ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застосування лікарського засобу

ДОНА^â=

(DONA^=
â)

Склад:

діюча речовина: 2 мл розчину (ампула А) містить кристалічного глюкозаміну сульфату 502,5 мг, еквівалентного глюкозаміну сульфату 400 мг, та натрію хлориду 102,5 мг;

допоміжні речовини: лідо= каїну гідрохлорид, вода для ін’єкцій;

розчинник= (ампула В) містить

допоміжні речовини: діетаноламін, вода для ін’єкцій.

= Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

= Основні фізико-хімічні властивості: ампула А з коричневого прозорого скла містить безбарвну або світло-коричневого кольору прозору рідину без суспендованих часток;

ампула В (розчинник) з безбарвного прозорого скла міст= ить безбарвну прозору рідину без суспендованих часток;

ампула А+В (розчин для iн’єкцій) – світло-коричневого = кольору прозорий розчин, що не містить суспендованих часток.

Фармак= отерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревмати= чні засоби.

Код АТX М= 01А Х05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Діюча речовина, глюкозаміну сульфат, являє собою сіль аміномоносахариду глюкозаміну, який за фізіологічних умов присутній в організмі людини і використовується разом з сульфатами для біосинтезу гіалуронової кислоти синовіальної рідини та глікозаміногліканів основної субстанції суглобового хряща.

Таким чином, механізм дії глюкозаміну сульфату полягає у стимуляц= ії синтезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім того, глюкозамін чинить протизапал= ьну дію та пригнічує процес руйнування суглобового хряща головним чином завдяки можливим проявам власних метаболічних властивостей, здатності до пригнічення активності інтерлейкіну 1 (IL-1), що з одного б= оку впливає на симптоми остеоартриту, а з іншого боку потенційно затримує структурні пошкодження суглобів, про що свідчать дані довгострокових клініч= них досліджень.

За даними початкових досліджень in vitro та in vivo, екзогенне введення глюкозаміну сульфату стимулює біосинтез протеогліканів, який є недостатнім при остеоартриті, сприяє фі= ксації іонів сірки при синтезі глікозаміногліканів і покращує трофіку суглобового хряща.

Наступні дослідження показали, що глюкозаміну сульфат пригнічує с= интез речовин, які руйнують тканини, таких як супероксидні радикали, а також активність лізосомальних ферм= ентів на додачу до ферментів, здатних руйнувати тканину суглобового хряща, таких = як колагенази та фосфоліпази А2. Означена дія виявляє по= мірний протизапальний ефект, який спостерігається в моделях на тваринах in vivo, в тому числі в деяких ви= падках при експериментальному остеоартриті, навіть без пригнічення циклооксигеназ, на відміну від нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Більш пізні дослідження показали, що більшість наведених вище мет= аболічних і протизапальних ефектів можуть бути пов’язані з пригніченням трансдукції внутрішньоклітинного сигналу стимуляції IL-1, одного з цитокінів, залучених= до патогенезу остеоартриту, з подальшим пригніченням генної транскрипції, індукованої цитокіном. Глюкозаміну сульфат, за концентрацій в плазмі та в синовіальній рідині, описаних у пацієнтів з остеоартритом, може фактично інгібувати індуковану IL-1 генну експресію серії проза= пальних ферментів в тканинах суглобів, а також продегенеративн= их ферментів в хрящі, таких як деякі металопротеази, включаючи аггреканази. Потенційний вплив іонів = сірки на згадані фармакодинамічні властивості глюкозаміну остаточно не з’ясований.

Усі перераховані вище властивості сприятливо впливають на дегенер= ативні процеси в хрящах, які лежать в основі патогенезу остеоартриту, а також на клінічну картину захворювання.

Короткост= рокові дослідження та дослідження середньої тривалості показали, що ефективність глюкозаміну сульфату відносно симптомів остеоартриту проявляється вже через= 2–3 тижні після початку його застосування.

З іншого боку, ефективність лікування глюкозаміну сульфатом щодо симптоматики, порівняно зі звичайними анальгетиками і нестероїдними протизапальними засобами, оптимальна після курсу безперервного застосування= протягом 6 місяців або після курсу застосування протягом 3 місяців з очевидним ефект= ом післядії протягом 2 місяців після відміни.

Результати клінічних досліджень щоденного безперервного лікування протя= гом 3 років свідчать про прогресивне підвищення його ефективності, зважаючи на симптоми та уповільнення структурного пошкодження суглобів, що підтверджуєт= ься за допомогою рентгену.

