ІНСТРУКЦІЯ

= для медичного застосування лікарського засобу

ЕУТИРОКС

(EUTHYROX®)

Склад:<= /b>

діюча речовина: левотироксин натрію;

1 таблетка містить левотироксину натрію 25 мкг, або 50 мкг, або 75 мкг, або 100 мкг, а= бо 125 мкг, або 150 мкг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421); крохмаль кукурудзяний; желатин; натрію кроскармелоза; кислота лимонна безводна, магнію стеарат.

=

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: майже білі круглі, плоскі з обох боків, зі скошеними краями таблетки, з рискою для поділу з обох боків, з гравіюванням з однієї сторони знаками «ЕМ= + дозування».

<= /p>
Фармакотерапевтична група. Препарати гормонів для системного застосування (за винятком статевих гормонів та інсуліну). Препарати для лікування захворювань щитоподібної залози. Тиреоїдні препарати. Левотироксин натрію. Код ATХ Н03А А01.

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-fon= t-style: italic'>Синтетичний левотироксин, який міститься у препараті Еутир= окс, виявляє ефекти, ідентичні тим, які має гормон, що секретується щитоподібною залозою. Перетворюється у Т3 (трийодтиронін) у периферичних органах,= і як ендогенний гормон впливає на Т3-рецептори. Немає різниці між функціями ендогенного гормону і екзогенного левотироксину.

Фармакокіне= тика. Після прий= ому внутрішньо левотироксин майже повністю всмоктується у верхньому відділі тон= кого кишечнику. Залежно від галенової форми препарату всмоктується до 80 % прийн= ятої дози. Максимальної концентрації (Тmax) досягає приблизно через 5-6 годин.

Клінічна дія препарату проявляється через 3-5 д= нів після прийому внутрішньо. Левотироксин швидко зв’язується зі специфічними транспортними білками крові (до 99,97 %). Зв’язок з білками не є ковалентни= м, таким чином, зв’язаний гормон, який знаходиться у плазмі, здатний постійно = та швидко обмінюватися з фракціями вільного гормону.

Завдяки високому рівню зв’язування з білками левотироксин не піддається ні гемодіалізу, ні гемоперфузії.

Період напіввиведення препарату становить 7 дні= в. При гіпертиреозі цей період скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Об’єм розподілу становить 10-12 л. У печінці накопичується близько 1/3 загальної кількості введеного левотироксину, який швидко вступає у взаємодію з левотироксином, що знаходиться у сироватці кро= ві. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головно= му мозку та м’язах. Метаболіти виводяться з сечею та фекаліями. Загальний клір= енс метаболізму левотироксину становить приблизно 1,2 л плазми/день.=

Клінічні характеристики. <= /i>

Показання.<= /span>

Еутирокс 25= –200 мкг

– Лікування доброякісного еутиреоїдного зоба.

– Профілактика рецидивів після оперативного лікування еутиреоїдного зоб= а, залежно від рівня гормону в післяопераційний період.

– Як замісна терапія при гіпотиреозі.

– Супресивна терапія раку щитоподібної залози.=

Еутирокс 25= –100 мкг

– Як допоміжний препарат під час проведення антитиреоїдної терапії при гіпертиреозі.

Еутирокс 100/150/200 мкг

– Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.

<= b>Протипоказання.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>– Підвищена індивідуальна чутливіс= ть до будь-якого компонента препарату.<= o:p>

– Недостатність надниркових залоз, гіпофізарна недостатність, тиреотоксикоз, які не лікувалися.

– Гострий інфаркт міокарда, гострий міокардит, гострий панкардит.<= /o:p>

– Комбінована терапія левотироксином та антитиреоїдними засобами у пері= од вагітності не призначається (див. розділ «Застосування у період вагітності = або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Цукрознижув= альні засоби. Левотироксин може знижувати ефект цукрознижувальних препаратів. Рекоме= ндується здійснювати частий контроль рівня глюкози крові на початку лікування тиреоїдними гормонами, а також при необхідності коригувати дозу цукрознижувальних лікарських засобів.

