ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕЛОССО

(MELOSSO)

Склад:

дію= ча речовина: meloxicam;

1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг мелоксикаму;

допомiжнi речовини: натрію цит= рат; лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; повідо= н; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію кроскармел= оза; магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.=

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми світло-жовтого кольору.

Фармакотера= певтична група.~~<= o:p>~~

Протизап= альні та протиревматичні препарати. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Оксиками. Мелок= сикам. Код ATX M01A C06.

Фармакологiчнi= властивості.

Фармакодинаміка.

МЕЛОССО – це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу енол= ової кислоти, що виявляє протизапальний, аналгетичний та ан= типіретичний ефект.

Мелоксикам виявив вис= оку протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для ін= ших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм розвитку для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам<= /span>): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокіне= тика.=

Абсорбція

Мелоксикам= добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні, абсолютна біодоступність препарату становить 90 %. Після одноразового застосування мелокс= икаму максимальна концентрація у плазмі крові (С_max) досягається протягом 5–6 годин для твердих пероральних форм.

При багаторазовому дозуванні стабільні концентрації досягаються на 3–5 добу. Дозування 1 раз на добу призводить до середньої концентрації у плазмі крові з відносно малими коливаннями піків: у межах 0,4–1,0 мкг/мл для 7= ,5 мг та 0,8–2,0 мкг/мл для 15 мг відповідно (мінімал= ьна концентрація у плазмі крові (C_min) і= С_max у стабільному стані відповідно). Сере= дні концентрації мелоксикаму у плазмі крові у стабі= льному стані досягаються протягом 5–6 годин.

Одночасне вживання їжі або застосування неорганічних антацидів не впливає = на абсорбцію препарату.

Розподіл

Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам<= /span> проникає у синовіальну рідину, концентрація в якій у 2 рази менша, ніж у плазмі крові. Об= ’єм розподілу низький, у середньому становить 11 л після в= нутрішньом’язового або внутрішньовенного застосування, і показує індивідуальні відхилення в ме= жах 7–20 %. Об’єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л із коефіцієнтом відхилення у межах від 11 до 32 %.

Біотрансформація

Мелоксикам= підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці.

У сечі було ідентифіковано чо= тири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт 5’-карбоксимелоксикам (60 % дози) формується шляхом окиснення проміжного метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (= 9 % дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксида= зи у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 1= 6 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація

Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах із сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незн= ачна кількість виділяється із сечею. Період напіввиведення<= /span> змінюється від 13 годин до 25 годин після перорального, внутрішньом’язового та внутрішньовенного застосування. Плазмовий кліренс становить приблизно 7–= 12 мл/хв після одноразової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.

Лінійність дози

Мелоксикам проявляє лінійну фармакокінетику у межах терапевтичної дози від 7,5 до= 15 мг після перорального та внутрішньом’язового застосування.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю

Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параме= три подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнтів літньо= го віку жіночої статі значення AUC вищі і період напіввив= едення довший порівняно з такими у молодих добровольців обох статей. Середній клір= енс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж= у молодих добровольців.

Клінічні ха= рактеристики.

Показання.<= /i>

-   &nb= sp; Короткотрив= але симптоматичне лікування загострення остеоартрозу;

-   &nb= sp; довготривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту т= а анкілозивного спондиліту.

=

Протипоказання.=

-     Гіперчутлив= ість до діючої речовини або до інших компонентів лікарського засобу;

-     гіперчутлив= ість до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, ацетилсаліцилова кислота; мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виник= али симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗ= П;

-     ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);=

-     діти віком до 16 років;<= /o:p>

-     шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;

-     активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

-     тяжка печінкова недостатність= ;

-     тяжка ниркова недостатність б= ез застосування діалізу;

-     шлунково-кишкова кровотеча, <= span class=3DSpellE>цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші поруш= ення згортання крові;

-     тяжка серцева недостатність;<= o:p>

-     лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні (КШ).

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>=

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть спричиняти гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, = НПЗП, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і= триметоприм.

Початок = гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані з нею чинники. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарс= ькі засоби застосовувати супутньо з мелоксикамом.

Фармакодинамічні взаємодії

Інші НПЗП та ацетилсаліцилова кислота

Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. ро= зділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозах = 805; 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози.

Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди= )

Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин

Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці а= бо в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).

В інших випадках (наприклад, = у профілактичних дозах) застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль міжнародного нормалізованого віднош= ення (МНВ), якщо доведена неможливість уникнення прийому даної комбінації.<= /o:p>

Тромболітичні та антиагрегаційні лікар= ські засоби

Підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)

Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи = ангіотензину ІІ

НПЗП можуть знижувати ефект <= span class=3DSpellE>діуретиків та інших антигіпертен= зивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприк= лад, пацієнти з дегідратацією або пацієнти літнього віку з порушеннями функції н= ирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигена= зу, може призвести до подальшого порушення функції нирок, включаючи можливу гос= тру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. роз= діл «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, β-адреноблокатори)<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>

Як і для нижчезазначених лікарських засобів, можливе зниження антигіпертензивно= го ефекту β-блокаторів (внаслідок пригнічення проста= гландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус)<= /span>

Нефротокси= чність інгібіторів кальциневрину може посилювати = НПЗП внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати функцію нирок. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.