Глюкозаміну сульфат продемонстрував добру переносимість. Будь-якого істотного впливу глюкозаміну сульфату на серцево-судинну, дихальну, вегетат= ивну або центральну нервову систему виявлено не було.

Фармакокінетика.

Дослідження, проведені з= а участю людей та на тваринах, показали, що після перорального прийому ¹⁴= С-глюкозаміну радіоактивні мічені елементи швидко і майже повністю всмоктуються на систем= ному рівні. У людини всмоктується близько 90 % радіоактивно міченої дози препарату. Абсолютна біодоступність глюкозаміну у щурів після введення глюкозаміну сульфату перорально склала 26 % внаслідок ефекту першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність у людини невідома, але, відповідно до алометричних розрахунків, вона аналогічна тій, що спостерігається у щурів, тобто від 20 % до 30 = %.

У здорових добровольців після багаторазового прийому всередину глюкозаміну сульфату в дозі 1500 мг на добу максимальна рівноважна концентр= ація в плазмі крові (C_max,ss) становила 1= 602 ± 425 нг/мл (8,9 µM). Дана концентрація досягалася через 1,5–4 год (медіана – 3 год) після введення (tmax). У рівноважному стані показник AUC плазмових концентрацій відносно часу стан= овив 14564 ± 4138 нг × год/мл. Такі параметри були отримані= при застосуванні лікарського засобу натще, тому невідомо, чи здатний прийом їжі значною мірою вплинути на всмоктування препарату.

При пероральному застосуванні після абсорбції глюкозамін в основн= ому розподіляється в позасудинному середовищі (у то= му числі в синовіальній рідині), об’єм розподілу приблизно в 37 разів вищий від загальної= кількості води в тілі людини. Зв’язування з білками глюкозаміну не виявлено. <= /p>

Метаболічний профіль глюкозаміну не досліджувався, оскільки цей лікарський засіб, будучи натуральною речовиною, яка присутня в організмі людини, використовується для біосинтезу деяких компонентів суглобового хрящ= а.

Було встановлено лише кінцевий елімінаційний період напіввиведення глюкозаміну з плазми крові людини за результатами дослідження рівнів глюкозаміну в плазмі, які були вимірюваними протягом 48 год після пероральн= ого прийому лікарського засобу. Розраховане значення становило близько 15 год. =

Після перорального застосування ¹⁴С-глюкозаміну виділе= ння з сечею радіоактивних мічених елементів у людини склало 10 ± 9 % від введеної дози, тоді як екскреція з фекаліями становила 11,3 ± 0 ,1 %. Рівень екскрец= ії незміненого глюкозаміну з сечею у людини після перорального застосування в середньому був низьким (приблизно 1 % від введеної дози). Дані результати вказують, що нирки не відіграють істотної ролі у виведенні глюкозаміну та/а= бо його метаболітів і/чи продуктів його розпаду.

При багаторазовому застосуванні в дозі 750–1500 мг один раз на до= бу фармакокінетика глюкозаміну була лінійною, тоді як при застосуванні в дозі = 3000 мг рівні глюкозаміну в плазмі крові були нижчими, ніж очікувалося відповідн= о до підвищення дози. Фармакокінетика глюкозаміну в рівноважному стані не залежа= ла від часу, не свідчила про кумуляцію або зниження біодоступності препарату в порівнянні з профілем фармакокінетики, що спостерігався після одноразового введення.

Фармакокінетика глюкозаміну у чоловік= ів і жінок аналогічна, відмінностей фармакокінетики у здорових добровольців і у пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба не встановлено. У останніх середня концентрація в плазмі крові через 3 год після прийому останньої дози

1500 мг при багаторазовому застосуванні один раз на добу становил= а 7,2 µM та була подібною до виявленої у здорових добровольців, тоді як середня концентрація в синовіальній рідині була тільки на 25 % нижчою і, отже, також знаходилася в діапазоні 10 µM. У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетика глюкозаміну не досліджувалася, оскільки, зваж= аючи профіль безпеки препарату і у зв'язку з незначною участю нирок у елімінації= глюкозаміну, зниження дози для цих груп хворих не передбачено.

Рівноважні концентрації глюкозаміну в плазмі та в синовіальній рі= дині після багаторазового застосування один раз на добу в дозі 1500 мг знаходять= ся в межах 10 mM і, отже, відповідають тим, для яки= х було показано фармакологічну активність при дослідженнях в експериментальних мод= елях in vitro, що підтверджує механізм= дії і клінічний ефект лікарського засобу.

