ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

АТОКОР

(ATOCOR)=

Склад:

діюча речовина: аторвастатин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, міст= ить аторвастатину кальцію тригідрату у перерахуванні на аторвастатин 10 мг або = 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, маніт (= Е 421), натрію крохмальгліколят (тип А), меглюмін, полоксамер, гідроксипропілцелюло= за, магнію стеарат, барвник Опадрай білий 03Н18479 (титану діоксид (E 171), гіп= ромелоза, пропіленгліколь, тальк).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, трикутні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з тисненням «А» з одного боку і тисненням «10» або «20» з іншого боку таблетки.

&n= bsp;

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Код АТХ С10А А05.=

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Атокор являє собою синтетичний гіполіпідемічний лікарський препарат. Аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент А (ГМГ-КоА) редуктази. Цей фермент каталізує перетворення ГМГ-КоА у мевалонат – ранній = етап біосинтезу холестерину, який обмежує швидкість його утворення.

Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктаз= и, ферменту, від якого залежить швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метилглута= рил-коферменту А у мевалонат, речовину-попередник стеролів, у тому числі холестерину. Холестерин та тригліцериди циркулюють у кровотоку в комплексі з ліпопротеїн= ами. Ці комплекси розділяються за допомогою ультрацентрифугування на фракції ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності), ЛППЩ (ліпопротеїни проміжної щільності), = ЛПНЩ (ліпопротеїни низької щільності) та ЛПДНЩ (ліпопротеїни дуже низької щільності). Тригліцериди (ТГ) та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ та вивільняються у плазму крові для транспортування у периферичні тканини. ЛПНЩ формуються з ЛПДНЩ та катаболізуються шляхом взаємодії з високоафінними рецепторами ЛПНЩ. Клінічні та патологоанатомічні дослідження показують, що підвищені рівні загального холестерину (ЗХ), холестерину ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ) та аполіпопротеїну В (апо В) у плазмі крові сприяють розвитку атеросклерозу у людини та є факторами ризику для розвитку серцево-судинних захворювань, у той час як підвищені рівні холестерину ЛПВЩ пов’язані зі зниженим ризиком серцево-судинних захворювань.

В експериментальних моделях у тварин аторвастатин знижує рівень холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові шляхом інгібування у печінці ГМГ-КоА-редуктази і синтезу холестерину та шляхом збільшення кількості печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин для посилення поглинання та катаболізму ЛПНЩ; аторвастатин також зменшує продукування ЛПНЩ та кількість= цих частинок. Аторвастатин зменшує рівень холестерину ЛПНЩ у деяких пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, тобто групи людей, які рідко відповідають на лікування іншими гіполіпідемічними лікарськими засобами.

Чисельні клінічні дослідження показали, що підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та апо В (мембранний комплекс для холестерину ЛПНЩ) провокують розвиток атеросклерозу. Подібним чином знижені рівні холестерину ЛПВЩ (та його транспортного комплексу – апо А) пов’язані з розвитком атеросклерозу. Епідеміологічні дослідження встановили, що серцево-судинна захворюваність і летальність змінюються прямо пропорційно до рівня загального холестерину та холестерину ЛПНЩ та зворотньо пропорційно до рівня холестерину ЛПВЩ.

Аторвастатин знижує рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та апо В у пацієнтів із гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією. Аторвастатин також знижує рівні холестерину ЛПДНЩ та ТГ, а т= акож зумовлює нестійке підвищення рівня холестерину ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1.= Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, холестерину ЛПДНЩ, = апо В, тригліцеридів та ХС-не-ЛПВЩ, а також підвищує рівень холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією. Аторвастатин знижує ХС-ЛППЩ у пацієнтів із дисбеталіпопротеїнемією.

Подібно до ЛПНЩ, ліпопротеїни, збагачені холестерином та тригліцерид= ами, в тому числі ЛПДНЩ, ЛППЩ та рештки, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Підвищені рівні тригліцеридів у плазмі часто виявляються у тріаді з низькими рівнями ХС-ЛПВЩ та маленькими часточками ЛПНЩ, а також у сполученні з неліпідними метаболічними факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця. Не було послідовно доведено, що загальний рівень тригліцерид= ів плазми як такий є незалежним фактором ризику для розвитку ішемічної хвороби серця. Крім того, не було встановлено незалежного впливу підвищення рівня Л= ПВЩ або зниження рівня тригліцеридів на ризик коронарної та серцево-судинної захворюваності і летальності.

Аторвастатин, так само як і його деякі метаболіти, є фармакологічно активними у людини. Головним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відігр= ає головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛПНЩ. Доза препарату, на від= міну від системної концентрації препарату, краще корелює зі зменшенням рівня холестерину ЛПНЩ. Індивідуальний підбір дози препарату слід здійснювати зал= ежно від терапевтичної відповіді (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фармакокінетика.

Всмокту= вання. Аторв= астатин швидко абсорбується після перорального прийому та максимальні його концентр= ації у плазмі крові досягаються протягом 1-2 годин. Ступінь абсорб= ції зростає пропорційно до дози аторвастатину. Абсолютна біодоступність аторвастатину (вихідний лікарський засіб) становить приблизно 14 %, а систе= мна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить прибл= изно 30 %. Низьку системну доступніс= ть препарату пов’язують із передсистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або передсистемною біотрансформацією у печінці. Хоча їжа зменшує швидкість та ступінь абсорбції лікарського препарату прибл= изно на 25 % та 9 % відповідно, виходя= чи з показників Сmax та AUC, зниження рівня холестерину ЛПНЩ є подібним незалежно від того, приймається аторвастатин з їжею або окремо. При застосуванні аторвастат= ину ввечері його концентрація у плазмі крові була нижчою (приблизно на 30 % для= Сmax = та <= /span>AUC), н= іж при ранковому прийомі. Проте зниження рівня холестерину ЛПНЩ є однаковим незале= жно від часу прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розп= оділ. Сер= едній об’єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 літр. Понад 98 % препарату зв’язується з білками плазми. Концентраційне співвідношення кров/плазма, що становить приблизно 0,25, вказує на погане проникнення препарату в еритроцити. На підставі спостережень у щурів вважається, що ато= рвастатин здатний проникати у жіноче грудне молоко (див. розділи «Протипоказання», «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Особливості застосування»).

Мета= болізм. Ато= рвастатин інтенсивно метаболізується до орто- та парагідроксильованих похідних і різн= их продуктів бета-окислення. При дослідженнях іп vitro інг= ібування ГМГ-КоА-редуктази орто- та парагідроксильованими метаболітами еквівалентне інгібуванню аторвастатином. Приблизно 70 % циркулюючої інгібіторної активно= сті щодо ГМГ-КоА-редуктази пов’язано з активними метаболітами. Дослідження і= п vitro свідчать про важливість метаболізму аторвастатину цитохромом Р450 3А= 4, що узгоджується з підвищеними концентраціями аторвастатину у плазмі крові людини після одночасного застосування з еритроміцином, відомим інгібітором цього ізоферменту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та = інші види взаємодій»).

Екск= реція. Ато= рвастатин та його метаболіти виводяться головним чином із жовчю після печінкового та/= або позапечінкового метаболізму, однак цей препарат, очевидно, не зазнає кишково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастати= ну з плазми крові людини становить приблизно 14 годин, але період напівзменшення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить від 20 до 30 годин через внесок активних метаболітів. Після перорального прийому препарату з с= ечею виділяється менше 2 % дози.

