ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу<= /span>

ТАМОКСИФ= ЕН-ЗДОРОВ’Я

(TAMOXIFEN-ZDOROVYE)

Склад:<= /span>

діюча речови= на: tamoxifen;

1 таблетка м= істить тамоксифену 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини:= крохмаль картоплян= ий; лактоза, моногідрат; кальцію стеарат; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний.

<= /o:p>

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми,= з фаскою.

Фармакотерапевтична група.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'> <= /span>Антагоністи гормонів та аналогічні препарати. Антиестрогенні засоби. Код АТХ L02B A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тамоксифен є потужним нестероїдним антагоністом естрогенів. Він також може мати ча= сткові або повні агоністичні властивості, залежно від = тканин організму та виду тварин. У людини спостерігається переважно антиестрогенний ефект, який пояснюється зв’язуванням = тамоксифену з гормонзв’язувальним доменом рецептора естрогенів і блокуванням дії естрадіолу.

Фармакокінетика. <= /span>

При застосуванні всередину тамоксифен швидко абсорбується. Максимальна концентрація тамоксифену у плазмі крові досягається через 4‑7 годин після прийому, а рівноважна концентрація – після 4‑6 тижнів терапії. Після одноразового приймання тамоксифену у вигляді розчину максимальна концентрація тамоксифену у плазмі крові чоловік= ів становила 42 мкг/л, а концентрація метаболіту N‑дезметилтамоксифену<= /span> – 12 мкг/л. Періоди напіввиведення тамоксифену та його метаболіту становили відповідно 4 і 9 діб.

Співвідношення концентрацій N‑дезметилтамоксифену та тамоксифену у крові поступово збільшується приблизно з 20 % після прийому першої дози до 200 % у рівноваж= ному стані, ймовірно, внаслідок тривалішого періоду напіввиведення метаболіту. П= ри терапії тамоксифеном у дозі 20 мг 2 рази на добу середня рівноважна концентрація тамоксифену у плазмі крові хворих становила= 310 мкг/л (діапазон 164‑494 мкг/л), а N-дезметилтамо= ксифену – 481 мкг/л (діапазон 300‑851 мкг/л).

При терапії тамок= сифеном у дозі 40 мг/добу концентрації тамоксифену і N‑д= езметилтамоксифену у тканинах пухлин становили відповідно 5,4‑117 н= г/мг (у середньому 25,1 нг/мг) білка і 7,8‑210= нг/мг (у середньому 52 нг= /мг) білка. Концентрації тамоксифену і N‑дезметилтамо= ксифену у плазмі крові становили відповідно 27‑520 нг/мл (у середньому 300 нг/мл) і 210‑761 <= span class=3DSpellE>нг/мл (у середньому 462 нг/мл). Понад 99 % тамоксифену зв’язується з білками плазми крові.

У людському організмі тамоксифен метаболізується у печінці та виводиться переважно із жовчю. Екскреція початкової сполуки з сечею дуже незначна. Головним шляхом метаболічної трансформації тамоксифену у людини є деметилювання з утворенням активного метаболіту N‑дезметилтамоксифену, а потім= – N-деметилювання з утворенням N‑дездиметил= -метаболіту.

Процес елімінації тамоксифену має двофазний характер. У жінок період напіввиведенн= я у початковій фазі становить від 7 до 14 годин, а у термінальній фазі – прибли= зно 7 діб. Період напіввиведення N-дезметилтамоксифену становить приблизно 14 діб.

Клінічна відповідь на терапію спостерігається при концентрації тамоксифену у плазмі крові понад 70 мкг/л.

Особливості фармакокінетики тамоксифену та його головних метаболітів у пацієнтів літньо= го віку, пацієнтів із порушеннями функції печінки, а також при прийманні натщесерце та після їди не вивчалися.<= /o:p>

Клінічні характеристики.

Показання.

· = Рак молочної залози та рак ендометрія у жінок.

