ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарсь= кого засобу

ТРАНЕКСАМОВА КИСЛОТА-ЗДОРОВ’Я

(TRANEXAMIC ACID-ZDOROVYE)

Склад:

діюча речовина: транексамова= кислота;

1 мл препарату містить транексамової кислот= и 50 мг;

допоміжна= речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або майже без= барвний розчин.

Фармакотерапевтична група. Антигеморагічні засоби. Інгібітори фібринолізу. Амінокислоти. Код АТХ= B02A A02.

Фармакологічні властивості.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Фармакодинаміка<= i>.

Транексамова кислота чинить антигем= орагічну дію шляхом пригнічення фібринолітичних властиво= стей плазміну.

За участю транексамової кислоти та плазміногену утворюється комплекс; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном при перетво= ренні на плазмін.

Активність комплексу транексамової кислоти і плазміну щодо фібрину нижча порівн= яно з активністю вільного плазміну.

Високі дози транексамової кислоти знижували активність комплементу.

Діти віком від 1 року. Є дані про зменшення крововтрати і зниження потреби у продуктах крові в дитячій кардіохірургії зі штучним кровообігом, = де є високий ризик виникнення кровотечі, особливо у ціаноти= чних пацієнтів або пацієнтів, яким проводять повторне хірургічне втручання. Виявлено, що найадаптованішим є такий режим дозування:

– перше болюсне введення 10 мг/кг після поч= атку наркозу і перед розрізом шкіри;

– безперервна інфузія 10 мг/кг/год або ін’є= кція у рідину для наповнення апарату штучного кровообігу у дозі, що відповідає процедурі штучного кровообігу або відповідно до маси тіла пацієнта у дозі 10 мг/кг, або відповідно до об’єму наповнення апарату штучного кровообігу, ост= ання ін’єкція — 10 мг/кг в кінці процедури штучного кровообігу.

Обмежені дані дозволяють припустити, що безперервне введення є найбільш прийнятним, оскільки воно підтримує терапевтичну концентрацію в плазмі прот= ягом всього періоду оперативного втручання.

У дітей не проводили ніяких специфічних дозозалежн= их досліджень.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Максимальна концентрація транексамової кислоти в плазмі крові швидко досягається після короткого внутрішньовенного введення, після чого знижується мультиекспоненційним чином.

Розподіл. Білок плазми зв’язує близько 3 % від терапевтичного плазмового рівня транексамової кислоти, і це обумовлено, ймовірно, його зв’язуванням із плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується з альбуміном сироватки. Початковий об’єм розподілу становить близько 9–12 літрів.

Транексамова кислота проходить через плацентарний бар’єр. Після введення внутрішньовенно у дозі 10 мг/кг вагітним жінкам концентрація= транексамової кислоти в сироватці крові коливалася в діапазоні 10–53 мкг/мл, у пуповинній крові — у діапазоні 4–31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає у синовіальну рідину та синовіальну оболонку. Після введення внутрішньовенно у дозі 10 мг/кг пацієнтам, які перенесли операцію = на коліні, концентрація в синовіальній рідині була подібною до концентрації, що спостерігалася у відповідних зразках сироватки. Концентрація транексамової кислоти в інших тканинах становила таку частку щодо концентрації у крові: у грудному молоці — близько 1/100, у цереброспінальній рідині — близько 1/10, у внутрішньоо= чній рідині — близько 1/10. Транексамова кислота була виявлена у сім’яній рідині, де вона інгібує фібриноліт= ичну активність, але не впливає на міграцію сперматозоїдів.

Виведення. Виводиться переважно із сечею у незміненому вигляді. Виведення із сечею шляхом клубочкової фільтрації є основним шляхом виведення. Нирковий кліренс дорівнює кліренсу плазми (110–116 мл/хв). Виведення транексамової кислоти становить близько 90 % протягом перших 24 годин після внутрішньовен= ного введення у дозі 10 мг/кг маси тіла. Період напіввиведе= ння транексамової кислоти становить приблизно 3 год= ини.