Похідні кумарину. Левотироксин посилює дію антикоагулянтних препаратів, витісняючи їх зі зв’язків з білками плазми крові, що збільшує ризик крововиливів, наприклад, крововиливу у спинний та головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у людей літнього віку. Тому слід регулярно проводити лабораторний контроль показників коагуляції на початку та під час сумісної терапії та при необхідності коригувати добову дозу антикоагулянтних препаратів.=

Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на дію левотироксину. Потрібний ретельний моніторинг рівня гормонів щитоподібної залози. При необхідності дозу левотироксину слід відкоригувати.<= /span>

Фенітоїн може вплива= ти на дію левотироксину, витісняючи його із зв’язків з білками плазми крові, у результаті чого підвищується рівень фракцій вільного тироксину (fT4) та вільного трийодтироніну (fT3). З іншого боку, фенітоїн збільшує печінковий метаболізм левотироксину. Рекомендується ретельний моніторинг рівня гормонів щитоподібної залози.

Холестирамі= н, колестипол. Прийом таких іонообмінних смол, як холестирамін та колестипол, гальмує всмоктування левотироксину натрію. Тому левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому таких препаратів.

Препарати, що містять алюміні= й, залізо та солі кальцію. <= /span>Згідно з даними, наведеними у відповідних літературних джерелах, препарати, що містя= ть алюміній (антациди, сукральфат), потенційно можуть знижувати ефект левотироксину. Тому левотироксин слід приймати не менше ніж за 2 години до застосування препаратів, що містять алюміній. Це стосується і лікарських засобів, що містять залізо та солі кальцію.

Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші речовини можуть витісняти левотироксин натрію зі зв’язків з білками плазми крові, що призводить до підвищення фракції fT4.

Інгібітори протонної помпи (ІПП):одночасне застосування з ІПП = може призвести до зниження всмоктування гормонів щитовидної залози через підвище= ння внутрішньошлункового pH, викликаного ІПП.

Рекомендується регулярний моніторинг функції щитовидної залози та клінічний моніторинг з можливим збільшенням дози тиреоїдних гормонів.

Орлістат. Сумісне застосування орлістату та левотироксину може спричинити розвиток гіпотиреозу та/або погіршення контролю гіпотиреозу. Це може бути викликано зниженням всмоктування солей йоду та/або левотироксину.

Севеламер може зменшувати всмоктування левотироксину. У зв’язку з цим рекомендується контролювати зміни показників функції щитоподібної залози на початку і в кі= нці сумісного лікування. При необхідності дозу левотироксину слід коригувати. Інгібітори тирозинкінази (наприкла= д, іматиніб, сунітиніб) можуть знижувати ефективність левотироксину. У звʼязку з цим рекомендується контролювати зміни показників функції щитоподібної залози на початку і в кінці сумісного лікування. При необхідно= сті дозу левотироксину слід коригувати.

Пропілтіоур= ацил, глюкокортикоїди, бета-симпатолітики, аміодарон та йодовмісні контрастні зас= оби пригнічують периферичні перетворення Т4 в Т3. Через високий вміст йоду аміодарон може сприяти розвитку як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. З особливою обережністю препарат слід призначити хворим на вузловий зоб невизначеної етіології.

Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину і підвищую= ть рівень лабораторних показників ТТГ в сироватці крові.

Ферменти, індуковані лікарськими засобами (барбітурати, карбамазепін) можуть підвищувати печінковий кліренс левотироксину.

Естрогени.<= /span> Жінки, які приймають контрацептивні препарати, що містять естрогени, а також жінки постменопаузального віку, які приймають гормонозамісні препарати, можуть потребувати більш високих доз левотироксину.

Препарати, = які містять сою, можуть пригнічувати кишкову абсорбцію левотироксину. У зв’язку з цим д= озу препарату Еутирокс потрібно відкоригувати, особливо на початку та після завершення вживання добавок, що містять сою.

Особливості застосування.

Перед початком лікування тиреоїдними гормонами = або проведенням проб на тиреоїдну супресію слід виключити наявність або поперед= ньо провести лікування таких захворювань, як коронарна недостатність, стенокард= ія, атеросклероз, артеріальна гіпертензія, гіпофізарна недостатність. Також слід виключити функціональну автономію щитоподібної залози або попередньо провес= ти лікування цього захворювання до початку проведення терапії тиреоїдними гормонами.