· = Ад’ювантна хіміотерапія раку молочної залози з ураженням лімфатичних вузлів у жінок, лікування метастатичного раку молочної залози у жінок і чоловіків.

<= /o:p>

Пр= отипоказання.

· = Підвищена чутливість до тамоксифену або до інших компонентів лікарського засобу.=

· = Тяжка тромбоцитопенія, лейкопенія.

· = Тяжка гіперкальціємія.

· = Одночасне застосування анастразолу та тамоксифену.

· = Вагітність та період годування груддю.

Взаємодія з = іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При застосув= анні тамоксифену у поєднанні з іншими гормональними препаратами, що містять естрогени, можливе зниження ефективності обох лікарсь= ких засобів (зокрема ненадійний контрацептивний ефект відповідних препаратів).<= o:p>

Одночасне застосування тамоксифену та інгібіторів ароматази (у тому числі анастразолу) під час ад’ювантної терапії не показали підвищення ефективності порівняно з застосуванням самого лише тамоксифену. У випадку одночасного застосування тамоксифену та інгібіт= ора ароматази летрозолу плазм= ові концентрації летрозолу зменшились на 37 %.

Тамоксифен м= оже посилювати дію антикоагулянтів кумаринового ряд= у, наприклад варфарину. Пацієнтам, які приймають кумаринові антикоагулянти з <= span class=3DSpellE>тамоксифеном, рекомендується пильно контролювати коагуляційний статус, особливо на початку лікування. =

При комбінованому застосуванні тамоксифену та інгібіторів агрегації тромбоцитів може посилюватися тенденція до кровотеч під час можливої тромбоцитопенічної фази.

Повідомлялося про збільшення частоти тромбоемболічних явищ при терапії тамоксифеном у поєднанні з іншими цитотоксичними препаратами.

Тамоксифен у рекомендованій дозі може подовжувати інтервал QTc на електрокардіограмі (ЕКГ), а одночасне застосування інших лікарських засобів= , що також здатні подовжувати інтервал QT, може додатково посилювати цей ефект. = Тому слід дотримуватися обережності у разі застосування такої комбінації, а також рекомендується проводити моніторинг показників ЕКГ та електролітного баланс= у у пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).

При супутній терапії бромкриптином підвищуються концентрації тамоксифену та його активного метаболіту N-дезметилтамоксифену у сироватці крові.

Препарати, що інгібують дію CYP2D6, знижують на 65‑75 % рівень концентрації ендоксифену, активного метаболіту тамоксифену, що призводить до зниження ефективності його терапевтичної дії.= При одночасному застосуванні тамоксифену з деякими антидепресантами – селективн= ими інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (наприклад, пароксети= ном) – відзначалося зниження ефективності тамоксифену. Тому, у разі можливості, = слід уникати застосування потужних інгібіторів CYP2D6, таких як пароксетин, флуоксетин, хінідин, цинакальцет або бупропіон.=

Основним відомим шляхом метаболізму тамоксифену у людини є деметилювання, спричинене ензимами CYP3A4. Відомо про фармакокінетичну взаємодію з індуктором CYP3A4 рифампіцином, внаслідок якої відбувається зниження рівня тамоксифену в плазмі крові. Клінічна значимість цього зниження невідома.

Повідомлялося про фармакокінетичні взаємодії з інгібіторами CYP2D6, які впливають на зниж= ення рівня активного метаболіту тамоксифену 4-гідрокси-N-дезметилтамоксифену (ендоксифену) в плазмі крові.

<= /o:p>

Особливості застосування.

Пацієнти з естроген-рецептор-позитивни= ми пухлинами та пацієнтки у постменопаузі краще ві= дповідають на терапію тамоксифеном.

Тамоксифен с= лід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями функцій печінки або нирок, цукровим діабетом, а також офтальмологічними порушеннями.=

У жінок пременопаузного віку, які застосовують тамоксифен для лікування раку молочної залози, можливе припинення менструацій.<= /span>

У дослідженнях, проведених серед жінок= у пременопаузному періоді, які отримували тамоксифен для зниження ризику розвитку раку молочної залози або в рамках лікування раку молочної залози, було виявлено зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Жінкам у пременопаузі, які застосовують лікарський засіб, слід надати рекомендації щодо заходів для підтримки здоро= в’я кісток відповідно до чинних клінічних настанов.

Повідомлялося про підвищену частоту розвитку змін в ендометрії, включаючи гіперплазію, поліпи, рак і саркому матки (переважно злоякісні мюллерівські змішані пухлини) у хворих, які лікувалис= я тамоксифеном. Частота та характер цих змін свідчать п= ро те, що вони можуть бути спричинені естрогенною дією тамоксифену.

Перед початк= ом лікування, а також кожні 6 місяців у подальшому пацієнтки повинні проходити гінекологічне обстеження. При появі будь-яких незвичних симптомів (зокрема аномальних вагінальних кровотеч, порушень менструального циклу, вагінальних виділень, болю або відчуття тиску у ділянці таза) необхідно негайно провести ретельне обстеження.

Необхідно ув= ажно стежити за ознаками можливого розвитку гіперплазії енд= ометрія у пацієнтів, які приймають тамоксифен для профілактики раку молочної залози= . У разі розвитку атипової гіперплазії ендометрія тамоксифен відмінити, призначити відповідне лікування та оцінювати доцільні= сть проведення гістеректомії, перш ніж продовжувати терапію тамоксифеном.

Після лікува= ння тамоксифеном раку молочної залози були відзначені вип= адки розвитку інших первинних пухлин, локалізованих не в ен= дометрії або протилежній молочній залозі. Причинний взаємозв’язок цих подій не встановлений і клінічна значущість цих спостережень залишається неясною.

Повідомлялося про порушення зору, зокрема зниження гостроти зору, помутніння рогівки, розвиток катаракти та ретинопатії у пацієнтів, які приймали тамоксифен. Том= у до початку терапії та періодично у процесі лікування тамо= ксифеном рекомендується проводити офтальмологічні обстеження з метою раннього виявле= ння уражень рогівки або сітківки, які можуть бути оборотними у разі своєчасного= припинення лікування препаратом.

При наявності у пацієнта захворювань печінки в анамнезі необхідно ретельно контролювати функцію печінки. У всіх = пацієнтів необхідно періодично визначати кількість формених елементів крові (особливо тромбоцитів), показники функції печінки та нирок, а також рівні кальцію та глюкози у сироватці крові. З метою раннього виявлення можливих метастазів рекомендується періодично проводити рентгенологічні дослідження легенів і кісток, а також ультразвукове дослідження печінки. Рекомендується періодично контролювати кількість формених елементів крові, в тому числі тромбоцитів, показники функції печінки та рівень кальці= ю у сироватці крові.

Тамоксифен у рекомендованій дозі може подовжувати інтервал QTc на ЕКГ. Цей ризик зростає за наявності в пацієнта серцевих захворювань, а т= акож у разі одночасного прийому інших лікарських засобів, що подовжують інтервал= QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких пацієнтів рекомендується проводити моніторинг показників ЕКГ та електролітного балансу.

Існують дані= , що у пацієнтів із недостатньою швидкістю метаболічної біотрансформації з участю CYP2D6 відзначається низький рівень ендоксифену, одного з найважливіших активних метаболітів тамоксифену. Одночасне застосування препаратів, що інгібують дію CYP2D6, може спричинити зниження концентрації активного метаболіту ендоксифену. Відповідно, якщо можливо, під час терапії тамоксифеном слід уникати застосування потужних інгіб= іторів CYP2D6, таких як пароксетин, флуоксетин, хінідин, цина= кальцет або бупропіон.

