ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕДИКСИКАМ

(MEDIXICAM)

Склад:

діюча речовина: мелоксикам;

1 ампула містить 15 мг мелоксикаму;

допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер 188, натрію хлорид, гліцин, натр= ію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого із зеленим відтінком кольору, практично вільний від часток.

Фармакотерапевтична група.

Нестерої= дні протизапальні та протиревматичні засоби. Мелоксикам. Код АТХ М01А С06= .

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Медиксикам – це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу єнолієвої кислоти, що виявляє протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефект.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активніс= ть на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.=

Фармакокінетика.

Абсорбція. Мелоксикам повністю абсорбується після внутрішньом’язової ін’єкції. Відносна біодоступність порівняно з такою при пероральному застосуванні становить майже 100 %. Тому корегувати дозу при переході від внутрішньом’язового до перорального шляху застосування не потрібно. Після внутрішньом’язової ін’єкції 15 мг максимальна концентрація у плазмі крові (= C_max) становить приблизно 1,6-1,8 мкг/мл і досягається за 1-6 годин.

Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину, де його концентрація наполовину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький,= у середньому становить 11 л після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення, і показує індивідуальні відхилення в межах 7-20 %. Об’єм розподілу після застосув= ання багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 мг до 15 мг) становить 16 л із коефіцієнтом відхилення в межах від 11 % д= о 32 %.=

Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці. У сечі було ідентифіковано чотири різні метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт, 5’-карбоксимелоксикам (60 % дози), формуєт= ься шляхом окиснення проміжного метаболіту – 5’-гідроксиметилмелоксикаму, що та= кож виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro = дають можливість припустити, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболіз= му, тоді як CYP 3А4 ізоензими відіграють меншу роль. Активність пероксидази, можливо, відповідальна за два інші метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рі= вних частинах зі сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється зі сечею. Період напіввиведен= ня (t_1/2) становить від 13 до 25 годин залежно від способу застосування (перорального, внутрішньом’язового або внутрішньовенного). Плазмовий кліренс становить приблизно 7-12 мл/хв після одноразової пероральної дози, внутрішн= ьовенного або ректального застосування.

Лінійність дози. = Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози в= ід 7,5 мг до 15 мг після перорального та внутрішньом’язового застосування.

Особливі групи хворих<= /i>

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня суттєво не впливає на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділи «Особливості застосуванн= я» та «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку. = У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієн= ток літнього віку жіночої статі площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) вища і t_1/2 довший порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми крові у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози»).=

Клінічні характеристики.

Показання.

Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли інші шляхи застосування не можуть бути застосовані.

Протипоказання.

-       ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

-        вік пацієнт= а до 18 років;

-        гіперчутлив= ість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу, або до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, ацетилсаліцилова кислота; мелоксика= м не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися симптоми астми, виникали носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому ацетил= саліцилової кислоти або інших НПЗП;

-        шлунково-ки= шкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;=

-        активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих п= ідтверджених випадків виразки або кровотечі);

-        тяжка печін= кова недостатність;

-        тяжка нирко= ва недостатність (без використання діалізу);

-        шлунково-ки= шкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;

-       розлади гем= остазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання, пов’язані зі шл= яхом застосування);

-        тяжка серце= ва недостатність;

-        лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щодо взаємодії проводилися лише за участю дорослих.

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть спричиняти гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепто= рів ангіотензину II, НПЗП, (низькомолекулярні або нефракціоновані) гепарини, циклоспорин, такролімус і триметоприм.

Початок гіперкаліємії може залежати від того, ч= и є пов’= язані з нею чинники. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарські засоби застосовувати супутньо з мелоксикамом.<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-font-= family: Calibri;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>

Фармакодинамічні взаємодії

Інші НПЗ= П та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/добу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. розділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза).

Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин, що застосовується в геріатричній практиці або терапевтичних дозах.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'> Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливо= сті застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних до= зах (див. розділ «Особливості застосування»).

В інших випадках застосування гепарину необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), якщо доведена неможливість уникнення даної комбінації.

Тромболітичні та антиагрегаці= йні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч шля= хом пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.=

Селективні інгібітори зворотн= ого захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати е= фект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнт= ів із порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого порушення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборот= ною. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарс= ькі засоби (наприклад, бета-адреноблокатори). Як і = при застосуванні нижчезазначених лікарських засобів, можливе зниження антигіпер= тензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати функцію нирок. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнь= ого віку.

