ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медично= го застосування лікарського засобу

<= /p>

ГЕПАРИН-НОВОФАРМ

(Hep= ariN-NOVOFARM)

Склад:

діюча речовина: гепарин натрію;

1 мл розчину містить 5000 МО гепарину натрію;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

=

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або світло-жовтого кольору рідина без сторонніх часток.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Група гепар= ину.

Код АТХ В01А В01.

=

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Гепарин є глікозамінгліканом (мукополісахаридом= ), який складається із сульфатованих залишків D-глюкозаміну та D-глюкуронової кислоти.

Гепарин – антикоагулянт прямої дії. У розчині гепарин має негативний заряд, що сприяє його взаємодії з білками, які беруть участь у процесі згортання крові. Гепарин зв’язується з антитромбіном III (кофактор гепарину) та інгібує процес згортання крові шляхом інактивації факторів V, VII, IX, X. При цьому нейтралізуються фактори, які активують зг= ортання крові (калікреїн, ІХа, Ха, ХІа, ХIIа), порушується перехід протромбіну у тромбін. Коли процес тромбоутворення вже розпочався, великі кількості гепар= ину можуть гальмувати подальшу коагуляцію шляхом інактивації тромбіну і гальмув= ання перетворення фібриногену у фібрин. Гепарин також попереджає утворення стабільних фібринових згустків шляхом гальмування активації фібринстабілізуючого фактора. При парентеральному введенні гепарин уповільн= ює згортання крові, активує процес фібринолізу, пригнічує активність деяких ензимів (гіалуронідази, фосфатази, трипсину), уповільнюючи дію простациклін= у на агрегацію тромбоцитів, спричинену дією аденозиндифосфату.

Фармакокінетика. =

Після внутрішньовенного вливання максимальний рівень у плазмі крові досягається через кілька хвилин, після повільної внутрішньовенної інфузії – не пізніше ніж через 2= -3 хв, після підшкірної ін’єкції – через 40-60 хв. Об’єм розподілу гепарину відповідає об’єму плазми крові і значною мірою підвищуєт= ься при збільшенні дози лікарського засобу. Білки плазми крові при концентрації гепарину 2 МО/мл крові зв’язують до 95 % лікарського засобу, при більш високих концентраціях – менше. Геп= арин частково метаболізується у печінці. Близько 20 % виявляється у сечі в формі= незміненого гепарину та урогепарину (має активність 50 % активної речовини). Період біологічного напіврозпаду становить 1,32-1,72 години. Період напіввиведення з плазми крові становить 30= -60 хв. При печінковій недостатності гепарин кумулюється. Гепарин не проникає у грудне молоко, погано проникає крізь плаценту.

&nb= sp;

Клінічні характеристики.

Показання.

- Профілактика та лікування тромбоемболічних захворювань та їх ускладнень (гострий коронарний синдром, тромбози та ембол= ії магістральних вен та артерій, судин мозку, очей, І фаза синдрому дисемінова= ного внутрішньосудинного згортання, постійна форма мерехтіння передсердь з емболізацією);

- для попередження післяопераційних венозних тромбозів та емболій легеневої артерії (у режимі низького дозування) у пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання, або у тих, хто через будь-які інші причини має ризик розвитку тромбоемболічної хвороби;=

- для попередження згортання крові при лаборато= рних дослідженнях, діалізі, екстракорпоральному кровообігу, операціях на серці та судинах, прямому переливанні крові.

<= /o:p>

Протипоказання.

