ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЄВРОМОНТ

(EUROMONT)

Склад:<= /o:p>

діюча речовина: монтелукаст;<= span style=3D'letter-spacing:-.1pt'>

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить монтелукасту натрію 10,4 мг, що еквівалентно монтелукасту 10 мг;

допоміжні речовини: мікрошелак 100, у тому числі лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена LH-11; натрію кроскармелоза; магнію стеарат;

оболонка таблетки: гідроксипропілцелюлоза LF, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, оксид зал= іза жовтий (Е 172), оксид заліза червоний (Е 172).

<= /o:p>

Лікарська фо= рма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: 7,9 X 7,9 мм, бежеві квадратні таблетки з заокругленими краями, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі з тисненням «М10» з одного боку та плоскі, з іншого боку квадратні.

Фармакотерапевтична група. Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Блокатори лейкотрієнових рецепторів.

Код АТХ R03D C03.=

Фармакологіч= ні властивості.

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC_=
4, LTD₄, LTE₄) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі тучними клітинами та еозинофіла= ми. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT). Рецептор CysLT 1-го типу (CysLT1) знаходиться у дихаль= них шляхах людини (включаючи гладком’язові клітини дихальних шляхів та макрофаг= и у дихальних шляхах), а також на інших прозапальних клітинах (включаючи еозино= філи та певні мієлоїдні стовбурові клітини). Наявність рецепторів CysLT корелює з патофізіологією астми та алергічного риніту. При астмі опосередковані лейко= трієнами ефекти включають бронхоконстрикцію, секрецію слизу, проникність судин і еозинофілію. При алергічному риніті білок CysLT виділяється зі слизової оболонки носа після впливу алергену при розвитку реакцій як раннього, так і пізнього типу, і це супроводжується симптомами алергічного риніту. Згідно з дослідженнями, інтраназальне введення CysLT призводило до підвищення резистентності дихальних шляхів носової порожнини та посилення симптомів закладеності носа.

Монтелукаст при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і спорідненістю зв’язується з CysLT₁-рецепторами. Згідно з даними клінічних досліджень, монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD_{4 у
дозі 5 мг. Бронходилатація спостерігається упродовж 2 годин після
перорального застосування, цей ефект був адитивним до бронходилатації,
спричиненої β-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічувало як ранн=
ю,
так і пізню фази бронхоконстрикції, спричиненої антигенною стимуляцією.
Монтелукаст порівняно з плацебо зменшує кількість еозинофілів периферичної
крові у дорослих пацієнтів та дітей. У ході окремого дослідження прийом
монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за
вимірами мокротиння) і периферичної крові та покращував клінічний контроль
астми.}

У ході досліджень з участю дорослих монтелукаст у дозі 10 мг 1 раз на добу порівняно з плацебо продемонстрував значне поліпшення показника ранкового об’єму форсованого видиху за 1 с (ОФВ₁) (зміна від початкового на 10,4 % і 2,7 % відповідно), ранкової пікової швидкості видиху (РПШВ) (зміна від початковог= о на 24,5 л/хв і 3,3 л/хв відповідно) і достовірне зменшення загального застосування β-агоністів (зміна від початкового на –26,1 % і –4,6 % відповідно). Поліпшення повідомлених пацієнтом показників денних і нічних симптомів астми було достовірно кращим, ніж у плацебо.=

Дослідження з участю дорослих продемонстрували здатність монтелукасту доповнювати клінічний ефект інгаляційних кортикостероїдів (зміна (в %) початкового показника для інгаляційного беклометазону плюс монтелукаст порівняно з беклометазоном відповідно для ОФВ₁: 5,43 % та 1,04 %; застосування β-агоністів: –8,70 % та 2,64 %). Порівняно з інгаляційним беклометазоном (200 мкг 2 рази на добу, спейсерний пристрій), монтелук= аст продемонстрував швидшу початкову відповідь, хоча упродовж 12-тижневого дослідження беклометазон призводив до більш вираженого середнього терапевтичного ефекту (% зміна початкового показника для монтелукасту порів= няно з беклометазоном відповідно для ОФВ₁: 7,49 % та 13,3 %; застосування β-агоніста: –28,28 % та –43,89 %). Проте порівн= яно з беклометазоном у більшої кількості пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнута подібна клінічна відповідь (тобто у 50 % пацієнтів, які отримували лікування беклометазоном, досягнуто поліпшення ОФ= В₁ приблизно на 11 % і більше порівняно з початковим, тоді як у 42 % пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнуто такої ж відповіді).