Попу= ляції пацієнтів

Паці= єнти літнього віку. Концентрації аторвастатину у плазмі є вищими (приблизно 40 % для Сmax та 30 % для АUС) у здорових пацієнтів літнього віку (віком 65 років або старших), = ніж у молодих дорослих людей. Клінічні дані свідчать про більший ступінь знижен= ня ЛПНЩ при застосуванні будь-якої дози препарату у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими людьми (див. розділ «Особливості застосування»). =

Діти= . Фармакокінетичні дані для групи пацієнтів дитячого віку відсутні.

Стат= ь. Концентрації аторвастатину у плазмі крові жінок відрізняються від концентра= цій у плазмі чоловіків (приблизно на 20 % вище для Сmax та на 10 % нижче для АUС). = Однак немає клінічно значущої відмінності у зниженні рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину у чоловіків та жінок.

Пору= шення функції нирок. Захворювання нирок не мають впливу на концентр= ації аторвастатину у плазмі або зниження ХС-ЛПНЩ, а, отже, коригування дози препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок не потрібне (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Гемо= діаліз. Не = зважаючи на те, що у пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок дослідженн= я не проводили, вважається, що гемодіаліз не підвищує значущим чином кліренс ато= рвастатину, оскільки препарат інтенсивно зв’язується з білками плазми. Печінкова недостатність. Концентрації аторвастатину у плазмі крові помітно підвищ= ені у пацієнтів із хронічною алкогольною хворобою печінки. Значення показників = Сmax та = АUС у = 4 рази вищі у пацієнтів із захворюванням печінки класу А за шкалою Чайлда-П= ’ю. У пацієнтів= із захворюванням печінки класу В за шкалою Чайлда-П’ю значення показників Сmax та = АUС підвищуються приблизно 16-кратно та 11-кратно відповідно (див. розділ «Протипоказання»).

Таблиця 1.

Вплив одночасно застосовуваних препаратів на фармакокінетику аторвастатину.

Одночасно застосовувані препарати та режим дозування

Аторвастатин

Доза (мг)

Зміна AUC^&

Зміна С_max^&

^#Циклоспорин 5,2 мг/кг/добу, ст= абільна доза

10 мг один раз на добу впродовж

28 днів

↑ 8,7 раза

↑ 10,7 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}Ти= пранавір 500 мг двічі на добу/

ритонавір 200 мг двічі на добу,

7 днів

10 мг РД

↑ 9,4 раза

↑ 8,6 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}Те= лапревир 750 мг кожні 8 годин, 10 днів

20 мг РД

↑ 7,88 раза

↑ 10,6 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}^{, ‡}Саквінавір 400 мг двічі на добу/=

ритонавір 400 мг двічі на добу,        15 днів

40 мг один раз на добу впродовж

4 днів

↑ 3,9 раза

↑ 4,3 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}Кл= аритроміцин 500 мг двічі на добу, 9 днів

80 мг 1 раз на добу впродовж 8 днів

↑ 4,4 раза

↑ 5,4 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}Да= рунавір 300 мг двічі на добу/

ритонавір 100 мг двічі на добу,         9 днів

10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

↑ 3,4 раза

↑ 2,25 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}Іт= раконазол 200 мг 1 р.д., 4 дні

40 мг, РД

↑ 3,3 раза

↑ 20 %

^{<=
span
lang=3DRU>#}Фо= сампренавір 700 мг двічі на добу/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 14 днів<= /span>

10 мг один раз на добу впродовж

4 днів

↑ 2,53 раза

↑ 2,84 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}Фо= сампренавір 1400 мг 2 рази на добу, 14 днів

10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

↑ 2,3 раза

↑ 4,04 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}Не= лфінавір 1250 мг 2 рази на добу, 14 днів

10 мг 1 раз на добу впродовж 28 днів<= /o:p>

↑ 74 %

↑ 2,2 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}Гр= ейпфрутовий сік, 240 мл один раз на добу*

40 мг, 1 раз на добу

↑ 37 %

↑ 16 %

Дилтіазем 240 мг один раз на добу, 28 днів=

40 мг, 1 раз на добу

↑ 51 %

Без зміни

Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу,

7 днів

10 мг 1 раз на добу

↑ 33 %

↑ 38 %

Амлодипін 10 мг, разова доза

80 мг 1 раз на добу

↑ 15 %

↓ 12 %

Циметидин 300 мг один раз на добу,

4 тижні

10 мг 1 раз на добу впродовж

2 тижнів

↓ Менше ніж 1 %

↓ 11 %

Колестипол 10 мг 2 рази на добу,    28 тижнів

40 мг 1 раз на добу впродовж

28 тижнів

Не визначено

↑ 26 %**

Маалокс ТС^® 30 мл один раз на д= обу, 17 днів

10 мг 1 раз на добу впродовж

15 днів

↓ 33 %

↓ 34 %

Ефавіренз 600 мг один раз на добу, 14 днів=

10 мг впродовж

3 днів

↓ 41 %

↓ 1 %

^{<=
span
lang=3DRU>#}Ри= фампін 600 мг один раз на добу, 7 днів (при одночасному введенні)^†

40 мг 1 раз на добу

↑ 30 %

↑ 2,7 раза

^{<=
span
lang=3DRU>#}Ри= фампін 600 мг один раз на добу, 5 днів (окремими дозами)^†

40 мг 1 раз на добу

↓ 80 %

↓ 40 %

^{<=
span
lang=3DRU>#}Ге= мфіброзил 600 мг двічі на добу,

7 днів

40 мг 1 раз на добу

↑ 35 %

↓ Менше ніж      1 %

^{<=
span
lang=3DRU>#}Фе= нофібрат 160 мг 1 раз на добу,

7 днів

40 мг 1 раз на добу

↑ 3 %

↑ 2 %

^{<=
span
lang=3DRU>#}Бо= цепревір 800 мг 3 рази на добу,   7 днів

40 мг 1 раз на добу

↑ 2,30 раза

↑ 2,66 раза

^&    Д= ані, представлені як зміна у х разів, являють собою просте співвідношення між випадками одноч= асного застосування препаратів та застосування тільки аторвастатину (тобто, 1-крат= ний =3D без зміни). Дані, представлені у % зміни, являють собою % різницю відно= сно показників при застосуванні аторвастатину окремо (тобто, 0 % =3D без зміни).

^#      Для отримання інформації про клінічну значущість див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

* =     Повідомляли про більші підвищення AUC (до 2,5 раза) та/або С_{max (до 71=
%) при
надмірному споживанні грейпфрутового соку (750 мл – 1,2 літра на добу або
більше).}

** Поодинокий зразок, взятий через 8-16 годин після прийому дози препарату.

^†      Через механізм подвійної взаємо= дії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки = було показано, що відстрочене застосування аторвастатину після застосування рифампіну пов’язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину у плазмі крові.

^‡      Доза комбінації препаратів сакв= інавір + ритонавір у цьому дослідженні не є клінічно застосовуваною дозою. Підвищення експозиції аторвастатину при застосуванні в клінічних умовах, імовірно, буд= е вищим, ніж те, яке спостерігалося= у цьому дослідженні. Тому слід з обережністю застосовувати препарат у найнижчій необхідній дозі.<= /span>

Таблиця 2.

