ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарськ= ого засобу

РОСЕМІД®

(ROSEMIDE^®)

Склад:

діюча речовина: рисперид= он (risperidone);

1 мл розчину містить рисперидону 1= мг;

допоміжні речовини: кислота винна, кислота бензойна (E 210), натрію гідроксид, вода очищена.

=

Лікарська форма. Розчин о= ральний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група. <= span class=3DSpellE>Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A X08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка= .

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоні= ст з унікальними властивостями. Він проявляє високу афінніс= ть щодо серотонінергічних 5-НТ₂ і дофамінергічних D2<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-fam= ily: "Courier New";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з α₁-адренергічними рецепторами та з меншою афінністю<= /span> – з Н₁-гістамінергічними та α₂<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-fam= ily: "Courier New";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності відносно холінергічних рецепторів. Хоча р= исперидон є потужним D₂-антагоністом, що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм щодо серотоніну та дофаміну зменшує схильність до е= кстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.=

Рисперидон у формі таблеток, що диспергуються у ротов= ій порожнині, та рисперидон у формі таблеток, вкритих оболонк= ою, є біоеквівалентними до рисперидону= , розчину орального.<= /span>

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, = який чинить подібну до рисперидону фармакологічну ді= ю.

Всмоктування

Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає максималь= ної концентрації у плазмі крові у межах 1–2 годин, у пацієнтів літнього віку – у межах 2–3 годин. Абсолютна біодоступність після перорального застосування рисперидону становить= 70 % (CV=3D25 %). Їжа не впливає на абсорбцію препарат= у, тому рисперидон можна приймати незалежно від прийому їжі. Абсолютна біодоступність становить 66 % у швидк= их метаболізаторів та 82 % - у   повільних.

Розподіл

Риспе= ридон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподіл= у становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв’язуєть= ся з альбуміном і кислим α₁-глікопротеїном. Рисперидон на 90 % зв’язується з білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77 %. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі= у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб= .

Біотрансформація та виведення

Риспе= ридон метаболізується цитохромом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперид= ону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисп= еридон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Цитох= ром CYP2D6 піддається генетичному поліморфізму. У швидких = метаболізаторів CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у повільних метаболізато= рів рисперидон перетворюється набагато повільніше. = Хоча у швидких метаболізаторів концентрація рисперидону та 9-гідроксирисперидону нижча, ніж у пов= ільних метаболізаторів, фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону у комбінації (тобто активної = антипсихотичної фракції) після одноразової та багаторазових доз у швидких та повільних метаболізаторів цитохрому CYP2D6 подібна.<= /span>

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in= vitro= на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях не пригнічує значно метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізоферментами цито= хрому Р450, включаючи CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3= A5. Через тиждень після застосування препарату 70 % дози виводиться зі сечею, 1= 4 % – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35= -45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неакт= ивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період <= span class=3DSpellE>напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин, а у пацієнт= ів літнього віку – 34 годин.

Лінійність

Концентрація рисперидону у плазмі крові пропорційна до дози препарату (в межах терапевтичних доз).

Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушеннями функції нирок, печінки

У ході ф= армакокінетичного дослідження одноразового прийому препарату пацієнтами літнього віку було продемонстровано, що у таких пацієнтів на 43 % вищий рівень концентрації активної антипсихотичної фракції, на 38 % довший період напіввиведення та на 30 % знижений кліре= нс активної антипсихотичної фракції.

У дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок значення кліренсу акти= вної фракції становило ~ 48 % від такого у дорослих без порушень функції ни= рок. У дорослих пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок значення кліренсу становило ~ 31 % від такого у дорослих без порушень функції нирок. Пер= іод напіввиведення активної фракції становив 16,7 години у молодих дорослих пацієнтів, 24,9 години у дорослих із помірними порушеннями функції нирок (або довшим у ~ 1,5 раза за такий у молодих дорослих пацієнтів) та 28,8 години у пацієнтів із тяжкими порушення= ми функції нирок (або довшим у ~ 1,7 раза за = такий у молодих дорослих пацієнтів). У пацієнтів із печінковою недостатністю спостерігався нормальний рівень концентрації рисперидо= ну у плазмі крові, але середнє значення вільної фракції р= исперидону у плазмі крові було збільшене на 37,1 %.

Після перорального застосування значення кліренсу = та періоду напіввиведення рис= перидону й активної антипсихотичної фракції у пацієнтів = із помірними та тяжкими порушеннями функції печінки суттєво не відрізнялися від таких у молодих здорових добровольців.

Діти=

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.

Стать, расова приналежність та куріння

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, віку або звички курити на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.

=

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

-      = Лікування шизофренії;
-      = лікування маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярних розладах;=

-      = короткочасне лікування (до 6 тижнів) вираженої агресії = у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу від помірного до тяжкого ступеня при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим = та при відсутності відповіді на нефармакологічні методи лікування (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»); <= /span>

-&nb= sp;       симптоматичне короткострокове лікування (д= о 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки у дітей від 5 років та підліт= ків з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю, діагностованою за критеріями DSM-IV, у яких тяжкість агресивної або іншої деструктивної поведінки вимагає фармакологічн= ого лікування. Фармакологічне лікування повинно бути невід’ємною частиною комплексної програми лікування, що включає психологічну підтримку та виховні заходи. Рекомендується, щоб Росемід^{® призначав
фахівець у галузі дитячої неврології, дитячої та підліткової психіатрії або
лікар, який має досвід лікування поведінкових порушень у дітей та підлітків=
.}

Протипоказання.

Підвищена чутливість = до активного компонента або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Деменція та симптоми хвороби Паркінсона (ригідність, брадикінезія та паркін= сонічні порушення постави).

Деменція та підозра на деменцію з тільцями Леві (окрім симптомів демен= ції, щонайменше два з таких симптомів: паркінсонізм, візуальні галюцинації, хитк= ість ходи).

=

= Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

= Фармакодинамічні взаємодії.

= Лік= арські засоби, що подовжують інтервал QT.

= Як і з іншими антипсихотик= ами, слід дотримуватися обережності при призначенні риспери= дону з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, наприклад з антиаритмічними препаратами (хін= ідином, дизопірамідом, прокаїнамід= ом, пропафеноном, = аміодароном, соталолом), трициклічними антидепресантами (амітриптиліном)= , тетрациклічними антидепресантами (мапролітином), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійними (хініном, <= span class=3DSpellE>мефлохіном), та з препаратами, які спричиняють електролітний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагнезіємію), брадикардію, чи засобами, які пригн= ічують печінковий метаболізм рисперидону. Даний перелі= к є орієнтовним та не є повним.