Підвищена чутливість до гепарину та/або до спир= ту бензилового; гемофілія; геморагічні діатези; тромбоцитопенія; підозра на гепариніндуковану імунну тромбоцитопенію; пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; тяжка артеріальна гіпертензія; цироз печінки, що супроводжується варикозним розширенням вен стравоходу; тяжка ниркова та печінкова недостатність; бактеріальний ендокардит; менструація; нещодавно проведені хірургічні втручання, особливо нейрохірургічні та офтальмологічні; виразковий коліт; злоякісні новоутворення; геморагічний інсульт (перші 2= -3 доби); черепно-мозкові травми; ретинопатія; крововилив у тканини ока; деструктивний туберкульоз легень; енцефаломаляція; геморагічний панкреонекроз; кровотечі будь-якої локалізації (відкрита виразка шлунка, внутрішньочерепна кровотеча= ), за винятком геморагії, що виникла на ґрунті емболічного інфаркту легенів (кровохаркання) або нирок (гематурія); повторні кровотечі в анамнезі, незал= ежно від локалізації; підвищення проникності судин (наприклад, при хворобі Верльгофа); стан шоку; загроза аборту.

Гепарин не можна застосовувати: пацієнтам, які вжили високі дози алкоголю; у вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій; при гострих і хронічних лейкозах; апластичних і гіпопластичних анеміях; при гострій аневризмі серця та аорти; в ході провед= ення операцій на головному або спинному мозку, очному яблуці, вухах; після проведення хірургічних операцій на ділянках, де розвиток кровотечі є небезпечним для життя пацієнта; при цукровому діабеті, при проведенні епідуральної анестезії в ході пологів. Пацієнтам, яким застосовують гепарин= з лікувальною метою, при проведенні планових хірургічних операцій протипоказа= на провідникова анестезія, оскільки застосування гепарину у рідкісних випадках може спричинити епідуральні або спинномозкові гематоми, у результаті чого м= оже розвинутися тривалий або необоротний параліч.=

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пероральні антикоагулянти (дикумарин) та антитромбоцитарні лікарські засоби (ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол) = слід відмінити не менше як за 5 днів перед будь-яким хірургічним втручанням, оскільки вони можуть посилити схильність до кровотечі в ході операції або в післяопераційний період.

Антикоагулянти прямої та непрямої дії посилюють= дію гепарину. Одночасне застосування аскорбінової кислоти, антигістамінних лікарських засобів та лікарських засобів дигіталісу, тетрациклінів, нікотин= у, нітрогліцерину, кортикотропіну, тироксину може пригнічувати антикоагулянтну= дію лікарського засобу. Засоби, що зменшують агрегацію тромбоцитів (ацетилсаліцилова кислота, декстрин, фенілбутазон, ібупрофен, метиндол, дипіридамол, гідроксихлорохін, фібринолітики, аскорбінова кислота, алкалоїди ріжків, індометацин, сульфінпіразон, пробенецид, цефалоспорини, кеторолак, епопростенол, клопідогрель, тиклопідин, стрептокіназа, внутрішньовенне введ= ення пеніцилінів, етакринової кислоти, цитостатиків), при одночасній терапії з гепарином можуть спричиняти крововиливи, тому їх необхідно застосовувати ду= же обережно. Ризик крововиливів також підвищується при комбінованій терапії гепарину з ульцерогенними, імунодепресивними та тромболітичними препаратами= .

Гепарин може витісняти фенітоїн, хінідин, пропранолол, бензодіазепіни та білірубін з місць зв’язування з білками плаз= ми крові. При одночасному застосуванні лужні лікарські засоби, енаприлат, трициклічні антидепресанти можуть зв’язуватися з гепарином, що призводить до взаємного зниження ефективності.

Інгібітори ангіотензинперетворювального фермент= у, антагоністи ангіотензину II: можливий розвиток гіперкаліємії.

Алкоголь: одночасне вживання спиртних напоїв мо= же значно підвищити ризик розвитку кровотеч.

Небезпека також підвищується = при одночасному застосуванні гепарину з ульцерогенними, імунодепресивними та тромболітичними лікарськими засобами.

Вплив на результати лаборатор= них досліджень: хибне збільшення рівня загального тироксину і трийодтироніну. Хибнопозитивний результат тесту для діагностування метаболічного ацидозу та гіпокальціємії= (у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі). Пригнічення хромогенних лізат тестів на виявлення ендотоксинів. Гепарин може впливати на визначення аміноглікозидів за допомогою імуноферментного аналізу.