Для оцінки монтелукасту як засобу для симптоматичного лікування сезонн= ого алергічного риніту у пацієнтів віком від 15 років з астмою та супутнім сезо= нним алергічним ринітом було проведено клінічне дослідження. У цьому дослідженні було продемонстровано, що монтелукаст у таблетках при прийомі у дозі 10&nbs= p;мг 1 раз на добу порівняно з плацебо демонстрував статистично значуще покращен= ня середньоденного показника симптомів риніту. Середньоденний показник симптом= ів риніту є середньою величиною, отриманою при оцінці назальних симптомів у де= нний час (середня закладеність носа, ринорея, чхання, свербіж у носі) та у нічний час (середня закладеність носа при пробудженні, труднощі при засинанні та частота нічних пробуджень). Порівняно із застосуванням плацебо були отримані значно кращі результати загальної оцінки лікування алергічного риніту пацієнтами та лікарями. Оцінка ефективності такого лікування при астмі не б= ула головною метою цього дослідження.

У ході 8-тижневого дослідження= з участю дітей віком від 6 до 14 років монтелукаст у дозі 5 мг 1 раз на = добу порівняно з плацебо достовірно покращував респіраторну функцію (зміна від початкового показника ОФВ₁: 8,71 % порівняно з 4,16 %, зміна показника ранкової ПШВ: 27,9 л/хв порівняно з 17,8 л/хв) і знижував частоту застосування β-агоністів за потребою (зміна від початкового показника на –11,7 % порівняно з +8,2 %).<= /span>

Достовірне зменшення бронхоспа= зму, пов’язаного з фізичним навантаженням (БФН), було продемонстровано під час 12-тижневого дослідження у дорослих (максимальне зниження ОФВ₁ 22,33 % для монтелукасту порівняно з 32,40 % для плацебо; час до відновлення у межах 5 % від початкового ОФВ₁ 44,22 хви= лини порівняно з 60,64 хвилини). Цей ефект спостерігався упродовж 12-тижнев= ого періоду дослідження. Зниження БФН також було продемонстровано під час корот= кого дослідження з участю дітей віком від 6 до 14 років (максимальне зниження ОФ= В₁ 18,27 % порівняно з 26,11 %; час до відновлення у межах 5 % = від початкового ОФВ₁ 17,76 хвилини порівняно з 27,98 хвили= ни). Ефект в обох дослідженнях був продемонстрований у кінці інтервалу при прийо= мі 1 раз на добу.

У пацієнтів з чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, які отримували поточну терапію інгаляційними та/= або пероральними кортикостероїдами, лікування монтелукастом порівняно з плацебо призводило до значного поліпшення контролю астми (зміна початкового показни= ка ОФВ₁ становить 8,55 % проти –1,74 % і зміна від початкового у зниженні загального застосування β-агоніста –27,78 % проти 2,09 %).

Фармакокінет= ика.

Абсорбція

Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Після застосування дорослими натще таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг середня максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові досягалася через 3 години (T_max). Середня біодоступність при пероральному застосуванні становить 64 %. Прийом звичайної їжі не впливав на біодоступність і на C_max при пероральному застосуванні. Безпека і ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень при застосуванні таблеток, вкритих плівковою оболонкою= , по 10 мг незалежно від часу прийому їжі.

Для таблеток жувальних по 5 мг показник C_max у дорослих досягався через 2 години після прийому = натще. Середня біодоступність при пероральному застосуванні становить 73 % і знижується до 63 % при прийомі зі стандартною їжею.<= /p>

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту у стаціона= рній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. У ході досліджень на щурах із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. Крім того, у всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після прий= ому дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. Згідно з результатами досліджень in vit= ro з використанням мікросом печінки людини, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс монтелукасту у плазмі крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86 % виводиться з калом протягом 5 діб і менше 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей = факт вказує, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.=

Фармакокінетика в різних груп пацієнтів

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого а= бо середнього ступеня корекція дози не потрібна. Досліджень за участю пацієнті= в з порушеннями функції нирок не проводили. Оскільки монтелукаст і його метабол= іти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок= не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за шкалою Чайлда–П’ю) немає.