При лікуванн= і тамоксифеном збільшується ризик розвитку венозної тромбоемболії. Такий ризик зростає у пацієнтів із високим ступенем ожиріння= , зі збільшенням віку, при супутній хіміотерапії та при наявності інших факторів= розвитку тромбоемболічних явищ. Для деяких пацієнтів, хворих на рак молочної залози,= у яких виявлено декілька факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії, слід розглянути можливість призначення довгострокового лікування антикоагулянтам= и. Якщо у пацієнта виявлено венозну тромбоемболію, необхідно негайно припинити лікування тамоксифеном та розпочати антитромбоцитарну терапію. Не слід застосовувати тамоксифен для лікування пацієнтів, у яких у минулому були зафіксовані випадки тромбоемболічних явищ.

Повідомляли про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (TEН), який може загрожувати життю або призвести до летального наслідку у зв’язку з лікуванням тамоксифено= м. Під час призначення лікарського засобу пацієнтам слід повідомляти про ознак= и та симптоми тяжких шкірних реакцій та ретельно спостерігати за ними. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці реакції, слід негайно відмінити препарат та розглянути альтернативне лікування (за необхідності). Якщо у пацієнта розвинулась така серйозна реакція, як синдром Стівенса-Джон= сона або токсичний епідермальний некроліз, під час застосування тамоксифену, лікування препаратом необхідно негайно припинити і ніколи не застосовувати його в подальшому.

У пацієнтів = зі спадковим ангіоневротичним набряком тамоксифен може індукувати або посилюва= ти симптоми ангіоневротичного набряку.

При відстроч= еній мікрохірургічній реконструкції грудей тамоксифен може збільшити ризик мікроваскулярних ускладнень, пов’язаних із пересаджен= им лоскутом.

Застосування тамоксифену може спричиняти позитивні результати при перевірці на допінг.

Вплив їжі на абсорбцію тамоксифену не вивчався. Однак малоймовірно, що вживання їжі може впливати на рівноважні фармакокінетичні показники тамоксифену.

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

<= /o:p>

Застосування у період вагітності або годування груддю. =

Тамоксифен протипоказаний для застосув= ання у період вагітності або годування груддю. Повідомлялося про поодинокі випад= ки спонтанних абортів і вроджених вад розвитку у дітей, матері яких приймали тамоксифен у період вагітності, проте причинний взаємозв’язок цих подій не встановлений.

До початку терапії тамоксифеном необхідно впевнитися, що пацієнтка не вагітна. Пацієнтам репродуктивного ві= ку слід користуватися ефективними контрацептивними засобами під час і щонаймен= ше протягом 3 місяців після закінчення лікування тамоксиф= еном. Враховуючи можливість взаємодії, гормональні протизаплідні засоби застосову= вати не можна.

Тамоксифен у дозі 20 мг 2 рази на добу пригнічує лактацію у жінок, яка не відновлюється навіть після закінчення терапії.

Обмежені дані свідчать про те, що тамоксифен та його активні метаболіти виводяться та накопичуються з часом в жіночому молоці, тому препарат не рекомендовано застосовувати під час годув= ання груддю. Рішення щодо припинення годування груддю або припинення лікування <= span class=3DSpellE>тамоксифеном повинно враховувати важливість прийому лікарського засобу для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив тамоксифену на швидкість реакції= при керуванні автотранспортом та використанні інших механізмів є малоймовірним. Однак під час лікування тамоксифеном повідомлял= ося про виснаження, сонливість та погіршення гостроти зору. Пацієнтам, у яких спостерігаються зазначені симптоми, слід бути обережними під час керування автотранспортом та використання інших механізмів.

|установлені|

<= /o:p>

Спосіб застосування та дози. <= /span>

Рекомендована добова доза тамоксифену = для дорослих становить 20 мг. У разі поширеного раку дози можуть бути збільшені= до 30 мг або 40 мг на добу.

