляхом специфічної блокади прото= нних помп парієтальних клітин. Пантопразол трансформ= ується в активну форму у кислотному середовищі в парієтальних клітинах, де інгібує фермент H⁺-K⁺-АТФазу, тоб= то блокує кінцевий етап вироблення соляної кислоти у шлунку. Інгібування залежить від дози та пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти. У більшості пацієнтів симптоми зникають протягом 2 тижнів. Застосування пантопразолу, як і у випадку з інш= ими інгібіторами протонної помпи (ІПП) та інгібіторами H₂-рецепторів, знижує кислотність у шлунку і таким чином збільшує секрецію гастрину пропорційно до зменшення кислотності. Збільшення секреції гастрину є оборотним. Оскільки пантопразол зв’язує фермент дист= ально щодо клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин). Ефект при пероральному та внутрішньов= енному застосуванні препарату однаковий.

Фармакодинамічні ефекти. При застосуванні пантопразолу збільшується рівень гастрину натще. При короткотерміновому застосуванні препарату рівень гастрину у більшості випадків не перевищує верхньої межі норми. При довготривалому лікуванні рівень гастрину у більшості випадків = зростає вдвічі, однак надмірне його збільшення виникає лише у поодиноких випадках. = Як наслідок, у невеликій кількості випадків при довготривалому лікуванні спостерігається слабке або помірне збільшення кількості ентерохромафіноподібних клітин (ECL-клітин) у шлунку (подібно до аденоматоїдно= ї гіперплазії). Однак, згідно з проведеними дотепер дослідженнями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин (атипова гіперплазія) або нейроендокринних пухлин шлунка, які було виявле= но в експериментах над тваринами, у людей не спостерігалося.

Виход= ячи з результатів досліджень на тваринах, не можна виключати впливу довготривал= ого (більше 1 року) лікування пантопразолом на ендо= кринні параметри щитовидної залози.

На тлі лікування антисекреторними лікарськими засобами рівень гастрину в сироватці крові зростає у від= повідь на зниження секреції кислоти. Крім того, через зниження кислотності шлунка підвищується рівень хромо= граніну А (CgA). Підвищений рівень CgA може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пух= лин. Наявні опубліковані дані свідчать про те, що лікування ІПП слід припинити протягом періоду від 5 днів до 2 тижнів до вимірювань рівня CgA. Це дозволяє рівню CgA повернутися в діапазон нормальних значень, які можуть бути помилково підвищеними після лікування І= ПП.

Фармакокінетика.

Загальна фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості не змінюються після одноразового або повторного прийому препара= ту. В діапазоні доз від 10 до 80 мг фармакокінетика пантоп= разолу в плазмі крові залишається лінійною як при пероральному прийомі, так і при внутрішньовенному введенні.

Розподіл. Зв’язування пантопразолу з білками сироват= ки становить приблизно 98 %. Об’єм ро= зподілу становить приблизно 0,15 л/кг.

Біотрансформація. Речовина метаболізується майже виключно у печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилування за допомогою CYP2C19 з подальшою сульфатною кон’югацією; до інших метаболіч= них шляхів належить окиснення за допомогою CYP3A4.

Виведення. Кінцевий період напіввивед= ення становить приблизно 1 годину, а кліренс – 0,1 л/год/кг. Було відмічено декілька випадків затримки виведення. Внасл= ідок специфічного зв’язування пантопразолу з протонн= ими помпами парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з набагато довшою тривалістю дії (інгібування<= /span> секреції кислоти).

Основ= на частина метаболітів пантопразолу виводиться зі = сечею (приблизно 80 %), решта виводиться= з калом. Основним метаболітом як у сироватці крові, так і в сечі є десметилпантопразол, кон’юговани= й зі сульфатом. Період напіввиведення основного м= етаболіту (приблизно 1,5 години) ненабагато перевищує період напіввиведення пантопразолу.

Особливі групи пацієнтів

Повільні метаболізатори. Приблизно 3 % європейців мають низьку функціон= альну активність ферменту CYP2C19, їх називають повільними м= етаболізаторами. В організмі таких осіб метаболізм пантопразолу, ймовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопраз= олу середня площа, обмежена фармакокінетичною кривою «концентрація в плазмі – час» (AUC), була приблизно у 6 разів більшою у повільних метаболізаторів, ніж у осіб= , які мають функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі м= етаболізатори). Середня пікова концентрація у плазмі крові зросла приблизно на 60 %. Ці результати не впливають на дозування пантопразолу.