При прийомі високих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну у плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

Кліні= чні характеристики.

Показання.

Як додаткове лікування при бронхіальній астмі у пацієнтів із персистуючою астмою від легкого до середн= ього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а т= акож при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткої дії, які застосовують при необхідності. У пацієнтів із бронхіальною астмою полегшує симптоми сезонного алергічного риніту.

Профілактики астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням.

Полегшення симптомів сезонного= та цілорічного алергічного риніту.

<= /o:p>

Протипоказан= ня.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу= . Дитячий вік до 15 років (для дози 10 мг).<= o:p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Монтелукаст можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацепт= иви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.<= /o:p>

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 = %. Оскільки монтелукаст метаболізується за допомогою СYР 3А4, 2C8 і 2C9, необхідно бу= ти обережним, особливо дітям, якщо монтелукаст призначати одночасно з індуктор= ами СYР 3А4, 2C8 і 2C9 (наприклад, фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином).

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором = CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає зна= чною мірою на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цьо= го ферменту (наприклад, паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У ході клінічно= го дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітору CYP 2C8 і 2С9), гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in = vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад, з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Особливості застосування. =

Пацієнтів необхідно попередити= , що монтелукаст для перорального застосування ніколи не слід застосовувати для лікування гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний лікарський засіб екстреної допомоги. При гострому напа= ді слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повин= ні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості

β-агоніста короткої = дії, ніж зазвичай.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдними засобами.

Немає даних, які підтверджують= , що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуван= ні монтелукасту.

Повідомляли = про виникнення психоневрологічних реакцій у дорослих, підлітків та дітей, які застосовують монтелукаст (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти та лікарі повинні бути уважними до психоневрологічних реакцій. Пацієнтам та/або доглядачам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря у р= азі виникнення таких реакцій. Лікарі повинні ретельно оцінювати ризики та перев= аги продовження застосування лікарського засобу Євромо= нт, якщо такі реакції виникають.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарга-Стросса, лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’я= зані зі зменшенням дози або відміною кортикостероїдного засобу. Імовірність того= , що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдро= му Чарга-Стросса, не можна спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам’ятати про можливість виникн= ення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршення легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їх схему лікування.

Лікування монтелукастом не дає змоги пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП).<= o:p>

Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лап= па або мальабсорбція глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський за= сіб.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.=

Вагітність. Дослідженн= я на тваринах не демонструють шкідливого впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.

Наявні дані опублікованих прос= пективних та ретроспективних когортних досліджень із застосуванням монтелукасту вагіт= ним жінкам, які оцінюють значущі вроджені вади у дітей, не встановили ризику, пов’язаного із застосуванням лікарського засобу.

Наявні дослідження мають методологічні обмеження, включаючи невеликий розмір вибір= ки, в деяких випадках ретроспективний збір даних і несумісні групи порівняння.<= o:p>

Монтелукаст = можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.<= /span>

Період годування груддю. Дослідження на тваринах продемонстрували, що монтелукаст проникає у молоко. Невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко у жінок.

Препарат Євромонт можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

<= /o:p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не очікуєтьс= я, що монтелукаст впливатиме на здатність пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами. Проте дуже рідко повідомляли про сонливість або запаморочення.<= /span>

<= /o:p>

Спосіб застосування та дози.

Доза для пацієнтів (віком від = 15 років) з астмою або з астмою і супутнім сезонним алергічним ринітом станови= ть 10 мг (1 таблетка) на добу, ввечері. Для полегшення симптомів алергічн= ого риніту час прийому слід підбирати індивідуально.

Загальні рекомендації.

Терапевтичний вплив монтелукас= ту на показники контролю астми настає упродовж 1 доби. Лікарський засіб м= ожна застосовувати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати лікарський засіб Євромонт, навіть якщо досягнуто конт= ролю астми, а також у періоди загострення астми. Євромонт не слід застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що містять у складі діючу речовину монтелукаст.

Немає необхідності в корекції = дози для пацієнтів літнього віку, з порушеннями функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня. Немає даних відносно пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Дозування для чоловіків і жінок однакове.

Застосування лікарського засобу Євромонт залежно від іншого лікування астми.

Лікарський засіб Євромонт можна додавати до існуючого курсу лікування астми.

