ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>

ЛАМОТРИН®

(LAMOTRIN)

Склад:

діюча речовина: <= /span>ламотриджин;

1 таблетка диспергована містить 25 мг, 50 мг або 100 мг ламотриджину; =

допоміжні речовини: магнію карбонат ва= жкий, целюлоза мікрокристалічна, повідон, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, сахарин натрію, кросповідон, цел= юлоза мікрокристалічна та гуарова камедь, ароматизатор «Чорна смородина» (= Silarom 1218203128), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки дисперговані. =

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки дисперговані, по 25 = мг: білі або майже білі, круглі плоскоциліндричні з фаскою, без оболонки, з маркуванням «25», діаметр таблетки 5,5 мм;

таблетки дисперговані, по 50 = мг: білі або майже білі, круглі плоскоциліндричні з фаскою, без оболонки, з мар= куванням «50», діаметр таблетки 7 мм;

таблетки дисперговані, по 100= мг: білі або майже білі, круглі плоскоциліндричні з фаскою, без оболонки, з маркуванням «100», діаметр таблетки 9 мм.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Ламотриджин.

Код АТХ = N03A X09. =

= ;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ламотриджин – це протисудомний препарат, механізм дії якого пов’язаний із блокуванням потенціалзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактива= ції та з пригніченням надлишкового вивільнення глутамату (амінокислота, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Фармакокінетика.

Після перорального прийому ламотриджин швидко та повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентраці= я у плазмі крові досягається приблизно через 2,5 години.

Ламотриджин активно метаболізується, головним метаболітом є Nуронід. У середньому період напіввиведення у дорослих становить 29 годин. Ламотриджин має лінійний фармакологічний профіль. Виводиться головним чином= у вигляді метаболітів, частково = - у незміненому вигляді, переважно із сечею. У дітей період напіввиведення менший, ніж у дорослих.

Клінічні характеристики.

Показання.

Епілепсія
Дорослі та діти віком від = 13 років =

До= даткова терапія або монотерапія парціальних та генералізованих нападів епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади.

На= пади, пов’язані із синдромом Леннокса-Гасто. Препарат Ламотрин® призначають як додаткову терапію, але при синдромі Леннокса-Гасто він може бути призначени= й як початковий протиепілептичний препарат (ПEП).

Діти віком від 2 до 12 років

До= даткова терапія парціальних та генералізованих нападів епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади та напади, асоційовані із синдромом Леннокса-Гасто. =

Мо= нотерапія типових абсансів.

Біполярний розлад

Дорослі (віком від 18 років)

За= побігання депресивним станам у хворих із біполярним розладом І типу, які переважно страждають на депресивні стани.

Пр= епарат Ламотрин® не показаний для невідкладної терапії маніакальних або депресивних епізодів.

Протипоказання.

Препарат Ламотрин® протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента препарату. <= /span>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. =

Було встановлено, що уридин 5= ’-дифосфо (УДФ)-глюкуроніл трансфераза (УГТ) – це фермент, що відповідає за метаболізм ламотриджину. Таким чином, препарати, що індукують або інгібують глюкуронізацію, можуть впливат= и на кліренс ламотриджину. Індуктори ферменту цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4) сильної або помірної дії, які, як відомо, індукують глюкуронілтрансферазу, також можуть посилити метабол= ізм ламотриджину.

Немає доказів того, що ламотриджин може спричинити клінічно значиму стимуляцію або пригнічення оки= сних ферментів цитохрому Р450. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, але цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків.

Ті препарати, які, як доведено, мають клінічно значущий вплив на концентрацію ламотриджину, вказані в Таблиці 1. Спеціальні рекомендації щодо дозування цих лікарських засобів представлені у розділі «Спосіб застосування та дози». Крім того, у= цій таблиці перераховані ті препарати, які, як було показано, мало чи взагалі не впливають на концентрацію ламотриджину. Як правило, не очікується, що одноч= асне застосування таких препаратів матиме будь-який клінічний вплив. Однак слід застерегти пацієнтів з епілепсією, чий стан хвороби особливо чутливий до коливань концентрації ламотриджину.

Таблиця 1

Вплив лікарських засобів на концентрацію ламотриджину

Лікарські засоби, що підвищують концентрацію ламотриджину=

Лікарські засоби, що зменшують концентрацію ламотриджину

Лікарські засоби, що незначно= чи взагалі не впливають на концентрацію ламотриджину

Вальпроат

Карбамазепін

Фенітоїн

Примідон

Фенобарбітал

Рифампіцин

Лопінавір/ритонавір

Атазановір/ритонавір

Комбінація Етинілестрадіол/левоноргестрел

Літій

Бупропіон

Оланзапін

Окскарбазепін

Фелбамат

Габапентин

Леветирацетам

Прегабалін

Топірамат

Зонізамід

Арипіпразол

Лакозамід=

Парацетамол

Перампанел

Докладну інформацію щодо дозування див. у підрозділі «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози= »

Взаємодія з протиепілептичними препаратами (ПЕП) (див.<= /u> розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вальпроат, який гальмує глюкуронізацію ламотриджину, знижує метаболізм ламотриджину і збільшує сере= дній період напіввиведення приблизно у два рази.

Деякі ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), що індукують ферменти цитохрому Р45= 0, також індукують УГТ та прискорюють метаболізм ламотриджину.

Є повідомлення про побічні яв= ища з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору і нудоту, у пацієнтів, які отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища зазвичай зникають при зменшенні дози карбамазепіну. Подібний ефект було виявлено при дослідженні ламотриджину та окскарбазепіну за участю здорових дорослих добровольців, але зменшення дози вивчено не було.

Відомо, що у процесі дослідже= нь за участю здорових дорослих добровольців, які приймали дозу ламотриджину 20= 0 мг та дозу окскарбазепіну 1200 мг, було виявлено, що окскарбазепін не змінював метаболізм ламотриджину, а ламотриджин, зі свого боку, не змінював метаболі= зм окскарбазепіну.

У процесі досліджень за участю здорових добровольців було виявлено, що сумісне застосування фелбамату у дозі 1200 мг 2 рази на добу і= ламотриджину у дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику останнього.

Відповідно до даних ретроспективного аналізу плазмових рівнів у пацієнтів, які застосовували ламотриджин з або без габапентину, було виявлено, що габапентин не змінює наявний рівень кліренсу ламотриджину.

Потенційна медикаментозна взаємодія між леветирацетамом та ламотриджином була вивчена шляхом оцінюван= ня рівня концентрації обох препаратів у сироватці крові під час плацебоконтрольованих клінічних досліджень. За цими даними, речовини не змінюють фармакокінетику одна одної.

Стійка концентрація ламотриджину у плазмі крові не змінюється при сумісному застосуванні з прегабаліном (200 мг 3 рази на добу). Фармакокінетичної взаємодії між ламотриджином та прегабаліном немає.

Топірамат не впливає на плазмову концентрацію ламотриджину. Застосування ламотриджину= на 15 % збільшує концентрацію топірамату. =

За даними дослідження, застосування зонісаміду (200-400 мг/добу) разом із ламотриджином (150-= 500 мг/добу) протягом 35 днів для лікування епілепсії не мало суттєвого впливу = на фармакокінетику ламотриджину.

На концентрацію ламотриджину в плазмі не впливало сумісне застосування лакозаміду (200, 400 або 600 мг/добу) у плацебо= контрольованих клінічних випробуваннях у пацієнтів із парціальними нападами судом. У об’єднаному аналізі даних із трьох плацебоконтрольов= аних клінічних досліджень, що досліджували додатковий одночасний прийом перампан= елю у пацієнтів з парціальними і первинними генералізованими тоніко-клонічними нападами, найвища досліджена доза перампанелю (12 мг/добу) збільшила кліренс ламотриджину менше ніж на 10 %.

Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, контрольні дослід= ження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію у плазмі супутніх протиепілептичних засобів. Результати досліджень in <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:EN-US'>vitro засвідчили, що ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні препарати з їхніх зв’язків із білками.

Взаємодія з = іншими психотропними речовинами (<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>див.<= /u> розділ «Спосіб застосування та дози»)

При одночасному прийомі 100 мг/добудобу

Багаторазові пероральні дози бупропіону не мали статистично значимого впливу на фармакок= інетику ламотриджину в процесі досліджень за участю 12 пацієнтів, лише призвели = до слабкого підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.

У процесі дослідження за участю здорових дорослих добровольців 15 мг оланзапіну зменшували С_max площу під кр= ивою «концентрація-час» (АUC) в середньом= у на 24 % та 20 % відповідно. 200 мг ламотридж= ину не впливає на фармакокінетику оланзапіну. =

Багаторазові пероральні дози ламотриджину 400 мг на добу не спричиняли клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону при прийомі разової дози 2 мг у процесі досліджень за участю 14 здорових дорослих добровольців. При сумісному застосуванні 2 мг рисперидону з ламотриджином у 12 з 14 добровольців повідо= млялося про виникнення сонливості порівняно з 1 на 20 добровольців при застосуванні лише рисперидону. Не виявлено жодного випадку сонливості при застосуванні тільки ламотриджину.

У процесі клінічного дослідження за участю 18 дорослих пацієнтів з біполя= рним розладом, які отримували ламотриджин (>/=3D100 мг/добу), дозу арипіпразолу було збіль= шено з 10 мг/добу до 30 мг/добу протягом 7 днів та застосовано ще протягом 7 днів. Загалом спостерігалося приблизно 10 % зменшення C_max та AUC ламотриджину.

Експерименти in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину, 2-N-глюкуроніду, лише мінімально може впливати амітриптилін, бупропіон, клоназепам, флуоксетин, галоперидол або лоразепам.= За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людини можна визначити, що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitro експеримент= ів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджину навряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон.

Взаємодія з гормональними контрацептивами

Вплив гормон= альних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину

Відомо що, у процесі дослідження за участю 16 жінок-добровольців, які приймали таблетку ламотриджину з комбінацією етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг, було відзначено збільшення виведення ламотриджину приблизно у 2 рази, що, зі свого боку, спричинило зменшення AUC та C_maxламотриджину= в середньому на 52 % та 39 % відповідно. За умови <= /span>тижневої перерви застосування контрацептиву (так званий тиждень без контрацептиву), концентрація ламотриджину в сироватці поступово зростала протягом тижневої перерви, досягаючи в середньому приблизно у 2 рази вищої концентрації ближче до кінця тижневої перерви, ніж при сумісному застосуванні препаратів (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Вплив ламотр= иджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів

За даними досліджень, у 16 жінок-добровольців незмінна доза ламотриджину 300 м= г не впливала на фармакокінетику етинілестрадіолу, яки= й є частиною комбінованої таблетки перорального контрацептиву. Спостерігалося постійне невелике збільшення виведення левоноргестрелю, що зі свого боку, спричиняло зменшення AUC та C= _max_{левоноргестр=
елю в
середньому на 19 % та 12 % відповідно. Вимірювання сироваткового рівня
фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону та естрадіолу протягом
дослідження показало пригнічення яєчникової гормональної активності в деяких
жінок, хоча виміри рівня прогестерону в сироватці крові виявили, що немає
ніяких гормональних симптомів овуляції у жодної із 16 жінок. Вплив змін рів=
нів
сироваткових фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів та незначного
збільшення виведення левоноргестрелю на <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-ansi-language:
UK'>овуляторну активність яєчників} невідомий (див. підрозділ «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Особливості застосування» щодо дозування для жінок, які приймають гормональні контрацептиви, та підрозділ «Гормональні контрацептив= и» розділу «Особливості застосування»). Вплив ламотриджину в добовій дозі понад 300 мг = не досліджувався. Дослідження інших гормональних контрацептивів також не проводилися.

Взаємодія з = іншими лікарськими засобами=

Відомо що, у процесі досліджень за участю 10 чоловіків-добровольців, які приймали рифампіцин, збільшувався рівень виведення та зменшувався період напіврозпаду ламотриджи= ну внаслідок індукції печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. = Пацієнтам, які отримують супутню терапію рифампіцином, потрібно дотримуватися режиму лікування, рекомендованого для лікування ламотриджином і відповідними індукторами глюкуронізації (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

За даними досліджень за участю здорових добровольців, лопінавір/ритонавір приблизно у 2 рази знижує плазмо= ву концентрацію ламотриджину шляхом індукції глюкуронізації. Пацієнтам, які вже застосовують лопінавір/ритонавір, слід дотримуватися режиму терапії, рекомендованого при застосуванні ламотриджину та індукторів глюкуронізації (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

За даними досліджень за участю здорових добровольців, застосування атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100= мг) зменшувало AUC та C_maxламотриджину у плазмі крові (у дозі 100 мг) у середнь= ому на 32 % та 6 % відповідно (див. підрозділ «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози»). =

За даними досліджень на здорових добровольцях, застосування парацетамолу у дозуванні 1 г (чотири рази на добу) зменшувало AUC та C_min_{ламотриджину=
в
плазмі крові у середньому на 20 <=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>% та 25 %
відповідно.}

Дані вивчення in vitro впливу ламотриджину на органічні катіонні транспортери 2 (ОКТ 2) продемонстрували, що ламотриджин, але не метаболіт 2-N-глюкуронід, є інгібітором ОКТ 2 у потенційно клінічно значущих концентраціях. Ці дані демонструють, що ламотриджин є інгібітором = ОКТ 2, з ІС₅₀ - показниками 53,8 µМ (див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодія із залученням лабораторних тестів

Повідомлялося про вплив ламотриджину на результати тестів щодо<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'> швидкого визначення деяких лікарських засобів у сечі, результатом чого можуть стати хибнопозитивні показники, особливо при визначенні фенциклідину. Для підтвердження позитивних результатів необхідно застосувати альтернативн= ий, більш специфічний хімічний метод. =

Особливості застосування.

Спеціальні застереження<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-lang= uage: UK'>

Шкірні висип= ання <= /span>

Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна реакція з боку шкіри у вигляді висипань. У більшості випадків висипання пом= ірні і минають без лікування, однак повідомлялося про виникнення тяжких шкірних реакцій, що потребували госпіталізації та припинення лікування ламотриджино= м. До них належали випадки виникнення висипань, що потенційно загрожували житт= ю, зокрема синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз та реакція на лік= и з еозинофілією та системними проявами (DRESS) (див. розділ «Побічні реакції»). <= /span>

Пацієнтам, у яких виникали синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некро= ліз та реакція на ліки з еозинофілією та системними проявами (DRESS= ) після застосування ламотриджину, призначати повторно ламотриджин не можна.=

У дорослих, які брали участь у дослідженнях із дотриманням сучасних рекоменда= цій з дозування ламотриджину, частота тяжких шкірних висипань становить приблиз= но 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно у половини цих випадків діагностували синдром Стівенса-Джонсона (1 на <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>1000).

Частота тяжких шкірних висипань у хворих на біполярні розлади становить 1 на 1000.<= /span>

У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж у дорослих.