Порушення функції нирок. Рекомендацій щодо зниження дози при застосува= нні пантопразолу пацієнтам із порушеннями функції нирок (= у тому числі пацієнтам на діалізі) немає. Як і у здорових людей, період напіввиведення пантопразолу в них короткий. Діалізуються лише дуже невеликі кільк= ості пантопразолу. Попри те, що в основного метаболіту помірно тривалий період напіввив= едення (2–3 години), виведення все одно швидке, тому кумуляція не відбуваєтьс= я.

Порушення функції печінки. Хоча у пацієнтів із цирозом печінки (класи А = та B за Чайлдом‒П= ’ю) період напіввиведення зростає до 7–9 годин= , а AUC збільшується у 5–7 разів, максимальна концентрація в сироватці кро= ві (C_max) збільшується лише незначним чином – у 1,5&nbs= p;раза порівняно з такою у здорових добровольців. =

Пацієнти літнього віку. Незначне збільшення AUC та C_max у добровольців літнього віку порівняно з молодшими добровольцями також не має клінічного значення.

Діти. Після одноразового внутрішньовенного введення пан= топразолу в дозах 0,8 або 1,6 мг/кг дітям віком від 2 до 16 років не було зафікс= овано значимого зв’язку між кліренсом пантопразолу й = віком або масою тіла пацієнта. AUC та об’єм розподілу відповідали даним, одержаним під час досліджень за участю дорослих.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Рефлюк= с-езофагіт.

– Виразка дванадцятипалої киш= ки.

– Виразка шлунка.

– Синдром Золлінгера‒Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.=

Протипоказання<= /b>.

Підви= щена чутливість до пантопразолу, похідних бензімідазолу або до будь= -якого іншого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими<= /span> засобами та інші види взаємодій.

Дія пантопразолу на абсорбцію інших лікарських засобів. Унаслідок повного та довготривалого інгібування секреції соляної кислоти пантопразол може зменш= увати всмоктування препаратів, біодоступність яких за= лежить від рН шлункового соку (наприклад, деяких азольних протигрибкових препаратів, таких як кетоконазол, ітраконазол,= позаконазол, або інших препаратів, таких як ерлотиніб).

Препарати проти ВІЛ (атазанавір). Сумісне застосування ІПП з = атазанавіром та іншими препаратами проти ВІЛ, абсорбц= ія яких залежить від рН шлункового соку, може приз= водити до суттєвого зниження біодоступності останніх та впливати на їх ефективність. Тому сумісне застосування ІПП з атазанавіром не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»)= .

У випадку, коли сумісного застосування інгібіторів проте= ази ВІЛ з ІПП не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад, моніторинг вірусн= ого навантаження). Не слід перевищувати добову дозу пантоп= разолу 20 мг. Може виникнути необхідність коригування дози інгібіторів протеази ВІЛ.=

Кумаринові антикоагулянти (фенпрокумон і варфарин). Сумісне застосування панто= празолу з варфарином або фенпрокум= оном не впливало на фармакокінетику варфарину, фенпрокумону або міжнародний нормал= ізований індекс (МНІ). Одн= ак зафіксовано підвищення МНІ та подовження протромбіново= го часу у пацієнтів, які сумісно застосовували ІПП та вар= фарин або фенпрокумон. Підвищення МНІ та подовження <= span class=3DSpellE>протромбінового часу може призвести до розвитку патол= огічної кровотечі та навіть до летального наслідку. У разі такого сумісного застосування необхідно проводити моніторинг МНІ та про= тромбінового часу.

Метотрексат= . Повідомлялося, що одночасне застосування високих доз метотрексату (наприкла= д, 300 мг) та ІПП збільшує рівень метотрексату в крові= у деяких пацієнтів. Пацієнтам, які застосовують високі дози метотрексату, наприклад хворим на рак або псоріаз, рекомендується тимчасово припинити лікування пантопразолом.

Інші взаємодії. Пантопразол значною мірою метаболізується в печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму – = деметилування за допомогою CYP2С19 та інших метаболічних шляхів, у тому числі окиснення ферментом CYP3А4. Дослідження з лікарськими засобами, які також метаболізуються за допомогою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, <= span class=3DSpellE>глібенкламід, ніфедипін та пероральні контрацептиви, які містять левоноргестрел і етинілестрадіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.

Не мо= жна виключати взаємодію пантопразолу з іншими препа= ратами, які метаболізуються через цю ж ферментну систем= у.