Інгаляційні кортикостероїди.

Лікарський засіб Євромонт можна застосовувати як додаткове лікування пацієнтам, у яких інгаляційні кортикостероїди разом з β-агоністами короткострокової дії, які застосовують при необхідності, = не забезпечують задовільного клінічного контролю захворювання.

Лікарським засобом Євромонт не слід різко замінювати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Застосовувати дітям віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід = застосовувати лікарський засіб у вигляді жувальних таблеток.

Передозуванн= я.

Жодної спеціальної інформації = щодо лікування передозувань монтелукастом немає. У ході досліджень хронічної аст= ми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протя= гом 22 тижнів, а у короткочасних дослідженнях – до 900 мг/добу протягом приблизно одного тижня, при цьому клінічно значущі побічні реакції= не виникали.

У післяреєстраційному періоді = та у ході клінічних досліджень повідомляли про гостре передозування монтелукасто= м. Вони включали прийом лікарського засобу дорослими і дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у дитини віком 42 місяця). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомляли. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, = що відповідали профілю безпеки монтелукасту та включали: біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність= .

Невідомо чи виводиться монтелу= каст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.<= /p>
<= /o:p>

Побічні реак= ції.

У ході клінічних досліджень про нижчезазначені побічні реакції повідомляли часто (від ≥ 1/1= 00 до < 1/10) у пацієнтів віком від 15 років, які отримували лікування монтелукастом, а також з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо.

З боку нервової системи: = головний біль.

З боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний біль.

Післяреєстраційний період

Побічні реакції, про які повідомляли у постмаркетингов= ому періоді, вказано згідно з класами систем органів.

Частота визначена згідно з частотою повідомлень у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), ча= сто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), р= ідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

дуже часто – інфекції верхніх дихаль= них шляхів*.

денція до посилення кровоточивості; дуже рідко – тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: <= /span>нечасто – реакції , в тому числі анафілаксія; дуже рідко= – еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: нечасто – порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресія, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор**); рідко – порушення уваги, погіршення пам’яті, тик; дуже рідко – галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність), обсесивно-компульсивні розлади, дисфемія.

нечасто – запаморочення, млявість, парестезія/гіпестезія, судоми.

рідко – пальпітація.

Особливості застосування»), легенева еозинофілія.

часто – діарея***, нудота***, блювання***; нечасто – сухість у роті, диспепсія.<= /p>
часто – підвищення рівня трансаміназ сироватки крові (АЛТ, АСТ); дуже рідко – гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки).

часто – висипання***; нечасто – гематома, кропив’янка, свербіж; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко= – вузликова еритема, мультиформна еритема.

нечасто – енурез у дітей.=

*Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.=

**Рідко.

***Ця побічна реакція спостерігалася= з частотою «часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.=

Повідомлення про підозрювані поб= ічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарсь= кого засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношен= ня користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: http://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Лікарський засіб не потребує спеціал= ьних умов зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла та вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері. По 2 блістери у пачці.

<= /o:p>

Категорія відпуску.

За рецептом.=

<= /o:p>

Виробник.

АККОРД ХЕЛ= СКЕА ЛІМІТЕД/ACCORD HEALTHCARE LIMITED. Або Аккорд Хелск= еа Полска Сп. з o.o. Склад Імпортера/Accord Healthcare Polska Sp. z o.o. Magaz= yn Importera.

= ;

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

ПЕРШИЙ ПОВЕРХ, СЕЙДЖ ХАУС, 319 ПІННЕР РОУД, ХЕРРОУ, HA1 4HF, Велика Британія/GROUND FLOOR, SAGE HOUSE, 319 PINNER ROAD, HARROW, HA1 4HF, United Kingdom. Або вул. Лутомєрска 50, Паб'яніце, 95-200, Польща/. Lutomierska 50, PabianicePoland.

Заявник. Аккорд Хелскеа Полска Сп. з.о.о./Accord Healthcare Pol= ska Sp. z o.o.

Звернення з питань неналежної якості лікарського засобу; питань, що стосуються безпеки застосування та не= належного застосування лікарського засобу чи рекламації приймаються цілодобово (24/7)= за телефоном: +380993100335 чи електронною поштою за адресою: PVUkraine@accord-healthcare.com.

Місцезнахо= дження заявника.