Внутрішньоматкові засоби контрацепції. НПЗП знижують ефективність внутрішньоматкових п= ротизаплідних засобів. Раніше повідомлялося про зниження ефективності внутрішньоматкових засобів контрацепції при застосуванні НПЗП, але це потребує подальшого підтвердження.=

Деферасірокс

Супутнє застосування мелоксикаму і деферасіроксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія: в= плив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Літій. Є дані щодо НПЗП, які підвищують концентрацію літію у плазмі крові (шляхом зниження ниркової екскреції літію), що може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролюв= ати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендуєть= ся супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрекса= ту (понад
15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НП= ЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч. пацієнтам із порушеннями функції нирок. Якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності, коли прийом НПЗП і метотрекс= ату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищити= сь та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) = не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (ди= в. вище) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед. При супутньому застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом пацієнтам із кліренсом креатиніну від 45 мл/хв до 79 мл/хв прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, у день введення і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (клір= енс креатиніну ≥ 80 мл/хв) дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити еліміна= цію пеметрекседу, а, отже, збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних із пеметрекседом. Тому слід виявляти обережність при призначенні= 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв).

Фармакокінетична взаємодія: в= плив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму

Холестирамін = прискорює виведення мелоксикаму шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.<= /span>

Фармакокінетична взаємодія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику

Пероральні антидіабетичні зас= оби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід)=

Мелоксикам майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно на дві третини опосередкований фермен= тами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях CYP 2C= 9 та допоміжний шлях CYP 3A= 4) і на одну третину – іншими шляхами, наприклад шляхом пероксидазного окиснення. Слід брати до уваги можливість фармакокінетичних взаємодій при одночасному введенні мелоксикаму і лікарських засобів, які явно пригнічують= або метаболізуються CYP 2C= 9 та/або CYP 3A= 4. Взаємодію, опосередковану CYP 2C9, можна очікувати в комбінації з такими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих лікарських засобів і мелоксикаму в плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймають мелоксикам та препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати щодо розвитку гіпоглікемії.

Діти

Дослідження взаємодії проводилися тільки за уча= стю дорослих.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі лікарського засобу з антацидами, циметиди= ном та дигоксином.

Особливості застосування.

Побічні реакції можуть бути мінімізовані у разі застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікува= ння, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та доз= и» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелоксикам не застосовувати для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.

За відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Необхідно враховувати наявність езофагіту, гаст= риту та/або пептичної виразки в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікуван= ня перед початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно виявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення

Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнут= и у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів= або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації є вищим при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамне= зі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказанн= я»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів потрібно розглянути комбінов= ану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібі= тори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосува= ння низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвич= ні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином= на початкових етапах лікування.

Необхідно виявляти обережність щодо пацієнтів, = які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки = або кровотечі, зокрема гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практи= ці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза = або ≥ 3 г загальна добова доза) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування.=

НПЗП потрібно з обережністю застосовувати паціє= нтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).=

Порушення з боку печінки

Приблизно 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗП (включаючи Медиксикам), можуть мати  підвищені значення одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінними або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Суттєве підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у три та більше разів = вище норми) було зафіксовано в 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗ= П. Окрім цього, протягом клінічних випробувань з НПЗП були рапортовані рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них з летальним наслідком.=

Пацієнтів зі симптомами та/або ознаками печінко= вої дисфункції або з відхиленнями у результатах печінкових тестів потрібно оцін= ити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності упродовж тера= пії Медиксикамом. Якщо клінічні ознаки та симптоми зіставні з розвитком печінко= вих захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприкла= д, еозинофілія, висипання), то застосування Медиксикаму слід припинити.=

Серцево-судинні порушення

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або зі застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується кл= інічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на початку к= урсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих доза= х та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недоста= тньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хвор= обою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після старанного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців).

НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язане з тривалістю застосування. Пацієнти зі серцево-судинними захворюваннями або факторами ри= зику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускл= аднень.

Порушення з боку шкіри=

При застосуванні НПЗП у поодиноких випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включа= ючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реа= кції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхід= но припинити застосування мелоксикаму. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некро= ліз. З цим пов’= язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта вияви= ли синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосув= анні мелоксикаму, застосування препарату не можна відновлювати у будь-який час у майбутньому.

Повідомлялося про випадки фіксованого медикаментозного висипу при застосуванні мелоксикаму. = Мелоксикам не слід повторно призначати пацієнт= ам, які мали в анамнезі фіксований медикаментозний висип пов’язаний із застосуванням мелоксикаму. Потенційна перехресна реактивність = може виникнути з іншими оксикамами.