За даними досліджень, частота випадків висипань, що призводили до госпіталізац= ії, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих.

У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково сприйняті за інфе= кцію. Тому лікарі повинні брати до уваги можливість розвитку побічної реакц= ії на препарат у дітей, якщо виникають висипання і гарячка протягом перших 8 тижнів терапії.

Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов’язаний із високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином, а також із супутнім застосуванням вальпроату (див. розділ «С= посіб застосування та дози»).

З обережністю слід застосовув= ати ламотриджин для лікування хворих, які мали алергію або висипання при застосуванні інших протиепілептичних препаратів в анамнезі, оскільки частота появи помірних висипань після лікування ламотриджином у цієї групи пацієнтів була у 3 рази вищою, ніж у групі без такого анамнезу.

При виникненні висипань на шкірі всіх пацієнтів (дорослих та дітей) лікар повин= ен негайно оглянути та припинити лікування ламотриджином, за винятком тих випадків, ко= ли розвиток висипань не пов’язаний з прийомом ламотриджину. Не рекомендується відновлювати прийом ламотриджину у випадках, коли його попереднє призначення було відмінене у зв’язку з розвитком шкірних реакцій. У такому разі при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.

Також повідомлялося, що шкірні висипання є частиною DRESS-синдрому, також відомий як синдром гіперчутливості. Цей стан супроводж= ується різноманітними системними симптомами, що включають гарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, відхилення показників крові від норми та порушення функції печінки, нирок та асептичний менінгіт (див. розділ «Побічні реакції»). Синдром може= мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки підвищеної чутливості (наприклад, гарячка та лімфаденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та за відсутності інших причин припинити прийом ламотриджину.

У більшості випадків після відміни препарату асептичний менінгіт має <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>оборотний характер, але іноді може повторюватися при повторному застосуванні ламотриджину. Повторне застосування ламотриджину спричиняє швидке повернення симптомів, що часто мають більш тяжкий характер. Пацієнтам, яким ламотриджин був відмінений у зв’язку з появою асептичного менінгіту при попередньому його призначенні, призначати ламотриджин повторн= о не можна.

Також були повідомлення про реакції фоточутливості, пов’язані із застосуванням ламотриджину (див. розділ «Побічні реакції»). У декількох випадках реакція виникала при застосуванні високої дози (400 мг а= бо більше), після збільшення дози або швидкому титруванні. Якщо у пацієнта з ознаками фоточутливості (наприклад, сильний сонячний опік) є підозра на фоточутливість, пов’язану із ламотриджином, слід розглянути можливість припинення лікування. Якщо продовження лікування ламотриджином вважається клінічно виправданим, пацієнту слід рекомендувати уникати впливу сонячного світла та штучного ультрафіолетового світла і дотримуватися захисних заходів (наприклад, використання захисного одягу та сонцезахисних засобів).

Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ) <= /i>

Повідомлялося про ГЛГ у пацієнтів, які приймали ламотриджин (див. розділ «Побічні реакції»). ГЛГ характеризується такими ознаками та симптомами: гарячка, висипання, неврологічні симптоми, гепатоспленомегалія, лімфаденопатія, цитопенія, підвищення сироваткової концентрації феритину, гіпертригліцеридемія та порушення функції печінки і згортання крові. Симптоми виникають зазвичай протягом 4 тижнів від початку лікування.

Пацієнтів слід проінформувати про симптоми, пов’язані= з ГЛГ, а також їм слід порадити негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів під час лікування ламотриджином.

Необхідно негайно оглянути пацієнтів, у яких розвиваються ці ознаки та симптоми, та розглянути діагноз ГЛГ. Слід негайно припинити терапію ламотриджином, якщо = інша причина розвитку симптомів не може бути встановлена.

Суїцидальний = ризик <= /span>

У хворих на епілепсію можуть виникати симптоми депресії та/або біполярного розладу. Є дані, що хворі на епілепсію= та біполярний розлад мають підвищений суїцидальний ризик.

Від 25 до = 50 % пацієнтів із біполярними розладами мають щонайменше одну суїцидальну спробу= . Вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних намірів та поведінки (суїцидальність) незалежно від того, застосовували вони препарати для лікування біполярного розладу, зокрема ламотриджин, чи ні.

При лікува= нні хворих із різними показаннями, включаючи епілепсію, протиепілептичними препаратами повідомлялося про суїцидальні наміри та поведінку. Дані метаана= лізу рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень із застосуванням= протиепілептичних препаратів, включаючи ламотриджин, продемонстрували незначне збільшення риз= ику суїцидальних намірів та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, але ная= вні дані не виключають можливості збільшення цього ризику через застосування ламотриджину. Тому хворих потрібно ретельно контролювати на наявність у них ознак суїцидальних намірів та поведінки. У разі появи таких ознак хворі та ті, хто доглядають = за ними, повинні звернутися за медичною допомогою.<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-lang= uage: UK'>

Клінічне погіршення при біполярному розладі

За пацієнт= ами, які лікуються ламотриджином з приводу біполярного розладу, необхідно уважно спостерігати при клінічному погіршенні (що включає появу нових симптомів) та при суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування. У деяких пацієнтів, тих, хто має в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, у молодих та пацієнтів, які демонстрували значною мірою суїцидал= ьні наміри до початку лікування, може бути більший ризик появи суїцидальних дум= ок або суїцидальних спроб, що буде вимагати уважного спостереження під час лік= ування.

Пацієнтів = та осіб, які доглядають за ними, потрібно попередити про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження для того, щоб негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.

При цьому = слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до терапевтичного режиму, що включає можливе припинення лікування для пацієнтів із проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово і= не є частиною вже існуючих симптомів.

Гормональні контрацептиви

Вплив гормон= альних контрацептивів на ефективність ламотриджину

Були отримані дані, що комбін= ація етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг збільшує виведення ламотриджи= ну приблизно у 2 рази, що зі свого боку зменшує рівень ламотриджину (див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Для отримання максимального терапевтичного ефекту в більшості випадків потрібно збільшити (шляхом титрації) підтримуючу дозу ламотриджину (у 2 рази). У жінок, які ще не приймають препарати-індуктори глюкуронізації ламотриджину і вже приймають гормональні контрацептиви (з тижневою перервою між курсами), може спостерігатися поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої перерви.= Це підвищення буде більшим, якщо дозу ламотриджину збільшити за день до або протягом тижневої перерви. <= /span>Докладну інформацію щодо дозування див. у підрозділі «Загальні рекоменд= ації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози». Тому жінки, які починають приймати пероральні контрацептиви або закінчують = курс застосування пероральних контрацептивів, повинні постійно перебувати під наглядом лікаря і в більшості випадків їм потрібна корекція дози ламотриджи= ну.

Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не були вивчені, але в= они можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину.

Вплив ламотр= иджину на ефективність гормональних контрацептивів

За результатами клінічного дослідження щодо вивчення взаємодії, в якому брали участь 16 здорових добровольців, було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестрелю та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці у р= азі, коли ламотриджин застосовували разом із гормональними контрацептивами (комбінація етинілестрадіол 30 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>мкг/левоноргестрел 150 мкг) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий. Але не можна відкидати можливості, що у деяких пацієнтів, які одночасно приймають ламотриджин і гормональні контрацептиви, ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнти повинні своєчасно повідомляти про зміни в менструальному циклі, наприклад про появу раптової кровотечі.