<= /o:p>

Особливості застосування.

При призначенні гепарину з лікувальною метою забороняється вводити лікарський засіб внутрішньом’язово. Слід уникати біопсій, епідуральних анестезій та діагностичних люмбальних пункцій= .

З обережністю застосовувати пацієнтам, у яких в анамнезі відзначалися реакції гіперчутливості до низькомолекулярних гепарин= ів.

Кількість тромбоцитів слід визначати перед поча= тком лікування, у 1-й день лікування та через 3= -4 дні впрод= овж усього періоду лікування гепарином, особливо між 6 та 14 днем після початку лікування. Раптове зниження кількості тромбоцитів потребує негайної відміни лікарського засобу, а також подальшого дослідження з метою уточнення етіоло= гії тромбоцитопенії. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію типу І аб= о II лікування гепарином слід припинити.

При переході з терапії гепарином на застосування непрямих антикоагулянтів гепарин слід відмінити лише тоді, коли непрямі антикоагулянти забезпечать збільшення протромбінового часу до терапевтичних= меж не менше 2 днів поспіль.

За винятком низькодозового режиму введення, пер= ед початком терапії завжди слід проводити коагуляційні тести.

З великою обережністю гепарин призначають пацієнтам із захворюваннями, = під час яких збільшений ризик виникнення кровотеч (наприклад, при артеріальній гіпертензії).

З метою запобігання значній гіпокоагуляції потр= ібно зменшити дозу гепарину, не збільшуючи інтервалів між ін’єкціями.=

Під час застосування гепарину рекомендується контролювати гематологічні показники, а також спостерігати за клінічним ста= ном пацієнта, особливостями розвитку геморагічних ускладнень.=

Лікарський засіб містить спирт бензиловий як допоміжну речовину, у зв’язку з чим його не слід застосовувати недоношеним дітям та новонародженим. Спирт бензиловий може спричинити токси= чні та алергічні реакції у немовлят та дітей віком до 3 років.

Відміну лікарського засобу слід проводити поступово.

У пацієнтів віком від 60 років гепарин може спричиняти геморагії, особливо у жінок, та у пацієнтів із порушенням функцій нирок.

Пацієнти, чутливі до білків тваринного походжен= ня, можуть бути чутливими і до гепарину.

При підозрі на реакцію гіперчутливості за кілька хвилин до введення повної дози слід повільно внутрішньовенно ввести розведе= ну пробну дозу 1000 МО.

Застосування гепарину потребує обережності в післяопераційний та післяпологовий періоди впродовж перших 3= -8 діб (за винятком операцій на кровоносних судинах і у тих випадках, коли гепаринізац= ія необхідна за життєвими показаннями). Особливої обережності слід дотримувати= ся впродовж 36 годин після пологів.

У хворих на артеріальну гіпертензію слід контролювати артеріальний тиск.

У пацієнтів із цукровим діабетом, нирковою недостатністю, метаболічним ацидозом, підвищеною концентрацією калію у крові або тих, хто застосовує препарати калію, під час застосування лікарського засобу рекомендується часто контролювати рівень калію у крові, зважаючи на збільшену небезпеку розвитку гіперкаліємії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Гепарин не протипоказаний у період вагітності. Лікарський засіб не проникає через плаценту. Хоча гепарин не проникає у гру= дне молоко, застосування його матерям, які годують груддю, в окремих випадках спричиняло швидкий (впродовж 2-4 тижнів) розвиток остеопорозу та пошкодження хребта. Доцільність застосування лікарського засобу вирішується індивідуально з урахуванням співвідношення користь для матері/ризик для плода.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Немає даних щодо впливу гепарину на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Лікарський засіб призначати у вигляді струминних або переривчастих внутрішньовенних чи підшкірних ін’єкцій. Перед призначенн= ям лікарського засобу потрібно визначити час згортання крові, тромбіновий та активований парціальний тромбопластиновий час, кількість тромбоцитів. Для р= озведення гепарину використовувати тільки 0,9 % розчин натрію хлориду.