Резул= ьтати цілого ряду досліджень щодо можливих взаємодій вказують, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, що метаболі= зуються за допомогою CYP1A2 (наприклад, кофеїн, теофілін), CYP2С9 (наприклад, піроксикам, диклофенак, <= span class=3DSpellE>напроксен),

CYP2D6 (наприклад, метопролол), CYP2Е1 (наприклад, ета= нол), не впливає на р‑глікопротеїн, що асоціюєт= ься зі всмоктуванням дигоксину.

Не виявлено взаємодії з одночасно призначеними антацидами= .

Були проведені дослідження з вивчення взаємодії пантопразол= у з одночасно призначеними певними антибіотиками (кларит= роміцин, метронідазол, амоксицилін<= /span>). Клінічно значущих взаємодій між цими препаратами не виявлено.

Лікарські засоби, що інгібують або індукують CYP2C19. Інгібітори CYP2C19, такі як <= span class=3DSpellE>флувоксамін, можуть збільшувати системний вплив пантопразолу. Слід розглянути необхідність зниження д= ози препарату для пацієнтів, які отримують довготривалу терапію пантопразолом у високих дозах, та для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Індуктори ферментів, що впливають на CYP2C19 та CYP3A4, такі як = рифампіцин та звіробій звичайний (Hypericum perforatum), можуть знижувати плазмові концентрації ІПП, = які метаболізуються через ці ферментні системи.

Особливості= застосування.

Злоякісні новоутворення шл= унка. Симптоматична відповідь на застосування пантопразолу може маскувати симпто= ми злоякісних новоутворень шлунка та відтерміновувати їх діагностику. При наявності тривожних симптомів (наприклад, у разі суттєв= ої втрати маси тіла, періодичного блювання, дисфагії, блювання із кров’ю, анемії, мелени), а також при підозрі або наявності виразки шлунка потрібно виключити наявність злоякісного процесу.

Якщо симптоми зберігаються при адекватному лікуванні, необхідно провести додатко= ве обстеження.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печі= нки необхідно регулярно контролювати рівень печінкових ферментів, особливо при тривалому застосуванні лікарського засобу. У разі підвищення рівня печінков= их ферментів лікування препаратом необхідно припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Комбінована терапія. У разі застосування комбінованої терапії слід дотримуватися інструкцій = для медичного застосування відповідних лікарських засобів.=

Сумісне застосування з атазанавіром. ІПП не рекомендується застосовувати сумісно з атазанавіром (див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо комбінація пантопразолу з = атазанавіром необхідна, слід проводити ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вимірювання вірусного навантаження) у поєднанні зі збільшенням дози атазанавіру до 400 мг із застосуванням 100 мг ритонавіру. Дозу пантопразолу 20 мг на добу не слід перевищувати.

Вплив на абсорбцію вітаміну B₁₂. У хворих із синдромом Золл= інгера–Еллісона та іншими патологічними гіперсекреторними порушеннями, які потребують тривалого лікування, панто= празол, як і всі кислото-блокуючі лікарські засоби, може зменшити абсорбцію вітамін= у B₁₂ (ціанокобаламіну) через гі= по- або ахлоргідрію. Це необхідно враховувати у пац= ієнтів зі зниженими запасами в організмі вітаміну В₁₂ або з наявністю факторів ризику для зниження абсорбції вітаміну В₁₂ при довгостроковій терапії або при наявності відповідних клінічних симптомів.

Довгострокова терапія. При довгостроковій терапії, особливо при перевищенні терміну лікування 1 рік, слід регулярно спостерігати за станом пацієнтів.

Інфекції шлунково-кишкового тракту, спричинені бактеріями. Пантопр= азол, як і інші ІПП, може збільшувати кількість бактерій, які зазвичай наявні у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Лікування препаратом може незна= чною мірою підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених та= кими бактеріями, як Salmonella і Campylobacter або C. difficile.

Натрій. Препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) у флаконі, тобто, по суті, є «безнатрієвим» препаратом. <= /span>

Гіпомагніємія. Cпостерігалися випадки тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримували ІПП, такі як пантопразол, протягом не менше 3 місяців, та в більшості випадків протягом 1 року. Можуть виникнути та спочатку непомітно розвиватися такі серйозні клінічні прояви гіпомагніємії: втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У разі гіпомагніємії у більшості випадків стан пацієнтів покращувався після замісної коригуючої терапії препаратами магнію та припин= ення прийому ІПП.

Паціє= нтам, які потребують довготривалої терапії, або пацієнтам, які приймають ІПП одночасно з дигоксином або препаратами, що можу= ть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), потрібно визначати рівень магнію перед по= чатком лікування ІПП та періодично під час лікування.