Вплив ламотр= иджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ОКТ 2) <= /span>

Ламотриджин є інгібітором ниркової тубулярної секреції через білки органічних катіонних транспортерів= (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). <= /span>Це може спри= чиняти збільшення плазмового рівня деяких препаратів, що екскретуються головним чи= ном вищенаведеним шляхом. Тому застосування ламотриджину із субстратами ОКТ 2, = що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад із дофетилідом, не рекомендується. <= /span>

Дигідрофолатредуктаза

Ламотриджин є слабким інгібіт= ором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив = на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні ламотриджину не відбувалося будь-яких істотних змін кількості гемоглобіну, середнього об’єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці та еритроцитах протягом одного року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом п’яти років.

Ниркова недостатність

У процесі досліджень одноразо= вої дози у пацієнтів із термінальними стадіями ниркової недостатності концентра= ція ламотриджину в плазмі суттєво не змінювалася. Однак можлива кумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів з ураженнями нирок необхідно дотримуватися обережності. =

Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин

Ламотриджин не слід призначати пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом,= що містить ламотриджин, без консультації лікаря.

Розвиток дітей

Даних щодо впливу ламотриджину на зростання, статеве дозріва= ння, формування когнітивних, емоційних та поведінкових функцій немає. =

Бругада – тип ЕКГ <= /p>
Аритмогенна ST-T аномалія і типова= ЕКГ Бругади спостерігались у пацієнтів, які застосовували ламотриджин. Слід ретельно зважити питання щодо застосування ламотриджину у пацієнтів із синдромом Бругада.

Епілепсія

Раптове припинення прийому ламотриджину, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату (як, наприклад, при появі висипань), дозу ламотриджину слід зменшувати поступово, протягом не м= енше 2 тижнів.

За опублікованими даними, тяжкі епілептичні напади можуть спричиняти рабдоміол= із, поліорганну недостатність і синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, інколи з летальним наслідком. Аналогічні випадки можливі і= на тлі лікування ламотриджином. <= /span>

Може спостерігатися суттєве клінічне погіршення щодои виникнення нападів замість покращення стану. У хворих, які мають більше ніж один тип нападів, покращення контролю за одним типом нападів слід ретельно зважити порівняно з погіршенням контролю за іншим типом нападів. Лікування ламотриджином може загострювати міоклонічні напади. =

Є дані, що відповідь на лікування комбінацією з індукторами ферментів слабша, ніж на лікування комбінацією неіндукуючих ферментів протиепілептичних засобів. Причина цього невідома.

При лікуванні дітей із типовими малими епілептичними нападами ефект досягається не у всіх пацієнті= в.

Біполярні розлади <= /span>

Діти (віком до 18 років) <= /span>

Лікування антидепресантами пов’язано з підвищеним ризиком суїцидальних намірів та пов= едінки у дітей (віком до 18 років) з великими депресивними та іншими психічними розладами.

Фертильність

При застосуванні ламотриджину= в дослідженнях репродуктивної функції на тваринах не продемонструвало порушен= ня фертильності. Даних про вплив ламотриджину на фертильність у людей немає. <= o:p>

Тератогенність

Ламотриджин є слабким інгібіт= ором дигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик уроджених вад плода людини, = якщо жінка під час вагітності лікується інгібіторами фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження ламотриджину на тваринах у дозах, менших від дозування 400 мг/добу для людини [на основі розрахунків поверхні тіла (мг/м= 2)], показали токсичний вплив на розвиток потомства (збільшення смертності, зниж= ення маси тіла, збільшення структурних змін, нервовоповедінкові порушення), прот= е не виявили тератогенного ефекту.

Препарат містить 0,65, 1,3 або 2,6 мг сахарину натрію (відповідно до дозування лікарського засобу Ламотрин® 25 мг, 50 мг або 100 мг). Це необхідно брати до уваги при розрахунку добової норми споживання натрію для пацієнтів, які застосову= ють натрій-контрольовану дієту.

Застосування= у період вагітності або годування груддю.

Загальний ризик, пов’язаний із застосуванням протиепілептичних препаратів

Жінкам репродуктивного віку слід звернутися за порадою до лікаря. Слід розглянути питання щодо лікування протиепілептичними препаратами, коли жін= ка планує вагітність. У жінок, які отримують лікування з приводу епілепсії, необхідно уникати різкої відміни протиепілептичних препаратів, оскільки це = може призвести до рецидиву епілептичних нападів, що може мати серйозні наслідки = для жінки та плоду. У будь-яких випадках слід надавати перевагу монотерапії, оскільки застосування комбінованої терапії ПЕП може бути пов’язане з підвищенням ризику розвитку вроджених вад порівняно із монотерапією, залежно від ПЕП, що застосовуються.

Ризик, пов’я= заний із застосуванням ламотриджину =

Вагітність

Постмаркетингові дані з кільк= ох проспективних реєстрів за участю понад 8700 жінок, які отримували монотерап= ію ламотриджином у першому триместрі вагітності, не вказують на суттєве підвищ= ення ризику виникнення серйозних вроджених вад розвитку, в тому числі розщілини ротової порожнини. Дослідження на тваринах показали ембріофетальну токсичні= сть.

Якщо терапія ламотриджином вважається необхідною під час вагітності, рекомендується його застосування у мінімально можливій терапевтичній дозі.

Ламотриджин має слабкий інгібіторний вплив на дигідрофолатредуктазу, тому теоретично може підвищити ризик порушення ембріонального розвитку шляхом зменшення рівня фолієвої кис= лоти (див. розділ «Особливості застосування»). Тому слід зважити на необхідність прий= ому фолієвої кислоти під час планування та у ранні строки вагітності.

Фізіологічні зміни під час вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Існують повідомлення про зниж= ення концентрації ламотриджину в плазмі під час вагітності з потенційним ризиком втрати контролю над нападами. Після народження дитини рівень ламотриджину м= оже швидко збільшитися з потенційним ризиком виникнення дозозалежних побічних реакцій. Тому рівень ламотриджину у сироватці крові слід перевіряти перед, у період вагітності та після пологів. У разі необхідності дозу ламотриджину слід модифікувати для підтримки концентрації ламотриджину у сироватці крові на т= ому рівні, що був до вагітності, або адаптувати відповідно до клінічного стану. Додатково слід контролювати дозозалежні побічні реакції після народження дитини.

Період годування груддю

Повідомлялося, що ламотриджин виділяється у грудне молоко у варіабельних концентраціях. При цьому рівень ламотриджину у немовляти може досягати 50 % відповідного рівня= у матері. Тому у деяких дітей, які знаходилися на грудному вигодовуванні, рівень ламотриджину у сироватці крові міг досягати рівнів, п= ри яких був можливий фармакологічний ефект.

Необхідно співвідносити потенційну користь від годування груддю з можливим ризиком виникнення побіч= ної дії у дитини. Якщо жінка, яка отримує лікування ламотриджином, вирішує году= вати груддю, необхідно ретельно спостерігати за малюком та відстежувати небажані явища, такі як седативний ефект, висипання, погане збільшення маси тіла.

Фертильність.

Дослідження на тваринах не виявили впливу ламотриджину на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспо= ртом або іншими механізмами.

За даними двох досліджень за участю добровольців було виявлено, що ефект ламотриджину, пов’язаний із координацією зору, руху очей, управління тілом, і суб’єктивний седативний е= фект не відрізняються від такого при застосуванні плацебо. При застосуванні ламотриджину у клінічних дослідженнях повідомлялося про побічні реакції неврологічного характеру, такі як запаморочення та диплопію, тому пацієнти повинні спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед т= им як сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами. Оскільки і= снує індивідуальна реакція на протиепілептичні лікарські засоби, пацієнту слід проконсультуватися з лікарем щодо можливості керування автомобілем у цих випадках.