Дорослим при гострому тромбозі лікування розпочинати з внутрішньовенного введення 10000= -15000 МО гепарину, контролюючи згортання венозної крові, тромбіновий та активований парціальний тромбопластиновий час. Після цього по 5000= -10000 МО гепарину вводити внутрішньовенно кожні 4-6 годин. При цьому адекватною вважається доза гепарину, при якій час згортання крові подовжується у 2,5-3 рази, а активований парціальний тромбопластиновий час <= /span>– у 1,5= -2 рази.

Для профілактики гострого тромбозу гепарин вводити підшкірно по 5000 МО кожні 6-8 годин. При першій фазі синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВ= З) у дорослих гепарин призначати підшкірно тривалий час у добовій дозі 2500= -5000 МО під контролем тромбінового часу. За 1-2 доби до відміни гепарину добову дозу поступово знижувати.

Під час операції на відкритому серці з підключе= нням апарату ектракорпорального кровообігу пацієнтам вводити гепарин у початковій дозі не менше 150 МО на 1 кг маси тіла. Коли процедура триває менше 60 хвилин, призначати дозу 300 МО/кг= , а коли процедура триває більше 60 хвилин, призначати = - 400 МО/кг.

З профілактичною метою гепарин вводити підшкірно у дозі 5000 МО за 2 години до операції,= потім по 5000 МО кожні 6-8 годин впродовж 7 днів.

Як доповнення до стрептокінази по 5000 МО 3 раз= и на добу або 10000-12500 МО 2 = рази на добу може бути показаний при підвищеному ризику розвитку тромболітичних ускладнень у хворих:

- при повторному інфаркті міокарда;<= /span>

- з постійною формою мерехтіння передсердь з емболізацією.

При гострому коронарному синдромі (нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда) спочатку струминно внутрішньовенно вводи= ти 5000 МО гепарину, потім перейти на внутрішньовенне краплинне введення лікарського засобу зі швидкістю 1000 МО/год. Швидкість інфузії необхідно підбирати таким чином, щоб впродовж перших 2-3 діб підтримувати активований парціальний тромбопластиновий час на рівні у 1,5-2 рази більший, ніж його нормальний показник.

Дітям призначати гепарин за такою схемою: початкова доза становить 50 МО/кг (внутрішньовенна ін’єкція/інфуз= ія), підтримуюча доза – 100 МО/кг кожні 4 години. Середня добова доза для дітей становить 300 МО/кг.

Немовлятам призначати від 2 до 10 МО/кг/год внутрішньовенно (постійно або переривчасто). Підшкірно немовлятам гепарин вводити у добовій дозі 200-300 МО/кг, розподіляючи її на 4-6 ін’єкцій.=

У всіх випадках при застосуванні гепарину на 1-= 3-й дні до його відміни призначати непрямі антикоагулянти.

<= /b>

Діти. Лікарський засіб застосовувати дітям відповідно до маси їхнього тіла. = Не застосовувати недоношеним дітям та новонародженим. Лі= карський засіб містить спирт бензиловий, який може спричин= ити ро= звиток алергічних реакцій, у тому числі токсичних, у дітей віком до 3 років.<= /o:p>

Передозування.=

Тяжкі геморагічні ускладнення, кровотечі. Залеж= но від тяжкості геморагічного ускладнення слід або зменшити дозу гепарину, або відмінити його. Якщо після відміни гепарину кровотеча продовжується, внутрішньовенно вводити антагоніст гепарину – протаміну сульфат (або хлорид= ) (1 мл протаміну сульфату нейтралізує 100 МО гепарину). Впродовж 90 хв. після внутрішньовенного введення гепарину вводити 50 % розрахованої дози протамінсульфату, 50 % дози – у наступні 3 години.