Переломи кісток. ІПП, особливо при застосуванні у великих дозах = та протягом тривалого часу (більше 1 року), можуть деякою мірою підвищувати ри= зик перелому стегна, зап’ястка та хребта, головним чином у пацієнтів літнього в= іку або за наявності інших існуючих факторів ризику. Спостережні дослідження вказують на те, що застосування ІПП може збільшити загальний ризик переломі= в на 10–40 %. Деякі з них можуть бути обумовлені іншими факторами ризику. Пацієн= ти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до дію= чих клінічних рекомендацій та споживати достатню кількість вітаміну D та кальці= ю.

Підгострий шкірний червоний вовчак. Застосування ІПП повʼязують із дуже рі= дкими випадками розвитку підгострого шкірного червоно= го вовчака. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негай= но звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування пантопразолу. Виникнення підгострого шкірного червоного вовча= ка у пацієнтів під час попередньої терапії ІПП може підвищити ризик його розвитку при застосуванні інших ІПП.

Вплив на результати лабораторних досліджень<= /span>

Підви= щений рівень CgA може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, лікування препаратом Парастамік слід тимчасово припинити, принаймні за 5 днів до проведення оцінки рівня CgA (див. розділ «Фармакодинаміка»). Якщо рівні CgA та гастрину не поверн= улися у діапазон нормальних значень після початкового вимірювання, потрібно провести повторні вимірювання через 14 днів після відміни лікування ІПП.<= /span>

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Досвід застосування = пантопразолу вагітним жінкам обмежений. У процесі на тваринах спостерігалася <= /span>репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Парастамік не слід застосовувати у період вагітності,= окрім випадків нагальної потреби.

Період годування груддю. Дослідження на тваринах показали екскрецію пантопразолу в грудне молоко. Є дані щодо екскреції <= span class=3DSpellE>пантопразолу у грудне молоко людини. Рішення про припинення годування груддю= або припинення/утримання від лікування препаратом Парастам= ік потрібно приймати з урахуванням користі від годування груддю для дитини і користі від лікування препаратом для жінки.

Фертильність. Пантопразол не порушував фертильність у дослідженнях на тваринах.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Пантопразол не впливає або має дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Необхідно враховувати можливий розвиток побічних реакцій, таких як запамороченн= я та розлади зору (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках не слід керу= вати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Препарат застосовують= за призначенням лікаря та під належним медичним наглядом.

Внутрішньовенне застосування препарату рекомендується тільки у разі неможливості перорально= го застосування. Є дані щодо тривалості внутрішньовенного лікування до 7 днів. Тому, як тільки стає можливим пероральне застосування = пантопразолу, здійснюється перехід від внутрішньовенного введення до перорального застосування пантопразолу в дозі 40 мг.

Рефлюкс-езофагіт, виразка дванадцятип= алої кишки, виразка шлунка

Рекомендована доза становить 40 мг пантопразолу (1 флакон) на добу= внутрішньовенно.

Лікування синдрому Золлі= нгера‒Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів

Для тривалого лікуван= ня синдрому Золлінгера‒Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів рекомендована початкова доза препарату Парастамік становить 80 мг на добу. За необхідності дозу можна титрувати, збільшу= ючи або зменшуючи, залежно від показників секреції кислоти в шлунку. Дози, що перевищують 80 мг на добу, необхідно розділити на два введення. Можливе тимчасове збільшення дози пантопразолу до дози = більше 160 мг, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки період= ом, який необхідний для адекватного контролю секреції кислоти.

У разі, якщо необхідне швидке зменшення кислотності, для більшості пацієнтів досить початкової дози 2×80 мг для досягнення бажаного рівня (<10 мЕкв/год) протягом 1 години.

Підготовка до застосування<= /i>

Порошок розчиняють у 10 мл 0,9 % розчину хлориду натрію, що додається у флакон. Розчин можна вводити безпосередньо або після змішування зі 100 мл 0,9 % розчину хло= риду натрію або 5 % розчину глюкози у пластикових або скляних флаконах.

Після розведення хімі= чна та фізична стабільність препарату зберігається протягом 12 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору розведений препарат необхідно використати негайно.

Парастамік не можна готувати або змішувати з іншими розчинниками, окрім зазначених вищ= е.

Внутрішньовенне введе= ння препарату необхідно проводити протягом 2‒15 хвилин.

Флакон призначений ті= льки для одноразового використання. Залишки препарату або препарат, фізико-хіміч= ні властивості якого змінилися (зокрема змінився колір, з= ʼявився осад), необхідно утилізувати відповідно до вимог місцевого законодавства.