Деферасірокс

Супутнє застосування мелоксикаму і деферасіроксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережніс= ть при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія: вплив= мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засоб= ів

Літій

Є дані щодо НПЗП, які підвищу= ють рівень концентрації літію у плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскр= еції літію), які можуть досягнути токсичних величин. Одночасне застосування літі= ю та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у пла= змі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат

НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату<= /span>, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП паці= єнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад                            15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам з низьк= ою дозою метотрексату, зокрема пацієнтам із поруше= ннями функції нирок. У разі, коли потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності, коли прийом НПЗП і метотрексату тр= иває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутн= ього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зро= стати при лікуванні НПЗП (див. інформацію, наведену вище, та розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед

При супутньому застосуванні <= span class=3DSpellE>мелоксикаму з пеметрекседом у пацієнтів із кліренсом креатиніну від 45 до 79 мл/хв прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, у день введення і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів необхідно ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупрес= ії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв) дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а отже, збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти обережність= при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нир= ок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв).

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикам= у

Холестирамін

Холестирам= ін прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і пері= од напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія= є клінічно значущою.

Фармакокінетична взаємодія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засо= бів на фармакокінетику

Пероральні антидіабетичні засоби (похідні <= span class=3DSpellE>сульфонілсечовини, натеглінід)

Мелоксикам= майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який прибл= изно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шл= ях CYP 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) і на одну третину – іншими шляхами, наприклад, шляхом пероксидазного окиснення. Слід брати до уваги можливість фармакокінетичних вза= ємодій при одночасному введенні мелоксикаму і лікарськ= их засобів, які явно пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодію, опосередковану CYP 2C9, можна очікувати в комбінації з такими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих засобів і мелоксикаму в плазмі крові.= Стан пацієнтів, які приймають мелоксикам та препарат= и сульфонілсечовини або натеглінід= , слід ретельно контролювати щодо розвитку гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одноча= сному прийомі з антацидами, циме= тидином та дигоксином.

Діти

Дослідження взаємод= ії поводилися тільки за участю дорослих.

=

Особливості застосування.=

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоро= тшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судин= них ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну доб= ову дозу не можна перевищувати у випадку недостатнього терапевтичного ефекту, т= акож не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селе= ктивні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелоксикам= не підходить для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гостро= го болю.

У разі відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Необхідно регулярно проявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися = мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можу= ть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності або без поперед= ніх симптомів, або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗП у пацієнті= в з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього вік= у. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосува= ння низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишкови= ми захворюваннями в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомля= ти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі= ), головним чином на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровот= ечі, зокрема гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин, або інші НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози, застосування мелок= сикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та = інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишко= вої кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують ме= локсикам, слід відмінити лікування.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки

До 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗП (включаючи МЕЛОССО), можуть мати підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресува= ти, можуть залишатися незміненими або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Помітні підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у три та більше разів = вище норми) спостерігалися у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Додатково повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них з летальним наслідком.

У пацієнтів із симптомами або підозрою на печінкову дисфункцію або у яких спо= стерігалися відхилення печінкових тестів, потрібно провести оцінку щодо розвитку симпто= мів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії лікарським засобом <= span style=3D'mso-spacerun:yes'>                МЕЛОССО. Якщо клінічні оз= наки та симптоми порівнюються з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висипання), то застосування лікарського засобу МЕЛОССО слід припинити.=

Серцево-судинні порушення

За пацієнтами з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

Для пацієнтів із факторами ри= зику рекомендується клінічний нагляд за артеріальним тиском на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП= ЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.<= /o:p>

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою і= шемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терап= ію мелоксикамом лише після ретельного аналізу. Подібний = аналіз необхідно провести до початку довготривалого лікування пацієнтів із фактора= ми ризику серцево-судинних захворювань (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).=

НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладн= ень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшен= ня ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик.

Порушення з боку шкіри

Повідомлялося про небезпечні = для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса–Дж= онсона та токсичний епідермальний некроліз при застосу= ванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень і уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса–Д= жонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта наявні симптоми або ознаки синдрому Стівенса–Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірний ви= сип, що прогресує часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнай= швидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса–Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов’язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта вияви= ли синдром Стівенса–Джонсона або токсичний епідерм= альний некроліз при застосуванні = мелоксикаму, застосування препарату не можна відновлювати у майбутньому.