Вплив аторвастатину на фармакокінетику одноч= асно застосовуваних лікарських засобів.

Аторвастатин

Одночасно застосовуваний лікарський засіб = та режим дозування

Препарат/доза (мг)

Зміна AUC

Зміна С_max

80 мг 1 раз на добу впродовж 15 днів<= /o:p>

Антипірин, 600 мг 1 раз на добу=

↑ 3 %

↓ 11 %

80 мг 1 раз на добу впродовж 14 днів =

^{<=
span
lang=3DRU>#}Ди= гоксин 0,25 мг 1 раз на добу, 20 днів

↑ 15 %

↑ 20 %

40 мг 1 раз на добу впродовж 22 днів =

Пероральні контрацептиви 1 раз на добу, 2 = місяці

- норетистерон 1 мг

- етинілестрадіол 35 мкг

↑ 28 %

↑ 19 %

↑ 23 %

↑ 30 %

10 мг раз на добу

Типранавір 500 мг 2 рази на добу/ритонавір= 200 мг 2 рази на добу, 7 днів

Без зміни

Без зміни

10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу, 14 д= нів

↓ 27 %

↓ 18 %

10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

Фосампренавір 700 мг 2 рази на добу/ритона= вір 100 мг 2 рази на добу, 14 днів

Без зміни

Без зміни

^#   Для отримання інформації про клінічну значущість див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Клінічні характеристики. <= /b>

Показання.

Запобігання серц<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>ево-судинним захворюванням у доросли= х.

Для дорослих пацієнтів без клінічно вираж= еної ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічн= ої хвороби серця, такими як вік, тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, низьк= ий рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця у сімейному анамн= езі, Атокор показаний для:

-&nb= sp;           зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;

-&nb= sp;           зменшення ризику виникнення інсульту;

-&nb= sp;           зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії.

Для дорослих пацієнтів із цукровим діабет= ом ІІ типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, тютюнопаління або артеріальна гіпертензія, препарат Атокор показаний для:

-&nb= sp;           зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;

-&nb= sp;           зменшення ризику виникнення інсульту.

Для дорослих пацієнтів з клінічно виражен= ою ішемічною хворобою серця Атокор показаний для:

-      зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда;=

-&nb= sp;           зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту;
-&nb= sp;           зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;

-&nb= sp;           зменшення ризику госпіталізації у зв’язку із застійною серцевою недостатністю; <= /o:p>

-&nb= sp;           зменшення ризику виникнення стенокардії.

Гіперліпідемія.

У дорослих пацієнтів.

-&nb= sp;           Як доповнення до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несімейною) та змішаною дисліпідемією (типи ІІа= та ІІb за класифікацією Фредріксона).

-&nb= sp;           Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцер= идів у сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредріксона).<= /p>
-&nb= sp;           Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона) у випадках, коли дотримання дієти є недостатньо ефективним.

-&nb= sp;           Для зменшення загального холестерину та холестерину ЛПНЩ у пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ), або якщо такі методи лікування недоступні.

У дітей.

-&nb= sp;           Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну В у хлопчиків та дівчат після початку менструацій ві= ком від 10 до 17 років із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо пі= сля відповідної дієтотерапії результати аналізів такі:

а) холестерин ЛПНЩ залишається ≥ 190 мг/дл (≥ 4,91 ммоль/л) або

б) холестерин ЛПНЩ ≥ 160 мг/дл (= 805; 4,14 ммоль/л) та:

•&nb= sp;           у сімейному анамнезі наявні ранні серцево-судинні захворювання або=

•&nb= sp;           два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань прис= утні у пацієнта дитячого віку.

Протипоказання. =

- Активне захворювання печінки, яке може вкл= ючати стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології.

- Гіперчутливість до будь-якого з компонентів цього лікарського засобу.

- Вагітність.

- Період годування груддю.=

Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій.

Ризик розвитку міопатії під час лікування статинами підвищується у разі одночасного застосування похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікаційних доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібі= торів CY= P3= A4= (нап= риклад, кларитроміцину, інгібіторів протеази ВІЛ та ітраконазолу) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Потужні інгібіт= ори CYP<= i>3A= 4. Атор= вастатин метаболізується цитохромом Р450 3А4. Одночасне застосування аторвастатину з потужними інгібіторами CYP3A4 може призвести= до підвищення концентрацій аторвастатину у плазмі крові (див. таблицю 1 та детальну інформацію, наведену нижче). Ступінь взаємодії та посилення дії залежать від мінливості впливу на CYP3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазолом та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром тощо). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної д= оз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта (див. таблицю 1).

Помірні інгібітори CYP3A4 (на= приклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флюконазол) можуть підвищувати концент= рацію аторвастатину у плазмі крові (див. таблицю 1). Одночасне застосування еритроміцину та статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопат= ії. Дослідження взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону аб= о верапамілу на аторвастатин не проводили. Відомо що аміодарон та верапаміл пригнічують активність CYP3A4, а = отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосува= нні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину. Також рекомендовано проводити клініч= ний моніторинг стану пацієнта. Після початку лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану паціє= нта.

Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, що інгібують CYP 3А4 та = можуть підвищувати концентрації аторвастатину у плазмі крові, особливо при надмірн= ому споживанні грейпфрутового соку (більше ніж 1,2 літра на добу). <= /span>

Кларитроміцин.<= /span> Знач= ення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастати= ну у дозі 80 мг та кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно з застосуванн= ям тільки аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, у пацієнтів, які приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати ат= орвастатин у дозі вище 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину з декількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту С телапревіром, порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Тому у пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С телапревір, слід уникати одночасного застосування з аторвастатином. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ лопі= навір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза аторвастатину = не повинна перевищувати 20 мг та слід застосовувати їх з обережністю (див. роз= діли «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). При застосува= нні пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 40 мг, а також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів.

Ітраконазол. Знач= ення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастати= ну у дозі 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, у пацієнтів, які приймають ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза аторвастатину перевищує 20 мг (див. розділи «Особливо= сті застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Циклоспорин. Атор= вастатин та його метаболіти є субстратами транспортера ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастати= ну в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно з застосуванням тільки аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Слід уника= ти одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину (див. розділ «Особливості застосування»).

Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів, що взаємодіють, підсумовано у Таблиці 3 (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Таблиця 3. Взаємодії лікарських засобів, пов’язані з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу.

Препарати, що взаємодіють.

Медичні рекомендації щодо застосування.<= o:p>

Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапреві= р).

Уникати застосування

аторвастатину.

Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір).

Застосовувати з обережністю та в найменш= ій необхідній дозі.

Кларитроміцин, ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ (саквінавір + ритонавір*, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонав= ір).

Не перевищувати дозу 20 мг аторвастатину= на добу.

Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір).

Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір).

Не перевищувати дозу 40 мг аторвастатину= на добу.

*Застосовувати з обережністю та в найменшій необхідній дозі.

Гемфіброзил. У зв= ’язку з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторі= в ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати сумісного застосування аторвастатину з гемфіброзилом (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші фібрати. Оскі= льки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, аторвастатин слід застосовувати з обережністю при сумісному використанні з іншими фібратами (див. розділ «Особливості застосування»).