У разі адренокортикальної дис= функції перед початком терапії левотироксином слід провести відповідне замісне лікування для запобігання гострій недостатності надниркових залоз (див. роз= діл «Протипоказання»).

Терапію левотироксином у пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів слід розпочинати з низьких доз препарату, поступово збільшуючи дозування на поча= тку терапії. Рекомендується спостерігати за станом пацієнта. У разі розвитку психотичних розладів слід розглянути можливість коригування дози левотирокс= ину.

Слід уникати можливості навіть незначних проявів гіпертиреозу, спричиненого застосуванням препарату, у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю, тахіаритмією. При лікуванні таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати рівень тиреоїдних гормонів.

У разі розв= итку вторинного гіпотиреозу причину слід виявити до призначення замісної терапії. При необхідності слід провести курс замісної терапії для компенсації недостатності кори надниркових залоз.

При підозрі= на функціональну автономію щитоподібної залози слід визначити рівень ТТГ або провести тиреосцинтиграфію до початку лікування препаратом.

Коли терапію левотироксином починають у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла, необхідно контролювати гемодинамічні параметри, оскільки порушення кровообігу може виникнути через незрілу функцію надниркових залоз.

Жінкам у постклімактеричному періоді, які страждають на гіпотиреоз, в умовах підвище= ного ризику розвитку остеопорозу слід уникати дуже високого рівня левотироксину у сироватці крові, який перевищує фізіологічний рівень. Тому необхідно ретель= но контролювати лабораторні показники функції щитоподібної залози. =

Не слід призначати левотироксин пацієнтам з гіпертиреоїдним станом, коли проводиться терапія антитиреоїдними препаратами для лікування гіпертиреозу.<= /span>

Тиреоїдні гормони не можна застосовувати для зниження маси тіла. Призначення доз левотироксину не призводить до зниження маси тіла у пацієнтів з еутиреоїдним станом. Більш високі дози можуть призводити до виникнення серйозних або нав= іть життєво небезпечних побічних реакцій. Застосування левотироксину у високих дозах не слід поєднувати із застосуванням певних речовин, призначених для зниження маси тіла (наприклад симпатоміметиків) (див. розділ «Передозування= »).

У разі необхідності переходу з одного препарату= на інший, що містить левотироксин, необхідно провести ретельний моніторинг, включаючи клінічний і біологічний моніторинг протягом перехідного періоду, через потенційний ризик порушення функції щитовидної залози. Деяким пацієнт= ам може бути потрібне коригування дози.

Сумісне застосування орлістату та левотироксину може спричинити розвиток гіпотиреозу та/або погіршення контролю гіпотиреозу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»). Пацієнтам, які приймають левотироксин, слід проконсультуватись з лікарем пе= ред початком, припиненням або зміною в лікуванні орлістатом, оскільки орлістат = та левотироксин необхідно приймати у різний час, а також коригувати дозу левотироксину. Надалі рекомендується проводити моніторинг рівня гормонів у сироватці крові пацієнтів.

З обережніс= тю застосовувати препарат пацієнтам з цукровим діабетом та пацієнтам, які приймають антикоагулянтні препарати (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Цей лікарсь= кий засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично є б= езнатрієвим.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності або годування груддю лікування препаратом, призначеним при гіпотиреозі, слід продовжувати. У період вагітності може виникнути потреба у збільшенні дози препарату. Оскільки підвищення рівня ТТГ в сироватці може відбутися вже на 4 тижні вагітності, вагітним жінкам, які приймають левотироксин, слід перевіряти рівні ТТГ під час кожного триместру. Сироватк= ові рівні ТТГ у вагітних жінок мають бути у відповідних межах, встановлених для кожного триместру. Для корекції підвищених рівнів ТТГ в сироватці крові слід збільшити дозу левотироксину. Оскільки постнатальні рівні ТТГ відповідають значенням, наявним до моменту запліднення, відразу після пологів дозу левотироксину слід відкоригувати відповідно до дози перед настанням вагітно= сті. Необхідний рівень ТТГ в сироватці має встановитися через 6-8 тижнів після пологів.

Вагітність<= /span>=

Даних щодо тератогенності та/або фетотоксичності при прийомі препарату у рекомендованих терапевтичних дозах немає. Прийом ду= же високих доз левотироксину у період вагітності може негативно вплинути на пл= ід і постнатальний розвиток дитини.

Комбіновану терапію левотироксином та антитиреоїдними засобами у період вагітності не призначають для лікування гіпертиреозу, оскільки дана комбінація препаратів потребує призначення більш високих доз антитиреоїдних засобів, які здатні проходити крізь плаценту та можуть спричинити розвиток гіпотиреозу у немовл= яти. Тест на тиреоїдну супресію не проводиться у період вагітності, оскільки застосування радіоактивних речовин протипоказане у період вагітності. =

Годування груддю

Левотироксин проникає у грудне молоко, однак при застосуванні препарату у рекомендованих терапевтичних дозах рівень концентр= ації препарату у грудному молоці недостатній для розвитку гіпертиреозу або пригнічення секреції ТТГ у немовляти.

Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Даних щодо можливого впливу на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами немає. Однак оскільки левотироксин за св= оєю дією є ідентичним природному гормону щитоподібної залози, впливу препарату Еутирокс на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не очікується.<= /span>

Спосіб застосування та дози.

Дозування.

Для лікуван= ня кожного окремого пацієнта залежно від його індивідуальної потреби препарат Еутирокс існує у таблетках, які містять від 25 мкг до 150 мкг левотироксину натрію. Тому пацієнтам як правило призначають тільки по 1 таблетці на добу.=

Інформація = щодо дозування має лише рекомендаційний характер.

Добову дозу визначають індивідуально, залежно від лабораторних показників та клінічної картини захворювання.

Оскільки у деякої кількості пацієнтів на тлі терапії левотироксином спостерігалось підвищення концентрацій Т4 та fT4, базальна концентрація тиреотропного горм= ону в сироватці крові є більш надійним показником для подальшого коригування до= зи.

Терапію гормонами щитоподібної залози слід розпочинати з низької дози і поступово збільшувати (кожні 2-4 тижні) до необхідної терапевтичної дози.

Пацієнтам літнього віку, із коронарною хворобою серця, пацієнтам з тяжким або довготривалим гіпотиреозом лікування слід розпочинати з особливою обережністю, з малих доз (12,5 мкг на добу), дозу збільшувати до підтримуючої через більші інтервали часу (поступово на 12,5 = мкг через кожні 2 тижні), регулярно контролюючи рівень гормонів щитоподібної залози. Необхідно врахувати, що призначення доз, менших за оптимальну, яка забезпечує повну замісну терапію, не призводить до повної корекції рівня ТТ= Г.

Досвід застосування показує, що прийом нижчих д= оз є достатнім для пацієнтів із низькою масою тіла та для пацієнтів із вузловим зобом великого розміру.

Показання<= /o:p>

Рекомендовані д= ози

(левотироксин натрію, мкг/доба)

Лікування доброякісного еутиреоїдного зоба

75–200

Профілактика рецидивів після оперативного лікування еутиреоїдного зоба

75–200

У замісній терапії гіпотиреозу у дорослих:

- початкова доза;

- підтримуюча доза

25–50

100–200

У замісній терапії гіпотиреозу у дітей:<= /span>

- початкова доза;

- підтримуюча доза

12,5–50

100–150 мкг/м²поверхні тіла<= /span>

Як допоміжний препарат під час проведення антитиреоїдної терапії гіпертиреозу

50–100

Супресивна терапія раку щитоподібної залози

150–300

Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії

&n= bsp;

За 4 ти= жні

до тест= у

За 3 ти= жні

до тест= у

За 2 ти= жні

до тест= у

За 1 тиждень

до тест= у

Еутирок= с

100 мкг=

&n= bsp;

2 табл.=

на добу=

2 табл.=

на добу=

Еутирок= с

150 мкг=

½= ;

табл.

на добу=

½ табл.

на добу=

1<= /o:p>

табл.

на добу=

1<= /o:p>

табл.