Анафілактичні реакції<= /i>

Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на Медиксикам. Лікарський засіб Медиксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніт з або без назальних поліпів, або у яких проявл= явся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилов= ої кислоти чи інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявлен= ні анафілактичної реакції.

Параметри печінки та функція нирок=

Як і при застосуванні більшості НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубін= у в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну= в сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторн= их показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасо= вий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосува= ння мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність

НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний контроль функції нирок, включаючи об’єм діурезу, у пацієнтів із такими факторами ризику:

-  = ;     літній вік;=

-  = ;     супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій»);=

-  = ;     гіповолемія (будь-якого генезу);

-  = ;     застійна серцева недостатність;

-  = ;     ниркова недостатність;

-  = ;     нефротичний синдром;

-  = ;     вовчакова нефропатія;

-  = ;     тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда-П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу= або нефротичного синдрому.

Доза мелоксикаму для пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 7,5= мг. Пацієнтам із нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу м= ожна не знижувати (кліренс креатиніну більше 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та вод= и

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та = води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, можливе зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У резуль= таті у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серце= ва недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затрим= ки натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Гіперкаліємія

Гіперкаліємію може спричинити цукровий діабет а= бо одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярній основі потрібно проводити контроль рівня калію.

Комбінація з пеметрекседом

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій»).

Інші застереження та заходи безпеки

Побічні реакції часто гірше переносяться пацієн= тами літнього віку, слабкими або ослабленими пацієнтами, які потребують ретельно= го нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, треба бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та сер= ця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НП= ЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Як і при внутрішньом’язовому  застосу= ванні інших НПЗП, у місці ін’єкції може виникнути абсцес або некроз.

Застосування мелоксикаму може негативно впливат= и на репродуктивну функцію, тому не рекомендується жінкам, які хочуть завагітніт= и. Для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безп= ліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Лікарський засіб містить менше, ніж 1 ммоль нат= рію (23 мг) на ампулу 1,5 мл, тобто по суті є вільним від натрію.

Маскування запалення та гаряч= ки

Фармакологічна дія Медиксикаму, спрямована на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь даних діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.

Лікування кортикостероїдами

Медиксикам не може бути ймовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні ефекти

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи Медиксикам. Це може бути пов’язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи Медиксикам, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анем= ії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть спричинити подовження часу кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Потребують ретельного контролю пацієнти, яким призначено Медиксикам та у яких можливі побічні реакції щодо змін у функції тромбоцитів, такі як розлади згортання крові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти.=

Застосування пацієнтам з наяв= ною астмою=

Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу ас= тму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. У зв’язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою= та іншими НПЗП, Медиксикам не застосовувати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти, та обережно застосовувати пацієнтам з наявною астмою.=

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітн= ість та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози = та тривалості лікування.=

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування препарату може спричинити олігогідроамніон внаслідок дисфункції нирок плода= . Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому під час І та ІІ триместру вагітнос= ті мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка, яка намагається завагітніти, або вагітна протягом І та ІІ триместру вагітно= сті застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими. = Допологовий моніторинг олігогідроамніону та звуження артеріальної прото= ки слід розглянути після впливу мелоксикаму протягом декількох днів, починаючи= з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, я= кщо виявлено олігогідроамніон або звуження артеріальної протоки.

У процесі ІІІ триместру вагітності всі інгібіто= ри синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:

-       серцево-лег= еневої токсичності (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

-       порушення роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніо= ном (див. вище);

можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:

-     можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;<= span style=3D'font-size:13.5pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

-     пригнічення скорочень матки, = що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю. Хоча конкретних даних щодо Медиксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування даного лікарського засобу не рекомендовано жінкам, які годують груддю.

Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію, тому не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Для жінок, = які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Од= нак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або ро= боти з іншими механізмами.=

Спосіб застосування та дози.<= /span>

Внутрішньом’язове застосування. Одна ін’єкція 1= 5 мг 1 раз на добу.

НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг на добу.

Лікування повинно обмежуватися однією ін’єкцією= на початку терапії з максимальною тривалістю до 2-3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (тобто коли інші шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).=

Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.

Особливі категорії пацієнтів<= /span>

Пацієнти літнього віку (див. розділ «Фармакокінетика= »)

Рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл) (також див. роз= діл «Спосіб застосування та дози» ‘Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побіч= них реакцій’ та розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»)

Пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку побічн= их реакцій, наприклад зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі або факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікування слід розпочинати з дози 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл).