=

Спосіб застосуван= ня та дози.

Таблетки ламотриджину, що диспергуються, можна розжовувати, розчиняти у невеликій кількості води (достатній для того, щоб покрити всю таблетку) або ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю води. Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, для лікування дітей, які страждають на епілепсію, або пацієнтів із порушенням функції печінки) не є кратною цілим таблеткам, доза, що вводиться, повинна = відповідати найближчій меншій кількості цілих таблеток.

Повторний початок лікування.

Лікарям слід оцінити необхідн= ість збільшення дози до підтримуючої при поновленні прийому ламотриджину для пацієнтів, які з будь-якої причини припинили прийом ламотриджину, оскільки ризик розвитку серйозного висипання пов’язаний із високими початковими доза= ми та перевищенням рекомендованої схеми збільшення дози ламотриджину (див. роз= діл «Особливості застосування»). Чим більший проміжок часу після прийому попередньої дози, тим більше уваги слід приділяти збільшенню дози до підтримуючої. Якщо інтервал від моменту припинення прийому ламотриджину перевищує п’ять періодів напіввиведення, слід підвищити дозу препарату Ламо= трин® до підтримуючої = за існуючою схемою.

Не рекомендується поновлення прийому ламотриджину для пацієнтів, які припинили прийом через висип, пов’язаний з попередньою терапією ламотриджином, за винятком випадків, коли потенційна користь від лікування явно переважає ризик.
Епілепсія.

Рекомендац= ії щодо збільшення дози та підтримуючі дози для дорослих і дітей віком від 13 років (див. таблицю 2), а також для дітей віком від 2 до 12 років (див. таб= лицю 3) наведено нижче. Через ризик розвитку висипу не слід перевищувати початко= ву дозу та темп подальшого її збільшення (див. розділ «Особливості застосування»).

У разі припинення застосування супутніх ПЕП або додавання інших ПЕП/лікарських зас= обів до схем лікування, що містять ламотриджин, слід враховувати вплив, який вони можуть мати на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Таблиця 2

Рекомендова= ні схеми лікування епілепсії для дорослих і дітей віком від 13 років

Схема лікування

1-й + 2-й тижні

3-й + 4-й тижні

Звичайна підтримуюча доза

Монотерапія:

25 мг/добу

(один прийом)

50 мг/добу

(один прийом)

100 – 200 мг/добу

(один або два прийоми).

Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 50 – 100 мг кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді.

Деяким пацієнтам була потрібна доза 500 мг/добу для досягнення бажаної відповіді.

Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з ін= шими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

Ця схема лікування передбачає застосування вальпроа= ту, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів

12,5 мг/добу

(приймати по 25 мг через день)

25 мг/добу

(один прийом)

100 – 200 мг/добу

(один або два прийоми).

Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 25 – 50 мг кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді.

Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськ= ими засобами та інші види взаємодій»)

Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування: фенітоїн= у, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонаві= ру

50 мг/добу

(один прийом)=

100 мг/добу

(два прийоми)=

= 200 – 400 мг/добу

= (два прийоми).

= Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 100 мг кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді. =

= Деяким пацієнтам була потрібна доза 700 мг/добу для досягнення бажаної відповіді.

Додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину

(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій»)

Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не виявляють значно= го інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину=

25 мг/добу

(один прийом)=

50 мг/добу

(один прийом)=

= 100 – 200 мг/добу

= (один або два прийоми).

= Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 50 – 100&nbs= p;мг кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді.<= /span>

Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, рекомендовану для одночасного застосу= вання ламотриджину та вальпроату.

Таблиця 3

Діти віком від 2 до 12 років: рекомендована схема лікування епілепсії (загальна добова доза в мг/кг маси тіла/добу)** <= o:p>

Схема лікування

1-й + 2-й тижні

3-й + 4-й тижні

Звичайна підтримуюча доза

Монотерапія <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-US'>типових абсансів

0,3 мг/кг/добу (один або два прийоми = на добу)

0,6 мг/кг/добу (один або два прийоми = на добу)

1 – 15 мг/кг/добу (один або два прийо= ми на добу).

Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,6 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу.

Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

= Ця схема лікування передбачає застосування вальпроату, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів

= 0,15 мг/кг/добу*

= (один прийом на добу)

= 0,3 мг/кг/добу

= (один прийом на добу)

= 1 – 5 мг/кг/добу

= (один або два прийоми на добу).

= Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,3 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу.

Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

= Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру

= 0,6 мг/кг/добу

= (два прийоми)

= 1,2 мг/кг/добу (два прийоми)

= 5 – 15 мг/кг/добу

= (один або два прийоми).

=

= Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 1,2 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної ві= дповіді, максимальна підтримуюча доза – 400 мг/добу.

Додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину = (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

= Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не чинять значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину

= 0,3 мг/кг/добу (один або два прийоми)

= 0,6 мг/кг/добу (один або два прийоми)

= 1 – 10 мг/кг/добу

= (один або два прийоми).

=

= Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,6 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу.

= Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, яка рекомендується = для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату.

* Якщо розрахункова доза у пацієнтів, які приймають вальпроат, становить ме= нше 1 мг, приймати ламотриджин не рекомендується.

** = Якщо розрахована доза ламотриджину не може бути досягнута за допомогою ц= ілих таблеток, дозу слід округлити до найближчої дози цілої таблетки.

Для дітей, маса тіла яких не дозволяє призначати таблетки ламотриджину 25 мг, слід застосовувати іншу лікарську форму. =

Для забезпечення підтримання терапевти= чної дози необхідно контролювати масу тіла дитини та змінювати дозу в разі зміни маси тіла. Цілком імовірно, що пацієнти у віці від 2 до 6 років потребують підтримуючої дози, яка наближається до верхньої межі рекомендованого діапазону. <= /span>

Якщо епілептичний контроль досягається= за допомогою додаткової терапії, застосування супутніх ПЕП можна відмінити та продовжити монотерапію препаратом Ламотрин®.

Діти віком до 2 років.

Дані щодо ефективності та безпеки застосування ламотриджину для додаткової терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років (див. розділ «Особливості застосування») обмежені. Дані щодо застосування ламотриджину д= ітям віком до 1 місяця відсутні. Тому, ламотриджин не рекомендується для застосування дітям віком до 2 років.

Якщо на підставі клінічної потреби прийнято рішення щодо терапії ламотриджином, див. розділ «Особливості застосування».

ий розлад.

Рекомендов= ане збільшення дози та підтримуючі дози для дорослих віком від 18 років наведен= і в таблицях нижче. Схема переходу включає збільшення дози ламотриджину до підтримуючої стабілізаційної дози протягом шести тижнів (таблиця 4), після = чого інші психотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути відмінені у = разі клінічної доцільності (таблиця 5). Схеми коригування дози після додатково= го призначення інших психотропних лікарських засобів та/або ПЕП наведено у таб= лиці 6. Через ризик розвитку висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватися (див. розділ «Особливості застосування»).

Таблиця 4

Дорослі (в= іком від 18 років): рекомендована схема збільшення дози до досягнення підтримуюч= ої стабілізаційної добової дози при лікуванні біполярних розладів <= /span>

Схема лікування

1-й + 2-й тижні

3-й + 4-й тижні

5-й тиждень

Цільова стабілізаційна доза

(6-тиждень)*

Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину<= /b> (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засоб= ами та інші види взаємодій»)

Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, = які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуроніз= ацію ламотриджину.

25 мг/добу

(один прийом)

50 мг/добу

(один або два прийоми)

100 мг/добу

(один або два прийоми)

200 мг/добу – звичайна цільова доза для отримання оптимальн= ої відповіді

(один або два прийоми).