При індивідуальній несприйнятливості та появі алергічних ускладнень гепарин відміняють негайно і призначають десенсибіліз= уючі засоби. У разі необхідності продовження антикоагулянтної терапії застосовую= ть антикоагулянти непрямої дії.

=

Побічні реакції.

До найбільш розповсюджених побічних реакцій належать: крововиливи, підвищення рівня печінкових ферментів, оборотна тромбоцитопенія та різні дерматологічні порушення. Також повідомлялося про поодинокі випадки генералізованих алергічних реакцій, некрозу шкіри та пріапізму.

З боку сист= еми крові: тромбоцитопенія І типу; II типу; епідуральні та спинномозкові гематоми, геморагії, гематурія, кровоточивість ясен, носові кровотечі, крововиливи в нирки, надниркові залози, кровохаркання.

З боку псих= іки: депресія.<= o:p>

З боку нерв= ової системи: головний біль, запаморочення.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових трансаміназ – аланінамінотрансферази (АЛТ) і аспартатамінотрансферази (ACT), лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтрансферази та гіперліпідемія (дані порушення є оборотними і зникають при відміні препарату).=

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання (еритематозні, макулопапульозні), кропив'янка, свербіж, свер= біж і печіння у ділянці шкіри стоп, некроз шкіри, мультиформна еритема, алопеці= я.

З боку опорно-рухового апарату: остеопороз, демінералізація кісток.

З боку стат= евої системи: пріапізм.

З боку імун= ної системи: шкірні висипання, кон'юнктивіт, сльозотеча, риніт, бронхоспазм, астма, тахіпное, ціаноз, кропив'янка, алергічний ангіоспазм у кінцівках, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок.

З боку ендокринної системи та метаболізму: гіпоальдостеронізм, метаболі= чний ацидоз, гіперкаліємія, підвищення рівня тироксину, зниження рівня холестери= ну, підвищення рівня глюкози в крові.

З боку серцево-судинної системи: крововиливи та гематоми у будь-якому органі чи системі органів (підшкірні, внутрішньом’язові, заочеревинні, носові, внутрішньокишкові, шлункові, маткові).

Реакції у м= ісці введення: у місці ін’єкцій, особливо при порушенні техніки введення, можливі дрі= бні крововиливи (підшкірні та в слизовій оболонці, внутрішні), подразнення, виразки, болючість, крововиливи, гематоми та атрофія у місцях ін’єкції.

Інші: нежить, гарячка, нездужання.

Тромбоцитопенія як ускладнення терапії гепарином виникає у 6 % хворих. Вона може виникнути як прямий наслідок агрегації тромбоцитів під дією гепарину або внаслідок імунної реакції, коли антитіло вражає тромбоцити та ендотелій. Реакції першого типу, як правило, проявляют= ься у легкій формі і зникають після припинення терапії, а реакції другого типу мають тяжкий характер. Внаслідок тромбоцитопенії можуть з’являтися некрози шкіри і тромбози в артеріях («білий тромб»), які супроводжуються рецидивом венозних тромбоемболій, розвитком гангрени, інфаркту міокарда, інсульту. При появі тяжкої тромбоцитопенії (зниження кількості тромбоцитів у 2 рази від початкової кількості) необхідно припинити застосування гепарину.=

Може спостерігатися підвищення активності трансаміназ (АЛТ і ACT), рівнів вільних жирних кислот і тироксину; оборотна затримка калію.

=

Термін придатності.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'> 2 роки.

Умови зберігання. = Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

<= /p>
Несумісність. = Гепарин не = слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному інфузійному контейнері або шприці у зв’язку з можливою преципітацією.

Добутаміну гідрохлорид і гепарин не дозволяється змішувати та вводити внутрішньовенно разом, оскільки утворюються хелатні комплекси.

Упаковка. По 2 мл, 4 мл або 5 мл у флак= оні; по 5 флаконів у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю = фірма «Новофарм-Біосинтез».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 11700, Житомирсь= ка обл., м. Новоград-Волинський= , вул. Житомирська, б. 38.