Максимальна добова доза тамоксифену становить 40 мг. Об’єктивний терапевтичний ефект зазвичай відзначається після 4‑10 тижнів лікування, однак при наявнос= ті метастазів у кістках позитивний ефект може досягатися лише після кількох місяців терапії.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

У разі призначення двох або більшої кількості таблеток препарату на добу їх можна приймати за 1 або 2 прийоми.

Тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу хвороби. Зазвичай лікування є тривалим.

Лікування особливих груп пацієнтів. Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок корекція доз не потрібна.

<= /o:p>

Діти. Рекомендацій щодо лікування тамоксифеном дітей дотепер не розроблено.

<= /o:p>

Передозування.

Симпт= оми. Тамоксифен у високих дозах спричиняв <= span class=3DSpellE>естрогенні ефекти у тварин. У теорії очікується, що передозування спричиняє посилення антиестрогенних побічних ефектів.

Випадків гострого передозування у людини не відзначено. Про передозування у людей відомо мало.= У науковій літературі повідомлялося, що застосування тамоксифену в дозах, які= у декілька разів перевищують стандартну, може бути пов’язане з подовженням інтервалу QT на ЕКГ. При дозах 160 мг/м² і більше виникали зміни= в ЕКГ (подовжений час QT), а при дозах 300 мг/м² щодня – нейротоксичність (тремор, гіперрефлексія, нестійка хо= да та вертиго).

Лікування. Спеціального антидоту не існує. При передозуванні проводити симптоматичне лікування.

<= /o:p>

Побічні реакції. = <= /span>

Більшість із зазначених нижче побічних ефектів є оборотними, часто = вони минають після зниження доз.

Частота побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часті (> 1/10), часті<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> (≥ 1/100 – < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 – < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000 – < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (не може бути оціне= на за наявними даними).<= /span>

Доброякісні та злоякісні новоутворення (включаючи кісти і поліпи).<= /span>

Відзначено випадки загострення захворюванн= я. У невеликої кількості пацієнтів з метастазами у кістках на початку терапії тамоксифеном розвивається гіперкальціємія. У цей поча= тковий період може посилюватися біль у кістках і пухлині, а також збільшуватися еритема довкола уражень шкіри, що є свідченням реакції на терапію. Також мо= жуть збільшуватися наявні ураження шкіри або з’являтися нові.<= /p>
Терапія тамоксифеном асоціюється зі збільшенням частоти випад= ків розвитку проліферативних змін в ендометрії, зокрема поліпів і раку ендометрія. Ризик розвит= ку раку ендометрія зростає зі збільшенням тривалос= ті терапії тамоксифеном і приблизно у 2‑3 ра= зи перевищує імовірність розвитку раку ендометрія у жінок, які не приймали препарат. Також дещо зростає частота випадків розвит= ку саркоми матки (переважно злоякісних мюллерівських змішаних пухлин). Однак клінічна користь від лікування тамоксифеном раку молочної залози переважає потенційний ризик розвитку новоутворень ендометрія.

Часті: міома матки.

Нечасті: рак ендометрія.

Рідкісні: саркома матки (в основному змішані мюллерівські злоякісні пухлини).

З боку репродуктивної системи і молочних залоз.

Дуже часті: = вагінальні виділення, порушення менструального циклу та пригнічення менструацій у пері= од пременопаузи, вагінальні кровотечі.

Часті: = генітальний свербіж, збільшення розмірів маткових фіброїдів, проліферативні зміни ендометрія (неоплазія ендометрія= , гіперплазія та поліпи, зрідка ендометріоз).<= o:p>

Рідкісні: імпотенція у чоловіків, кістозний набряк яєчників, вагінальні поліпи.=

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Часті: транзиторна анемія.

Нечасті: лейкопенія, транзиторна тромбоцитопенія.

Рідкісні: = агранулоцитоз, нейтропенія.

Поодинокі: панцитопенія.

З боку імунної системи.<= /span>

Часті: реакції гіперчутливості.

З боку ендокринної системи.<= /span>

Дуже часті:<= /span> припливи.