на добу=

Добову дозу можна застосовувати за один прийом.

Добову дозу препарату приймати вранці натще, за= 30 хвилин до їди, запиваючи невеликою кількістю води (півсклянки води).

Еутирокс застосовува= ти протягом усього життя як замісну терапію при гіпотиреозі, після хірургічних втручань (струмектомії або тиреоїдектомії), а також для попередження рециди= вів після видалення еутиреоїдного зоба. Комплексну терапію з тиреостатиками призначати після досягнення еутиреоїдного стану.

При доброякісній формі еутиреоїдного зоба тривалість лікування становить від 6 місяців до 2 років. Якщо стан після лікування не поліпшується, слід призначити хірургічне втруч= ання або терапію радіоактивним йодом.

Діти.

Для новонароджених і немовлят із вродженим гіпотиреозом, де швидке досягнення терапевтичного ефекту дуже важливе, рекомендована початкова доза становить від 10 до 15 мкг/кг маси тіла на добу протягом перших 3 місяців. Після цього дозу коригують індивідуально, залежно від клінічних показників та рівня тиреотропного гормону (ТТГ).

Немовлятам добову дозу препарату давати за один прийом за 30 хвилин до першого годуван= ня. Таблетку розчинити у воді до отримання суспензії, яку слід готувати безпосередньо перед прийомом препарату, та застосовувати після додавання ще невеликої кількості рідини.

Передозуван= ня.=

Підвищення рівня Т3 (трийодтиронін) є достовірн= им індикатором передозування препаратом, більш ніж підвищення рівнів Т4 та fТ4 (вільний) у сироватці крові.

У результаті передозування можуть з’являтися симптоми, які характерні для підвищення обміну речовин (див. розділ «Побічні реакції»).

У разі передозування слід припинити застосування препарату та провести лабораторні аналізи.

При симптомах, що проявляються у вигляді вираже= них бета-симпатоміметичних ефектів, таких як тахікардія, неспокій, нервова збудженість, гіперкінезія, призначають бета-блокатори. При значному перевищ= енні дози рекомендується проведення плазмаферезу.

В окремих випадках у пацієнтів, схильних до суд= ом, можливий розвиток судом, коли була перевищена індивідуальна допустима доза препарату.

Передозування левотироксином може викликати симптоми гіпертиреозу та призвести до гострого психозу, особливо у пацієнті= в з ризиком розвитку психотичних розладів.

Є декілька повідомлень про раптовий коронарний летальний випадок у пацієнтів, які протягом багатьох років зловживали (перевищували рекомендоване дозування) левотироксином.

Побічні реакції.

Клінічні симптоми гіпертиреозу можуть виникати = при передозуванні, у разі перевищення дози індивідуальної переносимості левотироксину, якщо дозу швидко збільшувати на початку лікування. Cимптоми:= з боку серцево-судинної системи: серцеві аритмії (миготлива аритмія, екстрасистолія), тахікардія, стенокардія, відчуття серцебиття, припливи; з = боку нервової системи: головний біль, безсоння, відчуття тривоги, псевдотумор мо= зку, тремор; з боку травного тракту: блювання, діарея, зменшення маси тіла; з бо= ку шкіри та кістково-м’язової системи: підвищена пітливість, м’язова слабкість= та судоми; загальні розлади: підвищення температури тіла, розлади менструально= го циклу.

У таких випадках добову дозу препарату потрібно зменшити або перервати лікування на декілька днів. Після зникнення побічних реакцій лікування можна продовжити.

При підвищеній чутливості до компонентів препар= ату можуть спостерігатися алергічні реакції на шкірі (висип, кропив’янка) та з = боку дихальних шляхів, включаючи шкірні висипання, свербіж, кропив’янку, задишку. Надходила інформація про випадки розвитку ангіоневротичного набряку (набряк Квінке).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. = Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка. По 25 таблеток у блістері. По 2 або 4 = блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Мерк Хелскеа КГаА, Німеччина / Merck Healthcare KGaA, Germany.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Франкфуртер Штрассе 250, 64293 Дармштадт, Німеччина/Frankfurter Strasse 250, 64293 Darmstadt, Germany.