Ніацин.<= /i> Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м’язів може збільшуватися при застосуванні препарату в комбінації з ніацином, а отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози аторвастатину (див. розділ «Особливості застосування»). Рифампін або інші індуктори цитохрому Р450 3А4. Одночасне застосування препарату з індукторами цитохрому Р450 3А4 (наприкла= д, ефавіренз, рифампін) може призводити до нестійкого зменшення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки = було показано, що відстрочене застосування препарату після введення рифампіну пов’язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину у плазмі крові. <= o:p>

Дилтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові.=

Циметидин. У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та ц= иметидину не виявлено.<= /p>
Антациди. Одночасний пероральний прийом аторвастатину та суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженн= ям концентрації аторвастатину у плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіпо= ліпідемічна дія аторвастатину не змінювалась.

Колестипол. Концентрація аторвастатину у плазмі крові була нижчою (співвідн= ошення концентрації аторвастатину: 0,74) при одночасному прийомі аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.

Азитроміцин. Одно= часне призначення аторвастатину (10 мг один раз на добу) та азитроміцину (500 мг = один раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину у плазмі крові.

Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину (= див. таблицю 1). Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концен= трацію аторвастатину у клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендовано зниження дози та провед= ення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину (див. таблицю 1).

Езетиміб. Заст= осування езетимібу як монотерапії пов’язують з розвитком явищ з боку м’язової систем= и, у тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетиміб= у та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендовано проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів.

Фузидова кислота. При одночасному системному застосуванні фузидової кислоти з статинами може підвищуватися ризик розвитку міопатії, в тому числі рабдоміолізу. Меха= нізм цієї взаємодії (чи є вона фармакодинамічною або фармакокінетичною, чи обох видів одночасно) все ще невідомий. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (у тому числі з летальним наслідком) у пацієнтів, які отримували комбінацію цих препаратів.

Якщо необхідне системне застосування фузидової кислоти, слід припинити застосування аторвастатину на весь період застосува= ння фузидової кислоти (див. розділ «Особливості застосування»).

Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз аторвастатину та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину у плазмі крові підвищуються приблизно на = 20 %. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин.=

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину з перораль= ними контрацептивами підвищувало значення AUC для норетистерону та етинілестрадіолу (ди= в. розділ «Фармакологічні властивості»). Ці підвищення слід брати до уваги при виборі перорального контрацептива для жінки, яка приймає аторвастатин.<= /span>

Варфарин. Атор= вастатин не чинив клінічно значущої дії на протромбіновий час при застосуванні у пацієнтів, які проходили довготривале лікування варфарином.

Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомляли про випадки міопатії, в тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати ато= рвастатин з колхіцином.

Інші лікарські засоби. Клінічні дослідження показали, що одночасне застосовування аторвастатину і гіпотензи= вних препаратів та його застосування в ході естроген-замісної терапії не супроводжувалось клінічно значущими побічними ефектами. Досліджень взаємоді= ї з іншими препаратами не проводилось.<= o:p>

Особливості застосування.

Скелетні м’язи.

Надходили рідкісні повідомлення про випад= ки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії при застосуванні аторвастатину та інших лікарських препаратів цього класу. Наяв= ність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м’язів.

Аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді спричиняє міопатію, що визначається як болі у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (К= ФК) у понад 10 разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування вищих доз аторвастатину з певними лікарськими препаратами, такими як циклоспорин і потужні інгібітори CYP3А4 (наприклад, кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІ= Л) підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу.

Надходили рідкісні повідомлення про випад= ки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) – аутоімунної міопатії, пов’язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м’язів та підвищений рівень креатинкінази у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м’язова біопсія виявляє некротизуючу міопатію без знач= ного запалення; при застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позити= вна динаміка. Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнт= а з дифузними міалгіями, болісністю або слабкістю м’язів та/або значним підвище= нням КФК. Пацієнтам слід порекомендувати негайно повідомляти про випадки болю у = м’язах, болісності або слабкості м’язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури, або якщо = ознаки та симптоми захворювання м’язів зберігаються після припинення прийому аторв= астатину. Лікування препаратом слід припинити у випадку значного підвищення рівня КФК, діагностування або підозри на міопатію.

Ризик міопатії під час лікування препарат= ами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, інгібітору протеази вірусу гепатиту С телапревіру, комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ, у тому числі саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, типранавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір та фосампренавір + ритонавір, а також ніацину або антимікотиків групи азолів. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії аторвастатину та похідних фіброєвої кислоти, еритроміц= ину, кларитроміцину, комбінацій саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавіру, фосампренавір + ритонавір, антимікот= иків групи азолів або ліпідомодифікуючих доз ніацину, повинні ретельно зважити п= отенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів щодо будь-як= их ознак або симптомів болю, болісності або слабкості у м’язах, особливо протя= гом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування доз= и у напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі з вищезгаданими лікарськими препаратами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких ситуаціях може розглядатися можливість періодичного визначення КФК, але нем= ає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам тяжкої міопатії.<= o:p>

Повідомляли про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). <= o:p>

Терапію аторвастатином слід тимчасово припинити або повністю зупинити у будь-якого пацієнта з гострим, серйозним станом, що вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, тяжка го= стра інфекція, гіпотензія, хірургічна операція, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми).

Порушення функції печінки.

Було показано, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, пов’язані з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. Стійке підвищення (більш ніж у 3 ра= зи вище верхньої межі нормального діапазону, яке виникло 2 рази або більше) рі= внів сироваткових трансаміназ спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які отримували а= торвастатин під час клінічних досліджень. Частота випадків цих відхилень від норми становила 0,2 %, 0,2 %, 0,6 % та 2,3 % для доз препарату 10, 20, 40 та 80 мг відповідно.

Під час клінічних досліджень препарату в одного пацієнта розвинулася жовтяниця. Підвищенні показники функціональних = проб печінки (ФПП) в інших пацієнтів не були пов’язані з жовтяницею або іншими клінічними ознаками та симптомами. Після зменшення дози перерви в застосува= нні препарату або припинення його застосування рівні трансаміназ поверталися до рівнів перед лікуванням або приблизно цих рівнів без залишкових явищ. 18 із= 30 пацієнтів зі стійким підвищенням показників функціональних проб печінки продовжували лікування аторвастатином у менших дозах.

Перед тим як розпочинати терапію аторваст= атином, рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної потреби. Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінков= ої недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, у тому чи= слі аторвастатин. У випадку серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування аторвастатин= ом слід негайно припинити лікування. Якщо не визначено альтернативної етіології, не слід повторно розпочинати лікування препаратом.

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Аторвастатин протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділ «Протипоказання»).

Ендокринна функція.=

Повідомляли про підвищення рівня <= span style=3D'mso-ansi-language:EN-US;mso-bidi-font-style:italic'>HbA1c та концентрації глюкози в сироватці крові натще при застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, в тому числі й аторвастатину.

Статини перешкоджають синтезу холестерину= та теоретично можуть ослабляти секрецію наднирковозалозних та/або гонадних стероїдів. Клінічні дослідження показали, що аторвастатин не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми та не пошкоджує наднирковозалозний резерв. Вп= лив статинів на запліднюючу здатність сперми не досліджувався у достатньої кіль= кості пацієнтів. Невідомо, яким чином препарат впливає, та чи взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок у передменопаузальний = період. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими препаратами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенн= их стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин.

Застосування пацієнтам з нещодавніми випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки.