Повідомлялося про випадки фіксованого медикаментозного висипу при застосуванні мелоксикаму. Мелоксикам не слід повторно призначати пацієнтам, які мали в анамнезі фіксований медикаментозний висип пов’язаний = із застосуванням мелоксикаму. Потенційна перехресна реактивність може виникнути з іншими оксикамами= .

Анафілактичні реакції

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції= на лікарський засіб МЕЛОССО. Лікарський засіб не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або б= ез назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилової кисл= оти або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Параметри печінки та функція нирок

Як і при лікуванні = більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня транс= аміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну у сироватці крові або інших параметрів функції печінки, як і підвищення креатиніну у сироватці крові та азоту сечовини крові, та інші відхилення лабораторних показників. У більшос= ті випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значно= му або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність

НПЗП шляхом пригніч= ення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів<= /span> можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшен= ня дози рекомендується ретельний контроль функції нирок, включаючи об’єм діуре= зу, у пацієнтів з такими факторами ризику:

-     літній вік;

-     супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіоте= нзину ІІ, сартанами, діуретиками= (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»);

-     гіповолемія (будь-якого генезу);

-     застійна серцева недостатність;

-     ниркова недостатність;

-     нефротичний синдром;

-     люпус-нефропатія;

-     тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий аль= бумін < 25 г/л або ≥ 10 г/л      <= /span>за класифікацією Чайлда–П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП мо= жуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або не= фротичних синдромів.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю= від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та води

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуре= тичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігати= ся зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивн= их лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому як результат у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріа= льна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосуван= ня та дози»).

Гіперкаліємія

Гіперкаліємію може спричиняти цукровий діабет а= бо одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівня калію.

Комбінація з пеметрекседом

У пацієнтів з легко= ю та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметре= ксед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити при= наймні на 5 днів до введення пеметрекседу, у день введ= ення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій»).

Інші попередження та заходи безпеки

Побічні реакції час= то гірше переносять пацієнти літнього віку, слабкі або о= слаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку, у яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальни= ми (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходя= ть обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення засто= сування мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

До складу таблеток МЕЛОССО по= 7,5 мг та 15 мг входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам із рідкісною вродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лак= тази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Маскування запалення та гарячки

Фармакологічна дія лікарського засобу МЕЛОССО щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагност= ику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.

Лікування кортикостероїдами

МЕЛОССО не може застосовувати= ся як замісник кортикостероїдів при лікуванні кортикостер= оїдної недостатності.

Гематологічні ефекти

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи МЕЛОССО. Це може бути пов’язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною, або неповністю описаним впливом н= а еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НП= ЗП, включаючи МЕЛОССО, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнт= ів, які приймають лікарський засіб МЕЛОССО та у яких можливі побічні впливи, що= до змін у функції тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові та стан пацієнт= ів, які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнтам з наявною астмою

Пацієнти з астмою можуть мати аспірин-чутливу астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів з аспірин-чутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспа= змом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими= НПЗП, МЕЛОССО не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кисл= оти, та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.
=

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.=

Вагітність

Пригнічення синтезу проста= гландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидн= я та розвитку вад серця і гастрошизисів після застос= ування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній пе= ріод вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менше 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози = та тривалості лікування.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування лікарського засобу МЕЛОССО може спричинити олігогідрамніон внаслідок = дисфункції нирок плода. Це може виникнути невдовзі пі= сля початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім т= ого, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, яке у більшості випадків зникало після припинення лікування. Тому протягом І та ІІ триместру вагітності мелоксикам= не слід застосовувати, за виня= тком нагальної потреби. Якщо мелоксикам застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместру вагітності, доза повинна бути повинна бути якомо= га нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою= .

Після впливу <= /span>лікарського засобу МЕЛОССО протягом декількох днів, починаючи з 20-= го гестаційного тижня, в допологово= му моніторингу слід розглянути олігогідрамніон та звуження артеріальної протоки. Застосування лікарського засо= бу МЕЛОССО слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон<= /span> або звуження артеріальної протоки.

При застосуванні у ІІІ триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    серцево-легеневої токсичності (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія)= ;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    порушення функції нирок, що м= оже розвинутися у ниркову недостатність з олігогідрамніоном (див. вище).

Ризики для матері наприкінці вагітності та для новонародженого:

-     можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при= дуже низьких дозах;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    пригнічення скорочень матки, = що призводить до затримки або затягування пологів.=

Отже, ме= локсикам протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю

Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.

Фертильність

Мелоксикам<= /span>, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази<= /span>/простагландину, може негативно впливати на репродукти= вну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок,= які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксик= аму.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинам= ічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазн= ачену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, = вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися в= ід керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Загальну добову кількість лікарського засобу слід застосовувати разово.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоро= тшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»). Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному полегшенні= та відповідь на лікування.=

Загострення остеоартрозу<= /i>

7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 м= г). Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 15 мг/добу                     (1 таблетка 15 мг або= 2 таблетки 7,5 мг).

Ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт

15 мг/добу (1 таблетка 15 мг = або 2 таблетки 7,5 мг). Також див. розділ «Особливі категорії пацієнтів», навед= ений нижче.

Згідно з терапевтичним ефектом дозу можна зменшити до 7,5 мг на добу (1 таблетка         7,5 мг).

Не перевищу= вати дозу 15 мг на добу!

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Рекомендована доза д= ля довготривалого лікування ревматоїдного артриту = та анкілозивного спондиліту для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу. (див. розділи «Спосіб застосування та дози. Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакц= ій» та «Особливості застосування»).

Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»)

Па= цієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад зі шлунково-кишко= вими захворюваннями в анамнезі чи факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікування слід розпочинати зі 7,5 мг на добу.

Ниркова недостатність

Цей лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебувают= ь на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).

Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу. Па= цієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.

Печінкова недостатність

Па= цієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне (= щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).<= o:p>

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

МЕ= ЛОССО, таблетки по 7,5 мг та 15 мг, слід застосовувати, запиваючи водою або іншою рідиною, під час вживання їжі.

=

Діти.<= /o:p>

Лікарський засіб МЕЛОССО протипоказаний дітям в= іком до 16 років (див. розділ «Протипоказання»).

Передозуван= ня.

Симптоми

Симптоми гострого передозуван= ня НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отру= єння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності,= дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.

Лікування

При передозуванні НПЗП пацієн= там рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийом= у                                     4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.

<= /span>

Побічні реакції.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП= ЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищеним ризиком випадків судинних тромбот= ичних явищ, наприклад інфаркту міокарда або інсульту (див. розділ «Особливості застосування»).

Набряк, артеріальна гіпертенз= ія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особлив= о у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»= ). З меншою частотою спостерігався гастрит.

Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливост= і застосування»).

Критерії оцінки частоти розви= тку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто                  (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, &l= t; 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (&#= 8805; 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

З боку системи крові та лімфатичної системи: <= /span>нечасто – анемія; рідко – відхилення показників ан= алізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.

Повідомлялося дуже рідко про випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйоз= ні та/або часті побічні реакції»).

З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, окрім анафілактичних або анафілактоїдних; часто= та невідома – анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.

З боку психіки: рідко – зміна настрою, нічні жахи; частота невідома – сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи: часто – головний = біль; нечасто – запаморочення, сонливість.

З боку органів зору: рідко – розлади функції зору, що включають нечіткість зору, кон’юнктивіт.=

З боку органів слуху та лабіринту: нечасто – запаморочення; рідко – дзвін у вухах.

З боку серця: рідко – відчуття серцебиття. Пов= ідомлялося про серцеву недостатність, пов’язану з лікуванням НПЗП.
З боку судин: нечасто – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – астма у пацієн= тів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП; частота невідома – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже част= о – розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея; н= ечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастр= ит, відрижка; рідко – коліт, г= астродуоденальна виразка, езофагіт; дуже рі= дко – шлунково-кишкова перфорація; частота невідома – панкреатит.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особли= во у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи: = нечасто – порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення трансаміназ або білірубіну); дуже рідко – гепатит; частота невідома – жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірної тканини: нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; рідко – синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка; = дуже рідко – бульозний дермати= т, мультиформна еритема; частота невідома – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит, фіксований медикаментозний висип (див. розділ «Особл= ивості застосування»).

З боку ниро= к та сечовидільної системи: нечасто – затрим= ка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Вз= аємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»), зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові); дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – інфекції сечовивідних шляхі= в, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: частота невідома – жіноче безпліддя, затримка овуляції.

Загальні порушення та розлади у місці введення: нечасто – набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок; частота невідома – грипоподіб= ні симптоми.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини= : частота невідома – артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов’яза= ні із суглобами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції

Повідомл= ялося дуже рідко про випадки агранулоцитозу у пацієнт= ів, які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційн= о мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які не спостерігалися під час застосування препарату, = але які загальноприйнято є характерними для інших <= span class=3DSpellE>сполук класу

Органічне ниркове ураження, що імовірно призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося дуже <= span class=3DSpellE>рідко про випадки інтерстиціальн= ого нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температу= рі не вище 25 °C = в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 2 блістери з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.=

Або по 20 таблеток у банці, по 1 банці з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.=

=

Категорія відпуску.

За рецептом= .

<= /p>
Виробник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (відповідальний за випуск се= рії, не включаючи контроль/випробування серії).

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5.

=

Заявник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ»

Місцезнаход= ження заявника.

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5.

Повідомити про небажане явище= при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефоном +38 (050) 309-83-54 (цілодобово).