У клінічних дослідженнях застосовувалися дози в діапазоні 100–400&nbs= p;мг/добу.

Додаткова терапія із застосуванням вальпроат= у (інгібітор глюкуронізації ламотриджину – див. розділ «Взаємодія з ін= шими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

Ця схема лікування передбачає застосування вальпроату, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів

12,5 мг/добу

(по 25 мг через день)

25 мг/добу

(один прийом)

50 мг/добу

(один або два прийоми)

100 мг/добу – звичайна цільова доза для отримання оптимальн= ої відповіді

(один або два прийоми).

Можна застосовувати максимальну дозу 200 мг/добу залежно від клінічної відповіді.

Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передба= чає застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіц= ину, лопінавіру/ритонавіру

50 мг/добу

(один прийом)

100 мг/добу

(два прийоми)

200 мг/добу

(два прийоми)

300 мг/добу на 6-му тижні, у разі необхідності звичайна цільова = доза 400 мг/добу збільшується на 7-му тижні для досягнення оптимальн= ої відповіді

(два прийоми)

Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему збільшення до= зи, яка рекомендується для одночасного застосування ламотриджину з вальпроато= м.

* Цільова стабілізаційна доза змінюється залежно від клінічної відповіді. Таблиця 5

Дорослі (віком від 18 рокі= в): підтримуюча стабілізаційна добова доза після відміни застосування супутніх лікарських засобів для лікування біполярних розладів.

Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози інші психотропні препарати можуть бути відмінені згідно з наведеними нижче схемами.

Схема лікування

Поточна стабілізаційна д= оза ламотриджину (до припинення прийому)

1-й тиждень (починається= з припинення прийому)

2-й тиждень

3-й тиждень та далі*

Припинення прийому вальпроату (інгібітор глюкуронізац= ії ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину

У разі припинення застосування вальпроату стабілізаційну дозу подвоюють, не перевищуючи рів= ня збільшення більш ніж на 100 мг/тиждень

100 мг/добу

=

200 мг/добу

=

Підтримують дозу 200 мг/добу (два прийоми)

=

200 мг/добу

=

300 мг/добу

=

400 мг/добу

=

Підтриму-ють дозу 400 мг/добу

Припинення прийому індукторів глюкуронізац= ії ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину

Ця схема лікування засто= совується при припиненні прийому фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру

400 мг/добу

=

400 мг/добу

300 мг/добу

200 мг/добу

300 мг/добу

=

300 мг/добу

225 мг/добу

150 мг/добу

200 мг/добу

200 мг/добу

150 мг/добу

100 мг/добу

Припинення прийому лікарських засобів, які= не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

Ця схема лікування засто= совується при припиненні прийому інших лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину=

Підтримують цільову дозу, отриману в результаті збільшення (200 мг/добу за 2 прийоми)

(діапазон доз 100–400 мг/добу)

= Для пацієнтів, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), рекомендована схема лікування ламотриджином передбачає початкове підтримання поточної дози та подальшу корекцію дози ламотриджину залежно від клінічної відповіді.

* За необхідності дозу мож= на збільшити до 400 мг/добу.

Таблиця 6

Дорослі (віком від 18 років): корекція добової дози при додатковому призначенні інших препаратів для пацієнтів із біполярними розладами.

Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає= .

Проте, на основі даних щодо взаємодії лікарських засобів, можуть бути рекомендовані такі схеми.

Схема лікування

Поточна стабілізаційна доза (до додаткового призначення)

1-й тиждень (починається з додаткового призначення)

2-й тиждень

3-й тиждень та далі

Додаткове призначення вальпроату (інгібітор глюкуронізац= ії ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину

Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення вальпроату незалежно від застосування будь-яких супутніх лікарських засобів

200 мг/добу

100 мг/добу

Підтримувати дозу 100 мг/добу

300 мг/добу

150 мг/добу

Підтримувати дозу 150 мг/добу

400 мг/добу

200 мг/добу

Підтримувати цю дозу 200 мг/добу

Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину пацієнтам, які не приймають вальпр= оат (див. розділ «Взаємодія= з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), залежно від початко= вої дози ламотриджину:

Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення нижчезазначених препаратів б= ез застосування вальпроату:

фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон, рифампіцин, лопінавір/ритонавір=

200 мг/добу

=

200 мг/добу

300 мг/добу

400 мг/добу

150 мг/добу

=

150 мг/добу

225 мг/добу

300 мг/добу

100 мг/добу

100 мг/добу

150 мг/добу

200 мг/добу

Додаткове призначення лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторн= ого впливу на глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення інших лікарських засобів, як= і не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину

Підтримують цільову дозу, отриману в результаті збільшення (200 мг/добу; діапазон доз 100–400 мг/добу)

У пацієнтів, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, яка рекомендується для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату.

Відміна ламотриджин= у у = пацієнтів з біполярни= ми розладами

Відомо, що= за даними клінічних досліджень, не відзначалося підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після швидкої відміни ламотриджину порів= няно з плацебо. Тому пацієнти можуть припиняти прийом ламотриджину без поступов= ого зменшення дози.

Діти (віком до 18 років)

Препарат Ламотрин® не рекомендується для застосування дітям із біполярними розладами (вік= ом до 18 років), оскільки рандомізовані дослідження відміни не продемонстрували його значної ефективності та показали підвищення рівня суїцидальності (див. розділ «Особливості застосування»).

Загальні рекомендації щодо = дозування препарату Ламотрин® для особливих груп пацієнтів

Жінки, які приймають гормональні контрацептиви <= /o:p>

Застосуван= ня комбінації етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) збільш= ує кліренс ламотриджину приблизно у два рази, що призводить до зниження рівня ламотриджину. Після титрування може бути необхідним застосування більш висо= ких підтримуючих доз ламотриджину (майже вдвічі більших) для досягнення максимальної терапевтичної відповіді. Протягом тижня, коли препарат не приймався, спостерігалося підвищення рівня ламотриджину у 2 рази. Дозозалеж= ні побічні реакції не виключаються. Тому слід розглянути питання про застосува= ння контрацепції, що не передбачає тижня, коли препарат не приймається, як тера= пії першої лінії (наприклад, постійний прийом гормональних контрацептивів або негормональні методи; див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Початок прийому гормональних контрацептивів пацієнтам= и, які приймають підтримуючі дози ламотриджину і НЕ приймають індукторів його глюкуронізації

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків потрібно буде збільшити у 2 рази (ди= в. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»). Рекомендується, щоб від початку прийому гормональних контрацептивів доза ламотриджину збільшувалася від 50 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-famil= y:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-char-type: symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>- 100 мг/до= бу кожного тижня, відповідно до індивідуальної клінічної відповіді. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначеного рівня, якщо тільки згідно з клініч= ною відповіддю на лікування таке перевищення не буде необхідним.

Вимірюванн= ям концентрації ламотриджину в сироватці до і після початку застосування гормональних контрацептивів можна підтвердити, що базова концентрація ламотриджину підтримується. За необхідності дозу слід адаптувати. У жінок, = які приймають гормональні контрацептиви, що передбачають один тиждень неактивно= го лікування (тиждень без застосування таблеток), контроль рівня ламотриджину в сироватці слід проводити протягом 3-го тижня активного лікування, тобто з 1= 5-го по 21-й день циклу прийому таблеток. Необхідно розглянути можливість застосування контрацептивних препаратів, що не передбачають тижня без прийо= му таблеток, як терапії першої лінії (наприклад, постійний прийом гормональних контрацептивів або негормональні методи див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»)= .

Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієн= тами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і НЕ приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків необхідно знизити на 50 % (див. розд= іли «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»). Добову дозу ламотриджину рекомендується знижувати поступово= на 50 - 100 мг щотижня (не більше 25 % від загальної дози на тиждень) протягом 3 тижнів, якщо не існує інших показань на підставі індивідуальної клінічної відповіді.

Вимірюванн= ям концентрації ламотриджину в сироватці до і після початку застосування гормональних контрацептивів можна підтвердити, що базова концентрація ламотриджину підтримується. У жінок, які бажають припинити прийом гормональ= них контрацептивів, що передбачають один тиждень неактивного лікування (тиждень= без застосування таблеток), контроль рівня ламотриджину в сироватці повинен про= водитися протягом 3-го тижня активного лікування, тобто з 15-го по 21-й день циклу прийому таблеток. Зразки для оцінки рівня ламотриджину після постійного припинення прийому контрацептиву не слід збирати протягом першого тижня піс= ля припинення його прийому.

Початок терапії ламотриджином у жінок, які вже прийма= ють гормональні контрацептиви.

Підвищення дози повинно відповідати рекомендаціям щодо стандартної дози, наведеним у таблицях.

Початок і припинення прийому гормональних контрацепти= вів пацієнтами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину, а також прийма= ють індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Коригування рекомендованої підтримуючої дози ламотриджину не є обов’язковим.

Одночасне застосування з атазанавіром/ритонавіром.

Коригування рекомендованої дози ламотриджину в разі його додавання до існуючої терапії атазанавіром/ритонавіром не є обов’язковим.

Пацієнтам,= які вже приймають підтримуючу дозу ламотриджину та не приймають індукторів глюкуронізації, в разі додаткового призначення атазанавіру/ритонавіру може = бути потрібне збільшення дози ламотриджину, а в разі припинення прийому атазанавіру/ритонавіру - її зменшення.

Контроль р= івня ламотриджину в плазмі крові слід проводити до та протягом 2 тижнів після початку або припинення застосування атазанавіру/ритонавіру для визначення необхідності коригування дози ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування з лопінавіром/ритонавіром.

Коригування рекомендованої дози ламотриджину в разі його додавання до існуючої терапії лопінавіром/ритонавіром не є обов’язковим.

Пацієнтам,= які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину та не приймають індуктори глюкуронізації, при додатковому призначенні лопінавіру/ритонавіру може знадобитися збільшення дози ламотриджину, а в разі припинення застосування лопінавіру/ритонавіру - її зменшення. Моніторинг ламотриджину в плазмі слід проводити до і протягом 2-х тижнів після початку або припинення застосування лопінавіру/ритонавіру для визначення необхідності коригування = дози ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші = види взаємодій»).

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Коригування дози препарату відповідно = до рекомендованої схеми не є обов’язковим. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі значно не відрізняється від фармакокінетики у дорослих пацієнтів віком до 65 років. =

Ниркова недостатність

При <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>застосуванні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності. Для пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності початкову дозу ламотриджину встановлюють відповідно до призначених супутніх лікарських засобів; зменшення підтримуючої дози може бути ефективним для пацієнтів зі значними порушеннями функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»)= .

Печінкова недостатність

Початкову,= зростаючу і підтримуючу дози слід зменшити приблизно на 50 % пацієнтам із помірним (ш= кала Чайлда-П’ю, ступінь В) та на 75 % пацієнтам із тяжким (шкала Чайлда-П’ю, ступінь С) ступенем печінкової недостатності. Зростаючу і підтримуючу дози = потрібно коригувати залежно від клінічної відповіді.

= ;

Діти.

Дія ламотриджину як монотерапії для лікування дітей віком до 2 років або додатк= ової терапії для лікування дітей віком до 1 місяця не вивчалась. Ефективність= та безпека застосування ламотриджину як додаткової терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлені. Т= ому препарат не рекомендується застосовувати дітям у цій віковій категорії.

Ламотриджин не показаний для застосування дітям (до 18 років) з біполярним розладом через те, що ефективність препарату не було встановлено та у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних намірів (див. розділ «Особливості застосування»). =

= ;

Передозування.

Симптоми та ознаки

Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, що у 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), включаючи летальні випад= ки. Симптомами передозування були атаксія, ністагм, порушення свідомості, великі епілептичні напади та кома. Також при передозуванні повідомлялося про розширення зубця QRS (затримка внутрішньошлуночкового проведення). Розширення компл= ексу QRS до більше ніж 100 мсек може бути пов’язане з більш тяжкою токсичністю. =

Лікування =

У разі передозування пацієнта необхідно госпіталізувати для проведення відповідної підтримуючої терапії. Необхідно застосувати терапію, направлену на зниження абсорбції (активоване вугілля), якщо це необхідно. Додаткове лікування призначається за клінічними показаннями. Немає досвіду застосування гемодіалізу для лікування передозув= ання. У шести добровольців із нирковою недостатністю 20 % ламотриджину було виведено з організму під час 4-годинного сеансу гемодіалізу.

= ;

Побічні реакції.

Побічні реакції для показань до лікування епілепсії та біполярних розла= дів, що ґрунтуються на наявних даних контрольованих клінічних досліджень та іншо= го клінічного досвіду, зазначені в таблиці нижче. Частотні категорії отримані = в процесі контрольованих клінічних досліджень (монотерапії епілепсії (позначені як †)= та біполярного розладу (позначені як §)). Якщо частотні категорії за клінічними даними досліджень епілепсії та біполярного розладу відрізняються, застосовується найнижча частота. За відсутності даних контрольованих клінічних досліджень частотні категорії були отримані з іншо= го клінічного досвіду. Для оцінки частоти виникнення побічних реакцій використано таку класифікацію:

дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, < 1/10), нечасто (≥1/1 000= , = < 1/100), рід= ко (≥1/10 000, < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). <= /span>

З боку шкіри та підшкірної клітковини: <= /i>дуже часто - шкірні висипи^5†§; нечасто – алопеція, реакція фоточутливості; рідко - синдром Стівенса-Джонсона^§; дуже рідко - токсичний епідермальний некроліз, реакція на ліки з еозинофілією та системними проявами.

З боку системи крові і лімфатичної системи: дуже рідко = - гематологічні відхилення¹ (що включають нейтропенію, лейкопе= нію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію та агранулоцитоз), гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – лімфаденопатія¹.

З боку імунної системи: дуже рідко = - синдром гіперчутливості²; невідомо= - гіпогаммаглобулінемі= я.

З боку психіки: часто - агресивність, дратівливість; дуже рідко - тик, галюцинації та сплутаність свідомості; невідомо – кошмари.

З боку нервової системи: дуже часто - головний біль^§; часто - сонливість^†§, безсоння^†, запаморочення^†§, тремор^†, тривожний стан^§; нечасто = - атаксія^†; рідко - ністагм^†, асептичний менінгіт (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко – нестійкість, розлади руху, загострення хвороби Паркінсона³, екстрапірамідні ефекти, хореоат= етоз^†, збільшення частоти нападів.

З боку органів зору: нечасто - диплопія^=
†, нечіткість зору^†; рідко – кон’юктивіт. <= /o:p>

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота^†, блювання^† та діарея^†, сухіст= ь у роті^§. <= /span>

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко = - підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки⁴, печінкова недостатність.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто – артралгія^§; дуже рідко - вовчакоподібні реакці= ї.