Засоби центральної ді= ї та алкоголь<= /span>

Рисперидон слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими субстанціями центральної дії, у тому числі з алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та з бензодіазепінами, через підвищений ризик <= span class=3DSpellE>седації.

Леводопа та агоністи допаміну

Рисперидон може= виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів доп= аміну. Якщо така комбінація вважається необхідною, особливо у термінальній стадії хвороби Паркінсона, потрібно призначати найменші ефекти= вні дози кожного з препаратів.

Лікарські засоби з гіпотензивним ефектом

У постмаркетинговий період спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів.

Психостимулятори=

Застосування рисперидону у комбінації зі психостимуляторами (наприклад, із метилфенідатом) може спричинити = появу екстрапірамідних симптомів після коригування дози одн= ого або обох препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).=

Паліперидон

Одночасне застосування перорального рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичн= ої фракції.

= Фармакокінетичні взаємодії

= Їжа не впливає на абсорбцію рисперидону.

= Рисперидон головним чином метаболізується з участю CYP2D6 і меншою мірою – з участю CYP3А4. Рисперидон та й= ого активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Речовини, які модифікують активність CYP2D6, або потужні інгібітори чи індуктори активнос= ті CYP3А4 та/або P-gp можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихот= ичної фракції рисперидону.

Пот= ужні інгібітори CYP2D6

= При одночасному застосуванні рисперидону з потужним інгібітором CYP2D6 може підвищуватися концентрація рис= перидону у плазмі крові, але менше, ніж концентрація активної а= нтипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітора CYP2D6 = можуть підвищувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетину, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону у п= лазмі крові подібним чином. На початку одночасного застосування, а також у разі відміни застосування пароксетину, хінідину або іншого сильного інгібітора CYP2D6, особливо= у великих дозах, лікар має переглянути дозу рисперидону<= /span>.

Інг= ібітори CYP3А4 та P-gp

Одночасне застосування рис= перидону з потужними інгібіторами CYP3А4 та/або Р-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотично= ї фракції рисперидону у плазмі крові. На початку одночасного застосування, а також у разі відміни ітрак= оназолу або інших потужних інгібіторів CYP3А4 та/або Р-gp лікар має переглянути дозу рисперидону.

= Індуктори CYP3А4 та P= -gp

Одночасне застосування рис= перидону з потужними індукторами CYP3А4 та/або Р-gp може зменшити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. На початку терапії, а також у разі відміни карбамазепіну а= бо інших сильних індукторів CYP3А4/Р-gp лікар має переглянути дозу рисперидону. Ефект застосування індукторів CYP3А4 залежить від часу, максимальний вплив = може бути досягнутий щонайменше через 2 тижні після початку лікування. Відповідн= о, після припинення застосування індукція CYP3А4 може тривати щонайменше 2 тиж= ні.

Лік= арські засоби з високим ступенем зв’язування з білками крові=

При застосуванні рисперидо= ну разом з іншими лікарськими засобами, які значною мірою зв’язуються з білками плазми крові, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції не спостерігалося. При одночасному застосуванні з таким лікарським засобом слід ознайомитися з його інструкцією для медичного застосування щодо шляхів метаболізму та необхідності коригування дози.

Діт= и

= Дослідження взаємодії проводили лише з участю дорослих пацієнтів. Невідомо, чи можуть отримані результати бути застосовані до дітей.

= Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфеніда= ту) із рисперидоном у дітей не впливало на фармакокінетику та ефективність рисперидону.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику рисперидону<= /span>

Антибактеріальні лікарські за= соби

Еритроміцин, помірний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-gp, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної ант= ипсихотичної фракції.

Рифампіцин, потужний індуктор CYP3А4 та індуктор Р-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові.

Інгібітори холінестерази<= /span>

Донепезил<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",seri= f; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> та галантамін, субстрати CYP2D6 та CYP3А4, не демонструють клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Протиепілептичні лікарські засоби

Карбамазепін, потужний індуктор CYP3А4 та індуктор Р-gp, продемонстр= ував вплив на зниження концентрації активної антипсихо= тичної фракції рисперидону у плазмі крові. Аналог= ічний ефект може спостерігатися при застосуванні феніто= їну та фенобарбіталу, які також є індукторами печінкових ферментів CYP3А4 та Р-gp.
Топірамат помірно знижує б= іодоступність рисперидону та не впливає на біодоступність активної антипсихотичної фракції. Малоймов= ірно, що ця взаємодія може спричинити клінічно значимий ефект.

Протигрибкові лікарські засоб= и<= /span>

Ітраконазол, потужний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-gp, у дозі 200 мг на добу підвищує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі = крові приблизно на 70 % при одночасному застосуванні з = рисперидоном у дозах від 2 до 8 мг на добу.

Кетоконазол, потужний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-gp, у дозі 200 мг на добу підвищує концентрацію рисперидону та знижує концентрацію                                                9-гідроксирисперидон= у у плазмі крові.

Антипсихот= ичні лікарські засоби

Фенотіазини можуть підвищувати концентрацію рисперидону у плазмі крові, а= ле не активної антипсихотичної фракції.

Противірусні лікарські засоби=

Інгібітори протеази: дані досліджень відсутні; оскільки ритонавір є потужним інгібітором CYP3А4 та слабким інгібітором CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, підсилені ритонавіром, можуть підвищити концентрацію актив= ної антипсихотичної фракції рис= перидону.

Бета-блокатори

Деякі бета-блокатори можуть підвищити концентрацію рисперидону, проте не впливають на концентрацію активної антип= сихотичної фракції у плазмі крові.

Блокатори кальцієвих каналів<= o:p>

Верапаміл, помірний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-gp, підвищує концентрацію рис= перидону та активної антипсихотичної фракції у плаз= мі крові.

Лікарські засоби для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту

Антагоністи Н₂-рецепторів: = циметидин<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",seri= f; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> та ранітидин, слабкі інгібітори CYP2D6 і CYP3А4, підвищують біодоступність рисперидону<= /span> та мінімально впливають на біодоступність активної антипсихотичної фракції.