При post-hoc аналізі дослідження SPARCL (Stroke Prevention by Aggressive Reduction in Cholesterol Levels/Запобігання інсульту шл= яхом різкого зменшення рівнів холестерину), під час якого аторвастатин у дозі 80 мг на протива= гу з плацебо застосовували у 4731 пацієнтів без ішемічної хвороби серця, які мал= и в анамнезі випадки інсульту або транзиторної ішемічної атаки протягом поперед= ніх 6 місяців, спостерігалася більша частота випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з групою плацебо (55 випадків, 2,3 % у групі аторвастатину порівняно з 33 випадками,= 1,4 % у групі плацебо; СР: 1,68, 95 % ДІ: 1,09, 2,59; р=3D0,0168). Частота випадків летального геморагічного інсуль= ту була подібною в усіх групах лікування (17 та 18 для груп аторвастатину та плацебо відповідно). Частота випадків нелетального геморагічного інсульту б= ула значно вищою у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (38, 1,6 %), порівняно з групою плацебо (16, 0,7 %). Деякі вихідні характеристики, в тому числі наявність випадків геморагічного та лакунарного інсульту під час включення = до дослідження, були пов’язані з вищою частотою випадків геморагічного інсульт= у у групі пацієнтів, які отримували аторва= статин (див. розділ «Побічні реакції»).

Серед 39828 пацієнтів, які отримували = аторвастатин у к= лінічних дослідженнях, 15813 (40 %) пацієнтів бу= ли віком від = 65 років, а 2800 (7 %) пацієнтів були = віком від 75 років. Не спостерігалося жодної загальної відмінності у безпечності та ефек= тивності препарату між цими пацієнтами та молодшими пацієнтами, так само як не було зареєстровано жодних відмінностей у відповіді на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами відповідно до іншого клінічного досвіду, проте не можна виклю= чати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. Оскільки старший вік (понад 65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати аторвастатин людям літнього віку.

Печінкова недостатність.

Аторвастатин протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включно зі стійким підвищенням рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»).

До початку лікування.

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рі= вень КК при:

-      порушенні функції нирок; =

-      гіпофункції щитовидної залози;<= /o:p>

-      спадкових розладах м’язової системи у родинному або особистому анамнезі;

-      перенесених у минулому випадках токс= ичного впливу статинів або фібратів на м’язи; -   =     перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або вживанні великих кількостей алкогол= ю.

Для пацієнтів літнього віку (від 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу. Підвищення рі= вня препарату у плазмі крові можливе, зокрема, у разі взаємодії та застосування особливим популяціям пацієнтів, у тому числі пацієнтам зі спадковими хвороб= ами.

У таких випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування та проводити кліні= чний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування розпочинати не сл= ід.

Вимірювання рівня креатинкінази.

Рівень креатинкінази не слід визначати пі= сля інтенсивних фізичних навантажень або при наявності будь-яких можливих альте= рнативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.

Під час лікування.

Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м’язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або гарячкою. У випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у= 5 разів), лікування слід припинити.

Доцільність припинення лікування слід так= ож розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п’ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м’язів мають тяжкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів.

Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином а= бо початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта.

Лікування аторвастатином необхідно припин= ити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН = більш ніж у 10 разів) або у випадку встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підоз= ри на розвиток рабдоміолізу).

Одночасне застосування з іншими лікарськи= ми препаратами.

Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується = при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими препаратами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Прикладами таких препаратів можуть виступати потужні інгібітори СYР3А4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, ворикона= зол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом та іншими похідними фіброєвої кислоти, боцепревіром, ерит= роміцином, ніацином та езетимібом, телапривіром або комбінації телапревіру/ритонав= іру також зростає ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські препарати (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгадан= их.

Якщо необхідно проводити одночасне лікува= ння аторвастатином та згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь та ризики від одночасного лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські препара= ти, що підвищують концентрацію аторвастатину у плазмі крові, рекомендується зни= жувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, у випадку застосування потужн= их інгібіторів СYР3А4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.

Аторвастатин не можна застосовувати одночасн= о з системним застосуванням фузидової кислоти або впродовж 7 днів після припинення лікування фузидовою кислотою. У пацієнтів, у яких системне застосування фузидової кислоти вважається необхідним, лікування статинами с= лід призупинити на весь період застосування фузидової кислоти. У пацієнтів, які отримували фузидову кислоту та статини у комбінації, були зареєстровані вип= адки рабдоміолізу (в тому числі летальні) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнту слід порекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення будь-яких симпто= мів слабкості, болю або болісної чутливості у м’язах.

Терапію статинами можна продовжити через 7 днів після отримання останньої дози фузидової кислоти.

За виняткових обставин, коли потрібне довгострокове системне застосування фузидової кислоти, наприклад, для лікув= ання тяжких інфекцій, необхідність одночасного застосування аторвастатину та фузидової кислоти слід розглядати тільки в індивідуальному порядку та здійснювати під ретельним наглядом лікаря.

Інтерстиціальна хвороба легенів.<= /span>

Під час лікування деякими статинами (особ= ливо під час тривалого лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів слід припинити лікування статинами.

Терапія ліпідомодифікаційними препаратами повинна бути одним зі складових компонентів комплексної терапії для пацієнт= ів зі значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин ч= ерез гіперхолестеринемію. Медикаментозна терапія рекомендується як доповнення до дієти, коли результату від дотримання дієти, що обмежує споживання насичених жирів та холестерину, а також від застосування інших немедикаментозних захо= дів було недостатньо. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або з декількома фак= торами ризику розвитку ішемічної хвороби серця прийом аторвастатину можна розпочати одночасно з дотриманням дієти.

Обмеження застосування.

Аторвастатин не досліджували за умов, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хіло= мікронів (типи І та V за класифікацією Фредріксона).

Застосування у період вагітності або годування груддю. <= o:p>

Період вагітності.

Аторвастатин протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які можуть завагітніти. Статини можуть завдавати шкоди плоду при застосуванні вагітним= жінкам. Аторвастатин можна застосовувати жінкам репродуктивного віку, тільки якщо д= уже малоймовірно, що такі пацієнтки завагітніють, та були проінформовані про потенційні фактори ризику. Якщо жінка завагітніла в період лікування аторва= статином, слід негайно припинити прийом препарату та повторно проконсультувати пацієн= тку стосовно потенційних факторів ризику для плода та відсутності відомої кліні= чної користі від продовження прийому препарату у період вагітності. <= /span>

При нормальному протіканні вагітності рівні сироваткового холестерин= у та тригліцеридів підвищуються. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів у пе= ріод вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз – це хронічний проце= с, а, отже, перерва у прийомі гіполіпідемічних препаратів у період вагітності = не повинна мати значного впливу на результати довгострокового лікування первин= ної гіперхолестеринемії.

Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування аторваста= тину у період вагітності не проводили. Надходили рідкісні повідомлення про вродж= ені аномалії після внутрішньоутробної експозиції до статинів. При проспективному спостереженні приблизно 100 випадків вагітностей у жінок, які лікувалися ін= шими препаратами групи статинів, частота випадків вроджених аномалій плода, вики= днів та внутрішньоутробних летальних наслідків/мертвонароджень не перевищувала частоти, очікуваної для загальної популяції. Однак, це дослідження могло ті= льки виключити 3-4-кратне підвищення ризику вроджених аномалій розвитку плода порівняно з фоновою частотою. У 89 % цих випадків лікування препаратом розпочиналося до вагітності та припинялося під час І триместру після виявле= ння вагітності.