Особливі групи. Концентрація у плазмі збільшується у пацієнт= ів з нирковою недостатністю.
Окремі дослідження фармакокінетики у дітей не проводилися.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика і лікув= ання кровотеч, обумовлених генералізованим або місце= вим фібринолізом у дорослих та дітей віком від 1 року, включаючи:

-&nb= sp; менорагії і метрорагії;

-&nb= sp; шлунково-кишкові кровот= ечі;

-&nb= sp; кровотечі при захворюва= ннях сечовивідних шляхів, після операції на передміхуровій залозі або після хірургічних процедур на сечовивідних шляхах;

-&nb= sp; операції в області ЛОР-органів (аденоїдектомія, тонзилектомія, екстракція зубів);

-&nb= sp; гінекологічні операції = або ускладнення в акушерській практиці;

-&nb= sp; операції на органах гру= дної і черевної порожнини та інші великі оперативні втручання, включаючи серцево-судинну хірургію;

- геморагічні ускладнення фібринолітичної терапії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Гострий венозний або артеріальний тромбоз.

Фібринолітичні стани як наслідок коаг= улопатії, за винятком випадків з переважаючою активацією фібрино= літичної системи при гострій тяжкій кровотечі.

Тяжка ниркова недостатність (ризик накопичення).

Судоми в анамнезі.

Інтратекальна, епідуральна, <= span class=3DSpellE>інтравентрикулярна ін’єкція препарату, та інтрацеребра= льне застосування (ризик набряку головного мозку, судом і летального наслідку).<= o:p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Дослідження взаємодії не проводилися. Одночасний прийом з антикоагулянт= ами необхідно здійснювати під суворим контролем лікаря, який має досвід у цій галузі. Лікарські засоби, що діють на гемостаз, слід з обережністю признача= ти пацієнтам, які отримують транексамову кислоту. = Існує теоретичний ризик підвищеного потенціалу тромбоутворення при застосуванні з= естрогенами. Антифібринолітична<= /span> дія препарату може бути пригнічена тромболітиками.

Транексамову кислоту можна змішувати з більшістю інфузійних розчинів, таких як розчини електролітів, в= углеводів, амінокислот, декстранів. Гепарин можна додавати= до розчину для ін’єкцій транексамової кислоти.

Особливості застосування.

Слід суворо дотримуватися наступних рекомендацій:

•&nb= sp; внутрішньовенні ін’єкції слід робити дуже повільно;

•&nb= sp; транексамову кислоту не можна вводити внутрішньом’язово.

Ризик медичних помилок через неправильний шл= ях введення

Транексамова кислота призначена лише для внутрішньовенно= го застосування. Інтратекальне, епідуральне, інтравентрикулярне та інтр= ацеребральне застосування транексамової кислоти протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Повідомлялося про серйозні побічні реакції, включно з летальними випадками, коли транексамову кислоту випадково вводили інтратекально. До них належать сильний біль у спині, сідницях та нижніх кінцівках, міоклонус та генералізовані судоми, а також серцеві аритмії.

Слід виявляти обережність для забезпечення правильного шляху введення <= span class=3DSpellE>транексамової кислоти. Медичні працівники повинні бути пильними, щоб не переплутати транексамову кисло= ту з іншими ін’єкційними препаратами, оскільки це може призвести до випадкового = інтратекального введення транекс= амової кислоти. Це включає, зокрема, інтратекальне вве= дення лікарських засобів, які можуть використовуватися під час тієї ж процедури, = що й транексамова кислота.

Шприци, що містять транексамову кислоту, по= винні мати чітку позначку щодо внутрішньовенного шляху введення. Медичним працівн= икам наполегливо рекомендується позначати шприци з транекса= мовою кислотою під час набирання розчину для ін’єкцій з ампули для чіткої ідентиф= ікації та правильного шляху введення, щоб запобігти випадковим помилкам у введенні лікарського засобу пацієнту.

Судоми

Зафіксовано випадки судом у зв’язку з лікуванням транексамовою кислотою= . Про більшість із цих випадків повідомляли після внутрішньовенної ін’єкції транексамової кислоти у високих дозах при операціях аортокоронарного шунтування. При застосуванні рекомендованих низьких доз транексамової кислоти частота післяопераційних судом = була такою ж, як і в пацієнтів, які не застосовували транек= самову кислоту.

Порушення зору

При застосуванні пре= парату можливі розлади зору, включаючи зниження гостроти зору, помутніння зору, порушення кольорового зору. У разі необхідності слід припинити лікування. П= ри безперервному довгостроковому заст= осуванні розчину для ін’єкцій транексамової кислоти рекомендовані регулярні офтальмологічні огляди (огляд очей, у тому числі гостроти зору, кольорового зору, очного дна, по= ля зору). При наявності патологічних офтальмологічних змін, особливо при ураже= ннях сітківки, лікар після консультації зі спеціалістом повинен визначити необхідність довгострокового застосування розчину для ін’єкцій транексамової кислоти в кожному випадку окремо.