&nbs= p;

= Клінічні характеристики.

Показан= ня. Полегшення симптомів при легкому та по= мірному остеоартриті коліна.

&n= bsp;

Протипоказання. Індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, схильність до кровотеч.

Препарат = Дона^® не слід застосовувати пацієнтам з алергією на молюсків, тому що діючу речов= ину одержують із панцирів молюсків, такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомі= в захворювання.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідок= аїн, яка має такі протипоказання: кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, тяжкі ф= орми хронічної серцевої недостатності, знижена функція лівого шлуночка, захворюв= ання провідності серця, атріовентрикулярна блокада І= І–ІІІ ступеня, тяжка брадикардія, розлади згортання крові, синдром Вольфа – Паркі= нсона – Уайта, синдром Адамса – Стокса, судоми в анамнезі, спричинені застосуванн= ям лідокаїну, синдром слабкості син= усового вузла, тяжкі порушення функції печінки, гіповолемія, міастенія, інфекції у місці ін’єкції, гіперчутливість до лідокаїну та підви= щена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує підвищений ризик розвитку перехресних реакцій гіперчутливості).

&nbs= p;

Взаємодія з іншими лік= арськими засобами та інші види взаємодій. Слід уникати використання сумішей вмісту ампул препарату з іншими ін’єкційними лікарськи= ми засобами.

Специфічних досліджень лікарської взаємодії не проводилось. Однак= , з огляду на фізико-хімічні та фармакокінетичні властивості глюкозаміну сульфа= ту, можна припустити низький потенціал взаємодій. Крім того, встановлено, що глюкозаміну сульфат не призводить ні до пригнічення, ні до підвищення актив= ності основних ферментів CYP450 людини.

Фактично препарат не конкурує за механізми абсорбції, після абсор= бції він не зв’язується з білками плазми, а метаболізується шляхом включення як ендогенної речовини в протеоглікани або розщепл= юється без участі ферментів системи цитохрому, внаслідок чого малоймовірною є його взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Існують обмежені дані про можливу взаємодію лікарських засобів з = глюкозаміном, однак спостерігалося збільшення показни= ка МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) при застосуванні антагоністів перорал= ьного вітаміну К. Тому за пацієнтами, які отримують антагоністи перорального віта= міну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкозаміном. Супровідне лікування глюкозаміном може посилити абсорбцію і, отже, концентрацію тетрацик= лінів у сироватці крові. Проте клінічна значимість цієї взаємодії, ймовірно, обмежена.

Препарат сумісний з нестероїдними протизапальними засобами і глюкокортикостероїдами.

До складу ін’єкційної форми препарату = входить допоміжна речовина лідокаїн. Ци= метидин, пептидин, бупі= вакаїн, пропранолол, хінідин, дизопірамід, амітриптилін= , нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідокаїну в сироватці кро= ві, зменшуючи його печінковий метаболізм. Норадреналін виявляє синергічний ефект при взаємодії з лідокаїном. <= /span>

Слід з об= ережністю застосовувати інгібітори МАО, оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгується місцевоанестезуюча дія останнього.

При одночасному застосуванні з антиаритмічни= ми препаратами ІА класу (у т. ч. з хінідином, прокаїнамідом, дизопірамідом) подовжується інтервал QT, у дуже поодиноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.

Послаблю= ється кардіотонічний ефект застосування серцевих глікозидів= .

При одноч= асному застосуванні з седативними засобами заспокійливі ефекти посилюються.

Фенітоїн посилює кардіодепресивну дію лідокаїну.

При одноч= асному застосуванні з прокаїнамідом можливі марення, галюцинації.

Лідокаїн може посилювати дію препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-м'= язової передачі, оскільки останні зменшують провідність нервових імпульсів. Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну на дихання.

Особливості застосуван= ня. Введення препарату можуть здій= снювати тільки медичні працівники.

У пацієнтів з відомим фактором ризику серцево-судинних захворювань рекомендується моніторинг рівня ліпідів крові, оскільки у пацієнтів, які отримували глюкозамін, у декількох випадках спостерігалася гіперхолестеринемія.