Контрацепція.

Атокор може завдати шкоди плоду при застосуванні вагітною жінкою. Жінок репродуктивного віку слід інформувати про необхідність ефективної контрацеп= ції під час лікування цим препаратом.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає аторвастатин у грудне молоко, однак відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає у груд= не молоко. Оскільки статини потенційно здатні спричиняти серйозні небажані реа= кції у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, жінкам, які потребують лікування аторвастатином, не слід годувати груддю своїх немовлят (див. розд= іл «Протипоказання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Здійснює дуже незначний вплив на ш= видкість реакції під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.<= o:p>

Спосіб застосування та дози.

Гіперліпідемія (гетерозиготна сімейна та несімейна) та змішана дисліпідемія (тип ІІа та ІІ= b за класифікацією Фредрі= ксона).

Рекомендована початкова доза аторвастатину станови= ть 10 або 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, які потребують значного зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більш ніж на 45 %), терапія може бути розпочата із дозування 40 мг= 1 раз на добу. Дозовий діапазон аторвастатину знаходиться у межах від 10 до 8= 0 мг 1 раз на добу. Препарат можна приймати разовою дозою у будь-які години та незалежно від прийому їжі. Початкова та підтримуючі дози аторвастатину мають бути підібрані індивідуально, залежно від цілі лікування та відповіді. Після початку лікування та/або після титрування дози аторвастатину слід проаналізувати рівні ліпідів протягом періоду від 2 до 4 тижнів та відповід= ним чином відкоригувати дозу.

Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія у пацієн= тів дитячого віку (віком                 10-17 років). Рекомендована початкова доза аторвастатину становить 10 мг/добу; максимальна рекомендована доза – 20 мг/добу (дози препарату, що перевищують= 20 мг, у цій групі пацієнтів не досліджувалися). Дози препарату слід підбирати індивідуально відповідно до рекомендованої цілі лікування. Коригування дози= слід проводити з інтервалом від 4 тижнів.

Гомозиготна сі= мейна гіперхолестеринемія.

Доза аторвастатину для пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг на добу. Аторвастат= ин слід використовувати в якості доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ), або якщо гіполіпідемічні методи лікуван= ня не доступні.

Одночасна гіполіпідемічна терапія.

Аторвастатин можна використовувати з секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та фібр= атів слід загалом використовувати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємо= дій»).

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Захворювання нирок не впливає ні на концентрації у плазмі крові, ні на зниження рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні аторва= статину; отже, коригування дози препарату у пацієнтів із порушенням функції нирок непотрібне (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).

Дозування для пацієнтів, які приймають циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол або певні інгібітори протеаз.

Слід уникати лікування аторвастатином для пацієнті= в, які приймають циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонав= ір), або інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір). Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, які приймають лопінавір + ритонавір= , та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. У пацієнтів, які приймають кларитроміцин, ітраконазол або у пацієнтів з ВІЛ, які приймають у комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампрена= вір + ритонавір, терапевтичну дозу аторвастатину слід обмежити дозою у       20 мг, а також рекомендується прово= дити належні клінічні обстеження для забезпечення застосування найменшої необхід= ної дози аторвастатину. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, лікування а= торвастатином слід обмежити дозою до 40 мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення застосування найменшої необхідної дози= аторвастатину (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти.

Безпечність та ефективність препарату для пацієнтів віком 10-17 рокі= в із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією було досліджено в контрольован= ому клінічному дослідженні тривалістю 6 місяців у хлопчиків-підлітків та дівчат після початку менструацій. Пацієнти, які отримували лікування аторвастатино= м, мали загалом подібний профіль небажаних реакцій до пацієнтів, які отримували плацебо. Інфекційні захворювання були тими небажаними явищами, які найчасті= ше спостерігалися в обох групах незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв’= язку. У цій групі пацієнтів не досліджувалися дози препарату більше 20 мг. У цьому вузькому контрольованому дослідженні не було виявлено значущого впливу препарату на ріст або статеве дозрівання хлопців або на тривалість менструального циклу у дівчат (див. розділи «Побічні реакції», «Спосіб застосування та дози»). Дівчат-підлітків слід проконсультувати щодо прийнят= них методів контрацепції протягом періоду лікування аторвастатином (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Застосування в окремих групах пацієнтів»).

Аторвастатин не досліджували в контрольованих клінічних дослідженнях, які б включали пацієнтів препубертатного віку або пацієнтів віком до 10 рок= ів.

Клінічна ефективність препарату в дозах до 80 мг/добу протягом 1 року була оцінена в неконтрольованому дослідженні у пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, до якого було включено 8 пацієнтів дитячого = віку (див. розділ «Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія»).<= /p>

Передозування. Специфічного лікування передозуван= ня аторвастатином немає. У випадку передозування пацієнта слід лікувати симпто= матично та при необхідності застосовувати підтримуючі заходи. Через високий ступінь= зв’язування препарату з білками плазми не слід очікувати значного посилення кліренсу препарату за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції.

П’ять найбільш поширених небажаних реакці= й у пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином, що призводили до припин= ення застосування препарату та траплялися з частотою вищо= ю, ніж у групі плацебо, були: міалгія (0,7 %), діарея (0,5 %), нудота (0,4 %), підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) (0,4 %) та печінкових фермент= ів (0,4 %). У пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином у плацебо-контрольованих дослідженнях (n=3D8755), = найчастіше спостерігалися такі небажані реакції (частота випадків 2 % або більше та ви= ще, ніж плацебо), незалежно від причинного зв’язку: назофарингіт (8,3 %), артра= лгія (6,9 %), діарея (6,8 %), біль у кінцівках (6,0 %) та інфекція сечовивідних шляхів (5,7 %).

У таблиці 4 підсумовується частота клініч= них небажаних реакцій, незалежно від причинного зв’язку, зареєстрованих у 2 % пацієнтів або більше та з частотою, вищою ніж у групах плацебо, у пацієнтів= , які отримували лікування аторвастатином (n=3D8755), = за даними 17 плацебо-контрольованих досліджень.

Таблиця 4. Клінічні небажані реакції, що виникали у 2 % пацієнтів та більше, які отримували лікування будь-якою до= зою аторвастатину, та з частотою, вищою ніж плацебо, незалежно від причинного зв’язку (% пацієнтів).