Селективні інгібітори зворотн= ого захоплення серотоніну (СІЗЗС) та трициклічні антидепресанти

Флуоксетин, потужний інгібітор CYP2D6, підвищує концентрацію ри= сперидону у плазмі крові, але менше, ніж концентрацію активної антипсихотичної фракції.

Пароксетин, потужний інгібітор CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові, але (у дозі до 20 мг на добу) менше, ніж концентрацію активної антипсихотичної фракції. Проте вищі дози пароксетину можуть підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції.

Трициклічні антидепресанти можуть підвищувати концен= трацію рисперидону у плазмі крові, але не активно= ї антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокін= етику рисперидону та активної ант= ипсихотичної фракції.

Сертралін, слабкий інгібітор CYP2D6, та флувоксамін, слабкий інгібітор CYP3А4, у дозах до 100 мг на добу не спричиняють клінічно важливих змін концентрації активної анти= психотичної фракції рисперидону. Однак дози сертраліну або флувоксаміну= , що перевищують 100 мг на добу, можуть підвищити концентрацію активної = антипсихотичної фракції рис= перидону.

Вплив рисперидону на фармакокінетику інших лікарських засобів

Протиепіле= птичні лікарські засоби

Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику вальпроату або топірамату.

Антипсихот= ичні лікарські засоби

Арипіпразол, субстрат CYP2D6 та CYP3А4: пероральні або ін’єкційні лікарські ф= орми рисперидону не впливають на фармакокінетик= у арипіпразолу та його активного метаболіту дегідроарипіпразолу.

Глікозиди<= /span> наперстянки

Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику дигоксину.

Літій

Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику літію.

Одночасне застосування рисперидону з фуросемідом

Див. розділ «Особливості застосування» щодо підвищення летальності у пацієнтів
літнього віку з деменцією при одночасному застосуванні з фуросемідом.

Особливості застосування.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Підвищений рівень летальнос= ті

= Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними препарата= ми, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з таким у пацієнтів г= рупи плацебо в метааналізі 17 контрольованих дослідж= ень атипових антипсихотичних препаратів, включаючи = рисперидон. У плацебоконтрольова= ному дослідженні зі застосуванням рисперидону хворим цієї категорії частота летальних випадків становила 4,0 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо. Діагностичне відношення шансів (95% довірчий інтервал) становило 1,21 (0,7; 2,1). Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років).

= Дані, одержані під час двох великих обсерваційних досліджень, свідчать = про те, що у людей літнього віку з деменцією, які лікувалися звичайними (типови= ми) антипсихотичними препаратами, ризик смертності був де= що вищий порівняно з пацієнтами, які не отримували антипс= ихотичних препаратів. На підставі наявних даних досліджень точний рівень цього ризику не можна вказати, а причина підвищення ризику невідома.

Одночасне застосування з фуросемідом.<= /o:p>

= У процесі плацебоконтрольованого дослідженн= я у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень смертності спостеріга= вся при одночасному застосовуванні рисперидону з фуросемідом (7,3 %; середній вік – 89 років, діапазон= – 75–97 років) порівняно з таким у пацієнтів, які лікувалися тільки рисперидоном (= 3,1 %; середній вік – 84 роки, діапазон – 70–96 років) = або тільки фуросемідом (4,1 %; середній вік – 80 років, діапазон – 67–90 років).

Підвищення рівня смертності серед пацієнтів, які лікувалися одночасно <= span class=3DSpellE>рисперидоном та фуросемідом, спостерігалося у ході двох клінічних досліджень з чотирьох. У пацієнтів, які одночасно застосовували рисперидон з іншими діуретиками, підвищеного рівня смертності зафіксовано= не було.

Патофізіологічних механізмів = для пояснення цього факту не встановлено. Причина смерті також не була єдиною. Однак слід дотримуватися особливої обережності, призначаючи препарат у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінац= ії або комбінації з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препарат. Серед пацієнтів, які разом з рисперидоном = приймали інші діуретики, не спостерігалося підвищен= ня рівня смертності. <= /span>Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності, і її слід ретельно контролювати у пацієнтів з деменцією.

Цереброваскулярні побічні реакції (ЦВПР).<= /p>
У ході <= span class=3DSpellE>плацебоконтрольованих клінічних досліджень у пацієнті= в з деменцією, яких лікували рисперидоном, спостері= гався вищий рівень (приблизно в 3 рази) виникнення цереброва= скулярних побічних ефектів (інсульти та транзиторні ішемі= чні атаки) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плацебо (серед= ній вік - 85 років; діапазон - 73–97 років).

Комбіновані дані шес= ти плацебоконтрольованих досліджень за участю пацієнтів літнього віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення = цереброваскулярних розладів (серйозних та несерйозних, комбінованих) у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які лікувалися рисперидоном, порівняно з 1,2 % (8/712) пацієнтів, які застосовували плацебо. Сп= іввідношення між групами рисперидон= та плацебо (співвідношення шансів; 95 % ДІ) становило 2,96 (1,34; 7,50). Механізм такого підвищеного ризику невідомий. Не можна виключити підвищ= ений ризик розвитку ЦВПР для інших антипсихотичних п= репаратів або інших груп пацієнтів. Рисперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам <= span class=3DSpellE>із факторами ризику виникнення інсульту.

Ри= зик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів зі змішаною або судинною деменцією в порівнянні з деменцією Альцг= еймера. Тому пацієнтам з іншими типами деменції, окрім деменції Альцгеймера, не слід призначати лікування рисперидоном. Слід ретельно зважити всі ризики та пер= еваги призначення рисперидону пацієнтам літнього віку= з деменцією, особливо ризик інсульту.

Сл= ід проінструктувати пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, негайно повідом= ляти про ознаки можливих цереброваскулярних розладів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мовлення та зору. Слід невідкладно розглянути всі можливі варіанти лікуванн= я, включаючи переривання терапії рисперидоном.

При стійкій агресії пацієнтам із хворобою Альцгеймера= від помірного до тяжкого ступеня рисперидон признач= ають лише для короткочасного застосування як доповнення до нефармакологічних заходів, які показали обмежену або нульову ефективність, за умови відсутнос= ті потенційної загрози заподіяння шкоди собі чи іншим.

Під час лікування необхідно регуляр= но оцінювати стан пацієнтів і переглядати необхідність подальшої терапії.

Ортостатична гіпотензія.

Через &#= 945;₁-літичну активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія= . У постмаркетинговий період клінічно значуща гіпотензія спостерігалася під час одночасного застосу= вання рисперидону та антигіпертензивни= х засобів. Рисперидон слід з обережністю застосов= увати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (такими як серцева недостатні= сть, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випа= дках дозу слід поступово коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).= При виникненні гіпотензії слід розглянути можливість зменшення дози.

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.=

Під час застосування антипсихотичних засобів, включаючи= рисперидон, спостерігались випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговий період агранулоцитоз спостерігався дуже рідко (< 1/10 000 пацієнтів).

За пацієнтами зі значним зменшенням кількості лейкоцитів у анамнезі або з медикамент-індукованою лейкопенією/нейтропенією= слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону при появі ознак значно= го зменшення кількості лейкоцитів і за відсутності інших причин для такого зниження.

За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією сл= ід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. У разі тяжкої нейтропенії (< 1 × 10⁹/л) лікування рисперидоном слід припинити та слідкувати за кількістю лейкоцитів до відновлення.

Пізня дискінезія/е= кстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої= дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічни= ми рухами (переважно язика та/чи обличчя). Виникнення екс= трапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезі= ї. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотич= них препаратів.

Слід бути обережними при одночасному застосуван= ні психостимуляторів (наприклад метилфенідату) та = рисперидону, оскільки при коригуванні дози будь-якого= або обох лікарських засобів можуть виникати екстрапірамідн= і симптоми. Рекомендована поступова відміна лікування психостимуляторами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). <= o:p>

Злоякісний нейролептичний синдром.

При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів рідко відмічаються випадки виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’яз= ів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням р= івня креатинфосфокінази. Додаткові ознаки включають = міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. У разі розвитку злоякісного нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві= .

Лікарі повинні зважувати небезпеку при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі рисперидону, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві (див. розділ «Протипоказання»). Застосування рисперидо= ну може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань, можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до = антипсихотичних препаратів (наприклад, сплутаність свідомості, притуплення больової чутливо= сті та нестійкість постави з частими падіннями на додачу до екстрапірамідних симптомів).

Гіперглікемія та цукровий діабет.

Під час лікування рисперидоном повідомлялос= я про випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та загострення вже існуюч= ого цукрового діабету.

У деяких випадках повідомлялося про попередню надмірну масу тіла, що мо= гло бути провокуючим фактором. У зв’язку з цим дуже рідко повідомлялося про випадки кетоацидозу та рідко про розвиток діабетичної коми. Рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг згідно з нормами застосування антипсихотичних препаратів. Пацієнти, які приймають будь-які атипові антипсихотичні препарати, вклю= чно з рисперидоном, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення у них симптомів гіперглікемії (таких як, наприклад, полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а паці= єнти з цукровим діабетом повинні регулярно проходити обстеження щодо погіршення контролю рівня глюкози.

Збільшення маси тіла.

При застосуванні рисперидону повідомлялося = про випадки значного підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.

Гіперпролактинемія<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;font-style:normal;mso-bidi-font-style:italic'>.

Гіперпролактинемія є частим побічним явищем = при лікуванні рисперидоном. Пацієнтам із наявними побічними явищами, що можуть залежати від рівня пролактину в плазмі (наприк= лад з гінекомастією, менструальними розладами, ановуляцією, порушеннями здатності до зачаття, знижен= ням лібідо, еректильною дисфун= кцією та галактореєю), рекомендований контроль рівня пролактину.

Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлин= ах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чітко= го зв’язку із застосуванням антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не встановлено, рекомендуєтьс= я з обережністю призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Рисперидон потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з гіпер= пролактинемією та пацієнтам з пролактинозалежними пухлинами.

Подовження інтервалу QT.<= /span>

У постмаркетинговий період = подовження інтервалу QT <= span class=3DSpellE>спостерігалося дуже рідко. Як і інші антипсихотичні препарати,= рисперидон слід з обережністю застосовувати= пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями= , подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією або порушеннями водно-електролітного= обміну (гіпокаліємією, гіпомагніємією), оскільки= це може збільшити ризик аритмогенного= впливу. При одночасному <= span class=3DSpellE>застосуванні рисперидону = з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, також = потрібно дотримуватися застережних заходів.=
Судоми.

Слід з обережністю застосовувати рисперидон пацієнтам із судомами чи іншими станами, які потенційно знижують судомний поріг, в анамнезі.

Пріапізм.

Існує можливість виникнення пріа= пізму під час лікування рисперидоном унаслідок його а= льфа-адренергічної блокувальної дії.

Регуляція температури тіла.

Антипсихотичні<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Courier New";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> лікарські засо= би можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам, яким призначено рисперидон, якщо вони будуть піддаватися впливу умов,= що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме – інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супров= ідна терапія препаратами з антихолінергічною активні= стю чи вплив зневоднення.

Протиблювотний ефект.<= /u>

У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відмічався протиблювотний ефект. Ця властивість= може маскувати симптоми передозування деяких ліків або таких станів, як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку.

Порушення функції печінки та нирок.

У пацієн= тів із порушеною функцією нирок знижена здатність виводити активну антипсихотичну фракцію препарату порівняно з дорослими пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів із порушенням функції печінки спостерігається підвищення концентрації вільної фракції рисперидону в плазмі крові (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Венозна тромбоемболія.

Описано випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препара= тів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної= тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під ч= ас лікування рисперидоном та вжити відповідних пре= вентивних заходів.

Інтраопераційний<= /span> синдром атонічної райдужки (ІСАР).

Під= час операцій з видалення катаракти спостерігався інтраопер= аційний синдром атонічної райдужки у пацієнтів, які лікувалися антагоністами α₁-адренергічних рецепторів, у т. ч. рисперидоном.

ІСАР може підвищувати ризик ускладнень операції на оці протягом та після хірургічного втручанн= я. Слід повідомити хірурга-офтальмолога про застосування = антипсихотичних лікарських засобів в минулому або у період проведення операції. Потенційні переваги припинення терапії препаратами з a1-блокувальною дією перед операцією не встановлені, слід зважити ризик відміни лікування анти= психотичними засобами.

Діти.

Перед призначенням рисперидону дітям чи підліткам з розладом поведінки с= лід ретельно зважити співвідношення ризику і користі, оцінити фізичні та соціал= ьні причини агресивної поведінки, такі як больові подразники або невідповідна реакція на навколишнє середовище.

Заспокійливий ефект рисперидону слід ретельно контролювати у педіатричних пацієнтів через можливі наслідки для здатності до навчання. Зміна часу введ= ення рисперидону може покращити вплив седації на здатність дітей та підлітків концентрувати увагу.

Застосування рисперидону пов’язане з помірним збільшенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Перед початк= ом лікування рекомендовано початков= е вимірювання маси тіла та регулярний моніторинг маси тіла протягом лікування. Зміни росту у довгостроков= их відкритих розширених дослідженнях були у межах очікуваних норм відповідно до віку. Вплив довгострокового лікування рисперидоном на= статеве дозрівання та ріст не вивчався достатнім чином.

Через потенційні впливи <= span class=3DSpellE>тривалої гіперпролактинемії на зріст та статеве дозрівання у дітей та підлітків, слід зважити необхідність регу= лярного клінічного контролю ендокринолог= ічного статусу пацієнта, включаюч= и вимірювання росту, маси тіла, контроль статевого = дозрівання, менструального циклу та інших явищ, залежних від пролактину.

Результати малого постмаркетингового дослідження методом спостереження прод= емонстрували, що пацієнти віком 8–16 років, які отримували рисперидон, були у середньому на 3,0–4,8 см вищими<= /span>, ніж ті, хто отримував інші антипсихотичні лікарські = засоби. Даних цього дослідження недостатньо для визначення того, чи= впливає рисперидон на остаточний ріст у дорослому віці або чи результати вимірювань прямо залежать<= /span> від впливу рисперидону на ріст кісток, чи саме захворювання має вплив на ріст кісток, чи це є результатом кращого контролю захворювання та як результат – фіксація більшого росту.<= o:p>

Протягом лікування рисперидоном слід регулярно контролювати наявність екстрапірамідних симптомів та інших порушень руху<= /span>

Що= до рекомендацій стосовно дозування для дітей див. розділ «Спосіб застосування = та дози».

= Допоміжні речовини

= Цей лікарський засіб містить 1 ммоль натрію на 1 мл розчину орального. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольован= у дієту.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.=

Вагітність.

Контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося Хоча під час досліджень на тваринах не було виявлено терато= генного впливу, спостерігалися інші прояви репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людей невідомий.

У новонароджених, чиї матері застосовували антипси= хотичні засоби (у тому числі рисперидон) протягом остан= нього триместру вагітності, існує ризик виникнення оборотних екстрапірамідних симптомів та/або синдрому відміни препарату. Ці симптоми включають ажитацію, незвично підвищений або знижений м’язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкос= ті. Тому слід ретельно спостерігати за станом новонароджених.=

Рисперидон не рекомендується застосовувати під час вагітності, окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування рисперидоном під = час вагітності, не слід робити це раптово.

Годування груддю. =

У х= оді досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділя= тись у грудне молоко людини. Немає даних щодо побічних реакцій у немовлят, які перебувають на грудному годуванні. Тому сл= ід зважити переваги годування груддю та потенційні ризики для дитини.

Фер= тильність

Як і інші лікарські засоби, які є антагоністами= дофамінових D₂-рецепторів, <= span class=3DSpellE>рисперидон = підвищ= ує рівень пролактину.

= Гіперпролактинемія може пригнічувати вироблення гонадотропін‑рилізинг‑гормону в гіпоталамусі, що призводить = до зниження секреції гонадотропінів гіпофіза. Це м= оже мати негативний вплив на репродуктивну функцію як у жінок, так і у чоловіків внаслідок порушення гонадального стероїдогенезу.

У <= span class=3DSpellE>доклінічних дослідженнях не спостерігалося жодних відповідних ефектів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Рисперидон може мати невеликий або = помірний вплив на здатність керувати автотранспорт= ом унаслідок потенційного впливу на нервову систему і органи зору (див. розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватися від керування автотранспортом та від роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.

Спосіб застосуван= ня та дози.

Дозування
Шизофренія

Дорослі

Росемід^®можна призначати один або два рази на добу.

Роз= починати прийом слід з 2 мг на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 м= г. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжу= вати індивідуальну корекцію дози.

Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4–6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова та підтримувальна доза.

Доз= и, які перевищують 10 мг рисперидону на добу, не вияви= ли вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти п= ояву екстрапірамідних симптомів. <= /span>

Без= пека доз понад 16 мг на добу не вивчалась.

Пац= ієнти літнього віку (від 65 років).

Рек= омендована початкова доза – по 0,5 м= г два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1–2 мг два рази на добу, підвищуючи на 0,5 мг два ра= зи на добу.

Діти.

Не = рекомендовано застосовувати препарат дітям (віком до 18 років).

Маніакальні епізоди при біполярних розладах

Кор= откочасна терапія вираженої агресії у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг два рази на добу. За необхідності дозу можна збіль= шити шляхом підвищення дози 0,25 мг два рази на добу не частіше ніж через день. = Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг два рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективна доза становит= ь 1 мг двічі на добу.

Росемід^® не слід застосовувати довше 6 тижнів пацієнтам з вираженою агресією при хворобі Альцгеймера. Як і при інших видах симптоматичного лікування, застосування = Росемід^® необхідно періодично переглядати і кориг= увати протягом усієї терапії.

C= имптоматичне короткострокове лікування (до 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки=

Діт= и та підлітки віком від 5 до 18 років

Пац= ієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рек= омендована початкова доза становить 0,5 мг один раз на день. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг один раз на день не частіше ніж через де= нь. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 = мг один раз на день, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг один раз на день.<= o:p>

Пац= ієнти з масою тіла < 50 кг

Рек= омендована початкова доза – 0,25 мг один раз на день. За необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг один раз на день не частіше ніж через д= ень. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг один раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг один раз на день.

Як = і при інших видах симптоматичного лікування, застосування Росемід^®необхідно періодично перегляд= ати і коригувати протягом усієї терапії.

Діти.

Зас= тосовувати препарат не рекомендовано дітям віком до 5 років.<= /p>
= Пацієнти із захворюван= нями печінки та нирок.

= У пацієнтів з порушеннями функції нирок активна антипсих= отична фракція виводиться з організму повільніше, ніж у пацієнтів зі здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується= .

= Неза= лежно від показання, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримую= чої доз, титрування дози повинно бути повільнішим.

= Росемід^®потрібно застосовувати з обережністю цій категорії пацієнтів.

Спо= сіб застосування

Росемід^®призначений для перорал= ьного застосування. Прийом їжі не впливає на всмоктування Росемід^®.

Наприкінці лікування рекомендується = поступово відміняти лікарський засіб. Після раптового припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів спостерігалися= поодинокі випадки гострих симптомів відміни, включно з нудотою, блюванням, пітливістю і безсонням (д= ив. розділ «Побічні реакції»). Також можуть бути рецидиви психотичних симптомів, і = повідомлялося про випадки= виникнення мимовільних рухів (як, наприклад, акатизія, дистонія і дискінезія).

= Перехід з терапії інши= ми антипсихотичними засобами.

= Якщо= це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Росемід^® рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихоти= чними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Росемід^® рекомендується розпочати із застосування замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терап= ії антипаркінсонічними препаратами.

Росемід^® розчин несумісний із більшістю видів чаю, включно з чорним чаєм

Метод застосування розчину орального

Дозування здійснюють за допом= огою шприца-дозатора, що додається в упаковці.

-        &nb= sp; Відкрити флакон (рис. 1).

-        = При першому використанні вставити адаптер (перехідник) для шприца у шийку флакона (ри= с. 2).

-        = Вставити шприц в адаптер (рис. 3).

-     &nbs= p;    Перевернути флакон дном догори (рис. 4).

-        = Набрати у шприц невелику кількість розчину, потягнувши поршень униз (рис. 5а).

-     &nbs= p;    Видалити бульбашки повіт= ря шляхом натиснення на поршень (рис. 5b).

-     &nbs= p;    Наповнити шприц розчином, потягнувши поршень до поділки, що відповідає необхідній кількості розчину= у мілілітрах (мл), призначеній лікарем (рис. 5с).

-     &nbs= p;    Перевернути флакон дном донизу (рис. 6а).

-     &nbs= p;    Вийняти шприц із перехід= ника (рис. 6b).

-     &nbs= p;    Увести вміст шприца у склянку з водою, натиснувши поршень до упору (рис. 7).<= /p>
-     &nbs= p;    За необхідності, для досягнення необхідної дози (див. таблицю 2), повторити дії, зображені на малюнках 3–7.

-     &nbs= p;    Випити повністю вміст склянки.

-     &nbs= p;    Закрити флакон пластиков= им ковпачком (адаптер для шприца залишається на місці).

-     &nbs= p;    Промити шприц (у розібра= ному вигляді) водою.

Відповідність доз лікарс= ького засобу Росемід^® у міліграмах (мг) = та мілілітрах (мл)

Рекомендована д= оза, мг

Рекомендована д= оза, мл

0,25=

0,25=

0,5<= /span>

0,5<= /span>

0,75=

0,75=

1,0<= /span>

1,0<= /span>

=

Діти.
Рисперидон= застосовують для лікування вираженої агресії при розладах поведінки у дітей віком від 5 років.

Передозування.

= Симптоми.

= Ознаки та симптоми передозування, що спостерігались, – це відомі побічні реакції препарату, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також <= span class=3DSpellE>екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомля= лося про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомлялося про тріпотіння/мерехті= ння, асоційоване з передозуванням рисперидону у комбінації з пароксе= тином.

= У разі гострого передозування слід розглянути можливість прийому декількох лікарських засоб= ів.

= Лікування.<= /span>

= Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути приз= начення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за годину пі= сля прийому препарату. Показаний моніторинг серцево-судинної діяльності, що включає безперерв= ну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Риспери= дон не має специфічного антидоту. Тому слід вживати відповідних підтримуючих заходів. У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів. Артеріальну г= іпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньовенні вливан= ня та/або симпатоміметичні препарати. У разі розви= тку гострих екстрапірамідних симптомів слід признач= ати антихолінергічні препарати. Необхідно продовжувати по= стійне медичне спостереження до повного одужання пацієнта.

Побічні реакції.

Найчастішими побіч= ними реакціями, про які повідомляється (частота ≥ 10 %), є паркінсонізм, <= span class=3DSpellE>седація/сонливість, головний біль та безсоння. Паркін= сонізм та акатизія є дозозалежним= и побічними реакціями.

Побічні реакції, наведені нижче, включають ті, про які повідомлялося під час клінічних випробувань та у постмаркетинговий період. Част= ота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/1000= 0) та невідомо (частоту не можна встановити з доступних даних).=

У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії

Часто

пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип

Нечасто

інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, он= іхомікоз, запалення підшкірної клітковини, локалізована інфекція, вірусна інфекція,= акародерматит

Рідко

інфекція

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасто

нейтропенія, зменшення кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів

Рідко

агранулоцитоз^с

З боку імунної системи

Нечасто

гіперчутливість

Рідко

анафілактична реакція^с

З боку ендокринної системи

Часто

гіперпролактинемія^а=

Рідко

порушення секреції антидіуретичного гормону, присутність глюкози в сечі

З боку метаболізму та травлення

Часто

збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту

Нечасто

цукровий діабет^b, гіперглікемія, полідипсія, зменшення маси тіл= а, анорексія, підвищення рівня холестерину

Рідко

водна інтоксикація^с=, гіпоглікемія, гіперінсулінемія^с, підвищення рівня тригліцеридів у крові

Дуже рідко

діабетичний кетоацидоз

З боку психіки

Дуже часто=

безсоння^d

Часто

розлади сну, ажитація, депресія, тривога

Нечасто

манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, знервованість, нічні жахи

Рідко

кататонія, сомнамбулізм, розлади харчування, пов’язані зі сном, притуплений афект, аноргазмія=

З боку нервової системи

Дуже часто

седація/сонливість, паркін= сонізм^d, головний біль

Часто

акатизія^d, дистонія^d, запаморочення, дискінезія^d, тремор=

Нечасто

пізня дискінезія, церебральна ішемія, відсутність р= еакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судоми^d, синкопе, психомоторна гіперактивність, розлади рівноваги, порушення координації, <= span class=3DSpellE>постуральне запаморочення, порушення уваги, дизартр= ія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія <= /span>

Рідко

злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярні роз= лади, діабетична кома, ритмічне похитування голови

З боку органів зору

Часто

розмитість зору, кон’юнктивіт<= /span>

Нечасто

світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоніння очей

Рідко

глаукома, порушення руху очних яблук, ротаторний ністагм, утворення кірки на краю повіки, інтр= аопераційний синдром атонічної райдужки^с <= /o:p>

З боку органів слуху

Нечасто

вертиго, тиніт, біль у вухах

З боку серцевої діяльності

Часто

тахікардія

Нечасто

фібриляція передсердь, а= тріовентрикулярна блокада, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, брадикардія, відхилення на електрокардіограмі, відчут= тя серцебиття

Рідко=

синусова аритмія=

= Невідомо

= синдром постуральної ортостатичної тахікардії<= /span>

З боку судинної системи

Часто

артеріальна гіпертензія

Нечасто

гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи

Рідко

легенева емболія, тромбоз вен

З боку дихальної системи

Часто

диспное, фаринголарингеальний = біль, кашель, епістаксис, закл= аденість носа<= /span>

Нечасто

аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихальних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія<= /span>, розлади дихання

Рідко

синдром нічного апное, гіпервентиляція=

З боку травної системи

Часто

біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль

Нечасто

нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота

Рідко

панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набряк язика, = хейліт

Дуже рідко

кишкова непрохідність

З боку гепатобіліарної системи

Нечасто

підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гамма-глутаміл-трансферази, підвищення рівня печінкових ферментів

Рідко

жовтяниця

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто

висипання, еритема

Нечасто

кропив’янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухі= сть шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворювання шкіри, пошкодження шкіри

Рідко

медикаментозні висипання, лупа

Дуже рідко

ангіоневротичний набряк<= o:p>

Невідомо

Синдром Стівенса – Джонсона/токсичний епідермальний <= span class=3DSpellE>некроліз^с

З боку кістково-м’язової системи

Часто

м’язові спазми, м’язово-скелетний біль= , біль у спині, артралгія

Нечасто

підвищення рівня креатин= фосфокінази, порушення постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї

Рідко

рабдоміоліз

З боку сечовидільної системи

Часто

нетримання сечі =

Нечасто

полакіурія, затримка сечі, дизурія

Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани

Дуже рідко

синдром відміни препарату у новонароджених^с

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто

еректильна дисфункція, порушення = еякуляції, аменорея, порушення менструального циклу^d, гінекомасті= я, галакторея, статева дисф= ункція, біль у молочних залозах, вагінальні виділення

Рідко

пріапізм^с, затримка менструації, нагруб= ання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз

Загальні розлади

Часто

набряк^d, лихоманка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль =

Нечасто

набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, спрага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт

Рідко

гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, ущільнення^с

Ушкодження та отруєння<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-language:= UK; mso-bidi-font-style:italic'>

Часто<= /span>

падіння

Нечасто

біль після хірургічних <= span class=3DSpellE>втручань

^aГіперпролактинемія у = деяких випадках може призводити до гінекомастії, розла= дів менструального циклу, аменореї, ановуляції, галактореї, порушення здатності до зачаття, зниження лібідо, еректильної дисфун= кції.

^bПід час плацебоконтрольованих досліджень повідомлялося про цу= кровий діабет у 0,18 % пацієнтів, які отримували рисперидон, порівняно з 0,11 % у групі плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0,43 % у пацієнтів, які приймали рисперидон.

^cНе відмічалося у клінічних дослідженнях рисперидону, однак було виявлено протягом постмаркетингового спостереження.

^dЕкстрапірамідні розлади включають: паркінсонізм (гіперсекреція слини, ригідність м’язів, паркінсонізм, слинотеча, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокіне= зія, маскоподібне обличчя, напруженість м’язів, акінезія, ригідність потиличних м’язів, ригідність м’язів, паркінсонічна хода, порушення глабелярного рефлексу, паркінсонічний тремор), = акатизію (акатизія, неспокій, гіпер= кінезія, синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезію (дискінезія, посмикування м’язів, хореоатетоз, атетоз, міоклонус), дистонію.

Дистон= ія включає дистонію, гіпертонію, кривошию, мимовільні м’язові скорочення, міогенні контрактури, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, тик (в ділянці обличчя), ларингоспазм, мі= отонію, опістотонус, ротоглотковий= спазм, плевротонус, спазм язика, тризм. Включено більший перелік симптомів, що не обов’язково мають екс= трапірамідне походження. Безсоння включає: порушення засинання, інтрасомнічний ро= злад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструаль= ні розлади включають: нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає: генералізований набряк, периферичний набряк, «точкови= й» набряк.

Побічні реакції <= span class=3DSpellE>паліперидону

Паліперидон є активним метаболітом рисперид= ону, тому профілі побічних реакцій цих речовин (включаючи пероральні та ін’єкцій= ні форми випуску) подібні. На додаток до зазначених вище побічних реакцій, при застосуванні паліперидону повідомлялося про син= дром постуральної ортостатичної тахікардії, який, імовірно= , може спостерігатися і при застосуванні рисперидону.<= o:p>

Побічні реакції, властиві антипсихотичним лікарським засобам

Подовження інтерв= алу QT

Як і при застосуванні інших антипсихотиків,= у постмаркетинговий період повідомлялося про подовження інтервалу QT при застосуванні рисперидону. Тако= ж при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про інші побічні реакції = з боку серця, що подовжують інтервал QT, такі як вентрикулярн= а аритмія, фібриляція шлуночків, вентрикулярна тахікардія, раптова смерть, зупинка серця, тріпотіння/мерехтіння.

Венозна тромбоемболія

На тлі застосування антипсихотичних засобів= були зареєстровані випадки розвитку венозної тромбоемболії<= /span>, включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен.

Збільшення маси т= іла

Порівняння кількості пацієнтів, які застосовували = рисперидон, та пацієнтів, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 %= у плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів, показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів, які приймали р= исперидон (18 %), порівняно з такою у пацієнтів, що застосовували плацебо (9 %). У хо= ді 3-тижневих плацебоконтрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥ 7 % була порівнянною з такою у групі, що приймала рисперидон (2,5 %), та у групі, що приймала плацебо (= 2,4 %), та була дещо вищою у групі активного контролю (3,5 %).

У популяції дітей з порушеннями поведінки протягом довготривалих дослід= жень маса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на 7,3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла= у віці 5–12 років – від 3 до 5 к= г на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3= до 5 кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.<= /span>

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей, про = які повідомлялось з більшою, ніж у дорослих, частотою, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскул= ярні розлади – побічні реакції, про які повідомлялося протягом клінічних дослідж= ень з частотою 1,4 % та 1,5 % відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього, про такі побічні реакції повідомлялося з частотою ≥ 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти

Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щод= о частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості.

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % та зі щонайме= нше удвічі вищою частотою, ніж у дорос= лих пацієнтів: сонливість/седація, втома, головний = біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, каше= ль, пірексія, тремор, діарея та енурез.=

Вплив тривалого лікування рисперидоном на с= татеве дозрівання і ріст вивчені недостатньо (див. розділ «Особливості застосуванн= я»).

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. = Це дає змогу продовжувати контролювати співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомля= ти про всі підозрювані побічні реакції через національну систему звітності та заявнику через форму зворотного зв’язку на вебсайті: = https://kusum.ua/pharmacovigilance/.

Термін придатності. =

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 30 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 30 мл або по 100 мл у скляному флаконі з кришкою з контролем першого відкриття. Кожен флакон у картонній упаковці разом з шприцем-доз= атором об’ємом мл та адаптером для шприца.

По 30 мл або по 100 мл у скляному флаконі з кришкою недоступною для відкриття дітьми. Ко= жен флакон у картонній упаковці разом з шприцем-доз= атором об’ємом мл та адаптером для шприца.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «КУСУМ ФАРМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадженн= я його діяльності.

40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, 54.=

Інфекції та інвазії
Часто	пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип
Нечасто	інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, он= іхомікоз, запалення підшкірної клітковини, локалізована інфекція, вірусна інфекція,= акародерматит
Рідко	інфекція
З боку крові та лімфатичної системи
Нечасто	нейтропенія, зменшення кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів
Рідко	агранулоцитоз^с
З боку імунної системи
Нечасто	гіперчутливість
Рідко	анафілактична реакція^с
З боку ендокринної системи
Часто	гіперпролактинемія^а=
Рідко	порушення секреції антидіуретичного гормону, присутність глюкози в сечі
З боку метаболізму та травлення
Часто	збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту
Нечасто	цукровий діабет^b, гіперглікемія, полідипсія, зменшення маси тіл= а, анорексія, підвищення рівня холестерину
Рідко	водна інтоксикація^с=, гіпоглікемія, гіперінсулінемія^с, підвищення рівня тригліцеридів у крові
Дуже рідко	діабетичний кетоацидоз
З боку психіки
Дуже часто=	безсоння^d
Часто	розлади сну, ажитація, депресія, тривога
Нечасто	манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, знервованість, нічні жахи
Рідко	кататонія, сомнамбулізм, розлади харчування, пов’язані зі сном, притуплений афект, аноргазмія=
З боку нервової системи
Дуже часто	седація/сонливість, паркін= сонізм^d, головний біль
Часто	акатизія^d, дистонія^d, запаморочення, дискінезія^d, тремор=
Нечасто	пізня дискінезія, церебральна ішемія, відсутність р= еакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судоми^d, синкопе, психомоторна гіперактивність, розлади рівноваги, порушення координації, <= span class=3DSpellE>постуральне запаморочення, порушення уваги, дизартр= ія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія <= /span>
Рідко	злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярні роз= лади, діабетична кома, ритмічне похитування голови
З боку органів зору
Часто	розмитість зору, кон’юнктивіт<= /span>
Нечасто	світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоніння очей
Рідко	глаукома, порушення руху очних яблук, ротаторний ністагм, утворення кірки на краю повіки, інтр= аопераційний синдром атонічної райдужки^с <= /o:p>
З боку органів слуху
Нечасто	вертиго, тиніт, біль у вухах
З боку серцевої діяльності
Часто	тахікардія
Нечасто	фібриляція передсердь, а= тріовентрикулярна блокада, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, брадикардія, відхилення на електрокардіограмі, відчут= тя серцебиття
Рідко=	синусова аритмія=
= Невідомо	= синдром постуральної ортостатичної тахікардії<= /span>
З боку судинної системи
Часто	артеріальна гіпертензія
Нечасто	гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи
Рідко	легенева емболія, тромбоз вен
З боку дихальної системи
Часто	диспное, фаринголарингеальний = біль, кашель, епістаксис, закл= аденість носа<= /span>
Нечасто	аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихальних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія<= /span>, розлади дихання
Рідко	синдром нічного апное, гіпервентиляція=
З боку травної системи
Часто	біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль
Нечасто	нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота
Рідко	панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набряк язика, = хейліт
Дуже рідко	кишкова непрохідність
З боку гепатобіліарної системи
Нечасто	підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гамма-глутаміл-трансферази, підвищення рівня печінкових ферментів
Рідко	жовтяниця
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Часто	висипання, еритема
Нечасто	кропив’янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухі= сть шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворювання шкіри, пошкодження шкіри
Рідко	медикаментозні висипання, лупа
Дуже рідко	ангіоневротичний набряк<= o:p>
Невідомо	Синдром Стівенса – Джонсона/токсичний епідермальний <= span class=3DSpellE>некроліз^с
З боку кістково-м’язової системи
Часто	м’язові спазми, м’язово-скелетний біль= , біль у спині, артралгія
Нечасто	підвищення рівня креатин= фосфокінази, порушення постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї
Рідко	рабдоміоліз
З боку сечовидільної системи
Часто	нетримання сечі =
Нечасто	полакіурія, затримка сечі, дизурія
Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани
Дуже рідко	синдром відміни препарату у новонароджених^с
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Нечасто	еректильна дисфункція, порушення = еякуляції, аменорея, порушення менструального циклу^d, гінекомасті= я, галакторея, статева дисф= ункція, біль у молочних залозах, вагінальні виділення
Рідко	пріапізм^с, затримка менструації, нагруб= ання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз
Загальні розлади
Часто	набряк^d, лихоманка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль =
Нечасто	набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, спрага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт
Рідко	гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, ущільнення^с
Ушкодження та отруєння<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-language:= UK; mso-bidi-font-style:italic'>
Часто<= /span>	падіння
Нечасто	біль після хірургічних <= span class=3DSpellE>втручань

c Не відмічалося у клінічних дослідженнях рисперидону, однак було виявлено протягом постмаркетингового спостереження.

^cНе відмічалося у клінічних дослідженнях рисперидону, однак було виявлено протягом постмаркетингового спостереження.