Слід з о= бережністю призначати пацієнтам з непереносимістю глюкози. На початку лікування пацієнтам з цукровим діабетом доцільно проводити контроль рівня цукру в крові.=

Відомі випадки загострення симптомів астми після початку прийому глюкозаміну (симптоми загострення зникали після припинення застосування глюкозаміну). Тому потрібно з обережністю застосовувати препарат при лікува= нні пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, оскільки такі пацієнти можу= ть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можлив= им загостренням симптомів захворювання. Спеціальних досліджень у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю не проводилося. Однак застосування гл= юкозаміну пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю слід контролювати.=

Одна доза лікарського препарату містить 40,3 мг натрію. Це варто враховувати при призначенні пацієнтам, яким показана сувора безсольова дієта.

Щоб уникн= ути випадкового інтравазального введення препарату рекомендується проводити аспіраційну пробу.

Безпека застосування анестетиків групи лідокаїну сумнівна для хворих, схильних до злоякісної гіпертермії, тому такого застосування слід уникати.

Перед зас= тосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаї= ну) необхідно нормалізувати рівень калію в крові та проводити контроль ЕКГ.

Активніст= ь креатинфосфокінази в сироватці крові може зрости після внутрішньом'язової ін'єкції препарату, що може призвести до помилки при встановленні діагнозу гострого інфаркту міокарда.

У разі по= рушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу Р-Q, розширення QRS або у разі виникнення або загострення аритмії дозу потрібно зменшити або відмінити препарат.

Слід дотр= имуватись особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам з недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, аритміями= в анамнезі, порушеннями функції печінки та/або нирок помірного ступеня. З огл= яду на наявність в складі лідокаїну також необхідно дотримуватись обережності при призначенні пацієнтам літнього віку, хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, при дихальній недостатності.

&nbs= p;

Застосування у період вагітності або годування груддю. =

Дані щодо застосування препарату вагітним або жінкам, які годують гру= ддю, відсутні, тому застосування препарату протипоказано цій категорії пацієнтів= .

Здатність вплив= ати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. = Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та користування іншими механізмами не проводилися. Під час застосування глюкозаміну можуть розвиватися запаморочення, сонливість, втома, цефалгія а= бо порушення зору, тому слід уникати керування автотранспортом та роботи з інш= ими механізмами.

&nbs= p;

Спосіб застосування та= дози.

Для внутрішньом’язового застосування! Препарат не призначений для внутрішньовенного введення.

Дорослі пацієнти та па= цієнти літнього віку.

Перед засто= суванням змішати розчин В (розчинник 1 мл) із розчином А (розчин препарату

2 мл) в одн= ому шприці.

Приготований розчин препарату вводити внутрішньом’язово по 3 мл або 6 мл (розчин А+В)

3 рази на тиждень протягом 4–6 тижнів.

Наявність жовтуватого забарвлення розчину в ампулі А не впливає на ефективність та переносимість лікарського засобу.

Ін’єкції препарату можна поєднувати з перор= альним прийомом препарату у формі порошку для приготування розчину.

Глюкозамін не показаний для лікування гострого больового синдрому.

Полегшення симптомів (особливо зменшення больових відчуттів) можливе тільки після декількох тижнів лікування, а в деяких випадках навіть після б= ільш тривалого часу.

Якщо ніякого полегшення симптомів не відбулося через 2‒3 місяці застосування, необхідно переглянути лікува= ння.

Застосування літнім пацієнтам. Жодних досліджень щодо кінетики препарату за участю літніх пацієнтів не проводилося.

Застосування пацієнтам з нирк= овою та/або печінковою недостатністю. Жодних досліджень щодо кінетики препарату для даної популяції не проводилося (див. розділ «Особливос= ті застосування»).

Діти. Не застосовувати дітям і підліткам, оскільки безпека та ефективність пр= епарату для таких пацієнтів не встановлені.

Передозування. Випад= ки передозування (випадкові чи навмисні) не відзначались. У разі передозування слід припинити прийом преп= арату та, якщо необхідно, провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновл= ення водно-електролітного балансу.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідок= аїн. Першими симптомами передозування лідокаїну гідрохлор= иду з боку центральної нервової системи можуть бути оніміння язика і губ, збуджен= ий стан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запаморочення, нечіткість зору, ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоні= ко-клонічні судоми. Як відомо з публікацій, симптомами передозування, пов’язаними із лідокаїну гідрохлоридом, з боку серцево-судинної системи та дих= альної функції можуть бути зниження артеріального тиску, колапс, AV-блокада та пригнічення дихальної діяльності. Необх= ідно контролювати серцево-судину та дихальну функції пацієнта. Зміна цих параметрів може вказувати на передозування препарату, тому пацієнту слід негайно забезпечити доступ кисню. Усі ускладнення потребують симптоматичного лікування.

<= /i>

Побічні реакції= .

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій на лікарський засіб:

Дуже часто:

≥ 1/10

Часто:

≥ 1/100 – < 1/10

Нечасто:

≥ 1/1000 – < 1/100

Рідко:

≥ 1/10000 – < 1/1000

Дуже рідко:

< 1/10000

Частота невідома:

частоту випадків за наявними даними оцінити неможлив= о.

З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції (гіперчутливість);

= з боку обміну речовин та харчування: частота невідома – негативний вплив на моніторинг цукр= у в крові, гіперглікемія у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози;=

= психічні розлади: частота невідома – безсоння;

з боку нервової системи: часто – цефалгія (головний біль), сонливість, частота невідома – запаморочення;

з боку органів зору: частота невідома – поруш= ення зору;

з боку серця: частота невідома – аритмія серця, наприклад тахікардія;

= з боку судинної системи: нечасто – почервоніння;

= з боку травної системи: часто – нудота, біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, метеоризм, важкість у шлунку та біль, диспепсія; =

з боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто = – еритема, висип, свербіж; частота невідома – = випадання волосся, ангіоневротичний набряк, кропив’янка;

= з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: частота невідома – астма, загострення астми;

= з боку гепатобіліарної системи: частота невідома – жовтяниця;

загальні розлади та порушення в місці введення: <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:UK;mso-no-proof:yes'>часто – втомлю= ваність, частота невідома –= набряк, периферичний набряк, реакція у місці введення;

результати досліджень: частота невідома – підвищення = рівня печінкових ферментів, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення артеріального тиску, коливання показника МНВ (міжнар= одне нормалізоване відношення).

Повідомлялося про поодинокі спонтанні випадки гіперхолестеринемії, однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлено.

Ін’єкційна форма препарату містить лідокаїн. У виняткових випадках можливі побічні реакції, характерні для цього компонента:

= з боку травної системи: нудота, дуже= рідко – блювання;
з боку нервової системи: оніміння язика і губ, світлобоязнь, диплопія, головний біль, спутаність свідомості, м’язові сіпання, при застосування у високих д= озах – шум у вухах, збуджений стан, занепокоєння, парестезії, судоми, втрата свідомості, кома, гіперакузія;

= з боку органів зору: порушення зору, кон’юнкт= ивіт; при застосуванні у високих дозах – ністагм;

психічні розлади: частота невідома – порушення сну;<= /p>
з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, попер= ечна блокада серця; частота невідома – підвищення артеріального тиску; при застосуван= ня у високих дозах – аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, зупин= ка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс, тахікардія, біль в = ділянці сердця;

з боку імунної системи: пригнічення імунної системи, алергічні реакції, включаючи набряк, шк= ірні реакції, свербіж; дуже рідко – кропив’янка, реакції гіперчутливості, включаючи= анафілактоїдні реакції (зокрема анафілактичний шок), = генералізований ексфоліативний дерматит;

з боку дихальної системи: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>пригнічення дихання або зупинка диханн= я, задишка;

інші: відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, зло= якісна гіпертермія; при застосуванні у високих дозах – риніт;

місцеві реакції: поколювання шкіри в місці ін’єкції, абсцес, від= чуття легкого печіння (зникає з розвитком анестезуючого ефекту протягом 1 хвилини= ), тромбофлебіт.

Термін придатності. 2 = роки.=

Вказаний термін придатності дійсний = при цілісності упаковки та дотриманні умов зберігання. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей м= ісці при температурі не вище 25 °С.

&nbs= p;

Упаков= ка.

Ампула А:= з коричневого прозорого скла містить 2 мл діючої речовини.

Ампула В:= з безбарвного прозорого скла містить 1 мл розчинника.

6 ампул А= та 6 ампул В з розчинником упаковані у футляр із ПВХ і картонну коробку.<= /p>

Катего= рія відпуску. За рецептом.

&nbs= p;

Виробник. Біологічі Італія Лабораторіз С.p.Л.

&nbs= p;

Місцезнах= одження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

віа Філіппо Серперо= , 2 - 20060 Масате (Мiлан), Італія.

Дуже часто:	≥ 1/10
Часто:	≥ 1/100 – < 1/10
Нечасто:	≥ 1/1000 – < 1/100
Рідко:	≥ 1/10000 – < 1/1000
Дуже рідко:	< 1/10000
Частота невідома:	частоту випадків за наявними даними оцінити неможлив= о.