Небажана реакція*

Будь-яка

доза

N-8755

10 мг N=3D3908

20 мг N=3D188

40 мг N=3D604

80 мг N=3D4055

Плацебо N=3D7311

Назофарингіт

8,3

12,9

5,3

7,0

4,2

8,2

Артралгія

6,9

8,9

11,7

10,6

4,3

6,5

Діарея

6,8

7,3

6,4

14,1

5,2

6,3

Біль у кінцівках

6,0

8,5

3,7

9,3

3,1

5,9

Інфекція сечовивідних шляхів

5,7

6,9

6,4

8,0

4,1

5,6

Диспепсія

4,7

5,9

3,2

6,0

3,3

4,3

Нудота

4,0

3,7

3,7

7,1

3,8

3,5

М’язово-скелетний біль

3,8

5,2

3,2

5,1

2,3

3,6

М’язові спазми

3,6

4,6

4,8

5,1

2,4

3,0

Міалгія

3,5

3,6

5,9

8,4

2,7

3,1

Безсоння

3,0

2,8

1,1

5,3

2,8

2,9

Фаринголарингеальний біль

2,3

3,9

1,6

2,8

0,7

2,1

* Небажана реакція > 2 % у будь-якій= дозі більше ніж плацебо

До інших небажаних реакцій, про які повід= омляли під час плацебо-контрольованих досліджень, належать:

загальні порушення:<= span lang=3Duk style=3D'mso-ansi-language:#0022'> відчуття нездужання, пірексія;=

з боку травної системи:<= /i> шлунково-кишковий дискомфорт, = відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз;

з боку скелетно-м’язової системи: = м’яз= ово-скелетний біль, підвищена вт= омлюваність м’язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля);<= o:p>

з боку метаболізму та харчування: = підв= ищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, під= вищення активності креатинфосфокінази, гіперглікемія;

з боку нервової системи: кошм= арні сновидіння;

з боку дихальної системи: <= /span>носо= ва кровотеча;

з боку шкіри та її придатків: кроп= ив’янка;

з боку органів зору:= нечіткість зору, порушення зор= у;

з боку органів слуху та рівноваги:= шум = у вухах;

з боку сечостатевої системи: лейк= оцитоурія;

розлади репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

Частоту виникнення побічних реакцій визна= чали таким чином: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, <1/100= ); рідкісні (> 1/10000, < 1/1000); надзвичайно рідкісні                   (< 1/10000).=

З боку нервової системи:= часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; рідкісні: периферичні нейропатії.

З боку шлунково-кишкового тракт= у: часто: запор; нечасто: панкреа= тит, блювання.

З боку скелетно-м’язової систем= и та сполучної тканини: часто: біль у суглобах, біль у спині; рідкісні: міопатія, міозит, рабдоміол= із.

Загальні порушення:<= span lang=3Duk style=3D'mso-ansi-language:#0022'> нечасто: астенія, біль у грудя= х, периферичні набряки, стомлюваність. З боку метаболізму та харчування: нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.

З боку печінки та жовчного міху= ра: надзвичайно рідкісні: печінкова недостатність.

З боку шкіри та сполучної ткани= ни: нечасто: шкірні висипання, све= рбіж, алопеція; рідкісні: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому чис= лі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку дихальної системи, орган= ів грудної клітки та середостіння: часто: біль у горлі та гортані.

З боку системи крові та лімфати= чної системи: рідкісні: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи:<= /i> часто: алергічні реакції; надз= вичайно рідкісні: анафілаксія.

З боку органів зору:= нечасто: затуманення зору.

Зміни результатів лабораторних аналізів: част= о: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові; нечасто: позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.

Як і при застосуванні інших інгібіторів Г= МГ КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали підвище= ння активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай були слабко вираженими, тимчасовими та не потребували втручання або лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ сироватки крові (перевищення верх= ньої межі норми більш ніж у 3 рази) спостерігали у 0,8 % пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення мало дозозалежний характер та було оборотним у = всіх пацієнтів. У 2,5 % пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали зрост= ання активності креатинкінази сироватки крові, що більш ніж у 3 рази перевищувала верхню межу норми. Це збігається зі спостереженнями при застосуванні інших інгібіторів ГМГ КоА-редуктази у ході клінічних досліджень. У 0,4 % пацієнті= в, які отримували аторвастатин, спостерігались рівні, що перевищували верхню м= ежу норми більш ніж у 10 разів.

Побічні реакції, які виникли під час клін= ічних досліджень: інфекція сечовивідного тракту, цукровий діабет, інсульт.

Діти (віком 10-17 років).

Під час 26-тижневого контрольованого дослідження у хлопців та у дівчат після початку менструацій з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (n=3D140, 31 % жіночої статі; 92 % представників європеоїдної раси, 1,6 % представників негроїдної раси, 1,6 % представників монголоїдної раси та 4,8 % представників інших етнічних груп), профіль безпечності та переносимості аторвастатину у дозі від 10 мг до 20 м= г на добу як доповнення до дієти для зниження загального холестерину, рівня холестерину ЛПНЩ та рівня аполіпопротеїну В був загалом подібним до профілю плацебо.

Досвід постреєстраційного засто= сування.

Протягом постреєстраційного застосування аторвастатину були виявлені нижчезазначені небажані реакції. Оскільки про ці реакції повідомляли на добровільній основі від невідомої кількості пацієнті= в, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням препарату.<= /p>
До небажаних реакцій, пов’язаних з лікува= нням аторвастатином, зареєстрованих незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв’язку, належать такі реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (в т= ому числі ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсич= ний епідермальний некроліз), рабдоміоліз, міозит, підвищена втомлюваність, розр= ив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, д= епресія, периферична нейропатія, панкреатит та інтерстиціальна хвороба легень.

Надходили рідкісні повідомлення про випад= ки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов’язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»). Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (наприклад, втрата пам’яті, безпам’ятність, амнезія, порушення пам’яті, сплутаність свідомості), пов’язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади були зареєстровані при застосуванні всіх статинів. Звіти загалом не відносилися = до категорії серйозних небажаних реакцій та ці прояви були оборотними після припинення прийому статинів, з різним часом до початку прояву симптому (від= 1 дня до декількох років) та зникнення симптому (медіана тривалості становила= 3 тижні).

Під час застосування деяких статинів були описані такі небажані явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легенів, особливо під час довгострокового лікуванн= я.

Під час постмаркетингових спост= ережень повідомляли про нижчезазначені побічні реакції.

З боку кровоносної та лімфатичн= ої системи: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи:<= /i> алергічні реакції, анафілаксія= (в тому числі анафілактичний шок).

З боку метаболізму та харчуванн= я: збільшення маси тіла.

З боку нервової системи:= гіпестезія, дисгевзія, головни= й біль.

З боку шлунково-кишкового тракт= у: біль у животі.

З боку органів слуху та лабірин= ту: шум у вухах.

З боку шкіри та підшкірної ткан= ини: кропив’янка.=

З боку скелетно-м’язової систем= и та сполучної тканини: артралгія, біль у спині.

Загальні порушення:<= span lang=3Duk style=3D'mso-ansi-language:#0022'> біль у грудях, периферичний на= бряк, нездужання, втома.

Зміни результатів лабораторних аналізів: підв= ищення активності аланін-амінотрансферази, підвищення активності креатинфосфокінази крові.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі= не вище    25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 бліс= тери у коробці.<= o:p>

Категорія відпуску. За рецептом.<= /o:p>

Виробник. Д-р Редді’с Лабораторіс Лтд (Виробнича дільн= иця – VІ)

Місцезнаходження виробника та адре= са місця провадження його діяльності.

с. Кхол, Налагар р= оад, Бадді, округ Солан, Хімачал Прадеш, Індія

<= /span>

Повідомити про побічну реакцію або відсутність ефективності при застосуванні лікарського засобу можна за телефонами:

+380 44 207 51 97 або +380 50 414 = 39 39; а також за електронною адресою: DrugSafetyUa@drreddys.com<= /a> (цілодобово).