Відно= влений розчин повинен бути прозорим і безбарвним.

Печінкова недостатність

Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати добову дозу 20 мг (½ флакона препарату <= /span>Пар= астамік, порошок 40 мг) (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність
Пацієнти із порушення= ми функції нирок не потребують коригування дози.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Діти.

Досвід застосування лікарського засобу у дітей обмежений. Тому препарат не рекомендований для застосування д= ітям (віком до 18 років), доки не будуть отримані додаткові дані.

Передозування.

Симпт= оми передозування невідомі.

Дози = до 240 мг, введені внутрішньовенно протягом 2 хвилин, добре переносилися. Оскільки пантопразол екстенсивно зв’язується з білками, він не належить до препаратів, що можуть бути легко виведеними за допомогою діаліз= у.

У разі передозування з появою клінічних ознак інтоксикації застосовують симптоматичну та підтримуючу тера= пію. Рекомендацій щодо специфічної терапії немає.

Побічні реакції.

Виникнення побічних реакцій може очікуватись при= близно у 5 % пацієнтів. Найчастіша побічна реакція – тромбофлебіт у місці введення. Діарея і головний біль виникали приблизно в 1 % пацієнтів.

Побіч= ні реакції за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже час= то (≥10), часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/10= 0), рідко (≥1/10000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бути о= цінена за наявними даними).

Для в= сіх побічних реакцій, про які повідомляли під час постмарк= етингового періоду, неможливо визначити частоту, тому вони зазначаються із вказівкою «= частота невідома».

У меж= ах кожної категорії частоти побічні реакції зазначені в порядку зменшення серйозності.

З боку крові та лімфатичної системи<= /span>

Рідко: агранулоцитоз.

Дуже = рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія.

З боку імунної системи

Рідко: реакції підвищеної чутливос= ті (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

Метаболізм та розлади обміну речовин=

Рідко: гіперл= іпідемія і підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестирол), зміна маси тіла.

Часто= та невідома: гіпонатріємія, г= іпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»), гіпокальціємія¹, гіпокаліємія.

Психічні розлади

Нечас= то: розлади сну.

Рідко: депресія (у тому числі загострення).

Дуже = рідко: дезорієнтація (у тому числі загострення).=

Часто= та невідома: галюцинація, сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до таких розладів, а також загострення цих симптомів у разі їх <= span class=3DSpellE>передіснування).

З боку нервової системи
Нечас= то: головний біль, запаморочення.

Рідко: розлади смаку.

Часто= та невідома: парестезія.

З боку органів зору

Рідко: порушення зору/затуманення зору.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: залозисті поліпи дна шлунк= а (доброякісні).

Нечас= то: діарея, нудота, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, абдомінальн= ий біль і дискомфорт.

Часто= та невідома: мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи

Нечас= то: підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ).

Рідко: підвищення рівня білірубіну= .

Часто= та невідома: ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечас= то: шкірні висипання, екзантема, свербіж.

Рідко: кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

Часто= та невідома: синдром Стівенса‒Джонсона, синд= ром Лайєлла, мультиформна ери= тема, фоточутливість, підгострий шкірний червоний вовчак (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини

Нечас= то: переломи стегна, зап’ястя, хребта (див. розділ «Особливості застосування»).

Рідко: артралгія, міалгія.

Часто= та невідома: спазм мʼязів².

З боку нирок та сечовидільної системи

Часто= та невідома: інтерстиціальний нефрит (із можливим розвитком ниркової недостатності).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз=

Рідко: гінеко= мастія.

Загальні розлади

Часто: тромбофлебіт у місці введення.

Нечас= то: астенія, втома, нездужання.

Рідко: підвищення температури тіла, периферичні набряки.

¹Гіпокальціємія= одночасно з гіпомагніємією.

² Спазм мʼязів як наслідок порушення балансу електроліті= в.

Термін<= /i> придатності. 2 роки. Термін застосування готового розчину 12 годин.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному = від світла місці при температурі не ви= ще 25 ° С в оригінальній упаковці.

Несумісніст= ь. Препарат не слід змішувати з будь-якими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка. По 1, 5 або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску. = За рецептом.

Виробники.

ДЕМО = СА Фармасьютикал Індастрі/DE= MO SA Pharmaceutical Industry.<= o:p>

=

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

21-й км Національної автомагістралі Афіни – Ламія, Кріонері Аттікі, 145 68, Греція/

21st km National Road At= hens - Lamia, Krioneri Attikі<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-bidi-= font-weight: bold'>, 14568, Greece.