Нечасті: = гіперкальціємія.

Розла= ди метаболізму.

Дуже часті: затримка рідини в організмі.

Часті= : збільшення рівня тригліцеридів у сироватці крові, анорексія.

Поодинокі: тяжка гіпертригліцеридемія, що іноді супроводжується панкреатитом.

Психі= чні розлади.

Рідкісні: депресія.

З боку нервової системи.<= /span>

Часті: запаморочення, головний біль, сонливість, порушення чутливості (парестезія, дисгевзія).=

З боку органів зору.<= /span>

Часті: зниження гостроти зору, помутніння рогівки, розвиток катаракти та ретинопат= ії. Імовірно, ці ефекти залежать від доз тамоксифену та тривалості терапії. Вони можуть бути частково оборотними після припинення лікування тамоксифеном.

Рідкісні: оптична нейропатія, неврит зорового нерва (у поодиноких випадках спостеріга= лася втрата зору).

З боку судинної системи.

Часті: припливи крові до обличчя, ішемічні цереброваскулярні явища, судоми нижніх кінцівок, тромбоз. При терапії тамоксифеном у поєднанні з іншими цитотоксичними препаратами може зростати ризик тромбоемболічних явищ= , у т. ч. венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен, м= ікросудинного тромбозу) та тромбоемболії легеневої артерії.

Нечасті: інсульт.

Частота невідома: тромбофлебіт.

З боку серця.

Частота невідома: подовження інтервалу QT.<= o:p>

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Нечасті: інтерстиціальний пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже часті:<= /span> нудота.

Часті: блювання, запор, діарея.

Нечасті: панкреатит.

Рідкісні: втрата смакової чутливості, розлади апетиту.

З боку гепатобіліарної системи.=

Часті: зміна рівня печінкових ензимів, = жирова інфільтрація печінки.

Нечасті: цироз, жировий гепатоз.

Поодинокі: холестаз, гепатит, жовтяниця, некротичний гепатит, геп= атоцелюлярні ураження, печінкова недостатність.

Іноді більш тяжкі печінкові розлади призводили до летальних наслідків.=

З боку шкіри та підшкірних тканин.=

Дуже часті:<= /span> шкірні висипи.=

Часті: = алопеція, збільшення наявних або виникнення нових уражень шкіри.

Рідкісні: гіпертрихоз, шкірний васкуліт, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермал= ьний некроліз.

Поодинокі: повідомляли про поодинокі випадки розвитку мультиформної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсо= на або бульозного пемфігоїду, також зафіксовані випадки червоного вовчака шкіри.

Частота неві= дома: загострення спадкового ангіоневротичного набряку.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучних тканин.

Часті: судоми ніг, міалгія.=

Частота невідома: зниж= ення мінеральної щільності кісткової тканини (у жінок у пре= менопаузному періоді).<= /span>

Вроджені, спадкові та генетичні розлади.=

Поодинокі: = хронічна гематопорфірія.=

Ефекти загального характеру та місцеві реакції.

Дуже часті:<= /span> припливи жару, що частково зумов= лені антиестрогенним ефектом тамоксифену, втома. <= /o:p>

Рідкісні: на початку терапії – біль у кістках та у ділянці ураженої тканини у відповідь на терап= ію тамоксифеном.

Зміни лабораторних показників.<= /span>

Зміни ліпідн= ого профілю сироватки крові, підвищення активності печінкових ферментів.<= o:p>

Травм= и, отруєння та процедурні ускладнення.

Поодинокі: реакції опромінення.=

Термін придатності. 3 роки.

<= /o:p>

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

<= /o:p>

Упаковка. Таблетки по 10 мг № 10×6 у блістерах у короб= ці; № 60 у контейнері у коробці. Таблетки по 20 мг № 10×3, № 10×6 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

<= /o:p>

Ви= робник. Т= ОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходж= ення виробника та адреса місця провадження його діяльності.<= /span>

Україна, 610= 13, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.