Одночасно застосовувані препарати та режим дозування	Аторвастатин
	Доза (мг)	Зміна AUC^&	Зміна С_max^&
^#Циклоспорин 5,2 мг/кг/добу, ст= абільна доза	10 мг один раз на добу впродовж 28 днів	↑ 8,7 раза	↑ 10,7 раза
^{<= span lang=3DRU>#}Ти= пранавір 500 мг двічі на добу/ ритонавір 200 мг двічі на добу, 7 днів	10 мг РД	↑ 9,4 раза	↑ 8,6 раза
^{<= span lang=3DRU>#}Те= лапревир 750 мг кожні 8 годин, 10 днів	20 мг РД	↑ 7,88 раза	↑ 10,6 раза
^{<= span lang=3DRU>#}^{, ‡}Саквінавір 400 мг двічі на добу/= ритонавір 400 мг двічі на добу, 15 днів	40 мг один раз на добу впродовж 4 днів	↑ 3,9 раза	↑ 4,3 раза
^{<= span lang=3DRU>#}Кл= аритроміцин 500 мг двічі на добу, 9 днів	80 мг 1 раз на добу впродовж 8 днів	↑ 4,4 раза	↑ 5,4 раза
^{<= span lang=3DRU>#}Да= рунавір 300 мг двічі на добу/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 9 днів	10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів	↑ 3,4 раза	↑ 2,25 раза
^{<= span lang=3DRU>#}Іт= раконазол 200 мг 1 р.д., 4 дні	40 мг, РД	↑ 3,3 раза	↑ 20 %
^{<= span lang=3DRU>#}Фо= сампренавір 700 мг двічі на добу/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 14 днів<= /span>	10 мг один раз на добу впродовж 4 днів	↑ 2,53 раза	↑ 2,84 раза
^{<= span lang=3DRU>#}Фо= сампренавір 1400 мг 2 рази на добу, 14 днів	10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів	↑ 2,3 раза	↑ 4,04 раза
^{<= span lang=3DRU>#}Не= лфінавір 1250 мг 2 рази на добу, 14 днів	10 мг 1 раз на добу впродовж 28 днів<= /o:p>	↑ 74 %	↑ 2,2 раза
^{<= span lang=3DRU>#}Гр= ейпфрутовий сік, 240 мл один раз на добу*	40 мг, 1 раз на добу	↑ 37 %	↑ 16 %
Дилтіазем 240 мг один раз на добу, 28 днів=	40 мг, 1 раз на добу	↑ 51 %	Без зміни
Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів	10 мг 1 раз на добу	↑ 33 %	↑ 38 %
Амлодипін 10 мг, разова доза	80 мг 1 раз на добу	↑ 15 %	↓ 12 %
Циметидин 300 мг один раз на добу, 4 тижні	10 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів	↓ Менше ніж 1 %	↓ 11 %
Колестипол 10 мг 2 рази на добу, 28 тижнів	40 мг 1 раз на добу впродовж 28 тижнів	Не визначено	↑ 26 %**
Маалокс ТС^® 30 мл один раз на д= обу, 17 днів	10 мг 1 раз на добу впродовж 15 днів	↓ 33 %	↓ 34 %
Ефавіренз 600 мг один раз на добу, 14 днів=	10 мг впродовж 3 днів	↓ 41 %	↓ 1 %
^{<= span lang=3DRU>#}Ри= фампін 600 мг один раз на добу, 7 днів (при одночасному введенні)^†	40 мг 1 раз на добу	↑ 30 %	↑ 2,7 раза
^{<= span lang=3DRU>#}Ри= фампін 600 мг один раз на добу, 5 днів (окремими дозами)^†	40 мг 1 раз на добу	↓ 80 %	↓ 40 %
^{<= span lang=3DRU>#}Ге= мфіброзил 600 мг двічі на добу, 7 днів	40 мг 1 раз на добу	↑ 35 %	↓ Менше ніж 1 %
^{<= span lang=3DRU>#}Фе= нофібрат 160 мг 1 раз на добу, 7 днів	40 мг 1 раз на добу	↑ 3 %	↑ 2 %
^{<= span lang=3DRU>#}Бо= цепревір 800 мг 3 рази на добу, 7 днів	40 мг 1 раз на добу	↑ 2,30 раза	↑ 2,66 раза

Аторвастатин	Одночасно застосовуваний лікарський засіб = та режим дозування
Препарат/доза (мг)	Зміна AUC	Зміна С_max
80 мг 1 раз на добу впродовж 15 днів<= /o:p>	Антипірин, 600 мг 1 раз на добу=	↑ 3 %	↓ 11 %
80 мг 1 раз на добу впродовж 14 днів =	^{<= span lang=3DRU>#}Ди= гоксин 0,25 мг 1 раз на добу, 20 днів	↑ 15 %	↑ 20 %
40 мг 1 раз на добу впродовж 22 днів =	Пероральні контрацептиви 1 раз на добу, 2 = місяці - норетистерон 1 мг - етинілестрадіол 35 мкг	↑ 28 % ↑ 19 %	↑ 23 % ↑ 30 %
10 мг раз на добу	Типранавір 500 мг 2 рази на добу/ритонавір= 200 мг 2 рази на добу, 7 днів	Без зміни	Без зміни
10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів	Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу, 14 д= нів	↓ 27 %	↓ 18 %
10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів	Фосампренавір 700 мг 2 рази на добу/ритона= вір 100 мг 2 рази на добу, 14 днів	Без зміни	Без зміни

Таблиця 3. Взаємодії лікарських засобів, пов’язані з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу.
Препарати, що взаємодіють.	Медичні рекомендації щодо застосування.<= o:p>
Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапреві= р).	Уникати застосування аторвастатину.
Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір).	Застосовувати з обережністю та в найменш= ій необхідній дозі.
Кларитроміцин, ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ (саквінавір + ритонавір*, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонав= ір).	Не перевищувати дозу 20 мг аторвастатину= на добу.
Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір). Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір).	Не перевищувати дозу 40 мг аторвастатину= на добу.

Таблиця 4. Клінічні небажані реакції, що виникали у 2 % пацієнтів та більше, які отримували лікування будь-якою до= зою аторвастатину, та з частотою, вищою ніж плацебо, незалежно від причинного зв’язку (% пацієнтів).
Небажана реакція*	Будь-яка доза N-8755	10 мг N=3D3908	20 мг N=3D188	40 мг N=3D604	80 мг N=3D4055	Плацебо N=3D7311
Назофарингіт	8,3	12,9	5,3	7,0	4,2	8,2
Артралгія	6,9	8,9	11,7	10,6	4,3	6,5
Діарея	6,8	7,3	6,4	14,1	5,2	6,3
Біль у кінцівках	6,0	8,5	3,7	9,3	3,1	5,9
Інфекція сечовивідних шляхів	5,7	6,9	6,4	8,0	4,1	5,6
Диспепсія	4,7	5,9	3,2	6,0	3,3	4,3
Нудота	4,0	3,7	3,7	7,1	3,8	3,5
М’язово-скелетний біль	3,8	5,2	3,2	5,1	2,3	3,6
М’язові спазми	3,6	4,6	4,8	5,1	2,4	3,0
Міалгія	3,5	3,6	5,9	8,4	2,7	3,1
Безсоння	3,0	2,8	1,1	5,3	2,8	2,9
Фаринголарингеальний біль	2,3	3,9	1,6	2,8	0,7	2,1
* Небажана реакція > 2 % у будь-якій= дозі більше ніж плацебо