Гематурія

У разі гематурії з верхніх сечових шляхів існує ризик обструкції уретри= .

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Тромбоемболічні<= u> ускладнення

Перед застосуванням транексамової кислоти необхідно розглянути фактори ризику тромбоемболічних ускладнень. Пацієнтам із тромбоемболічними захворюваннями в анамнезі або зі збільшеною їх частотою в сімейному анамнезі (пацієнти з високим ризиком тромбофілії) розчин= для ін’єкцій транексамової кислоти слід призначати = тільки тоді, коли є суворе медичне показання, після консультації зі спеціалістом в гемостазі і під суворим медичним наглядом (див. розділ «Протипоказання»).

Через підвищений ризик тромбозу з обережністю слід призначати препарат пацієнтам, які застосовують пероральні контрацептиви (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Дисеміноване<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> внутрішньосу= динне згортання (ДВЗ)

Пацієнти з ДВЗ у більшості випадків не повинні застосовувати препарат. Застосування транексамової кислоти слід обмежит= и для пацієнтів з переважаючою активацією фібринолітичної системи при гострій тяжкій кровотечі.

Зазвичай, гематологічний профіль наближається до наступного: скорочення часу фібринолізу еуглобулінів; подовження протромбінового часу; зниження плазмових рівнів фібриногену, факторів V і VIII, плазміногену, фібринолізину і α₂-макроглобуліну; нормальні плазмові рівні= P і P-комплексу, тобто факторів II (протромбін), VIII і X; підвищені плазмові р= івні продуктів розпаду фібриногену; нормальна кількість тромбоцитів. Вищевказане передбачає, що патологічний стан, що лежить в основі, не змінює різні показ= ники цього профілю. У таких гострих випадках разової дози т= ранексамової кислоти 1 г зазвичай достатньо, щоб зупинити кровотечу. Застосування транексамової кислоти при ДВЗ слід розглядати тільки = в разі наявності гематологічного лабораторного обладнання та експертизи.

Застосування у період вагітності або годуван= ня груддю.

Жінкам репродуктивного віку слід використовувати надійний метод контрацепції під час лікування.

Існує недостатньо клінічних даних щодо застосування транексамової кислоти вагітним жінкам. Хоча дослідження на тваринах не вказують на тератогенну дію, препарат не рекомендується застосову= вати під час першого триместру вагітності.

Обмежені клінічні дані щодо застосування транексам= ової кислоти при різних клінічних геморагічних станах під час другого і третього триместрів не демонстрували шкідливого впливу на плід. Транексамову кислоту під час вагітності застосовують тільки тоді, коли очікувана користь= для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Транексамова кислота прон= икає у грудне молоко, тому годування груд= дю не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Дослідження впливу на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами не проводились.

Спосіб застосування та дози.

ТРАНЕКСАМОВУ КИСЛОТУ ВВОДИТИ ВИКЛЮЧНО ВНУТРІШНЬОВЕННО — не слід вводити= інтратекально або епідурально (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКУ ФАТАЛЬНИХ МЕДИЧНИХ ПОМИЛОК ЧЕРЕЗ НЕПРАВИЛЬНИЙ ШЛЯХ ВВЕДЕННЯ ТРАНЕКСАМОВОЇ КИСЛОТИ НАПОЛЕГЛИВО РЕКОМЕНДОВАНО ПОЗНАЧАТИ ШПРИЦИ, = ЩО МІСТЯТЬ ТРАНЕКСАМОВУ КИСЛОТУ (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Спосіб застосування суворо обмежується повільною внутрішньовенною ін’єкцією.

Дорослі.

Якщо інше не передбачено, рекомендуються наступні дози:

Стандартне лікування місцевого фібринолізу:<= /span>

від 0,5 г (2 ампули) до 1 г (4 ампули) транексамов= ої кислоти вводити шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції (=3D 1 мл/хв) два або три ра= зи на добу.

Стандартне лікування ге= нералізованого фібринолізу:=

1 г (4 ампули) транексамової кислоти вводити шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції (=3D 1 мл/хв) кожні 6–8 годи= н, що еквівалентно 15 мг/кг маси тіла.

Ниркова недостатність.