З боку нирок і сечовидільної системи: невідомо – тубулоінтерстиціальний нефрит, син= дром тубулоінтерстиціального нефриту з увеїтом.

Загальні порушення: часто - стомлюваність, біль^§, біль у спині^§.

Опис окремих небажа= них реакцій

¹ Гематологічні відхилення та лімфаденопатія можуть бути як пов’язані з реакц= ією лікарського засобу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)/синдромом гіперчутливості (див. розділ «Особливості застосування» та «Розлади з боку імунної системи»= ).

² Також повідомлялося, що висип є частиною синдрому= , також відомого як DRESS. Цей стан пов’язаний з різноманітними системними симптомами, включаючи гарячку, лімфаденопа= тію, набряк обличчя, відхилення в параметрах крові, порушення функц= ії печінки та нирок. Синдром може мати різні ступені тяжкос= ті та у поодиноких випадках може призводити до дисемінованого внутрішньосудинн= ого згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, гарячка та лімфаденопатія) можуть з’явля= тися навіть за відсутності шкірного висипу. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайно обстежити та, за відсутності інших причин, відмінити прийом ламотриджину.

³ Ці реакції спостерігалися в клінічній практиці при інших клінічних станах.

Було відзначено, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму в пацієнтів із хворобою Паркінсона, та окремі повідомлення про екстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у пацієнтів без цього стану.

⁴ Порушення функції печінки зазвичай асоціюється з реакціями гіперчутливості, але описані окремі випадки без виражених симптомів гіперчутливості.

⁵ У клінічних дослідженнях серед дорослих шкірний висип спостерігався у 8–12 % пацієнтів, що приймали ламотриджин, та у 5–6 % пацієнтів, що приймали плаце= бо. Висип був причиною відміни препарату в 2 % пацієнтів. Шкірний висип мав макуло-папульозний характер, найчастіше виникав протягом восьми тижнів від початку лікування та зникав після відміни ламотриджину (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про виникнення тяжких потенційно небезпечних для життя шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла) та реакцію на ліки з еозинофілією та системними проявами (DRESS). Хоча більшість пацієнтів після відміни ламотриджину одужують, у деяких пацієнтів залишаються незворотні рубці; у рідкісних випадках ці синдроми призводили до смерті (див. розділ «Особливості застосування»). <= /span>

Загальний ризик виникнення шкірного висипу, вочевидь, тісно пов’язаний із:

- високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення дози при терапії ламотриджином (див. розділ «Спосіб застосування та дози»);

- одночасним застосуванням вальпроату (див. розд= іл «Спосіб застосування та дози»).

Існують повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які перебувають на тривалій терапії ламотриджином. Механізм, за допомогою якого ламотриджин впливає на кістковий метаболізм, не визначено.<= /span>

Термін придатності. 3 роки.

=

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Збері= гати у недоступному для дітей місці. <= /span>

Упаковка. <= /span>

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній пачці.

Категорія відпуск= у. За рецептом.

=

Виробник.

ФармаПас С.А.

PharmaPath S.A.

Mісцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. =

28 Октовріу, 1, Айя-Варвара, = 123 51, Греція

28is Oktovriou 1, Agia Varvara= , 123 51, Greece

Заявник. <= o:p>

ТОВ «АСІНО УКРАЇНА»

Місцезнахо= дження заявника.

Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гав= ела, 8

Схема лікування	1-й + 2-й тижні	3-й + 4-й тижні	Звичайна підтримуюча доза
Монотерапія <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-US'>типових абсансів	0,3 мг/кг/добу (один або два прийоми = на добу)	0,6 мг/кг/добу (один або два прийоми = на добу)	1 – 15 мг/кг/добу (один або два прийо= ми на добу). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,6 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу.
Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
= Ця схема лікування передбачає застосування вальпроату, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів	= 0,15 мг/кг/добу* = (один прийом на добу)	= 0,3 мг/кг/добу = (один прийом на добу)	= 1 – 5 мг/кг/добу = (один або два прийоми на добу). = Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,3 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу.
Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
= Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру	= 0,6 мг/кг/добу = (два прийоми)	= 1,2 мг/кг/добу (два прийоми)	= 5 – 15 мг/кг/добу = (один або два прийоми). = = Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 1,2 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної ві= дповіді, максимальна підтримуюча доза – 400 мг/добу.
Додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину = (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
= Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не чинять значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину	= 0,3 мг/кг/добу (один або два прийоми)	= 0,6 мг/кг/добу (один або два прийоми)	= 1 – 10 мг/кг/добу = (один або два прийоми). = = Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,6 мг/кг/добу кожні один або два тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу.
= Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, яка рекомендується = для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату.
* Якщо розрахункова доза у пацієнтів, які приймають вальпроат, становить ме= нше 1 мг, приймати ламотриджин не рекомендується.

Схема лікування	Поточна стабілізаційна д= оза ламотриджину (до припинення прийому)	1-й тиждень (починається= з припинення прийому)	2-й тиждень	3-й тиждень та далі*
Припинення прийому вальпроату (інгібітор глюкуронізац= ії ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину
У разі припинення застосування вальпроату стабілізаційну дозу подвоюють, не перевищуючи рів= ня збільшення більш ніж на 100 мг/тиждень	100 мг/добу =	200 мг/добу =	Підтримують дозу 200 мг/добу (два прийоми) =
200 мг/добу =	300 мг/добу =	400 мг/добу =	Підтриму-ють дозу 400 мг/добу
Припинення прийому індукторів глюкуронізац= ії ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину
Ця схема лікування засто= совується при припиненні прийому фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру	400 мг/добу =	400 мг/добу	300 мг/добу	200 мг/добу
300 мг/добу =	300 мг/добу	225 мг/добу	150 мг/добу
200 мг/добу	200 мг/добу	150 мг/добу	100 мг/добу
Припинення прийому лікарських засобів, які= не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
Ця схема лікування засто= совується при припиненні прийому інших лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину=	Підтримують цільову дозу, отриману в результаті збільшення (200 мг/добу за 2 прийоми) (діапазон доз 100–400 мг/добу)
= Для пацієнтів, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), рекомендована схема лікування ламотриджином передбачає початкове підтримання поточної дози та подальшу корекцію дози ламотриджину залежно від клінічної відповіді.

Схема лікування	Поточна стабілізаційна доза (до додаткового призначення)	1-й тиждень (починається з додаткового призначення)	2-й тиждень	3-й тиждень та далі
Додаткове призначення вальпроату (інгібітор глюкуронізац= ії ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину
Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення вальпроату незалежно від застосування будь-яких супутніх лікарських засобів	200 мг/добу	100 мг/добу	Підтримувати дозу 100 мг/добу
300 мг/добу	150 мг/добу	Підтримувати дозу 150 мг/добу
400 мг/добу	200 мг/добу	Підтримувати цю дозу 200 мг/добу
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину пацієнтам, які не приймають вальпр= оат (див. розділ «Взаємодія= з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), залежно від початко= вої дози ламотриджину:
Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення нижчезазначених препаратів б= ез застосування вальпроату: фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон, рифампіцин, лопінавір/ритонавір=	200 мг/добу =	200 мг/добу	300 мг/добу	400 мг/добу
150 мг/добу =	150 мг/добу	225 мг/добу	300 мг/добу
100 мг/добу	100 мг/добу	150 мг/добу	200 мг/добу
Додаткове призначення лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторн= ого впливу на глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення інших лікарських засобів, як= і не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину	Підтримують цільову дозу, отриману в результаті збільшення (200 мг/добу; діапазон доз 100–400 мг/добу)
У пацієнтів, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, яка рекомендується для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату.