ЭКСПЕРТИЗА ПРОВЕДЕНА

ІНСТРУКЦІЯ

= для медичного застосування

ЛІНКОМІЦИН-ЗДОРОВ’Я

(LINCOMYCIN-ZDOROVYE)

Склад:

діюча речовина: lincomycin;

1 мл| розчину містить|утримує| лінкоміцину| гідрохлориду у перерахуванні н= а лінкоміцин 300 мг;

допоміжні речовин= и: динатрію едетат, = натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хі= мічні|фізико-хімічні| властивості:= прозорий безбарвний або злегка жовтуватий розчин з легким специфічним запахом.

=

Фармакотерапевтич= на група. Антибактеріальні засоби для системного застосування|вживання|. Лінкозаміди. К= од АТХ J01F F02.<= /span>

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.<= /span>

Залежно від чутли= вості мікроорганізмів і концентрації антибіотика лінкоміцин<= /span> може проявляти як бактеріостатичну, так і бактерицидну дію. Спектр активнос= ті in vitro включає ряд збудників:

1. &= nbsp; Чутливі мікроорга= нізми (мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) £ 2 мкг/мл):

-&nb= sp;    анаеробні грампозитивні бактерії, що не утворюють спо= ри, у т.ч. Propion= ibacterium spp., Eubacterim spp., а також Actinomyces spp.;

-&nb= sp;    анаеробні і мікроаерофільні грампозитивні коки, у т.ч. Peptococcus spp., Peptostreptococcus = spp. та <= span class=3DSpellE>мікроаерофільні стрептококи;
-&nb= sp;    аеробні грампозитивні мікроорганізми, у т. ч. стафілококи, стрептококи (за винят= ком S. faecalis) та пневмококи.

2. &= nbsp; Мікроорганізми з = помірною чутливістю (МПК становить 2-4 мкг/мл):

-&nb= sp;    анаеробні грамнегативні бактерії, що не утворюють спо= ри, у т.ч. Bactero= ides spp., Fusobacterium spp.;

-&nb= sp;    анаеробні грампозитивні бактерії, що утворюють спори,= у т.ч. Clostridi= um spp.

3. &= nbsp; Резистентні мікроорганізми або мікроорганізми з низькою чутливістю (МПК ³ 8 мкг/мл), у т.ч. Streptococcus faecalis, Neisser= ia, більшість штамів Haemophilus influenzae, Pseudomonas та інші грамнегативні мікроорганізми.=

Хоча бактерії род= у Shigella резистентні in= vitro= до лінкоміцину (МПК приблизно становить                     200-400 мкг/мл). Лінкоміцин ефективний при цьому захворюванні у зв’язк= у з тим, що у кишечнику досягається дуже високий рівень лінкоміцину (приблизно 3000-7000 мкг/г випорожнень).

Спостерігалася перехресна резистентність дисоц= ійованого типу in vitro між лінкоміцином і кліндаміцином з одного боку і макролідами (ерит= роміцин, олеандоміцин і спіраміцин) з іншого боку. Абсол= ютна перехресна резистентність існує між лінкоміцином і кліндаміцином. Найчастіше резистентніст= ь у стафілококів та стрептококів виникає внаслідок метилування специфічних нуклеозидів у РНК 23S субодиниці= рибосоми 50S, яка може визначати перехресну резистентність до макролідів та= стрептограмінів В (фенотип MLSB). Резистентні до макролідів ізоляти цих мікроорганізмів слід перевіряти на індуциб= ельну резистентність до лінкоміцину/кліндаміцину за допомогою D-тесту або іншого придатного методу. В експериментах in vitro= та in vivo<= /span> не спостерігалося швидкого розвитку резистентн= ості мікроорганізмів до лінкоміцину. У стафілококів резистентність in vitro до лінкоміцину або кліндаміцину розвивається повільно, поступово.

Фармакокінетика|.

Всмоктування. Внутрішньом’язове введення одноразової дози 600 мг дає змогу отримати максимальний рівень у сироватці крові, що становить 11,6 мкг/мл, через 60 хвилин, при цьому терапевтична концентрація зберігається протягом 17-20 годин для більшості чутливих грампозитивних штамів. При внутрішньовенній інфузії препарату по 6= 00 мг тривалістю 2 години вдається досягнути максимальної концентрації у сиров= атці крові 15,9 мкг/мл, що залишається терапевтичною для більшості чутливих грам= позитивних штамів протягом 14 годин. <= /o:p>

Розподіл. На підставі прями= х і непрямих ознак встановлено, що зв’язування з білками крові знижується при підвищенні концентрації у сироватці крові (насичуване зв’язування з білками плазми крові).

У крові плода, у = перитонеальній і плевральній рідинах можуть досягатися концентрації, що становлять 25-50 %= від рівня у крові, у грудному молоці цей показник становить 50-100 %, у кістков= ій тканині – близько 40 % і у навколишніх м’яких тканинах – 75 %.

Разом з тим, лінкоміцин повільно проникає у спинномозкову рідину (= 1-18 % від рівня у крові); при захворюванні менінгітом рівень у лікворі досягає 40= % від рівня у крові.

Виведення. Значна частина метаболізму препарату відбувається у печінці. У нормі період напіввиведення= із сироватки крові становить 5,4 + 1 годину. Однак цей період може подовжуватися при порушеннях функц= ії печінки та/або нирок. У зв’язку з цим слід взяти до уваги необхідність зменшення частоти введення лінкоміцину хворим із порушеннями функції печінки та/або нирок.<= /span>

Після внутрішньом= ’язового введення 600 мг екскреція препарату у сечу становить 1,8-24,8 % (у середньо= му – 17,3 %). Після внутрішньовенного введення 600 мг протягом 2 годин екскреція лікарського засобу у сечу становить 4,9-30,3 % (у середньому – 13,8 %). Реш= та препарату виділяється у формі бактеріологічно неактивних метаболітів. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не впливають на екскрецію лінкоміцину із крові.

=

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування тяжких інфекцій, спричинених чутли= вими до лінкоміцину штамами стрептококів, пневмококів та стафілококів. Даний препарат слід застосовувати пацієнтам з алергією на пеніцилін або іншим пацієнтам, для лікування яких, на думку лікаря, застосування пеніциліну є недоцільним.

&nbs= p;

Протипоказання.

Препарат протипок= азаний хворим, у яких раніше відзначалася гіперчутливість до лінкоміцину, кліндамі= цину або до будь-якого іншого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лінкоміцин має властивість блокувати нервово-м’язову передачу, що може посилити дію інших блокаторів нервово-м’язової передачі; лінкоміцин слід приз= начати з обережністю пацієнтам, які отримують такі препарати.

Був виявлений ант= агонізм між лінкоміцином та еритроміцином in vitro. Тому ці два препарати не рекомендується призначати разом.=

Особливості застосування|вживання|.

Через ризик розви= тку псевдомембранозного коліту перед прийняттям рішення щодо застосування лінкоміцину лікар має проаналізувати природу інфекції та оцінити доцільність менш токсичних альтернативних препаратів (наприклад, еритроміцину).

У разі наявності показань лікарський засіб можна застосовувати одночасно з іншими протимікробними засобами.

Застосування лінк= оміцину для лікування незначних бактеріальних інфекцій та вірусних інфекцій не пока= зане.

Незважаючи на те,= що лінкоміцин проникає у цереброспінальну рідину (ЦСР), = рівень лінкоміцину у ЦСР може бути недостатнім для лікування = менінгітів, тому препарат не слід призначати у таких випадках.

Аналіз накопиченого на даний час досвіду свідчить, що у підгрупі пацієнтів старшого віку з наявними тяжкими захворюваннями схильність до діареї вища. Якщо л= інкоміцин признача= ти пацієнта= м цієї групи, необхідно ретельно контролювати зміни частоти випорожнень пацієнтів.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з гастроінтестинал= ьними захворюваннями в анамнезі, зокрема колітом.

Лінкоміцин слід з обережніс= тю застосовувати пацієнтам з анамнезом, обтяженим бронхіальною астмою або вираженими алергіями.

Певні інф= екції можуть потребувати здійснення розрізу та дренування або виконання інших показаних хірургічних процедур на додаток до антибактеріальної терапії.

Застосування лінк= оміцину може призводити до надмірного росту нечутливих організмів, зокрема дріжджов= их грибків. У разі виникнення суперінфекцій слід в= живати відповідних заходів, показаних відповідно до клінічної ситуації. Якщо лікув= ання лінкоміцином потребують пацієнти з уже існуючими грибковими інфекціями, необхідно одночасно проводити протигрибкову терапію.

У пацієнтів із тя= жкими порушеннями функцій нирок період напіввиведення лінкоміцину із сироватки кр= ові може бути подовжений порівняно з пацієнтами, у яких функція нирок не поруше= на. У пацієнтів із порушеннями функції печінки період напіввиведення із сироват= ки крові може бути збільшений вдвічі порівняно з пацієнтами із нормальною функ= цією печінки.

Пацієнтам із тяжк= ими порушеннями функції нирок та/або порушеннями функції печінки слід з обережніс= тю підбирати дозу препарату та контролювати рівні лінкоміцину у сироватці крові під час терапії високими дозами препарату (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози»).

Під час довготрив= алого лікування лінкоміцином необхідно періодично виконувати функціональні проби печінки та нирок, а також проводити аналізи крові.

Призначення лінкоміцину у разі відсутності підтвердженої або підозрюваної з високою імовірністю бактеріальної інфекції навряд чи буде корисним для пацієнта та підвищує ризик виникнення бактерій = із резистентністю до лікарського засобу.

Застосування анти= біотиків часто супроводжується розвитком діареї, що зазвичай закінчується після припинення антибіотикотерапії. Іноді після початку антибіотикотерапії у пацієнтів можуть спостерігатися водянисті чи кров’янисті випорожнення, що можуть супроводжуватися або не супроводжуватися спазмами у животі та підвищенням температури тіла, та виникати навіть через два або більше місяц= ів після прийому останньої дози антибіотика. У такому випадку пацієнтові слід якомога швидше звернутися до лікаря.

Повідомля= лося про серйозні реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та мультиформну еритему, при застосуванні лінкоміцину. При появі алергічних реакцій на лінкоміцин лікування цим препаратом слід припинити (д= ив. розділ «Побічні реакції»).

Clostridium difficile-асоційована діар= ея (КДАД) була пов’язана з прийомом майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінкоміцин, і різнилася за ступенем тяжкості від легкої форми діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну флору товстого кишечнику, = що призводить до надмірного росту Clostridium difficile.

Clostridium difficile продукує токсини= А і В, що сприяють розвитку КДАД. Штами Clostridium difficile, що продукують гіп= ертоксин, є причиною підвищення захворюваності та летальності, оскільки ця інфекція м= оже бути рефрактерною до антибактеріальної терапії і потребувати проведення колектомії. У пацієнтів, які мають діарею після прийо= му антибіотиків, має бути розглянутий діагноз КДАД. Також детальний збір анамн= езу є необхідним, оскільки випадки КДАД були зареєстровані через                         2 місяці після призначення антибактеріальних препаратів.

При діагностуванні або підозрі на КДАД може виникнути потреба у припиненні пото= чної антибіотикотерапії, не спрямованої проти C. difficile. У разі наявності клінічних показань слід проводити відповідну корекцію водно-електролітного балансу, введення білків, антибіо= тикотерапію, спрямовану проти C. difficile, а також хірургічне обстеження.

Цей лікарський за= сіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натр= ію.

Застосування у пе= ріод вагітності або годування груддю.

Досліджень терато= генного потенціалу лінкоміцину на тваринах та адекватних досліджень з належним рівн= ем контролю щодо визначення впливу лінкоміцину на вагітних жінок не проводили.= Лінкоміцин не слід застосовувати у період вагітності,= окрім випадків, коли лікування вкрай необхідне.

Повідомляли про н= аявність лінкоміцину у грудному молоці людини у концентраціях від 0,5 до                    2,4 мкг/мл. У зв’язку= з можливим виникненням серйозних небажаних реакцій на лі= нкоміцин у немовлят, які перебувають на грудному годуванні, слід прийняти рішення що= до припинення годування груддю або припинення лікування препаратом залежно від важливості застосування препарату для матері.

=

Здатність впливат= и на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Особливого вплив= у на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами відзначено не було, але повідомляли про окремі випадки виникнення запаморочення.

Спосіб застосуван= ня|вживання| та дози.

Лінкоміцин не слід вводити внутрішньовенно у вигляді болюсу нерозведеного препарату. Внутрішньовенно препарат можна вводити винятково шляхом крапельн= ої інфузії тривалістю щонайменше 1 годину.

Якщо під час тера= пії розвивається сильна діарея, застосування цього антибактеріального засобу сл= ід припинити.

Дорослі.

А. Внутрішньом’язове введення.

Звичайна доза дор= ослим становить:

1. Тяжкі інфекції: 600 мг внутрішнь= ом’язово кожні 24 години.<= /p>
2 Більш тяжкі форми інфекцій: по 600 мг внутрішньом’язово кожні 12 годин (або частіше), що визначається тяжкістю інфекції.

В. Внутрішньовенне введення.

Звичайна доза дор= ослим становить:

1.    <= /span>Тяжкі інфекції: в= ід 600 мг до 1 г кожні 8-12 годин.

2.    <= /span>При більш тяжких інфекціях ці дози можуть бути підвищені.

3.    <= /span>При станах, що за= грожують життю, добова доза для внутрішньовенного введення може становити до 8 г.=

Діти віком від 1 = місяця.

А. Внутрішньом’язове введ= ення

1. Тяжкі інфекції: 10 мг/кг у вигляді 1 внутрішньом’язов= ої ін’єкції кожні 24 години.

2. Більш тяжкі фо= рми інфекцій: 10 мг/кг кожні 12 годин або частіше.

В. Внутрішньовенне введення

Від 10 до 20 мг/к= г/добу, залежно від тяжкості інфекції, може бути введено кількома дозами, відповідн= о до описаних правил розведення і швидкості інфузії.

Дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки = або нирок. У пацієнтів із порушеннями функції печінки або нирок збільшується період напіввиведення лінкоміцину із сироватки крові, що є підставою для зниження частоти введення лінкоміцину пацієнтам із порушеною функцією печінки або нирок. Якщо терапія лінкоміцином необхідна для пацієнтів зі значним порушенням функції нирок, відповідна доза повинна становити від 25 % до 30 % від дози, рекомендованої пацієнтам із нормальною функцією нирок.

Тривалість лікува= ння визначає лікар індивідуально.<= /o:p>

Інфекції, спричинені бета-гемолітичним стрептококом.<= /span> Лікування має тр= ивати не менше 10 діб.

Розведення і швид= кість інфузії.

Доза для введення= у формі інфузії розраховується таким чином:

1 г лінкоміцину р= озводити не менше ніж у 100 мл відповідного розчину для розведення, при цьому тривал= ість інфузії має бути не менше 1 години.

Доза

Об’єм розчину

д= ля розведення

Час

600 мг

100 мл

1 година

1 г

100 мл

1 година

2 г

200 мл

2 години

3 г

300 мл

3 години

4 г

400 мл

4 години

Зазначені дози мо= жна вводити повторно, частоту введення визначати у разі необхідності, при цьому добова доза не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу лінкоміц= ину, що становить              8 г.

Примітка. Можуть виникати тяжкі реакції з боку серцево-судинної= і легеневої систем, якщо цей препарат вводити у більш високих, ніж рекомендов= ано, концентраціях, і з більшою швидкістю.

Діти. =

Не застосовувати недоношеним дітям та новонародженим.

=

Передозування.

У випадку передоз= ування можливе виникнення вторинних гастроінтестинальних розладів, включаючи біль у животі, нудоту, блювання та діарею. Описані тяжкі реакції з боку серцево-легеневої системи після занадто швидкого внутрішньовенного введення нерозведених високих доз. Такі реакції не виникали, якщо препарат = був розведений згідно з рекомендаціями. Лікування передозування можливе за допомогою шлункового лаважу або провокування блювання.

Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективний для виведення лінкоміцину з крові.<= /o:p>

=

= Побічні реакції.

Шлунково-кишкові розлади: перси= стуюча діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит, дискомфорт у животі, анальний свербіж.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання на шкір= і, кропив’янка, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема (див. розділ «Особливості застосування»), бульозний дерматит, ексфоліативний дерматит.

= Інфекції та інвазії: вагінальні інфекції, псевдомембранозний коліт,= Clostridium difficile коліт (див. розділ «Особливості застосування»).=

= З боку системи крові та лімфатичної системи: панцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції (див. розділ «Особливості застосування»), ангіоневротичний набряк; сироваткова хвороба.

При виникненні го= стрих тяжких реакцій гіперчутливості можуть знадобитися (при наявності клінічних показан= ь) застосування адреналіну та інших заходів невідкладної медичної допомоги, включаючи проведення оксигенотерапії, внутрішньовенне введення рідин, антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, пресорни= х амінів, а також відновлення прохідності дихальних шляхів.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця і зміни показник= ів функціонального стану печінки, підвищення рівнів трансаміназ.

З боку нирок і сечовидільної системи: в окремих випадках спостерігали порушення функцій нирок, олігурію, протеїнурію, азотемію.

З боку серця: повідомлялося про кардіоресп= іраторну зупинку. Тяжкі кардіопульмональні реакції були зареєстровані після введення препарату з перевищенням рекомендованих концентраці= й та швидкості інфузії. <= o:p>

З= боку судин: гіпотензі= я (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тромбофлеб= іт після проведення внутрішньовенної ін’єкції. Ризик можна мінімізувати шляхом уникнення використання постійних внутрішньовенних катетерів.

З боку органів слуху= та рівноваги: в окремих випадках повідомляли про виникнення дзвону у вухах та вертиго.

Загальні розлади та порушен= ня у місці введення: у місці внутрішньом’язової ін’єкції відзначалися місцеве подразнення, біль, індур= ація та формування стерильних абсцесів.

Термін придатності.<= /b> 3 роки.

= Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.<= /span>

= Зберігати у недоступному для дітей місці.

=

Несумісність. = Препарат є фізично несумісним з новобіоцином, канаміцином та феніт= оїном.

=

Упаковка. = По 1 мл або 2 мл<= span style=3D'display:none;mso-hide:all'>| в ампулах № 5х2, № 10 у блісте= рі у коробці; № 10 у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕ= ЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

=

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

Доза	Об’єм розчину д= ля розведення	Час
600 мг	100 мл	1 година
1 г	100 мл	1 година
2 г	200 мл	2 години
3 г	300 мл	3 години
4 г	400 мл	4 години