Застосування транексамової кислоти протипок= азано пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»). Для пацієнтів з легкою або помі= рною нирковою недостатністю дозування транексамової кислоти слід зменшити відповідно до рівня креатиніну в сироватці крові:

Креатинін сироватки

Внутрішньовенна доза

Введення

мкмоль/л

мг/10 мл

120–249

1,35–2,82

10 мг/кг маси тіла

кожні 12 годин

250–500

2,82–5,65

10 мг/кг маси тіла

кожні 24 години

> 500

> 5,65

5 мг/кг маси тіла

кожні 24 години

Печінкова недостатність.

Для пацієнтів із печінковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку.

Зниження дози не потрібне при відсутності ниркової недостатності.

Діти.

Для дітей віком від 1 року застосовують у дозі 20 мг/кг/день. Дані з ефективності, дозування та безпеки є обмеженими.

Ефективність, дозування і безпека транексамової кислоти для дітей, які перенесли операцію на серці, повністю не встановлені= .

<= /span>

Передозування.

Не повідомлялося про жодний випадок передозування.

Ознаки та симптоми можуть включати запаморочення, головний біль, артеріальну гіпотензію і судоми. Судоми зазвичай відбуваються частіше зі збільшенням дози.

При передозуванні проводять підтримуючу терапію.

Побічні реакції.

Побічні реакції наведені у таблиці нижче відповідно до класифікації за системами органів та частоти виникнення. У кожній частотній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Класифікація за системами органів

Часто

(> 1/100, < 1/10)

Нечасто

(> 1/1000, < 1/100)

Частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними)

З боку імунної системи

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

реакції підвищеної чутливості, у тому числі анафілаксія

З боку нервової системи

<= b>

<= b>

судоми, особливо у випадках неправильного застосування

З боку органів зору

<= b>

<= b>

візуальні порушення, включаючи порушення кольорового зору<= /span>

З боку серцево-судинної системи

<= b>

<= b>

нездужання, викликане гіпотонією із втратою або без втрати свідомості (зазвичай після занадто швидкої внутрішньовенної ін’єкції, виключно після перорального застосування);

артеріальна або венозна тромбоемболія буд= ь-якої локалізації

З боку травної системи

діарея, блювання, нудота

<= b>

<= b>

З боку нирок та сечовивідних шляхів

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>&= nbsp;

<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>гострий кортикальний некроз нирок<= /o:p>

З боку шкіри і підшкірної клітковини

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>&= nbsp;

алергічний дерматит

<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>фіксований медикаментозний висип<= /o:p>

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з= фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua= .

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Цей лікарський засіб не слід додавати до крові для переливання або до і= н’єкційних розч= инів пеніциліну.

Упаковка.=

По 5 мл в ампулі; по 5 або по 10 ампул у коробці; по 5 ампул у блістері= , 1 або 2 блістери по 5 ампул у коробці.

Категорія відпуску.<= /span> За рецептом.

Виробник.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОР= АЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна= , 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

&n= bsp;

Креатинін сироватки	Внутрішньовенна доза	Введення
мкмоль/л	мг/10 мл
120–249	1,35–2,82	10 мг/кг маси тіла	кожні 12 годин
250–500	2,82–5,65	10 мг/кг маси тіла	кожні 24 години
> 500	> 5,65	5 мг/кг маси тіла	кожні 24 години

Класифікація за системами органів	Часто (> 1/100, < 1/10)	Нечасто (> 1/1000, < 1/100)	Частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними)
З боку імунної системи	<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>	<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>	реакції підвищеної чутливості, у тому числі анафілаксія
З боку нервової системи	<= b>	<= b>	судоми, особливо у випадках неправильного застосування
З боку органів зору	<= b>	<= b>	візуальні порушення, включаючи порушення кольорового зору<= /span>
З боку серцево-судинної системи	<= b>	<= b>	нездужання, викликане гіпотонією із втратою або без втрати свідомості (зазвичай після занадто швидкої внутрішньовенної ін’єкції, виключно після перорального застосування); артеріальна або венозна тромбоемболія буд= ь-якої локалізації
З боку травної системи	діарея, блювання, нудота	<= b>	<= b>
З боку нирок та сечовивідних шляхів		<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>&= nbsp;	<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>гострий кортикальний некроз нирок<= /o:p>
З боку шкіри і підшкірної клітковини	<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>&= nbsp;	алергічний дерматит	<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>фіксований медикаментозний висип<= /o:p>