Ниркова недостатність<= /i>

Цей лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебувають на гемодіалізі (див. розділ= «Протипоказання»).

Для пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг = на добу&nbs= p;(половина ампули 1,5 мл).

Пацієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (пацієнти із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження доз= и не потрібне.

Печінкова недостатність

Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».

Спосіб застосування

Препарат слід вводити повільно, шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці, дотримуюч= ись суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується чергу= вати місце ін’єкції (ліву та праву сідниці). Перед ін’єкцією важливо перевірити,= щоб вістря голки не знаходилося в судині.

Ін’єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час ін’єкції.

У разі протезу кульшового суглоба ін’єкцію слід зробити в іншу сідницю.

Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату (таблет= ки).

Діти.

Медиксикам протипоказаний для лікування пацієнт= ів віком до 18 років (див. розділ «Протипоказання»).

Передозування.=

Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним бол= ем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Можлива шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гостр= ої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судо= м, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також можли= ве при передозуванні.

При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовані симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорене виведе= ння мелоксикаму за допомогою 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.

Побічні реакції.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП= ЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ, таких як інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних реакцій, що спостерігаються,= шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (= див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит= .

Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром С= тівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»= ).

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакц= ій лікарського засобу: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10= ); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даним= и).

З боку системи крові та лімфатичної системи:

нечасто – анемія;

рідко – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопен= ія.

Зафіксовано дуже рідкі випадки агранулоцитозу (див. = ‘Окремі серйозні та/або часті побічні реакції’).

З боку імунної системи:

нечасто – алергічні реакції, інші ніж анафілактичні або анафілактоїдні;

частота невідома – анафілактичний шок, ана= філактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.

Психічні розлади:<= span style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-font-family:Cal= ibri; mso-fareast-language:RU'>

рідко – зміна настрою, нічні жахи;

частота невідома – сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи:

часто – головний біль;

нечасто – запаморочення, сонливість.<= /span>

З боку органів зору:

рідко – розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:

нечасто – запаморочення;

рідко – дзвін у вухах.

Кардіальні порушення:<= /i>

рідко – відчуття серцебиття.

Повідомлялося про серцеву недостатність, пов’яз= ану із застосуванням НПЗП.

Судинні розлади:

нечасто – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.

З боку дихальної системи, орг= анів грудної клітки та середостіння:

рідко – астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та на інші НПЗП;

частота невідома – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травної системи:

дуже часто – розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метео= ризм, діарея;

нечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, запор, метеоризм, відрижка;<= /span>

рідко – коліт, гастродуоденальна виразка, езофа= гіт;

дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація;

частота невідома – панкреатит.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфора= ція можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади гепатобіліарної систе= ми:

нечасто – порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення трансаміназ або білірубіну);

дуже рідко – гепатит;

частота невідома – жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання;

рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка;

дуже рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема;

частота невідома – реакції фоточутливості, ексфоліативн= ий дерматит, фіксований медикаментозний вис= ип (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку сечовидільної системи<= /span>:

нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємод= ій» та «Особливості застосування»), зміна показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові);

дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокр= ема у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»);

частота невідома – інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

частота невідома –  жіноче безпліддя, затримка овуляції.

Загальні розлади та реакція у місці введення:

часто – затвердіння у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції;

нечасто – набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок;

частота невідома – грипоподібні симптоми.

З боку опорно-рухової системи= :

частота невідома – артралгія, біль у спині, озн= аки та симптоми, пов’= язані зі суглобами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції

Зафіксовано дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарсь= кі засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які не асоціювалися зі застосуванням препарату, але які є загальноприйнято характерними для інших сполук класу

Органічне ниркове ураження, що, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротично= го синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування= »).

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.<= span style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-font-family:Cal= ibri; mso-fareast-language:RU'>

Зберігати в оригінальній упаковці при температу= рі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Дані відсутні, тому препарат не слід змішувати з іншими лікарськими зас= обами в одному шприці.

Упаковка. По 1,5 мл в ампулі, по 5 ампул разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ХЕЛП С.А.

HELP S.A.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Педіні, Яніна, 45500, Греція

Pedini&n= bsp;Ioanninon, Ioannina= , 45500, Greece

Заявник.

М.БІОТЕК ЛІМІТЕД

M= .BIOTECH&= nbsp;LIMITED

Місцезнаходження заявника.

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom